«Вконтакте». ФСБ требовало выдать участников «Евромайдана»

17.04.2014, Medialeaks

Основатель «Вконтакте» Павел Дуров рассказал о требованиях ФСБ раскрыть данные организаторов групп сторонников Евромайдана. По его словам, отказ в итоге обернулся продажей доли в компании, так как ее наличие могло помешать «принимать правильные решения».

«13 декабря 2013 года ФСБ потребовала от нас выдать личные данные организаторов групп Евромайдана. Нашим ответом был и остается категорический отказ – юрисдикция России не распространяется на украинских пользователей ВКонтакте. Выдача личных данных украинцев российским властям была бы не только нарушением закона, но и предательством всех тех миллионов жителей Украины, которые нам доверились», — пишет Дуров на своей странице.

В список ФСБ, который Павел прилагает к записи, попали 39 сообществ сторонников протестов в Украине. «В процессе» пришлось «пожертвовать многим», пишет он. Но подчеркивает, что ни о чем не жалеет, так как остались чистая совесть и идеалы, которые он готов защищать. Правда, в конце января причиной продажи доли «Вконтакте» Павел называл избавление от материальных ценностей.

В другом посте Дуров рассказал о требованиях властей закрыть группу сторонников Алексея Навального «под угрозой блокировки ВКонтакте», но он снова ответил отказом.

«Самыми разными методами мне удалось выиграть больше месяца, но сейчас настала пора сказать – ни я, ни моя команда не собираемся осуществлять политическую цензуру. Мы не будем удалять ни антикоррупционное сообщество Навального, ни сотни других сообществ, блокировки которых от нас требуют», — пишет Дуров.

В начале декабря 2013 года гендиректор «Вконтакте» высказывался в поддержку Майдана, напомнив об истории с изъятым госорганами Украины оборудования соцсети.

«Надеюсь, что текущие гражданские выступления в Киеве приведут к позитивным изменениям. Очевидно, что этот замечательный народ заслуживает более высокого интеллектуального и морального уровня своих правителей», — написал Дуров.

Дуров запустил «ВКонтакте» в 2006 году и с тех пор был руководителем проекта. Но 1 апреля он сообщил о том, что уходит с поста гендиректора по собственному желанию, потому что в компании стало мало свободы и «отстаивать принципы тяжелей». Позже выяснилось, что сообщение об отставке было шуткой.

«Вконтакте» теперь полностью принадлежит  акционерам: холдингу Mail.Ru Group Алишера Усманова и фонду United Capital Partners (UCP) Ильи Щербовича (владеет 48%). СМИ неоднократно писали о том, что UCP вошел в капитал соцсети по политическим мотивам.

Джерело

Ще один крок тоталітаризму

12. 07. 2012, Український тиждень В інтерв’ю Тижню керівник ТВі розповів про візит податківців на канал, порушену проти себе кримінальну справу, прогноз подальшого розвитку ситуації та своє небажання поки шукати політичного притулку за кордоном

Гендиректор ТВі Микола Княжицький: «У нашій країні прийти можуть до кожного»

Що ближче до виборів, то сильніше влада тисне на засоби масової інформації. І заборона на проведення перевірок ЗМІ під час виборчої кампанії, обіцяна головним податківцем Олександром Клименком, тому не перешкода. Сьогодні до редакції телеканала, незручного владі через свою незалежну позицію, завітали представники податкової міліції, які взялися за вилучення документації каналу та ознайомили його керівника Миколу Княжицького з рішенням про порушення кримінальної справи. Не за фактом злочину, а особисто проти нього. Суть претензій податківців полягає в начебто незаконному формуванні каналом податкового кредиту на суму 6 млн грн. Торік канал вже перевіряли щодо цього, однак тоді порушень не виявили. Цього року до ТВі податківці приходили знову, відшукали якісь порушення, але буквально минулого місяця канал виграв відповідну справу в Адміністративному суді. Як розвиватиметься ситуація цього разу, Микола Княжицький прогнозувати не береться.

У. Т.: Пане Княжицький, що відбувається зараз в редакції телеканала?

– Зараз тут сидять податкові інспектори та переписують документи, які вони хочуть у нас вилучити. Цей процес можна подивитися на нашому каналі та «Українській правді» в режимі он-лайн.

У. Т.: Про які документи йдеться?

– Це нам самим цікаво. Податківці кажуть, що це мають бути всі документи, які хоч якось пов’язані з формуванням нашого податкового кредиту. Саме таке формулювання міститься в судовому рішенні. Які саме документи, ми не знаємо, мені здається, що вони також.

У. Т.: У прямій трансляції показують двох податківців. З ними ще хтось є?

– Всього прийшло п’ятеро осіб.

У. Т.: Вони поводяться коректно? Чи виникали якісь конфлікти ?

– Вони-то себе поводять коректно, інша річ, що вони принесли рішення суду, про яке ми не знали і яке було ухвалено без нашої присутності, в якому йде мова про порушення кримінальної справи, про що ми теж і гадки не мали.

У. Т.: Справу порушено осоюисто проти вас, не за фактом злочину?

– Персонально проти мене.

У. Т.: Чи йшла вже мова про якийсь запобіжний захід проти вас?

– Ні, там ідеться просто про факт порушення кримінальної справи. Але мене насторожило те, що напередодні представники податкової міліції приходили в поліклініку, до якої я приписаний, і вимагали мою медичну картку. Я досі не розумію, з якою метою.

Якщо мене викликатимуть на допити, я буду на них ходити. І міра запобіжного заходу в такому разі не є обов’язковою. Хоча, звісно, її теж можуть обрати.

У. Т.: Ви не боїтеся чи не маєте інформації, що вас намагатимуться заарештувати чи вимагатимуть підписки про невиїзд?

– Я цього не знаю, але може бути все, що завгодно.

У. Т.: Ви не діятимете за прикладом окремих ваших колег, які за наявності ознак тиску на їхні видання чи на них особисто, виїхали за межі України і заявили, що можуть просити про політичний притулок?

– У нашій країні ніхто ні від чого не зарікається. Зараз принаймні я цього робити не збираюся.

У. Т.: Наскільки перевірка податківців заважає нормальній роботі каналу?

– Звичайно, заважає. Це відволікає людей, які займаються у нас фінансами, тощо. Вони, вочевидь, хочуть, щоб ми повернули 6 млн грн податкового кредиту, а це доволі велика сума.

У. Т.: Але якщо документи вилучать, канал зможе повноцінно функціонувати?

– Я не знаю, які саме документи вони вилучать і чи зможемо ми тоді функціонувати. Наприклад, якщо нам доведеться переоформляти ліцензію згідно з новим законом про мови, ми цього зробити не зможемо без вилучених документів.

У. Т.: Тож варіант блокування роботи каналу ви не відкидаєте?

– Таке може статися.

У. Т.: На вашу думку, чому вилучення документів сталося саме зараз, хоча пресинг на канал здійснювався і раніше? Ви отримували якісь попередження, чи сьогоднішній візит податківців став цілковитою несподіванкою?

– Жодних попереджень ми не отримували, крім того, що телефонували з лікарні і повідомили, що податківці вимагали мою медичну картку. А  сталося все саме зараз, бо наближаються вибори. А Євро-2012 вже завершилося.

У. Т.: Як, на вашу думку, надалі розгортатимуться події і як ви маєте намір діяти?

– Ми працюватимемо далі, розповідатимемо правду. Ми вже виграли суд, зараз оскаржуватимемо дії податкової в судах, хоч і розуміємо, що судова система у нас не є незалежною. Крім того, сподіваємося на підтримку громадян, політиків, колег, тому що це все аж ніяк не ілюзорна загроза, йде трансляція, порушено кримінальну справу, у нашому випадку все цілком реально.

У. Т.: Які телеканали ви ще можете назвати незалежними? Тобто, до кого можуть прийти наступного разу?

– У нашій країні це може статися з кожним. Ніхто ні від чого не зарікається. Але я не хотів би говорити про колег, когось залякувати, це було би некоректно. 

 

Джерело

---

Про Херсон, Донецьк, листівки й ведмежі послуги президенту

02.04.2012, Микола Хавронюк, для УП 

Фото fri.com.ua

Студентів, які розклеювали "антипрезидентські листівки" у Донецьку та Херсоні, міліція хоче притягнути до адмінвідповідальності.
Єдине, що відрізняє херсонських та донецьких міліціонерів, – любов до різних статей КУпАП.
В одному випадку студентів звинувачують у дрібному хуліганстві.
В іншому – у поширенні неправдивих чуток.
Новини з Херсону: студентам, які на початку березня розклеїли відомі листівки зі словами "Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю, Президент которой бывший зек!", можливо неприємними для Президента Віктора Януковича, загрожує відповідальність за... поширювання неправдивих чуток.
Спочатку подумалось, що це жарт.
Коли переконався, що ні, згадав наше соціалістичне радянське прислів'я: "Була б людина – а стаття знайдеться".
Вчитаймося в текст закону: "Стаття 173-1. Поширювання неправдивих чуток. Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, – тягне за собою..."

Ось як роз'яснюють текст цієї статті науковці, які представляють вищі навчальні заклади системи МВС України: "Неправдивими чутками є вістка, повідомлення про кого/що/що-небудь, які суперечать/не відповідають дійсності. Предметом таких чуток можуть бути будь-які факти, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. 

Це, наприклад, повідомлення про нібито непрацюючий громадський транспорт, радіаційні та інші викиди, перекриття руху транспорту, зараження питної води, масове зловживання владними повноваженнями працівників правоохоронних органів тощо.

Паніка – це раптове замішання, розгубленість або прояв страху у випадку небезпеки".

Міліція схопилась за слово "поширювання".
А де ж "неправдиві"? А де ж "чутки"?!
Адже "президент которой" і сам не заперечує загальновідомих фактів щодо його дворазового перебування в місцях позбавлення волі.
А що саме може "викликати паніку серед населення" або "порушення громадського порядку"? Паніка була раніше – коли особа із двома "ходками" за загальнокримінальними – не політичними, як у Махатми Ганді, Нельсона Мандели чи Вацлава Гавела, і навіть не "білокомірцевими – статтями балотувалась на найвищий державний пост, прагла стати головнокомандувачем...
А тепер уже паніки немає. Усі звикли.
Якщо ж слова "Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю, президент которой бывший зек!" – є образливими для президента Януковича? Тоді він – саме він, а не якісь працівники міліції на власний розсуд – має право, як будь-яка фізична особа, звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу.
Іншого порядку захисту президентом України своєї гідності закон не дозволяє.
Правильно це чи ні – інше питання. Наприклад, кримінальними кодексами Білорусі, Польщі, Німеччини, окремих інших держав прямо передбачена кримінальна відповідальність за публічну образу президента. Там, де цього немає, використовуються саме цивільно-правові засоби захисту.
Що стосується України, то 12 січня 2001 року народний депутат Михайло Бродський вносив на розгляд ВР проект закону №6335. Ним пропонувалось встановити кримінальну відповідальність за "образу або дискредитацію президента, ВР, народних депутатів та судових органів". Але 11 липня 2001 року цей законопроект знято з розгляду.
Пізніше були спроби доповнити КК України статтею, яка б передбачала відповідальність за підрив репутації державного діяча або за образу, безвідносно від особи її адресата – наприклад, законопроекти №1268 від 25 червня 2002 року й №4267 від 15 жовтня 2003 року – але успіху вони не мали.
Новини з Донецьку: 27 березня співробітники міліції затримали трьох учасників мирної акції солідарності із херсонськими студентами "Міліція – досить клеїти молодь!". Не маючи підстав для складання протоколів про адмінправопорушення за статтею 185-1 КУпАП "Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій" – склали їх за іншою, "найбільш підходящою", на їх погляд, статтею 173 КУпАП "Дрібне хуліганство".
В одному із цих протоколів зазначено буквально наступне:
"…Находясь возле входной калитки поста ГУМВД Украины в Донецкой области, совершил мелкое хулиганство, а именно дискредитировавши действующую власть в лице президента Януковича, совершили акцию путем разворачивания плакатов с изображением президента Украины и текстом на плакатах "Широка страна моя родная, много в ней лесов, полей и рек. Я другой такой страны не знаю, Президент которой бывший зек", а так же надписью – "В Херсоне за эту листовку хотели посадить студентов".
Соромно за працівників міліції.
Вони й самі колись були студентами, або курсантами, мали власні погляди й переконання, а найвище в житті цінили свободу – думки, слова, світогляду... А тепер, напевно, бажають цього своїм дітям.
Невже хто-небудь у здоровому розумі скаже: ні, я хочу, щоб погляди й переконання моїх дітей цілком відповідали поглядам начальства й... "вєк свободи не відать"?
Соромно за працівників міліції й тому, що вони майже всі, а слідчі без винятку – мають вищу юридичну освіту. І повинні б знати прості правила: деліктоздатну людину можна, і потрібно притягти до юридичної відповідальності за те діяння, яке є протиправним, себто прямо передбаченим у законі, і в якому ця людина є винною.
У 173-й статті КУпАП прямо вказано, що дрібне хуліганство – це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згаданий вище науково-практичний коментар з цього приводу дає такі роз'яснення: "Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти ... лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності.
Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, непристойна пропозиція дівчині та інші подібні дії.
Для всіх цих випадків характерним є ... свавілля.
Конкретні прояви цього правопорушення надзвичайно різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном "інші подібні дії", до яких необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час.
Також справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява в громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна в незначних розмірах тощо".
Здається, з усього наведеного некороткого переліку навчені аж до вищої освіти включно репрессери використали лише одне останнє слово "тощо", – та й те перекрутили.
Якщо важкими для засвоєння є закон і наукові коментарі, спробую пояснити так:
Хуліганство й поширювання неправдивих чуток, з одного боку, та свобода мирних зборів і свобода слова, з іншого – так само не схожі між собою, як не схожими є вбивство й право на життя, матерна лайка начальника й право на вільний розвиток особистості.
Вони – антиподи, як холод і спека, як чорне й біле. Не розрізняти їх неможливо.
А працівникам правоохоронних органів – тобто державних органів, функціональним призначенням яких є охорона Права – я нагадаю, що незаконне притягнення людини до адмінвідповідальності завдає істотну шкоду її конституційним правам. І тому є кримінально караним зловживанням владою, передбаченим 3-ю частиною 364-ї статті ККУ.
Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим чи іншою вповноваженою на те законом особою прямо передбачено як злочин статтею 372, а незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій будь-якою службовою особою –340-ю статтею КК.
До речі, строки давності за цими статтями досить тривалі.
Керівники ж правоохоронних та інших державних органів, які примушують підлеглих до вчинення вказаних злочинів, можуть розраховувати на певне пом'якшення покарання – 68-ма стаття КК дозволяє це зробити стосовно підбурювачів, – але не на безкарність.
Звичайно, користуючись логікою, яку своїми діями сьогодні пропагують згадані працівники правоохоронних органів, їх самих також можна було б притягнути до відповідальності й за більш серйозними статтями.
Наприклад, за 109-ю статтею КК, "Дії, спрямовані на повалення конституційного ладу". Адже частиною цьоголаду є закріплений в Основному законі демократичний – а не тоталітарний! не деспотичний! не авторитарний! – державний режим.
Але, сподіваємось, цього не станеться: під впливом сьогоднішніх репресій представники майбутньої влади повинні навчитися, нарешті, не лише справедливості – коли карають у точній відповідності із законом, а й милосердю – коли керуються при цьому насамперед здоровим глуздом, а не формальними приписами закону чи наказу.
Адже наказ може бути незаконним, закон – непевним... А милосердя – це завжди милосердя.
Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП

Джерело

Зброя тоталітаризму: цензура

17 лютого, 2012 p ВВС Україна

Черговий номер журналу "Український тиждень" не надійшов у продаж, проте редакція не коментує причини, через які це сталося і повідомляє, що наступний номер вийде 24 лютого.

Станом на вечір 17 лютого не було відомо, з чиєї ініціативи журнал не потрапив до читача.

У той же час, інтернет-видання "Телекритика" опублікувало матеріал, в якому твердить про вилучення тиражу журналу через публікацію у ньому двох критичних матеріалів про останні кадрові зміни в уряді, а також про можливі фальсифікації на майбутніх виборах до парламенту.
За версією видання, наклад було вилучено з продажу, хоча в окремі пункти періодики у Києві журнал таки надійшов.

Однак пізніше матеріал "Кадри вирішують все: нові призначення свідчать про недовіру президента "кадровому резерву" Партії регіонів" з’явився на сайті tyzhden.ua, який є онлайн версією журналу "Український тиждень".

Як стверджують дописувачі на Facebook, на обкладинці номера, який був надрукований, але не надійшов у продаж, анонсується матеріал про вибори-2012 та наводяться цитати з розмови депутатів парламенту Ігоря Рибакова і Романа Забзалюка.

Автор цього матеріалу Олександр Михельсон в Facebook написав: "Моя ж стаття вийшла на сайті. Але головне інше: КИМ вилучений наклад?".

Продавці періодики в метро сказали кореспонденту ВВС Україна, що журнал вони не отримали. Про це також сказали у магазині мережі "Книгарня Є", уточнивши, що зазвичай журнал надходить кожного четверга.

Редактор інтернет-версії журналу Дмитро Крапивенко у мережі Facebook написав, що не коментуватиме ситуацію.

Водночас, він вказав, що припущення "Телекритики" щодо невиходу журналу "через окремі статті не підтверджуються".


Джерело

Ex.ua -  цензура чи боротьба з піратством?

Ти патріот - борись за справу

Головний редактор газети «Експрес» Ігор Починок

Чи можете ви, до прикладу, уявити собi таку картину: ось кабiнет Президента України Вiктора Федоровича Януковича, ось перед ним – указ iз назвою: «Закрити незалежну газету «Експрес». Ось вiн солодко потягується, а потiм ставить пiд цим указом свiй розмашистий президентський пiдпис. А знизу дописує зауваження: закрийте, як ту, ще з десяток україномовних газет. Нi, звiсно, вiн такого не зробить нiколи. Бо вiн не самогубець. I власноруч такого не зробить жоден авторитарний керiвник чи диктатор, хоча саме цього всi вони прагнуть. 
 

Чи можете ви, до прикладу, уявити собi таку картину: ось кабiнет Президента України Вiктора Федоровича Януковича, ось перед ним – указ iз назвою: «Закрити незалежну газету «Експрес». Ось вiн солодко потягується, а потiм ставить пiд цим указом свiй розмашистий президентський пiдпис. А знизу дописує зауваження: закрийте, як ту, ще з десяток україномовних газет. Нi, звiсно, вiн такого не зробить нiколи. Бо вiн не самогубець. I власноруч такого не зробить жоден авторитарний керiвник чи диктатор, хоча саме цього всi вони прагнуть. 

Пiсля виходу у свiт газети «Експрес» iз протестною першою сторiнкою опонувати нам вiдразу ж спробувала Партiя регiонiв на мiсцевому рiвнi. Було зрозумiло, що вони до цього готувалися. Публiчно нашi опоненти почали активно переконувати всiх у тому, що у новiй справi проти «Експресу» йдеться лише про якийсь »господарський спiр». Мовляв, при чому тут свобода слова.

Звiсно, це дуже вигiдна позицiя. 

Забираючи в опозицiйного каналу ТВI кiлька мiсяцiв тому ефiрнi частоти, це називали – господарським конфлiктом.

Коли у пiд’їздi власного дому убили незалежного журналiста Полiтковську, це називали – випадковiстю.

Одного з найяскравiших українських дисидентiв В’ячеслава Чорновола втретє засудили за 117 статтею «спроба згвалтування».

Справу Тимошенко i Луценка, яку весь свiт називає полiтичною, наша влада називає – кримiнальною.

Режими нiколи не визнають того, що здiйснюють полiтичнi репресiї. 

Режими нiколи не визнають утискiв свободи слова. Але завжди роблять i те, i те, аби подовжити своє iснування. Бо свобода слова то для них – бiльмо на оцi. Вона заважає їм.

А ось ще приклади – уже з нашої iсторiї.

Дванадцять рокiв тому, щоб закрити «Експрес», використали невинний судовий позов. За маленьку замiтку на кiлька рядкiв присудили штраф, що знищував газету.

Вiсiм рокiв тому ми за квартал мали 26 перевiрок. I щоразу нам виписували непомiрнi штрафи i давали приписи, якi неможливо виконати. Так намагалися зупинити свободу слова й незалежнiсть висловлювань. Так конав режим Кучми.

Три роки тому в нас стрiляли бойовими патронами. У мiлiцiї досi iмiтують розслiдування. Хоча, коли стрiляють у штаби Партiї регiонiв iз звичайнiсiнької рушницi, кримiнальнi справи порушують того ж дня, а вже наступного заарештовують стрiльцiв.

Це була несусвiтня брехня, адже нас навiть нагороджували грамотою як найкращого платника податкiв регiону.

Але вони пiшли на це, i нам довелося докласти дуже великих зусиль, щоб вижити.

Аби зробити мене, редактора газети, згiдливiшим, проти мене розгорнули з участю мiлiцiї i прокуратури брудну кампанiю шельмування – звинувачували i в земельних аферах, i богзна в чому, просвiчували рентгеном, дослiджували по крупинках бiографiю, стежили, пiдслуховували, пiдпалювали.

Зовсiм недавно ще одного редактора нашої медiйної групи, головного редактара газети «Пост Поступ» Юрiя Винничука звинуватили у поширеннi порнографiї. А все тiльки тому, що написав вiрша «Убий пiдараса», який вже став народним.

I я, i ми, журналiсти «Експресу», уже звикли до того, що за право бути собою треба боротися.

У влади нинi чергове загострення. Навряд чи викликане воно авiтамiнозом. На вiдмiну вiд мiльйонiв громадян, вони їдять регулярно i ситно. Їхнiй неспокiй має iнше пояснення: забравши до кишенi майже усе, вони вирiшити забрати у нас ще й право говорити те, що ми про них думаємо. Вони волiли б бачити всю країну безмовною i покiрною. Країною, де живуть закрiпаченi, нiмi люди, з якими вони зможуть безкарно робити усе, що хочуть.

У покiрних легше забрати землю, майно, останнє, що мають. Нiмих та мовчазних легше задушити замовними судами та згноїти у в’язницях.

А такi газети, як «Експрес», як «Пост-Поступ», такi телеканали, як ТВI чи ЗIК, – це, перепрошую, шило в їхнiй дупi.

Їх це дратує. Ми розумiємо.

I вони використовують усi методи. I найбруднiшi, якi називають «господарськими конфлiктами», – також. Втiм, якщо хочете, можете назвати це i господарським спором. Господарським спором, який ви, нечеснi полiтики, спробували використати у своїх iнтересах.

Приводи i ярлики щоразу можуть бути рiзними, а мета у них завжди одна – взяти пiд контроль незалежну газету.

Сьогоднi вони заатакували ту основу, яка дає змогу будь-якiй газетi бути самодостантньою, – її економiку, виробництво, її спроможнiсть заробляти на себе. Газета лише тодi може повноцiнно реалiзовувати принцип свободи слова, коли заробляє сама на себе, коли не стоїть з простягнутою рукою перед полiтиками. «Експрес» – одна з дуже небагатьох газет, яка є самодостатньою i яка нiколи не стояла на колiнах.

Ось через це насправдi вони втрачають спокiй. Вони не можуть купити газету, зробити її кишеньковою, прогнозованою, «своєю». Вони не можуть вплинути на нашу редакцiйну полiтику. 

Ось це їх i дратує. Дуже дратує. 

Тому напередоднi виборiв, на якi вони змушенi йти з пiдiрваним рейтингом, вони вдаються до «методу лома»: кидають до в’язниць полiтикiв з опозицiї та пробують знищити неугоднi газети.

Я наведу ще три конкретнi приклади з життя газети за останнi чотири мiсяцi – приклади, якi пояснять, чому вони так нервуються.

Люди народного депутата-регiонала Писарчука, вiдповiдального за виборчу кампанiю в регiонi, намагались схилити газету до розмiщення матерiалiв, вигiдних цiй партiї напередоднi виборiв. Вони пропонували нам грошi. Багато грошей. Я їм вiдмовив.

Ми завжди без грошей пiдтримували того ж Писарчука, коли вiн був в опозицiї, коли йому було важко. Сьогоднi вiн уособлює партiю влади, нехай вчиться жити за законом, як цього вимагають у всiх нас.

Потiм ми вiдмовилися умiстити серiю статей, якi мали переконати людей, що продаж величезного захiдноукраїнського енергогенеруючого пiдприємства мiльярдеровi Ахметову – це дуже вигiдна операцiя для держави i регiону. I знову нам пропонували грошi. Дуже великi грошi. Ми вiдмовилися. Бо йшлося про матерiали, якi мали ввести людей в оману.

Потiм нам запропонували «спiвпрацювати» з новою командою представника Президента. Так би мовити, на взаємовигiдних засадах. Якби ми погодились, не було б нi справи, нi проблем. Ми – вiдмовилися.

Чи є сенс у цьому випадку докладно аналiзувати скандальне судове рiшення, яке завдає удару найбiльшому у свiтi пiдприємству з випуску газет та журналiв українською мовою, найтиражнiшiй газетi країни? З нашого погляду, у цьому немає нiякого сенсу. Незалежнi юристи, аудитори зi свiтовим iм’ям, якi аналiзували правовi нюанси цiєї справи, дали чiткий висновок: позицiя «Експресу» – бездоганна, судове рiшення – незаконне. Чи, iншими словами, замовне.

Це судове рiшення – просто частина технологiї, реалiзованої грубо, поспiхом. Вони так поспiшали, що не дали нам можливостi навiть взяти участь у процесi, захистити себе. Вони просто надiслали нам вирок поштою.

Звiсно, ми не наївнi люди. Ми розумiємо, що навiть участь у процесi, де рiшення написане ще до його початку, як, наприклад, у справi Тимошенко чи Луценка, нiчого не змiнило б. Але ми принаймнi мали б можливiсть покласти у справу свої докази, дати свiдчення, висловити свою позицiю.

Нас позбавили навiть цього права.

Вочевидь, ми їх дуже вже розсердили своєю непоступливiстю. Адже вони звикли за грошi купувати все – журналiстiв у тому числi. А тут така невдача.

Ось тому ми написали на своїй першiй сторiнцi простi слова: вимагаємо справедливого суду! Бо вважаємо, що доля судового рiшення не повинна вирiшуватися у кабiнетi чиновника, представника Президента – там, де журналiстам ставлять ультиматум.

Газету не можна бачити тiльки в одному форматi – як макулатуру з похвалами чиновникам. Вибачте, у нас iнше розумiння журналiстської працi.

І наостанок. Не здивуюсь, якщо колись пiдтвердиться, що напередоднi нового року, вiдразу пiсля скандального судового рiшення проти «Експресу» Президентовi України мiг хтось iз його однопартiйцiв усно чи телефоном доповiсти: «Ми нарештi задушили цей «Експрес», Вiкторе Федоровичу. I ще парочку газет. Але не волнуйтесь, все чисто. Там не буде нiякої полiтики».

Це, помилка, Вiкторе Федоровичу. 

Правда в тому, що вашi друзi кинули виклик. Але цього разу не тiльки нам, журналiстам. Це виклик кожнiй людинi, яка поважає себе, яка має свою думку.

Ми повиннi їх перемогти. I ми це зробимо. Бо це вже справа не лише газети, журналiстiв. Це справа – кожного з нас.

Джерело

«ДО  ЗБРОЇ  ВСІ!  ДО  ЗБРОЇ!»

Ночами  «Гаранту»

Вже  сниться  розправа.

Про  бунт  надійшла

Із  спецслужби  «малява».

Мішками  скупляє
Населення  ЗБРОЮ

Хто  знайде  призвідців
Дам  Зірку  Героя».

Шукають   «мєнти»

СБУшники  в  шоці.

Був  замах  з  вінком

У  минулому  році.

Народу  давно 

Влада  БАНДИ  немила!

Терпець  увірветься

Достатньо  і  ВИЛА!!!

Ex.ua - цензура чи боротьба з піратством?

1 лютого, 2012  Сергій Пішковцій «Український тиждень»


26 січня український інтернет сколихнула важлива новина: правоохоронці закрили популярний файлообмінний сервіс Ex.ua. Озвучена версія закриття від МВС виглядає дуже непереконливо

Як повідомили у МВС, портал було закрито в ході розслідування кримінальної справи, яку ініціювали кілька міжнародних компаній, в тому числі Microsoft i Adobe. За словами міліції, саме через нелегальне поширення програмного забезпечення останніх двох і прикрили файлообмінник. В якості доказу нам показали оперативне відео з вилучення серверів, яких було «близько сотні» на «600 терабайтів».

Цікаво, що минуло всього кілька годин, як нарешті з’явилися перші коментарі від адміністрації Ex.ua, зокрема, керівника сайту Юрія Піскового. Він не лише не підтвердив факт вилучення серверів, а й взагалі сказав, що Ex.ua не мав офісу в Україні. Окрім того, якщо вірити Пісковому, ще з минулого року Ex.ua мав підписані угоди з Microsoft та Adobe.

Дивно, але чомусь слова Піскового викликають більше довіри, ніж заяви міліції. Адже саме вони найкраще лягають у логічну схему: минулого року Ex.ua кілька разів поспіль заявляв, що готується до переходу на платний режим і всіляко співпрацює з правовласниками, тобто йде цивілізованим шляхом і хоче позбутися звання «піратський сайт», яке він отримав завдяки різноманітним антирейтингам від асоціацій правовласників США.

Тому ефемерна кримінальна справа за позовом Microsoft i Adobeнасправді може бути лише ширмою для людей, які вирішили прикрити відомий сайт. Популярність Ex.uaбула вражаючою: сайт обслуговував близько 20% всього внутрішньоукраїнського інтернет-трафіку, і, без сумніву, приносив власникам непогані прибутки від реклами.

То що це було – звичайне рейдерство успішного інтернет-бізнесу, боротьба з піратством чи щось інше? Варто сказати ще про один цікавий факт: після Нового року, коли користувачі Ex.ua почали масово викладати на сайт пародію від каналу ТВі на президента Януковича, адміністрація порталу заборонила це робити. Можливо, саме тоді сайт і привернув увагу правоохоронців.

Якими б не були справжні причини закриття Ex.ua – влада припустилася ще однієї помилки і знову програла боротьбу за свій імідж – щонайменше в інтернеті.

Гнів та безмежне обурення – саме такі емоції вирували вчора ввечері у соціальних мережах та на новинарних сайтах. Одні користувачі щиро жалкували за улюбленим сервісом, інші бідкалися, що втратили важливі робочі чи приватні файли, які там зберігали, проте значно більше людей висловлювали неприхований гнів у сторону влади, яка, на їх думку, взялася за цензуру інтернету.

Всього за кілька годин новостворена група у соціальній мережі Вконтакте «Свободу Ex.ua» зібрала більше 6 тисяч учасників, які стали публікувати гнівні і сатиричні картинки та статуси про вищих посадових осіб України. «Хліба  й видовищ» - йшлося у відомому гаслі часів Римської імперії, і влада України лишила народ без другого.

Якщо раніше сотні тисяч українців вільно завантажували фільми та музику з Ex.ua, проводячи своє дозвілля, то тепер вони обурені таким «свавіллям» влади. І ніхто з них не буде цікавитись, через що ресурс було закрито насправді, і чому піратство – це погано, бо на заміну Ex.ua прийдуть десятки інших сайтів – або новостворених, або вже існуючих. Благо, торрент-трекери закрити дещо важче, ніж файлообмінники.

Так склалось, що українські користувачі розглядають інтернет саме як неосяжне джерело безкоштовного контенту. Люди будуть звинувачувати у такій «цензурі» інтернет-простору саме владу, і антипрезидентські гасла – це лише не єдина прикрість, яку може отримати ця влада.

Сайт СБУ теж "впав". Проблеми з відкриттям адреси sbu.gov.ua почалися після 21 години.
Близько 22.40 сайт СБУ після чергової спроби загрузився.
Нагадаємо, сьогодні ввечері почали з перебоями працювати сайти Кабміну та Верховної ради. Також проблеми в роботі були помічені у сайту Партії регіонів.
Крім того, з самого ранку з перебоями працював сайт президента.
Вчора проблеми в роботі виникли у сайту МВС. Це сталося після того, як 31 січня був закритий сервіс зберігання інформації Ex.ua.
У міліції не виключають порушення кримінальної справи, якщо підтвердиться, що атаку на сайти держорганів влади влаштували хакери.


Джерело

EX.ua не порушував закон - експерт з авторського права

03.02.12, Голос.Ua

"Поняття файлообміну в нашій країні жодним чином не структуровано, не описано. Воно існує де-факто, але де-юре воно не мае під собою ніяких норм. Зараз у кожного школяра в мобільному телефоні купа файлів, якими вони обмінюються, так вони порушують закон чи ні?", - директор "Всеукраїнської ліги авторів" Микола Сосновський на прес-конференції в ГолосUA. 

 

06.02.2012 FINANCE.UA

На сервері МВС зберігаються піратські версії Windows і MS Office

На FTP-сервері Міністерства внутрішніх справ України зберігаються піратські версії Windows і MS Office. Про це повідомив користувач inoname на сайті "Хабрахабр".
Користувач надав скріншоти файлової системи сервера, згідно з якими там зберігалися встановлювальні образи багатьох програм.
Серед них - піратські версії ПЗ компанії Microsoft - Windows і Office.

Заходим на 91.227.69.2/Install/ і скачуєм. Там і піратська Windows з ключем і MS Office, та ще багато іншого:

inetnum: 91.227.69.0 — 91.227.69.255
netname: MVS-NET
descr: Ministry of Internal Affairs of Ukraine
country: UA
org: ORG-MoIA2-RIPE
admin-c: MRA75-RIPE
tech-c: MRA75-RIPE
status: ASSIGNED PI
mnt-by: RIPE-NCC-END-MNT
mnt-lower: RIPE-NCC-END-MNT
mnt-by: MNT-MVS
mnt-routes: MNT-MVS
mnt-domains: MNT-MVS
source: RIPE # Filtered

organisation: ORG-MoIA2-RIPE
org-name: Ministry of Internal Affairs of Ukraine
org-type: OTHER
address: 10 Bohomoltsa str.,
address: Kyiv 01024, Ukraine
phone:             +380 44 2561439      
fax-no: +380 44 2561697
admin-c: MRA75-RIPE
tech-c: MRA75-RIPE
e-mail:
e-mail:
source: RIPE # Filtered
mnt-by: MNT-MVS
mnt-ref: MNT-MVS

Україна: свободі слова в Інтернеті винесено смертний вирок!

20.10.2011, Гуртом

Майже ухвалено закон, що може легально заблокувати в Україні будь який український чи зарубіжний сайт

Фейсбук, ютьюб, твітер, вконтакте, гугль і будь який веб-сайт – доступ до них в Україні можна закрити за бажанням державного органу. Думаєте – перебільшення? Аж ні краплі!

18 жовтня Верховної Радою України в першому читанні проголосований Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі” (№7132).  авторства низки народних депутатів з різних фракцій як більшості, так і опозиції.

Неуважний читач може порадіти повній забороні порнографії, суттєвому обмеженню еротики, жорстокості, мови ненависті, але… закон написаний таким чином, що під еротикою, мовою ненависті чи лайливими словами можна розуміти взагалі то все, що завгодно, особливо в Інтернеті.

Національна комісія України з питань захисту суспільної моралі (ст.11): «З метою попередження виробництва та обігу продукції, що завдає шкоди суспільній моралі може зобов’язати інтернет-провайдерів:

……

(без рішення суду – авт.) вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів (їх частин), визначених Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичними;

за наявності рішення суду на протязі доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегменту мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України – надійне блокування доступу до нього з національного сегменту мережі Інтернет;»

Тобто цей орган (Нацкомісія) стає регулятором інтернету, може обмежувати доступ до сайтів в Україні, вилучати їх зміст і блокувати в Україні зарубіжні веб-сайти.

Що ж завдає шкоду суспільній моралі? Крім еротики і фільмів з кровопролиттям ст.10 законопроекту забороняє також

“вживання нецензурних лайливих і брутальних слів у продукції друкованих засобів масової інформації, у телевізійних та радіопрограмах (передачах), що розповсюджуються протягом ефірного часу у добовому відрізку з 6:00 до 23:00, окрім каналів з обмеженим доступом, у рекламі, мобільному контенті, у комп’ютерних іграх та інших іграх для дітей, у видавничій продукції, розрахованій на дітей, а також у дитячій відео- та аудіопродукції, фільмах, що не мають обмеження глядацької аудиторії, або розраховані на глядацьку аудиторію до 16 років”.

Здавалося б це не про Інтернет? Однак ст.11. каже «Забороняється розміщення та поширення в телекомунікаційних мережах продукції, визначеної статтею 10 цього Закону.»

Тобто в Інтернеті повністю забороняється вживання «нецензурних лайливих і брутальних слів». Звісно список таких слів не прикладається. В той же час в законі визначається «продукція еротичного характеру – продукція, що містить зображення (опис) людського тіла або сексуальних дій, які є продовженням, підтвердженням глибини емоційних переживань людини, і мають за мету розкриття проявів її чуттєвості та досягнення естетичного ефекту».

В результаті, комусь (наприклад, щойно зареєстрованому дописувачу, можливо – фаховому провокатору) достатньо написати на форумі, в коментарях, в соцмережі

1. матюк
2. на еротичну тему

щоб зміст “електронного інформаційного ресурсу” був визначеним Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичним, і провайдер був зобов’язаний блокувати доступ до цього сайту. Те саме стосується поширення відповідних зображень соцмережами та форумами.

Крім того, законопроектом пропонується запровадити адміністративну відповідальність за  “розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить нецензурні лайливі і брутальні слова, елементи еротики”. Таким чином, якщо державний “контролер” побачить на певному сайті слово, котре видасться йому “брутальним”, або якийсь “елемент еротики”, може бути підданим штрафу не лише відповідний автор чи дописувач (котрий, повторимося, може бути платним провокатором), але і власник ресурсу чи то редакція. “З конфіскацією продукції” – тобто зі знищенням контенту.

Причому, якщо сайт знаходиться за кордоном, то судом його можна визнати еротичним (в вас є сумніви у поставі українських судів до позовів суб’єктів владних повноважень до простих смертних?) і ВСІ українські провайдери будуть зобов’язані «надійно блокувати його».

А хто вирішує, що є еротика, а що ні? Нацкомісія. А її діяльність моніторить хто? Правильно: «Порядок проведення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі визначається Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі.» Це суперечить ст.19 Конституції України, за якою органи державної влади можуть діяти лише відповідно до Конституції і законів, і не мають, відповідно, права самим собі встановлювати повноваження.

Тобто цей закон, крім того що прямо суперечить ст.10  “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, де сказано: «Кожен  має  право на свободу вираження поглядів.  Це право включає  свободу  дотримуватися  своїх  поглядів,   одержувати   і передавати  інформацію  та  ідеї  без  втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.»  ще й є по суті антиконституційним.

І управи на Нацкомісію нема ніякої. Бо як ви бачили вище, Нацкомісія може зобов’язувати провайдерів блокувати сайти взагалі без рішення суду.

В вас є сумніви, що це БУДЕ використано для зачистки Інтернету? У нас – нема. В сусідів є приклади, в Білорусі так блокували ВКонтатке, в Казахстані ЖЖ і опозиційні сайти, а в Росії одного блогера засудили до … знищення комп’ютера.

В червні ООН підготувала доповідь, в якій доступ до Інтернету вказаний, як один із дуже важливих інструментів забезпечення прав людини, вже доволі давно ООН каже про те, що доступ до Інтернету має бути невід`ємним правом людини. В 5 країнах доступ до Інтернету вже проголошено правом людини – в Фінляндії, Естонії, Франції, Іспанії та Греції.

А українські нардепи хочуть в кампанію до Білорусі та Казахстану, і замість сприяння реалізації засадничого права людини – права на свободу вираження поглядів і переконань – хочуть ввести регулятора Інтернету і можливості тотального контролю Інтернету та репресивних дій щодо неугодних.

Що ж з цим можна зробити“?

Ми напишемо про це у міжнародні правозахисні організації та всім депутатам Європарламенту.

Ми запропонуємо народним депутатам України відмовитись від прийняття цього законопроекту і скасувати чинний закон “Про захист суспільної моралі”,а статті про порнографію та мову ворожнечі зробити частиною ККУ.

Ми вимагатимемо виконання Кабінетом Міністрів України пункту 7 ст.7 Указу Президента України  № 1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, яким Кабінет Міністрів України було зобов’язано вирішити в установленому порядку питання про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Що можете зробити ви, наші читачі?

1. Поширити цю статтю Інтернетом – люди мають знати, яка загроза над ними нависла.
2. Підписатися під цією статтею і ваш голос ми долучимо до зверненням (до Кабінету Міністрів, і народних депутатів)
3. Запропонувати ваш варіант дій?

---

Підписатися можна в коментарях тут, коментарем з фейсбуку, або листом на admin@maidan.org.ua

Наталка Зубар, виконавчий директор ГІМЦ “Всесвіт”

Віктор Гарбар, член оргкомітету Громадянської Асамблеї України

Олександр Северин, кандидат юридичних наук

Джерело

З прямого ефіру Нацрадіо прибрали прогноз погоди через критику влади

17.05.2011, ТСН 

У прямому ефірі Нацрадіо метеоролог заявила, що "такі чудові дні дарує нам природа як компенсацію за той безлад, що відбувається в нашій країні".

Національне радіо відмовилось від прямих включень прогнозу погоди з Укргідрометцентру. За даними "Української правди", причиною цього став виступ начальника відділу метереологічних прогнозів Людмили Савченко, яка у прямому ефірі розкритикувала ситуацію в країні.
Так, 12 травня під час прямого включення Савченко почала говорити про погоду зі слів про красу природи. Але потім заговорила про "безлад та беззаконня" в Україні.
"Не можна залишатися байдужим до цієї казкової краси, що доповнюється ніжними запахами бузку та конвалій, мелодійними трелями птахів. Часом здається, що такі чудові дні дарує нам природа як компенсацію за той безлад, беззаконня та несправедливість, що відбуваються в нашій країні", - сказала Савченко.
"Незрозуміло як можна не любити цей райський куточок на землі, цю країну, український народ, щоб так знущатися з нього. Поки що нас пестить лише лагідне весняне сонечко. Воно і завтра зігріватиме теплом жителів усієї України – від сходу до заходу, від північних областей до Криму", - продовжила вона.
"І хоч погодні умови в цих регіонах часом бувають різні, та єдиний український народ і дай Боже, щоб нас ніколи і нікому не вдалося роз'єднати", - зазначила Савченко і далі заговорила про погоду.
Після цього було ухвалене рішення випускати прогнози погоди виключно в текстовому режимі або ж в запису. Всі матеріали від Укргідрометцентру будуть попередньо прослуховуватися та редагуватися випусковими редакторами.
Прямих включень з Укргідрометцентру, як це практикувалося впродовж кількох десятків років, не буде, а Людмила Савченко усунена від ефіру.
Інформацію про те, що тепер прогнози погоди виходять в запису, підтвердив перший заступника гендиректора Нацрадіо, керівник дирекції інформаційного мовлення Роман Чайковський.
"Ключовий момент – якщо людина говорить про погоду, вона має говорити про погоду. Це не та тема, яка варта уваги. Коли людина говорить про погоду. Вона має розповідати про погоду оперативно, кваліфіковано, якісно, дотепно, але погоду. От і все", - пояснив Чайковський.

Джерело
Читайте також:
Журналісти склали список найбільших ворогів ЗМІ: лідирує Табачник
"Репортери без кордонів" зафарбували українську свободу слова червоним
Пародію на Януковича на українському телеканалі не показали (відео)
У ПР назвали анекдоти про Януковича свободою слова