Оператори тендерного доїння

7 червня, 2011  ▪  Юрій Ніколов

«Тиждень» виокремив найбільші оборудки на ринку 
державних  закупівель цього року та визначив основних 
«героїв» багатомільярдного розпилу бюджетних коштів

ЦАР ГОРИ
З погляду абсолютної кількості коштів, здобутих на цьогорічних тендерах, «ДТЕК Трейдинг», енергетичний підрозділ імперії Ахметова, є безумовним лідером, так само як Рінат Леонідович – беззаперечний лідер будь-яких рейтингів вітчизняних мільярдерів.
Цього року «ДТЕК Трейдинг» виграв підряди на постачання вугілля на загальну суму 11 млрд грн. А 2010-го зміг отримати ще 15 млрд грн. Ці мільярдні контракти укладено з формально державними енергогенеруючими компаніями «Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Західенерго» і «Донецькобленерго». Формально державними тому, що в них ахметівські структури володіють лише міноритарними пакетами акцій, але цілковито контролюють менеджмент підприємств.
Структурам Ріната Леонідовича перепало від держави ще кілька ласих шматочків. Нещодавно вони отримали підряд від Укрзалізниці на постачання рейкових кріплень на 515 млн грн («Метінвест-Україна»), від Донецького обласного управління охорони здоров’я – на постачання лікарських препаратів на 200 млн грн (ТОВ «А’СТА»), постійно виграють бензинові тендери у своєму регіоні на десятки мільйонів («Паралель-М») тощо.

ДРУГ ЯНУКОВИЧА
Наприкінці квітня «Вугілля України» на тендері придбало вугілля на 18 млрд грн. Українські шахтарі видобувають вугілля з надзвичайно високою за світовими мірками собівартістю, і держтрейдер скуповує його, закладаючи в ціну дотацію. Зазвичай такі закупівлі не проводилися на відкритих торгах, оскільки в них закладений неконкурентний сенс – вугілля купується за ціною, вищою від світового рівня, щоб підтримати на плаву вітчизняний вуглепром. Але торішній закон про держзакупівлі змусив проводити їх за відкритою процедурою. І так уперше стало відомо, хто насправді бере участь у розпилі мільярдів.
Отже, учасниками тендера стали півтора десятка справжніх державних вугледобувних підприємств і дві абсолютно приватні структури. Це ПАТ «Луганська вугільна компанія» та Асоціація «ФПФП «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ), які отримали по 950 млн грн кожна із загальної суми 18 млрд грн. 100% акцій першої належить ВАТ «Закритий недиверсифiкований венчурний КIФ «Нові технології», директором якого є Іван Аврамов, відомий як молодший партнер (чи права рука у вугільному бізнесі) депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка. А серед співвласників ДРФЦ є ТОВ «СПС-груп», створене таким собі Олександром Юрченком. Він відомий як співзасновник фірми, що володіє кінотеатром «Зоряний», де кілька років базувався штаб Партії регіонів, а також ТОВ «Дім мисливця», ТОВ «Дом лесника», благодійного фонду «Відродження України», які брали участь у відведенні земельних ділянок під резиденцію Віктора Януковича «Межигір’я».

МІЛЬЯРДИ ЄФРЕМОВИХ
Вражаючі досягнення на ринку держзакупівель демонструє сімейство Олександра Єфремова, лідера парламентської фракції Партії регіонів. Лише цьогоріч через них пройшло понад 1 млрд грн, які були виділені на постачання товарів та робіт державними вугледобувними підприємствами Донбасу.
Для аналізу було взято до уваги тендерні здобутки низки компаній: ТОВ «ДС-8», головним засновником якого є син регіонала Ігор Єфремов; ТОВ «Індекспром» – Наталя Єфремова та давній партнер нардепа Віктор Немліхєр. ТОВ «Торговий дім «Краснолуцький машинобудівний завод» і ПП «Портекс» (зареєстровані на болгарина Колєва Христо Димитрова) у ЗМІ називають «дружніми» до Єфремова, оскільки саме він як губернатор Луганщини домігся приватизації Краснолуцького заводу, який перейшов у власність «Індекспрому» і «Портексу».
Дані про тендерні закупівлі системно публікуються в інтернеті починаючи з середини 2005-го. Отже, з вересня першого постмайданного року, коли Єфремов ще звітував перед Генпрокуратурою за сєверодонецький сепаратизм, згадані вище фірми аж до вересня 2009-го отримали підряди на суму лише 196,27 млн грн. Їхній справжній злет почався наприкінці другого прем’єрського терміну Тимошенко. Але цьому є пояснення. Саме тоді найпрозорливіші бютівці зрозуміли, хто насправді має найбільші шанси перемогти в президентських виборах. Розуміла це й Наталя Королевська, яку багато хто вважав справжнім міністром вуглепрому. Отже, у вересні 2009-го на вулиці Єфремових почали перекидатися перші вантажівки з пряниками. Загалом їх перекинулось до травня 2011-го на 2,05 млрд грн. Половина з них, як уже було зазначено, припала саме на чотири місяці цього року.

ЛЮДИНА БОЙКА
Наприкінці минулого року Юрій Бойко вперше у своїй кар’єрі здобув формальний вплив на вугільну галузь. Раніше він не виходив за нафтогазові межі. Після грудневого злиття Міністерства з питань паливно-енергетичного комплексу і Мінвуглепрому саме Бойко очолив новостворене Міненерго, що призвело не тільки до перетасування кадрової колоди у вугільній галузі. Змінились і напрямки грошових потоків.
Одразу після реорганізації Міненерго двохсотмільйонний контракт на постачання вугілля на харківську «ТЕЦ-2 «Есхар» (контролюється Нафтогазом) виграло ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія». Директором та співзасновниками цієї фірми є британська DV corporation limited та Юлій Іоффе, заступник голови Республіканської партії, яку очолює Юрій Бойко. А в квітні фірма отримала ще 43 млн грн за постачання вугілля на Донбасенерго, яке історично контролює група Ахметова. Звичайно, ці здобутки не йдуть у жодне порівняння з досягненнями Ріната Леонідовича на тендерній ниві, але сам факт вклинення на ринок заслуговує на увагу.

ТИТАН АЛХІМІЇ
Дмитро Фірташ повною мірою виправдовує статус монополіста в хімічній галузі України. За останні місяці його Ostchem Group додала до свого «Кримського титану» контроль над «Стиролом», сєверодонецьким «Азотом» і черкаським «Азотом». Водночас Фірташ заявляє, що «ми не є монополістами, хоч як це дивно». Вочевидь, олігарх має на увазі, що значну частку вітчизняної хімічної галузі контролює держава в особі ДАК «Титан». Проте торішні кадрові призначення й подальші тендерні закупівлі підтверджують: Дмитро Валерійович тримає під ковпаком і державний сектор.
Керівником державного Сумихімпрому 2010-го призначено Ігоря Лазаковича, колишнього менеджера «Кримського титану». А Запорізький титаномагнієвий комбінат (ЗТМК) очолив ще один менеджер з Ostchem Group Володимир Сивак. На прикладі цих держпідприємств можна побачити, як опанував ситуацію Фірташ. Сумчани і запоріжці цього року витратили 202,5 млн грн на закупівлю ільменітового концентрату у фірташівського Вільногірського гірничо-металургійного комбінату. Хоча могли й менше, якби за чотири місяці ціна концентрату від Фірташа не зросла з 654 грн/т до 1800 грн/т. Усе це відбувається на формально відкритих тендерах і за формально чинних наказів Міністерства економіки, якими було зафіксовано ціни на концентрат виробництва ЗАТ «Кримський титан» у розмірі 965 грн (без ПДВ) за тонну та виробництва філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 765 грн/т.
Також на відкритому тендері в лютому ЗТМК уклав угоду вартістю 1,25 млн грн на юридичні послуги з Ostchem Germany GmbH. При цьому українська донька «Остхем Україна» примудрилася на тендері Запорізького титаномагнієвого комбінату із закупівлі електродів обійти ВАТ «Український графіт», яке контролює перший віце-прем’єр Андрій Клюєв. Саме фірташівська компанія, яка не має стосунку до виробництва електродів, отримала підряд вартістю 27,95 млн грн, вигравши конкурс завдяки тому, що запропонована ціна виявилася дивним чином лише на 50 тис. грн нижчою.

ЛЮБІ ДРУЗІ АЗАРОВА
Спосіб розпилу державних коштів, освоєний у Національному університеті Державної податкової служби України, можливо, найпростіший і найпримітивніший з усіх можливих. Керівником університету є народний депутат від Партії регіонів Петро Мельник, давній товариш Миколи Азарова, з яким вони разом починали будувати податкову службу в 1990-х роках. Університет доволі молодий, тож не дивно, що в нього немає власного гуртожитку. Нічого кращого не знайшли, як за 2,88 млн грн на рік орендувати будівлю для студентів у ТОВ «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», засновником якої є ректорський син Максим Мельник.
Також університету потрібне житло для викладачів. Тому коштом держбюджету купує квартири в новобудові Ірпіня (саме в цьому райцентрі під Києвом він розташований). Забудовником стало ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство». Головою правління фірми є ректорська сестра Олена Мельник. 43% акцій компанії належить братові нардепа Олександрові Мельнику, ще 20% – вже згадуваному синові Максиму.
Державний університет купував житло за ціною близько $2,4 тис. за м2 (загалом витрачено 11,56 млн грн). Це в півтора-два рази дорожче від вартості квартир у столичних новобудовах.
Не відстають у розпилі державного пирога й безпосередні підлеглі Азарова. У квітні Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів уклало угоду з ТОВ ВП «Побутрембудматеріали» вартістю 18,52 млн грн на ремонт 1254 м2 у будинку уряду. Йдеться про частину горища, шостого і сьомого поверхів в одному з крил будівлі Кабміну. Ремонт одного квадратного метра обійдеться у 14,77 тис. грн – стільки коштує житло в престижних новобудовах Києва. Звідки вийшли такі ціни, має знати засновниця фірми Світлана Біба, вдова народного депутата від Партії регіонів Василя Біби.
Міністерство фінансів на березневому тендері віддало ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» підряд вартістю 2,23 млн грн за послуги із супроводження та модернізації двох втоматизованих інформаційних систем. Директором і засновником ТОВ «Міжнародний центр розвитку підприємництва та менеджменту» є академік Академії економічних наук України Сергій Козаченко, відомий як співавтор видання «Управління змінами в організації. Підходи і проблеми». Іншим співавтором праці є міністр фінансів Федір Ярошенко.

ВРЯТУВАТИ РЯДОВОГО ЄРЕМЕЄВА
Останні кілька років генеральними постачальниками дизпального для Укрзалізниці були структури відомих нафтомагнатів Ігоря Коломойського та Ігоря Єремеєва, поки президентом не став Віктор Янукович, а Мінінфраструктури не очолив Борис Колесніков. У січні Укрзалізниця на тендері обрала постачальником пального лише ТОВ «Укрпостач-Нафтотрейд». До 2010-го одним із засновників компанії був Олександр Слабенко, брат бізнес-партнера Єремеєва Сергія Слабенка, а також Тарас Бас, який торік став депутатом Луцької міськради від БЮТ. Але 2010-го їхній склад змінився – тепер це волинський адвокат Микита Рабан і кіпрська фірма «ОВГ Ойл Вест Лімітед», що дало оглядачам підстави припускати, що єремеєвська група «Континіум» отримала кадрове підкріплення з Донбасу, приховане за вивіскою кіпрського офшору. І саме завдяки донецьким друзям Єремеєв нібито отримав залізничну монополію.
Проте Коломойський не здався. Він уже давно знайшов спільну мову з очільником Міненерго Юрієм Бойком, який і спробував переграти січневий вибір Укрзалізниці. Саме Міненерго в лютому оголосило про перебої з постачанням пального й почало пошуки нового постачальника для залізниці. Тож Укрзалізничпостач був змушений оголосити новий тендер. Але одразу стало зрозуміло, що спроба заколоту буде придушена – Укрзалізницю очолив колишній менеджер Ахметова Володимир Козак із «Лемтрансу». І переможцем конкурсу на 1,72 млрд грн знову оголосили «Укрпостач-Нафтотрейд».

ЗАПЛАТИ І ЛЕТИ
Як відомо, Україна з травня по листопад головуватиме в Комітеті міністрів Ради Європи. Тому для міністра закордонних справ Костянтина Грищенка починаються напружені дні, які передбачають постійні польоти до Брюсселя. Тож МЗС було змушене шукати на тендері свого перевізника. Тендер із пропозицією 1,74 млн грн виграло ТОВ «Авіакомпанія «Аеро-Чартер». Засновники фірми – екс-голова Державіаадміністрації Михайло Семенов та кілька його партнерів. За даними ЗМІ, Семенов є близьким до екс-віце-прем’єра Володимира Сівковича, якого, своєю чергою, пов’язують із першим віце-прем’єром Андрієм Клюєвим. Відомо, що «Аеро-Чартер» обслуговував літак «Гольфстрім» із номером UR-KAS, яким користувалися брати Клюєви (KAS – Клюєв Андрій і Сергій). До речі, Віктор Балога, ще коли був головою Секретаріату президента Віктора Ющенка, постійно літав на рідне Закарпаття саме літаками «Аеро-Чартеру». Хоча тоді Сівкович із Клюєвим перебували в опозиції до Ющенка.

БУБНОВИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК
Голова Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка на цілком законних підставах володіє донецькою фірмою «Монблан», яка багато років поспіль виграє тендери на постачання харчів та бензину установам Донецька. З його рук харчуються місцеві школярі та студенти спортивного училища імені Бубки. Звичайна справа: свій до свого по своє. Проте багаторічні «амурні» стосунки з одним постачальником, який загадковим чином виграє всі торги, мають і зворотний бік медалі. У березні, коли середня ціна бензину в Україні тільки наближалася до 10 грн/л, «Монблан» продав Донецькому юридичному інституту пальне по 10,89 грн за літр. А вже в травні Донецький міськвиконком заправився в «Монблана» по 12,80 грн/л. Чи варто згадувати, що на цих тендерах витрачалися не тисячі й не десятки тисяч гривень, а майже мільйонні суми. І навіть 10% із них можуть стати приємним додатком до офіційної зарплати будь-якого голови НОК.

 
Джерело