2015. Топ-10 подій зі знаком "мінус"

03.01.2016,  Микола Топалов, ЕП

Фото argumentua.com

Премьер-министр Арсений Яценюк искренне не понимает, за что ему и правительству идти в отставку.
"Я вот думаю, отставка за то, что мы больше не зависим от России по газу? За то, что мы списали 15 млрд долгов? Или за то, что мы наполнили бюджет на 40%? Или за то, что мы ввели санкции против России? Или за то, что мы увеличили финансирование армии до 113 млрд? Или за то, что мы дали 5,2 млн субсидий?", - заявил Яценюк на итоговой пресс-конференции.
Накануне ЭП отметила 10 скромных достижений Украины в 2015 году. Это было несложно, так как их было совсем немного.
Впрочем, больше все-таки событий в прошлом году было со знаком "минус". Каждый видит этот список по-своему.
ЭП также выделила свою "десятку" провалов, которые, на наш взгляд, были наиболее резонансными и ощутимыми для Украины.
Провал налоговой реформы
Правительство и парламент так и не смогли прийти к общему знаменателю и решили отложить ее на следующий год.
Стороны решили сбалансировать бюджет на 2016 год за счет точечной корректировки действующего Налогового кодекса. Без принятия необходимых изменений страна могла остаться без бюджета.
В четверг, 24 декабря, Верховная Рада не без проблем приняла изменения в действующий Налоговый кодекс. Депутатам понадобилось более пяти часов с двумя техническими перерывами для согласования всех спорных вопросов.
Одной из тем обсуждений, которую выносили на широкую публику, стали налоговые льготы для аграрных холдингов. Речь идет о специальном режиме налогообложения НДС для сельхозпредприятий, на отмене которого настаивал МВФ.
В итоге, чтобы принять изменения в Налоговый кодекс, депутаты пошли на уступки аграрным холдингам в вопросе спецрежима НДС.
Отсутствие прогресса в рейтинге Doing Business
Судя по опубликованному в конце октября рейтингу Doing Business, условия ведения бизнеса в Украине улучшились незначительно.
Исследование, которое охватывает результаты за второе полугодие 2014 года и первое полугодие 2015 года показало, что наша страна поднялась в самом важном мировом рейтинге всего на четыре позиции.
Как известно, чем выше позиция страны в рейтинге ведения бизнеса, тем более привлекательной она становится для инвестиций. По статистике один пункт повышения в рейтинге Doing Business в среднем даёт стране до 300 млн долларов дополнительных инвестиций.
В новом рейтинге Украина заняла 83 строчку  - результат улучшился якобы на 13 позиций. Почему якобы?
Дело в том, что авторы исследования уже второй год подряд меняют его методику. В соответствии с новой методикой в прошлогоднем рейтинге Украина оказалась бы не на 96 месте, а на 87 месте. Таким образом, результат наша страна улучшила только на четыре позиции.
Даже после "улучшения" позиция Украины остается одной из худших среди европейских государств. Из стран Европы она опережает только Албанию (97 место), продолжая существенно отставать от России, Беларуси и Молдовы.
Сейчас место Украины на мировой карте бизнеса - между Саудовской Аравией и Брунеем.
Девальвация гривни

apostrophe.com.ua

По итогам года гривня вошла в ТОП-3 самых слабых валют стран Европы и СНГ. Украинская валюта девальвировала почти на 50%.
Больнее гривни в 2015 году упали только казахстанский тенге и белорусский рубль. В целом ни одна из валют стран СНГ не показала укрепление в 2015 году.
Ослабление гривны на протяжении года было вызвано резким дефицитом валюты на внутреннем рынке из-за падения экспорта, оттока капитала и военных действий на Донбассе.

Forex club

В бюджете на 2016 год Минфин заложил 24,1 гривни за доллар. Глава НБУ Валерия Гонтарева уже успела назвать этот курс "реалистичным, но с рисками".
Гонтарева подчеркнула, что речь идет о внутренних и внешних факторах вне зоны контроля монетарной политики, которые могут сказаться на курсе гривни и уровне инфляции.
В то же время глава Нацбанка отметила, что речь идет лишь о возможных рисках, которые могут быть уравновешены положительными факторами, в частности, снижением цен на нефть, притоком инвестиций в результате возобновления экономического роста в Украине.
Провал "большой" приватизации
Еще летом 2014 года премьер-министр Арсений Яценюк анонсировал масштабную в истории Украины приватизацию. "Мы объявим самую масштабную приватизацию за все 20 лет", - говорил он.
В мае 2015 года Кабинет министров утвердил перечень из 300 объектов государственной собственности, которые подлежат приватизации в 2015 году. В их число были включены такие предприятия как "Центрэнерго", ОПЗ, "Сумыхимпром".
В итоге ни одно из них не было продано, а некоторые оказались в центре громких коррупционных скандалов, в которых фигурировали имена ближайшего окружения премьер-министра и президента.
Одной из основных причин провала приватизации в 2015 году стало то, что депутаты затянули с принятием законопроекта 2319а, который предусматривал отмену обязательной продажи 5-10% акций компаний на фондовой бирже, недопущение к приватизации представителей страны-агрессора и возможность привлекать советников к продаже крупных объектов.
За 11 месяцев доходы от приватизации составили всего лишь 145 млн гривен вместо запланированных 17 млрд гривен. Судя по цифрам, невиданная в истории Украины приватизация не удалась.
"Закрытое небо" Украина-ЕС
По-прежнему остается заблокированным вопрос "открытого неба" между Украиной и ЕС. Соглашение о совместном авиационном пространстве, которое парафировали еще во времена Януковича, до сих пор не подписано.
По словам министра инфраструктуры Андрея Пивоварского, задержка в подписании не связана с Украиной.
"Причина одна - старый территориальный спор двух европейских стран. Пока Великобритания и Испания не договорятся о статусе Гибралтара, подписание Соглашения будет откладываться.
Украина даже не является стороной в этом споре. Поэтому все предположения, что открытое небо до сих пор не введено из-за того, что кому-то в нашей стране это не выгодно - только фантазии", - заверил Пивоварский.
За это время в Украине поменялось уже несколько министров транспорта, а Лондон и Мадрид все не могут поделить контроль над Гибралтаром.
Комиссар ЕС по вопросам европейской политики соседства и переговоров по расширению Йоханнес Хан пообещал помочь в решении этого вопроса до конца года, но пока новостей из Брюсселя нет.
Обвал ВВП
В первом квартале главный экономический показатель страны обвалился на 17%. Во втором квартале падение замедлилось до 14,6%, в третьем – до 7%.
Согласно прогнозам МВФ, в 2015 году ВВП Украины упадет на 11%. Международное рейтинговое агентство Fitch также ухудшило прогноз снижения ВВП Украины с 9% до 10% по итогам 2015 года.
В XX столетии еще ниже мы падали только в 2009, когда экономика страны обвалилась на 15%.
Есть прогнозы, что в следующем году Украина увеличит показатель ВВП на 1-2%
"Но 1-2% - это ноль. Мы сидим в яме... Если процесс реформ пойдет теми темпами, как сейчас, то когда Украина собирается выходить из этого кризиса? За последние несколько лет, последние два года экономика показала минус 25% ВВП. Это катастрофа. Иначе это назвать невозможно", - говорил в недавнем интервью ЭП новый глава Европейской бизнес ассоциации Кшиштоф Седлецки.
Дефицит угля
В 2015 энергетика входила в чрезвычайное положение. Возникла проблема нехватки угля на ТЭС, поскольку ископаемые антрацитовой группы сконцентрированы в зоне АТО.
Под уголь дефицитных антрацитовых марок заточены пять из 14 украинских тепловых электростанций.
В пиковые периоды Украина закупает 500 тыс тонн донбасского антрацита в месяц, что в пересчете на сегодняшнюю цену - около 1200 гривен за тонну - составляет около 600 млн грн.
Фактически эта цифра является суммой финансирования боевиков из зоны АТО, которые контролируют большинство шахт на оккупированной территории Донецкой и Луганской областей.
Прекратить эти "дотации" невозможно по двум причинам. Первая - за год Украина так и не наладила поставки антрацита из дальнего зарубежья.
Вторая - Минэнерго фактически отказалось от реализации программы по переоборудованию энергоблоков ТЭС, которое позволило бы перевести мощности на потребление других марок угля.
В конце 2015 года, по информации правительства, дефицит угля в Украине составил 1,5 млн тонн.
Уход с рынка "Визз Эйр Украина"
С 20 апреля авиакомпания Wizz Air прекратила деятельность своей украинской дочки "Визз эйр Украина". Компания решила отменить восемь из 16 существующих рейсов. Остальные - передала венгерскому подразделению Wizz Air.
Министр инфраструктуры Андрей Пивоварский пообещал, что Wizz Air обязательно вернется на украинский рынок, когда закончатся военные действия.
"Я разговаривал с представителями венгерской авиакомпании. Помимо экономических причин, на закрытие украинской дочки серьезно повлияли два фактора. Она стала публичной компанией, для них какие-либо убытки - это минус в оценке", - заявил министр.
Массовый банкопад
Девальвация ударила по банковскому сектору и раскрутила тенденцию падения качества активов банков, уведя большинство банков в зону хронических убытков.
Кредитная поддержка бизнеса значительно упала, из-за чего реальный сектор постепенно начал сокращать производство. Почти в каждом месяце Госстат фиксирует падение промпроизводства.
Сейчас в стадии ликвидации более 60 банков, в четырех работает временная администрация.
Многие из выведенных с рынка банков стоило закрыть давно, так как они занимались отмыванием и выводом денег из страны.
В то же время НБУ вывел с рынка несколько крупных банков. При этом ни один акционер банка или руководитель не был посажен за махинации и доведение финучреждения до банкротства.
Также непонятной остается ситуация вокруг больших банков.
Затягивание стресс-тестирования крупных банков - наиболее существенная недоработка НБУ. Результаты должны были появиться в сентябре, а до 31 декабря акционеры обязаны согласовать с регулятором план докапитализации.
Однако результаты тестирования до сих пор не утверждены, поэтому срок утверждения планов докапитализации продлили до 1 февраля 2016.
Провал эксперимента с единым соцвзносом
В декабре 2014 года Верховная Рада одобрила снижение единого соцвзноса с 41% до 16,4%. Но не для всех.
Чтобы получить возможность платить ЕСВ по вожделенной ставке 16,4%, бизнесменам нужно было выполнить ряд условий. Во-первых, база налогообложения взносом должна была быть увеличена как минимум в 2,5 раза. Если, условно говоря, предприниматель тратил 20 тысяч на зарплатный фонд, то его надо было увеличить до 50 тысяч.
Второе условие - рост средней зарплаты на предприятии не менее чем на 30%. Третье требование - средний платеж на каждого застрахованного работника не менее 700 грн. Четвертое требование - средняя зарплата на предприятии не менее трех минимальных.
Такое снижение единого социального взноса прогнозируемо не принесло желаемых результатов
Еще в сентябре премьер-министр Арсений Яценюк признал, что это провал.
"Мы ввели эксперимент по единому социальному взносу… Сказать, что этот эксперимент удачный? Вряд ли. Потому что только 8 тысяч предприятий воспользовались возможностью платить меньше налог и соответственно получать большую заработную плату", - сказал премьер-министр.

***

Безусловно, в этот список следует добавить еще ряд негативных событий, которые имели место. Это и технические дефолты больших украинских компаний, среди которых "Метинвест", "Укрзализныця" или аграрный холдинг "Укрлендфарминг".
Отдельного внимания стоят и традиционные неудачи в подборе руководителей на госпредприятия. Конкурсы на глав "Укрспирта", "Укрзализныци", аэропорта "Львов", "Укрпочты" сопровождались скандалами, судебными процессами и срывами самих конкурсов.
Немало скандалов в 2015 году возникло и вокруг неэффективного использования средств крупных госкомпаний, где возникали люди из ближайшего окружения то премьера, то президента.

Какие налоги будут платить украинцы

04.09.2015, Сергей Гусев, Сегодня.ua

 

3 сентября состоялось заседание Национального совета реформ, на котором рассматривалась налоговая реформа

В начале апреля Минфин инициировал изменения в налоговое законодательство и разработку нового Налогового кодекса. В августе состоялась презентация основных принципов и идей, закладываемых в новый документ. Эта презентация вызвала много критики как со стороны экспертного сообщества, так и предпринимателей. Минфин прислушался и скорректировал свои предложения. Одновременно из публичной сферы ушла заместитель министра финансов Елена Макеева, которая курировала вопрос реформы в министерстве, и в последнее время по этому вопросу высказывается только сама министр Наталия Яресько.

Принятие нового Налогового кодекса является одним из маяков программы кредитования Украины Международным валютным фондом.

Открывая заседание Нацсовета, Президент Петр Порошенко отметил, что при введении налоговых новаций важно не допустить сокращения социальных выплат, особенно пенсий. Среди самых острых проблем бизнеса он назвал обременительное администрирование налогов, нестабильность налогового законодательства, высокую фискальную нагрузку на фонд заработной платы, а также теневую экономику и контрабанду. Президент напомнил депутатам и чиновникам о важности упрощенной системы налогообложения для развития малого и среднего предпринимательства в стране. Сделал акцент на важности реформирования Государственной фискальной службы. Президент также считает, что в Украине следует ввести налогообложение богатства и предметов роскоши.

Накануне заседания Нацсовета утверждалось, что на рассмотрение будут вынесены минимум два проекта: Минфина и один из разработанных инициативными группами. Но де-факто проект Минфина является базовым, остальные предложения будут рассматриваться как поправки к нему.

Основные положения проекта Минфина

Говорится, что цель предлагаемой налоговой реформы - способствовать построению простой, прозрачной, справедливой налоговой системы, которая стимулирует инвестиции, создает условия для устойчивого развития национальной экономики с одновременным обеспечением потребностей государственного и местных бюджетов. Что реформа даст своевременное финансирование бюджета, но на базе экономического роста, т.е. налоги не должны угнетать экономический рост. Общие принципы замечательные, и вот что предлагается для их реализации:

- установить равные подходы в налогообложении для всех отраслей. Это оправдано, т.к. для стимулирования отдельных отраслей их поддержку лучше проводить через бюджет, а не через искривление налоговой системы;

- ввести ускоренную амортизацию, что приведет к снижению величины налогооблагаемой прибыли – высокая инфляция требует такого подхода;

- ввести инвестиционный налоговый кредит, задача которого – поощрять бизнес вкладывать средства в новые технологии;

- после принятия нового Налогового кодекса ввести трехлетний мораторий на внесение изменений в него. С одной стороны, это даст бизнесу стабильность и прогнозируемость, но с другой – что-то исправить в кодексе будет труднее;

- развивать электронное администрирование НДС, которое, по мнению правительства, уже показало свою эффективность, так что предпринимателям нужно смириться;

- ввести плоские ставки по основным налогам: 20% ставка ЕСВ (единого социального взноса, сейчас около 37%), 20% – НДФЛ (налог на доходы физлиц), 20% – налог на прибыль (сейчас 18%) и 20% – НДС;

- что касается НДФЛ, то одна минимальная зарплата станет необлагаемой (сейчас не облагается ее половина). Ставка 20% сейчас является максимальной, ее платят всего 2%, а будут все;

- 3,6% ЕСВ, взимаемые с работника, будут отменены (они как бы перетекут в увеличенный НДФЛ);

- объединение ЕСВ и НДФЛ откладывается до 2018 г. – пока нет пенсионной реформы, объединить эти налоги невозможно, т.к. у них разные базы данных;

- правительство пока отказывается от всеобщего декларирования и непрямых методов оценки доходов;

- военный сбор останется;

- транспортный налог будет не для всех автовладельцев, а только для авто класса "люкс" (конкретный перечень марок составит Кабмин) – 25 тыс. грн в год;

- в налоге на недвижимость остается необлагаемая льгота, а на квартиры более 350 кв. м и дома более 500 кв. м вводится дополнительный налог – 25 тыс. грн в год.

- потолок по налогу на коммерческую недвижимость предложено повысить с 2% до 3% и убрать льготы;

- ставки рентных платежей на добычу газа предложено снизить в два раза (соответствующий законопроект уже давно находится в парламенте);

- упрощенная система налогообложения сохраняется. На 1 группе останется бизнес с оборотом менее 300 тыс. грн в год. Объединяют 2 и 3 группы, ограничив их оборотом 2 млн грн, но разрешив работать с юрлицами.

Минфин считает, что при снижении ЕСВ "дыра" в бюджете составит 70 млрд грн. Для ее хотя бы частичного закрытия, в дополнение к вышеприведенным мерам, направленным на увеличение поступлений от налогов, предлагаются такие новшества:

- отмена льгот по НДС (включая аграриев);

- повышение акцизов на алкоголь и табак. Ставка на алкоголь в 2016 г. увеличится на 50%, далее на протяжении 5 лет – ежегодно на 5%. Ставку на табак (специфическую) предложено повысить на 40% в 2016 г, и далее до 2020 г. – на 7% в год. Ввести в ближайшее время электронное администрирование акцизов;

- легализовать игорный бизнес, что принесет в бюджет около 5 млрд грн;

- ввести лицензирование добычи янтаря (рента 30%).

В Минфине считают, что если запустить в целом их модель, то по доходам в 2016 г. получится минус в 30 млрд грн, но они, якобы, сознательно идут на эту жертву, в расчете на то, что простимулированная экономика начнет расти быстрее и доходы автоматически вырастут.

После рассмотрения на Нацсовете реформ, проект налоговой реформы должен быть доработан в Кабмине и согласован с МВФ. Только после этого законопроект попадет в парламент. Но до конца сентября правительство должно подать в парламент проект госбюджета-2016. Поэтому, несмотря на то, что в случае принятия реформы многие налоги изменятся с 1 января 2016 г., по словам Натальи Яресько, проект бюджета сейчас формируется на основе действующего законодательства.



Налоговая реформа от Минфина: все по 20%
Что Минфин готовит украинцам: хотят ввести налоги на все квартиры, но не на все машины
Украине нужны низкие налоговые ставки и простые налоги
Половина экономики Украины стала теневой (инфографика)
Борьба ГФС с теневым бизнесом принесла госбюджету 2 миллиарда
Что поменять в налоговой системе, чтобы облегчить бизнесу жизнь

Три питання до Абромавічуса

20.06.2015, Володимир Панченко, директор Інституту економічних і суспільних досліджень імені Олександра Поля, УП

Пане Абромавічус, ви часом не задумувались про відставку?
Підконтрольне міністерство вам не потрібне, ви не раз обіцяли його ліквідувати, а уявлення про реформи маєте механістичні та хибні.
Щоб не бути голослівним, проаналізуймо один із слайдів вашої презентації з недавнього засідання Національної ради реформ.

Дерегуляція

У ній ви стверджуєте, що просте скорочення кількості регуляторних норм автоматично призводить до зростання економіки. Так, у Південній Кореї за вашою версією, скасування регуляторних норм на 49% і спрощення на 22% дало зростання ВВП на 4,4%, стався майже економічний бум.
Якби зробили 45% і 20%, то, мабуть, нічого не сталося б, чи не так? Скоріше за все, ви не знайомилися з досвідом Кореї, на який посилаєтеся. А треба було б.
Економіка Кореї до старту реформ у 1960-х роках базувалася на неефективному сільському господарстві та легкій промисловості. До речі, це те, що ви пропонуєте залишити українському народу, провівши повну деіндустріалізацію.
Але з 1970-х років за рахунок застосування політики інтервенціонізму, тобто активної накачки пріоритетних секторів грошима і державною підтримкою, а також дешевої робочої сили головний акцент змістився на виробництво сталі і автомобільну промисловість. А експорт став головним чинником зростання.
За рахунок зовнішніх ринків вдалося добитися підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Тому протягом 15 років зростання ВВП, як правило, перевищувало 10%, а промисловості - сягало 50%.
Спад ВВП у 1980 році - мінус 1,5% - продемонстрував необхідність структурних змін в економіці. Саме тоді, пане міністре, а не в 1998 році, відбувалася серйозна лібералізація в промисловості і торгівлі. Однак вона не була самоціллю. Лібералізація символізувала перехід у нову фазу розвитку - інноваційну економіку.
Змінилися стратегічні напрямки, і вся сила державної уваги покинула попередні металоємні сектори. Вона сконцентрувалася на електроніці, напівпровідниках та інформаційних технологіях. Тому, як бачите, я прихильник лібералізації не менший, аніж ви, але до чого тут ваші розмови про скорочення "регуляторки"?

Скорочення видатків бюджету

З якогось дива ви вирішили, що скорочення видатків в Україні і Кореї мають спільне коріння. Ви про це не знаєте, але в 1980 році корейський уряд в боротьбі з інфляцією суттєво скоротив видатки бюджету та обмежив втручання в економіку - після 20 років потужних бюджетних інтервенцій і зростання ВВП на 5-15% щорічно.
Це була інфляція занадто швидкого розвитку, а не стагфляція, як в Україні. Пане міністре, йшлося про перегріту, насичену грошами економіку, яку треба було остудити, направивши кошти в інші стратегічні сектори, а не про відмову від впливу на економіку.

Причини кризи

Ви маніпулюєте цифрами щодо періоду після кризи 1997 року. Нагадаю: це був рік тяжкої фінансової кризи в Кореї, що мало не призвела до суверенного дефолту.

Міністр економіки Айварас Абромавічус. Фото УП

Спричинили її не внутрішні фактори і зростання світових цін на енергоносії, як це було в 1980 році, а падіння фінансових ринків у Південно-східній Азії. Гонконг, де корейські компанії і банки здійснювали велику частку своїх запозичень, терміново повертав усі вкладені кошти назад для рятунку власної фінансової системи.
Схожа ситуація начебто має місце в Україні. Ми теж стоїмо на порозі дефолту, яким нас лякають ледь не кожного дня. Однак причини, які спричиняють дефіцити платіжного рахунку в Україні-2015 і Кореї-1997, діаметрально протилежні.
Річ у тім, що в 1990-ті роки Корея увійшла в фазу бурхливого розвитку глобального масштабу. Чеболи - великі корпорації, на які з початку індустріалізації опиралася держава, стали світовими гравцями і продовжували глобальну експансію.
Вони розвивалися, створюючи заводи та інвестуючи за рахунок запозичень. Саме тому в 1997 році, після початку згортання фінансових ринків, багато чеболів перестали виконувати фінансові зобов'язання і попросили допомоги в уряду.
Наприкінці 1997 року була укладена угода з МВФ про фінансування боргів, яка, однак, не зупинила відтік інвестицій. Тому Корея звернулася до свого вірного друга - США, які і врятували ситуацію, змусивши МВФ і країни G7 на 95% реструктуризувати борг та надати короткі кредити для недопущення дефолту.
Післякризові заходи корейського уряду, зазначені в презентації Абромавічуса без будь-яких пояснень, просто у відсотковому "скороченні "регуляторки" у 1998-2002 роках", заслуговують окремої уваги. Повчитись є чому.
1. Реформа з підсилення юридичної системи і регуляторної інфраструктури, яка передбачала створення додаткового державного органу для контролю банків.
2. Реформи з відновлення фінансового сектора - під наглядом МВФ ліквідація ненадійних банківських установ, розкриття інформації про власників, робота з поганими кредитами шляхом їх концентрації в окремому "поганому банку".
Філігранна робота уряду Кореї дозволила, незважаючи на жорсткий контроль МВФ, домовитися про фінансування промисловості за рахунок емісії. При цьому чеболи уряд не рятував, бо вони працювали у старих секторах економіки. Кошти пішли на нові пріоритети - в інновації.
3. Реформи для покращення стабільності платіжного балансу. Це, мабуть, той розділ, який мав на увазі міністр, коли писав про 49-відсоткове скорочення регуляторних актів.
Згідно з рекомендаціями МВФ, Корея протягом 1998-2002 років перейшла на вільне курсоутворення, зняла більшість обмежень на злиття і поглинання. Відома нелюбов "азійських тигрів" до неконтрольованого капіталу, але настав час пускати іноземців.

Південна Корея. Фото Олега Кир’янова

Відбулася також суттєва лібералізація доступу іноземного капіталу на корейські біржі, розширилися можливості з придбання державних цінних паперів. Як результат - суттєво виріс обсяг операцій на фондових ринках Кореї, а в останні роки уряд все менше втручається в фінансовий ринок.
4. Скасування заборон іноземцям на купівлю і володіння нерухомістю і землею - аналогічна історія, що й стосовно купівлі корпорацій та акцій. Забезпечивши за десятки років зростання високу капіталізацію компаній, їх дорого продавали - непоганий вихід з кризи.
5. Дозвіл іноземцям володіти корейськими банками, покращення управління банками та підвищення прав міноритарних акціонерів Результати - до середини 2003 року було реформовано 787 неспроможних інституцій - 37,5% від загальної кількості (продано або ліквідовано). Всі інші суттєво покращили свої показники.
Наостанок зазначу, що дерегуляція по-корейськи полягала також у відкритті внутрішнього товарного ринку. Коли я згадував про вірного друга Кореї - США, то мав на увазі, що ця дружба перед загрозою дефолту була дещо корислива.
В обмін на фінансову допомогу і глобальний тиск на партнерів по G7 США отримали суттєве зниження бар'єрів для входження на ринок Кореї, який, як і японський, традиційно вміло закривався від імпортних постачальників.
Пане міністре, продовжувати перелік ефективних дій урядів різних країн можна довго. Але це не буде підрахунок на калькуляторі кількості скасованих регуляторних актів, як це робите ви. Це буде опис цікавих, часто новаторських дій у співпраці з тим "страшним" МВФ, яким український уряд залякує українців.
Серед цих дій буде певна кількість регулювання і якась - дерегулювання. Реформатори не рахують дії у штуках, а аналізують їх ефективність.
Не маніпулюйте свідомістю людей, переконуючи, що робите ефективні реформи. Можливо, поступіться місцем тим, хто зможе використовувати світовий досвід, до якого ви так часто апелюєте, для успішного розвитку.

* * *

На головній фото "Кореспондент"
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Куди повертає "дишло" Яценюк

01.01.2015, Олександр Охріменко, Gazeta.ua 

Во время Майдана с трибуны много говорили о платежном балансе, о тяжелом состоянии экономики Украины, об обнищании народа. Хотя по итогам 11 месяцев 2013 года платежный баланс Украины имел профицит (валюты поступило больше, чем ушло), а по результатам 11 месяцев 2014 года платежный баланс показал дефицит 11 млрд. долл. (валюты больше ушло, чем поступило в Украину).
Все конечно понимают, что профицит по платежному балансу, когда главой НБУ был Игорь Соркин, а первым вице-премьером, отвечающим за экономику Сергей Арбузов, это было обычное явление, которое имело место просто потому, что работала экономика Украины, хотя тогда не было модно говорить о реформах. Теперь же когда платежный баланс имеет громадный дефицит, у нас Арсений Яценюк и все его министры только и говорят о реформах, которые совершили «чудо» в Украине. Вот только официальные статистические данные этого «чуда» не замечают, и сами украинцы тоже.

 

Дефицит платежного баланса – это прямая заслуга правительства Арсения Яценюка и НБУ. Фактически они развалили валютный рынок Украины, и поэтому нет ничего удивительного, что все рухнуло.
По итогам 11 месяцев 2014 года экспорт Украины упал на 12,6% и это при девальвации гривны 100%. При этом возникает вопрос, какой же должна быть девальвация гривны, чтобы, наконец, украинский экспорт показал рост, а не падение. Не удивительно, что по результатам работы за 11 месяцев 2014 года, было куплено импортных товаров (работ, услуг) на 4,6 млрд. долл. больше, чем продано на экспорт. Несмотря на все разговоры о «целительном свойстве» девальвации гривны, валюта все равно уходит из Украины.
По итогам 11 месяцев 2014 года украинские гастарбайтеры перечислили в Украину валюты на 21% меньше, чем за аналогичный период прошлого года. Частично это связано с проблемами, которые испытывают наши гастарбайтеры в других странах, но частично с нежеланием перечислять деньги в Украину. К тому же пошел процесс исхода украинцев из Украины и украинские гастарбайтеры просто уезжают из Украины навсегда вместе из своими семьями.
По итогам 11 месяцев 2014 года финансовый счет платежного баланса зафиксировал дефицит 6,7 млрд. долл., а год назад этот показатель имел профицит 15 млрд. долл. Этот показатель, как никто другой хорошо показывает, доверяют или нет Украине зарубежные инвесторы и сами украинцы.
На Майдане много говорили о небывалом притоке зарубежных инвестиций после победы Майдана. Но теперь уже всем понятно, что никаких зарубежных инвестиций, нет, и не ожидается, наоборот, инвесторы забирают деньги из Украины. За 11 месяцев 2014 года банки отдали нерезидентам 2,6 млрд. долл., а бизнес отдал больше 6,7 млрд. долл. Долги нужно отдавать. Тем более, когда нерезиденты тебе не доверяют и хотят сразу забрать все деньги.
В этом году много говорили о финансовой помощи правительству Украину со стороны МВФ, Мирового банка, ЕС, США. Согласно платежному балансу Украины за 11 месяцев 2014 года правительство получило от всех международных спонсоров на 2,6 млрд. долл. больше, чем им отдало по старым кредитам МВФ. При этом украинцы забрали из банков наличной валюты на 2,7 млрд. долл. больше, чем принесли в банк. Получается, что все, что правительство Украины получило от МВФ, пришлось отдать украинцам, чтобы хотя бы частично удовлетворить их желание владеть зелеными бумажками.

По состоянию на 1 декабря 2014 года золотовалютные резервы Украины составили меньше 9,9 млрд. долл., что на 47% меньше, чем было на 1 декабря 2013 года. Но тогда на Майдане говорили, что золотовалютных резервов в Украине мало, зато теперь, когда их действительно мало, стараются об этом вообще не вспомнить. Вот это действительно настоящая «экономическая реформа» от правительства Арсения Яценюка. Меньше чем за год, его правительство умудрилось развалить то, что украинцы создавали десятилетиями. Это действительно большой «успех».

Пора позбавити зрадника України Ахметова надприбутків за кошт держави

21.06.2014,  Тетяна Чорновол,УП

Трапилася мені одна корупційна схемка, яка більше 10 років грабує державний бюджет України в інтересах Рината Ахметова.

При чому, щоб її зламати достатньої однієї постанови Кабміну. Я не маю повноважень ініціювати постанови. В даному випадку це профіль мінекономіки. Я надіслала їм відповідний лист. Паралельно хочу викласти суть проблеми в публічному просторі, адже в уряді такі бюрократичні хащі, що в них легко губляться ініціативи, особливо, якщо вони йдуть проти інтересів таких потужних фігур, як Ахметов. Тим паче, що він фізично у нас під боком (залив кров'ю рідний Донбас і втік в мирний і комфортний Київ).

Суть корупційної схеми наступна:

Завдяки постанові Кабміну та Наказу Міністерства промислової політики на початку 2002 року був затверджений порядок погодження контрактів на експорт металобрухту.

Ці рішення легалізувало корупційну схему, яка за наступні роки принесла Ахметову мільярдні прибутки, і пограбувала бюджет на сотні мільйонів доларів.

Адже комусь міністерство контакти погоджувало (за хабарі), а комусь ні. При чому бажаючих вивозити металобрухт за кордон в усі ці роки завжди було багато, а погодження давали лише обраним і на невеликий об'єм металобрухту, бо ця схема була створена не для збору хабарів, а для того, щоб обмежити вивіз металобрухту за кордон заради перенасичення внутрішнього ринку та відповідно падіння цін.

Таким чином для своїх заводів Ахметов скупляв металобрухт за безцінь.

На заводах металобрухт проходив первинну переробку. Готова продукція від металобрухту відрізнялася лише відсутністю домішок. На іноземних заводах його пускали в подальшу переробку для виготовлення металопродукції.

Дешевої сировини, через фактично заборону вивозу металобрухту з України завжди вистачало, тому Ахметов не переймався переоснащенням виробництва, не приводив його у відповідність до європейських стандартів не виробляв продукцію європейської якості. Йому достатньо було первинної обробки металобрухту на старезних доменних печах.

Філософія проста – викачати весь ресурс по максимуму, нічого не робити для майбутнього своєї країни.

Після первинної переробки металобрухт з заводів Ахметова експортувався за кордон без обмежень. При чому експортне мито дорівнювало -"нулю".

А от експортери первинного металобрухту платять мито – 12 євро з тонни.

Тому якщо зламати цю схему ми зразу отримаємо вигоду для держави. Ось, простий підрахунок: заготівля металобрухту в країні можлива на рівні 10 млн. тон на рік, якщо будуть зняті штучні обмеження експорту, при потребі українських комбінатів – 6 – 6,5 млн. тон, на експорт може бути відправлено 3,5 – 4 млн. тон. (Звичайно потрібно враховувати потреби українських комбінатів в металобрухті, але нехай Ахметов купує його за ринковою ціною). Отже якщо зняти штучні обмеження на експорт при нинішньому експортному миті (12 ЄВРО) доходи бюджету збільшиться до 48 – 55 млн. доларів США на рік. Можна ще збільшити доходи, піднявши мито.

Адже оператори металобрухту, щоб стати щасливчиками-експортерами завжди платили додаткове мито – хабар. На початку президенства Януковича, чиновники виставляли неофіційну таксу 10- 20 доларів з тони.

Нажаль до мене доходять чутки, що ця система збереглася. В принципі, а як інакше, якщо для цього створені штучні умови?

На початку липня комісія Мінекономіки буде відбирати наступних щасливчиків. На 2014 рік планується погодити близько 700 -800 тис.тон, а останній раз заявок було подано на 6 мільйонів. Щоб "пролізти" в таке вузьке горлечко бізнесмени зацікавлені платити хабарі навіть по найвищій таксі. Особливо після дворічного простою. Адже з 2012 року і до сьогодні в цьому прибутковому бізнесі заробляв один єдиний експортер – однокурсник молодшого сина Януковича Андрій Кисельов (ТОВ "Укрмет"). Кисельов також мав преференція на отримання металобрухту з Укрзалізниці.

Щоб зламати цю корупційну схему необхідно

І. внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України N155 від 2002 року:

1. виключити пункт 2 Постанови про визначення Міністерством економіки порядку "погодження" контрактів або змінити його таким чином, щоб мова йшла лише про реєстрацію, як це передбачено в законі;

2. додати пункт, яким заборонити Мінекономіки обмежувати кількість зареєстрованих контрактів та обсяг вивезення металобрухту;

3. виключити пункт, за яким контракти підлягають перереєстрації у випадку зміни кон'юнктури ринку.

ІІ. Мінекономіки треба розробити новий порядок реєстрації контрактів, який:

1. не передбачає можливості обмеження кількості експорту металобрухту адже це протирічить закону, яким передбачена лише реєстрація.

2. передбачити відкритість інформації про зареєстровані контракти, зокрема шляхом розміщення інформації на сайті Міністерства.

Наступним кроком має бути внесення змін до законодавства (яке про лобіював Ахметов) щодо експорту металопрокату, експортне мито за який становить 0%.

Тут не повинно бути жодних "нулів".

Вистачить державі створювати умови для надприбутків олігарха і зрадника України Рината Ахметова.
Джерело

Доля Донбасу в економіці України

Выживет ли Украина без своего востока

29-05-2014, Андрей Яницкий

Экономика Украины больше зависит от политической стабильности и прозрачных правил игры, чем от конкретных шахт и заводов. Оккупация Крыма, сепаратизм в регионах и конфликт с Россией отпугивают инвесторов и тормозят реформы. И это губительнее потери отдельных предприятий.

Фото: visitdonetsk.info

Миф о том, что Донбасс кормит Украину, основан на сравнении только части бюджетных потоков. В феврале 2013 году журнал "Український тиждень" подсчитал, что если сопоставить отчисления в казну с дотациями в регион, утверждение о кормильце-Донбассе будет верным. Но если включить в расчеты помощь Пенсионному фонду и деньги на поддержку угольной отрасли, картина меняется на противоположную.
При желании математику можно усложнить. Ведь часть восточноукраинских предприятий зарегистрированы в Киеве и там платят налоги. А есть еще льготы отдельным компаниям, теневая экономика, тысячи других факторов. Манипуляции с калькулятором можно продолжать до бесконечности.
Более-менее справедливо о роли восточных областей можно судить по их вкладу в ВВП, не только в бюджет. О таком вкладе говорится в исследовании киевской инвесткомпании ICU, опубликованном в апреле 2014 года. LB.ua уже писал об этом докладе.

Экономисты ICU подсчитали, что Донецкая, Луганская и Харьковская области в позапрошлом году вместе формировали около 21,4% ВВП. На долю этих регионов по данным Госстата тогда приходилось около 20,6% населения страны.

То есть вклад восточных областей в экономику примерно соответствует их доле в населении Украины.

На востоке нет какого-то экономического чуда, как нет и какого-то особого, отличного от остальной Украины, кризиса. С потерей восточных областей Украина утратит 21,4% от общего объема ВВП. Но сама экономическая модель останется прежней. Бюрократия, коррупция, популизм никуда не денутся.
Хозяйственный механизм Украины работает примерно одинаково на всей ее территории. Работает с перебоями, о чем говорят дефицит бюджета и нулевой рост ВВП в прошлом году. И главная задача сегодня — наладить работу этого механизма, провести реформы. С восточными областями или без них.


Это значит, что жители остальных областей Украины не сразу ощутят на себе отсутствие востока. Первыми пострадают те, кто продавал там свои товары или закупал сырье, транзитом провозил грузы. Будут разрушены наработанные годами экономические связи.

Привлекательность Украины для инвесторов упадет из-за еще одного очага нестабильности на границе. Страна потеряет пятую часть своих граждан, а значит, работников и покупателей. Наконец, мы лишимся львиной доли промышленности и ресурсов. Не смертельно для экономики, но болезненно.
Что же будет с регионами в случае их отделения от Украины в плане экономики? Об этом уже сегодня можно судить по Крыму. После захвата Крыма туристов там стало вдвое меньше, многие международные компании свернули свою работу, а цены заметно выросли. Авиасообщение осталось только с Россией, банковскую систему лихорадит – в магазинах не принимают карты Visa и MasterCard. Жителям Крыма стало сложнее путешествовать по миру и даже выезжать на материковую Украину.

Фото: kerch.fm

Магазин в Керчи. Выросшие цены указаны в гривнах и рублях

Есть и хорошее: бюджетники и пенсионеры начали получать больше. Но не за счет экономических успехов Крыма.
Казна оккупированной республики сегодня на 95% зависит от московских дотаций. Это не украинская оценка, а заявление так называемого министра финансов Крыма Владимира Левандовского на заседании местного парламента. Крымский бизнес почти полностью перестал платить налоги, пишет российское деловое издание "Ведомости". Левандовский надеется, что к концу года Крым сможет обеспечивать себя на 40-50%: "Это, конечно, неприемлемо, и нам надо сделать шаги для того, чтобы самим наполнять наш бюджет". Интересно, кто из местных бизнесменов услышит эти шаги первым.

PS Текст был опубликован в печатном издании "Левый берег" №2 за 2014 год.

Джерело

Читайте: Шеремета: Украина может утроить ВВП за семь лет

Перша олігархічна війна нової влади

Версія Ігоря Єремеєва

14.04.2014, Сергій Лещенко, УП

Під прикриттям військової агресії Росії українські олігархи влаштували перерозподіл державних ресурсів. На телебаченні та в інтернеті триває інформаційна війна. Підконтрольні олігархам фракції "Економічний розвиток" (Коломойський) і "Суверенна європейська Україна" (Єремеєв) шантажують уряд, відмовляючись підтримувати законопроекти.
Історія - складна для розуміння пересічним читачам. Але на кону - 1 мільярд доларів. Ідея "Української правди" полягає в тому, щоб фігуранти від першої особи пояснили природу конфлікту, а не змагалися в замовних матеріалах.
Отже, депутат Ігор Єремеєв, хоч і уникає прізвищ, але фактично звинувачує дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського в корупції. Ці двоє осіб ділять між собою ринок реалізації бензину та інших нафтопродуктів. Коломойський контролює близько 1,5 тисячі заправок під брендами Авіас, УкрНафта і Сентоза. У Єремеєва - 500 заправок марки WOG.
Крім того, Коломойський зберігає контроль над компанією УкрНафта попри те, що контрольний пакет акцій належить українській державі. Так само на чолі державної компанії "УкрТрансНафта" стоїть його людина Олександр Лазорко.
Коломойський і Єремеєв воюють через так звану "технічну нафту", яка закачана в трубопроводи "УкрТрансНафти" багато років тому за смішними цінами - в десять разів нижче ринкових. Ідея Коломойського - викачати нафту для переробки на своєму Кременчуцькому заводі та продати за нинішніми цінами.
Єремеєв бореться проти цього не лише тому, що є конкурентом Коломойського. Він також володіє зупиненим заводом в Херсоні. Якщо нафту злити з системи, трубопроводи зруйнуються і будуть нездатні в подальшому качати на переробку до Єремеєва. Так всі його плани будуть зруйновані.
Сам Єремеєв вже не один рік шукає інвестора для реконструкції Херсонського заводу. У березні він зустрічався з Дмитром Фірташем у Відні за декілька днів до його арешту за запитом ФБР. За словами депутата, мова йшла про залучення Фірташа до проекту реконструкції Херсонського нафтопереробного заводу.
Оскільки тема війни Єремеєва та Коломойського супроводжується взаємними звинуваченнями, ми запропонували обом олігархам викласти свою версію подій. "Українська правда" публікує інтерв'ю Єремеєва.
Коломойським пообіцяв "Українській правді", що вирішить, чи оприлюднюватиме своє бачення, після виходу розмови з Єремеєвим.
- Зараз відбувається інформаційна війна між двома учасниками ринку. З одного боку ви, з іншого - Ігор Коломойський. А боротьба точиться навколо так званої технічної нафти, яка зберігається в системі державних нафтопроводів "Укртранснафта". В чому суть конфлікту?
- Ми не займаємося інформаційними війнами. Я завжди займав позицію, яка дає можливість розвиватися ринку нафтопродуктів. І тому я маю свою позицію стосовно викачки так званої технічної нафти із "Транснафти".
- Навколо чого йде боротьба?
- Щоб пояснити ситуацію, треба зробити певний екскурс в історію і зрозуміти, що таке за організація "Транснафта". В державі Україна є транспортна система газопроводів, є транспортна система нафтопроводів і була колись транспортна система нафтопродуктів. І кожна з цих систем – це є надбання українського народу. І "Транснафта" – це не менш потужний орган, ніж транзитна газова труба, яка йде через Україну. "Транснафта" також повинна бути прибутковою, бо дає транзит нафти через територію країни і дає можливість забезпечити нафтопереробні заводи сировиною.
Треба повернутися на декілька років назад. Ми дуже часто чуємо фрази "проблема з українською переробкою нафти", "у нас не вистачає нафтопродуктів" і так далі.
Пік переробки нафти в нафтопродукти на території України – це 2007 рік, коли працювали всі нафтопереробні заводи. Ми в тому році переробили, якщо не помиляюся, 12,8 мільйонів тон нафти. Як сформувалась ця переробка? Кременчуцький нафтопереробний завод – 5 мільйонів 620 тисяч тон, Лисичанський нафтопереробний – 5 мільйонів 651 тисяча тон, Одеський – 920 тисяч тон і так далі.
Але в 2008 році переробка нафти різко зменшилася. Бо в 2008 році знизилась переробка нафти в 2 рази на Кременчуцькому нафтопереробному після того, як звідти по зрозумілій причині вивели акціонерів-татарів.
- Не кажіть загадками, бо читачі не поінформовані в деталі. Отже, чому з Кременчука вивели татарів?
- Є модне словосполучення "рейдерська атака". Тобто татари були виштовхані з Кременчуцького НПЗ, після чого був введений мораторій з російської сторони на поставку нафти.
- Чому ви не хочете називати прізвище Коломойського, який не приховує, що фактично став новим власником Кременчуцького НПЗ?
- Я просто констатую, що Кременчуцький НПЗ переходить під контроль нової структури, і татари перестають поставляти туди нафту. Після чого частина ресурсів, яка видобувалась на території України "Укрнафтою" (компанія, де контрольний пакет має держава, але Коломойський контролює менеджмент - УП), переводиться на Кременчук.
В 2009 році на державну компанію "УкрТрансНафта" приходить новий керівник – Олександр Лазорко (висуванець Коломойського - УП).
У кінці 2009 – на початку 2010 року приходить нова ідея керівництву "Транснафти" – що треба розвернути трубу Броди-Одеса начебто з метою почати поставляти Азербайджанську нафту на Європу.
- Ну, трубу пустили в плановому режимі з Одеси на Броди...
- Так, до того вона працювала з Бродів на Одесу і забезпечувала 2,4-2,8 мільйони тон "лукойлівської" нафти на Одеський НПЗ. Але тепер "Лукойлу" було запропоновано поставляти нафту для свого заводу через порт Одеса, що є набагато дорожче, а найголовніше – через перевалки, які належать відповідним структурам...
- "Привату"?
- ...Відповідно, "Лукойл" сказав: "Мені це економічно невигідно", і вони відмовилися від поставки нафти таким методом. І в 2010 році "лукойлівський" завод у Одесі зменшує переробку, а в 2011 повністю зупиняється.
- Тобто ще до появи Курченка і до "Лівели", які без мита ввозили готовий бензин і вбивали переробку?
- Звичайно.
- А чому керівництво України дозволило розвернути трубу Броди-Одеса?
- Тому що лобіювалися певні інтереси. І кожний раз політичне загострення між Росією та Україною можна використовувати для своїх економічних інтересів.
- Тобто Ющенка використали в темну?
- Знаєте, Ющенко – романтик, і йому можна було розказати про постачання  азербайджанської нафту на Європу, і що вона буде перероблятися на Надвірній і Дрогобичі, наприклад, не розуміючи, що високоякісна легка азербайджанська нафта не може перероблятися на допотопних нафтопереробних заводах.
- Ви ж були власником заводу в Дрогобичі й знаєте, в якому стані перебував цей завод?
- Так, ми продали його в 2004-2005 році групі "Приват". Ми прийняли рішення, що краще комусь одному бути власником, щоб не було суперечок між акціонерами. Там глибина переробки 50%, і буде за будь-яких обставин збитково переробляти там таку дорогу високоякісну нафту, як азербайджанська.
- Коли трубу розвернули з Одеси в Броди, що почалося далі?
- Коли розвернули трубу, російська нафта перестала по ній рухатись. Тобто зупинилися транзит російської нафти - а це мільйони тон - плюс поставка на "Лукойлівський" завод, а це два з гаком мільйони тон. Так ми втратили ще один нафтопереробний завод. Кременчук уже на той момент не переробляв російської нафти, тільки українську, тобто обсяги, менші майже в два рази.
У 2012 році зрозуміли, що ідея поставки азербайджанської нафти і на Кременчук теж фікція, тому що азербайджанська нафта дуже дорога. Відповідно зупиняється поставка азербайджанської нафти, і в 2012 році ми получаємо нуль переробки в Одеса, нуль в Дрогобичі, фактично нуль в Надвірній. Переробляємо в Лисичанську 800 тисяч тон і в Кременчуці 3 мільйони тон.
А з 2012 року на 2013 вже зупиняється Лисичанський НПЗ і лишається тільки один – Кременчук, на який іде вся українська нафта, яка видобувається "Укрнафтою". Ідея з поставкою азербайджанської нафти, яку придумала "Транснафта" – це була фікція, в результаті якої зникли всі конкуренти в нафтопереробці.
І на сьогоднішній день ми маємо один працюючий нафтопереробний завод. "Транснафта" за декілька років повністю знищила систему транзиту нафти.
- А хто керував "Транснафтою"?
- Олександр Лазорко.
- Тобто він не втратив посаду при Януковичі? Як він зміг зберегти посаду при Януковичі, якщо поміняли керівників по всій вертикалі аж до ЖЕКів?
- Це таємниця. Напевно він унікальний в цьому відношенні менеджер.
- Як пов'язаний Лазорко з "Приватом"?
- Це їх представник. В результаті, до 2013 року всі нафтопереробні заводи зупинені і працює лише один, і на ньому переробляється лише одна українська нафта.
- Але до цього призвела не тільки "Транснафта", але й спочатку "Лівела", а потім Курченко, які завозили бензин без мита і робили переробку конкурентоздатною. Тобто не можна Коломойського звинувачувати в цьому.
- Я не звинувачую Коломойського. Я кажу, що були зроблені певні дії. Що стосується "Лівели" або того ж самого Курченка. Однозначно ринок нафтопродуктів дуже чутливий до будь-якої можливості продавати нафтопродукт без сплати акцизу або ПДВ.
Тонна готового нафтопродукту коштує приблизно 1 тисячу доларів. Акциз і податок складають 300-400 доларів. А заробіток на тоні нафтопродукту – приблизно 50-60 доларів, у виняткових випадках - 100 доларів. Тобто лише 7-8% рентабельності, а акциз і ПДВ складає майже 40% рентабельності. Якщо одна компанія не платить акциз, вона повністю нищить ринок.
І зрозуміло, що "Лівела" або Курченко – це були додаткові фактори. Але ми говоримо, що вже в 2013 році були зупинені всі заводи, до того, як з'явився Курченко в 2013 році.
До речі, коли були зупинені нафтопереробні заводи, то було легше вводити схеми того ж самого Курченка. Бо є нафтопереробники, вони разом виступають проти схеми, вони борються. Але коли вже заводи зупинені, то нема кому боротися.
- Що відбувається зараз?
- Спроби викачати технічну нафту з "УкрТрансНафти". Вони були неодноразові.
"Транснафта" – це структура, в якій завжди є так звана технічна нафта, бо нею повинні постійно бути закачані всі труби. Об'єм технічної нафти сьогодні повинен бути близько 1,3-1,4 мільйона тон.
Якщо з "Транснафти" викачати нафту і заповнити труби водним або азотно-водним розчином під приводом консервації, то я можу навести два приклади. Коли збудували трубопровід Одеса-Броди, Україні важко було знайти кошти, щоб наповнити цю трубу. Треба було виділити 200 чи 300 мільйонів доларів. А тепер другий приклад. Раніше в Радянському Союзі була система продуктопроводів, де проходили нафтопродукти. В час, коли формувалася Україна як незалежна, з цих продуктопроводів викрали весь нафтопродукт і їх заповнили водою. Знайдіть мені сьогодні хоч один законсервований і збережений продуктопровід, який був в системі. Він весь згнив і зник, його не існує.
Бо, коли заповнюєш водою, вже ніхто не буде дивитися за технічним станом, за консервантом, за ізоляцією, за статичним електричним струмом. Я готовий заявити будь-де, що якщо уряд прийме рішення викачати нафту із системи "Транснафти", ми раз і назавжди забудемо, що можемо виконувати транзитні функції.

КЕРІВНИЦТВО "УКРТРАНСНАФТИ" ЗНИЩУЄ КОМПАНІЮ

- Але у вас є теж свій особистий інтерес. Ви володієте Херсонським нафтопереробним заводом, хочете його запустити і не хочете, щоб відгалуження нафтопроводу до Херсонського НПЗ було відрізано.
- У мене є інтерес, щоб у цій державі була нафтопереробка. Але якщо ми хочемо, щоб сюди прийшов інвестор і зробив реконструкцію з глибиною 98%, як має кожна нормальна європейська держава, то ми не можемо знищувати систему "Транснафти". А поки ж є ідея з ціллю забезпечення української армії нафтопродуктами викачати з системи "Транснафти" нафту і переробити її на одному вітчизняному нафтопереробному заводі.
- На Кременчуцькому заводі Коломойського?
- Так.
- А хто буде власником цих нафтопродуктів?
- Це теж питання. Почитаєте документи: ціна технічної нафти в нафтопроводах не переоцінювалася багато років. Вона сьогодні смішна, це порядку 700-800 гривень за тону. А реальна ціна 780 доларів за тону, при нинішньому курсі. Різниця складає під 10 мільярдів гривень на мільйоні тон технічної нафти.
- Тобто фактично мова йде про те, що Коломойський хоче забрати нафту вартістю 1 мільярд доларів?
- Якщо "Транснафта" викачала з системи нафту і віддала на переробку, то вона повинна за це отримати кошти. Вона отримає кошти по якій ціні? По балансовій вартості.
- А чому не ринковій?
- Якщо тільки буде ринкова, тоді ніхто ніколи не захоче викачувати нафту.
- А в чому інтерес Коломойського в цьому проекті?
- Балансова вартість – 700 гривень, а ринкова ціна – 780 доларів. В листі керівника "Транснафти" Лазорка на уряд написано, що технічна нафта буде перероблена на вітчизняному нафтопереробному заводі і по ринковій вартості продана. Я вважаю, що на сьогоднішній день "Транснафта" ціленаправлено робить дії для того, щоб в Україні не було такої компанії.
- Чи почалася вже відкачка технічної нафти?
- Я знаю точно, що декілька тижнів тому була спроба викачати нафту в Снігурівці - це точка переходу нафтопроводу Кременчук-Одеса на Херсонський нафтопереробний завод. Відповідно, на цій ділянці зберігається 40 тисяч тон нафти. І в ніч з п’ятниці на суботу була спроба підключитися до системи "Транснафти" і перекачати нафту в термінали.
В результаті, викачали 25 чи 26 тисяч тон. Була відкрита кримінальна справа, були залучені правоохоронці для того, щоб зупинити цей процес. Я декілька разів розмовляв з міністром Проданом. Він також запевнив мене, що без рішення уряду ніхто нафту викачувати з системи "Транснафти" не буде. Але через добу ми тільки дізналися, що була така спроба.
- Можливо, проблема в тому, що у вас конфлікт із Коломойським за цю нафту. І викачати хотіли її також ви?
- Це нафта, яка належала Херсонському нафтопереробному заводу. І ми не даємо її викачати, тому що ми розуміємо - в іншому разі трубопровід просто зникне. Я точно знаю, що є рішення суду, і ні в якому разі цю нафту не можна викачувати.
- Там 40 тисяч тон, різниця складає 900 доларів. Фактично ви змагаєтеся з Коломойським за 40 мільйонів доларів. І ви, декларуючи загальнодержавні інтереси, все одно виходите з приватних, тому що ви претендуєте на цю нафту так само, як і Коломойський.
- Ні, ні, ні. Я за будь-яких обставин завжди виходжу з державних інтересів. Тому що я готовий доводити де завгодно, що викачувати нафту з системи "Транснафти" – це злочин перед державою.
- Я можу поставити себе на місце Коломойського. Він заправив військову техніку, вона поїхала на полігон. І потім він, можливо, має право сказати: "Тепер компенсуйте мені ці видатки через цю схему"?
- Якщо хтось каже, що він допоміг армії, то це його особиста дія. Він має право її зробити з особистого прибутку або дивідендів.  Наша фракція зібрала 16 мільйонів гривень і також видала на українську армію. Тільки не з "Укрнафти", а власних коштів.
- На яку суму він заправив військову техніку?
- Якщо не помиляюсь, 180 мільйонів гривень.
- А ціна питання в "Транснафті" скільки складає?
- 10 мільярдів, якщо нафта буде продана по балансовій вартості.
- Але зрештою це теж впирається у ваш бізнес. Щоб у читачів не було уявлення, що одна сторона права, а інша - ні.
- Мені не соромно говорити, що я хочу зробити реконструкцію Херсонського нафтопереробного заводу. Ми зробили проект, заплатили за ліцензії. В умовах такої глибокої кризи залучити іноземні кошти для реконструкції дуже складно. Але при знищеній системі "Транснафти" взагалі без шансів побудувати жодний нафтопереробний завод.
- А ви вже знайшли партнера? Ним буде Фірташ?
- Ми не домовилися з Фірташем, але розмови такі велися. І вони б, напевно, зараз велися, якби його не арештували.
- Ваша фракція не завжди голосує тепер за рішення уряду і Турчинов через це часто нервує. Це є шантажем, щоб рішення по технічній нафті не було прийнято?
- Ми готові голосувати за всі законопроекти, але без пакетів, а голосувати так, як і повинно бути, один за одним. Сьогодні часто саме депутатські законопроекти виписуються під конкретних депутатів. І ми не будемо ці законопроекти підтримувати.
- Виходить, що Майдан був, люди загинули, а корупція триває й далі?
- От я би не хотів, щоб ми так відсікали. Питання корупції – це питання не тільки України, це питання сьогоднішньої цивілізації. І в Європі або в Америці також є корупція. Питання – який рівень корупції і чи створюється система боротьби. Я хочу вірити, що все-таки чиновники і влада зробили певні висновки.
- Ваші менеджери тепер отримують підписи без хабара?
- Я поки що не чув цих випадків. Поки що до мене ніхто не прийшов і не сказав: "Ігор Миронович, з нас вимагають хабара".
- Наскільки Яценюк чутливий до ваших рекомендацій?
- Мені Арсеній Петрович імпонує як прем’єр-міністр. Перед тим, як прийняти рішення йти в коаліцію, ми з ним сиділи розмовляли десь до третьої ночі у кабінеті Верховної Ради. Ми спілкувалися про те, які будуть принципи в коаліції. І сьогодні, наприклад, ми пропонуємо розробити закон про електронні торги на всі енергоносії в Україні. Що це означає? Є споживач, який використовує, є продавець, який виробляє. Є біржа, де один продає, а другий купує – публічна, яка дає можливість це зробити, ось і все.
- Але ви при Януковичі теж непогано жили. Ви були одним із головних постачальників "Укрзалізниці" нафтопродуктами.
- Ми були постачальниками "Укрзалізниці" до Януковича. Коли прийшов Янукович, ми декілька місяців не поставляли, тому що нове керівництво вивчало нас. Можливість поставляти на "Укрзалізницю" – це не таке легке питання. Наприклад, я сьогодні вранці мав розмову стосовно поставки на "Укрзалізницю". По-перше, нафтопродукти на "Укрзалізницю" поставляються з відтермінуванням платежів 45-60 днів. Коли такі терміни розрахунків і коли нестабільний курс, і коли рухається котування нафти, це завжди ризики.
Дуже багато компаній цього робити не хоче і ловлять момент. Вони хочуть мати контракт, і коли їм вигідно, вони поставляють, коли не вигідно – не поставляють. Чому з нашою структурою "Укрзалізниця" працює вже не перший рік? Тільки з однієї причини – ми не ловимо моменти. Ми поставляємо монотонно і постійно.
- Якби ви не отримували прибуток, ви би просто не працювали!
- Пам'ятаєте, колись була історія про відкриття кримінальної справи Хорошковським, і у нас в офісі були обшуки? І коли ми підняли цифри і показали, що ми поставили в тому році 370 тисяч тон на "Укрзалізницю" і заробили аж цілих 50 чи 60 тисяч доларів, то Хорошковський, будучи керівником СБУ, дивився на мене і не міг зрозуміти. А в той рік були дуже сильні коливання "плацу" (біржова вартість нафти - УП). "Плац" за місяць мінявся більше ніж на 60 доларів, і цей прибуток просто згорає.
Але ми хотіли довести "Укрзалізниці", що ми порядний постачальник, який не буде вибирати моменти, а буде допомагати "Укрзалізниці" в будь-який момент. Наприклад, можу сказати, що сьогодні ми поставляємо дизельне пальне зі збитком 2 гривні на кожному кілограмі. В цьому році ще жодна тонна на була поставлена, щоб на ній можна було заробити.
- Ви розумієте, що відбувається з курсом гривні?
- Я вважаю, що сьогодні є спекуляція з курсом певними групами банків, які притримують продаж валюти і скуповують надлишкову валюту на ринку. І сьогодні задача уряду – зупинити цю спекуляцію.
- І який буде реальний курс по року?
- Я вважаю, що якби все було нормально і ми отримали підтримку Міжнародного валютного фонду, курс повинен опуститися десь до рівня 10,5 гривень за долар.

Джерело

 

Подрывная робота НБУ

11.04.2014, Олексій Комаха, Сергій Лямець, ЕП

Фото НБУ

Украине не нужны сепаратисты, чтобы "раскачивать" экономику. Нам не нужен Путин, чтобы опорочить действующую власть.

Подрывную работу за них ведет Нацбанк.

Виктор Янукович, Николай Азаров и Сергей Арбузов должны расцеловать нынешнего главу НБУ Степана Кубива. Он сделал все, чтобы они смогли заявить: "При нас такого не было. При нас курс был стабильным, а доходы населения не обваливались такими катастрофическими темпами".

И это будет правда. Жители Юга и Востока охотно в это поверят.

10 апреля на межбанке доллары продавали всего два не самых крупных по размеру финучреждения. Как таковых, торгов не было.

"Никто не хочет продавать валюту. Объемы мизерные. Мы не смогли купить доллары под контракты наших клиентов", - сетует казначей среднего банка.

Нацбанк вот уже несколько месяцев не выходит на рынок с интервенциями. Очевидно, экономит резервы. А может быть, из почти 15 миллиардов долларов резервов "живых" осталось от силы миллиардов пять.

Не продают валюту даже государственные Ощадбанк и Укрэксимбанк. Они, похоже, едва в состоянии закрыть заявки собственных клиентов в пределах банка. Или попросту предпочитают сидеть в долларе, скупая наличность на рынке по вполне рыночному курсу (например, по 11,7 гривен).

И это несмотря на то, что курс доллара в четверг 10 апреля пробил отметку 13,2 гривен, а евро подорожал до 18,3 гривен.

Похоже, что и госбанки, и НБУ готовы к тому, чтобы курс пошел еще выше.

Янукович, Соркин, Арбузов и Клюев. Стараниями Кубива, их популярность растет. Фото Андрея Мосиенко

Еще месяц назад никто даже в страшном сне не мог представить себе такие котировки. Казалось бы, экспортеры и другие счастливые обладатели инвалюты уже должны начать "фиксировать прибыль", продавая придержанную валютную выручку. Но это упорно не происходит.

Объемы торгов упали до минимума. В среду 9 апреля на межбанке было продано всего 275 млн долларов. Для сравнения, в феврале среднедневной объем торгов был равен 1,2 млрд долларов. Банкиры уверены, что всему виной паника и абсолютное бездействие Нацбанка. При абсолютной поддержке правительства.

Почему так происходит? Вот вопрос из вопросов.

Майдан ушел, Кубив и Яценюк без присмотра

Если бы Майдан представлял из себя то, что о нем пишут, Степан Кубив уже давно сидел бы не в Нацбанке, а в СИЗО.
Сначала под зданиями НБУ, Кабмина и Верховной Рады начались бы митинги протеста. Потом в окна полетели бутылки с "коктейлем Молотова". Девальвация закончилась бы тем, что Кубива с позором провели бы через сцену Майдана, а потом отдали под следствие.
Но Майдан как сила давно "сдулся". А значит, нынешняя власть ничего не боится.
Именно поэтому Кубив до сих пор не сдал мандат депутата. Именно поэтому не были отданы под следствие бывшие чиновники НБУ, а некоторые из них продолжают работать при новой власти.
Именно из-за чувства безнаказанности, Кубив и Яценюк допускают девальвацию. Когда курс достиг 11,5 гривен за доллар, население махнуло рукой – "запускаем рыночный курс, скоро все успокоится". Когда курс достиг 12 гривен за доллар, люди потерялись в догадках. И вот, 13 гривен за доллар, а господин Кубив просит население "потерпеть".

Фото с forum.meta.ua

Потерпеть для чего? Кубив обещает, что после выделения денег МВФ курс откатится вниз. Но это фикция.
Уже сейчас цены в Украине растут неумолимыми темпами. А цены, как известно, назад никогда не идут. Исключение составляют только овощи, которые зимой дорожают, а летом дешевеют. И то, каждое новое лето цена все выше.
К моменту выделения денег МВФ возвращать курс уже будет бесполезно. Инфляция уже "отыграет" уровень 13 гривен за доллар, и даже 15 гривен за доллар.
Тогда даже можно вернуть курс до 10,5 гривен за доллар. Но цены-то останутся высокими.

Инфляционная версия

Это и есть самое разумное объяснение, почему Нацбанк не мешает девальвации гривны. Это желание правительства подстегнуть экономический рост в Украине за счет инфляции.
Если так, то все раскладывается по полочкам. Нацбанк какое-то время не вмешивается в работу межбанка, и курс доллара взлетает до небес. Следом за ним автоматически дорожает импорт, особенно нефтепродукты. Ну а следом за дорогим бензином и китайскими товарами, начинают ползти вверх все остальные цены.
Дальше – дело техники. Индекс потребительских цен, рассчитываемый Госкомстатом, никогда не показывает всю инфляцию. Его методика специально создана так, чтобы в ней неизменно присутствовали такие "якоря", как семейные трусы мужские или валенки 44-го размера. Вот и получается, что по стране цены взметнулись на 30%, а официальный индекс инфляции приподнялся на 0,5%.
Не верите? Вот официальные показатели. Сравните их с тем, сколько приходится переплачивать за продукты и одежду.

Официальная инфляция, % к предыдущему месяцу (укр.)

	Cічень	Лютий	Березень
Індекс споживчих цін	0,2	0,6	2,2
Продукти харчування та безалкогольні напої	0,4	1,3	2,4
Продукти харчування	0,4	1,3	2,5
Хліб і хлібопродукти	0,1	0,5	1,8
Хліб	0	0,1	0,4
Макаронні вироби	-0,1	0,3	0,9
М’ясо та м’ясопродукти	0	-0,3	0,1
Риба та продукти з риби	0,1	1	3,2
Молоко, сир та яйця	-3,1	0,7	3,6
Молоко	1,5	1,3	0,3
Сир і м’який сир (творог)	0,9	1,1	1
Яйця	-22,6	-2,6	21,3
Олія та жири	0	0,3	0,2
Масло	0,9	1,7	1,4
Олія соняшникова	-0,5	-0,7	-0,3
Інші їстівні тваринні жири	-0,4	-0,5	-1,1
Фрукти	2,5	8,6	11,8
Овочі	9,3	5,9	2,7
Цукор	1,5	3,4	10,4
Безалкогольні напої	0,2	0,4	0,9
Алкогольні напої, тютюнові вироби	1,1	0,9	0,7
Одяг і взуття	-1,7	-4,8	6,1
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива	0,3	0,2	0,2
Плата за власне житло (квартирна плата)	0	0	0
Утримання та ремонт житла	0	0,5	2,1
Водопостачання	0	0	0
Каналізація	0	0	0
Електроенергія	0	0	0
Природний газ	0	0	0
Гаряча вода, опалення	1,3	0,4	-0,7
Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла	0	0,7	1,7
Меблі та предмети обстановки, килими та інші види покриттів для підлоги	0,1	0,3	1,8
Домашній текстиль	0	0,2	1,3
Побутова техніка	0	0,9	2,7
Охорона здоров’я	0,2	0,9	2,3
Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання	0,3	1,3	3,2
Амбулаторні послуги	0,2	0,5	0,8
Транспорт	0,4	2,1	5,7
Купівля транспортних засобів	0,1	4,6	7,8
Паливо та мастила	0,7	11.04.2014 4,1	11,2
Транспортні послуги	0,1	0,1	1
Залізничний пасажирський транспорт	0,8	0,8	4,3
Автодорожній пасажирський транспорт	0	0	0,2
Зв’язок	0	0	0,1
Телефонні і телефаксові послуги	0	0	0
Відпочинок і культура	0,2	1,2	2,4
Аудіотехніка, фотоапаратура та обладнання для обробки інформації	0	1	2,3
Послуги відпочинку та культури	0,3	0,2	0,5
Газети, книжки та канцелярські товари	0,1	0,2	0,6
Освіта	0,1	0,5	0
Дошкільна та початкова освіта	0,2	1,9	0,3
Середня освіта	0	0	0
Вища освіта	0	0	0
Ресторани та готелі	0	0,5	0,8
Різні товари та послуги	0,4	0,3	0,2

Источник: Госкомстат

Но что получит правительство? Правильно, изменится масштаб цен на все. Тонна товара стоила 10 тыс грн, а теперь будет стоить 15 тыс грн. За счет этого вырастет такой показатель, как "номинальный ВВП". Он показывает, сколько произведено и продано в стране за год.

А раз вырастет номинальный ВВП, то увеличится и выручка предприятий. Вслед за ростом выручки должны подскочить налоговые поступления в бюджет. Таким образом, неплохо и бизнесу, и бюджету.

Если так, то единственным проигравшим в этой комбинации окажется население. По итогам 2013 года, среднемесячный доход в расчете на одного человека в Украине составил 2489 грн. Но если по курсу 8 грн/дол это равнялось примерно 300 долларов, то по курсу 13 грн/дол – всего лишь 191 доллар.

Средняя пенсия в Украине – 949 гривен. По старому курсу это 118 долларов, по новому – 73.

Руками господ Яценюка и Кубива, Украина целенаправленно превращается в "банановую" республику. С той разницей, что мы вроде как идем в Европу.

То, что происходит сегодня, было уже не раз. Фото segodnya.ua

Фото segodnya.ua

И вопрос не в том, что население против "непопулярных мер". В силу своего патриотизма, жители Украины готовы потерпеть даже снижение собственных доходов. Но тогда, будьте добры, пускай олигархи тоже затянут пояса.

Существуют и другие пути, чтобы подтолкнуть экономику к развитию и наполнить госбюджет. В Украине продолжают работать коррупционные схемы, которые существовали при Ющенко и Януковиче. Поменялись только имена. Скажем, вместо Курченко теперь в топливном секторе "рулят" два Игоря: Коломойский и Еремеев. Но вместо того, чтобы закрывать возможности для злоупотреблений, правительство упорно "выдаивает" население.

Может быть, над Украиной ставится эксперимент? Может быть, и Путиным нас пугают для того, чтобы отвлечь внимание от злоупотреблений новой власти?

Еще раз – эти мысли верны на тот случай, если правительство и НБУ действуют рационально, и вступили в своеобразный сговор. Ведь по закону подобный сговор запрещается, и Нацбанк должен делать свое дело, какими бы ни были проблемы бюджета. Но практика, увы, всегда с точностью до наоборот.

Эта версия означает еще одно. Нацбанк прямо сейчас нарушает положения закона "О Национальном банке".

Закон гласит, что регулятор обязан поддерживать стабильность гривны. Долгие годы НБУ доказывал, что речь идет не о курсе, а об инфляции. Хорошо, пусть будет так. Но если курс движется к 13-15 гривнам за доллар, то происходит инфляция. А значит, НБУ таки обязан вмешиваться.

Имеет ли Кубив личный интерес в девальвации?

Инфляционная версия предполагает, что НБУ и Кабмин мыслят категориями государства. Дескать, пусть они и несправедливо поступают с населением, но чиновники хотят подстегнуть экономический рост.

Но есть и другие варианты, которые объясняют бездействие НБУ на валютном рынке. Например, версия личного интереса Степана Кубива. Например, на рынке есть некие люди, заинтересованные "сбросить" доллары по 15 гривен. И они могли попросить чиновника некоторое время не вмешиваться в работу валютного рынка.

Это невозможно? Кто сказал? А почему тогда у Кубива остались работать представители "семьи", а надзор возглавил чиновник, к которому были вопросы еще во времена Владимира Стельмаха?

Степан Кубив. Фото "РИА Новости"

"Сейчас на рынке есть бардак. Есть слухи, есть отток вкладов, есть что угодно. Нет только позиции Нацбанка", - сообщил ЭП казначей одного из банков.

По его словам, курс доллара может легко достичь отметки 15 гривен, но это уже будет не экономический курс. "Импорт уже встал. Не знаю, кто может ввозить в Украину даже по 13", - отметил банкир.

Есть и другая версия, конспирологическая. Основные поставщики валюты в страну – крупные олигархи-экспортеры. Из них самый "увесистый" – Ринат Ахметов. Не исключено, что угроза вторжения россиян в восточные области и попытки раскола в Донецке и Луганске сыграли свою роль. Похоже, в этой ситуации Ахметов, которого многие подозревают в связях с сепаратистами, может придерживать валюту в офшорах до лучших времен.

Не исключено, что таким же образом поступают и другие крупные экспортеры – Пинчук и Фирташ, который сейчас находится под следствием. И действительно, зачем продавать доллары по 12 гривен, если завтра они могут стоить 15? И вообще, имеет ли смысл заводить валюту в страну, будущее которой пока не определено?

К тому же многие экспортеры могут испытывать большие трудности со сбытом продукции в Россию.

Девальвацию разрешить нельзя запретить

10 апреля Кубив в составе делегации отбыл в Вашингтон для очередных переговоров с МВФ о кредите "Стенд-бай" в размере 15-20 млрд долларов.

Уже звучали предположения, что деньги в Украину могут прийти в конце апреля. Но есть также основания думать, что первый транш Украина получит не ранее окончания президентских выборов, которые запланированы на 25 мая.

Что будет с курсом до этого момента, не знает никто. Включая чиновников.

Советник главы Нацбанка Валерий Литвицкий попытался прояснить ситуацию: "Равновесие спроса и предложения поддерживается не на том уровне, которого заслуживает гривна. По паритету покупательной способности мы могли бы иметь значения, близкие к заложенным в проект государственного бюджета на текущий год (8,5 – ЭП)". То есть могли бы, но ничего для этого не делаем?

Еще больше тумана напустил сам главный банкир страны. "Что касается реального курса – он будет совершенно другим, более плавающим, будет отражать рыночные механизмы и станет прогнозируемым" - заявил вчера Степан Кубив в прямом эфире Первого Национального​​ телеканала, после чего отправился на пять дней за океан.

Создается впечатление, что чиновник сознательно ведет игру на понижение курса гривны.

Когда-то курс доллара был таким. Фото sravnibank.com.ua

Ведь что можно понять из этого заявления? Ровным счетом ничего. Кроме того, что гривна продолжит падение до "реального" курса, который станет еще более "плавающим".

Сказать, что опрошенные нами банкиры в шоке от происходящего – это значит, ничего не сказать.

Они нечто аналогичное уже не раз слышали от Кубива на многочисленных совещаниях. Но сейчас бизнесу и банкирам нужен не бессмысленный набор слов, а реальный прогноз курса гривны или хоть какой-то ценовой якорь.

"На бесконечных совещаниях Степан Иванович рассказывает нам о монетаризме. Но мы-то взрослые люди, какой тут уже монетаризм? Необходимо срочно вмешиваться в ситуацию", - уверен предправления среднего банка.

По мнению многих финансистов, Нацбанк должен как минимум ограничить верхнюю планку курсовых колебаний. И делать это надо было не на отметке 13-14 гривен за доллар, а максимум на уровне 10-11.

"Плавающий курс для переходных экономик – это губительная модель. И мы скоро станем ярким тому подтверждением. Мы имеем уже не кризис, а нечто большее. Это грозит коллапсом вплоть до развала финансовой и экономической системы", - предупреждает бывший зампред НБУ Сергей Яременко.

Поэтому некоторые банкиры призывают закончить с "либерализмом", и перейти к непопулярным мерам.

"Мы, по сути, в состоянии войны. Нельзя этого недооценивать. Мы уже зашли совсем в другую зону. И сейчас от Нацбанка совсем другие усилия нужны. Регулятор должен использовать жесткие административные методы. Вплоть до введения моратория на возврат всех видов депозитов, включая текущие счета в гривне", - считает член наблюдательного совета "Украинского кредитно-банковского союза" Ярослав Колесник.

Фото forbes.ru

В противном случае, гривну ждет дальнейшее глубокое пике. И предпосылки для этого создал сам же Нацбанк.

Последних десять дней остатки на корсчетах банков находятся в пределах  29-33 млрд гривен. Это аномально много. И это при том, что ежедневно НБУ изымает из системы еще порядка 7-8 млрд гривен свободной ликвидности через продажу "ночных" депозитных сертификатов.

Все это результат щедрого рефинансирования банков со стороны Нацбанка. Только за последние два месяца объем долгосрочных кредитов НБУ (свыше 30 дней), выданных банкам, превысил 40 млрд гривен. Но есть еще и "овернайты", которые регулятор ежедневно выдает на 500-600 млн гривен.

Нацбанк продолжает накачивать систему гривной, упрощая условия рефинансирования и практически никому не отказывая "в помощи". Хотя недавно он принял постановление, которое может резко ухудшить положение 172-х банков, пока что жестких мер со стороны регулятора не видно.

Напомним, выдавать кредиты банкам Кубив начал, объясняя это необходимостью выдавать деньги населению. Как не удивительно, но рефинансирование не решает всех проблем с возвратом депозитов.

Многие банки все так же устанавливают ежедневные лимиты не выдачу наличных и всячески затягивают с выплатами. Особенно это касается валютных вкладов.

"Сейчас все хотят заработать на курсе, поэтом для многих возврат депозитов на четвертом месте", - говорит предправления небольшого банка.

Патовая ситуация сложилась и на кредитном межбанке. Сейчас на корсчетах у банков 32 млрд гривен. Это огромная цифра, но это "средняя температура по палате".

"Проблема в том, что у одних банков много денег, а у других нет, так как не работает межбанк. Если бы они могли свободно кредитовать друг друга, то отпала бы такая острая необходимость в дополнительном рефинансировании", - утверждает Ярослав Колесник. Поэтому Нацбанк должен срочно решить еще одну проблему – запустить механизм межбанка.

Пока же, напротив, он делает все, чтобы уничтожить межбанк. Массовое закрытие кредитных лимитов на рынке началось еще в декабре прошлого года, в связи с обострением революционной ситуации.

С приходом в Нацбанк нового руководства, межбанк оказался почти парализован. После того, как 3 марта Фонд гарантирования вкладов ввел временную администрацию в  Брокбизнесбанк, а позже и в банк "Форум" начались настоящие проблемы. В этих финучреждениях "зависло" несколько сотен миллионов межбанковских кредитов. Сработал "принцип домино".

Фото reporter.vesti.ua

"Межбанковские кредиты – это длинные цепочки. Взял в долг у одного гривну - купил за гривну доллары по свопу - обменял на евро - евро одолжил третьему и т.д. Многие такие цепочки заканчивались на "Форуме" и "Брокбизнесе". В итоге из-за этих банков подвисли миллиарды", - рассказывает казначей крупного банка.

Что-то зависло и в относительно небольших "Реал Банке" и банке "Меркурий", которые также выведены с рынка Нацбанком в марте. Однако банки стараются не афишировать проблемы на рынке, чтоб не портить свои нормативы. Для видимости благополучия, проблемные займы постоянно пролонгируются: выдаются новые кредиты, за счет которых гасятся старые.

Не добавляют оптимизма банкирам и громкие заявления правоохранителей. Сначала министр внутренних дел Арсен Аваков похвастал, что его ведомство обнаружило 50 "моечных" банков.

Вскоре этот "черный список" сузился до 10 финучреждений. А в среду 9 апреля первый заместитель генпрокурора Николай Голомша заявил, что правоохранительные органы вместе с Нацбанком разоблачили 14 финучреждений, через которые было отмыто 140 млрд гривен бюджетных денег.

Перечень негодяев, само собой, никто не оглашает. Поэтому все подозревают друг друга.

"Кредитовать (на межбанке – ЭП) в таких условиях становится слишком опасно. Ведь завтра банк-заемщик могут просто лишить лицензии, а на казначея наденут наручники", - считает зампред небольшого финучреждения.

Работа наличного рынка заблокирована

С начала года гривна обесценилась уже на 60%. Банкам очень трудно избежать соблазна заработать на курсе доллара, когда он растет на 30-50 копеек в день, а спреды (разница между курсом покупки и продажи) на наличном и безналичном рынке достигают 8-10%.

По наблюдениям, банкиров повышенный спрос на валюту в последние дни наблюдается не только на межбанке, но и на наличном рынке. Однако и тут жесткий дефицит.

Дело в том, что банки, как и раньше, не имеют права менять котировки в обменниках на протяжении дня. При этом безналичный доллар растет ежечасно.

Понимая, что уже завтра "зеленые" подорожают, банкиры не спешат продавать и наличную валюту. Именно поэтому она все больше перетекает на "черный рынок", где ограничений на изменение курса нет.

По словам казначеев, в четверг 10 апреля после обеда "оптовики" продавали доллары по 13,6 гривен.

"Черный рынок идет в ногу с межбанком, поэтому и в кассах отделений валюту найти весьма проблематично", - поясняет один из финансистов.

Фото finance.ua

Резкая девальвация уже обернулась целым букетом проблем для всей экономики. Однако главные сюрпризы еще впереди. Это инфляция и падение покупательной способности населения, обвал импорта и сокращение огромного количества рабочих мест.

"Скоро мы будем наблюдать резкую дифференциацию населения по доходам. Вплоть до бомжевания большей части граждан. Предприятия не успевают за ростом курса, и просто останавливаются", - утверждает Сергей Яременко.

В свое время в Зимбабве рассчитывались миллионами. Украине, конечно, еще далеко до Зимбабве. Но тенденция в ту же сторону уже просматривается. Доверие к гривне подорвано окончательно и бесповоротно. Для сбережений она уже точно не подходит, хотя все еще подходит для расчетов в магазинах.

Может быть, пришло время поменять главного банкира, который явно не справляется со своими обязанностями?

Джерело