Я робила візу для поїздки в Норвегію саме в той час, коли прокуратура проводила обшук в компанії «Магістр і партнери», вилучала документи, щодо обслуговування НАК Нафтогаз в період керівництва урядом Тимошенко.
– Чому ви їдете до Норвегії? – суворо запитали у віконці візового відділу.
– Ця країна виявилася практично невразливою для корупції в енергетиці. Крім того, потрапити у вітчизняне міністерство палива і енергетики практично неможливо, а до норвезького нас запрошують.
Дівчина у віконці з розумінням посміхнулася і сказала, що завтра я зможу забрати візу.
Ця поїздка журналістів до Норвегії, країни – найбільшого експортера нафти і газу, організована Київським енергетичним Q-клубом, була покликана показати, як можна облаштувати життя суспільства, якщо робити прозорим обіг грошей від видобутку та експорту нафти і газу, а також правильно їх витрачати. Якщо конкретно, нас запросив в Осло Секретаріат організації, яка успішно пропагує і допомагає державам імплементувати певний стандарт в енергетиці. Офіційно він називається «Ініціативи прозорості видобувних галузей», англійська загальноприйнята абревіатура EITI.
«Те, що ви побачите і почуєте в Норвегії, це зразки співпраці уряду, бізнесу і неурядових організацій - це вища ліга, – сказав посол України в Норвегії Олександр Цвєтковтой, який зустрів нас в Осло. – Це країна прозорої нафтогазової і іншої фінансової звітності і повної довіри громадян. Це країна, яка голосує за нинішню владу, незалежно від того, чи підвищує вона податки».
Пізніше, після поїздки, я додала до цих визначень і те, що це країна, в якій немає державного боргу і в якій я так і не виявила на вулиці лексуса, як і жодного разу не побачила по-українськи щільного скупчення мерседесів. Країна, в якій головний видобувник і постачальник – нафтогазова компанія Статойл, а головний інвестор - Державний пенсійний фонд Норвегії.
Обходячи по периметру скромний королівський палац в Осло, я подумала, що міцність монархії завжди обернено пропорційна марнотратству монархії. При збереженні цієї залежності монархія живе вічно. Напевно, міцність будь-якої влади прямо пропорційна її публічності і скромності. Тоді влада теж живе довго, а країна стабільно. Чому ця залежність працює в Скандинавії, і не працює в Україні?
ЖИТТЯ ПОЛІПШИТЬСЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ, ЯКЩО ЕНЕРГОКОМПАНІЇ ПОКАЗУВАТИМУТЬ КИШЕНІ?
Спочатку зазначимо, що для Норвегії велика корупція - це навіть подарунок двох невеликих афганських килимків високому чиновникові. Так, був недавно такий скандальчик, люди були дуже незадоволені. У них поліція реагує на будь-яке розслідування в пресі. Коли б не преса, ми б і не знали, що в нас є корупція, поділилися з нами в організації «Міжнародна прозорість Норвегії». Там, до речі, працюють лише двоє людей. Але як кожна країна, якій вдалося перемогти корупцію і непрозорість, Норвегія небайдужа до транснаціональних проявів корупції. Вона з європейським ідеалізмом, на межі з наївністю, готова ділитися методологією подолання тіньових схем в енергетиці.
Так от один з методів – зобов`язати нафтові і газові компанії регулярно оприлюднювати всі значні платежі, що надходять від нафтового, газового і гірничодобувного секторів, і всіх значущі надходження, які одержує уряд від нафтогазових і гірничодобувних секторів.
Норвежці успішно впроваджують цей стандарт, який називається «Ініціатива прозорості видобувних галузей». До речі, вперше на серйозному форумі в 2002 році про EITI сказав Тоні Блер. А офіс Секретаріату цієї Ініціативи з 2007 року розташований в Осло. «Ініціатива» - це добровільний намір країн оприлюднювати свою звітність. Але після офіційного приєднання до Ініціативи, своєрідного входження в клуб, цей намір стає добровільним обов`язком оприлюднювати всі платежі і надходження компаній нафтогазових секторів. Причому це оприлюднення відбувається по-дорослому, міжнародна аудиторська компанія перевіряє офіційні звіти, які публікують компанії. А громадські організації беруть активну участь у розробці, контролі й оцінці цього процесу. Насправді приєднатися до цієї ініціативи, впровадити цей стандарт дуже непросто. Необхідно, щоб країна подала офіційну заявку, потім подається розроблений урядом план, в якому, – постановка цілей, графік реалізації заходів і оцінка можливих обмежень і перешкод.
– Ця Ініціатива служить запобіжником корупції, вона сприяє притокові інвестицій та міжнародному визнанню. Крім того, вона встановлює дуже довірчі відносини між суспільством і бізнесом, – розповідав нам про переваги стандарту голова Секретаріату Янас Моберг.
– У разі приєднання до Ініціативи ви зможете раз на місяць зустрічатися з міністром палива і енергетики, це передбачено Ініціативою, – продовжував переконувати нас регіональний директор Секретаріату Тім Бітінгер.
– Тім, спершу попросіть нашого міністра дати велику прес-конференцію для всіх охочих, – втрутилася я в презентацію.
– Ви не зрозуміли, – спробував пояснити Тім, – міністр буде зобов`язаний раз на місяць зустрічатися з неурядовими організаціями і журналістами.
– Тім, а якщо наш міністр не захоче з нами зустрічатися? – знову впиралися ми.
– Якщо він пропустить це засідання кілька разів, то країну виключать з Ініціативи. Це буде велика втрата для іміджу України.
– А що вам дало підстави взагалі думати, що українська влада хоче приєднатися до цієї ініціативи? – цікавилися українські журналісти.
– Ви заявили про це.
– Україна заявила про це два роки тому, тоді був інший уряд, – заперечили йому. Зараз все дуже змінилося.
– Тім, ви якщо будете в Україні, поцікавтеся у міністра палива, скільки в нас свердловин, чи всі вони працюють, кому вони належать. Бо ми втомилися живитися плітками в парламентських кулуарах і збирати чутки, катаючись по селах Полтавської області.
- Ми нічого не зробимо без усвідомленого вибору українського уряду, – зітхнув Тім. – Але повірте, такі ж сумніви і така ж невіра були і в експертів, коли ми готували приєднання в Африці, Азії, і проте країни пройшли цей шлях.
Увечері в ресторані Нобелівського центру Тім Біттінгер, показуючи на сусідній з нашим столик, розповів історію:
– Десь рік тому ми сиділи за тим столиком з радником українського прем`єр-міністра з енергетики і обговорювали, як Україна приєднуватиметься до цього стандарту EITI. А потім настав ранок, і український уряд пішов у відставку. Піднімімо келихи, щоб Ініціатива прозорості прийшла до України, і щоб вона була цікава будь-якому уряду.
– А як звали радника прем`єра? – запитала я, піднімаючи келих за українську перспективу цього європейського стандарту.
– Здається, Віталій. (Гайдук? – авт.) Такий був великий чоловік, – змалював Біттінгер.
 |
| Тім Біттінгер і Янас Моберг |
СТАТОЙЛ: ЯКЩО ПАРТНЕР ВИЯВИТЬСЯ НЕСУМЛІННИМ, МИ РОЗІРВЕМО УГОДИ
Усі наші подальші зустрічі були для мене скандинавською казкою. До норвезького Мінпаливенерго можна потрапити, просто показавши журналістське посвідчення. Я зберегла бейджик, щоб самій не забути як це просто. Журналістів, які цікавляться прозорістю, асистент генерального директора міністерства зустріла на порозі з широкою посмішкою.
– Я не політик, але наші чиновники зберігають спадкоємність і лінію навіть при зміні влади, – представилася нам асистент Генерального директора Мінпаливенерго Гро Анундскаас.
Гро зробила слайд-шоу про те, як працює нафтогазовий сектор Норвегії.
- Рішення, що стосуються нафти і газу, часто приймають спільно Мінпаленерго, Міністерство екології, Міністерство праці, відповідальне за роботу, безпеку, працевлаштування, а також Міністерство рибної промисловості й узбережної інфраструктури. Безпосереднє керівництво здійснює Норвезький нафтогазовий директорат.
Статойл - наполовину державна, наполовину приватна компанія. Під час приватизації була виділена окрема секція, державний орган, який займається інвестиціями і податковими відрахуваннями.
Спілкуючись з нафтогазовими чиновниками, я звернула увагу на зовсім іншу, ніж в Україні тематику розмов. Нафтогазові чиновники не обговорювали питання ціни на газ, і питання порушення ліцензій чи розподілу вуглеводневої продукції. У них немає таких проблем.
– Як видаються ліцензії? На розробку родовищ проводиться тендер. Але ми можемо видати ліцензію певній компанії без конкурсу, але забрати її, якщо вона не виконує умови. Держава може ввійти з своєю часткою в якійсь з проектів, якщо їй це цікаво.
Нам давали зрозуміти, що це не проблема. Справді актуальна тут тематика: якість громадського контролю, з яким безпосередньо пов`язують якість державного управління.
– Кожна галузь має свої геологічний, географічний і геополітичний виміри. Усе залежить від вашого управління, від ваших людей, – посміхнулася на якусь з наших реплік Гро Анундскаас.
Ми з колегами почали сперечатися про те, як подолати суспільну корумповану свідомість, і чи подолали ми цю свідомість у самих себе.
Того ж дня ми поїхали в Статойл, це щось на зразок норвезького Газпрому за профілем, і Газпрому-навпаки за публічністю.
 |
| Офіс компанії Статойл |
Усе той самий демократичний вхід за одним посвідченням. Знімати, щоправда не дозволили нічого, крім кімнати, де була презентація.
Байба Бубесса, менеджер корпоративної соціальної відповідальності компанії Статойл:
– Чомусь прийнято вважати, що цифри оприлюднювати не можна, це погано для бізнесу. У нас немає проблем з конфіденційністю. Статойл присутній на світових біржах Осло і Нью-Йорка. У 2004 році набув розголосу випадок корупції в Статойл, коли топ-менеджемент компанії дав хабаря в Ірані за полегшення угоди про нафтове поле. І цей випадок був виявлений і поданий пресі самими співробітниками Статойлу.
Усі понад шістдесят компаній, які працюють в нафтогазовому секторі Норвегії, публікують свої звіти і передають їх до Секретаріату Ініціативи. Це утверджує антикорупційну модель управління. З 2005 року ми публікуємо всі наші доходи повністю, всі податкові нарахування, непрямі податки, дохід від нафти, бонуси. Відповідно, всі адміністративні органи теж роблять звіти для EITI, які проходять через аудит. І представники громадянського суспільства, члени багатосторонньої групи, яка створюється при впровадженні Ініціативи, регулярно зустрічаються з урядом. В результаті ті компанії, які ми хотіли бачити своїми партнерами, зараз самі звертаються до нас. Ініціатива - це можливість, спираючись на нафтогазовий сектор, дійсно розвивати країну.
Ініціативу можна поглиблювати, переносити в інші сфери - у транспорт, у будівництво.
– Ви говорите, що не тільки публікуєте всю звітність, а й вимагаєте цього від своїх партнерів. Ми ніколи не повіримо, що Газпром дає чесну звітність. А ви плануєте разом з Газпромом розробляти Штокман. Як ви почуватиметесь, якщо ваш партнер розкладатиме прибуток по таємних кишенях? – перебила я цю нестерпно ідилічну розповідь.
– Ми віримо в чесність партнерів. Але якби ми виявили несумлінність, то припинили б співпрацю, – дипломатично відповіла Байба.
Слухаючи Байбу, я знову зловила себе на абсолютно новому акценті цієї розмови. Про країни, багаті нафтою і газом, часто говорять, як про носіїв ресурсного «прокляття», вважаючи їх нуворішами, що розбазарюють народні багатства. А тут задоволено заявляють про суму податкових відрахувань, і про те, що всі гроші копійка до копійки тягнуть до нафтового пенсійного фонду – Фонд майбутніх поколінь. Мабуть, Норвегія може не думати про поствуглеводневий період, коли виснажаться надра. Вони дуже охайно витрачають і дуже скрупульозно відкладають. Їм буде на що диверсифікуватися.
– Я хочу бути міністром фінансів у цій країні, – напівпохмуро-напівмрійно зауважила наша колега, енергетичний оглядач.
– Ваша проблема в свідомості ваших людей. Але головна ваша проблема – ваші менеджери, – практично повторила Байба почуте нами в Мінпаливенерго.
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД НАЛЕЖИТЬ НАРОДОВІ НОРВЕГІЇ
Зустріч в комісії з етики Пенсійного фонду Норвегії була останньою в нашому скандинавському турне. Пабло Валверде, член цієї комісії розповів:
– Державний Пенсійний фонд Норвегії належить народові Норвегії, його формальний власник – Міністерство фінансів, а керує ним Центробанк. Коли Норвегія в 1990-х роках одержала благословення у вигляді нафти і газу, ми одержали стабільний грошовий потік. І ми зрозуміли, що треба якось правильно розпорядитися грошима, оскільки ми відповідаємо за майбутні покоління. І ми створили концепцію управління цими грошима: ми не можемо ризикувати і ми не можемо заробляти на проблемах інших людей. Тому Норвезький пенсійний фонд не інвестує в ті компанії, які забруднюють довкілля, в компанії, які порушують права людини або виробляють зброю, а також в тютюнові компанії. А також ми не інвестуємо в компанії, замішані в корупційних скандалах. Цим займається комісія з етики. Можливо, ви розповісте нам щось про корумповані структури України?
Журналісти залюбки передали Пабло газети з розслідуваннями щодо РосУкрЕнерго і продиктували по літерах, як це перекладається англійською. (Навряд чи б норвежці інвестували в таку структуру, але для порядку хай знають).
– Скажіть, а як ви відстежуєте несумлінні компанії? – цікавимося ми.
– Ми моніторимо пресу різними мовами.
– А членів вашої комісії з етики не можна корумпувати?
– Як це корумпувати? Ми, члени комісії – публічні люди, я – відомий експерт, дослідник, – щиро не розумів Пабло.
Помітивши наші усмішки, він сам посміхнувся:
– Те, що ви припустили, це щось немислиме.
Пабло розповідав про те, як з переліку інвестованих компаній був виключений «Норільськ Нікель» за недотримання екологічних стандартів. Міністерство фінансів Норвегії тоді написало пояснення про те, як погано промислові викиди позначаються на здоров`ї дітей і немовлят Таймирського півострова. До речі, раніше норвезькі нафтові кошти були виведені з таких великих корпорацій, як корпорація «Боїнг» (за обслуговування американських міжконтинентальних балістичних ракет) і мережа супермаркетів «Вол-Март» за порушення прав трудящих.
– Чому ви так пильнуєте цю політику накопичення коштів? Ви вважаєте скомпрометовані виробництва ненадійними для інвестицій чи дотримуєтеся протестантської етики? – запитала я.
– Важко сказати. Перед створення комісії з етики в суспільстві була широка дискусія. Але нині воно підтримує нашу політику нагромадження коштів. 65% доходів фонду – постійний запас, 35% інвестуються, 5% - робота з нерухомістю.
Ми поцікавилися у Пабло, яким є бюджет країни, щоб порівняти з сумою накопичень.
– Ви повинні поцікавитися у міністра фінансів, – відповів Пабло.
– Що до нього теж легко потрапити? – принагідно поцікавилися ми.
– У найближчі два дні ні, але якщо ви затримаєтеся, то для журналістів... – здається, серйозно турбувався Пабло.
– Ми пожартували, – поспішила я виправити ситуацію.
Ми справді не хотіли слухати міністра фінансів Норвегії. Врешті-решт, має ж бути межа прозорості.
Лана Самохвалова
Фото Антона Антоненка
Немає коментарів:
Дописати коментар