"Сонячний удар" по економіці: виживуть не всі

10.08.2012, Лілія Коваль, Нана Чорна, УНІАН

З кожним роком в Україні жити стає дедалі спекотніше. Температура повітря в літній період не припиняє бити рекорди, а зими стають дедалі теплішими. Гідрометеоцентр визнає, що клімат України поступово наближається до субтропічного і з часом стане нагадувати грецький. За словами глави відомства Миколи Кульбіди, «з початку 80-х років і до нинішнього року ми маємо досить стрімку тенденцію до зростання середньорічної температури повітря, кожен наступний градус буде викликати збільшення кількості днів з температурою +35 і більше, що призведе до все більш посушливого характеру погодних умов». За його словами, навіть тенденція до збільшення кількості опадів «тут не допоможе, адже вони, переважно, зливового характеру і швидко випаровуються». Іншими словами, рятуйся, хто може, а головне чим може. І якщо кожен українець суто особисто вибирає для себе рецепт виживання в таких умовах, то економіка країни абсолютно залежить від рухів тіла влади, яка в принципі має абсолютно ясно розуміти, що перебудовуватися необхідно. УНІАН вирішив з'ясувати, що вживають у зв'язку з такими кліматичними «перетвореннями» в галузях, яких «потепління» торкнулося в найперше (Частина перша).

Агропром «перегрівся»

Розмова про сільське господарство, яке є головним індикатором вміння країни протистояти кліматичному «свавіллю», хочеться почати з показової доповіді ООН. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), в липні у зв'язку з сильними коливаннями погодних умов (посухою і зливами) різко подорожчало продовольство - за місяць в цілому на 6%. Організація зазвичай не публікує свій індекс цін, однак у зв'язку з ситуацією на ринку вирішила навести дані. Зокрема, вартість зерна зросла на 17%, цукру - на 12%, досягнувши чергових максимумів, кукурудзи - майже на 33%. За даними експертів, з початку року зростання цін на продукти і посуха призвели до продовольчої кризи у країнах регіону Сахель в Західній і Центральній Африці і торкнулися більше 18 мільйонів осіб. Можливе повторення ситуації 2007-2008 років. ООН, дослідивши, що через найсильнішу за останні 50 років посуху в США загине більша частина врожаю зернових, звернулася до уряду країни з проханням призупинити виробництво біопалива (згідно з американським законодавством, 40% врожаю повинно використовуватися для його виробництва). Інакше можна спровокувати розвиток продовольчої кризи у світі. Ось так йдуть справи в глобальному масштабі.

Україні цей маркетинговий рік теж наочно продемонстрував усю красу глобального потепління - від найтривалішої осінньої посухи і критично низьких температур взимку до знов посушливих весни і літа. Агрометеорологи жартують - в цьому сезоні наша країна збере замість кукурудзи поп-корн, а насіння збиратиме смаженим. В таких умовах отримання заявленого врожаю можна вважати везінням. Але чи пощастить наступного разу, якщо не буде вжито певних заходів з адаптації АПК до погодних умов, що «теплішають»?

Основна проблема українського агрокомплексу в тому, що він був і є зорієнтованим на певне агрокліматичне районування території, що склалося приблизно в 60-ті роки минулого століття і використовується донині. Під це районування підбираються види і сорти культур з відповідними характеристиками. Одначе правила, які діяли раніше, тепер не гарантують хорошого врожаю. Агрометеорологи стверджують, що аграріям потрібно вже зараз перерозподілити посіви з урахуванням кліматичних змін, що відбулися. При цьому зони гарантованого виробництва зерна, наприклад, змістити в більш високі широти.

За словами начальника відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру Тетяни Адаменко, ще одним важливим аспектом, пов'язаним з потеплінням, є можливе збільшення в 1,5-2 рази чисельності комах-шкідників, для яких потепління - благодать для розмноження і поширення. Зона екологічного оптимуму різних видів шкідників розширилася на території, де раніше температурні умови для них були несприятливими.

Але від змін клімату Україна може отримати не лише підвищені ризики, а й вигоду. Експерти наводять як приклад озиму пшеницю. Тільки за рахунок оптимального розміщення посівів стосовно кліматичних змін, що сталися, можна отримати додатковий урожай від 15 до 40%, без зміни технології, без збільшення площ. Це надзвичайно великий ресурс, який просто гріх не використовувати.

Крім того, вчені довели, що підвищення вмісту вуглекислого газу в атмосфері і ґрунті, яке пов'язують з парниковим ефектом, позитивно впливає на продуктивність рослинництва. При подвоєнні вмісту СО2 прискорюється процес фотосинтезу і залежно від тепла і вологозабезпечення зростання врожаю може скласти 30-100%.

За словами Адаменко, зміна клімату позначиться і на вирощуванні овочевих культур. Кордон степу значно просунеться на північ, знаходитиметься в нинішніх межах лісостепової зони. Внаслідок цього смуга вирощування баклажанів, солодкого перцю і помідорів пересунеться на північ. Через значне підвищення температури скоротиться територія агрокліматичних районів, сприятливих для вирощування картоплі, капусти та огірків. Значно зросте територія недостатнього зволоження, де необхідно буде відроджувати і розвивати зрошення.

Адаменко зазначає, що через зміни клімату частота і жорстокість посух в Україні підсилиться, і для успішного ведення сільгоспвиробництва необхідно подбати про забезпечення його водою. Уже сьогодні вчені припускають ймовірність опустелення деяких територій країни. «Зараз в Херсонській області є райони, де влітку по 4-5 місяців не було дощу кілька років поспіль, це явна тенденція до опустелення», - говорить вона.

«У найближчі 10-20 років при такій швидкості потепління в Україні можна буде вирощувати абсолютно все, але тільки за умови, що будуть відновлені системи зрошення. Без води нічого не буде, оскільки забезпечення ґрунту вологою проблематичне. Посухи повторюватимуться дедалі частіше і частіше. В Україні досить води, річок більше тисячі, тому проблем зі зрошенням не повинно бути, але потрібно відновлювати системи », - вважає Адаменко.

Очевидно, що глобальне потепління може повністю змінити «зовнішність» українського АПК. За словами Адаменко, вже на сьогодні суми температур досить для вирощування оливок в Херсонській та Одеській областях, можна сміливо розширювати посіви рису.

На її думку, Україні необхідно провести дослідження і розрахунки на перспективу, щоб визначити тенденцію і вжити заходів для мінімізації ризиків для економіки від глобального потепління. Крім того, завдання вчених - виведення і пошуки нових сортів, адаптованих до створених умов. Хоча експерти зауважують, що даний процес може затягнутися до 8-10 років, тому Україні краще запозичувати вже готові сорти у тих країнах, які за кліматичними умовами близькі до того, що прийде до нас завтра.

Звичайно, необхідно ще все пропоноване узаконити. Але, на жаль, згідно з нашими традиціями, дієві документи теж будуть розроблятися роками.

Спека виб'є пробки

 

Надзвичайно спекотна погода стала випробуванням і для вітчизняної енергосистеми. Обдзвонивши регіони, а також врахувавши власний столичний досвід, визнаємо - збої з подачею електроенергії спека нам забезпечила. Водночас, в «Київенерго» заявили, що «компанія не зафіксувала жодних технологічних порушень в роботі обладнання внаслідок аномальної спеки» (згідно з відповіддю - завдяки модернізації). Хоча й визнала, що підвищення навантажень прискорює фізичне зношення мереж та обладнання.

Будемо вважати, що в цілому енергосистема витримала навантаження, але процеси, які відбуваються у вітчизняній енергетиці, можуть призвести до того, що вона вже через 2-3 роки не зможе самостійно впоратися з кліматичною ситуацією, подібною до нинішньої.

Як зазначає провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко, «серед ключових проблем - територіальна розбалансованість енергосистеми. Маючи в цілому надлишкові генеруючі потужності, Україна через обмежену пропускну здатність електромереж не може їх раціонально використовувати. На сьогодні в енергосистемі «закрито» 1,5-2 ГВт потужностей атомних електростанцій. Це та енергія, яку ми можемо виробити, але не можемо передати споживачам.

Ще одна з проблем - неоптимальна структура генерації. Українська енергосистема відчуває нестачу маневрових потужностей, через що в маневрових режимах роботи змушені використовувати обладнання, яке для цього не спроектовано.

Дається взнаки також моральна і фізична застарілість обладнання. Це стосується і електростанцій, і електромереж. Особливо гостро цю проблему відчуває теплова генерація, де кількість обладнання, що перейшло межу фізичного зношення, вже перевищила 80% ».

На думку експерта, перераховані проблеми знижують стабільність і надійність роботи енергосистеми, а в екстремальних ситуаціях, подібних до нинішнього спекотного літа (з урахуванням зростання в рази електротехніки в будинках українців), можуть призвести до системних аварій.

«Тому необхідно терміново почати модернізацію галузі, але це зажадає величезних коштів, а сьогодні інвестори в традиційну енергетику не поспішають. Причини відомі - невизначене майбутнє енергосистеми і непрозора, спотворена система державного регулювання галузі й енергоринку. Особливо це стосується ціноутворення, яке побудоване на перехресному субсидуванні. При цьому тарифи формуються таким чином, що виробники електроенергії не зацікавлені в скороченні витрат, не отримують необхідних коштів на модернізацію, а пільговими цінами користуються всі верстви населення (у тому числі ті, які цього не потребують), а також деякі категорії цілком платоспроможних підприємств», - зазначає Дяченко.

Він вважає, що ці проблеми значною мірою могли вирішити ліберальні ринкові реформи європейського зразка. «Але проведена приватизація електроенергетичних активів призвела до їх концентрації в руках кількох власників, що робить такі реформи неефективними через неможливість сформувати повноцінне конкурентне середовище. Отже, найголовніше завдання української енергетики - формування повноцінної державної політики розвитку галузі. Зараз Міненерговугілля оприлюднило для громадського обговорення проект оновленої енергетичної стратегії. Запропоновані в ній принципи і підходи в цілому носять прогресивний характер. Але документ недостатньо збалансований в частині узгодження між собою запропонованих рішень та шляхів подолання проблем, що ставить під сумнів його ефективність », - зазначає Дяченко.

Водночас, за словами експерта, в Україні на даний час існують непогані можливості все ж вивести електроенергетику з кризи, і ці можливості пов'язані з членством в Енергетичному співтоваристві та інтеграції вітчизняної енергосистеми до об'єднання європейських енергетичних систем. Але реалізація цього курсу вимагає активних дій.

Європейська інтеграція, звичайно, добре, але поки ми далекі від неї, як від Місяця. Залишається сподіватися на власні сили - реформування та модернізацію. Тільки таким чином вдасться врятувати економіку, яка втрачає сили від «спеки». Тільки в даному випадку «спека» має зовсім інші корені.

Джерело 

Частина друга

15.08.2012, Нана Чорна, УНІАН

УНІАН публікував перші результати свого дослідження, як економіка України переживає перехід клімату країни до розряду субтропіків. Уже зараз «потепління» дається взнаки у більшості галузей, але, судячи з прогнозів синоптиків, ще й не таке буде. Про те, що роблять у зв'язку з такими кліматичними «перетвореннями» автодор, хімпром і житлово-комунальне господарство, піде мова зараз.

По вибоях, по вибоях, у ямку бух... 

Ні для кого не секрет, що транспортна інфраструктура України, розроблена ще у середині минулого століття, не витримує викликів сучасності. Вона потерпає і через у сотні разів збільшений парк автомобілів, і через вантажний тиск на покриття, і, знову-таки, через потепління клімату. Як наслідок – їзда більшістю доріг нагадує біг з перешкодами. Щовесни ми спостерігаємо, як асфальт змиває талою водою, а влітку – як його латають. Причому «задоволення» від стрибання по ямах робота шляховиків нас не позбавляє. І все це має прямий стосунок до кліматичних змін. Через них у великих містах країни котрий уже рік запроваджують спецграфік руху великовантажного транспорту, що ставить палиці в колеса перевізникам, але є одним із «рятівних кіл» для вітчизняних вулично-дорожніх мереж. У зв'язку з цим цілком логічно виникає питання – що робить наш автодор для мінімізації ризиків «потепління» у майбутньому. Особливо цікаво, чи враховували «удар спекою» під час реконструкції доріг під Євро-2012 – за їхні перспективи не хотілося б переживати, адже грошей платників податків у траси вкладено предостатньо.
Як відзначив перший заступник Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. М.П.Шульгіна Валерій Вірожемський, запобігти негативному впливу спеки на дороги України неможливо. Після високих температур їх якість погіршується з погляду безпеки руху. Траса повинна бути рівною як у довжину, так і в ширину, а у нас – колія і «випори». «Якщо ж ми будуємо нові дороги, то обов'язково застосовуємо модифікатори для бітуму, які підвищують його температурні показники, асфальтобетон, що створює жорстку структуру, яка не видавлюється, як пластилін, і може витримувати при максимальних кліматичних температурах високі навантаження. Але модифікатори – дороге задоволення. Тонна обходиться у 12-15 тисяч грн (полімерні модифікатори – близько 3% об'єму бітуму). Є дорожчі – до 40 тис. грн за тонну. Для хорошого зчеплення бітуму потрібні також адгезиви, але й це коштує великих грошей», – розповів Вірожемський.
«На сьогодні, наскільки я знаю, немає спеціальної програми протидії автодорожньої мережі високим температурам, змінам клімату. Хоча є програма реконструкції автодоріг із застосуванням нових матеріалів і технологій», – констатував експерт.
Тим часом не тільки температура впливає на якість трас, важливі тут і наслідки руху великотоннажних авто. «Великі автомобілі мають дуже потужне навантаження на вісь. А наші автодороги, які будувалися за старими принципами, не розраховувалися на це. В останніх правилах під час реконструкції і будівництва автодоріг ми виписали 11,5 тонни на вісь, адже старі дороги побудовані на 10 тонн. Таким чином, великовантажні машини просто роздавлюють українські дороги. Ці автотранспортні засоби рухаються переважно магістральними трасами 1-ї категорії, які становлять близько 15% загальної кількості. З них лише 50% можуть витримувати такі навантаження», – відзначив Вірожемський.
«В Україні зараз багато доріг реконструюють. У нас є потужні підрядні організації, багаті, які мають необхідне обладнання і нарівні з іноземними партнерами будують дороги на високому рівні», – резюмував експерт.
Але, на жаль, гідні дороги тільки будують. А поки що українцям доводиться приборкувати бездоріжжя. Причому за будь-якої погоди.

Хімічити у спеку – собі дорожче

Ще одна «спеконебезпечна» галузь економіки – хімпром. Зважаючи на те, що вона  енерговитратна, то, зрозуміло, що у спеку ця складова під час виробництва мінеральних добрив зростає. Тобто спека для хіміків – збитки і ще раз збитки.
Як пояснив Ігор Чалий, в.о. головного інженера концерну «Стирол» (Горлівка), «якщо порівняти енерговитрати для виробництва мінеральних добрив азотної групи влітку і взимку, то влітку вони завжди вищі, особливо у дуже жаркий період. Пояснюється це просто – хімічні процеси під час виробництва добрив відбуваються за планових стабільних температур. Якщо температура повітря піднімається, підприємству доводиться більше витрачати енергії для того, щоб підтримувати потрібну реакцію. Для неї ще потрібне атмосферне повітря. А при збільшенні температури знижується його щільність. Тому доводиться використовувати повітря більше, що теж виливається у додаткові витрати. Крім того, в сучасному виробництві для охолоджування використовується так звана оборотна вода, яка взимку повинна бути не вищою за 28°С, а влітку – 29°С. У жаркий період, ясна річ, потрібно більше води, ніж узимку і, відповідно, більше електроенергії. Тобто знову йдеться про зростання собівартості продукції.
Якщо середня температура влітку буде постійна рости, то виробникам добрив доведеться збільшувати капітальні витрати, щоб забезпечити виробничий процес. На сьогодні підприємства хімічної галузі, як правило, саме влітку, під час спеки, намагаються провести капітальні або зупинні ремонти».
Технічний директор, заступник голови правління сєверодонецького «Азоту» Іван Волохов розповів, як його підприємство виходить із нинішнього «спекотного» становища: «Коли спека досягає свого піку, в технологічних цехах ми знижуємо навантаження на обладнання. У нічний же час, коли спека спадає, навантаження збільшуємо. Такі заходи дають нам змогу не допустити виходу устаткування з ладу. Загалом «Азот» не потерпає від проблем через кліматичні умови літа поточного року. На підприємстві ведеться суворий аудит умов праці в структурних підрозділах. Контроль здійснюється і щодо дотримання пожежної безпеки».
Ось і виходить, що для хіміків, особливо великих, виходом із «кліматичної облоги» залишається ремонт. Що ж, тільки б, як мовиться, на благо.

Безводдя: гнилу трубу у спеку не лагодять

Почати розмову про ЖКГ у спеку варто з київського прикладу. У столиці, та й по всій Україні, влітку комунальники проводять випробування тепломереж. І добре, якщо це обертається для українців тільки холодним душем на невизначений період, однак іноді наслідком таких необхідних для галузі дій стають критичні ситуації.
Наприклад, після другого тижня спеки у червні, саме після згаданих випробувань, в Оболонському районі столиці утворився провал грунту поблизу 16-поверхівки. Яма завглибшки близько 2 метрів невпинно росла, наближаючись до колони будинку, що перетворювало на екстрим паркування автомобілів і піший прохід у радіусі 20 квадратних метрів. Викликані комунальники констатували: «Проривало і буде проривати – труби гнилі. А ремонтувати у спеку не можна. Чекайте похолодання».
Така відповідь «фахівців» викликала здивування, але, як з'ясувалося, вони мали рацію. Якби ремонтники кинулися рятувати ситуацію, то все могло б закінчитися трагічно. До речі, що й сталося на початку серпня – у пік спеки – в Кіровоградській області. Троє працівників підприємства «Шкірзавод-Золотопольський» проводили очищення відстійника і загинули внаслідок отруєння випарами невідомої речовини. На день раніше під час виконання ремонтних робіт на водопроводі «Дніпро-Кіровоград» загинули один із керівників трубопровідних мереж міста Світловодська і слюсар. Причина смерті така ж.
Як повідомив начальник управління Держгірпромнагляду Кіровоградської області Володимир Береславський, «підвищена температура повітря прискорює хід хімічних реакцій і виділення шкідливих газів, від яких людина може загинути, лише раз вдихнувши. Управління Держгірпромнагляду рекомендує підприємствам області звести до мінімуму або взагалі перенести всі планові роботи в каналізаційно-водопровідних колодязях на осінь, коли спаде спека».
Ось і виходить, що ЖКГ, яке розвалюється по швах, у спеку стає особливо вразливим. Що стосується стану справ загалом у цій галузі, то, як вважає директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко, «українські міста абсолютно не готові до природних катаклізмів. У спеку виходять з ладу електричні мережі, а опади понад норму тут же призводять до потопів». За його словами, така картинка, судячи з новин, характерна для більшості регіонів. Причин цього декілька. «По-перше, в країні десятиліттями на оновлення інфраструктури, зокрема житлово-комунального господарства, не виділялися серйозні капіталовкладення. По-друге, існує конфлікт інтересів. З одного боку, інфраструктура перебуває у комунальній власності, а з іншого – компанії, які її обслуговують, є приватними. Йдеться насамперед про життєво важливі для будь-якого міста підприємства – обл- і міськенерго, а також водоканали. Тому власники компаній зовсім не зацікавлені інвестувати в оновлення ЖКГ. У такій ситуації вітчизняні олігархи займаються однією справою – «роблять гроші», – додав Сергієнко.
У результаті опитування експертів вимальовується досить плачевна картинка стану справ в українській економіці з урахуванням «потепління» і не тільки. Залишається сподіватися, що черговий удар природи – чи то спеку, а чи люті морози – ми переживемо з мінімальними втратами, причому завдяки стійкості характеру, а не цілковитій модернізації економіки. На останнє у влади, мабуть, вічно бракує часу, або, може, бажання…

Джерело