Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 9 (70)
28 вересня 2010 р.
Віктор ГРЕБЕНЮК
Це не помилка. Саме стільки літ минає нині від часу першого хрещення нашої Вітчизни. Його називають Аскольдовим (Оскольдовим). А загальновідома дата 988 рік – це друге хрещення Русі, Володимирове.
Ми дуже мало знаємо про ті далекі часи, документальних свідчень майже не збереглось. Але польський хроніст Ян Длугош, який жив у XV ст. й використовував наші літописи, котрі тепер канули в безвість, писав: «Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів – Аскольда і Діра» (у Длугоша написано латиною Ошкальд і Дир). У «Велесовій книзі», яку склали руські волхви на початку християнізації наших земель, мовиться, що після Кия правив Лебедян, потім Верен із Великограда, а потім князь Сережен. Відтак іронічно згадують і Аскольда: «темний воїн, а днесь од греків освічений».
Де ж і коли освітився від греків князь Оскольд? За літописами, це сталося 860 року (можливо, 866-го). Тоді великий руський флот і сухопутні війська взяли в облогу Константинополь (Царгород) – столицю Візантійської імперії, найбільшої держави тих часів. Коли справи для греків стали вкрай погані, імператор Михаїл ІІІ і Патріарх Фотій після всенічного моління у Влахернській церкві винесли ризи Богородиці, що там зберігалися, і з благанням до Заступниці небесної опустили їх край у води затоки Суд. Тоді знявся шторм і розметав лодії русичів, а князь Оскольд осліп. Коли ж він побажав охреститися, то, ймовірно, святий Кирило (той, що згодом створив слов’янську азбуку) оголошував князеві православну віру. Його охрестили, напевно, з ім’ям Миколай. Відтак із Царгорода було прислано на Русь, як вважається, митрополита Михаїла Сиріна зі свитою для введення у хрест нових земель. Тоді ж, до речі, прийняв православ’я й хан печенігів Метигай.
На подяку Господеві й Богородиці за щасливе уникнення поразки від русичів греки створили знамениту пісню «Взбранной Воєводі» та перший акафіст. Чи не тому на Русі-Україні, як у жодному іншому краї, здавна так люблять служити акафісти, створено їх так багато? Саме з охрещення князя Оскольда, частини його війська й бояр, а трохи згодом і простих русичів, мабуть, і слід починати історію постійної присутності Християнства у нашій Батьківщині. Тому-то у візантійських літописах Оскольд згадується, а Володимир Великий – ні: греки вважали, що з охрещенням першого Русь уже християнізовано, а згодом стався лише, як кажуть медики, рецидив, хвороба тимчасово відновилась. Полікувати її, охрестити вдруге й уже остаточно взявся Володимир.
Що ж сталося з Оскольдом-християнином? Його підступно вбив новгородський князь Олег, бажаючи заволодіти Київською землею. Нині в науці вважається, що відома всім оповідь «Літопису руського» про запрошення на Русь варягів та про те, що русичі Оскольд і Дір були у них боярами, не відповідає дійсності. А от розповідь літописця про те, що князь Олег убив цих двох братів із засідки, тобто порушив тогочасний звичай благородних людей боротися один з одним відкрито, цілком імовірна. Випадок пояснюється тим, що київські князі були християнами; язичники ж, не бажаючи собі такої влади, покликали з Новгорода князя Олега, щоби він зайняв київський престол. Олег же вбив Оскольда й Діра підступно, бо вони були йому чужої віри, тобто кодекс честі на них не поширювався.
Оскольдове хрещення не було зовсім забуто нащадками. Так, у 1866 році за рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви відзначили тисячоліття цієї події. Порушувалося й питання канонізації князя-страстотерпця, проте вважається, що достатніх доказів для цього знайдено не було. Тим часом в Українській Греко-Католицькій Церкві Оскольд – місцевошанований святий, існують ікона й акафіст йому як рівноапостольному князеві й первомученикові київському. Питання прославлення Оскольда у цьому ранзі ставилося і в УАПЦ.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар