ЦІННОСТІ В ОСВІТІ ТА ЦІННІСТЬ ОСВІТИ

Кривко Т.А., к.псих.н. Поліщук О.М., "Наукові конференції"

Сьогодні як в Україні, так і в інших країнах світу, спостерігається деваль­вація багатьох моральних цінностей. Споживацький спосіб життя суспільства, наявність соціальних контрастів, занепад моралі призводять до росту злочинно­сті, морального нігілізму та глибокого песимізму особливо серед молоді. Дева­львації цінностей сприяє соціальна диференціація суспільства, яка здійснюється в освіті, в навчанні, в культурі та інших сферах життєдіяльності людини

Сьогоднішня молодь демонструє повну індиферентність до питань етики, вона зацікавлена у засвоєнні навчальних програм, впевнена в тому, що від цьо­го залежатиме її соціальний статус, розмір заробітної платні, місце в службовій ієрархії. Для моральних роздумів і суджень не залишається ані місця, ані часу.

Негативний вплив на молодь здійснюють і засоби масової інформації, які пропагують культ жорстокості, насильства, наживи та неприборканої сексуаль­ності. Під цим впливом виникають нові цінності, які часто відрізняються від ба­зових загальнолюдських.

Раніше моральні принципи, стереотипи поведінки засвоювалися в атмос­фері родинного виховання та в школі. Сьогодні ж названі інститути соціалізації нерідко стають безсилими.

Вивченню проблеми цінностей присвячені праці Е.Шпрангера, В.Франк­ла, Е.Фромма, А.Маслоу, К.Роджерса, М.Вебера, Д.О.Леонтьєва, Б.І.Додонова, Є.Б.Фонталової, В.А.Скребця та ін.

Метою нашого дослідження був аналіз освіти як цінності та цінностей сучасної освіти.

Як зазначав Е.Фромм, основними цінностями у сучасному суспільстві є гроші, престиж і влада [3, c.358], які стають домінуючими спонукальними мо­тивами та цілями людини.

Аналізуючи ціннісні орієнтації, Е.Фромм виділяє такі їх види:
- неплідні типи (спрямовані на реалізацію принципу мати/володіти: людина спрямована на сприйняття, а не на продукцію власних ідей, на бажання знайти того, хто знайде для неї інформацію, обробить її, покаже як її можна використа­ти в різних видах діяльності. Такий тип орієнтації призводить до залежності від авторитетів, думок інших, повної власної безпорадності під час прийняття рі­шень): накопичуючий, експлуатуючий, рецептивний, ринковий;
- плідний тип (спрямований на розвиток самоповаги, сприйняття себе як неза­лежної істоти, пошук себе, відчуття себе творцем свого життя, самореалізацію).

Найпоширенішою в наш час є ринкова орієнтація, при якій людина мис­лить категоріями товарно-грошових відносин, інша людина для неї виступає товаром з відповідними товарними якостями. Це тип хижака, який виживає у будь-якій ситуації [2, с.31].

При ринковій орієнтації успіх людини залежить не від її майстерності, знань і порядності, а від того, як вона вміє себе продати за допомогою зовніш­ності, привабливості, енергійності, впевненості в собі, вміння спілкуватися... [3, с.360].

Сьогодні цінуються вміння швидко мобілізуватися, схопити ситуацію, ма­ніпулювати, аналізувати, знаходити те, що можна швидко продати, оперувати категоріями порівняння та кількісних розрахунків. Усе перелічене призводить до розвитку кмітливості, мислення, поверхового оперування фактами: знання та людина, котра ними володіє, перетворюється на товар, інструмент для здобуття результатів.

Очевидним є вплив домінуючої орієнтації на систему освіти. Метою нав­чання стало накопичення інформації, яка може бути корисною на ринку праці. Мотивом навчання стає не інтерес до пізнання, осягнення, а отримання освіти, яка має високу майнову вартість.

Трагічними наслідками домінування в освіті ринкової орієнтації є те, що особистість не розвивається, втрачає свою індивідуальність, спрямовує свої зу­силля на ринкові марки, зовнішні атрибути, культ нагромадження цінних речей, які створюють для неї престижну оболонку. Усе це веде до знеособлення люди­ни, беззмістовності життя, втрати сенсу буття та індивідуальності, невдоволен­ня, безцільності існування, відриву людини від природи, саморуйнування [3, с.361].

Прикметно те, що більша частина молоді живе та навчається за принци­пом володіння.

Наприклад, студенти сприймають лекції, розуміють логіку по­будови речень, їх зміст, конспектують текст, заучують його та складають іспит. Але ці процеси відбуваються формально, вони не стають частиною їх власного мислення, не вдосконалюють і не збагачують його. Для них мета навчання - на­копичення інформації та її збереження без будь-яких змін. Результати такої дія­льності дуже низькі: нове лякає, дратує, викликає почуття невпевненості, сумні­ви щодо інформації, якою людина володіє, розвиває механічну пам'ять. Меха­нічні записи лекцій, конспектів вбивають здібності до запам'ятовування: люди­на покладається тільки на записи, а не на власні можливості.

Використання батьками принципу володіння у процесі виховання призво­дить до перетворення дітей на їхню власність, якою можна володіти, якій мож­на наказувати, забороняти, демонструвати свою владу над нею та ін.

Домінування орієнтацій на володіння веде до кризи в навчанні та вихова­нні, до повного відчуження знань від суб'єкта цих процесів. Людина просто во­лодіє знаннями як майном, користується чужим поверховим викладом їх змісту, їй не властиві незалежність, критичний розум, свобода, внутрішня активність, використання власних потенційних можливостей, реалізація здібностей і талан­тів, живе реагування на світ та оточення, відмова від себелюбства, егоцентриз­му, плідність праці. Людина залежить від того, чим вона володіє, а все, чим во­на володіє, задане ззовні: гроші, престиж... Коли вона втрачає це "зовнішнє ба­гатство", вона втрачає все. Це тенденція регресії особистості, готовність відда­ти своє життя до рук інших.

Тому сьогодні перед системою освіти гостро постала проблема формуван­ня особистості, котра обирає орієнтацію буття (принцип бути), що забезпечує реалізацію власних сил та можливостей, проникнення силою свого розуму вглиб явищ, розуміння їх суті і т.д.

У залежності від відповіді, яку дає особа чи суспільство, про зміст людсь­кого існування, формується уявлення про цінність освіти як одного з діючих способів передачі майбутнім поколінням свого розуміння людського життя.

О.Нікіфоров вважає, що цінність освіти необхідно розглядати з трьох по­зицій: як цінність державну; цінність суспільну; цінність особистісну. Перші дві цінності освіти відображають колективну, групову значущість цього культу­рного феномену, і в радянський період саме вони виступали в багатьох педаго­гічних концепціях на перший план. Останнім часом пріоритет віддається особи­стісній цінності освіти, індивідуально мотивованому, упередженому ставленню людини до її рівня та якості [4].

Напевне існує тісний зв'язок між визнанням особистісно-орієнтованої ці­нності освіти і тенденцій до розуміння освіти як неперервного процесу, що про­тікає протягом всього життя людини. Освіта здатна не лише підтримувати на належному рівні цінності суспільства, цінності соціуму, а й збагачувати, прим­ножувати та розвивати їх.

Сучасна освіта прагне до реалізації гуманістично спрямованого навчання, яке формує систему життєвих цінностей - здоров'я, пізнання, впевненості у со­бі, ціннісного ставлення до людей, світу, що позитивно діє на інтенсивність та стійкість мотивації до навчально-пізнавальної діяльності, а через засвоєння ос­новних цінностей створюється основа для формування мотивів професійної спрямованості майбутніх спеціалістів.

Освіченість не є засобом формування людини загалом, вона створює лю­дину в конкретному суспільстві, відповідної до потреб даного суспільства, таку, яка усвідомлює цілі його розвитку та слугує їх реалізації. Таким чином цінність освіти полягає в тому, що вона, з одного боку, готує людину до життя у наяв­но­му суспільстві, а з іншого - формує у людини здатність приймати незалежні, автентичні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому жи­ве [1].

Отже, в умовах ринкової економіки ціннісні орієнтації в системі вищої освіти більшою мірою орієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, чим пояснюється велика кількість комерційних навчальних закладів та ріст пла­тних послуг. Проте ціннісно-орієнтоване навчання покликане задовольняти по­требу суспільства в людях ініціативних, творчих, здатних самостійно мислити, не залишаючи поза увагою роль людини у створенні не лише матеріальних, але й духовних цінностей, не забуваючи про формування гармонійної, а не лише конкурентноспроможної особистості. Система освіти є ключовим моментом в соціалізації людини і ціннісні орієнтації майбутніх поколінь багато в чому зале­жать від неї.

Література :

•1.     Голубкова О.А. Инновации и образование. Ценностные ориентации в сис­те­ме высшего образования. - СПб., 2004. // http://social.philosophy.pu.ru/?cat=pub-li%1Fcations&key=131
•2.     Крывко Т.А. Гуманистические ценности в современном образовании // Цін­нісні орієнтації освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 2-5 жовтня 2005р., м.Луганськ. - Ч.3. - Луганськ: альма-матер, 2005. - С.31-41.
•3.     Левченко Т.І. розвиток освіти та особистості в різних педагогічних системах Монографія. - Вінниця: вид-во "Нова книга", 2002. - 512с.
Никифоров О. Представления о ценности образования //http://www.relgaru/%20Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?textid=868&level1=main&level2=articles

Дмитро:
13 мая 2009 в 11:16 В нашій системі освіти дійсно велика криза і йдеться вже про те, щоб розрив між школою і майбутнім життям не стало ще більшого розриву. Вчителі втрачають ентузіазм, бо не бачать плодів своєї роботи і рано чи пізно всі ми починаємо працювати в цій сфері ради зарплати. Це не може не засмучувати. А тільки висока моральність допоможе нам вистояти в теперішньому світі.

 Джерело