Українська опозиція померла. Її лідери виявилися шулерами, а ідеологія - ширмою. Єдиною силою, яка має проектом розвитку країни, виступили радикальні націоналісти зі «Свободи» Олега Тягнибока. Всі інші проміняли Ідею на Бабло.
Української опозиції більше немає. Все, що колись вважалося поліархією - українським брендом пострадянського простору - на ділі виявилося системою сполучених посудин. Варто було їй дати крен, як тут же еліти (читай - олігархи) перетекли в іншій - переміг - табір. Всі розмови про боротьбу двох векторів розвитку та різних цивілізаційних розуміннях Україна на ділі виявилися ширмою.
Виявилося, що єдиною запорукою української багатопартійності і справді був Ющенко. Саме він примудрився своєю діяльністю (чи бездіяльністю) зберегти конкурентність у вищому політешелоне країни. Він не зачищав опозицію, не знімав з виборів опонентів, не міняв закони на догоду власним амбіціям. Лише при ньому влада програвала опозиції і визнавала поразку. І не в останню чергу саме Ющенко винен у тому, що ситуаційну подобу цивілізованої конкуренції еліт не було зацементовано на перспективу.
Січ програла Орді. Перші ж вибори, проведені при новому українському президентові, переконливо довели це. І в цьому немає провини виборця - причиною всьому остаточна деградація самої «опозиції». Юлія Тимошенко може скільки завгодно волати до обивателю: довіри до неї не більше, ніж до п'яного Дідові морозу. Як повірити цій людині, якщо вже ясно, що його борода з вати, подарунки продані, та й взагалі - все, що він робить - це відпрацювання замовлення?
Українська політика давно вже нагадує підпільне казино. Якщо всі, включаючи тебе самого, грають міченими картами, то нема чого бити на сполох після програшу. Якщо ти міняєш мандат суспільної довіри на лояльність олігархів, то безглуздо кричати «тримай злодія».
Ні в Партії регіонів, ні в БЮТі давно вже не мислять ідеологічними категоріями. Боротьба йшла не за державне кермо, а за державну ж годівницю. Саме в цьому - причина повальної втечі депутатів від Тимошенко до Януковича, після інавгурації останнього. Кон'юнктурне об'єднання чиновників і бізнесменів не може вважатися політичною партією. Щурів не втримати на потопаючому кораблі закликами до їхньої громадянської позиції.
Безглуздо міркувати, якою могла б стати країна, переможи в січні Юлія Тимошенко. Очевидно, що такою же. Ні про який цивілізаційнийпроект мови бути не може. Такими категоріями ні в БЮТі, ні в Партії регіонів просто не оперують. Український народ не входить до числа вигодонабувачів обох політсил. Зате підсумок очевидний - сьогоднішня України доболі нагадує Росію: влада, окупуюча країну, є сусідами з опозицією, нездатною народжувати смисли свого існування.
Те, що сталося з Тимошенко - комплексний діагноз всієї української політеліти. Результати місцевих виборів говорять самі за себе. З тріском провалилася партія Сергія Тігіпка, обмінявши довіру середнього класу на посаду віце-прем'єра. Шматком владного пирога поперхнулися комуністи. У Криму програло «Русское единство», якому в обмін на лояльність до регіоналів навіть шматка не дісталося - так, крихти. Для мільйонів російських жителів півострова вони не зуміли сформулювати жодного виразного меседжу. Все закономірно - в опозиції не місце ідеологічним кастратам.
Зате західна Україна в черговий раз підтвердила свою ідейну суб'єктність. На тлі тотальної імпотенції старої української «еліти» різкий успіх продемонструвала «Свобода» Олега Тягнибока. Це і є приклад того, як адмінресурс і золотий тілець пасують перед ідеологією - особливо в тих випадках, коли її носії не збираються нею приторговувати.
Можна, звичайно, припустити, що час зломить і Тягнибока - через кілька років його сила піде від іміджу українських фашистів, продасть депутатські мандати олігархам і прийме діючі правила «гри у велику політику». Але поки цього не сталося - єдиним реальним опозиціонером режиму, який зневажає чужу слабкість і вірить у власну силу, є націоналіст. Південний схід країни виявився нездатним народити проект, в якому ідеологія витіснить прагнення до наживи.
Швидше за все, нові вибори до українського парламенту відбудуться в 2011 році. Може бути, до весни Юлія Тимошенко остаточно перетвориться на Наталію Вітренко: після відходу у небуття Прогресивної соцпартії місце Баби Яги вакантне. Можливий і інший варіант - в кінці кінців, іноді трапляється диво, і корабель перестає тонути, коли його залишають щури. Але для цього українській еліті доведеться зрозуміти: гроші повинні обслуговувати ідеологію, а не навпаки.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар