Как мы платим долги

27 июня 2011, Мария Шамота, "KyivPost"

Текущий год будет самым трудным с точки зрения возврата государственного долга, ведь Украине придется вернуть около $7,5 млрд. Зато уже со следующего года станет полегче - объем выплат будет постепенно уменьшаться, достигнув в 2017 году всего около $2,7 млрд. такие радужные среднесрочные прогнозы дают власти. Только вот оптимизм правительства разделяют далеко не все.

На самом деле, существенная часть из этих $7,5 млрд. приходится на внутренний долг, то есть на обязательства и займы перед кредиторами-резидентами. Такой долг обычно не вызывает проблем, поскольку берется у наших внутренних инвесторов в национальной валюте, объяснила Елена Белан, аналитик Dragon Capital. Для того, чтобы этот долг погасить, правительство снова занимает у этих же инвесторов (в основном у банков) все в той же гривне.

Совсем другое дело — обязательства Украины перед МВФ и внешними инвесторами. С 2011 по 2013 год нам придется ежегодно выплачивать около $4 млрд. В последующие годы долг сократится не сильно — до $3 млрд. и $2,5 млрд. Для того, чтоб справиться с внешним долгом, правительству придется занять определенную сумму на внешних рынках и, разумеется, в валюте. Так что шансов выбраться из долговой ямы в ближайшей перспективе не видно.

Джерело

Как Украина продавала госсобственность

20 июня 2011, Мария Шамота, "KyivPost"

Продажа госсобственности, как один из источников наполнения бюджета страны, далеко не всегда была успешной. Скорее наоборот, за 14 лет независимости (с 1997 по 2011 гг.) план приватизации выполнялся или перевыполнялся всего 4 раза.

Причем два года подряд благодаря продаже одного и того же предприятия — Криворожстали. Самым неудачным годом оказался — 2009-й. Напомним, что именно тогда в самый последний момент сорвалась продажа Одесского припортового завода.

В целом, за 20 лет независимости было продано государственной собственности на общую сумму чуть более 50 млрд. грн. Это около $6 млрд. Оценки экспертов колеблются, но по разным данным, имущество Украины могло на самом деле «потянуть» на $500 млрд. - $1 трлн. Однако, ни бюджет, ни простые украинцы этих денег не увидели. Причины были разными.

Например, заниженная стоимость продажи активов. Да и просто беспредел в сфере реализации госсобственности. Достаточно вспомнить «ваучерный» период, который пришелся как раз на начало 90-х годов. А ведь тогда, с 1992 по 1996, когда новые украинцы массово по дешевке скупали доли в госпредприятиях, статистики как таковой не было в принципе. План поступлений в бюджет от приватизации вообще не ставился.


Джерело

Как бастуют украинцы

14 июня 2011, Мария Шамота, "KyivPost"

Украинские рабочие весьма вяло отстаивают свои права. Их европейские коллеги намного активнее.

Глядя на то, как, на первый взгляд, отчаянно европейские рабочие отстаивают свои интересы, остается только удивляться. По данным Госкомстата, в Украине в прошлом году состоялись «аж» 3 забастовки. В 2009 - четыре. Неужели наши рабочие всем настолько довольны? Вряд ли.

Просто организовать в Украине полноценную забастовку, которая согласно законодательству является крайним средством решения коллективного спора, достаточно сложно. На организацию может уйти не один месяц. Еще одной проблемой является сложность ведения учета. Например, статистика национальной Службы посредничества и примирения (НСПП) показала, что в 2010 году случаев забастовок и коллективных остановок работы в Украине было на самом деле 26.

Оказывается, что обе проблемы характерны не только для Украины, но и для стран Европы. «Забастовочные движения — та сфера, в которой международное сравнение чрезвычайно затруднено, - отмечают авторы отчета European Industrial Relations Observatory (EIRO). - Это обусловлено тем, что способ ведения статистического учета очень сильно отличается в разных странах». Систематический учет забастовок, отмечают авторы исследования, ведется лишь в Италии и Британии.

Например, в Италии в 2008 году могли состояться 2195 забастовок, из них, однако, 856 отменили еще до старта. В Великобритании обязательным является сбор подписей перед проведением забастовки. Например, в том же 2008 году случаев подобного голосования было 658, из них 144 закончились проведением забастовки. В Швеции в 2009 году должны были пройти 2 национальные и 16 региональных забастовок. Однако все они были отменены еще до старта.

Джерело

Грузовые перевозки в Украине за последние 20 лет

6 июня 2011, Мария Шамота, "KyivPost"

Экономика в картинках: За 20 лет грузоперевозки не вернулись до уровня Союза

Согласно данным Госкомстата, в начале 90-х по железной дороге перевозили в 3 раза больше грузов, чем сейчас (358 млн. т. против 974 млн. т.), автомобильным транспортом — почти в 4 раза (1168 млн. т. против 4896 млн. т. соответственно).

Еще хуже ситуация сложилась с водными путями: в 2010 году по сравнению с 1990-м морские перевозки упали почти в 13 раз (с 53 млн.т. до 4 млн.т.) , речные — в 9 (с 65 млн.т. до 7 млн. т.).

Среди причин — чувствительность грузовых перевозок к уровню экономического развития, на который чутко реагирует железная дорога и автотранспорт.

После катастрофического падения в 90-х, постепенный рост ж/д и автоперевозок в начале 2000-х годов связан с ростом экономики. Соответственно, падение в 2008-2009 годах — с последствиями кризиса. Перевозки водным транспортом все равно продолжили сокращаться. Эксперт Ирина Кава из Центра политического и экономического анализа объясняет это тем, что морские порты заброшены, а речные перевозки практически уничтожены. В целом же, перевозки грузов ни одним из видов транспорта не достигли уровня 1990-го года.

Джерело

Ціни в Лісабоні на деякі продукти в квітні - червні 2011 року

Ціни на деякі продукти в мережі гіпермаркетів "Continente" 17.04.2011 року.

Абакаші (сімейство ананасових), ціна за 1 кг – 0,99 євро

Лимони, ціна за 1 кг – 0,99 євро

Часник, ціна за упаковку (400) грам - 2.06 євро, 1 кг - 5.15 євро

Огірки, ціна за 1 кг – 0,99 євро

Баклажани, ціна за 1 кг – 1,49 євро

Кабачки, ціна за 1 кг – 0,95 євро

Морква, ціна за 1 кг – 0,33 євро

Капуста – "улюблена їжа" Азарова, ціна за 1 кг – 0,79 євро

Картопля, ціна за мішок (10 кг) - 4.9 євро

Цибуля, ціна за упаковку (2 кг) - 1.38 євро

Риба морожена, ціна за 1 кг – 1,99 євро

Ціна за 1 кг (свинина), залежно яка частина свині, тому й ціна різна

Свинина,  ціна за 1 кг - 2.99 євро, упаковка має приблизно 600-650 грам

 

Яловичина,  ціна за 1 кг - 4.99 євро, упаковка має приблизно 600 грам
 

Ціни на деякі продукти в мережі супермаркетів "Pingo Doce" 26.06.2011

Апельсини, ціна за 1 кг – 0,59 євро

 Банани, ціна за 1 кг – 0,99 євро

Сік 100%, без консервантів і барвників, ціна за упаковку (1,5л) - 0,99 євро

Сир, ціна за 1 кг – 4,99 євро

Молоко 3,5% жирності, ціна за 1 л – 0,64 євро

Житній хліб (450грам, 60% житнього борошна) – 1,30 євро

Кекс (400 грам) – 0,99 євро

Молочний шоколад з лісовими горіхами (200 грам) – 1,49 євро

Цукор з цукрової тростини, упаковка (1 кг) – 0,89 євро

Борошно тип 55, упаковка (1 кг) – 0,33 євро

Чому в Португалії на межі дефолту ціни залишилися дешевими, а в Україні ростуть???

Видно команда « проФФесіоналів» попрацювала.


Споживчий кошик українця виявився гіршим, ніж пайок військовополоненого у 1941 році
Азаров не вірить, що українські продукти дорожчі за європейські
Українські селяни не хочуть вирощувати продукцію на продаж
Как нас обманывают производители продуктов?
ГМО - біологічна зброя (2 відео)
Купити "кота в мішку": в Україні перевіряється всього 3% продукції
Ціни на овочі та фрукти в Україні б'ють рекорди
За рік життя в Україні подорожчало на третину
Україна - латиноамериканський сценарій

Азаров не вірить, що українські продукти дорожчі за європейські

30.03.2011, Київ, ТСН 

"Навіщо брехати людям, що в Україні продукти дорожчі, ніж в Європі?... Кого вони дурять"?

                                                                    kmu.gov.ua

Азаров не вірить, що українські продукти дорожчі за європейські

 

Прем'єр-міністр України Микола Азаров переконує, що населенню не варто вірити заявам опозиції про те, що, нібито, в країні ціни і тарифи за час правління Віктора Януковича виросли більше, ніж в сусідніх державах.

Глава уряду запевнив, що у низці європейських країн ціни на найпопулярніші продукти також виросли і перевищують нині українські.

"Що відбувалося минулого року в Єврозоні? У Східній Європі на молоко і хліб ціни виросли на 20%. Навіть у стабільній Німеччині ціна хліба збільшилася на 10% ", - запевнив чиновник.

Азаров не відкидає того, що, безумовно, в ЄС доходи людей незрівнянно вищі. "Але навіщо брехати людям, що в Україні дорожче, ніж в Європі?... Кого вони дурять? Мільйони наших громадян бувають за кордоном і знають, що продукти харчування, як правило дорожчі", - обурився прем'єр у відповідь на звинувачення з боку опозиції.

Також Азаров додав, що в ЄС дорожчий бензин, послуги ЖКГ, проїзд в громадському транспорті і тому подібне. За його словами, навіть у сусідній Москві, наприклад, хліб коштує більше, ніж у Києві

На думку урядовця, корінь проблеми ціноутворення полягає в тому, що ефективність праці у нас в 3-4 рази менше ніж в розвинених країнах і низька енергоефективність підприємств.


Джерело 

Ціни в Лісабоні на деякі продукти в квітні - червні 2011 року

Споживчий кошик українця виявився гіршим, ніж пайок військовополоненого у 1941 році

03.06.2011,  Київ, ТСН

Уряд пропонує українцям харчуватися удвічі гірше, ніж годували німецьких військовополонених у сталінських таборах у 1941 році.

 

Споживчий кошик українця виявився гіршим, ніж пайок військовополоненого у 1941 році

106 грамів хліба, 5 грамів сала і 25 грамів ковбаси, півтора стакана молока та 250 грамів картоплі на день, пара шкарпеток та колготок на рік, одна пара білизни на 5 років – це не тюремні норми, а рекомендований державою так званий споживчий кошик для українців.

У світі існує два види прожиткового мінімуму: соціальний, що враховує культурні потреби населення, та фізіологічний, необхідний для фізичного виживання людини (споживчий кошик). Останній розробляли на випадок війни з розрахунку норм харчів про продуктових картках.

Виходить, Україна досі живе у тяжкі воєнні часи. Для порівняння, у 1941 році пайок для німецького військовополоненого, що утримувався у сталінських таборах, був майже удвічі більшим - 600 грам. У перерахунку на день, німецьких полонених під час війни годували так, як українців хочуть нагодувати у мирний час за 66 років після війни.

Можна порадіти за те, що в продуктовому мінімумі українців є пів'яйця на день і молоко, чим німців обділили. Також населення повинно отримувати, на думку влади, на 35 грам більше солодощів, ніж німці в дні війни. Хоча в пайці полонених, на відміну від загальноукраїнського кошика, були присутніми ще й борошно, томат-пюре, а в кращі часи і горох, квасоля, сухофрукти та кава.

Мабуть, і одягали їх не гірше, ніж українців сьогодні, бо, скажімо, чоловічі зимові черевики за споживчим кошиком можна придбати раз на 12 років. На 8 років нашій людині має вистачити одного пальта.

Як заявив заступник міністра соціальної політики Надрага, держава пішла на зустріч громадянам, збільшивши норми споживання аж по 60 позиціях переліку з наявних 432. Профспілки та представники громадської експертизи, з якими узгоджували новий обов'язковий набір, наполягали на більш суттєвих змінах, але на ці благі наміри грошей у бюджеті не вистачило.

У країнах заходу про населення дбають набагато краще. Скажімо, в Англії у споживчий кошик закладено шампанське та пиво, а ще МР3-плеєр з музичними записами. Крім того акустична гітара і великий перелік товарів для дому, включаючи дверні ручки та витрати на садівника.

Кошик США передбачає витрати на тютюнові та алкогольні вироби, витрати на освіту, мобільний та комп'ютерний зв'язок. А французи заклали у свій споживчий кошик навіть витрати на відвідування перукарні, купування лаків для волосся, гелів для душу та інших численних косметичних засобів, без яких сучасне життя неможливе. Крім цього передбачені кошти на няню для дитини, апарати для виправлення зубів, оренду автомобілів, проїзд на таксі, а також їжу для котів та собак.

Виходить, за світовими стандартами, чим повніше кошик відображає вимоги часу, тим багатша країна. Лише українці не відчувають цієї динаміки, живучи за стандартами воєнних часів минулого століття.

Джерело

Великая Отечественная война - "так называемая", Победа - "миф"

ИА REGNUM 

Российская академия наук в Будапеште: Великая Отечественная война - "так называемая", Победа - "миф"

10-11 июня венгерский Центр русистики Будапештского университета им. Лоранда Этвеша (проф. Дюла Свак) и кафедра истории Восточной Европы (проф. Томаш Краус) провели в Будапеште международную научную конференцию по теме "Великая Отечественная война - 70 лет нападения нацистской Германии на СССР". Венгерское информационное агентство MTI дало на страницах своего портала два коротких сообщения о каждом дне работы конференции.

Из всех докладов участников конференции корреспонденту MTI особо примечательными показались только два выступления: старшего научного сотрудника ИНИОН РАН Ирины Глебовой и директора ИНИОН РАН академика Юрия Пивоварова. Вот несколько цитат из сообщения корреспондента MTI в переводе с венгерского. В своем докладе Ирина Глебова утверждала следующее: "В современном общественном сознании определяющую роль в легитимации играет миф о победе. В идентификации постсоветского общества существенную часть занимает так называемая Великая Отечественная война... Миф, созданный вокруг советской победы над нацистской Германией, обладает легитимирующей силой... Средства массовой информации питают советский миф о победе... Для системы, созданной Путиным, миф о победе в мировой войне служит основным моментом легитимации. Он служит для соединения [власти?] с народом. Они обновили старый миф. Празднование дня Победы каждый год в мае длится две-три недели. Мы все еще снова и снова побеждаем немцев... Для обновления старого легитимирующего мифа героизируют события советского периода. Преступные и ошибочные шаги советской системы реабилитируются. Недостатки советского руководства задним числом оправдываются. Советскую историю очищают с точки зрения победы в войне. Например, это касается связанных с подготовкой к войне насильственными индустриализацией и коллективизацией... Победа в мировой войне - важнейший легитимный миф современного российского общества, частью которого является утверждение, что Запад не был способен победить нацистскую Германию, а Советский Союз, наоборот, смог это сделать... Этот миф работает. Миф о священной народной войне, завершившейся яркой победой, нужен русскому народу после распада советской империи и утраты статуса великой державы... Вредной частью для укрепления мифа служит то, что в народное сознание обратно внедряется миф о Сталине-вожде. Поддержанию постоянной готовности к войне служит тезис, что нужно победить любой ценой, необходимо самопожертвование. В этой связи нельзя говорить о потерях.... Не в последнюю очередь этот миф о победе оправдывает любое самоуправство нынешней власти... Проблема заключается в том, что сегодня укрепление этого мифа российские граждане не хотят принять в целом".



А вот что сказал в своем докладе академик Российской академии наук Юрий Пивоваров: "Культ советской победы в мировой войне - основное легитимное основание современной России. Его громко озвучивают телевидение, газеты, другие средства массовой информации. На этом основании строится сознание двадцатилетних. Эта победа для нас все, никогда от нее не откажемся, только мы можем победить - это главные составляющие мифа. Предавший забвению миллионные жертвы миф о победе в мировой войне стал после 1945 г. главным основанием легитимации второго издания коммунистического режима в СССР, а потом и в нынешней России". Итак, для И.Глебовой, и для Ю.Пивоварова Великая Отечественная - не Великая и не Отечественная, а "так называемая" война, а победа в ней - миф. Последнее определение так понравилось венгерскому корреспонденту MTI, что он повторил его в своем коротеньком сообщении 15 раз! Этот миф некими темными силами в России, а точнее, ее якобы "неправедной властью", искусственно конструируется, внедряется в народное сознание, а теперь спустя 70 лет после события еще и обновляется.

Почему такой важной показалась неизвестному венгерскому корреспонденту MTI вынесенная с международной конференции в Будапеште концепция МИФА, для пущего авторитета произнесенная якобы, как он утверждает, "русскими академиками"? Да, только потому, что именно 10 июня собравшиеся в Будапеште министры юстиции стран Европейского Союза по предложению правительств Венгрии, Польши и Литвы совещались "об увековечивании памяти жертв преступлений тоталитаризма". По итогам совещания выпущена специальная декларация. В качестве памятной даты для этого предлагается 23 августа - т. е. день заключения пакта о ненападении между СССР и Германией в 1939 г.

В чем причина отмеченной антирусской направленности конференции, организованной венгерским профессором Дюлой Сваком? Очевидно, в подборе венграми участников конференции с российской стороны. Ни Юрий Пивоваров, ни Ирина Глебова не являются ни историками, ни узкими специалистами в области истории Великой Отечественной.

Начиная с конца 2009 г. "главный венгерский русист" Дюла Свак пытается предложить свои услуги венгерским правым. Но - Roma traditoribus non premia - поэтому ни Magyar Hirlap, ни Magyar Nemzet, предложенный им материал от центрального государственного источника информации в Венгрии - агентства MTI не взяли. Естественно, что информацию о конференции в Будапештском университете проигнорировали и левые Népszabaság и Népszava.

Джерело

Донецькі шахтарі спалили прапори фашизму та більшовизму (ВІДЕО)

22.06.2011, Портал неполітичних новин  NGO.DONETSK.UA

22 червня, о четвертій ранку у Донецьку відбулась беспрецедентна акція. На вершині одного з териконів шахти ім. Челюскінців шахтарі-пенсіонери спалили прапори фашизму та більшовизму.

Олександр Луцик та Віктор Міхащенко назвали офіційні символи війни сатанинськими та антилюдськими. Подібний захід, до того ж організований звичайними шахтарями, відбувся в Донецьку вперше.

Олександр Луцик - шахтар-пенсіонер, який має 27 років підземного стажу, він - голова профспілки шахтарів-бандерівців. Віктор Міхащенко має 18 років підземного стажу.

"Ми два українці з Донецької області. Сьогодні, коли 70 років тому почалася бойня, яку розв’язали дві сатанинські сили: одна - з Москви, одна - з Берліну, солідаризуємось з рішенням ОБСЄ. У ньому обидва ці кровожерні режими визнали винними в цій бойні, - розповідає Олександр Луцик. - Тому ми спалили два сатанинських знамення, бо вони уособлюють ці дві сили: гітлерівську і сталінську. Ми - двоє шахтарів на пенсії. Один - з Донецька, інший - з Вугледару, хочемо сказати для тих, хто ще не розуміє, що таке ці прапори. Якщо ми європейці, то з такими прапорами у гості ніхто нікуди в Європі не ходить. Гадаю що сьогодні всі люди доброї волі підтримають те, що ми зробили, і будуть робити теж саме".

Нагадаємо, 1 липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ виступила із резолюцією "Воз’єднання розділеної Європи". У ній комунізм прирівняли до нацизму і закликали до засудження тоталітарних режимів на міжнародному рівні.





Джерело

Подібні матеріали:
Народ про Януковича (відео)
Под руководством Партии Регионов (фильм)

Донбаські Кущі

Донбаські Кущі-2

Донбаські Кущі-3

Україна без купюр ( відео )

19.06.2011, ТСН

На телеканалі «1+1» в рамках «Телевізійної служби новин» (ТСН) 5 червня стартував спецпроект під назвою «Україна без купюр». 

«Журналістка ТСН Юлія Дячук зважилась на сміливий експеримент - у рамках проекту "Україна без купюр" вона вирушила автостопом зі східного до західного кордону нашої країни, не маючи із собою грошей. Все побачене журналісткою під час подорожі стане матеріалом для репортажів у новинах: чим живуть звичайні українці, чого чекають від майбутнього, чи відрізняються чимось наші співвітчизники у різних регіонах, як ставляться до одних і тих самих речей», - йдеться у повідомленні прес-служби.

Джерело

Конгрес українців закликав Європу посилити тиск на українську владу

19.06.2011, ТСН

У листі, який конгрес надіслав до керівників міжнародних організацій, йдеть про необхідність забезпечення поваги до прав людини, демократії і вільних і чесних виборів.

Світовий конгрес українців направив листа керівникам міжнародних організацій із закликом посилити тиск на владні структури України, щоб забезпечити повагу до прав людини, демократії і вільних і чесних виборів. 

 

Як повідомляється, конгрес також закликав дотримуватися міжнародних зобов'язань України і виконати вимоги резолюції Європарламенту від 9 червня про ситуацію в Україні "Справа Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду".

У листі конгресу звертається увагу міжнародного співтовариства на роль України як представника Європи у виконанні таких зобов'язань, як нинішнє головування в Комітеті міністрів Ради Європи, проведення в наступному році Євро-2012 і головування в 2013 році в Організації з безпеки і співробітництва в Європі ( ОБСЄ).

Копії листа були послані президенту України Віктору Януковичу і Уповноваженому Верховної ради з прав людини Ніні Карпачовій.

СКУ закликає президента припинити застосування в Україну "кримінального правосуддя як засобу досягнення політичних цілей і забезпечити виконання вимог Європарламенту, про які він заявив".

Лист СКУ було направлено генеральному секретарю ООН Пан Гі Муну, президенту Європарламенту Єжи Бузеку, президенту Європейської Ради Герману Ван Ромпею, президенту Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу, Генеральному секретарю Ради Європи Торбйорну Ягланду, президенту Парламентської Асамблеї Ради Європи Мевлут Чавушоглу, високому представнику Європейського союзу у закордонних справ і політики безпеки, віце-президенту Єврокомісії Кетрін Ештон, єврокомісару з питань розширення і політики сусідства Штефану Фюле і ще цілої низки установ та правозахісних організацій.

Читайте також:
Лукашенко: Захід тримає Україну на короткому повідку
Європа спростувала запрошення Тимошенко до Страсбурга
Конгрес українців закликав владу припинити нищівний курс щодо україномовної освіти

Джерело 

Покупці супермаркетів майже беззахисні перед несвіжими продуктами ( відео )

19.06.2011, ТСН 

Після отруєння півсотні киян куркою з супермаркету, санепідеміологи перевірили решту столичних магазинів цієї мережі. Порушення були виявлені в усіх 17-тьох.  

Скандал у столиці - коли відомий супермаркет вклав у лікарню з отруєнням 50 своїх покупців - допоміг санітарам помітити ще чимало кричущих фактів. 

Як повідомлялося, З 8 по 10 червня в Києві було зареєстровано 46 хворих з ознаками гострої кишкової інфекції. Постраждалі вживали в їжу курку-гриль та інші продукти, придбані в одному із супермаркетів. Дванадцять людей і досі в лікарні.

Штраф за масове отруєння – 2 125 гривень. Жертви простроченої курятини вважають це покарання смішним і збираються подавати до суду.

Навіть за наявності чека сили покупця і потужної торгової мережі нерівні, зібрати незаперечні докази пересічному споживачеві складно, кажуть юристи і радять скаржитися правоохоронцям.

Причому позови юристи радять подавати окремі - колективний лише затягне розгляд справи.

Поки що до міліції не надійшло жодної скарги з цього приводу. Утім, масове отруєння – достатня підстава, щоби правоохоронці ініціювали розслідування за фактом. Причому перевіряють не тільки супермаркет, а й птахофабрику-постачальницю.

Рішення щодо порушення кримінальної справи при наявності підстав буде прийняте найближчим часом, щойно СЕС надасть висновки лабораторних досліджень. Вони ще тривають. У магазині, де сталася пригода, зачинені всі відділи продукції, що швидко псується, продавці чистять обладнання чи не зубними щітками.

Тим часом санепідеміологи перевірили решту столичних магазинів цієї мережі супермаркетів.

Порушення були виявлені в усіх 17-тьох.

Мова йде зокрема про невідповідність готової продукції вимогам нормативної документації, невідповідність сировини, недотримання санітарно-гігієнічного режиму на виробництві.

А от чи краща ситуація в інших мережах СЕС дізнаватися не можна. Вони мають право на перевірку тільки двічі на рік і лише попередивши за 10 днів. Чим магазини і користуються – переконалася журналісти.

Інша велика мережа – смажена курятина лежить просто на прилавку. Хоча і правильна температура зберігання не гарантія безпеки споживача. У холодильник можуть покласти вже несвіжий продукт.

Контрольна закупівля доводить – дізнатися строк виробництва курятини у споживача жодних шансів. Указаний тільки термін пакування, що геть не одне й те саме. А економічних санкцій за це ніяких - припис про усунення порушень. Та якщо магазин несе бодай адміністративну відповідальність, то на вулиці від отрути споживач узагалі незахищений.

За словами фахівців, зокрема, куплена на пляжі їжа може зберігатися далеко не перший день. І не те що не в холодильнику, а цілком імовірно у смітнику. Були зафіксовані випадки, коли працівники СЕС викидали утилізовану креветку, після чого торговці брали її зі смітника і продовжували торгувати.



Тож уберегтися від неякісних харчів можна лише в найпростіший спосіб – менше їх вживати.

Нагадаємо також, щоб уникнути харчових отруєнь, санстанція забороняє українським супермаркетам торгувати салатами зі сметаною, майонезом та м'ясом.

Читайте також:
Лікарі з'ясували, що причиною масового отруєння киян стали не тільки кури
Майже півсотні киян отруїлися курятиною з супермаркету
Смертоносна кишкова інфекція впритул наблизилась до України
За поширення холери в Маріуполі порушили кримінальну справу
На Донеччині десятки людей отруїлися питною водою
Масове отруєння у Сумах: у госпіталізованих дітей виявлено стафілокок
Українські селяни не хочуть вирощувати продукцію на продаж
Как нас обманывают производители продуктов?
ГМО - біологічна зброя (2 відео)
Купити "кота в мішку": в Україні перевіряється всього 3% продукції
Ціни на овочі та фрукти в Україні б'ють рекорди
За рік життя в Україні подорожчало на третину
Україна - латиноамериканський сценарій

Джерело

Янукович завів у "Межигір’ї" зоопарк та аеродром

 Київ, 7 червня, ТСН

Територія навколо резиденції "Межигір'я" обнесена металевим парканом заввишки 6-7 метрів. Будинок, де живе Янукович, - триповерховий з мідним дахом. Є ще два підземні поверхи.

На території резиденції "Межигір’я", де мешкає президент Віктор Янукович, є величезний басейн, два озера з рибою (глава держави любить порибалити), оранжерея, парники, зоопарк та майданчик для посадки вертольотів, пише видання "Сегодня".

"Межигір'я" знаходиться приблизно в 15-20 км від Києва, на березі Київського водосховища, поряд з селом Нові Петрівці. Там була держдача Петра Шелеста і Володимира Щербицького. Президент добирається туди по трасі на Лютіж, а перед в'їздом до села повертає праворуч. Дорогу тримають у відмінному стані, плюс добре освітлюють у темний час. Дорога упирається в металеві зелені ворота з прибудовою для охорони. Справа - знак "цеглина" з написом "окрім автомобілів Адміністрації президента". Охороняє резиденцію спецпідрозділ внутрішніх військ "Барс".

Територія навколо резиденції (президент казав, що в "Межигір'ї" йому належить лише один будинок) обнесена по периметру металевим парканом заввишки 6-7 метрів. За ним є ще одна огорожа, кам'яна, висотою близько 3 м. "Янукович зазвичай від'їжджає близько 9.00, приїжджає у дуже різний час. Зазвичай це кортеж з шести машин", - розповів місцевий дачник. "Нещодавно біля причалу з'явилася яхта, раніше її не було", - додала ще одна місцева мешканка, Світлана.

"Я по роботі часто заїжджаю за огорожу - дивимося за станом дороги, взимку посипаємо сіллю, влітку оновлюємо покриття, - розповів співробітник місцевого дорожньо-експлуатаційного управління. - Останній раз був там місяць тому. Нас не особливо обшукують, вже вивчили, хіба що перевіряють мобільні телефони, чи немає там камер - на території заборонено фотографувати. Працюємо тільки вдень. Вночі, коли Янукович спить, нічого робити там нам не дозволяють. Коли він від'їжджає, нам передзвонюють".

За його словами, периметр першої огорожі - 54 км. За ним - асфальтована дорога, по якій можна об'їхати усю територію. В цілому ж територія резиденції - близько 140 га.

Будинок, де живе Янукович, - триповерховий з мідним дахом. Є ще два підземні поверхи. "На території є величезний басейн, два озера з рибою (за словами будівельників, президент любить порибалити), оранжерея, парники, дитячий майданчик, великий вольєр і стійло для поні. Від будинку до Київського водосховища веде велика дорога, праворуч - вертолітний майданчик, ліворуч - причал. Берег забетонований, зроблена красива набережна. На майданчик може сісти два вертольоти або один великий, вантажний.

А ще у Януковича я бачив невеликий зоопарк: павичі, страуси, дикобрази, кажуть, навіть кенгуру, хоча я їх не бачив", - розповів місцевий мешканець.

У самому селі Янукович востаннє був у день захисту дітей 1 червня - він урочисто відкрив дитячий спортмайданчик в дитбудинку "Любисток", який він патронує. А ще він стежить за благоустроєм навколо підземного джерела поряд з селом.

Нагадаємо, президент Віктор Янукович 4 червня на прес-конференції, присвяченій першим 100 дням свого президентства, запросив журналістів у резиденцію "Межигір'я", на території якої він мешкає.

"Збирайтеся, прямо зараз поїдемо", - заявив Янукович, відповідаючи на запитання одного з журналістів.

Проте після прес-конференції Янукович скасував своє запрошення журналістам і переніс його на пізніший термін. Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман вийшла до журналістів, які чекали на обіцяні автобуси до "Межигір’я", з повідомленням, що поїздка не відбудеться у зв’язку з тим, що за 15 хвилин президент матиме міжнародну зустріч. Вона також повідомила, що не змогла швидко організувати автобуси, необхідні для поїздки.


Читайте також:
Янукович відмовився везти журналістів на свою дачу
Янукович запросив журналістів на свою дачу
Янукович орендує резиденцію "Межигір’я" по 3 гривні за сотку

Джерело

Тарас ШЕВЧЕНКО: Я не нездужаю, нівроку ( відео )

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить.
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі -
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру -
Та й заходиться вже будить.




А то проспить собі, небога,
До суду божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать,
Любить царя свого п'яного,
Та візантійство прославлять.
Та й більше, бачиться, нічого.

1858, 22 листопада [С.-Петербург]

Кобзар

Тарас ШЕВЧЕНКО: І виріс я на чужині ( 4 відео )

І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається – кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна…
Аж бачу, там тілько добро,
Де нас нема. В лиху годину
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село…

6 травня 2011 року в прямому ефірі «Шустер Live» Народний Депутат від Партії Регіонів Владислав Лук'янов назвав людей похилого віку, які не погодилися з політикою Партії Регіонів, "ряженими". Обурені люди відповіли гучними криками "Ганьба". Оскільки це не привело до тями представника від Партії Регіонів,
Савік Шустер змушений був надати слово аудиторії. Слухайте, що люди думають про свято 9 травня і Партію Регіонів.



У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину… Добре, мамо,
Що ти зарані спать лягла,
А то б ти бога прокляла
За мій талан.

Аж страх погано

У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 



І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.

    І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 



Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать!
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,

Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

[Друга половина 1848, Косарал]



Кобзар

Оператори тендерного доїння

7 червня, 2011  ▪  Юрій Ніколов

«Тиждень» виокремив найбільші оборудки на ринку 
державних  закупівель цього року та визначив основних 
«героїв» багатомільярдного розпилу бюджетних коштів

ЦАР ГОРИ
З погляду абсолютної кількості коштів, здобутих на цьогорічних тендерах, «ДТЕК Трейдинг», енергетичний підрозділ імперії Ахметова, є безумовним лідером, так само як Рінат Леонідович – беззаперечний лідер будь-яких рейтингів вітчизняних мільярдерів.
Цього року «ДТЕК Трейдинг» виграв підряди на постачання вугілля на загальну суму 11 млрд грн. А 2010-го зміг отримати ще 15 млрд грн. Ці мільярдні контракти укладено з формально державними енергогенеруючими компаніями «Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Західенерго» і «Донецькобленерго». Формально державними тому, що в них ахметівські структури володіють лише міноритарними пакетами акцій, але цілковито контролюють менеджмент підприємств.
Структурам Ріната Леонідовича перепало від держави ще кілька ласих шматочків. Нещодавно вони отримали підряд від Укрзалізниці на постачання рейкових кріплень на 515 млн грн («Метінвест-Україна»), від Донецького обласного управління охорони здоров’я – на постачання лікарських препаратів на 200 млн грн (ТОВ «А’СТА»), постійно виграють бензинові тендери у своєму регіоні на десятки мільйонів («Паралель-М») тощо.

ДРУГ ЯНУКОВИЧА
Наприкінці квітня «Вугілля України» на тендері придбало вугілля на 18 млрд грн. Українські шахтарі видобувають вугілля з надзвичайно високою за світовими мірками собівартістю, і держтрейдер скуповує його, закладаючи в ціну дотацію. Зазвичай такі закупівлі не проводилися на відкритих торгах, оскільки в них закладений неконкурентний сенс – вугілля купується за ціною, вищою від світового рівня, щоб підтримати на плаву вітчизняний вуглепром. Але торішній закон про держзакупівлі змусив проводити їх за відкритою процедурою. І так уперше стало відомо, хто насправді бере участь у розпилі мільярдів.
Отже, учасниками тендера стали півтора десятка справжніх державних вугледобувних підприємств і дві абсолютно приватні структури. Це ПАТ «Луганська вугільна компанія» та Асоціація «ФПФП «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ), які отримали по 950 млн грн кожна із загальної суми 18 млрд грн. 100% акцій першої належить ВАТ «Закритий недиверсифiкований венчурний КIФ «Нові технології», директором якого є Іван Аврамов, відомий як молодший партнер (чи права рука у вугільному бізнесі) депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка. А серед співвласників ДРФЦ є ТОВ «СПС-груп», створене таким собі Олександром Юрченком. Він відомий як співзасновник фірми, що володіє кінотеатром «Зоряний», де кілька років базувався штаб Партії регіонів, а також ТОВ «Дім мисливця», ТОВ «Дом лесника», благодійного фонду «Відродження України», які брали участь у відведенні земельних ділянок під резиденцію Віктора Януковича «Межигір’я».

МІЛЬЯРДИ ЄФРЕМОВИХ
Вражаючі досягнення на ринку держзакупівель демонструє сімейство Олександра Єфремова, лідера парламентської фракції Партії регіонів. Лише цьогоріч через них пройшло понад 1 млрд грн, які були виділені на постачання товарів та робіт державними вугледобувними підприємствами Донбасу.
Для аналізу було взято до уваги тендерні здобутки низки компаній: ТОВ «ДС-8», головним засновником якого є син регіонала Ігор Єфремов; ТОВ «Індекспром» – Наталя Єфремова та давній партнер нардепа Віктор Немліхєр. ТОВ «Торговий дім «Краснолуцький машинобудівний завод» і ПП «Портекс» (зареєстровані на болгарина Колєва Христо Димитрова) у ЗМІ називають «дружніми» до Єфремова, оскільки саме він як губернатор Луганщини домігся приватизації Краснолуцького заводу, який перейшов у власність «Індекспрому» і «Портексу».
Дані про тендерні закупівлі системно публікуються в інтернеті починаючи з середини 2005-го. Отже, з вересня першого постмайданного року, коли Єфремов ще звітував перед Генпрокуратурою за сєверодонецький сепаратизм, згадані вище фірми аж до вересня 2009-го отримали підряди на суму лише 196,27 млн грн. Їхній справжній злет почався наприкінці другого прем’єрського терміну Тимошенко. Але цьому є пояснення. Саме тоді найпрозорливіші бютівці зрозуміли, хто насправді має найбільші шанси перемогти в президентських виборах. Розуміла це й Наталя Королевська, яку багато хто вважав справжнім міністром вуглепрому. Отже, у вересні 2009-го на вулиці Єфремових почали перекидатися перші вантажівки з пряниками. Загалом їх перекинулось до травня 2011-го на 2,05 млрд грн. Половина з них, як уже було зазначено, припала саме на чотири місяці цього року.

ЛЮДИНА БОЙКА
Наприкінці минулого року Юрій Бойко вперше у своїй кар’єрі здобув формальний вплив на вугільну галузь. Раніше він не виходив за нафтогазові межі. Після грудневого злиття Міністерства з питань паливно-енергетичного комплексу і Мінвуглепрому саме Бойко очолив новостворене Міненерго, що призвело не тільки до перетасування кадрової колоди у вугільній галузі. Змінились і напрямки грошових потоків.
Одразу після реорганізації Міненерго двохсотмільйонний контракт на постачання вугілля на харківську «ТЕЦ-2 «Есхар» (контролюється Нафтогазом) виграло ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія». Директором та співзасновниками цієї фірми є британська DV corporation limited та Юлій Іоффе, заступник голови Республіканської партії, яку очолює Юрій Бойко. А в квітні фірма отримала ще 43 млн грн за постачання вугілля на Донбасенерго, яке історично контролює група Ахметова. Звичайно, ці здобутки не йдуть у жодне порівняння з досягненнями Ріната Леонідовича на тендерній ниві, але сам факт вклинення на ринок заслуговує на увагу.

ТИТАН АЛХІМІЇ
Дмитро Фірташ повною мірою виправдовує статус монополіста в хімічній галузі України. За останні місяці його Ostchem Group додала до свого «Кримського титану» контроль над «Стиролом», сєверодонецьким «Азотом» і черкаським «Азотом». Водночас Фірташ заявляє, що «ми не є монополістами, хоч як це дивно». Вочевидь, олігарх має на увазі, що значну частку вітчизняної хімічної галузі контролює держава в особі ДАК «Титан». Проте торішні кадрові призначення й подальші тендерні закупівлі підтверджують: Дмитро Валерійович тримає під ковпаком і державний сектор.
Керівником державного Сумихімпрому 2010-го призначено Ігоря Лазаковича, колишнього менеджера «Кримського титану». А Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК) очолив ще один менеджер з Ostchem Group Володимир Сивак. На прикладі цих держпідприємств можна побачити, як опанував ситуацію Фірташ. Сумчани і запоріжці цього року витратили 202,5 млн грн на закупівлю ільменітового концентрату у фірташівського Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Хоча могли й менше, якби за чотири місяці ціна концентрату від Фірташа не зросла з 654 грн/т до 1800 грн/т. Усе це відбувається на формально відкритих тендерах і за формально чинних наказів Міністерства економіки, якими було зафіксовано ціни на концентрат виробництва ЗАТ «Кримський титан» у розмірі 965 грн (без ПДВ) за тонну та виробництва філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 765 грн/т.
Також на відкритому тендері в лютому ЗТМК уклав угоду вартістю 1,25 млн грн на юридичні послуги з Ostchem Germany GmbH. При цьому українська донька «Остхем Україна» примудрилася на тендері Запорізького титаномагнієвого комбінату із закупівлі електродів обійти ВАТ «Український графіт», яке контролює перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. Саме фірташівська компанія, яка не має стосунку до виробництва електродів, отримала підряд вартістю 27,95 млн грн, вигравши конкурс завдяки тому, що запропонована ціна виявилася дивним чином лише на 50 тис. грн нижчою.

ЛЮБІ ДРУЗІ АЗАРОВА
Спосіб розпилу державних коштів, освоєний у Національному університеті Державної податкової служби України, можливо, найпростіший і найпримітивніший з усіх можливих. Керівником університету є народний депутат від Партії регіонів Петро Мельник, давній товариш Миколи Азарова, з яким вони разом починали будувати податкову службу в 1990-х роках. Університет доволі молодий, тож не дивно, що в нього немає власного гуртожитку. Нічого кращого не знайшли, як за 2,88 млн грн на рік орендувати будівлю для студентів у ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», засновником якої є ректорський син Максим Мельник.
Також університету потрібне житло для викладачів. Тому коштом держбюджету купує квартири в новобудові Ірпіня (саме в цьому райцентрі під Києвом він розташований). Забудовником стало ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство». Головою правління фірми є ректорська сестра Олена Мельник. 43% акцій компанії належить братові нардепа Олександрові Мельнику, ще 20% – вже згадуваному синові Максиму.
Державний університет купував житло за ціною близько $2,4 тис. за м2 (загалом витрачено 11,56 млн грн). Це в півтора-два рази дорожче від вартості квартир у столичних новобудовах.
Не відстають у розпилі державного пирога й безпосередні підлеглі Азарова. У квітні Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів уклало угоду з ТОВ ВП «Побутрембудматеріали» вартістю 18,52 млн грн на ремонт 1254 м2 у будинку уряду. Йдеться про частину горища, шостого і сьомого поверхів в одному з крил будівлі Кабміну. Ремонт одного квадратного метра обійдеться у 14,77 тис. грн – стільки коштує житло в престижних новобудовах Києва. Звідки вийшли такі ціни, має знати засновниця фірми Світлана Біба, вдова народного депутата від Партії регіонів Василя Біби.
Міністерство фінансів на березневому тендері віддало ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» підряд вартістю 2,23 млн грн за послуги із супроводження та модернізації двох втоматизованих інформаційних систем. Директором і засновником ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» є академік Академії економічних наук України Сергій Козаченко, відомий як співавтор видання «Управління змінами в організації. Підходи і проблеми». Іншим співавтором праці є міністр фінансів Федір Ярошенко.

ВРЯТУВАТИ РЯДОВОГО ЄРЕМЕЄВА
Останні кілька років генеральними постачальниками дизпального для Укрзалізниці були структури відомих нафтомагнатів Ігоря Коломойського та Ігоря Єремеєва, поки президентом не став Віктор Янукович, а Мінінфраструктури не очолив Борис Колесніков. У січні Укрзалізниця на тендері обрала постачальником пального лише ТОВ «Укрпостач-Нафтотрейд». До 2010-го одним із засновників компанії був Олександр Слабенко, брат бізнес-партнера Єремеєва Сергія Слабенка, а також Тарас Бас, який торік став депутатом Луцької міськради від БЮТ. Але 2010-го їхній склад змінився – тепер це волинський адвокат Микита Рабан і кіпрська фірма «ОВГ Ойл Вест Лімітед», що дало оглядачам підстави припускати, що єремеєвська група «Континіум» отримала кадрове підкріплення з Донбасу, приховане за вивіскою кіпрського офшору. І саме завдяки донецьким друзям Єремеєв нібито отримав залізничну монополію.
Проте Коломойський не здався. Він уже давно знайшов спільну мову з очільником Міненерго Юрієм Бойком, який і спробував переграти січневий вибір Укрзалізниці. Саме Міненерго в лютому оголосило про перебої з постачанням пального й почало пошуки нового постачальника для залізниці. Тож Укрзалізничпостач був змушений оголосити новий тендер. Але одразу стало зрозуміло, що спроба заколоту буде придушена – Укрзалізницю очолив колишній менеджер Ахметова Володимир Козак із «Лемтрансу». І переможцем конкурсу на 1,72 млрд грн знову оголосили «Укрпостач-Нафтотрейд».

ЗАПЛАТИ І ЛЕТИ
Як відомо, Україна з травня по листопад головуватиме в Комітеті міністрів Ради Європи. Тому для міністра закордонних справ Костянтина Грищенка починаються напружені дні, які передбачають постійні польоти до Брюсселя. Тож МЗС було змушене шукати на тендері свого перевізника. Тендер із пропозицією 1,74 млн грн виграло ТОВ «Авіакомпанія «Аеро-Чартер». Засновники фірми – екс-голова Державіаадміністрації Михайло Семенов та кілька його партнерів. За даними ЗМІ, Семенов є близьким до екс-віце-прем’єра Володимира Сівковича, якого, своєю чергою, пов’язують із першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим. Відомо, що «Аеро-Чартер» обслуговував літак «Гольфстрім» із номером UR-KAS, яким користувалися брати Клюєви (KAS – Клюєв Андрій і Сергій). До речі, Віктор Балога, ще коли був головою Секретаріату президента Віктора Ющенка, постійно літав на рідне Закарпаття саме літаками «Аеро-Чартеру». Хоча тоді Сівкович із Клюєвим перебували в опозиції до Ющенка.

БУБНОВИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК
Голова Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка на цілком законних підставах володіє донецькою фірмою «Монблан», яка багато років поспіль виграє тендери на постачання харчів та бензину установам Донецька. З його рук харчуються місцеві школярі та студенти спортивного училища імені Бубки. Звичайна справа: свій до свого по своє. Проте багаторічні «амурні» стосунки з одним постачальником, який загадковим чином виграє всі торги, мають і зворотний бік медалі. У березні, коли середня ціна бензину в Україні тільки наближалася до 10 грн/л, «Монблан» продав Донецькому юридичному інституту пальне по 10,89 грн за літр. А вже в травні Донецький міськвиконком заправився в «Монблана» по 12,80 грн/л. Чи варто згадувати, що на цих тендерах витрачалися не тисячі й не десятки тисяч гривень, а майже мільйонні суми. І навіть 10% із них можуть стати приємним додатком до офіційної зарплати будь-якого голови НОК.

 
Джерело

Про користь серця

Світлана Ройз

На психотерапевтичному прийомі сімейна пара.

Дружина. Він мене зовсім не розуміє! З ним неможливо ні про що розмовляти!

Чоловік. Але ж тобі все одно, що я кажу, що думаю!

Психотерапевт. Давайте зараз пригадаємо вашу останню суперечку, сварку. Пригадали? А тепер, будь ласка, мовчки поміняйтеся місцями. Пересядьте в крісла одне одного. Вслухайтеся, відчуйте. Ви тепер можете відчувати те, що й ваш чоловік, а ви — можете відчути те, що відчуває ваша дружина. Дивіться одне одному у вічі, слухайте серцем і розмовляйте одне з одним серцем.

Через кілька хвилин. Обнявшись.

Дружина. Невже тобі так важко? Я така егоїстка.

Чоловік. Вибач, я й не припускав, що так тебе ображав.

Нещодавно, гуляючи вихідного дня з моєю чотирирічною дитиною містом, ми заглянули до костелу. Розпочиналася служба. Син уперше був у костелі, вперше почув орган, йому було цікаво, і ми вирішили залишитися. Служба велася польською мовою. Через кілька хвилин мій хлопчик запитав: «Мамо, чому я нічого не розумію?» — «Тому що служба йде не знайомою тобі мовою. А ти тепер спробуй слухати не вушками, а сердечком. Добре?» Михайлик просидів усю службу зі сльозами на очах, час від часу повертаючись до мене зі словами: «Мамо, я так тебе люблю». Незнайома мова, якою йшла служба, допомогла і синові, і мені відчути те, що сховане за словами. Я озирнулася — в костелі було багато дітей, у багатьох були такі самі очі, як у мого сина. У них відбивалося те, що вони відчували. І я знала, що вони теж слухають серцем.

Коли ж ми «закриваємо» свої серця? В якому віці ми позбавляємо себе права відчувати? Коли приймаємо рішення (свідоме чи несвідоме), що ця риса — чутливість і відкритість — лише заважає? А потім дивуємося, чому ми самотні, чому нас ніхто не розуміє. І чому воно, серце, щемить, болить, вистрибує. Іноді на прийомах я пропоную клієнтам, особливо тим, хто скаржиться на фізичний дискомфорт у ділянці серця, уявити своє серце зсередини: «Тільки намагайтеся уявити картинку, відмінну від зображень у підручнику анатомії. Як воно, ваше серце, виглядає — як комора, чи торба, чи кімната, а може, якось інакше? Чим воно наповнене?» Наша підсвідомість працює на рівні образів, метафор, відчуттів. Вона з труднощами піддається логіці.

Щоб робота була успішною, ми повинні говорити з підсвідомістю його мовою. І виявляється, наші серця повні голок, каміння, цвяхів, медуз та іншого вантажу. А в перекладі більш прийнятною мовою — це весь наш накопичений негативний психологічний досвід — образи, злість, страхи, недовіра тощо. Щойно ці завали розгрібаються, щойно все це «психологічне сміття» трансформується, людина просто фізично відчуває, як серце ніби відкривається.

Звичайно, це складна й болюча робота. Але дуже вдячна. Серцевий біль і дискомфорт минають, та головне — людина готова знову випромінювати і приймати Любов, адже саме їй місце в серці. А потім, як правило, надходить хвиля образів — серце розпускається квіткою, або випромінює світло, або воно саме стає сонцем. Усі ці «трансформовані» образи й відчуття людина забирає із собою в реальний світ. І знову дивиться на нього, на цей світ, такими очима, як у дітей у костелі. А це означає, що вона пригадала, як це — слухати серцем. І це обов’язково змінить ту реальність, у якій вона перебуває.

Давайте частіше проводити інвентаризацію в серці, звільняючись від усього, що заважає й болить. І не просто викидаючи, а набуваючи досвіду, відчуваючи вдячність до того, що це було і, безперечно, зробило нас сильнішим, мудрішим, терпимішим. Адже у нас завжди є вибір — завалювати серце сміттям чи зберігати там коштовності.

Днями, приїхавши в гості до батьків, я побачила свою улюблену дитячу іграшку — хутряного пожежно-червоного зайця Гошу, якого мама знайшла для мого сина. «Михайлику, це мій Гоша», — сказала я синові. «Так? А ти чому так усміхаєшся, він що, був у тебе в серці?» — запитав мій хлопчик. Скільки ж їх, жителів нашого серця, чекає, що ми просто про них згадаємо, витягнемо з шухляд, як витягаємо старі дитячі іграшки, і вони вдячно відгукнуться й допоможуть нам відкрити щось важливе, тепле та ніжне, і згадати — як це — слухати серцем.

Джерело