29 серп. 2012 р.

Янукович вибрав шлях диктатора

Западные СМИ: Янукович, подобно арабским диктаторам, строит бизнес-империю для своей семьи

29 августа, 2012, Корреспондент.net  



Западные СМИ: Янукович, подобно арабским диктаторам, строит бизнес-империю для своей семьиСМИ: Янукович строит бизнес-империю для семьи
АР
Украинский президент Виктор Янукович выбрал путь арабских и азиатских глав государств, которые выстраивают правящие династии, назначая преемниками членов своих семей, пишет Frankfurter Allgemeine Zeitung.
"Если в начале своей политической карьеры Януковича считали скорее инструментом клана региональных донецких олигархов с криминальным прошлым, то в последнее время множатся доказательства того, что украинский президент старается избавиться от излишнего влияния своих прежних патронов.Для этого он задействовал две группы средств. Во-первых, он поставил на ключевые должности в госаппарате людей, не имеющих ничего общего с его старыми спонсорами. Во-вторых, при помощи хитроумных семейных связей он пытается выстроить собственную экономическую империю, которая в перспективе позволит ему действовать на равных с теми, кто в свое время способствовал его формированию как политика и его приходу во власть", - пишет немецкое издание.

Затем президенту удалось расширить сферу своего влияния в армии, МВД и спецслужбах, а также в финансовых институтах, таких как Центробанк, Министерство финансов и налоговые органы, где он сделал ставку на семью и в первую очередь на своего старшего сына. Александр Янукович в 2012 году занял 98-е место среди самых богатых соотечественников по версии Forbes — его капитал оценивается в $99 млн., подчеркивет FAZ.

По информации издания, Янукович избрал путь арабских и азиатских автократов, которые выстраивают правящие династии, назначая преемниками своих сыновей. 

Напомним, Александр Янукович, старший сын президента Украины, сформировал состоящий из трех человек наблюдательный совет на 100% принадлежащего ему ЧАО МАКО Холдинг и возглавил его, свидетельствуют данные предприятия в системе раскрытия НКЦБФР.
Как сообщалось, президент бизнес-корпорации МАКО, сын Президента Украины Александр Янукович заявил, что его бизнес начал развиваться задолго до того, когда его отец выиграл выборы главы государства.
  • Корреспондент: Бизнес сына Януковича
  • МАКО Холдинг (ранее - ООО, а затем ЧАО Менеджмент Ассетс Корпорейшен, МАКО, Донецк) работает на рынке Украины с 2006 года и занимается инвестициями в строительство.
    Среди реализованных проектов холдинга - БЦ Столичный в Донецке, в котором все помещения были проданы на стадии фундамента; гостинично-развлекательно-туристический комплекс с яхт-клубом и жилой застройкой в Балаклаве (сдан в эксплуатацию).
    Кроме того, корпорация продала на стадии котлована бизнес-центр Северный в Донецке, строительство которого завершит новый собственник, название которого не озвучивалось.

    28 серп. 2012 р.

    Україна стане "офшором"


    НБУ заманює валютну готівку в Україну "офшорними" умовами


    28.08.2012,  Аліса Швигар, УНІАН

    Нацбанк вирішив упорядкувати переміщення заморської готівки громадянами України та нерезидентами і зняти зайві бюрократичні перепони на шляху "реальних" грошей. Постановою регулятора (№ 312) внесено суттєві зміни до Інструкції переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України. Але, як відомо, будь-які ліки можуть мати побічний ефект.

    НБУ «відкрив шлюзи» для закордонної готівки
    Як і раніше, будь-який громадянин України може без митного декларування перевезти через кордон до 10 тис. євро. Щоправда, суму потрібно «демонструвати» прикордонникам або митникам. Обсяг коштів вважається припустимим для поїздки в гості чи на відпочинок. Аналогічно українець з-за кордону може ввезти до 10 тис. євро. Але гроші дозволено не оформляти, до того ж не обов'язково пояснювати, яким шляхом вони одержані.
    Відтепер ця "пільга" поширюється і на нерезидентів. У старій інструкції не було чіткої ясності, як їм поводитися. Мабуть, саме тому нерезиденти воліли під час поїздки в Україну використовувати картки. Тепер же вони можуть без проблем і додаткового оформлення документів ввозити на нашу територію та вивозити до 10 тис. євро. Можливо, для жителів ЄС це не буде значущим послабленням, але для громадян країн СНД - явно позитивний момент (позначається традиційне надання переваги купюрам в гаманці).
    Не забув НБУ і про більш значні суми. До їхніх перевізників регулятор застосував метод «батога і пряника». Тепер українці і нерезиденти, які «транспортують» понад 10 тис. євро, зобов'язані всього лиш вказати обсяг коштів у митній декларації, причому без надання жодних документів, що підтверджують джерела їхнього походження. Тобто, цілком можна припустити, що готівкові гроші потечуть у країну рікою.
    Нововведення НБУ фактично перетворює Україну у щось на кшталт офшору для готівки з ЄС і США. У цих країнах вже давно існують обмеження на розміщення грошей на банківському рахунку. В Україні таких немає, і найближчим часом вони не передбачаються. Ось чому тому ж поляку чи німцеві буде вигідно покласти мільйон євро на свій рахунок через Україну. Чим, скажіть-но, не офшор!

    Вивезення валютної готівки: українцям - "залізна завіса", нерезидентам - "світлий шлях"
     Водночас, постанова НБУ дуже чітко регламентує вивезення готівкової валюти понад 10 тис. євро для українців. Співвітчизник в даному випадку зобов'язаний надати виписку з банківського рахунку, із якого здійснювалося переведення в готівку. При цьому «довідка» дійсна лише 30 календарних днів. Без неї митниця має право не дозволити грошам покинути «батьківщину». Нововведення викликане тією обставиною, що такого роду операції підлягають обов'язковому фінмоніторингу. Тобто, компетентні органи за першого бажання протягом 10 хвилин можуть відстежити рух коштів.
    Вивезення готівкової валюти нерезидентом за межі України буде контролюватися значно «м'якше». Іноземець при вивезенні понад 10 тис. євро повинен буде надати митну декларацію із зазначенням суми або документ, що підтверджує одержання коштів в касі будь-якого українського банку.
    Це нововведення, найімовірніше, покликане зіграти роль агітатора для нерезидентів - «активно розміщуйте депозити в Україні». Адже тепер нерезиденту, який отримав відсотки за депозитом в Україні не потрібно буде доводити її легітимність - достатньо показати виписку з банківського рахунку, що він отримав валюту як відсотки за депозитом. Окрім того, ставки за валютними депозитами у нас вищі, ніж у Росії, а тим паче - в ЄС. Тому не виключено, що окремі нерезиденти скористаються можливостями, що відкрилися.
    Наразі загальна сума депозитів нерезидентів на території України становить близько 3,75 млрд дол. Причому, близько 80% цих вкладів - валютні. У цілому, сума невелика. Може, дійсно рішення НБУ спровокує іноземців полюбити нашу країну, цього разу не тільки за те, що тут добре співають і танцюють. Але й за те, що в Україні "фінансові поля" не менш родючі, ніж знамениті чорноземи.

    24 серп. 2012 р.

    Ми – українці!


    Дослідження проводилось Інститутом Горшеніна 24 серпня 2012 р. серед дітей
    В День незалежності України Інститут Горшеніна за підтримки Генеральної дирекції та науково-методичного об’єднання МДЦ «Артек» провів соціологічне дослідження «Ми – українці!». Всього було опитано 3000 дітей, які живуть в Україні, віком від 7 до 16 років. Похибка репрезентативності даного дослідження не перевищує +/-1,8%.

    1. Чи пишаєшся ти тим, що є громадянином України?

    • Так – 95,1%
    • Ні – 4,9%

    2. Чи вважаєш ти святом День незалежності України?

    • Так – 94,5%
    • Ні – 5,5%

    3. Якою мовою переважно ти спілкуєшся вдома, в родинному колі?

    • Українською – 34,4%
    • Російською – 37,2%
    • Як українською, так і російською – 27,8%
    • Іншою – 0,6%

    4. Якою мовою переважно ти спілкуєшся в школі?

    • Українською – 46,2%
    • Російською – 28,0%
    • Як українською, так і російською – 25,2%
    • Іншою – 0,6%

    5. Якою мовою переважно ти спілкуєшся з друзями?

    • Українською – 29,3%
    • Російською – 45,3%
    • Як українською, так і російською – 24,9%
    • Іншою – 0,5%

    6. Де ти плануєш здобувати вищу освіту?

    (можна вказати 2 варіанта відповіді)
    • В Україні – 66,7%
    • В Європі – 31,4%
    • В США – 11,2%
    • В Росії – 8,8%
    • В іншій країні – 1,0%
    • Я ще не думав про це – 8,6%
    • Важко відповісти – 3,6%

    7. Де б ти хотів жити, коли станеш дорослим?

    • В Україні – 49,1%
    • За кордоном – 30,9%
    • Важко відповісти – 20,0%

    8. З ким має дружити Україна як держава?

    • Як з Європою, так і з Росією – 43,0%
    • З Європою, країнами Євросоюзу – 29,0%
    • З Росією – 14,2%
    • Інше – 3,0%
    • Важко відповісти – 10,8%

    9. Які фахівці, на твою думку, зараз потрібні Україні більш за все?

    (можна вибрати 3-5 варіантів відповіді)
    • Лікарі – 67,3%
    • Вчені – 55,3%
    • Вчителі – 42,7%
    • Агрономи і працівники сільського господарства – 27,6%
    • Програмісти, спеціалісти з ІТ-технологій – 23,7%
    • Інженери – 22,0%
    • Економісти – 20,4%
    • Юристи – 18,4%
    • Митці (художники, музиканти, письменники, режисери тощо) – 18,1%
    • Працівники сфери послуг, сервісу (перукарі, таксисти, працівники готельного та ресторанного бізнесу тощо) – 13,7%
    • Менеджери – 11,1%
    • Журналісти – 8,4
    • Інші фахівці – 2,9%
    • Важко відповісти – 9,5%

    10. Якою мовою потрібно володіти , щоб зробити вдалу кар’єру?

    (можна вказати 3-5 варіантів відповіді)
    • Англійською – 91,5%
    • Українською – 78,8%
    • Російською – 71,1%
    • Німецькою – 46,8%
    • Французькою – 30,5%
    • Китайською – 17,8%
    • Італійською – 14,5%
    • Іспанською – 10,2%
    • Іншою – 1,8%
    • Важко відповісти – 1,8%

    21 серп. 2012 р.

    З життя української еліти: нерухомість Ахметова і Пінчука у Лондоні

    21 серпня 2012, Сергій Лещенко, УП 



    "Українська правда" продовжує опис закордонної нерухомості вітчизняного істеблішменту. Після вілли Ігоря Коломойського на Женевському озері, помешкання сина Азарова у Відні та будинку Сергія Клюєва у австрійській глибинці ми відправляємося до Лондона.
    - Як ви кажете? Рінат Ахметов? Я чув це прізвище..., - співрозмовник починає пригадувати.
    Роберт Данн працює чиновником в шотландському уряді, а прізвище Ахметов спливає у його пам'яті при згадці про Україну.
    - Здається, це той чоловік, що купив найдорожчу квартиру в світі, - в уяві Роберта слайди про Україну складаються в цілісну картину.
    Для британців Рінат Ахметов став одним із символів держави, яка відома вкрай низькими стандартами життя та неймовірними багатствами декількох наближених до влади осіб. Минулого року Ахметов потрапив на шпальти місцевої преси як покупець найдорожчої квартири в світ. За апартаменти в комплексі One Hyde Park він заплатив 220 мільйонів доларів.
    Це дві квартири, об'єднані в одну, загальною площею 2 тисячі 300 квадратних метрів, розташовані на останніх поверхах найпрестижнішого будинку в британській столиці One Hyde Park.
    Повідомлення, яке вперше з'явилося на шпальтах Financial Times, вибивалося за рамки ретельно створюваного Ахметову іміджу "благодійника".  Виявилося, що він витратив на придбання одного лише помешкання за кордоном суму, якої було би достатньо для побудови надсучасної медичного закладу на батьківщині.
    Намагаючись заспокоїти українську публіку, прес-служба корпорації СКМ виступила зі спеціальною заявою про те, що придбана квартира є лише інвестиціями в нерухомість.
    Прес-служба СКМ: "Объект в Лондоне в комплексе One Hyde Park был приобретен Компанией СКМ в 2007 году в качестве портфельной инвестиции... По прогнозам экспертов, рост стоимости этого актива будет продолжаться на протяжении следующих нескольких лет. Мы считаем инвестицию в лондонский объект очень успешной, а политику диверсификации портфеля объектов недвижимости – эффективной".
    Навздогін Партія регіонів поширила заяву депутата Ірини Горіної про те, що британські журналісти все неправильно зрозуміли - Ахметов купив не квартиру, а офіс.
    "...Как отметила Ирина Горина, в спекуляциях на тему покупки группой компаний СКМ недвижимости в Лондоне отчетливо просматривается попытка политического вмешательства в хозяйственную деятельность компании и попытка дискредитации крупного украинского бизнеса как такового. "Это вовсе не по-европейски – указывать бизнесу, чем ему заниматься. За подобными действиями угадывается типичное совковое лицо", – добавила она.
    Политик пояснила, что многие СМИ называют покупку офисного здания покупкой роскошных апартаментов. "Подобные спекуляции – это попытка дискредитировать Партию регионов через Ахметова..." как члена данной политической силы, а также попытка поиска классового врага в лице крупного бизнеса, который формирует бюджет страны", - заявила Горіна.
    Загалом чути докори в неєвропейській від Горіної саме по собі є анекдотом - адже ця депутат стала одним із символів підкупу виборців у Харкові. Тим більше дивно виглядають підозри з боку регіоналів на адресу ділового видання Financial Times та британського таблоїду Daily Mail, яким закинули "поиски классового врага".
    Перебуваючи в Лондоні, автор цих рядків відправився перевірити, яке "офисное здание" придбав Ахметов минулого року за 220 мільйонів доларів - та наскільки відповідають дійсності заяви його прес-служби про те, що нерухомість є лише "портфельною інвестицією".
    Перед походом до One Hyde Park ми зустрілися з журналістом, що висвітлює питання нерухомості в лондонській газеті Evening Standard, Девідом Спіттлесом.
    Він добре пам'ятає історію про купівлю Ахметовим цієї квартири. "Забудовники One Hyde Park - це браття Кенді - екстравагантні лондонські денді. Вони починали з того, що купували квартири, переробляли їх, створювали дизайн та продавали за значно вищою ціною. В 2007 вони купили будівлю, яка була на цьому місці, зруйнували її та замовили новий проект - One Hyde Park - всесвітньо відомому архітектору Річарду Роджерсу (автор музея Помпіду в Парижі та штаб-квартири Lloyds у Лондоні). Думаю, брати Кенді самі зробили витік інформації про придбання Ахметовим квартири в цьому будинку, щоб посилити ажіотаж", - каже журналіст в розмові з "Українською правдою".
    Потрапити всередину One Hyde Park неможливо. Навіть якщо ви хочете побувати на оглядинах у житловому комплексі як потенційний покупець, перед екскурсією маєте заповнити спеціальну форму про нерозголошення побаченого. Перед цим агентство проводить дослідження вашої фінансової спроможності.
    Ті, хто бували всередині, звертають увагу на занизьку стелю як для квартир за таку ціну – близько 3 метрів. Для послуг мешканців – басейн довжиною 21 метр, міні-кінотеатр, гольф-симулятор та можливість робити замовлення з ресторану сусіднього готелю Mandarin Oriental. Великою складовою ціни є ексклюзивне розташування – прямо напроти Гайд-парку та торговельного центру найвищого гатунку Harrods.
    "Заходи безпеки у One Hyde Park включають куленепробивні вікна та "panic-room" (укриття на випадок небезпеки або стихійного лиха). Вони дають можливість пану Ахметову почуватися у безпеці завдяки люб'язності колишніх офіцерів британського спецназу", - описує переваги проживання в цьому комплексі портал Luxpresso.
    Навіть найбідніші сусіди Ріната Ахметова мають заплатити за житло нечувані кошти - придбати однокімнатну квартиру в цьому будинку коштує близько 6 мільйонів 750 тисяч фунтів. 
    Розуміючи, що потрапити всередину One Hyde Park неможливо, ми вирішили діяти навмання. За легендою, автор мав листа для пана Ахметова, який мусив передати найбагатшому українцю.
    Охорона, яка чергувала на вулиці, справді зупиняє, щойно ти робиш крок навіть не всередину, до тільки до дверей. Вона чемно, але наполегливо спрямувала на службовий вхід. Інший охоронець, який там чергував, покликав поспілкуватися одного із консьєржів.
    Він розповів більше, ніж слід було би:
    - Ахметов? Я знаю тут цього джентльмена, і я знаю його квартиру, - зізнався співрозмовник "Української правди".
    - Можна залишити йому листа?
    - Так. Але я маю його просканувати.
    - Він тут живе?
    - Вони досі роблять роботи на своєму поверсі. Вони поки що тут не живуть. Це ще займе декілька місяців, коли житло буде готове. Але їх представники приходять кожні декілька тижнів.
    Таким чином, легенда регіоналів про те, що помешкання у One Hyde Park - це офісна нерухомість, зруйнувалася під вагою фактів. Насправді ніщо не заважатиме Ахметову жити в своїй "портфельній інвестиції" – бо насправді за цими евфемізмом приховується найдорожча квартира у світі, що належить українському олігарху.
    А доповненням до історії з квартирою став лист, сфотографований цього року в руках адвоката Ахметова Юрія Воропаєва, про умови отримання дружиною олігарха британського громадянства.
    Ми вирушаємо далі.
    Наступна "українська" адреса в Лондоні – Кенсингтон, вулиця Upper Phillimore Gardens, будинок 17.
    2008 року британська громадськість так само була шокована новиною про придбання найдорожчого будинку в світі – маєток у тихому лондонському районі купила донька екс-президента Кучми Олена Пінчук, яка на той момент ще носила прізвище Франчук. За п'ятиповерхову вікторіанську віллу вона заплатила 80 мільйонів фунтів, тобто понад мільярд гривень за сьогоднішнім курсом.
    Після появи новини її чоловік Віктор Пінчук в інтерв'ю "Дзеркалу тижні" висловив ті ж аргументи, що і Ахметов – будинок придбано не для життя, а як інвестицію.
    Віктор Пінчук: "Я точно знаю, что сегодня Лондон — самый дорогой город в мире, и цены на недвижимость там будут расти. Фантастическими темпами. И всем, кто в состоянии инвестировать в недвижимость, советую делать это там. В Лондон стекается новый капитал стран Азии, Китая, Индии, арабских стран и России. Уже сегодня купленный нами дом мы можем продать на 10—15% дороже. У меня даже мысли не было "купить в Лондоне самый дорогой дом". Мы выбирали объект для инвестиций, а не для жизни".
    Лондонська вілла Леоніда Кучми з 1941 по 1997 рік була школою для дівчат. Після ремонту площа маєтку складає 18 тисяч квадратних футів (близько 2 тисяч квадратних метрів).
    В описі журналу "Форбс", будинок обладнаний ліфтом на вісім персон, двома обідніми кімнатами, дев'ятьма спальнями з ванними, басейном, спортзалом та сауною.
    За інформацією Evening Standard, ремонт в будинку коштував 10 мільйонів фунтів та включав створення підземного басейну, спортзали, сауни та кінотеатру.
    Upper Phillimore Gardens – це тиха вулиця завдовжки в 200-300 метрів. Біля будинків припарковані Porsche, Mercedes в кузові S600 та BMW сьомої моделі.
    Близько сьомої вечора, але на вулиці немає жодного перехожого. Раптом двері одного з будинків відкриваються, і звідти виходить британець у діловому костюмі, що прямує до припаркованого "Мерседесу". Тут всі знають про сусіда з бідної пострадянської держави.
    - Ви не підкажете, де будинок українського олігарха Віктора Пінчука?
    - Ні, але чому ви шукаєте?
    - Я – журналіст.
    Чоловік стає більш відкритий.
    - Якщо ви маєте на увазі будинок місс Пінчук, то він в кінці вулиці.
    За декілька кварталів – справді маєток, який потрапив на шпальти британської преси.
    Одразу після придбання будинку на Upper Phillimore Gardens там почався масштабний ремонт. Він досі зафіксований на фотографіях Google Street View. Сьогодні будинок сяє бездоганним фасадом. Значить, "інвестицію" вирішили привести до придатного вигляду.
    Старе фото з  Google Street View
    Біля дверей – дзвінок. Натискаю.
    - Так?
    - Можна говорити з місс Пінчук?
    - Це – неправильна адреса, - відповідає спікерфон.
    Будинок оточений парканом та живою огорожею, тому не видно нічого, що відбувається за нею. Єдине, що помітне – це чорна потворна голова, яку неможливо розгледіти через рослини.
    Але, підійшовши до будинку Пінчука збоку, скульптуру вдається побачити на повний зріст. Це була чоловіча фігура, викладена наче з каменів, відшліфованих морем.
    Передчуття не зрадило – на подвір'ї вілли у тихому лондонському районі Upper Phillimore Gardens стояла скульптура культового британського артиста Ентоні Гормлі "Infection".
    Зайвим буде нагадування, що саме Віктор Пінчук є одним із колекціонерів робіт Гормлі, деякі з яких він виставляв у київському ПінчукАртЦентр.
    До слова, сам "найдорожчий будинок світу" зразка 2008 року за документами належить компанії Anmarto Limited з... Британських Віргінських островів. Це – відкрита інформація, тому що реєстр власності в Британії доступний за інтернетом. Можливо, офшорну фірму було створено виключно для володіння цим будинком – про неї не знайти жодної згадки в інтернеті...
     Задній двір Пінчука
    Фото виставила на своєму сайті компанія Bruns, що спеціалізується на ландшафтному дизайні 
    Звичайно, в обох випадках історія про те, що придбане житло є лише інвестиціями, не витримує жодної критики. Насправді ця найдорожча нерухомість у світі купувалися для того, щоб там жити – у Лондоні.
    Тільки чомусь і Рінат Ахметов, і Віктор Пінчук соромляться це визнати. Дивно – адже ті способи, в які до них потрапила державна власність, не створювали підстав підозрювати їх у зайвій сентиментальності.
    ЧИТАЙ ТАКОЖ


    Джерело

    16 серп. 2012 р.

    Чиновницька каста

    8 серпня 2012, Андрій Вишинський, для ЕП 

    Фото cit.ua

    Українські чиновники поступово перетворюються на справжню касту - в найгіршому розумінні цього слова. Якщо в Радянському Союзі віталися трудові династії, умовно, шахтарів або слюсарів, то тепер ми маємо величезну кількість прикладів формування саме чиновницьких "трудових династій".
    Хто сьогодні не знає, наприклад, батька і сина Калетників, або батька і сина Довгих? Перелік зможе продовжити, напевно, кожен. А скільки таких спадкових "трудяг" працює в регіонах або просто на менш помітних місцях - і не злічити.

    В цьому сенсі, до речі, дуже показові відомчі вищі навчальні заклади, які знаходяться під управлінням МВС, Державної податкової служби та Держмитслужби. Там навчаються переважно сини нинішніх або колишніх працівників (причому, як правило, не вищих керівників, але й не пересічних) цих відомств. Мабуть, талант передається у спадок.
    Однак за останні рік-два чиновники зробили ще і ряд формальних кроків, щоб якомога сильніше відмежуватися від решти співгромадян та остаточно перетворитися на справжню касту.

    Зокрема, були внесені зміни в законодавство, які передбачають проходження так званої "спецперевірки" кандидатів на вступ в чиновницькі ряди. Щоб людина потрапила на жадану посаду, вона повинна довести свою придатність.

    Фото j-times.ru

    Кандидату в чиновники потрібно подати непомірну кількість паперів (читайте нижче, які відомства потрібно пройти для працевлаштування на чиновницьку посаду в Києві) в різні відомства, і отримати від них відповідну кількість погоджень. Це майже як медкомісія в школі, тільки перевіряють не на плоскостопість.

    При цьому сама "спецперевірка" розтягується, як правило, місяця на три. І все це задля того, щоб отримати посаду з мізерною зарплатнею.

    За своєю сутністю, "спецперевірка" ніякої перевіркою, звичайно, не є. Чи буде цим займатися грамотна, поважаюча себе людина, що не має при цьому зв'язків в чиновницькому апараті? Здається, питання риторичне.

    Таким чином, всерйоз проходити "спецперевірку", як правило, стане тільки нездара. Який і сам розуміє, що варіантів працевлаштування, які б залежали від знань чи досвіду роботи, у нього немає.

    Однак практика прийняття на роботу "дубів" - це лише один бік медалі діючої системи. Іншим її боком є безперешкодне заняття чиновницьких посад рідними і близькими діючих чиновників. Тобто, перетворення на касту.

    Фото vaga-land.livejournal.com

    ДОДАТОК. Перелік основних нормативно-правових актів, що стосуються проведення спеціальної перевірки відомостей, щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування

    Щодо загальних положень
    • Кримінальний кодекс (зокрема, примітка частини першої статті 364 щодо поняття службової особи).
    • Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" (зокрема, стаття 11, яка передбачає проведення спеціальної перевірки).
    • Указ Президента України від 25.01.2012 № 33/2012 "Про Порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування".
    • Постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.98 № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (зокрема, пункти 26, 27 Інструкції в частині пересилання запитів до заінтересованих органів для проведення спеціальної перевірки).

    Щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення
    • Кримінальний кодекс України (зокрема, стаття 86 щодо амністії; стаття 87 щодо помилування; розділ ХІІІ (статті 88-91) щодо судимості; Розділ ХVІІ щодо злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг).
    • Кодекс України про адміністративні правопорушення (зокрема, Глава 13-А щодо адміністративних корупційних правопорушень).

    Щодо факту, чи є особа піддана або піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення
    • Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" (зокрема, стаття 21, яка передбачає занесення відомостей про осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення, до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення).
    • Наказ Мін’юсту від 11.01.12 № 39/5 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2012 р. за № 28/20341).

    Щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік

    Фото novorab.ru
    • Податковий кодекс України (зокрема, стаття 
    70 щодо Державного реєстру фізичних осіб - платників податків).
    • Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" (зокрема, стаття 12, яка передбачає подання декларацій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік; форма декларації є додатком до цього Закону).
    • Наказ Державної податкової адміністрації України від 17.12.10 № 954 "Про затвердження Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та втрату чинності деяких наказів Державної податкової адміністрації України", зареєстрований в Мін’юсті 29 грудня 2010 р. за № 1388/18683.

    Щодо наявності в особи корпоративних прав
    • Господарський кодекс України (зокрема, стаття 167 щодо змісту корпоративних прав та корпоративних відносин).

    Щодо стану здоров'я
    • Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" (зокрема, стаття 11, яка передбачає надання медичної довідки про стан здоров’я за формою, затвердженою МОЗ).

    Щодо освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації

    • Закон України "Про освіту" (зокрема, стаття 27 щодо документів про освіту).
    • Закон України "Про вищу освіту".
    • Закон України "Про державну службу" (зокрема, стаття 29 щодо навчання і підвищення кваліфікації державних службовців).
    • Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.97 № 1260 "Про документи про освіту та вчені звання" (затверджено перелік і зразки документів про освіту).
    • Наказ МОНмолодьспорту України від 29.03.2011 № 295 "Про Порядок визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав", зареєстрований в Мін’юсті 28.04.11 за 529/19267.

    Щодо громадянства
    • Закон України "Про громадянство України" (зокрема, стаття 3, якою визначено належність до громадянства України; стаття 5, у якій визначено документи, що підтверджують громадянство України).

    Щодо допуску до державної таємниці
    • Закон України "Про державну таємницю" (зокрема, стаття 22 щодо допуску громадян до державної таємниці)

    15 серп. 2012 р.

    Як опер став правозахисником: історія з Донецька

    24.02.2012,  Вікторія Іщенко, 
    Центр інформації з прав людини, для УНІАН
    Фото автора



    Одинадцять років тому донецький оперуповноважений Віталій Омельченко викрив велику поставку наркотиків, до якої були причетні його колеги. Але замість заохочення отримав 6 років за ґратами. Опинившись на волі, Віталій закінчив університет і став адвокатом. Зараз він допомагає іншим й активно бореться за реабілітацію власного імені.

    - Як Ви дізнались про наркотики?
    Тоді я був оперуповноваженим Петровського відділу карного розшуку. До нас надійшла оперативна замітка від агента, що хтось на станції Рутченкове передає золоті вироби. Агент начебто бачив кур`єра. Я відчував щось недобре, але пішов на операцію. Це було 25 січня 2001 року.


    - Що було далі?
    О 18.45 прийшов поїзд. Мені треба було побачити, куди кур’єр буде відвантажувати товар. Він із сумками по вагону, я за ним. В тамбурі на мене напали. Вони представилися як управління по боротьбі з наркотиками. Мене тричі вдарили в обличчя, але документи не показали. Виходимо на перон, там мене ледь не задушили.
    Коли я прийшов до тями, то був у якійсь квартирі. Почув розмову: ми зараз з мєнтом розберемося, а завтра гроші підвеземо. Потім мене привезли в міліцейську контору, там п’ять годин катували. Перебили три ребра, слинну залозу, а зараз я майже не бачу на ліве око.

    - За що вас били?
    За те, що я багато розмовляю. Я їм їхні права зачитував. Привели десь шість понятих. Кажуть їм, що ця сумка - моя. Я показую, що я співробітник Петровського райвідділу, що не знаю, хто мене взагалі вкрав, кажу, вийдете, зателефонуйте в міліцію, зачитую їм їхні права. Зрештою побили і понятих, і мене. Одного понятого вбили. Невідомо, куди подівся труп. Він дав свідчення і пропав. У суді в мене не було жодних свідків.

    - А як начальство, інші міліціонери?
    Приїхав начальник розшуку міста і начальник штабу області, приїжджало моє керівництво. Я кажу їм, забирайте мене, а мені: «Ми не можемо, ти випав з обойми, вже про все міністрові доповіли. Підпиши папір, а ми тобі допоможемо, в суді менше отримаєш».
    26 січня повели до прокурора, найняли адвоката. Намалювали мені страшну історію, ніби я вступив у змову з трьома невідомими. Кажуть, підпиши і тебе на підписку про невиїзд відпустять, а в суді вже будеш вирішувати свої проблеми. Я подивився: зберігання наркотиків з метою збуту або збут - це 10-15 років. Мені прокурор каже, з тебе 10 тисяч доларів і можеш йти додому.

    - За що врешті вас посадили?
    На мене повісили зберігання наркотиків з метою збуту, хоча нічого не перевірили, навіть пальці не зняли. Прокуратура взагалі не вникала в це.
    У грудні 2003 року я потрапив у виправну колонію Чернігівської області. Думав, що збожеволію. Ми один одного мало не перебили там.
    Якось я зачепився з адміністрацією, і через це мене, здорового, відправили на тубзону в Харківську область. Там мене заразили туберкульозом, хоч і легкою формою. Я скандал влаштував. Сказали, якщо буду себе погано вести, введуть туберкульому і я прямо тут згорю. Але все ж домігся зустрічі з лікарем. При цьому мені лікували праву легеню, а потім виявилося, що потрібно було лікувати ліву, про що я дізнався, коли вийшов на свободу.
    Через місяць відправили назад до Чернігівської області. У цій зоні на мене було два офіційні замахи. Донецькі приїжджали і давали грошей, щоб мене убили. Мене мало не зарізали.

    - Коли все ж таки вас звільнили?
    Я почав судитися з усіма. Через маму звернувся у всі посольства світу, до Європейського комітету з попередження тортур і нелюдського поводження в місцях позбавлення волі, я подав до суду на Ющенка, на колонію.
    Зрештою адміністрація не витримала, мене помилували, застосували дострокове звільнення. Після цього ще два або три місяці протримали, хабара вимагали. Я вийшов на волю у липні 2007 року.

    - Як склалося життя після виходу на волю?
    Тільки-но я вийшов, відразу прийшли люди з СБУ, сказали, що мені треба їхати з Донецька. Мовляв, мене знову замовили, а вони не зможуть захистити. Я поїхав у Вінницю, там став на облік, відновився в університеті, відучився, отримав диплом юриста, повернувся в Донецьк. Знову почав судитися.
    В результаті мені достроково зняли судимість, нещодавно склав іспити. Тепер я адвокат.
    Довго не міг знайти роботу, перебивався тимчасовими заробітками. Іспити на свідоцтво теж здавав з труднощами. Мені кажуть: «Ти ж судимий, як ти можеш бути адвокатом?».
    Зараз я індивідуальний адвокат, приватний. Тут теж є свої підводні камені: нещодавно був процес, клієнти підійшли, кажуть: «Спасибі, але нас викликали і сказали відмовитися від вас, тоді нам зменшать термін ув’язнення».

    - Люди, що вас підставили, досі на волі?
    Я майже всіх посадив. На суддю знайшов три справи. Він загруз в корупційних схемах. Але у Генпрокуратурі працює його друг дитинства. От і виходило, що його незаконне рішення - судова помилка. Прокуратура зазначає, нібито його адміністративно покарали, але це неправда. Крім того, у 2002 році у цього судді закінчилися повноваження. Йому парламент дозволив судити безстроково, без прийняття присяги. Я пишу у Європу. Нехай вони повеселяться, що у нас судять без присяги, без повноважень.

    - Будете судитись до кінця?
    Я всім сказав, що все одно доб`юся свого. Я хочу хоч на один день повернути своє ім`я. Я відмовлюся від будь-якої сатисфакції, від всяких грошових претензій, я хочу лише повернути репутацію.
    Мені не раз говорили, щоб я їхав звідси. Я і закордонний паспорт зробив. Але куди я поїду. Це моя країна, моє місто. Якщо ми всі її кинемо, хто тут залишиться?


    Джерело

    "Сонячний удар" по економіці: виживуть не всі

    10.08.2012, Лілія Коваль, Нана Чорна, УНІАН


    З кожним роком в Україні жити стає дедалі спекотніше. Температура повітря в літній період не припиняє бити рекорди, а зими стають дедалі теплішими. Гідрометеоцентр визнає, що клімат України поступово наближається до субтропічного і з часом стане нагадувати грецький. За словами глави відомства Миколи Кульбіди, «з початку 80-х років і до нинішнього року ми маємо досить стрімку тенденцію до зростання середньорічної температури повітря, кожен наступний градус буде викликати збільшення кількості днів з температурою +35 і більше, що призведе до все більш посушливого характеру погодних умов». За його словами, навіть тенденція до збільшення кількості опадів «тут не допоможе, адже вони, переважно, зливового характеру і швидко випаровуються». Іншими словами, рятуйся, хто може, а головне чим може. І якщо кожен українець суто особисто вибирає для себе рецепт виживання в таких умовах, то економіка країни абсолютно залежить від рухів тіла влади, яка в принципі має абсолютно ясно розуміти, що перебудовуватися необхідно. УНІАН вирішив з'ясувати, що вживають у зв'язку з такими кліматичними «перетвореннями» в галузях, яких «потепління» торкнулося в найперше (Частина перша).
    Агропром «перегрівся»
    Розмова про сільське господарство, яке є головним індикатором вміння країни протистояти кліматичному «свавіллю», хочеться почати з показової доповіді ООН. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), в липні у зв'язку з сильними коливаннями погодних умов (посухою і зливами) різко подорожчало продовольство - за місяць в цілому на 6%. Організація зазвичай не публікує свій індекс цін, однак у зв'язку з ситуацією на ринку вирішила навести дані. Зокрема, вартість зерна зросла на 17%, цукру - на 12%, досягнувши чергових максимумів, кукурудзи - майже на 33%. За даними експертів, з початку року зростання цін на продукти і посуха призвели до продовольчої кризи у країнах регіону Сахель в Західній і Центральній Африці і торкнулися більше 18 мільйонів осіб. Можливе повторення ситуації 2007-2008 років. ООН, дослідивши, що через найсильнішу за останні 50 років посуху в США загине більша частина врожаю зернових, звернулася до уряду країни з проханням призупинити виробництво біопалива (згідно з американським законодавством, 40% врожаю повинно використовуватися для його виробництва). Інакше можна спровокувати розвиток продовольчої кризи у світі. Ось так йдуть справи в глобальному масштабі.
    Україні цей маркетинговий рік теж наочно продемонстрував усю красу глобального потепління - від найтривалішої осінньої посухи і критично низьких температур взимку до знов посушливих весни і літа. Агрометеорологи жартують - в цьому сезоні наша країна збере замість кукурудзи поп-корн, а насіння збиратиме смаженим. В таких умовах отримання заявленого врожаю можна вважати везінням. Але чи пощастить наступного разу, якщо не буде вжито певних заходів з адаптації АПК до погодних умов, що «теплішають»?
    Основна проблема українського агрокомплексу в тому, що він був і є зорієнтованим на певне агрокліматичне районування території, що склалося приблизно в 60-ті роки минулого століття і використовується донині. Під це районування підбираються види і сорти культур з відповідними характеристиками. Одначе правила, які діяли раніше, тепер не гарантують хорошого врожаю. Агрометеорологи стверджують, що аграріям потрібно вже зараз перерозподілити посіви з урахуванням кліматичних змін, що відбулися. При цьому зони гарантованого виробництва зерна, наприклад, змістити в більш високі широти.
    За словами начальника відділу агрометеорології Українського гідрометеорологічного центру Тетяни Адаменко, ще одним важливим аспектом, пов'язаним з потеплінням, є можливе збільшення в 1,5-2 рази чисельності комах-шкідників, для яких потепління - благодать для розмноження і поширення. Зона екологічного оптимуму різних видів шкідників розширилася на території, де раніше температурні умови для них були несприятливими.
    Але від змін клімату Україна може отримати не лише підвищені ризики, а й вигоду. Експерти наводять як приклад озиму пшеницю. Тільки за рахунок оптимального розміщення посівів стосовно кліматичних змін, що сталися, можна отримати додатковий урожай від 15 до 40%, без зміни технології, без збільшення площ. Це надзвичайно великий ресурс, який просто гріх не використовувати.
    Крім того, вчені довели, що підвищення вмісту вуглекислого газу в атмосфері і ґрунті, яке пов'язують з парниковим ефектом, позитивно впливає на продуктивність рослинництва. При подвоєнні вмісту СО2 прискорюється процес фотосинтезу і залежно від тепла і вологозабезпечення зростання врожаю може скласти 30-100%.
    За словами Адаменко, зміна клімату позначиться і на вирощуванні овочевих культур. Кордон степу значно просунеться на північ, знаходитиметься в нинішніх межах лісостепової зони. Внаслідок цього смуга вирощування баклажанів, солодкого перцю і помідорів пересунеться на північ. Через значне підвищення температури скоротиться територія агрокліматичних районів, сприятливих для вирощування картоплі, капусти та огірків. Значно зросте територія недостатнього зволоження, де необхідно буде відроджувати і розвивати зрошення.
    Адаменко зазначає, що через зміни клімату частота і жорстокість посух в Україні підсилиться, і для успішного ведення сільгоспвиробництва необхідно подбати про забезпечення його водою. Уже сьогодні вчені припускають ймовірність опустелення деяких територій країни. «Зараз в Херсонській області є райони, де влітку по 4-5 місяців не було дощу кілька років поспіль, це явна тенденція до опустелення», - говорить вона.
    «У найближчі 10-20 років при такій швидкості потепління в Україні можна буде вирощувати абсолютно все, але тільки за умови, що будуть відновлені системи зрошення. Без води нічого не буде, оскільки забезпечення ґрунту вологою проблематичне. Посухи повторюватимуться дедалі частіше і частіше. В Україні досить води, річок більше тисячі, тому проблем зі зрошенням не повинно бути, але потрібно відновлювати системи », - вважає Адаменко.
    Очевидно, що глобальне потепління може повністю змінити «зовнішність» українського АПК. За словами Адаменко, вже на сьогодні суми температур досить для вирощування оливок в Херсонській та Одеській областях, можна сміливо розширювати посіви рису.
    На її думку, Україні необхідно провести дослідження і розрахунки на перспективу, щоб визначити тенденцію і вжити заходів для мінімізації ризиків для економіки від глобального потепління. Крім того, завдання вчених - виведення і пошуки нових сортів, адаптованих до створених умов. Хоча експерти зауважують, що даний процес може затягнутися до 8-10 років, тому Україні краще запозичувати вже готові сорти у тих країнах, які за кліматичними умовами близькі до того, що прийде до нас завтра.
    Звичайно, необхідно ще все пропоноване узаконити. Але, на жаль, згідно з нашими традиціями, дієві документи теж будуть розроблятися роками.
    Спека виб'є пробки
     
    Надзвичайно спекотна погода стала випробуванням і для вітчизняної енергосистеми. Обдзвонивши регіони, а також врахувавши власний столичний досвід, визнаємо - збої з подачею електроенергії спека нам забезпечила. Водночас, в «Київенерго» заявили, що «компанія не зафіксувала жодних технологічних порушень в роботі обладнання внаслідок аномальної спеки» (згідно з відповіддю - завдяки модернізації). Хоча й визнала, що підвищення навантажень прискорює фізичне зношення мереж та обладнання.
    Будемо вважати, що в цілому енергосистема витримала навантаження, але процеси, які відбуваються у вітчизняній енергетиці, можуть призвести до того, що вона вже через 2-3 роки не зможе самостійно впоратися з кліматичною ситуацією, подібною до нинішньої.
    Як зазначає провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко, «серед ключових проблем - територіальна розбалансованість енергосистеми. Маючи в цілому надлишкові генеруючі потужності, Україна через обмежену пропускну здатність електромереж не може їх раціонально використовувати. На сьогодні в енергосистемі «закрито» 1,5-2 ГВт потужностей атомних електростанцій. Це та енергія, яку ми можемо виробити, але не можемо передати споживачам.
    Ще одна з проблем - неоптимальна структура генерації. Українська енергосистема відчуває нестачу маневрових потужностей, через що в маневрових режимах роботи змушені використовувати обладнання, яке для цього не спроектовано.
    Дається взнаки також моральна і фізична застарілість обладнання. Це стосується і електростанцій, і електромереж. Особливо гостро цю проблему відчуває теплова генерація, де кількість обладнання, що перейшло межу фізичного зношення, вже перевищила 80% ».
    На думку експерта, перераховані проблеми знижують стабільність і надійність роботи енергосистеми, а в екстремальних ситуаціях, подібних до нинішнього спекотного літа (з урахуванням зростання в рази електротехніки в будинках українців), можуть призвести до системних аварій.
    «Тому необхідно терміново почати модернізацію галузі, але це зажадає величезних коштів, а сьогодні інвестори в традиційну енергетику не поспішають. Причини відомі - невизначене майбутнє енергосистеми і непрозора, спотворена система державного регулювання галузі й енергоринку. Особливо це стосується ціноутворення, яке побудоване на перехресному субсидуванні. При цьому тарифи формуються таким чином, що виробники електроенергії не зацікавлені в скороченні витрат, не отримують необхідних коштів на модернізацію, а пільговими цінами користуються всі верстви населення (у тому числі ті, які цього не потребують), а також деякі категорії цілком платоспроможних підприємств», - зазначає Дяченко.
    Він вважає, що ці проблеми значною мірою могли вирішити ліберальні ринкові реформи європейського зразка. «Але проведена приватизація електроенергетичних активів призвела до їх концентрації в руках кількох власників, що робить такі реформи неефективними через неможливість сформувати повноцінне конкурентне середовище. Отже, найголовніше завдання української енергетики - формування повноцінної державної політики розвитку галузі. Зараз Міненерговугілля оприлюднило для громадського обговорення проект оновленої енергетичної стратегії. Запропоновані в ній принципи і підходи в цілому носять прогресивний характер. Але документ недостатньо збалансований в частині узгодження між собою запропонованих рішень та шляхів подолання проблем, що ставить під сумнів його ефективність », - зазначає Дяченко.
    Водночас, за словами експерта, в Україні на даний час існують непогані можливості все ж вивести електроенергетику з кризи, і ці можливості пов'язані з членством в Енергетичному співтоваристві та інтеграції вітчизняної енергосистеми до об'єднання європейських енергетичних систем. Але реалізація цього курсу вимагає активних дій.
    Європейська інтеграція, звичайно, добре, але поки ми далекі від неї, як від Місяця. Залишається сподіватися на власні сили - реформування та модернізацію. Тільки таким чином вдасться врятувати економіку, яка втрачає сили від «спеки». Тільки в даному випадку «спека» має зовсім інші корені.


    Джерело 

    Частина друга

    15.08.2012, Нана Чорна, УНІАН






    УНІАН публікував перші результати свого дослідження, як економіка України переживає перехід клімату країни до розряду субтропіків. Уже зараз «потепління» дається взнаки у більшості галузей, але, судячи з прогнозів синоптиків, ще й не таке буде. Про те, що роблять у зв'язку з такими кліматичними «перетвореннями» автодор, хімпром і житлово-комунальне господарство, піде мова зараз.

    По вибоях, по вибоях, у ямку бух... 
    Ні для кого не секрет, що транспортна інфраструктура України, розроблена ще у середині минулого століття, не витримує викликів сучасності. Вона потерпає і через у сотні разів збільшений парк автомобілів, і через вантажний тиск на покриття, і, знову-таки, через потепління клімату. Як наслідок – їзда більшістю доріг нагадує біг з перешкодами. Щовесни ми спостерігаємо, як асфальт змиває талою водою, а влітку – як його латають. Причому «задоволення» від стрибання по ямах робота шляховиків нас не позбавляє. І все це має прямий стосунок до кліматичних змін. Через них у великих містах країни котрий уже рік запроваджують спецграфік руху великовантажного транспорту, що ставить палиці в колеса перевізникам, але є одним із «рятівних кіл» для вітчизняних вулично-дорожніх мереж. У зв'язку з цим цілком логічно виникає питання – що робить наш автодор для мінімізації ризиків «потепління» у майбутньому. Особливо цікаво, чи враховували «удар спекою» під час реконструкції доріг під Євро-2012 – за їхні перспективи не хотілося б переживати, адже грошей платників податків у траси вкладено предостатньо.
    Як відзначив перший заступник Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. М.П.Шульгіна Валерій Вірожемський, запобігти негативному впливу спеки на дороги України неможливо. Після високих температур їх якість погіршується з погляду безпеки руху. Траса повинна бути рівною як у довжину, так і в ширину, а у нас – колія і «випори». «Якщо ж ми будуємо нові дороги, то обов'язково застосовуємо модифікатори для бітуму, які підвищують його температурні показники, асфальтобетон, що створює жорстку структуру, яка не видавлюється, як пластилін, і може витримувати при максимальних кліматичних температурах високі навантаження. Але модифікатори – дороге задоволення. Тонна обходиться у 12-15 тисяч грн (полімерні модифікатори – близько 3% об'єму бітуму). Є дорожчі – до 40 тис. грн за тонну. Для хорошого зчеплення бітуму потрібні також адгезиви, але й це коштує великих грошей», – розповів Вірожемський.
    «На сьогодні, наскільки я знаю, немає спеціальної програми протидії автодорожньої мережі високим температурам, змінам клімату. Хоча є програма реконструкції автодоріг із застосуванням нових матеріалів і технологій», – констатував експерт.
    Тим часом не тільки температура впливає на якість трас, важливі тут і наслідки руху великотоннажних авто. «Великі автомобілі мають дуже потужне навантаження на вісь. А наші автодороги, які будувалися за старими принципами, не розраховувалися на це. В останніх правилах під час реконструкції і будівництва автодоріг ми виписали 11,5 тонни на вісь, адже старі дороги побудовані на 10 тонн. Таким чином, великовантажні машини просто роздавлюють українські дороги. Ці автотранспортні засоби рухаються переважно магістральними трасами 1-ї категорії, які становлять близько 15% загальної кількості. З них лише 50% можуть витримувати такі навантаження», – відзначив Вірожемський.
    «В Україні зараз багато доріг реконструюють. У нас є потужні підрядні організації, багаті, які мають необхідне обладнання і нарівні з іноземними партнерами будують дороги на високому рівні», – резюмував експерт.
    Але, на жаль, гідні дороги тільки будують. А поки що українцям доводиться приборкувати бездоріжжя. Причому за будь-якої погоди.

    Хімічити у спеку – собі дорожче
    Ще одна «спеконебезпечна» галузь економіки – хімпром. Зважаючи на те, що вона  енерговитратна, то, зрозуміло, що у спеку ця складова під час виробництва мінеральних добрив зростає. Тобто спека для хіміків – збитки і ще раз збитки.
    Як пояснив Ігор Чалий, в.о. головного інженера концерну «Стирол» (Горлівка), «якщо порівняти енерговитрати для виробництва мінеральних добрив азотної групи влітку і взимку, то влітку вони завжди вищі, особливо у дуже жаркий період. Пояснюється це просто – хімічні процеси під час виробництва добрив відбуваються за планових стабільних температур. Якщо температура повітря піднімається, підприємству доводиться більше витрачати енергії для того, щоб підтримувати потрібну реакцію. Для неї ще потрібне атмосферне повітря. А при збільшенні температури знижується його щільність. Тому доводиться використовувати повітря більше, що теж виливається у додаткові витрати. Крім того, в сучасному виробництві для охолоджування використовується так звана оборотна вода, яка взимку повинна бути не вищою за 28°С, а влітку – 29°С. У жаркий період, ясна річ, потрібно більше води, ніж узимку і, відповідно, більше електроенергії. Тобто знову йдеться про зростання собівартості продукції.
    Якщо середня температура влітку буде постійна рости, то виробникам добрив доведеться збільшувати капітальні витрати, щоб забезпечити виробничий процес. На сьогодні підприємства хімічної галузі, як правило, саме влітку, під час спеки, намагаються провести капітальні або зупинні ремонти».
    Технічний директор, заступник голови правління сєверодонецького «Азоту» Іван Волохов розповів, як його підприємство виходить із нинішнього «спекотного» становища: «Коли спека досягає свого піку, в технологічних цехах ми знижуємо навантаження на обладнання. У нічний же час, коли спека спадає, навантаження збільшуємо. Такі заходи дають нам змогу не допустити виходу устаткування з ладу. Загалом «Азот» не потерпає від проблем через кліматичні умови літа поточного року. На підприємстві ведеться суворий аудит умов праці в структурних підрозділах. Контроль здійснюється і щодо дотримання пожежної безпеки».
    Ось і виходить, що для хіміків, особливо великих, виходом із «кліматичної облоги» залишається ремонт. Що ж, тільки б, як мовиться, на благо.
    Безводдя: гнилу трубу у спеку не лагодять
    Почати розмову про ЖКГ у спеку варто з київського прикладу. У столиці, та й по всій Україні, влітку комунальники проводять випробування тепломереж. І добре, якщо це обертається для українців тільки холодним душем на невизначений період, однак іноді наслідком таких необхідних для галузі дій стають критичні ситуації.
    Наприклад, після другого тижня спеки у червні, саме після згаданих випробувань, в Оболонському районі столиці утворився провал грунту поблизу 16-поверхівки. Яма завглибшки близько 2 метрів невпинно росла, наближаючись до колони будинку, що перетворювало на екстрим паркування автомобілів і піший прохід у радіусі 20 квадратних метрів. Викликані комунальники констатували: «Проривало і буде проривати – труби гнилі. А ремонтувати у спеку не можна. Чекайте похолодання».
    Така відповідь «фахівців» викликала здивування, але, як з'ясувалося, вони мали рацію. Якби ремонтники кинулися рятувати ситуацію, то все могло б закінчитися трагічно. До речі, що й сталося на початку серпня – у пік спеки – в Кіровоградській області. Троє працівників підприємства «Шкірзавод-Золотопольський» проводили очищення відстійника і загинули внаслідок отруєння випарами невідомої речовини. На день раніше під час виконання ремонтних робіт на водопроводі «Дніпро-Кіровоград» загинули один із керівників трубопровідних мереж міста Світловодська і слюсар. Причина смерті така ж.
    Як повідомив начальник управління Держгірпромнагляду Кіровоградської області Володимир Береславський, «підвищена температура повітря прискорює хід хімічних реакцій і виділення шкідливих газів, від яких людина може загинути, лише раз вдихнувши. Управління Держгірпромнагляду рекомендує підприємствам області звести до мінімуму або взагалі перенести всі планові роботи в каналізаційно-водопровідних колодязях на осінь, коли спаде спека».
    Ось і виходить, що ЖКГ, яке розвалюється по швах, у спеку стає особливо вразливим. Що стосується стану справ загалом у цій галузі, то, як вважає директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко, «українські міста абсолютно не готові до природних катаклізмів. У спеку виходять з ладу електричні мережі, а опади понад норму тут же призводять до потопів». За його словами, така картинка, судячи з новин, характерна для більшості регіонів. Причин цього декілька. «По-перше, в країні десятиліттями на оновлення інфраструктури, зокрема житлово-комунального господарства, не виділялися серйозні капіталовкладення. По-друге, існує конфлікт інтересів. З одного боку, інфраструктура перебуває у комунальній власності, а з іншого – компанії, які її обслуговують, є приватними. Йдеться насамперед про життєво важливі для будь-якого міста підприємства – обл- і міськенерго, а також водоканали. Тому власники компаній зовсім не зацікавлені інвестувати в оновлення ЖКГ. У такій ситуації вітчизняні олігархи займаються однією справою – «роблять гроші», – додав Сергієнко.
    У результаті опитування експертів вимальовується досить плачевна картинка стану справ в українській економіці з урахуванням «потепління» і не тільки. Залишається сподіватися, що черговий удар природи – чи то спеку, а чи люті морози – ми переживемо з мінімальними втратами, причому завдяки стійкості характеру, а не цілковитій модернізації економіки. На останнє у влади, мабуть, вічно бракує часу, або, може, бажання…

    Джерело