Бюветна вода найкраща

01.06.2012, Оксана Фарина,  Kyiv Post



Share on facebook

Після запиту Kyiv Post "Київводфонд" почистив бювет у парку Тараса Шевченка від заліза, однак запах сірководню у воді залишився.
© (Костянтин Чернічкін)

Після того, як вибухнув реактор на Чорнобильській атомній станції у 1986 році, у Києві почали будувати бювети, щоб забезпечити столицю чистою питної водою з підземних водоносних горизонтів.

Вода з бюветів досі залишається однією з найчистіших, показали дослідження, які провела газета Kyiv Post. Принаймні багато в чому кращою, ніж водопровідна. Однак міська влада не дбає про бювети належним чином. З близько 200 бюветів у Києві половина не працює.

«Бюветна вода найкраща», – вважає В’ячеслав Прокопов, професор Інституту гігієни та медичної екології імені Марзєєва.

За його словами, вода у київських бюветах подається з горизонтів 200 метрів завглибшки і більше. Вода на такій глибині добре захищена від хімічного та мікробіологічного забруднення. «Це природна вода хорошої якості, яка не потребує ніякої подальшої хімічного втручання, – каже Прокопов. – Вона в кращому випадку проходить через механічний фільтр і майже без обробки потрапляє в тару споживача.

Kyiv Post замовив незалежне тестування води у трьох київських бюветах, які розташовуються у парку Шевченка в центрі міста, на проспекті Гонгадзе, 20 (Виноградар) на правому березі Дніпра і на вулиці Бойченка, 12 (Дарниця) на лівому березі.

Мікробіологічний аналіз, який провела Лабораторія санітарної мікробіології Інституту гігієни та медичної екології імені Марзєєва 28 березня, показав, що вода в цих бюветах не містить шкідливих бактерій та мікробів. А випробування за хімічними показниками, яке здійснила Лабораторія іонного обміну та адсорбції університету «КПІ», підтвердило, що бюветна вода безпечна і фізіологічно повноцінна.

Однак не всі новини хороші.

Вода у всіх трьох зразках відібраних з бюветів мала сильний запах, який, за словами лаборантів, свідчить про високий вміст сірководню. Неприємний запах сірководню досить швидко випаровується з води, але може бути достатньою причиною, щоб відвадити людину від споживання цієї води. На цьому негативний вплив сірководню вичерпується, вважаю деякі експерти. Інші переконані, що сірководень шкідливий.

«Сірководень – це продукт життєдіяльності бактерій. В ньому немає нічого хорошого», – переконує Костянтин Загороднюк асистент професора Національного медичного університету імені Богомольця.

Аналізи показали також, що вміст заліза у бюветі у парку Шевченка перевищував норму у три рази. Частина експертів вважає, що надлишок заліза не несе загрози для здоров’я людини. Залізо, н аїхню думку, лише надає воді жовто-бурого кольору та неприємного присмаку, що, так само як у випадку із сірководнем, знижує привабливість такої води для споживачів. Проте Анна Цвєткова, координатор програми з води і санітарії громадської організації «МАМА-86», каже, що існують й інші негативні наслідки надмірної кількості заліза.

«Регулярне вживання води із надлишком заліза може викликати алергічні реакції, захворювання крові, гіпертонію і передчасне старіння шкіри», – каже біолог, додаючи також, що залізо шкідливо впливає на клітини печінки, призводячи до їх руйнування.

Kyiv Post повідомив про свої результати усі інстанції, які відповідають за якість води в у бюветах.

Санітарно-епідеміологічна служба міста Києва, яка здійснює державний нагляд за якістю питної води, відповіла, що не бачить сенсу говорити про результати цих аналізів, оскільки проби води відбирали не працівники санстанції. Наскільки правильно журналісти Kyiv Post відібрали зразки води, читачі можуть пересвідчитись, переглянувши наступне відео.

Як журналісти Kyiv Post відбирали проби води у бюветах і криницях

Муніципальне підприємство «Київводоканал», на яке покладено обов’язок здійснювати виробничий контроль води у бюветах, запевнило, що відповідає лише за технічний стан бюветів, а не за якість води в них.

Нещодавно засноване комунальне підприємство «Київводфонд», на балансі якого знаходиться 184 із 204 київських бюветів починаючи з початку цього року, відповіло, що порушення якості води у бюветі у парку Шевченка були виявлені і успішно усунені ще у березні цього року. Після запиту Kyiv Post, Київводфонд  перевірив бювет знову і закрив його на кілька днів для ремонту і промивки.

Kyiv Post провів повторний аналіз води 24 травня і пересввідчився, що вміст заліза у бюветі зменшився з 0,75 міліграм до 0,04 міліграм на кубічний дециментр, що значно нижче верхньої межі норми.

Разом з тим, сильний запах сірководню у воді з бювета у парку Шевченка залишився.

Керівництво «Київводфонд» запевнило, проблема надлишку сірковорню в бюветах вирішується за допомогою додаткових фільтрів, але не пояснило, чому ці фільтри не встановлюються на бюветах.

Експерти вітчизняної компанії «Екософт», яка спеціалізується на водоочисному обладнанні, підрахували, що фільт для очистки води від сірководню для одного бювету коштує $150-$170. Додаткові $280 на рік потрібні на заміну картриджів та обслуговування фільтрів. Разом це $450, що виглядає прийнятно, зважаючи на те, що у міському бюджеті на 2012 рік передбачено більш ніж 8 млн. грн. на утримання і обслуговування 184 бюветів, тобто більше 43 тис. грн. ($5,500) на один бювет.

Проте, очільники міста вибрали інший спосіб розв’язання проблеми.

Олександр Попов, голова Київської міської держадміністрації, в кінці березня підписав меморандум про наміри з потенційними інвесторами, зацікавленими в бюветах. Документ передбачає інвестиції у розмірі 26,4 млн. грн. на доочистку артезіанської води з бюветів і продаж її по 50 коп. за літр. Міська влада запевняє киян, що вони зможуть обирати: купувати доочищену воду з установки поряд з бюветом або безкоштовно набирати воду прямо з бювету.

Федір Судніцин, колишній працівник «Київводоканалу», скептично ставиться до таких починань. Він погоджується, що додатково очищати бюветну воду – ідея хороша. Однак, щоб збудувати ці бювети на початку 90-их – 2000-их було витрачено значну кількість грошей платників податків, а тепер якась приватна структура зароблятиме на цій громадській власності.

«У нас, як завжди, хороші починання закінчуються поганим результаттом», – каже Судніцин. – «Бюветів нових будувати не будуть, всі бюветі врешті-решт стануть приватними, платними і ціна на воду буде така, що не влаштовуватиме населення.»

Список бюветів Києва, які не працюють на даний момент, можна знайти на сайті «Київводоканалу». А Google мапу, де позначені усі київські бювети, можна знайти тут.

Іншим популярним джерелом питної води серед Киян є криниці при церквах та монастирях.

Kyiv Post перевірив дві найпопулярніші криниці у Києві 29 березня.

Аналіз проби води, відібраної з криниці святого Антонія у Києво-Печерській лаврі, показав, що вода в ній є хорошою та відповідає усім санітарним нормам і правилам. Більше того, в ній немає сірководню.

Аналіз води у криниці у Видубицькому монастирі показав гірші результати. Вода в нії також відповідала нормам чинного законодавства, які не є такими суворими для джерельної води, однак по факту її загальна жорсткість виявилася приблизно удвічі вищою, ніж у бюветній та водопровідній воді.

«Це приголомшлива жорсткість, – каже Наталя Макарова, заступник голови  Лабораторії іонного обміну та адсорбції Національного технічного університету (КПІ), де проводились дослідження. – Якщо кип’ятити цю воду в чайнику, накип на дні буде такий, що чайник, доведеться чистити через день.»

Цвєткова зазначає, що вживання артезіанської та джерельної води з високою жорсткістю не є добрим для немовлят та несе підвищену загрозу для здоров’я людей з проблемами сольового обміну.

Отець Василь з Видубицького монастиря запевнив, що вода у криниці є безпечною і що до тисячі людей приходять до криниці щодня.

Попри перелічені недоліки, бюветна та колодязьна вода не містить хлору, який реагує з органічними сполуками і утворює канцерогенні похідні. Експерти кажуть також, що вживання хоча б однієї чашки сирої некип’яченої води в день з безпечних бюветів і криниць добре для здоров’я.

Однак, потрібно пам’ятати, що воду з бюветів та криниць потрібно набирати у чисту тару, зберігати у місці, захищеному від сонячного проміння, і споживати протягом 24 годин. Інакше у пляшці починає розмножуватись різноманітна мікрофлора, через що вода перестає бути безпечною для споживання.

Пропонуємо також ознайомитись з офіційними протоколами результатів хімічного тамікробіологічного аналізів води з київських бюветів та криниць. 

Джерело

Чи можна пити воду з крану?

25.05.2012, Оксана Гриценко, Kyiv Post

Співробітнирця Дніпровської станції проводить промивку піщаного фільтру. Фільтрування піском - один із найважливіших етапів очистки води.
© Костянтин Чернічкін

Ексклюзивні досліження Kyiv Post показали, що вміст хлору в київському водогоні щовесни перевищує норму.

Багато киян називають воду з крану отрутою, в той час як інші стверджують, що вона нормальна і можливо єдина, яка перебуває під строгим контролем державних органів.

Аби відділити правду від міфів Kyiv Post замовив незалежне лабораторне дослідження якості питної води. Як з’ясувалося – істина знаходиться десь посередині. Вода в крані є безпечною, проте регулярне вживання її може викликати серйозні проблеми зі здоров’ям, зокрема рак.     

Мікробіологічні аналізи засвідчили, що у водопровідній воді не міститься ніяких шкідливих бактерій, але перевірка за фізико-хімічними параметрами показала, що у воді забагато хлору. І це небезпечно.           

«Критикований хлор використовують повсюдно», - ­­розповів В’ячеслав Прокопов, професор Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва. «Проте альтернативу йому знайти складно». 

Хлор є старим та розповсюдженим методом знезараження річкової води, яка є основним джерелом водопостачання Києва.

Не будучи шкідливим сам по собі, хлор може вступати в реакцію із різноманітними органічними речовинами, у результаті чого виникають нові сполуки – хлорорганіка. У свою чергу хлорорганіка за словами експертів шкодить репродуктивній системі та може викликати рак.

Вміст хлорорганічних сполук у воді значно знизився після 1997 року, коли муніципальне підприємство Київводоканал запровадило нову технологію знезараження води – хлорування з преамонізацією. Вона полягає у тому, що у воду спочатку додається аміак, а потім хлор. В результаті хлор сполучатися з аміаком, а не з органікою, і відповідно не утворює шкідливих хлорорганічних з’єднань. 

Проте, як показало дослідження Kyiv Post, частина небезпечного, активного хлору, все ж залишається у воді.       

Лабораторні перевірки засвідчили перевищення вмісту вільного залишкового хлору у двох із трьох зразках води, відібраних із кранів на кухнях киян 2 квітня.   

(Протокол з результатами хімічного аналізу водопровідної води можна знайти тут. З результатами мікробіологічних випробувань можна ознайомитись тут.)

Як показано в таблиці, вміст хлору удвічі перевищив допустиму норму у зразку води, який було відібрано в одній з квартир на Позняках, на лівому березі Києва. У воді з правого берега (мікрорайон Академмістечко) теж було зафіксовано значне перевищення по хлору. Водночас вода на Оболоні, де річкову воду змішують з артезіанською, знаходиться в межах норми.  

«[У пробах з лівого і правого берегів, окрім Оболоні] точно є проблеми з хлорорганікою», - заявила Наталія Макарова, заступник голови  Лабораторії іонного обміну та адсорбції при Національному технічному університеті (КПІ), де власне і було проведено фізико-хімічний аналіз. 

За словами Макарової її лабораторія регулярно перевіряє київську воду і знаходить зависокий вміст хлору у водопровідній воді в період паводку, який зазвичай триває від середини березня до середини травня.

«Вони змушені додавати більше хлору у воду, аби вирішити більш серйозну прооблему – унеможливити появу інфекційних захворювань у паводковий період, коли тане сніг і якість води значно погіршується», - розповіла Макарова.  

У Київводоканалі запевняють, що вчасно повідомляють київські ЖЕКи, коли з технічних причин рівень хлору у водогоні зростає, щоби ті у свою чергу розвісили оголошення на будинках і попередили таким чином мешканців.

Проте, цього разу підприємство нікого не сповістило і заявило натомість, що тести Kyiv Post недостовірні.

«За останні роки хлору у водопровідній воді не було», - заявив Володимир Костюк, головний інженер Київводоканалу. Натомість він запевнив Kyiv Post, що технологія сполучення хлору з аміаком успішно працює. 

Лабораторія Дніпровської водопровідної станції. Там стверджують, що якість води контролюють щогодини. Фото Костянтина Чернічкіна

За словами Костюка, надлишок активного хлору був серйозною проблемою у Києві понад десять років тому, і його легко можна ідентифікувати завдяки різкому запаху хлору.

Півдесятка киян, що мешкають на лівому березі Дніпра, розповіли Kyiv Post, що регулярно відчувають у воді цей запах.  

У Державній санітарно-епідемоологічній службі Kyiv Post заявили, що дослідження газети не можна вважати правдивим, оскільки проби води відбирали непрофесіонали.

«Оскільки відбір проб води здійснювався не фахівцями санепідемслужби міста Києва говорити про достовірність результатів недоцільно», - заявила Ольга Рудницька, зайтупник головного санітарного лікаря столиці. За її словами санепідемслужба регулярно перевіряє водопровідну воду, і не знаходить у ній жодних загрозливих показників.

Журналісти Kyiv Post проводили відбори проб відповідно до санітарних рекомендацій. Процес відбору читачі можуть побачити, переглянувши відео на сайті.

Як ми відбирали проби водопровідної води

Хоча якість води напряму стосується життя та здоров’я людей, відповідальність за порушення водних стандартів незначна. Микола Алексюк, юрист юридичної фірми «Ілляшев та партнери» каже, що за погіршення якості води чиновників Київводоканалу можуть оштрафувати на суму усього лиш від 85 до 136 гривень.   

Самі ж чиновники Київводоканалу кажуть, що підприємсто несе відповідальність за воду, що надходить «до зрізу будинку», а не до крану споживача. «ЖЕКи, об’єднання власників багатоквартирних будинків і самі власники відповідальні за якість води у крані», - заявив Костюк, головний індженер Київводоканалу. 

За його словами застарілі та пошкоджені труби можуть самі забруднювати воду на її шляху до споживачів. 

Костянтин Загороднюк, асистент кафедри Національного медичного університету імені Богомольця, каже, що хоча 70% хлору потрапляє у воду при її первинному хлоруванні на водопровідних станціях, решта 30% потрапляє туди з труб.    

«У більше ніж 35 країн світу застосовують спеціальний процес стабілізації води», - розповів Загороднюк. Згідно з цією технологією, у водопровідну воду додаються спеціальні нешкідливі реагенти, які консервують питну воду, роблять її нездатною змінювати свій хімічний склад. Це в свою чергу зменшує опір труб, попереджає їх корозію і відповідно продовжує строк їх служби. При цьому відпадає потреба додавати хлор у великій кількості для знезараження мережі.

«Проте, ми це не застосовуємо», - додав Загороднюк.

Костюк каже, що Киїїводоканалу відомо про цей метод обробки води, проте головний інженер сумнівається, що його скоро можна буде запровадити, адже державного фінансування на модернізацію підприємств із водопідготовки не вистачає. Натомість він визнав, що для дезінфекції труб у нас додатково застосовують хлор. 

У Швеції, на відміну від України, хлором труби не чистять, а відтак його кільсть зменшується при проходженню води із станцій водоочистки до кранів споживачів.

«Допустима межа хлору у питній воді на виході із водоочисної станції 0.4 міліграми на кубічний дециметр», - каже Юлія Калмикова, дослідниця Технологічного університету Чалмерс, що у місті Гетебор, Швеція. Кількість хлору «поступово спадає в мережі. У Гетеборзі місцеві норми становлять 0.15-0.25 міліграм на дециметр кубічний», - додає вона.

Проте, навіть за такої мізерної частки хлору у питній воді шведи збираються повністю відмовитися від нього до кінця 2012 року, перейшовши на дезинфекцію озоном. 

Українським же споживачам Ганна Цветкова, координатор програми з води і санітарії громадської організації «Мама-86», радить доочищати водопровідну воду вугільними фільтрами, які забирають хлор. 

Зразки води з правого берега, доочищеної фільтром-глечиком Бар’єр та підкранним проточним фільтром «Джерельна вода 3» торгової марки «Наша вода», засвідчили ефективність фільтрів щодо знищення хлору.

Окрім хлору обидва фільтри покращили також такі показники води як забарвленість та окислюваність, які є опосередкованими індикаторами наявносіт у ній органічних сполук. Підкранний трикартриджний фільтр, як з’ясувалося, очищує воду більш ретельно, ніж фільтр-глечик. Разом з тим проточний фільтр знижує кількість кальцію у воді нижче рекомендованого рівня. 

Нині український ринок фільтрів для води оцінюють у $80 мільйонів, і щороку він зростає на 30-40 відсотків, - повідомляє неурядова організація виробників фільтрів WaterNet.

Проте, перед споживачами постає складне завдання – як обрати оптимальний фільтр? Для цього найкраще здати відфільтровану воду в лабораторію, яка і покаже якість фільтрів. Проте, якщо така опція недоступна, експерти радять купувати фільтри тільки у сертифікованих виробників та ретельно слідкувати за зміною картриджів. Вони рекомендують міняти картриджі навіть раніше, ніж спливає строк їх служби.    

«Зношений картридж вже не виконує своєї місії і може навіть погіршувати вихідну воду», - каже Валерій Маляренко, замголови Української водної асоціації.

Попри усі недоліки водопровідної води чимало експертів надають перевагу саме їй. Костюк з Київводоканалу говорить, що спокійно п’є воджу з крану, бо впевнений у її безпечності. Загороднюк і Цветкова теж п’ють водопровідну воду, попередньо доочистивши її фільтрами.

Джерело

Мат – не наш формат! ( 2 відео )

Лариса Шкловцова

Дослідження на тему: чому ми лаємось? 

Працюю в молодіжному колективі. Доволі часто доводиться чути нецензурну лайку між колегами. Стала дослухатися та придивлятися, чи так вона доречна та безболісна.

Вживання ненормативної лексики – показник належності до особливої культури, як дехто вважає, чи її повна відсутність?!

Вирішила організувати маленьке дослідження, залучивши до нього саму молодь.

Перший етап дослідження присвятили формулюванню причин, що спонукають до лайки.

Названі причини, за яких звертаються до лайки, досить типові: екстремальні та стресові ситуації, розкриття душевного стану в актуальній ситуації, засіб піару, шкідлива звичка, тощо. Не забули назвати імена сучасних митців, котрі вміють „смачно” та невеликими порціями вставляти певні фрази у розповіді, зберігаючи при цьому пристойний імідж. Що ж, виходить, лайки з матом – вже щось звичне, типове, таке собі перефразоване мовлення, для висловлення душевного стану людини.

Засумувала. Адже я, як і близькі мені люди, ніколи не користувалася нецензурною лайкою для перерахованих потреб. Це не завадило нам долати труднощі, досягати цілей, радіти перемогам.

Не можу пожалітися, що мене погано розуміли. Не раз переживала гнів і лють, таке вже сучасне життя, навчилась розпізнавати їх симптоми задовго і опановувати себе за допомогою технік релаксації та позитивного мислення. До речі, стресостійкість - доволі цінна на сьогодні риса, включає: високий рівень адаптивності, соціальну чутливість, оптимізм, гнучкість, емпатію, високий рівень самоконтролю. Психологи назвали кооперацію таких рис емоційним інтелектом і довели, що співробітники, які його мають, давали компанії прибуток на 78% вищий, ніж ті, хто не мав такої здібності. У порівнянні, аналітичне мислення співробітників збільшувало прибуток компанії лише на 50%.

За висновками російських успішних бізнесменів: „ненормативна лексика здатна комусь погіршити настрій, а це може обійтися дорого – зірвані контракти, недосягненні угоди, відмови у співпраці.”

Будь-яка шкідлива звичка – а лайку можна урівняти з нею – виникає як результат компенсації нереалізованих дій чи емоцій. Мат використовується як засіб протесту.

У соціумі існує ситуація подвійного стандарту щодо нецензурної лайки. З одного боку, подібна мова не допускається в навчально-виховних закладах, ЗМІ, на підприємствах і в установах.

Проте, нам доводиться постійно бути свідками, коли правила порушуються і до цього лояльно ставляться самі керівники установ. Можливо, це теж плоди демократизації суспільства. Але, в такому разі, як забезпечити права людей, які за своїми переконаннями (духовними, релігійними) негативно ставляться до вживання мату?

Якщо за свої права ще якось можна поборотися з чиновниками чи вільнодумцями серед зірок естради, то відстояти їх у сім’ї, коли ти найменший – досить складно чи неможливо взагалі.

Батько легко може кинути лайливе слово на адресу дитини чи дружини, сусіда чи сусідського пса. Коли дитина відтворює подібну батьківську поведінку, отримує покарання. Пояснення непереконливо просте „Мені – можна. Тобі – ні!”

Навряд чи подібне пояснення задовольнить дитину. Можливо, в цьому і є коріння зла? З дитинства у малюка формується асоціативний ряд зв’язків: мат – зброя сильного, того, що має владу, може наказувати і контролювати. Дитина не може проаналізувати об’єктивно ситуацію.

Авторитарна рідна людина для малюка служить еталоном, моделлю для відтворення подібної поведінки в майбутньому. Стирається межа понять „добре-погано”, адже дитині на думку не спаде, сильних та розумних рідних людей віднести до розряду „поганих”. Таким чином, зростає лояльність до почутого на рівні підсвідомості.

Так влаштована наша психіка, що більш сильно реагує на нові стимули і менш – на вже знайомі. Якщо ви буваєте в середовищі, де лайка – не щось крамольне, навіть за умови, що ви самі не вживаєте подібних виразів, існує ризик, що за виникнення певних передумов (стрес, лють) вони „вилетять” і без особливих зусиль з вашого боку.

Психологи звертають увагу, що неконтрольоване вживання лайки дітьми чи підлітками може бути симптомом розладу психіки. В такому разі слід не відкладати візит до лікаря-нейропсихолога, щоб виключити серйозне захворювання.

За даними нейрофізіологів, матерня лайка здатна негативно впливати на здоров’я не лише того, хто лається, але й того, на кого направлені ці слова. Також існує думка, що лайка сприяє швидкому старінню і є руйнуючою силою. Доведено, що від неї в’януть квіти. Є спостереження, що у лайливих батьків діти народжуються з фізичними вадами.

Помічено, що діти продовжують традиції батьків. Якщо батьки не палять та уникають лайок, то вище вірогідність того, що їх діти не потраплять під вплив негативів сучасного світу. І навпаки.

Здається, що люди, які підтримують думку про допустимість лайки, не щирі. Мені невідомі випадки виправданого вживання нецензурної лайки, хто б що не говорив на захист даного феномену. В будь якому разі, це вияв вербальної агресії. Агресія ніколи не була супутником гармонічної особистості. Завжди вона є симптомом внутрішньої кризи чи емоційного неблагополуччя.

Чи можна уявити маму, яка співає колискову своєму малюку, з лайливими словами? Ні.

Людство на клітинному рівні зберігає пам’ять про замисел Творця. Людям більш властиво радіти від життєтворчості, ніж від спотворення чи завдання страждань іншим. Малюку люблячі батьки прагнуть дати все найкраще, найкорисніше, найпотрібніше. Прагнуть вберегти від шкідливого, патогенного. Таке піклування поширюється не лише на власне маля. Зверніть увагу, коли в публічних місцях з’являється симпатичний малюк, навколишні – „оживають”, починають щиро посміхатися, пропонують місце, цукерку...

Може, завдяки цьому, не завжди усвідомленому імпульсу, ми збереглися як вид, не зважаючи на всі війни, конфлікти, протиріччя. Людство, не зважаючи на всі труднощі та перешкоди, прагне до збереження свого роду та виду. Це можливо, якщо навчитися жити у злагоді з собою та іншими. Адже, людина – єдина з біологічних істот, проходить такий тривалий період навчання та передачі соціального досвіду, необхідного для подальшої успішної соціалізації в суспільстві.

Підсвідомо ми прагнемо до гармонічного співіснування, страдаючи від образливого, що випадково вилетіло, слова - татка, мами, товариша, вчителя, керівника...

Давайте спробуємо розглянути слово не просто як знак, символ, а енергетичну вібрацію – послання у всесвіт наших почуттів, бажань та їх відображення.

Ми промовляємо „люблю”, і серце прокидається та тремтить.
Ми промовляємо „радість”, і в душі „розквітають” квіти.
Ми промовляємо „енергія”, відчуваючи силу, що переповнює.

Ми чуємо „обман”, „крах”, „хвороба”, „війна”, „дурень”... І м’язи тіла, реагуючи швидше голови, починають з тривогою напружуватися, групуючись, щоб прийняти удар. За цим слідують фізіологічні реакції: підсилення серцебиття, потовиділення, зміна ритму дихання та пульсу.

Реакції можуть відрізнятися у кожної людини. Ми не завжди уважні до своїх реакцій, не надаємо значення сигналам тіла, не пов’язуємо їх з хворобами, що згодом виникають.

Японські вчені провели експеримент, для якого взяли три ємності, засипавши їх рисом та заливши водою з одного джерела. Ємності помістили у одному просторі. Впродовж декількох тижнів експериментатор почергово підходив до кожної і промовляв в слух певні фрази. Першій ємності адресував: „Дякую тобі!”, другій: „Ти – ніщо”, третій взагалі обминали, нехтуючи ним.

Через певний час, було помічено, що в першій ємності рис проріс і зазеленів, у другому – почорнів, у третьому – вкрився пліснявою, став смердіти.

Експеримент довів, що вода має пам’ять (а ми на 80% складаємось з води!), а слово – не безневинне, адже здатне програмувати наше життя, впливаючи на майбутнє.

Подібний експеримент провели російські вчені. Науковці перевірили вплив нецензурної лайки на воду: полаяли рідину відбірним матом. Після цього полили нею насіння пшениці. В результаті, у порівнянні з „чистим” насінням, „ображене”зійшло лише 48%.

Згадалася фраза Максима Рильського про слово, що дуже подібне до зброї, яку потрібно доглядати та вчасно чистити, щоб не було біди.


Коли готувалася стаття, знайомі попросили проконсультувати дівчинку-підлітка, котра важко переживала низку невдач. Ми зустрілися. Уважно слухала Марійчину розповідь. Звернула увагу на досить часте вживання фраз на зразок „чорт знає що”. Склалось враження, що Марійка сама кличе на допомогу в справах короля неприємностей, часто промовляючи в слух його ім’я.

Поділилася своїми роздумами з дівчинкою. Вона здивовано знизала плечами і мовила: „Ніколи про це не думала”.

Довелося, нещодавно, бути на святкуванні іменин у сім’ї друзів, котрі переживали не найкращий період свого життя. Стіл ломився від страв. Було смачно і красиво. Але господарі спромоглися вияснити стосунки між собою, навіть у присутності гостей. Можна уявити, що відбувалося в період приготування до урочистості...

Багато гостей жалілися, опісля, на погане самопочуття, тяжкість та біль у шлунку, дискомфорт.

Мені згадалося, як бабуся давним-давно, починаючи готувати їжу, просила благословення у Бога. Навіть проста їжа, але приготовлена з любов’ю у серці, здавалася нам шедевром кухарського мистецтва. Вона наповнювала нас світлою енергією та радістю. В мене ніколи не виходило так смачно, навіть, якщо продукти використовувались ті ж самі, поки не усвідомила бабусин секрет.

Коли ми збиралися в дорогу, бабуся також просила благословення та захисту для нас, від чого дорога здавалася легкою, а час пролітав швидко. Я навіть дивувалась тому, що когось дорога може стомлювати. Тоді я не надавала значення бабусиним словам, поблажливо ставилась до ритуалів, мудрість яких розумію лише зараз.

Вживання лайливих слів з нецензурною лексикою принижує того, хто говорить, віддаляючи від нього світлих, розумних, добрих людей, відчиняючи двері – чорноті, плісняві, болоту у вигляді реалізації власних пророчень.

Звичайно, найлегше кинути вдогонку, у пориві гніву, міцне слівце. Таким чином, знявши власну напругу. Це простіше, ніж вибачити людину, визнавши її і свою недосконалість. Або сісти за стіл перемов та обговорити всі проблеми, що виникли, знайшовши їм конструктивне рішення.

Але не все, що простіше та зручніше, призводить до справжнього успіху та радості. Навпаки, долаючи труднощі, ми набуваємо не лише досвід подолань, але й радість перемог. І саме це впливає на самооцінку та самоповагу, що невпинно зростають.

Блукаючи луками, ми помічаємо різноманіття трав і квітів. Насправді, первозданна природа захоплює! Хочеться зібрати та принести найріднішим людям у дар букетик з найкращих квітів.
Чом би цю метафору не використати до вживання слів?!

В наших силах обрати свій стиль життя, своє мовлення, свої слова. Саме від цього вибору залежатиме наше життя, його наповнення чи бідність. Саме це буде притягувати чи віддаляти людей певного кола, їх участь у вашому житті.

Ми маємо зробити вибір: жити серед смітника, вдихаючи його „аромати” чи серед зелених луків. Наша мова настільки багата, що нема є потреби шукати інших слів для передачі власних думок, переживань. Не засмічуймо мову!

Коли стаття була готова, в гості прийшла Марія. Вона поділилась, що в її житті все стало налагоджуватися, як тільки вона почала слідкувати за мовленням. За це ми і випили, на радостях, по чашці ароматного чаю! Чаю, в якому заварювалися пелюстки ароматних трав, з любов’ю зібраних турботливими руками...

Марійчині очі сяяли радістю. Вона вся випромінювала собою не підроблену радість. Її цікаво було слухати, приємно споглядати. І радіти з нею разом...

Джерело: текст
                 відео 1


Загадки обычной воды

Загадки обычной воды

Широкова Т. Из книги  "Я пью своё бессмертие. Вода для молодости и долголетия"

Формула воды — Н₂0, это всем известно с детства. Но она, в общем-то, ничего не объясняет. Многообразие свойств воды в нее вовсе не вписывается! Казалось бы, какое тут может быть разнообразие, если Н₂0 и есть Н₂0, вода — она и есть вода... А вместе с тем вода в реке и вода в море — это очень большая разница. Вода сырая и вода кипяченая тоже сильно отличаются по своим качествам. Вода подземная и вода в открытых водоемах обладают подчас противоположными свойствами! Что уж говорить о святой воде, о воде в целебных источниках — это совершенно особым образом структурированное вещество. А еще вода бывает талая и дождевая, стоячая и проточная, мягкая и жесткая. А наука выяснила, что существует «тяжелая» вода. А есть еще вода живая и вода мертвая, а также вода, которая лечит от разных недугов.


Отчего же так разнообразны виды воды? Если мы посмотрим с чисто научной, физико-химической точки зрения, и то найдем эту разницу. Оказывается, даже такая простая формула воды — два атома водорода и атом кислорода — может быть устроена по-разному. Атомы могут быть соединены последовательно — водород — кислород — водород, а могут, так сказать, «под углом»: два атома водорода, соединенные между собой, присоединяются к атому кислорода. И эти особенности в строении молекулы, естественно, определяют и различные свойства воды. Но и это еще не все. Сами молекулы Н₂0 тоже соединяются между собой по-разному. Они могут представлять собой цепочки, а могут — «кучки», сгустки; располагаться хаотично или слоями. Между молекулами есть пустоты, которых может быть больше, а может — меньше. Не случайно наука сегодня насчитывает около двухсот разновидностей воды — это если говорить только о воде, очищенной от разных примесей, то есть минеральные воды и морская вода в счет не идут.

А самое удивительное вот что: знаете ли вы, что вода — единственное на Земле вещество, которое не подчиняется физическим законам? Как это? А вот так: все вещества при охлаждении сжимаются, это тоже всем нам известно из уроков физики. Вода же, охлаждаясь и превращаясь в лед, расширяется! Многие из нас с этим столкнулись на практике, когда по недосмотру оставляли на зиму на даче канистры, ведра и бидоны, заполненные водой.

Что потом стало с этими ведрами и бидонами, объяснять не надо: дно выперло, стенки потрескались... Вот силища какая в обычной воде, сильнее прочного металла оказалась... А если бы вода вела себя «правильно» и, замерзая, как и положено, сжималась? В таком случае плотность ее при замерзании увеличивалась бы и лед был бы тяжелее воды. Будучи тяжелее воды, он опускался бы на дно водоемов, а не оставался бы на поверхности. Водоемы промерзали бы насквозь до самого дна и никогда не могли бы растаять. Надо ли говорить, что и жизни на нашей планете в таком случае просто не было бы... Еще пример такого «неправильного» поведения воды: так, казалось бы, легко тающий на солнце лед на самом деле является одним из самых тугоплавких веществ в природе! Чтобы растопить один килограмм льда, надо затратить в два раза больше тепла, чем требуется для расплавления одного килограмма стали! А если бы лед таял легче и быстрее, то на Земле уже давно был бы один сплошной всемирный потоп! Не иначе как Творец специально позаботился, чтобы вода не вписывалась в законы физики и вела себя просто-таки мистическим образом. Чтобы на Земле могла возникнуть и сохраниться жизнь, поведение воды должно быть аномальным. Она и ведет себя аномально — чтобы мы с вами могли существовать! Потому что заложена в воде мощнейшая программа жизни. И эта программа сильнее физических ее свойств, сильнее самих физических законов, по которым существует вся прочая материя. Можно сказать и так: Дух воды выше, чем материальная ее составляющая, описываемая простой формулой Н₂0.

Да, наука сегодня далеко не все знает о воде. Та самая программа жизни, тот самый Дух воды — это то, что не изучается наукой, но тем не менее из практики известно, что эти вещи существуют. А вот такое хорошо известное свойство воды, как способность «впитывать» и переносить информацию, сегодня признают уже и ученые. И кстати, одним из подтверждений того факта, что вода обладает памятью и способна сохранять и передавать информацию, является такое, казалось бы, простое, а на самом деле малоизученное и загадочное явление, как след на воде. Вот прошел катер по морю, он давно уже исчез за горизонтом, а след все еще держится. Вот начался шторм на море, волны поднялись, все воды уже давно перемешались, но если посмотреть с высоты, то можно увидеть, что след остался, причем на том же самом месте, где и был! И держится этот след и через 12 часов, и через сутки! А ведь вода движется, перемешивается... Следовательно, такой след на воде — явление уже не физическое, а информационное. Вода, перемешиваясь, тем не менее хранит память о том, что именно вот здесь, в этом месте прошел катер. Структура воды меняется в соответствии с этой памятью. 

Кстати, известна эта способность воды уже очень давно. Еще во Вторую мировую войну такой вот след на воде позволял отслеживать траектории движения вражеских судов, которые давно уже скрылись из поля видимости. А след от них может сохраняться до пяти суток!

Свойство воды хранить и передавать информацию издавна использовалось в народных обрядах и ритуалах — когда на воду «шептали», заговаривая ее на красоту, на исцеление и здоровье... Сейчас многие вполне официальные научные учреждения проводят исследования по выявлению и фиксации всевозможных энергетических полей, создаваемых человеком, и по воздействию этих полей на окружающую среду. Так вот, выяснилось, что практически любой человек может при помощи собственных рук изменять энергетические и информационные свойства воды! То есть «зарядить» воду может каждый из нас, не надо для этого идти к знахарям, колдунам или магам! А на что именно мы зарядим воду — это зависит уже от нас. Опять же, ученые подтверждают, что применение такой биологически заряженной воды помогает при болях, ушибах, ожогах, болезнях глаз, а если принимать ее внутрь, то она становится подобной эликсиру здоровья, нормализующему работу всех органов и систем, повышающему иммунитет и даже омолаживающему весь организм! А все благодаря тому, что вода «запоминает» полученную информацию, буквально «вписывая» в свои молекулы наши чувства, эмоции, добрые пожелания. Воде мы можем «транслировать» наш образ здоровья, молодости. И вода возвращает все это нам, когда мы умываемся или пьем эту воду. Но и негативную информацию вода также может «считать», записать в своей структуре и унести с собой. Благодаря этому она и способна снимать с нас всякие сглазы и порчи. Только вот такую воду лучше поскорее сливать в землю или в канализацию, ведь она уже «заражена» негативом и будет нести его дальше, если мы поскорее от нее не избавимся.

В Библии говорится, что, когда Бог сотворил Небо и Землю, Земля вовсе не представляла собой твердое тело, еще не было никакой тверди, никакой суши, «...и Дух Божий носился над водою...» Вначале было Слово — то есть идея, замысел Творца, его «проект», по которому был создан мир. И воплотилось это Слово, эта идея, эта информация в воде. И лишь после, уже из воды Бог создал твердь, сушу. Вы понимаете, что это значит? Да, это еще одно подтверждение, что сама основа жизни, сам ее код, сама матрица, по которой сотворен одушевленный мир, — в воде. Вот почему вода целительна. Вот почему вода восстанавливает, очищает, обновляет, оздоравливает и омолаживает. Не только и не столько своими физическими свойствами, сколько благодаря записанному в ней коду жизни, Духу жизни. Мы всегда можем при помощи воды прикоснуться к этому Духу, обновиться и очиститься, впустить в свое тело и в свою душу забытые или искаженные в процессе жизни программы здоровья, силы, молодости. Ведь изначально человек создан здоровым и гармоничным. Но в процессе эволюции он исказил свою природу. Но «запись», программа здоровых качеств никуда не делась, она существует. И мы способны с помощью этой программы обновить самих себя. Только надо знать, как это сделать.

А сделать мы это можем потому, что вода имеется не только в окружающей природе, но и внутри нас. Знаете ли вы, что младенец, появляясь на свет, состоит из воды почти на 80%? Взрослея и старея, мы теряем воду. Организм взрослого человека содержит в среднем 60—65% воды, а после 60 лет — уже всего 40—50%. Механизм старения — это прежде всего потеря организмом влаги! Получается, что с возрастом человек постепенно «усыхает». Клетки и ткани теряют эластичность, перестают нормально снабжаться кровью, кислородом, питательными веществами, а значит, гибнут. Массовая гибель клеток и вызывает болезни и старение. 

Медицина почему-то воспринимает организм как какой-то набор отдельных органов, причем органов сухих и плотных. На самом же деле — это единая жидкая среда. Жидкость пронизывает не только каждую клетку организма, но и все межклеточное пространство. С нею доставляются к клеткам питательные вещества и кислород. Это связующая среда между органами, тканями, клетками — та среда, которая, собственно, и делает организм живым! Как после этого не согласиться с утверждением, что именно в воде заложен код жизни. Сама физиология убеждает нас в этом. Давайте посмотрим, за какие еще жизненно важные процессы в нашем теле отвечает вода. Чтобы пища, которую мы употребляем, усвоилась организмом, она должна претерпеть сложные химические преобразования и превратиться в раствор. Ведь только в виде раствора питательные вещества могут всосаться в кровь, а затем уже с нею быть доставленными ко всем органам, тканям и клеткам. Для образования этого раствора нужна вода. Процесс этот, как мы знаем, начинается еще в полости рта, где пища обрабатывается слюной, продолжается в желудке и кишечнике, где в действие вступают пищеварительные соки. Однако далеко не все вещества, попадающие в наш организм извне, растворяются и усваиваются тканями и органами. Часть остается в виде отходов. Что организм может сделать с этими отходами? Опять же, растворить и в растворенном виде вывести наружу — вымыть из клеток тканей и органов. И для этого тоже нужна вода. Без нее отработанные продукты обмена веществ продолжали бы отравлять нас изнутри. Вода позволяет вывести излишки солей, токсины и шлаки, препятствует образованию камней в почках и желчном пузыре — если, конечно, этой воды организм получает достаточно. Именно благодаря воде человеческий организм поддерживает постоянную температуру тела и регулирует ее в зависимости от условий внешней среды. Вода — очень теплоемкое вещество, которое, как мы уже знаем, долго нагревается и долго остывает. Когда мы оказываемся на морозе, внутренние жидкости организма еще очень долго обогревают нас изнутри. Когда мы попадаем в жаркое место, внутренние жидкости очень долго сохраняют прежнюю температуру» защищая от перегревания. И конечно, вода не дает нашей крови становиться слишком вязкой, препятствует образованию тромбов. Благодаря воде организм постоянно производит смазку для суставов, что позволяет им быть здоровыми и подвижными. Вода поддерживает в необходимом пластичном состоянии головной и спинной мозг. Теперь понятно, почему без пищи человек может обходиться гораздо дольше, чем без воды! Без воды и пища перестает быть пищей, потому что попросту не может быть усвоена. Без воды все физиологические процессы просто останавливаются.

А энергетика воды — это вообще особая тема. О том, что вода наделена особой энергией, знали еще древние китайцы. Вода, как и воздух, несет человеку жизненные силы. Но именно вода помогает организму создать мощное и устойчивое энергетическое поле. Именно потому, что вода удерживается в организме достаточно долго — преобразованная в кровь, лимфу, желудочный сок, другие жидкости, которые продолжают нести в себе ту же энергию и информацию, что и входящая в их состав вода. Вот почему так важно не только качество употребляемой нами воды, но и то, какой именно энергией и информацией она заряжена. Ведь вода в нашем организме присутствует везде, в каждой клетке, даже в костях! И «память» у воды очень долгая. И если вода заряжена негативом — бывает и такое, ведь вода впитывает любую информацию, — то она может и повредить, а если заряжена положительной, здоровой энергией — то, наоборот, исцелить. Причем энергетика воды так сильна, что действует она на нас не только тогда, когда мы ее пьем или умываемся ею. Она может воздействовать на нас даже на расстоянии! Все знают, как легко дышится и как радостно бывает на душе рядом с чистым бурным водопадом — и какое тягостное, неприятное состояние подчас может вызвать пребывание на берегу затхлого стоячего пруда. Энергия воды даже без непосредственного с ней соприкосновения может заметно изменить параметры нашего биополя.

Джерело