Вбивці з Міноборони

21.08.2014,  iPress.ua

Безвідповідальна, наскрізь пронизана корупцією сфера закупівель повинна бути знищена

На корупцію у сфері закупівель можна було менше звертати увагу у мирний час. Коли ж молоді хлопці підставляють під кулі свої тіла - ситуація мусить кардинально змінитися.
 

 

Фото: УНІАН

Преса не раз писала про незрозумілі поставки засобів захисту для військовослужбовців. Окремо виділяли закупівлі бронежилетів, що не відповідали заявленим вимогам. Через це гинули українські бійці.
Проблема не нова. З самого початку війни у Донбасі солдати перебували під свистом куль без відповідного захисту.
Родини військових та волонтери своїми силами забезпечували бійців бронежилетами. Хоча іноді в зону проведення АТО надсилали і підробки.
За Міноборони були аналогічні гріхи, але в цьому випадку мова йде про кримінальну відповідальність. Злочинна недбалість чи попередня змова під час закупівель бронежилетів ставить під питання обороноздатність України.

Мільйонні темпи
До зони українсько-російської війни спорядження, продовольство та засоби захисту надходять кількома шляхами: від держави, волонтерських груп чи сімей військовослужбовців. На початку війни допомога громадських ініціатив відігравала ключову роль у забезпеченні бійців усім необхідним.
Своєю чергою, Міністерство оборони іноді вело себе неадекватно. Поведінка Михайла Коваля часто дивувала експертів та звичайних громадян.
Спочатку головнокомандувач Збройних сил з трибуни парламенту стверджував, що російська техніка не зможе проїхати на територію України, хоча реалії були протилежними. Рівно за місяць в ефірі 1+1 він не зміг відповісти на питання, чому  кордон безперешкодно перетинають 14 установок "Град".
Напрошується висновок, що Коваль не був самостійним гравцем.
Проблеми існували і при закупівлі бронежилетів. Наприкінці червня цей міністр стверджував, що Антимонопольний комітет блокує проведення тендерів. За іншими даними, саме чиновники Міноборони гальмували процес закупівлі через незнання профільного законодавства.
Боротьба за методи проведення тендерів велася і в стінах парламенту. Кілька разів порушувалося питання про новий закон, що виведе придбання товарів та послуг для забезпечення ЗСУ з-під дії закону "Про державні закупівлі".
Активісти вбачали у цьому бажання нардепів сховати процес закупівель від очей громадськості, що унеможливило б контроль за постачальником і цінами.
"Дуже великі потреби військових у багатьох товарах. Думаю, треба прийняти окремий закон на час проведення Антитерористичної операції, який спростив би процес закупівель", - пояснив глава комітету економістів Андрій Новак.

 

Михайло Коваль. Фото gazeta.lviv.ua 

Однак діючий закон дозволяє купувати товари за скороченою процедурою - "закупівля в одного учасника". Зазвичай цей процес триває трохи більше тижня.
Міноборони та військова частина 2276 ВВ МВС - Нацгвардія - часто йшли саме цим шляхом. Зокрема, співпрацювали з компанією "НВП "Темп-3000". Загальна сума закупівель у неї за два місяці перевищує 160 млн грн. Невідомо, чим ця компанія так сподобалася керівництву Міноборони.


Наступним придбанням захисної амуніції для потреб армії стали кулезахисні шоломи та бронежилети четвертого класу захисту без уточнення модифікації. Постачальником знову обрали "Темп-3000".
В обґрунтуванні застосування спрощеної процедури закупівлі вказали, що "існує термінова потреба забезпечити шоломами та бронежилетами персонал органів Державної прикордонної служби, який виконує завдання на ділянках відповідальності Луганського та Донецького прикордонних загонів".



Загальна вартість поставки - 16 266 тис грн. Кожен шолом разом з ПДВ коштував 2 595 грн, бронежилет - 4 500 грн. Чомусь 12 серпня сплачується податок на додану вартість, коли більше місяця тому прийнято закон про звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ засобів індивідуального захисту для потреб АТО.
Президент затягував, але 21 липня таки поставив підпис під цим законом.
Тільки у цьому випадку економія повинна була становити 1 211 тис грн або додатково 560 штук шоломів та 1,5 млн грн або додатково 400 штук бронежилетів. Більше того, преса стверджувала, що замість зниження цін на індивідуальні засоби захисту у зв'язку із скасуванням податкових і митних платежів вони зросли.
Надто багато труднощів виникає через некомпетентність чиновників Міноборони. Цілком можливо, що дехто з вищого офіцерського складу бажає збагатитися і під час закупівель для потреб АТО. Відвертий лобізм екс-"регіонала" та екс-міністра оборони Олександра Кузьмука наштовхує саме на такі висновки.
Черговим підтвердженням порушень стало ініціювання  Генпрокурором Віталієм Яремою перевірки здійснення матеріально-технічного забезпечення військовослужбовців за рахунок бюджетних коштів та благодійних внесків.
Результатами цієї перевірки стали виявлені факти неодноразової необґрунтованої зміни комплектації з 21 березня по 30 квітня 2014 року. Тоді була організована закупівля 17 080 полегшених бронежилетів двох типів: без захисту шиї "Корсар-4" та без захисту шиї та паху "Корсар-М3-1-4" вартістю 71 млн грн.
Наслідок - 67 військових отримали травми шиї чи паху, дехто помер.
Цікаво, що чиновники Міноборони купували "Корсари" у "Темпі-3000" і до, і після 30 квітня. Однак вони швидко зрозуміли, що над ними нависла небезпека.
Передостанній раз, 8 серпня 2014 року, можновладці організували процес за спрощеною процедурою за трьома лотами.
1. Бронежилет "Корсар М3-4" або еквівалент - 3 тис штук.
2. Бронежилет "Корсар М3-4" або еквівалент - 3 тис штук.
3. Бронежилет "Корсар М3-4" або еквівалент - 3 083 штук.


Як тільки Генпрокуратура порушила справу і заявила про це, відбулася наступна закупівля у тієї ж компанії, але без уточнення назви товару. Можна припустити, що ці події пов'язані між собою і не є простим збігом обставин.

Наскрізні підробки
Недавно з'явилася інформація, що волонтери передають у Донбас бронежилети-підробки. Причина була простою: бронежилети не обстрілюють, а після придбання відразу передають у зону АТО.
Широкого розголосу набула історія в Івано-Франківську. Місцевий військовий комісар демонстрував два види бронежилетів: справжні та підроблені. За документацією їх виробили і продавали через ту ж компанію "Темп-3000". Тільки одні захищають життя бійця, інші - прострілюються наскрізь.



Наступною проблемою виявилася відсутність пахової частини в комплектації. Пахова частина, як і додатковий захист шиї, дуже важлива. Саме в область паху був смертельно поранений чоловік Тетяни Чорновол Микола Березовий.
Осіб, що продавали підробки, затримали у Львові. На той момент зловмисники встигли реалізувати більше сотні "бронежилетів" за ціною 1 600 грн кожен, що мінімум удвічі менше за ринкову вартість. Триває слідство.
Дані засоби не втримують кулю калібру 5,45, а в зоні АТО снайпери застосовують калібр 7,62. Кожен влучний постріл у 
такому випадку стає смертельним.
Безвідповідальна, наскрізь пронизана корупцією сфера закупівель повинна бути знищена. На це можна було менше звертати увагу у мирний час. Коли ж молоді хлопці підставляють під кулі свої тіла - ситуація мусить кардинально змінитися.
Генпрокуратура повинна знайти винних. Злочинці повинні сісти за ґрати. Варто перевірити і найближчих родичів верхівки Міноборони. Хай би пояснили, звідки взялися коштовні авто, квартири і будинки. Нема документів - конфіскація.
На сході війна, і ми не маємо права втратити країну.

Головний відповідальний за закупівлі армії досі залишився на своїй посаді

* * *
Джерело: epravda.com.ua

Міноборони купує бронежилети за непрозорою схемою
Бронежилети для сил АТО: причини і вирішення проблеми
Проти керівництва Міноборони незабаром відкриють кримінальні справи
Мародери і зраднику в тилу

Брат Яценюка и люди Януковича зарабатывают на больных детях

28.08.2013, Дмитрий Гнап, Мария Усенко, для УП 

Шість із десяти смертей в Україні, за даними ВООЗ, – від серцевих захворювань. Скоротити кількість померлих від хвороб серця українська влада обіцяє багато років.

Уряд Азарова не став винятком. "Ми домовилися з вашим керівництвом про будівництво найсучаснішого, найкращого в Україні корпусу серцево-судинної хірургії", – казав восени 2012-го прем'єр Микола Азаров на зустрічі із працівниками інституту імені Амосова. "Цей корпус має бути навіть кращим, ніж усі центри, які вже працюють у Європі", – з пафосом просторікував прем'єр-міністр про нову лікарню для сердечників.

"Не можна, щоб сюди на будівництво прийшли "шаромижники". Треба, щоб прийшла солідна будівельна організація. Щоб взялася і головою відповідала!" – таку фінальну настанову дав Азаров перед спорудженням нового корпусу.

Микола Азаров обіцяє захистити кардіохірургів від шаромижників. Фото прес-служби КМУ

Минув майже рік.

Усе сталося точно навпаки: будівництво нового корпусу серцево-судинної хірургії інституту Амосова досі не почалося. А замість "солідної будівельної компанії", тендер на мільярд гривень розіграли між собою дві сумнівні фірми без офісів і телефонів.

Для нас не стало новиною, коли з'ясувалося, що одна з компаній пов'язана із президентом Януковичем.

Більш несподіваним виявилося те, що нитки від другого учасника закупівлі тягнуться до родича одного з лідерів української опозиції.

А ось і "шаромижники"

ТОВ "АМТ-Бізнес" та ТОВ "Криворіжіндастербуд" – лише ці дві компанії в лютому цього року взяли участь у тендері на спорудження нового корпусу для серцевих хворих.

Перша "фірма" пропонувала будувати його за 928 мільйонів гривень. Друга просила на 65 мільйонів більше. Замовником виступило Управління капітального будівництва, УКБ, Академії медичних наук України. Воно й влаштувало закупівлю.

Директор інституту Амосова академік Геннадій Книшов розповідає, як готувався тендер: "В це управління підібрали не дуже компетентних людей. Половина бюджету проекту була закладена на будівельні роботи, а ще половина, близько 500 мільйонів гривень – на закупівлю обладнання. Так у нас навіть ніхто не поцікавився, яка апаратура нам потрібна. Можна сказати, що кошторис на обладнання взяли просто зі стелі!"

Невідомі фірми взялися освоїти майже мільярд на клініку для серцевих хворих

В управлінні капітального будівництва АМН України від коментарів відмовилися. Як виявилося, усі відповідальні за скандальну закупівлю вже евакуювалися з місця події:

– Можна почути Сергія Шульгіна – відповідального за проведення тендеру?

– Він звільнився.

– А пана Сичевського – члена тендерного комітету?

– І він звільнився.

– А Сіжук?

– Звільнився.

– А Костенко, напевне, теж звільнився?

– От бачите, ви все знаєте.

Дитяча кардіологія. Маленькі пацієнти інституту Амосова чекають на відкриття нового корпусу. Фото прес-служби КМУ

Через таку люб'язність, "Слідству.Інфо" довелося самостійно розшукувати скандальних учасників тендеру та їхніх покровителів.

У тому, що ТОВ "АМТ-Бізнес" та ТОВ "Криворіжіндастербуд" виконували лише функції посередників, сумнівів майже не було. Сміхотворні статутні фонди, відсутність офісів, невідомі інтернету засновники – обидві фірми мали весь набір ознак фірм-"прокладок". Претендуючи на мільярдне замовлення, ТОВ "АМТ-Бізнес", наприклад, мало статутний фонд,за даними "Наших Грошей", лише в 12 тисяч гривень.

"АМТ-Бізнес"? Пам'ятаю цю фірму. Я був її засновником якийсь час", – каже підприємець Тарас Максим'юк із Київщини – "Пару років тому я її продав, бо це було простіше, ніж її закривати. Тим більше, у фірми була будівельна ліцензія. Кому продав? Та приїхав якийсь чоловік, пішли до нотаріуса. Я навіть його телефонів не зберіг".

Ми розшукали нового власника АМТ-Бізнесу. "Хочете знати, який олігарх стоїть за нашою фірмою? – каже Олександр Примаков, на якого тепер зареєстроване скандальне підприємство. – Для цього вам доведеться добряче попрацювати!"

"Доктор Зло"

Ігор Філіпенко – один із найменш публічних "донецьких". Постійне перебування "у тіні" тільки підкреслює його завдання й статус: контроль над багатомільярдними потоками державних закупівель в інтересах Сім'ї.

Донеччанин Ігор Філіпенко – сірий кардинал українських тендерів

Цей донецький підприємець, після Помаранчевої революції емігрував до Канади, де став власником кількох невеликих компаній.

На сайті Американської комісії з цінних паперів та біржпрізвище Філіпенка досі фігурує з приставкою "Dr.", тобто "доктор".

Так американці віддають належне диплому Донецького медичного університету, який закінчив колись Філіпенко.

Після приходу до влади Януковича, доктор Філіпенко повернувся в Україну. Втім, здається, лікувати людей йому вже не цікаво.

Куди масштабніша справа – українські державні тендери.

В американській звітності Філіпенко вказує, що володіє кількома компаніями: офшорною "Oledo Associated S.A." та українськими "Вік Ойл" та "Восток Енергія".

За даними "Наших Грошей", саме цими компаніями були створені фірми-учасниці наймасштабніших оборудок у сфері українських державних закупівель: ТОВ "Газенерголізинг", ТОВ "Оіл-Рівер", та інші.

А скандально відоме ТОВ "Хліб Інвестбуд" Ігор Філіпенко очолював особисто.

"Слідство.Інфо", спираючись на дані сайту "Закупівлі.Тексти"  підбило підсумок тендерних успіхів фірм доктора Філіпенка за останні кілька років.

Назва фірми	Галузь	Отримано коштів на тендерах (у мільярдах гривень)
ТОВ "Хліб Інвестбуд"	Сільське господарство	4,35
ТОВ "Оіл-Рівер", ТОВ "Албента"	Сільське господарство	1,54
ТОВ "Газенерголізінг"	Вугільна	3,5
ТОВ "Метробудкомплект"	Залізниця	4,46
ТОВ "ГТС-Оіл", ТОВ ТД "Нафтопостач"	Залізниця	0,9
РАЗОМ:		14 мільярдів750 мільйонів гривень

Важко повірити, що такий шматок державних фінансів Філіпенкові дали б відкусити без відома й дозволу президента Януковича. Принаймні, є ланцюжок, який пов'язує не лише їх обох, але й предмет цього матеріалу – тендер на будівництво корпусу для серцевих хворих.

Вивчаючи протоколи тендерних закупівель, ми помітили, що багато компаній "з орбіти Філіпенка" створені юридичною фірмою "Стайлінг". Остання стала відома завдяки минулорічному розслідуванню "Української Правди".

Ішлося про ТОВ "Прем'єр Лізинг", зареєстроване на нікому не відомого мешканця Луганської області. Це товариство минулого року отримало державне замовлення на 5 мільярдів гривень від Укрзалізниці. А кілька тижнів тому, як повідомили "Наші Гроші", залізничники довантажили "Прем'єр Лізингу" ще 22 мільярди гривень.

Звідки в безіменної фірми такий вплив на Укрзалізницю?

УП з'ясувала, що ТОВ "Прем'єр Лізинг" має такий самий телефон, як і юридична фірма "Стайлінг": (044) 581-5291. А сама фірма "Стайлінг" є засновником фонду "Домінанта", контроль над яким належав ТОВ "Танталіт". На останнє записані землі президентської резиденції "Межигір'я".

Отже, від залізничних мільярдів дорога стелеться просто до президентської Сім'ї.

Напевне, ні для кого не буде несподіванки в тому, що ТОВ "АМТ-Бізнес" – переможець мільярдного тендеру на будівництво корпусу для серцевих хворих – має той самий телефон, що й фірма "Стайлінг". Він, як і "Прем'єр Лізинг", створений і обслуговується "межигірськими" юристами.

Скріншот з ЄДР: АМТ-Бізнес

Але другий учасник "сердечного" тендеру – ТОВ "Криворіжіндастербуд" – викликає не меншу цікавість.

Межигірська братва

Солідний новий будинок у селі Нові Петрівці під Києвом. Тут розташовано президентську резиденцію "Межигір'я". У двохстах метрах від неї, на вулиці Вишгородській, живе ще один герой нашого матеріалу. Дзвонимо в дзвінок домофону, жіночий голос з будинку вітається через динамік: "А можна поговорити з Яценюком Володимиром Степановичем?" – "Він на роботі. Вибачте, нічим не можу допомогти".

Сусід Віктора Януковича – Володимир Яценюк. Будинок у селі Нові Петрівці. Фото "Слідство.Інфо"

Прикро, адже на роботі Володимир Яценюк теж не хоче спілкуватись з журналістами "Слідства.Інфо", передаючи відмови секретаркам.

Володимир Яценюк працює в компанії "БФ Груп". Ця фірма належить вихідцю з Донеччини – бізнесмену Леоніду Юрушеву. Одним з основних її проектів є митний термінал у селі Мартусівка, що під Києвом. Тут на приватній території сидять працівники Держмитслужби, і саме сюди їздять розмитнювати свій імпорт підприємства, що працюють у Київській області.

Саме тут, за адресою Київська область, село Мартусівка, вулиця Мойсеєва, 72, зареєстроване ТОВ "Криворіжіндастербуд" – другий учасник тендеру на будівництво корпусу серцево-судинної хірургії.

Такий збіг навряд чи є випадковим.

На відміну від київських багатоповерхівок, ця адреса не може бути місцем масової реєстрації непов'язаних між собою фірм. Оскільки це закрита територія, і чужих сюди не пускають. Отже, власники терміналу мають певне відношення до скандального тендеру.

Щоправда, після того як ми ще навесні почали цікавитись цією державною закупівлею, Володимир Яценюк вийшов зі складу засновників структур, що входять до "БФ Груп".

Втім, в інтернеті залишилося достатньо згадок про його причетність до цієї компанії. Наприклад, його ім'я досі фігурує в бізнес-довідниках або в минулорічній публікації видання"Forbes-Україна". Там про Володимира Яценюка й очолюване ним "БФ Груп" згадується, як про власників одного з магазинів дьюті-фрі в аеропорті "Бориспіль".

Ким же доводиться Володимир Яценюк лідеру опозиції – Арсенію Яценюку? Оскільки сам пан Володимир ухилявся від відповіді на це питання, довелося спитати Арсенія Петровича.

– Яценюк Володимир Степанович – це ваш родич? Він – директор компанії "БФ Груп".

– Я не знаю якої компанії він директор, але якщо в нього прізвище Яценюк, то... це… мій або двоюрідний або троюрідний брат.

Машини "Фронту Змін" були помічені на закритій парковці фірми Юрушева. Саме тут зареєстрований другий учасник "серцевого" тендеру. Фото "Слідство.Інфо"

Дуже дивно, що Арсеній Петрович не пам'ятає, ким йому точно доводиться Володимир Яценюк. Адже, крім того, що вони сусіди – нагадаємо, Арсеній Яценюк також мешкає в Нових Петрівцях поблизу Межигір'я – вони ще й працювали в одній структурі.

Відповідно до відкритих даних фондового ринку, Володимир Яценюк раніше очолював валютний відділ банку "Аваль". А Арсеній Яценюк працював заступником голови правління в цьому ж банку. Наші джерела стверджують, що Володимир Яценюк – двоюрідний брат Арсенія Яценюка.

Можливо, Арсеній Петрович соромиться того, що його брат так глибоко інтегрований в оточення Януковича?

Адже шеф Володимира Яценюка – Леонід Юрушев – давно став частиною нинішнього владного угрупування. Саме він у 2008-2009 роках фінансував Арсенія Яценюка.

Віктор Янукович не тільки три роки тому влаштував свій президентський виборчий прес-центр у готелі Юрушева "ІнтерКонтиненталь". Президент також призначив компаньйона Юрушева, Павла Лебедєва, міністром оборони. Їхня спільна фірма заробляє десятки мільйонів на обслуговуванні підрядів "Укрзалізниці".

Управляючий фонд Юрушева "Унібудінвест", який контролює митний термінал у Мартусівці,має ту ж саму адресу реєстрації – Київ, вулиця Козацька, 120/4, – що й сервісна компанія "Формула", фірма Філіпенка, яка виграє численні державні тендери на постачання нафтопродуктів.

І як тут не згадати, що сам Ігор Філіпенко змінив на посаді керівника скандального "Хліб Інвестбуду" – Роберта Бровді, котрий в Арсенія Яценюка керував закарпатським осередком ФЗ.

Наостанок з'ясувалося, що за даними системи СМІДА, двоюрідний брат Арсенія Яценюка є також засновником ПрАТ "Агропромкомплект". Це підприємством володіє частками в компаніях: "Львівгаз", "Закарпатгаз", "Іванофранківськгаз" та "Чернівцігаз". Вони, у свою чергу, контролюються бізнесменом Дмитром Фірташем.

Але в чиїх інтересах Володимир Яценюк контролює частку в газовому бізнесі – він розповідати відмовився.

"Слідство.Інфо" – проект за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.

Дмитро Гнап, Марія Усенко, "Слідство.Інфо", спеціально для УП

Оператори тендерного доїння

7 червня, 2011  ▪  Юрій Ніколов

«Тиждень» виокремив найбільші оборудки на ринку 
державних  закупівель цього року та визначив основних 
«героїв» багатомільярдного розпилу бюджетних коштів

ЦАР ГОРИ
З погляду абсолютної кількості коштів, здобутих на цьогорічних тендерах, «ДТЕК Трейдинг», енергетичний підрозділ імперії Ахметова, є безумовним лідером, так само як Рінат Леонідович – беззаперечний лідер будь-яких рейтингів вітчизняних мільярдерів.
Цього року «ДТЕК Трейдинг» виграв підряди на постачання вугілля на загальну суму 11 млрд грн. А 2010-го зміг отримати ще 15 млрд грн. Ці мільярдні контракти укладено з формально державними енергогенеруючими компаніями «Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Західенерго» і «Донецькобленерго». Формально державними тому, що в них ахметівські структури володіють лише міноритарними пакетами акцій, але цілковито контролюють менеджмент підприємств.
Структурам Ріната Леонідовича перепало від держави ще кілька ласих шматочків. Нещодавно вони отримали підряд від Укрзалізниці на постачання рейкових кріплень на 515 млн грн («Метінвест-Україна»), від Донецького обласного управління охорони здоров’я – на постачання лікарських препаратів на 200 млн грн (ТОВ «А’СТА»), постійно виграють бензинові тендери у своєму регіоні на десятки мільйонів («Паралель-М») тощо.

ДРУГ ЯНУКОВИЧА
Наприкінці квітня «Вугілля України» на тендері придбало вугілля на 18 млрд грн. Українські шахтарі видобувають вугілля з надзвичайно високою за світовими мірками собівартістю, і держтрейдер скуповує його, закладаючи в ціну дотацію. Зазвичай такі закупівлі не проводилися на відкритих торгах, оскільки в них закладений неконкурентний сенс – вугілля купується за ціною, вищою від світового рівня, щоб підтримати на плаву вітчизняний вуглепром. Але торішній закон про держзакупівлі змусив проводити їх за відкритою процедурою. І так уперше стало відомо, хто насправді бере участь у розпилі мільярдів.
Отже, учасниками тендера стали півтора десятка справжніх державних вугледобувних підприємств і дві абсолютно приватні структури. Це ПАТ «Луганська вугільна компанія» та Асоціація «ФПФП «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ), які отримали по 950 млн грн кожна із загальної суми 18 млрд грн. 100% акцій першої належить ВАТ «Закритий недиверсифiкований венчурний КIФ «Нові технології», директором якого є Іван Аврамов, відомий як молодший партнер (чи права рука у вугільному бізнесі) депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка. А серед співвласників ДРФЦ є ТОВ «СПС-груп», створене таким собі Олександром Юрченком. Він відомий як співзасновник фірми, що володіє кінотеатром «Зоряний», де кілька років базувався штаб Партії регіонів, а також ТОВ «Дім мисливця», ТОВ «Дом лесника», благодійного фонду «Відродження України», які брали участь у відведенні земельних ділянок під резиденцію Віктора Януковича «Межигір’я».

МІЛЬЯРДИ ЄФРЕМОВИХ
Вражаючі досягнення на ринку держзакупівель демонструє сімейство Олександра Єфремова, лідера парламентської фракції Партії регіонів. Лише цьогоріч через них пройшло понад 1 млрд грн, які були виділені на постачання товарів та робіт державними вугледобувними підприємствами Донбасу.
Для аналізу було взято до уваги тендерні здобутки низки компаній: ТОВ «ДС-8», головним засновником якого є син регіонала Ігор Єфремов; ТОВ «Індекспром» – Наталя Єфремова та давній партнер нардепа Віктор Немліхєр. ТОВ «Торговий дім «Краснолуцький машинобудівний завод» і ПП «Портекс» (зареєстровані на болгарина Колєва Христо Димитрова) у ЗМІ називають «дружніми» до Єфремова, оскільки саме він як губернатор Луганщини домігся приватизації Краснолуцького заводу, який перейшов у власність «Індекспрому» і «Портексу».
Дані про тендерні закупівлі системно публікуються в інтернеті починаючи з середини 2005-го. Отже, з вересня першого постмайданного року, коли Єфремов ще звітував перед Генпрокуратурою за сєверодонецький сепаратизм, згадані вище фірми аж до вересня 2009-го отримали підряди на суму лише 196,27 млн грн. Їхній справжній злет почався наприкінці другого прем’єрського терміну Тимошенко. Але цьому є пояснення. Саме тоді найпрозорливіші бютівці зрозуміли, хто насправді має найбільші шанси перемогти в президентських виборах. Розуміла це й Наталя Королевська, яку багато хто вважав справжнім міністром вуглепрому. Отже, у вересні 2009-го на вулиці Єфремових почали перекидатися перші вантажівки з пряниками. Загалом їх перекинулось до травня 2011-го на 2,05 млрд грн. Половина з них, як уже було зазначено, припала саме на чотири місяці цього року.

ЛЮДИНА БОЙКА
Наприкінці минулого року Юрій Бойко вперше у своїй кар’єрі здобув формальний вплив на вугільну галузь. Раніше він не виходив за нафтогазові межі. Після грудневого злиття Міністерства з питань паливно-енергетичного комплексу і Мінвуглепрому саме Бойко очолив новостворене Міненерго, що призвело не тільки до перетасування кадрової колоди у вугільній галузі. Змінились і напрямки грошових потоків.
Одразу після реорганізації Міненерго двохсотмільйонний контракт на постачання вугілля на харківську «ТЕЦ-2 «Есхар» (контролюється Нафтогазом) виграло ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія». Директором та співзасновниками цієї фірми є британська DV corporation limited та Юлій Іоффе, заступник голови Республіканської партії, яку очолює Юрій Бойко. А в квітні фірма отримала ще 43 млн грн за постачання вугілля на Донбасенерго, яке історично контролює група Ахметова. Звичайно, ці здобутки не йдуть у жодне порівняння з досягненнями Ріната Леонідовича на тендерній ниві, але сам факт вклинення на ринок заслуговує на увагу.

ТИТАН АЛХІМІЇ
Дмитро Фірташ повною мірою виправдовує статус монополіста в хімічній галузі України. За останні місяці його Ostchem Group додала до свого «Кримського титану» контроль над «Стиролом», сєверодонецьким «Азотом» і черкаським «Азотом». Водночас Фірташ заявляє, що «ми не є монополістами, хоч як це дивно». Вочевидь, олігарх має на увазі, що значну частку вітчизняної хімічної галузі контролює держава в особі ДАК «Титан». Проте торішні кадрові призначення й подальші тендерні закупівлі підтверджують: Дмитро Валерійович тримає під ковпаком і державний сектор.
Керівником державного Сумихімпрому 2010-го призначено Ігоря Лазаковича, колишнього менеджера «Кримського титану». А Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК) очолив ще один менеджер з Ostchem Group Володимир Сивак. На прикладі цих держпідприємств можна побачити, як опанував ситуацію Фірташ. Сумчани і запоріжці цього року витратили 202,5 млн грн на закупівлю ільменітового концентрату у фірташівського Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Хоча могли й менше, якби за чотири місяці ціна концентрату від Фірташа не зросла з 654 грн/т до 1800 грн/т. Усе це відбувається на формально відкритих тендерах і за формально чинних наказів Міністерства економіки, якими було зафіксовано ціни на концентрат виробництва ЗАТ «Кримський титан» у розмірі 965 грн (без ПДВ) за тонну та виробництва філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 765 грн/т.
Також на відкритому тендері в лютому ЗТМК уклав угоду вартістю 1,25 млн грн на юридичні послуги з Ostchem Germany GmbH. При цьому українська донька «Остхем Україна» примудрилася на тендері Запорізького титаномагнієвого комбінату із закупівлі електродів обійти ВАТ «Український графіт», яке контролює перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. Саме фірташівська компанія, яка не має стосунку до виробництва електродів, отримала підряд вартістю 27,95 млн грн, вигравши конкурс завдяки тому, що запропонована ціна виявилася дивним чином лише на 50 тис. грн нижчою.

ЛЮБІ ДРУЗІ АЗАРОВА
Спосіб розпилу державних коштів, освоєний у Національному університеті Державної податкової служби України, можливо, найпростіший і найпримітивніший з усіх можливих. Керівником університету є народний депутат від Партії регіонів Петро Мельник, давній товариш Миколи Азарова, з яким вони разом починали будувати податкову службу в 1990-х роках. Університет доволі молодий, тож не дивно, що в нього немає власного гуртожитку. Нічого кращого не знайшли, як за 2,88 млн грн на рік орендувати будівлю для студентів у ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», засновником якої є ректорський син Максим Мельник.
Також університету потрібне житло для викладачів. Тому коштом держбюджету купує квартири в новобудові Ірпіня (саме в цьому райцентрі під Києвом він розташований). Забудовником стало ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство». Головою правління фірми є ректорська сестра Олена Мельник. 43% акцій компанії належить братові нардепа Олександрові Мельнику, ще 20% – вже згадуваному синові Максиму.
Державний університет купував житло за ціною близько $2,4 тис. за м2 (загалом витрачено 11,56 млн грн). Це в півтора-два рази дорожче від вартості квартир у столичних новобудовах.
Не відстають у розпилі державного пирога й безпосередні підлеглі Азарова. У квітні Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів уклало угоду з ТОВ ВП «Побутрембудматеріали» вартістю 18,52 млн грн на ремонт 1254 м2 у будинку уряду. Йдеться про частину горища, шостого і сьомого поверхів в одному з крил будівлі Кабміну. Ремонт одного квадратного метра обійдеться у 14,77 тис. грн – стільки коштує житло в престижних новобудовах Києва. Звідки вийшли такі ціни, має знати засновниця фірми Світлана Біба, вдова народного депутата від Партії регіонів Василя Біби.
Міністерство фінансів на березневому тендері віддало ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» підряд вартістю 2,23 млн грн за послуги із супроводження та модернізації двох втоматизованих інформаційних систем. Директором і засновником ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» є академік Академії економічних наук України Сергій Козаченко, відомий як співавтор видання «Управління змінами в організації. Підходи і проблеми». Іншим співавтором праці є міністр фінансів Федір Ярошенко.

ВРЯТУВАТИ РЯДОВОГО ЄРЕМЕЄВА
Останні кілька років генеральними постачальниками дизпального для Укрзалізниці були структури відомих нафтомагнатів Ігоря Коломойського та Ігоря Єремеєва, поки президентом не став Віктор Янукович, а Мінінфраструктури не очолив Борис Колесніков. У січні Укрзалізниця на тендері обрала постачальником пального лише ТОВ «Укрпостач-Нафтотрейд». До 2010-го одним із засновників компанії був Олександр Слабенко, брат бізнес-партнера Єремеєва Сергія Слабенка, а також Тарас Бас, який торік став депутатом Луцької міськради від БЮТ. Але 2010-го їхній склад змінився – тепер це волинський адвокат Микита Рабан і кіпрська фірма «ОВГ Ойл Вест Лімітед», що дало оглядачам підстави припускати, що єремеєвська група «Континіум» отримала кадрове підкріплення з Донбасу, приховане за вивіскою кіпрського офшору. І саме завдяки донецьким друзям Єремеєв нібито отримав залізничну монополію.
Проте Коломойський не здався. Він уже давно знайшов спільну мову з очільником Міненерго Юрієм Бойком, який і спробував переграти січневий вибір Укрзалізниці. Саме Міненерго в лютому оголосило про перебої з постачанням пального й почало пошуки нового постачальника для залізниці. Тож Укрзалізничпостач був змушений оголосити новий тендер. Але одразу стало зрозуміло, що спроба заколоту буде придушена – Укрзалізницю очолив колишній менеджер Ахметова Володимир Козак із «Лемтрансу». І переможцем конкурсу на 1,72 млрд грн знову оголосили «Укрпостач-Нафтотрейд».

ЗАПЛАТИ І ЛЕТИ
Як відомо, Україна з травня по листопад головуватиме в Комітеті міністрів Ради Європи. Тому для міністра закордонних справ Костянтина Грищенка починаються напружені дні, які передбачають постійні польоти до Брюсселя. Тож МЗС було змушене шукати на тендері свого перевізника. Тендер із пропозицією 1,74 млн грн виграло ТОВ «Авіакомпанія «Аеро-Чартер». Засновники фірми – екс-голова Державіаадміністрації Михайло Семенов та кілька його партнерів. За даними ЗМІ, Семенов є близьким до екс-віце-прем’єра Володимира Сівковича, якого, своєю чергою, пов’язують із першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим. Відомо, що «Аеро-Чартер» обслуговував літак «Гольфстрім» із номером UR-KAS, яким користувалися брати Клюєви (KAS – Клюєв Андрій і Сергій). До речі, Віктор Балога, ще коли був головою Секретаріату президента Віктора Ющенка, постійно літав на рідне Закарпаття саме літаками «Аеро-Чартеру». Хоча тоді Сівкович із Клюєвим перебували в опозиції до Ющенка.

БУБНОВИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК
Голова Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка на цілком законних підставах володіє донецькою фірмою «Монблан», яка багато років поспіль виграє тендери на постачання харчів та бензину установам Донецька. З його рук харчуються місцеві школярі та студенти спортивного училища імені Бубки. Звичайна справа: свій до свого по своє. Проте багаторічні «амурні» стосунки з одним постачальником, який загадковим чином виграє всі торги, мають і зворотний бік медалі. У березні, коли середня ціна бензину в Україні тільки наближалася до 10 грн/л, «Монблан» продав Донецькому юридичному інституту пальне по 10,89 грн за літр. А вже в травні Донецький міськвиконком заправився в «Монблана» по 12,80 грн/л. Чи варто згадувати, що на цих тендерах витрачалися не тисячі й не десятки тисяч гривень, а майже мільйонні суми. І навіть 10% із них можуть стати приємним додатком до офіційної зарплати будь-якого голови НОК.

 
Джерело