Бойко А. Д., Бойко Д. А., Мельник О.В, "Наукові конференції"
Європейська інтеграція України передбачає реформування української освіти. Вважають, що однією із негативних тенденцій, які свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці. Один із шляхів реформування освіти в України - приєднання України до Болонського процесу.В 1999 р. у м. Болоньї представники 29 європейських країн підписали декларацію про створення до 2010 р. єдиної європейської зони вищої освіти. Сьогодні до декларації вже приєдналося 33 з 45 країн Європи. Україна підписала декларацію в травні 2005 року.
Створення єдиної освітньої системи - цілком логічний крок для об'єднаної Європи, але її конкретний зміст є далеко не однозначним навіть для самих європейців. Мова йде про повну уніфікацію освітніх стандартів (програм), про єдину схему присвоєння ступеня після чітко визначених етапів навчання (бакалавр, магістр, доктор), про однакову систему оцінок - накопичення балів (кредитна система).
У пострадянській Україні держава відмовилась від централізованого планування розвитку господарства та забезпечення випускників вищих навчальних закладів робочими місцями.
Сьогодні випускники складають велику частку серед безробітних. У суспільстві склалась ситуація дезорієнтації, тому що звичний зв'язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу
та оплатою праці розірвано. Масова мода на отримання престижних професій юриста, менеджера, економіста призводить до зниження якості підготовки та відсутності робочих місць.
До того ж, легальні європейські ринки праці у більшості своїй недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин - через невизнання дипломів, так і через те, що отримані в українських ВНЗ знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства і конкурентної економіки.
Крім цього проблемою є значне зниження кількості кваліфікованих викладачів (з причин смерті, виходу на пенсію, виїзд за кордон, зміна професії в зв'язку з низькою заробітною платою викладача). Як результат и неминуче падіння якості підготовки спеціалістів при без того низьких стандартах освіти.
Україна скоротила за останні роки майже на дві третини обсяг освітніх послуг для закордонних студентів та аспірантів і відповідну кількість робочих місць для своїх викладачів. Сьогодні міжнародний ринок фахової підготовки та освіти - це ринок, який дуже швидко розвивається, на ньому відбувається жорстка конкуренція. Україна могла би зайняти на ньому своє місце завдяки наявному потенціалу, але для цього потрібні програми та проекти, яких в Україні, на жаль, на сьогоднішній день немає.
Науковці вважають, що є два варіанти: або зберегти високу частку «браку» спеціалістів, або ліквідувати його через підвищення якості освіти студентів і підготовки кваліфікованих викладачів.
Зрозуміло, що виходом для України є другий варіант. Щоб забезпечити визнання наших дипломів в Європі, Болонський процес зацікавлений саме в якісній українській освіті, яка поки значно відстає від багатьох європейських країн. Якщо цього досягнути, то виграш України від підвищення кваліфікації сотні тисяч спеціалістів в багато разів перекриє втрати від навіть також зростаючої «втечі мізків».
Кінцеве завдання Болонського процесу - добитися того, щоб роботодавці Європи довіряли дипломам, отриманим в країнах-учасницях Болонського процесу. Якщо так, то якість навчання студентів, а значить і успіхи Болонського процесу, будуть оцінювати не екзаменаційні оцінки викладачів, не рейтинги вузів, не звіти Міністерства освіти і науки, а найкомпетентніші експерти - роботодавці.
Очевидно, що невипадково серед захисників приєднання Україні до Болонського процесу багато гуманітаріїв і мало фізиків, біологів, математиків, програмістів. При цьому висловлюються різні аргументи. Є прибічники і противники не тільки приєднання до конвенції, а й самого документу. Серйозні сумніви висловлюються відомими спеціалістами України і Росії. Зокрема, досить жорстко критикує приєднання до Болонської хартії ректор МДУ професор В.А.Садовничій - один з найавторитетніших людей в сфері освіти, глава навчального закладу, який входить в десятку кращих вузів світу.
Противники приєднання України до Болонського процесу наводять різні аргументи. Запозичення якостей західного суспільства, в тому числі й процесу освіти, повинно бути творчим, а не сліпим. До негативних сторін Болонського процесу слід віднести, зокрема, значну увагу до студентського самоуправління. Управляти вузами повинні ректори, досвідчені науковці і вчені ради, а студенти в першу чергу зобов'язані навчатися. Однак головним чином вони опасаються зниження рівня освіти. З одного боку, українська система чітко визначає суму знань, які студент повинен отримати, і як би обмежує цим його свободу. З іншого - вона не настільки формалізована, як кредитна система, коли студент повинен набрати потрібне число кредитів (балів). Хоча він й сам вибирає, де, чому і у кого навчатися, але ця свобода обертається перекладання на нього відповідальності за власну освіту. Якщо на всіх етапах вибираються більш легкі або «модні» предмети, якість такого спеціаліста може стати невисокою.
Література :
Доступні джерела мережі Internet:1. http://www.newsmoldova.ru/news.html?nws_id=245002
2.http://www.russcomm.m/rca_biblio/t/tupitsina.shtml
3.http://www.semynozhenko.net/documents/2004/2/221.html
4.http://www.kp.crimea.ua/text/num6/oct_2005_l9.html
5.http://www.kreml.org/forum/91838651
6.http://osvita.pedagog.org.ua/text/news/bologne/
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар