Показ дописів із міткою Норвегія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Норвегія. Показати всі дописи

5 січ. 2014 р.

Тріска з Норвегії


Лофотены: куда уходит российская треска или 12 часов ада


   19.12.2013, satorifoto,
Журнал Данила Коржонова

Каждую зиму арктическая треска совершает свой ритуал: миллионы рыб путешествуют на тысячу километров из вод Баренцевого моря к Лофотенам, чтобы отложить икру в теплых водах, «подогреваемых» Гольфстримом. Для Борге Иверсена, моего друга, норвежского капитана с исключительно характерной внешностью моряка и викинга, зима – трудное, но самое интересное время. Раз в 2-3 дня он выходит ночью из гавани рыбацкого городка Бальштад в открытое море на 12-15 часовую ловлю трески. Чтобы понять, чем живут люди на Лофотенах, и как поймать 3 тонны трески практически своими руками за одну ночь – я отправился в путешествие вместе с Борге. У нас была очень важная миссия - сделать для журнала Continent Expedition уникальный материал...



Борге, как и все норвежские моряки, очень открытый и гостеприимный моряк. Он уже 40 лет выходит в море на рыбалку. Зимой – серьезная работа, ловля трески, а летом – туристические поездки, индивидуальные рыбацкие туры. Его кораблю уже 26 лет, и большую часть своей жизни Борге провел именно на нем.
Холодный ветер с моря задувает остатки снега на пристани, а я рассказываю Борге, как мы пережили шторм прошедшей ночью в рыбацкой хижине – рорбу. Борге такие рассказы о раскачивающихся домиках не удивляют: шторма зимой на Лофотенах часты. Но все же он принимает решение отправится в открытое море днем, а не ночью. Почему ночью? Борге отвечает: «так нужно, чтобы успеть отгрузить рыбу утром на склад, ребята на складе работают в дневную смену». И правда, у норвежцев сезон ловли – с января по апрель, всего 4 месяца в году. Именно в это время треска приходит на нерест к Лофотенам.



В предвкушении интересного приключения мы с Борге отправляемся в путь. Кораблик медленно отчаливает от мокрой пристани, покачиваясь на слабых волнах гавани. Борге привычно лавирует между бесконечными скалами и маяками, ощетинившими берега Бальштада. При этом одним глазом успевает смотреть чемпионат по биатлону на небольшом телевизоре в кабине. И снова норвежцы обыгрывают русских в финале – Борге слегка подтрунивает надо мной, обещая нелегкую борьбу русских с норвежцами на Олимпиаде в Сочи. Тем временем корабль Борге выходит из гавани – и мы сразу чувствуем нрав штормового моря. Корабль, как щепку, перебрасывает с гребня на гребень темных беспокойных волн. Пока меня метает из стороны в сторону, Борге, покачиваясь на капитанском кресле, спокойно объясняет, куда мы направляемся, показывая свой привычный путь. Через 2 часа мы должны выйти в открытое море, вдали от островов, и начать рыбную ловлю. Ловит треску Борге традиционным способом, которому вот уже как минимум 500 лет. Называют его “long lines” или ярусным способом ловли.



Как мы себе чувствовали? Сказать плохо - соврать. Нас уже через полчаса пути начало воротить. Ребята, бедные участники нашего фототура, на свою голову тоже напросились со мной на корабль.
Сначала, в бухте, всё было относительно спокойно. Особенно когда были в бухте. Вышли в море - стало хуже, но терпимо: мы летали только от стены до стены, не касаясь ещё потолка...
А вот к ночи началось. Тогда и я отложил фотоаппарат, занявшись более важным делом.
Бедные ребята всю поездку в муках и страданиях, зелёные, пролежали на вот этих койках. Они так и не смогли даже с них встать, чтобы посмотреть, что же это за такая традиционная рыбалка.
Не зря Бьорге нас предупредил в начале пути: рюкзаки на борту корабля - плохая примета! Сбылось. Но поздно - рюкзаки были уже не нужны.



Выходим из спокойной бухты. Последний раз можно стоять ни за что не держась.



- Видишь эти разноцветные линии? – Борге показывает на монитор, прибитый к основанию и закрепленный за углы . – Это и есть “long lines” или ярусные линии. Проще говоря, Борге растягивает длинную леску (750 метров) с большим количеством крючков с приманкой, а потом собирает улов, затягивая леску на борт с помощью специальных барабанов. Сейчас Борге намного проще плавать, и он управляется с кораблем и ловлей рыбы в одиночку. Он просто ставит корабль на автопилот, синхронизированный с компьютерной навигационной системой. Для меня он сделал исключение, взяв с собой на борт. Говорит, что иногда хочется пообщаться, рассказать молодым интересную историю… Показывает на пожелтевший от времени компас: «это – сердце корабля, без него нельзя выходить в море, любая электроника может отказать, а компас никогда не подведет».







Отголоски ночного шторма дают о себе знать: в открытом море волны 4-5 метров высотой. Борге шутливо поддерживает меня, вцепившегося в какую-то деталь под рукой, называя процесс «полета» корабля от волны до волны «сёрфингом». Для организма, непривычного к морю, важны пустой желудок и свежий воздух. И то, и другое уже есть в наличии, поэтому через некоторое время полетов с одной до другой стороны рубки капитана прихожу в себя. Борге как раз замедляет ход, и мы начинаем искать начало «линии» - оно маркировано буём со светоотражателем. Уже начинает смеркаться, но зоркий глаз Борге быстро находит красный маркер –флажок между гребнями волн. Концы линии поставлены на якорь и находятся на разных глубинах. Глубины контролируются буйками. Борге вылавливает буй – и начинает выбирать канат, чтобы найти конец лески. Но тут нас ждет неудача: леска оказывается оторванной от каната. Видимо, шторм растрепал ненадеждный узел. А может, сказалась плохая примета: я взял на борт свой рюкзак с фототехникой, а это плохой знак для моряков. К слову, рюкзак давал о себе знать, летая с пола почти до потолка каюты, пока я его не привязал к ножке стола…



Борге весьма сильно переживает за действия властей, комментируя желание крупных нефтяных компаний разрабатывать новые шельфовые месторождения: «Рыбалка – основа жизни людей на Лофотенах, часть их традиций и жизненного уклада. На Лофотенах живет около 25 тысяч жителей, и почти каждый второй житель так или иначе связан с морем. Более 500 кораблей выходит зимой на ловлю трески. Я уверен, что 99% рыбаков на Лофотенах против развертывания новых океанических буровых установок на шельфах. Более 1,7 млрд тонн трески обитает в Баренцевом море, и часть приходит на нерест к Лофотенам. Любая неполадка в работе буровых установок может привести к глобальной катастрофе».
Борге уверен, что освоение шельфов у Лофотен – всего лишь вопрос времени. Норвегия – богатейшая страна в мире именно благодаря нефти, и нефтяная игла не отпустит страну. Северные месторождения постепенно истощаются, а Лофотены, самый перспективный регион для Statoil, норвежской нефтяной компании, пока остаётся нетронутым.
Некоторые аналитики оценивают месторождения нефти в 1,3 млрд баррелей. Норвегия занимает третье место в мире по объему экспортируемой нефти. Малое население Норвегии сделало её очень богатой страной. Нефть внутри страны потребляется в очень малых количествах, а в нефтяную отрасль не допускаются международные компании. Да и правительство грамотно контролирует ресурсы страны: нефть в Норвегии действительно принадлежит народу.
 



Кстати, между Россией и Норвегией постоянно ведутся споры по поводу принадлежности береговых шельфов Баренцевого моря. В любом случае, жизнь Лофотен сильно изменится в ближайшие десятелетия, если нефтяная отрасль доберется до архипелага.



Мы поплыли к другому концу ярусной линии, тоже выловили якорь, канат – и здесь, к счастью, леска оказалась на месте. Борге насадил конец на большой барабан с приводом от двигателя корабля, и начал вытягивать леску, поставив корабль на тихий ход, указав на автопилоте конец линии. Так около 2 часов мы дрейфовали и вылавливали треску. Вот она – первая рыба! Арктическая треска по-норвежски звучит как “Skrei”, что означает дословно «путешественница». Через каждые 3-5 метров на леске расположены крючки с приманкой. Борге стоит у края раскачивающегося на волнах корабля, и ловким движением багра (палки с крючком на конце) подтягивает рыбу за борт, как только крючок приблизится к барабану. Учитывая, что Борге идет уже шестой десяток лет, проворство старого моряка меня просто поразило: буквально одной рукой за секунду Борге перебрасывает рыбу весом до 25 кило в контейнер. И тут момент: большая рыба срывается с крючка, хвостом громко шлепаясь о волну. Борге дает задний ход (все рычаги под рукой), перехватывает палку-гарпун и проворно возвращает беглеца на борт. Все это происходит настолько быстро, что не успеваешь понять, как рыба очутилась в контейнере. После того, как вся леска линии смотана в большой контейнер, Борге убивает рыбу, пронзая ее ножиком под жабрами, и затем перекладывает её в контейнер с водой.



Затачивает багор.





Передышка – чашка кофе с шоколадным печеньем – и снова за работу. Теперь нужно растянуть новую линию со свежей приманкой. В качестве приманки Борге использует креветок или кусочки сельди. Линия разматывается довольно быстро – уже нет необходимости дрейфовать. Ночь уже накрыла море. Теперь идет сильнейший ливень, стихия не утихает. Борге не привыкать: зимой бывают условия и похуже: снежные шторма, оледенения на корабле…



Я задремал в каюте Борге на пару часов под шум дождя и двигателя корабля. Проснулся уже на третьей линии – Борге все с той же бодрой улыбкой предлагает мне чашку кофе. Мы немного сбились с курса: оказалось, в процессе своих полетов по рубке я слегка сбил электронику, и пришлось немного повозиться, чтобы заново настроить приборы. Борге слегка напрягся: без навигационной электроники в такой шторм и стену дождя очень тяжело выбираться домой к суше среди острых скал Лофотен. Но ничего, поправили все приборы, надежность у них высокая. Высматриваем последний маркер, сканируя море мощным фонарем. 3-4 круга вокруг проставленной на карте точки – и мы замечаем отблеск отражателя буя.











Еще 2 часа – и третья линия закончена: Борге возвращается в рубку, и у нас снова есть время поговорить.
-Сегодня улов – 500 рыбин, это около 1,5 тонн рыбы, - говорит Борге. –Это неплохой результат. У меня есть квоты на сезонный улов рыбы: разрешено ловить около 100 тонн трески за сезон. Правительство регулирует и места ловли, и квоты: Борге обязан заполнять бортовой журнал.
Но почему же Борге использует такой традиционный способ ловли рыбы, не ловит тралом, не использует сети? Сам капитан отвечает так: «Я люблю свою работу, люблю море и традиции нашей земли. Когда живешь в гармонии с родной землей, с морем, то работа приносит удовольствие».









Два часа дороги домой проходят за разговорами и морскими историями – и только в 4 утра мы встаем на твердую землю. Честно, за эту ночь я был полностью вымотан, чего не скажешь о Борге. На его лице – не малейшего следа усталости, только та же добродушная улыбка и задумчивое покачивание с выразительным раскатом «Ja, Ja, Ja…» в начале каждой фразы. Борге пригласил меня посмотреть на следующий день, что же дальше делается с рыбой.
В каком-то коматозе мешки наших тел завалились в машины и через некоторое время чудом оказались в рорбу.



На следующий день, с трудом оторвав себя от кровати в пасмурную погоду, я снова поехал смотреть на рыбу. Далеко ехать не пришлось: в каждой небольшой деревне архипелага стоят целые ряды жердей, на которых подвешено или тело рыбы, или рыбные головы. Борге отгружает рыбу на склад – и дальше ее обрабатывают: отрезают голову, печень, икру, язык. Рыбу делят на несколько сортов: свежую, для вяления и для соления. В основном, рыбу вялят. То, что вы видите на фотографиях – особый, характерный только для Лофотен способ вяления рыбы: она висит на открытом воздухе с января по май. Рыбу предварительно никак не обрабатывают: просто связывают хвосты – и вешают на жерди. Температура на Лофотенах оптимальна для вяления: с одной стороны, она редко опускается ниже нуля, поэтому лед не разрывает ткани рыбы, а с другой – не слишком высока, чтобы мухи и насекомые не испортили треску. При этом чайки не могут сорвать связанную рыбу сверху, сидя на жердях. А сильный морской ветер быстро высушивает связки рыбин, уменьшая её вес в 5 раз. Так получается «концентрированная» треска, которую очень удобно перевозить, при этом она не теряет своих питательных свойств и хранится очень долго. Чтобы получить практически свежую рыбу – достаточно просто добавить воды, как к супу-пюре!









Поговорили с местными пареньками, которые работают на своей ферме. Говорят, головы везут в африку - на суп.
На традиционных норвежских хьеллах («hjell» - жерди для вяления) висят не только тела рыб, но и их головы. Оказывается, головы тоже пользуются большим спросом – их экспортируют в Африку и делают там из них супы.



Вот так она и вялится всю зиму.





Итальянцы и норвежцы боготворят друг друга: вяленая треска поставляется в основном в Италию. А завел традицию приготовления трески в итальянской кухне венецианский торговец Петро Кверини, который ещё в 1432 году посетил острова и привез с собой бочку вяленой рыбы. С тех пор итальянцы неразлучны со своими любимыми блюдами из норвежской трески.





На следующее утро я встретил Борге. Он весело поприветствовал меня, после очередной ночной одиночной рыбалки. На вопрос «как рыбалка?» получил ответ:
- Одна тысяча!
-Одна тысяча килограмм - тонна? - поинтересовался я.
- Нет – одна тысяча рыбин, всего 3 тонны! А самая большая весила около 30 килограмм!

Проект экспедиции на Лофотены стал возможен благодаря журналу Continent Expedition

Джерело

15 лют. 2011 р.

Норвегія: як ресурсне прокляття стає ресурсним благословенням

14.02.2011, Лана Самохвалова, УНІАН

Я робила візу для поїздки в Норвегію саме в той час, коли прокуратура проводила обшук в компанії «Магістр і партнери», вилучала документи, щодо обслуговування НАК Нафтогаз в період керівництва урядом Тимошенко.
– Чому ви їдете до Норвегії? – суворо запитали у віконці візового відділу.
– Ця країна виявилася практично невразливою для корупції в енергетиці. Крім того, потрапити у вітчизняне міністерство палива і енергетики практично неможливо, а до норвезького нас запрошують. 
Дівчина у віконці з розумінням посміхнулася і сказала, що завтра я зможу забрати візу.
Ця поїздка журналістів до Норвегії, країни – найбільшого експортера нафти і газу, організована Київським енергетичним Q-клубом, була покликана показати, як можна облаштувати життя суспільства, якщо робити прозорим обіг грошей від видобутку та експорту нафти і газу, а також правильно їх витрачати. Якщо конкретно, нас запросив в Осло Секретаріат організації, яка успішно пропагує і допомагає державам імплементувати певний стандарт в енергетиці. Офіційно він називається «Ініціативи прозорості видобувних галузей», англійська загальноприйнята абревіатура EITI.
«Те, що ви побачите і почуєте в Норвегії, це зразки співпраці уряду, бізнесу і неурядових організацій - це вища ліга, – сказав посол України в Норвегії Олександр Цвєтковтой, який зустрів нас в Осло. – Це країна прозорої нафтогазової і іншої фінансової звітності і повної довіри громадян. Це країна, яка голосує за нинішню владу, незалежно від того, чи підвищує вона податки».
Пізніше, після поїздки, я додала до цих визначень і те, що це країна, в якій немає державного боргу і в якій я так і не виявила на вулиці лексуса, як і жодного разу не побачила по-українськи щільного скупчення мерседесів. Країна, в якій головний видобувник і постачальник – нафтогазова компанія Статойл, а головний інвестор - Державний пенсійний фонд Норвегії.
Обходячи по периметру скромний королівський палац в Осло, я подумала, що міцність монархії завжди обернено пропорційна марнотратству монархії. При збереженні цієї залежності монархія живе вічно. Напевно, міцність будь-якої влади прямо пропорційна її публічності і скромності. Тоді влада теж живе довго, а країна стабільно. Чому ця залежність працює в Скандинавії, і не працює в Україні? 

ЖИТТЯ ПОЛІПШИТЬСЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ, ЯКЩО ЕНЕРГОКОМПАНІЇ ПОКАЗУВАТИМУТЬ КИШЕНІ?
Спочатку зазначимо, що для Норвегії велика корупція - це навіть подарунок двох невеликих афганських килимків високому чиновникові. Так, був недавно такий скандальчик, люди були дуже незадоволені. У них поліція реагує на будь-яке розслідування в пресі. Коли б не преса, ми б і не знали, що в нас є корупція, поділилися з нами в організації «Міжнародна прозорість Норвегії». Там, до речі, працюють лише двоє людей. Але як кожна країна, якій вдалося перемогти корупцію і непрозорість, Норвегія небайдужа до транснаціональних проявів корупції. Вона з європейським ідеалізмом, на межі з наївністю, готова ділитися методологією подолання тіньових схем в енергетиці.
Так от один з методів – зобов`язати нафтові і газові компанії регулярно оприлюднювати всі значні платежі, що надходять від нафтового, газового і гірничодобувного секторів, і всіх значущі надходження, які одержує уряд від нафтогазових і гірничодобувних секторів.
Норвежці успішно впроваджують цей стандарт, який називається «Ініціатива прозорості видобувних галузей». До речі, вперше на серйозному форумі в 2002 році про EITI сказав Тоні Блер. А офіс Секретаріату цієї Ініціативи з 2007 року розташований в Осло. «Ініціатива» - це добровільний намір країн оприлюднювати свою звітність. Але після офіційного приєднання до Ініціативи, своєрідного входження в клуб, цей намір стає добровільним обов`язком оприлюднювати всі платежі і надходження компаній нафтогазових секторів. Причому це оприлюднення відбувається по-дорослому, міжнародна аудиторська компанія перевіряє офіційні звіти, які публікують компанії. А громадські організації беруть активну участь у розробці, контролі й оцінці цього процесу. Насправді приєднатися до цієї ініціативи, впровадити цей стандарт дуже непросто. Необхідно, щоб країна подала офіційну заявку, потім подається розроблений урядом план, в якому, – постановка цілей, графік реалізації заходів і оцінка можливих обмежень і перешкод.
– Ця Ініціатива служить запобіжником корупції, вона сприяє притокові інвестицій та міжнародному визнанню. Крім того, вона встановлює дуже довірчі відносини між суспільством і бізнесом, – розповідав нам про переваги стандарту голова Секретаріату Янас Моберг.
– У разі приєднання до Ініціативи ви зможете раз на місяць зустрічатися з міністром палива і енергетики, це передбачено Ініціативою, – продовжував переконувати нас регіональний директор Секретаріату Тім Бітінгер.
– Тім, спершу попросіть нашого міністра дати велику прес-конференцію для всіх охочих, – втрутилася я в презентацію.
– Ви не зрозуміли, – спробував пояснити Тім, – міністр буде зобов`язаний раз на місяць зустрічатися з неурядовими організаціями і журналістами.
– Тім, а якщо наш міністр не захоче з нами зустрічатися? – знову впиралися ми.
– Якщо він пропустить це засідання кілька разів, то країну виключать з Ініціативи. Це буде велика втрата для іміджу України.
– А що вам дало підстави взагалі думати, що українська влада хоче приєднатися до цієї ініціативи? – цікавилися українські журналісти.
– Ви заявили про це.
– Україна заявила про це два роки тому, тоді був інший уряд, – заперечили йому. Зараз все дуже змінилося.
– Тім, ви якщо будете в Україні, поцікавтеся у міністра палива, скільки в нас свердловин, чи всі вони працюють, кому вони належать. Бо ми втомилися живитися плітками в парламентських кулуарах і збирати чутки, катаючись по селах Полтавської області.
- Ми нічого не зробимо без усвідомленого вибору українського уряду, – зітхнув Тім. – Але повірте, такі ж сумніви і така ж невіра були і в експертів, коли ми готували приєднання в Африці, Азії, і проте країни пройшли цей шлях.
Увечері в ресторані Нобелівського центру Тім Біттінгер, показуючи на сусідній з нашим столик, розповів історію:
– Десь рік тому ми сиділи за тим столиком з радником українського прем`єр-міністра з енергетики і обговорювали, як Україна приєднуватиметься до цього стандарту EITI. А потім настав ранок, і український уряд пішов у відставку. Піднімімо келихи, щоб Ініціатива прозорості прийшла до України, і щоб вона була цікава будь-якому уряду.
– А як звали радника прем`єра? – запитала я, піднімаючи келих за українську перспективу цього європейського стандарту.
– Здається, Віталій. (Гайдук? – авт.) Такий був великий чоловік, – змалював Біттінгер.

Тім Біттінгер і Янас Моберг
СТАТОЙЛ: ЯКЩО ПАРТНЕР ВИЯВИТЬСЯ НЕСУМЛІННИМ, МИ РОЗІРВЕМО УГОДИ
Усі наші подальші зустрічі були для мене скандинавською казкою. До норвезького Мінпаливенерго можна потрапити, просто показавши журналістське посвідчення. Я зберегла бейджик, щоб самій не забути як це просто. Журналістів, які цікавляться прозорістю, асистент генерального директора міністерства зустріла на порозі з широкою посмішкою.
– Я не політик, але наші чиновники зберігають спадкоємність і лінію навіть при зміні влади, – представилася нам асистент Генерального директора Мінпаливенерго Гро Анундскаас.
Гро зробила слайд-шоу про те, як працює нафтогазовий сектор Норвегії.
- Рішення, що стосуються нафти і газу, часто приймають спільно Мінпаленерго, Міністерство екології, Міністерство праці, відповідальне за роботу, безпеку, працевлаштування, а також Міністерство рибної промисловості й узбережної інфраструктури. Безпосереднє керівництво здійснює Норвезький нафтогазовий директорат.
Статойл - наполовину державна, наполовину приватна компанія. Під час приватизації була виділена окрема секція, державний орган, який займається інвестиціями і податковими відрахуваннями.
Спілкуючись з нафтогазовими чиновниками, я звернула увагу на зовсім іншу, ніж в Україні тематику розмов. Нафтогазові чиновники не обговорювали питання ціни на газ, і питання порушення ліцензій чи розподілу вуглеводневої продукції. У них немає таких проблем.
– Як видаються ліцензії? На розробку родовищ проводиться тендер. Але ми можемо видати ліцензію певній компанії без конкурсу, але забрати її, якщо вона не виконує умови. Держава може ввійти з своєю часткою в якійсь з проектів, якщо їй це цікаво.
Нам давали зрозуміти, що це не проблема. Справді актуальна тут тематика: якість громадського контролю, з яким безпосередньо пов`язують якість державного управління.
– Кожна галузь має свої геологічний, географічний і геополітичний виміри. Усе залежить від вашого управління, від ваших людей, – посміхнулася на якусь з наших реплік Гро Анундскаас.
Ми з колегами почали сперечатися про те, як подолати суспільну корумповану свідомість, і чи подолали ми цю свідомість у самих себе.
Того ж дня ми поїхали в Статойл, це щось на зразок норвезького Газпрому за профілем, і Газпрому-навпаки за публічністю.

Офіс компанії Статойл
Усе той самий демократичний вхід за одним посвідченням. Знімати, щоправда не дозволили нічого, крім кімнати, де була презентація.
Байба Бубесса, менеджер корпоративної соціальної відповідальності компанії Статойл:
– Чомусь прийнято вважати, що цифри оприлюднювати не можна, це погано для бізнесу. У нас немає проблем з конфіденційністю. Статойл присутній на світових біржах Осло і Нью-Йорка. У 2004 році набув розголосу випадок корупції в Статойл, коли топ-менеджемент компанії дав хабаря в Ірані за полегшення угоди про нафтове поле. І цей випадок був виявлений і поданий пресі самими співробітниками Статойлу.
Усі понад шістдесят компаній, які працюють в нафтогазовому секторі Норвегії, публікують свої звіти і передають їх до Секретаріату Ініціативи. Це утверджує антикорупційну модель управління. З 2005 року ми публікуємо всі наші доходи повністю, всі податкові нарахування, непрямі податки, дохід від нафти, бонуси. Відповідно, всі адміністративні органи теж роблять звіти для EITI, які проходять через аудит. І представники громадянського суспільства, члени багатосторонньої групи, яка створюється при впровадженні Ініціативи, регулярно зустрічаються з урядом. В результаті ті компанії, які ми хотіли бачити своїми партнерами, зараз самі звертаються до нас. Ініціатива - це можливість, спираючись на нафтогазовий сектор, дійсно розвивати країну.
Ініціативу можна поглиблювати, переносити в інші сфери - у транспорт, у будівництво.
– Ви говорите, що не тільки публікуєте всю звітність, а й вимагаєте цього від своїх партнерів. Ми ніколи не повіримо, що Газпром дає чесну звітність. А ви плануєте разом з Газпромом розробляти Штокман. Як ви почуватиметесь, якщо ваш партнер розкладатиме прибуток по таємних кишенях? – перебила я цю нестерпно ідилічну розповідь.
– Ми віримо в чесність партнерів. Але якби ми виявили несумлінність, то припинили б співпрацю, – дипломатично відповіла Байба.
Слухаючи Байбу, я знову зловила себе на абсолютно новому акценті цієї розмови. Про країни, багаті нафтою і газом, часто говорять, як про носіїв ресурсного «прокляття», вважаючи їх нуворішами, що розбазарюють народні багатства. А тут задоволено заявляють про суму податкових відрахувань, і про те, що всі гроші копійка до копійки тягнуть до нафтового пенсійного фонду – Фонд майбутніх поколінь. Мабуть, Норвегія може не думати про поствуглеводневий період, коли виснажаться надра. Вони дуже охайно витрачають і дуже скрупульозно відкладають. Їм буде на що диверсифікуватися.
– Я хочу бути міністром фінансів у цій країні, – напівпохмуро-напівмрійно зауважила наша колега, енергетичний оглядач.
– Ваша проблема в свідомості ваших людей. Але головна ваша проблема – ваші менеджери, – практично повторила Байба почуте нами в Мінпаливенерго. 

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД НАЛЕЖИТЬ НАРОДОВІ НОРВЕГІЇ
Зустріч в комісії з етики Пенсійного фонду Норвегії була останньою в нашому скандинавському турне. Пабло Валверде, член цієї комісії розповів:
– Державний Пенсійний фонд Норвегії належить народові Норвегії, його формальний власник – Міністерство фінансів, а керує ним Центробанк. Коли Норвегія в 1990-х роках одержала благословення у вигляді нафти і газу, ми одержали стабільний грошовий потік. І ми зрозуміли, що треба якось правильно розпорядитися грошима, оскільки ми відповідаємо за майбутні покоління. І ми створили концепцію управління цими грошима: ми не можемо ризикувати і ми не можемо заробляти на проблемах інших людей. Тому Норвезький пенсійний фонд не інвестує в ті компанії, які забруднюють довкілля, в компанії, які порушують права людини або виробляють зброю, а також в тютюнові компанії. А також ми не інвестуємо в компанії, замішані в корупційних скандалах. Цим займається комісія з етики. Можливо, ви розповісте нам щось про корумповані структури України?
Журналісти залюбки передали Пабло газети з розслідуваннями щодо РосУкрЕнерго і продиктували по літерах, як це перекладається англійською. (Навряд чи б норвежці інвестували в таку структуру, але для порядку хай знають).
– Скажіть, а як ви відстежуєте несумлінні компанії? – цікавимося ми.
– Ми моніторимо пресу різними мовами.
– А членів вашої комісії з етики не можна корумпувати?
– Як це корумпувати? Ми, члени комісії – публічні люди, я – відомий експерт, дослідник, – щиро не розумів Пабло.
Помітивши наші усмішки, він сам посміхнувся:
– Те, що ви припустили, це щось немислиме.
Пабло розповідав про те, як з переліку інвестованих компаній був виключений «Норільськ Нікель» за недотримання екологічних стандартів. Міністерство фінансів Норвегії тоді написало пояснення про те, як погано промислові викиди позначаються на здоров`ї дітей і немовлят Таймирського півострова. До речі, раніше норвезькі нафтові кошти були виведені з таких великих корпорацій, як корпорація «Боїнг» (за обслуговування американських міжконтинентальних балістичних ракет) і мережа супермаркетів «Вол-Март» за порушення прав трудящих.
– Чому ви так пильнуєте цю політику накопичення коштів? Ви вважаєте скомпрометовані виробництва ненадійними для інвестицій чи дотримуєтеся протестантської етики? – запитала я.
– Важко сказати. Перед створення комісії з етики в суспільстві була широка дискусія. Але нині воно підтримує нашу політику нагромадження коштів. 65% доходів фонду – постійний запас, 35% інвестуються, 5% - робота з нерухомістю.
Ми поцікавилися у Пабло, яким є бюджет країни, щоб порівняти з сумою накопичень.
– Ви повинні поцікавитися у міністра фінансів, – відповів Пабло.
– Що до нього теж легко потрапити? – принагідно поцікавилися ми.
– У найближчі два дні ні, але якщо ви затримаєтеся, то для журналістів... – здається, серйозно турбувався Пабло.
– Ми пожартували, – поспішила я виправити ситуацію.
Ми справді не хотіли слухати міністра фінансів Норвегії. Врешті-решт, має ж бути межа прозорості.

Лана Самохвалова
Фото Антона Антоненка

Джерело