Тактична настанова про те, як змінити світ
Тексти.org.ua
Глава 1. Що таке рій.
Глава 2. Як започаткувати рій
Глава 3. Організація рою: як пасти котів
Глава 4. Завжди тримайте під контролем бачення, і ніколи – послання
У попередній главі ми багато говорили про формальні структури рою. Ми говорили про те, що робочі групи мають нараховувати по сім людей, та про поділ неформальних груп, що за чисельністю наближаються до 150 людей, на дві групи. Така порада, можливо, здивує тих, хто вірить, а часом навіть і наполягає на тому, що у рою не повинно бути лідера, і він має існувати повністю органічно.Я не вірю в організації, де нема лідера. Ми можемо розглянутися навколо і побачити, що зміни відбуваються тоді, коли люди отримують можливість надихати один одного на великі звершення. Це і є лідерство. Більше того, саме таким і є значення терміну «лідерство».
І навпаки, якщо у вас є велике зібрання людей, які вимушені погоджувати між собою кожен рух, перш ніж щось робити, - включно з тим механізмом, завдяки якому відбувається це погодження, - тоді ви рідко досягнете хоча б чогось.
Отже, коли ви будуєте рій, то безумовним повинно бути ось що: кожен має повноваження діяти у складі рою лише на підставі того, що, за його чи її переконаннями, забезпечить просування до мети – і нікому не дозволено мати повноваження обмежувати інших, ні особисто, ні шляхом тиску більшості.
Цю ідею – що людям дозволяють, заохочують і очікують від них, що вони будуть брати на себе повноваження говорити і діяти від імені рою, але ніколи не дають повноважень, які обмежують права інших робити те ж саме, - багатьом важко сприйняти. Нас так систематично призвичаювали до того, щоб трактувати владу як владу, незалежно від того, чи це наша влада над нашими власними діями, чи над діями інших, що цю критичну відмінність слід активно роз’яснювати: є різниця між здатністю уповноважувати себе щось робити, і здатністю обмежувати інших щодо виконання якихось дій. У рої люди можуть робити перше, але не друге. Ми повернемося до пояснення цього механізму в більших деталях у шостій главі, коли обговорюватимемо, як створити почуття залучення та відсутності страху, коли ми оформлюємо загальні мотивації та внутрішню культуру рою.
Ось наслідок цього далекосяжного повноваження: будь-хто, хто вважає, що рій має виконати певну дію задля просування до його мети, може просто почати це робити. Якщо інші погодяться, що ця дія корисна, тоді вони приєднаються до неї по ходу справи.
Є дві ключові причини того, чому рій не повинен залишатися без лідера. Ви помітите, що я посилаюся на «мету рою». Вона походить від вас, засновника рою. Якщо рою дозволити обговорювати його життєві цілі, тоді він негайно втратить потугу долучати нових людей – яких, зрештою, приваблює до рою саме виконання специфічної мети, а не якесь там загальне почуття соціальної згуртованості. Якщо мета нечітка, або якщо щодо неї дискутують, рій не привабить людей – бо вони не побачать, що рій є гідним довіри або ефективним засобом досягнення їхньої мети. Зрештою, якщо про мету рою дискутують, то вона є нечіткою і непевною, - тож про яку мету тут взагалі можна говорити?
Друга причина, чому рій не повинен бути некерованим – це ті ж самі механізми, культура рою, яка дає людям повноваження діяти. Ці цінності будуть ключем до успіху рою, і ці цінності визначаєте та запроваджуєте ви як його засновник. Якщо рій почне обговорювати властиві йому методи вирішення конфліктів, і це доведе його до стану, коли не можна дійти згоди навіть щодо того, чи люди справді дійшли згоди, тоді необхідна дієвість щодо досягнення кінцевої мети просто зупиниться.
Через це я вважаю, що рої, де нема керівництва, неспроможні досягти реальних змін у світі. Опорна структура, культура та цілі рою повинні походити від засновника. У корпоративних термінах ми б назвали це «місією та цінностями».
Сказавши це, я також заявляю про свою віру в конкуренцію між роями, чиї завдання перетинаються, так, що при цьому активісти можуть входити й виходити з організацій, мереж та роїв, які найкраще пасують до тих змін, які вони хочуть побачити в світі. Один рій, що воює за певну мету, зовсім не виключає інших роїв, які роблять те ж саме, але, можливо, з дещо відмінним набором параметрів, установлених іншим засновником. Це фундаментально вигідно для кінцевої справи.
Тож підсумок цих невеликих внутрішніх міркувань на початку глави є таким: бачення кінцевої мети рою походить, і повинне походити від вас – його засновника. Втім, як ми побачимо, це не означає, що ви маєте контролювати послання, яке доносять до кожного окремого члена, чи що вам слід навіть пробувати це зробити. Замість цього ви маєте заохочувати цілком протилежне.
Ваша справа – бачення, справа рою – повідомлення
Традиційний маркетинг стверджує: для того, щоб повідомлення «проникло» до аудиторії, воно повинне залишатися незмінним. Мій досвід каже, що це не дуже ефективно в порівнянні з методиками рою. Звісно, це правда, що ви можете вплинути на рутинні моделі поведінки при купівлі чи навіть рутинні моделі поведінки під час голосування за допомогою простих повідомлень типу «один розмір пасує всім». Але якщо вам потрібні завзяті активісти, люди, які готові пройти зайвий кілометр аби щось змінити, це зовсім інша ситуація.Вам не потрібні рутинні шаблони, коли ви шукаєте активістів. Вам потрібні пристрасні люди, які відчувають себе королями чи королевами світу, і яким не терпиться щось змінити просто голіруч.
Ну й спробуйте зробити це за допомогою централізованої телереклами. Ви не зможете. Байдуже, скільки мільйонів ви на цю рекламу витратите – цього неможливо зробити (ми не беремо до уваги факт, що рої найчастіше формуються в середовищі з обмеженими фінансовими ресурсами).
«Людина не піде на смерть за півпенса на день чи за якісь незначні відмінності. Вам слід звернутися до його душі, щоб пробудити його енергію». Наполеон Бонапарт.
Наша мова – це наш суспільний маркер. Наш добір слів має значення, так само, як незначні деталі вимови та темпу. Наша мова – це маркер належності до певної групи, і що більш важливо, неналежності до певної групи.
Якщо до вас підійде хтось і повідомить вам про якийсь факт у таких мовних формулюваннях, які ви ідентифікуєте як ознаку несимпатичної вам групи, ви з високим ступенем імовірності відкинете це повідомлення як фальшиве, і байдуже, чи воно насправді виявиться істинним, чи хибним, якщо проаналізувати його раціонально. І в тому ж дусі – якщо хтось, хто одягається, розмовляє та діє у манері, що відповідає вашим соціальним стандартам, робить якесь твердження, тоді ви, імовірно, сприймете його як правдоподібне, і лише пізніше оціните позитивні сторони цього твердження.
Рецепт тут простий до банальності: повідомляйте про ваше бачення усім, і хай тисячі активістів транслюють це ваше значення у тих висловах, що відповідають їхньому специфічному соціальному контексту. Не робіть повідомлень у стилі «один розмір пасує всім», які всім треба заучити. Насправді це будуть повідомлення в стилі «один розмір не пасує нікому».
З ретроспективної точки зору це звучить як очевидна річ. Це використовувалося у маркетингу деяких продуктів, таких як пластикові контейнери Tupperware, але ніколи – в масштабах та часовій динаміці інтернету. Деякі політичні кампанії намагалися видозмінювати свої месиджі під демографічні обставини, але мусили підкорятися загальним демографічним гіпотезам, а не тому, як це реально представлено в суспільстві.
Наведу вам зрозумілий приклад. Коли я говорю про можливості, пов’язані з застарілістю індустрії копірайту, я можу зробити це в різних висловах. Якби я говорив про це перед натовпом ліберальних підприємців, я б зробив це десь так:
"Є гігантські перспективи в тому, щоб відрізати цю ланку від ланцюжка доданої вартості. Посередники з індустрії копірайту більше не додають вартості до кінцевого продукту чи послуги, і тому, в умовах працюючого ринку, вони самі по собі мають вимерти. І тут є проблема, бо їхня визначена законом монополія захищає їх від цього. Тому ми маємо наполягати на цьому відокремленні, бо усунення цього верхнього шару дозоляє всьому ринку рости, з’являються нові можливості для мистецьких підприємств та для появи нових робочих місць на місці застарілих".
Втім, виступаючи перед групою темно-червоних комуністів, які вважають «Фракцію Червоної Армії» героями, я б обрав іншу мову:
"Я думаю, що це чудово, що працівники культури нарешті взяли під контроль свої засоби виробництва, і що ми нарешті маємо змогу скинути паразитичних капіталістів-посередників, які десятиліттями наживалися на важкій праці робітників. Ми повинні допомогти нашим братам і сестрам здійснити цей перехід, і допомогти їм перетворити відвойовані прибутки посередників у нові робочі місця для нашої культури."
З фактичної точки зору ці два твердження цілком ідентичні. Я говорю ОДНЕ Й ТЕ Ж САМЕ. Але один спосіб висловлювання не спрацює для іншої групи; вас викинуть із кімнати, і будь-яке зацікавлення до вашого рою просто помножать на нуль. Зрозуміло, що ці два твердження становлять різкий контраст – щоб довести моє твердження. Але навіть тонких ознак неналежності може вистачити, щоб вашу ідею та бачення відкинули в процесі розмови.
Ось чому вам потрібні активісти – тисячі активістів – щоб перекласти ваше бачення на таку кількість різних соціальних контекстів, скільки у вас є активістів. Тільки тоді ви зможете заохотити їхніх друзів вашим баченням, бо це бачення загорнуте в мову, що відповідає їхнім соціальним контекстам.
Не думайте, що ви можете це зробити самостійно для кожної ситуації. Ви не спроможні опанувати кожен нюанс мови та соціального кодексу. Цього не може ніхто. Я здатний змінювати мову на рудиментарному рівні завдяки рокам тренувань у різних ситуаціях, але я не можу легко змінювати зовнішність. Якщо я прийду в костюмі у місце, де я роблю презентацію, а тамтешній люд виявиться олдовими хіппанами, то на цьому й все. Жодне сказане мною слово не змінить їхнього враження про мене.
Також важливо, і навіть життєво не обхідно, щоб ваших активістів заохочували не тільки до перекладу вашого бачення, але й для його інтерпретації та застосування до специфічних сценаріїв. У політичному рої, наприклад, це означає, що вони повинні могти перетворювати загальні принципи у специфічний вид діяльності на льоту, і виражати його відповідною до контексту мовою – і завжди не питаючи на це дозволу. Згадане вище правило трьох активістів можна застосувати й тут, або ви можете дати такі повноваження кожному окремо. Коли це починає відбуватися без будь-якого централізованого планування чи управління, рій починає літати по-справжньому.
У рої, звісно ж, будуть люди, які протестуватимуть проти зроблених іншими інтерпретації бачення та загальних принципів. Це знову повертає нас до відмінності між повноваженнями активіста щодо себе і повноваженнями ламати роботу інших. Тут народжується золоте правило мережі: «Якщо ти бачиш щось, що тобі не до вподоби, додай щось таке, що тобі до вподоби».
Це правило має абсолютне верховенство, і вам треба змусити інших його виконувати.
Це настільки важливо – життя чи смерть рою залежить від цього – що повторимо це ще раз:
Коли люди в складі рою наражаються на критику громадськості чи впливових людей, це означає, що ви на вірному шляху. Цього не слід боятися, це слід святкувати, і кожен у рої має знати про це. Члени рою мають винагороджувати людей, що беруть на себе ризик, і ви маєте подбати про те, що інші люди в рої винагороджують інших людей за ризик, навіть якщо справи йдуть погано (або не приносять очікуваних результатів). Якщо люди бачать щось, що їм не до в подоби, слід застосувати правило: їхня відповідь має полягати в тому, щоб самим внести те, що їм подобається. І навпаки, якщо через страх потрапити під критику громадськості люди починають сваритися один з одним під час висунення ініціатив, виникне культура «водія на задньому сидінні», яка карає активістів за те, що вони ризикують і роблять речі, у які вірять. Якщо виникає така культура, не буде ні ризику, ні ініціатив, бо активісти замкнуться в собі через постійну критику від інших членів рою при будь-якій спробі щось зробити. Якщо така модель розвивається, РІЙ ПОМИРАЄ.
Вам треба влаштовувати свято щоразу, як хтось робить щось, що, за вашими відчуттями, веде в правильному напрямку, і коли ця ініціатива потрапляє під критику когось впливового за межами рою. «Молодець», - ось що вам треба сказати на позір. «Ці впливові люди кажуть, що ми придурки. Значить, ми щось зробили правильно.» Показуйте приклад і вчіть інших радуватися, коли таке стається.
Ми детальніше поговоримо про це в главі 9: якщо ви не сердите нікого за межами рою, ви, імовірно, робите все неправильно, і перш ніж люди за межами рою починають сердитися, вони намагатимуться висміювати тих активістів рою, які погрожують їхній впливовості. Якщо хтось каже, що ви всі дебіли і клоуни, це знак, що ви на вірному шляху. Якщо вони злі на вас, то це ще краще.
Це не означає, що вам не слід прислухатися до того, що відбувається назовні, і не вчитися на цьому. Але ніколи, ніколи не бійтеся. Це найважливіше.
Допоможіть рою змінювати повідомлення
У попередній главі мова йшла про вертикальну комунікацію в рої. Горизонтальна комунікація є навіть важливішою для його успіху. Активісти повинні мати здатність надихати один одного та вчитися один в одного – без посередництва вас як вузького місця. Вони мають керувати тим повідомленням, яке походить з вашого бачення.Вам потрібно забезпечити рою таку собі робочу зону, де активісти можуть спільно працювати над файлами: робити плакати, листівки, дизайн блога, яскраві гасла, теми кампаній, будь-що, пов’язане з поширенням ваших ідей та бачення. Вони також повинні мати змогу коментувати та обговорювати між собою ці робочі файли.
Коли ви це зробите, ви будете вражені тими блискучими здібностями, які продемонструє багато людей, транслюючи ваше бачення у слова та зображення. Авжеж, не всі плакати та листівки будуть чудовими, але ті, які з’являться, знайдуть застосування у значно більшій кількості місць та ситуацій, ніж тих, для яких їх початково розробляли. Деякі спроби зазнають невдачі. Ті, які рій визнає чудовими, залишаться жити і будуть застосовані в нових ситуаціях, і їх перероблятимуть і надалі.
Спроможність рою працювати горизонтально, так як у цьому прикладі, долаючи всі межі й усі щаблі, має критичне значення для досягнення успіху. Говорячи про листівки й плакати, між іншим, ми дійшли до іншої життєво важливої частини:
ГОВОРИ ІЗ ВУЛИЦЕЮ
Повертаючись до соціальних механізмів сприймання ідей, недостатньо, щоб люди почули повідомлення рою від своїх друзів, особливо друзів та знайомих в онлайні.Ми повертаємося до важливості включення та виключення, й до того, як життєво важливо людям зустрічати когось, кого вони можуть візуально ідентифікувати як носія ідей. Групова психологія у цьому випадку – це все. Коли таке стається, ідеї переходять до нової особи.
Ключових понять тут два: «знайомитися» та «ідентифікуватися з». Людям потрібно бачити рій на вулицях по дорозі на роботу чи до школи, або у випадкових місцях, які вони відвідують під час повсякденного життя. Потрібно, щоб вони розуміли, що це відбувається і в онлайні, і в офлайні, в інших місцях, а не лише в колі їхніх друзів.
І це не є таким недосяжним, як видається
Погляньмо, як конкуруюча політична партія оцінювала події, що призвели до успіху Шведської піратської партії на виборах до Європарламенту в 2009 року:
Наші співробітники, що працювали на виборах, усі розповідали про одну картину: Піратська партія була на практично кожній площі по всій країні, вони розмовляли з перехожими, роздавали листівки і розмахували їхніми яскравими прапорами.» - аналіз виборів від партії соціал-демократів, 2009.
Тепер, знаючи справжній рівень нашої активності на європейських виборах, на яку посилається наведена вище цитата, я знаю що «практично на кожній площі» - це абсолютне перебільшення тих реальних подій, які справді мали місце. Втім, наведена вище цитата є суб’єктивним враженням про реальність від конкуруючої політичної партії, в якої були тонни ресурсів і яка всюди мала своїх людей. Тобто, не буде перебільшенням казати, що це представляє реальне уявлення громадськості.
Отже, вам слід знати, що цілком можливо створити таке-от враження без жодних ресурсів, грошей чи слави – а просто за допомогою технологій рою. Ми повернемося до стилю лідерства, який допомагає цього досягнути, у наступній главі. А поки що достатньо відмітити те, що є чотири класичні способи вийти на вулиці – роздавати листівки, клеїти плакати, ставити столи чи щось подібне на площах і збирати мітинги.
У кожного способу є свої техніки та практики. Розглянемо їх по черзі.
Більшість людей, які роздають листівки, мають мало досвіду в цій справі або взагалі його не мають. Ви часто бачите людей, яким доручили роздавати листівки на різні теми, але вони виглядають розгублено, стоять самі по собі на розі вулиці, ховаються в тіні, простягають листок паперу до перехожих, яких це взагалі не цікавить, і таке інше. Це марна витрата грошей, мозків та часу. За шість років ми навчилися кільком простим технологіям, завдяки яким роздавання листівок працює на практиці. Це ваш обов’язок початково навчити цьому, і навчити інших, як, у свою чергу, навчати інших. (Авжеж, вам не треба слідувати цьому досвідові буквально. Копіюйте та змінюйте його за вашими потребами й бажаннями.). Цю техніку можна за п’ять хвилин показати перед будь-якою акцією з роздавання листівок, і її слід показувати перед кожним таки роздаванням.
Почнемо з дизайну листівки. Вона має виглядати професійно, але не ідеально, і не бути перевантаженою інформацією: головною річчю під час роздавання листівок є те, щоб люди бачили символіку рою, його кольори та месидж, що легко сприймається – із лінком на те, де вони можуть отримати більше інформації.
І в тому ж роді, люди, що роздають листівки, повинні бути вдягнені в чистий і привабливий одяг із символікою та кольорами рою. Сорочки з коротким рукавом тут кращі, ніж футболки. З цієї ж причини, в країнах із холодним кліматом значно краще роздавати листівки влітку та навесні, ніж узимку.
В ідеалі роздавання листівок триває близько дев’яноста хвилин під час обідньої перерви у робочий день, або протягом кількох годин, коли люди типово ідуть на закупи в суботу чи неділю, і в ньому мають брати участь близько десяти людей.
Люди, що роздають листівки, повільно ходять по двоє, біч-о-біч, на відстані від трьох чи п’яти метрів один від одного, вперед-назад по визначеній частині вулиці чи торгового комплексу. Дистанція від трьох до п’яти метрів достатня для того, щоб виглядати організованими в очах людей, які їм трапляться, але не достатньо тісна для того, щоб люди на вулиці відчували загрозу від зустрічі «двоє на одного». Ніхто не роздає листівки поодинці, ніколи: це виглядатиме подібно до психів, які твердять «настає кінець світу, настає кінець світу, це кінець світу, будь ласка, візьміть мою листівку й прочитайте про кінець світу», і від яких люди переходять на інший бік вулиці.
Особа, що роздає листівки використовує три фрази у певному порядку, коли їй чи йому трапляються люди, що повільно йдуть по вулиці чи торговому центру: «Привіт» - щоб отримати зоровий контакт; «Візьміть, будь ласка, сер/мадам», посміхаючись і подаючи листівку чи складений буклет так, щоб людина могла побіжно його прочитати, перш ніж вирішити, брати його чи ні; і потім «Дякую», незалежно від того, взяли листівку чи ні. Це просто, ефективно, і це спрацювало в усіх частинах Швеції.
(Сприйняття певною мірою відрізняється. У більш «повільних» північних частинах країни, таких як Лапландія, люди можуть подумати, що ви трохи нечемні, якщо не погодилися залишитися з ними на каву після того, як звернулися до них. У більш «швидкій» столиці Стокгольмі люди можуть подумати, що ви трохи нечемні, бо взагалі до них звернулися. Але ця техніка працює).
Якщо вони не взяли листівку, роздавальник кладе її на низ пачки й пропонує іншій людині свіжу листівку. Ніхто не візьме листівку, яку на їхніх очах не взяла інша людина.
В ідеалі, роздавальники носять із собою дві пачки роздаткового матеріалу: одна – це листівка, у якій іде мова про головну подію дня, друга – це папка, що містить більше інформації про рій, і яку дають людям, які просять більше інформації. Деякі попросять.
Одній людині слід залишатися біля запасів листівок та іншого обладнання, щоб роздавальники могли там періодично поповнювати свої запаси. Ще одна людина потрібна для організації події – вона несе формальну відповідальність, якщо виникають якісь проблеми, і на неї можуть вказати роздавальники як на особу, що має справу з будь-якими скаргами. Ця особа також виділяє місця патрулям із двох осіб, у такий спосіб, щоб більшість людей, які вийшли того дня на вулиці, проминули як мінімум два патрулі: той, хто побачить, як одну й ту ж листівку роздають дві різні групи людей, отримає позитивне враження від гарно організованої акції.
Цілком типово, коли люди, отримавши листівку, починають ставити питання до активістів, які їх роздають. У цьому випадку подбайте про те, щоб активісти без напруження відповідали на найбільш часті запитання про рій. Наявність при собі папки, де є більше інформації на додачу до листівки, також допомагає в цьому сценарії.
Говорячи про обсяги замовлень на друк, ось загальна рекомендація: працюючи в групах, подібних до такої, можна роздати за годину понад тисячу листівок.
І насамкінець, дехто з людей неминуче зіжмакає листівку, або роздере на шматочки й зі зневагою кине на вулицю. Подбайте про те, щоб усі задіяні в акції підбирали таке сміття та викидали його в урни – інакше люди сприймуть кольори та символіку рою як сміття на вулиці та відтоді матимуть щодо них негативні асоціації.
Розклейка плакатів у певному сенсі менш складна, але її треба виконувати з повагою до тих, хто потім прибиратиме ці плакати. Так, ніколи не клейте плакати до фасадів суперклеєм, якщо ви не хочете, щоб ваш рій асоціювався із вандалізмом. Загалом наш досвід вказує, що для розклейки плакатів потрібен патруль із трьох активістів. Перший активіст прикладає плакат до стіни, другий клеїть його липкою стрічкою, а третій пояснює, до чого закликає цей плакат і рій тим перехожим, які, без сумніву, зупиняться з цікавості.
Правильна рекомендація тут така: кампанія із сотні плакатів є великою і цілком помітною для передмістя чи центра малого міста, але вона не протримається довго: максимум кілька днів, а можливо, лише кілька годин. Тож вдало підбирайте час. Краще мати команди, які почергово розклеюватимуть у місті по одній сотні плакатів раз на тиждень, ніж витратити цілий день на розклейку п’ятисот плакатів за раз, яких наступного дня вже не буде.
Коли йдеться про встановлення столів чи інших частково стаціонарних споруд на вулицях чи відкритих торгівельних майданчиках, тут ніякої науки нема. Запасіть достатньо матеріалів для роздавання, подбайте, щоб на точці завжди були присутні люди, щоб була символіка і щоб майоріли прапори рою. Імовірно, у вас на початку не буде грошей на парасольки та інше складне начиння, але кілька прапорів на показ обійдеться недорого в магазинах, що друкують на тканині на замовлення.
Підказка: роздавайте заповнені гелієм кульки з кольорами та символікою рою батькам, які йдуть повз вас із дітьми. Дітям це до вподоби, батьки прив’яжуть кульку до коляски і перетворяться на ходячий білборд вашого рою. Люди з усіх боків вашого стола почнуть помічати кульки ще за кількасот метрів (і навпаки, підлітки люблять брати кульки, забігти з ними за ріг, вдихнути гелій, після чого голос стає писклявим, посміятися з цього, а потім прибігти за новими кульками. Тому є тонка межа, кому давати кульки, а кому ні).
Насамкінець, мітинги та акції вуличного протесту. Складіть список промовців, де має бути від шести до десяти осіб, і подбайте, щоб мітинг не тривав довже, ніж годину. Можливо, знадобиться дозвіл поліції на гучномовне обладнання (і вам треба його взяти). Ви зможете отримати ширшу аудиторію, запросивши в якості речників представників сусідніх роїв чи інших організацій, які співчувають вашій справі.
Має значення вибір місця. Ви напевне захочете заповнити площу людьми, щоб отримати ефектну картинку для ЗМІ. Якщо ви оберете велику площу, і на неї прийде 500 осіб, вони виглядатимуть як плямка посередині порожньої площі. Навпаки, на маленькій площі такий же за чисельністю натовп виглядатиме як розлючена, нездоланна зграя. Важко оцінити, скільки людей прийде на мітинг вашого рою до того, як ви про нього оголосили, але вам слід це зробити, перш ніж обирати місце.
Мітинги можуть бути дуже ефективними, коли людей справді розлютила якась подія, на противагу до «зрежисованих» мітингів, які проводяться «просто тому що». Коли люди розлючені, вони бажають поділитися цим почуттям, показати його та розрядити в групах. Це також полегшує завдання речників на мітингу; їм просто треба буде описати, як вони невдоволені тим, що тільки що відбулося, у найбільш яскравих та провокативних термінах, щоб отримати гучні оплески від мітингу.
Це вимагає швидкої реакції та жвавості. Мітинг на наступний день чи на наступний вихідний після несправедливого вердикту високих інстанцій може бути вельми ефективним прикладом. Так як вердикти зазвичай можна передбачити за часом появи (але не за змістом), ви та рій зможете планувати можливість потреби в такому мітингу та отримати потрібні дозволи від поліції за тижні наперед. Можливо, ці плани не підуть у дію, але вони мають бути напоготові. Коли ви прийняли рішення про мітинг, подбайте, щоб ЗМІ знали про нього заздалегідь (розішліть прес-релізи за день чи за два до події), і розставте речників, яких ви хочете бачити в якості облич вашого рою для ЗМІ, на перше чи друге місце в списку промовців. ЗМІ прийдуть на мітинг, отримають свої фото та відео й підуть; вони не залишаться до кінця.
Подбайте про те, щоб мати й власний відеозапис та фоторепортаж про мітинг. Згодом телеканали та газети попросять вас про фрагменти відео чи фотографії подій, для того, щоб проілюструвати матеріали про вас. Якщо ви не зможете їх надати, вони зроблять сюжет про когось іншого, тому це вкрай важливо. Для відеозапису використовуйте штатив та камеру, що пише у форматі високої чіткості (HD). Ви не зможете отримати відео, придатне для ефіру, знімаючи на камеру «з рук». Якщо у вас нема нікого з досвідом професійного знімання, не намагайтеся знімати в русі чи робити панорами; потрібно багато досвіду, щоб зняти це так, щоб воно було придатне до ефіру. Замість того просто зніміть якісно великий натовп із кількох кутів, сцену, коли камера сама по собі не рухається.
Коли мітинг розходиться, завершіть його, повідомивши людям про те, де ви збиратиметеся після його кінця, для тих, хто хоче познайомитися між собою або просто потусуватися разом. Це дає змогу посилити дружбу серед членів рою, а отже, і всю організацію. Також під час цього зазвичай можна набрати нових активістів. Улітку ви можете брати з собою ковдри, кошики для пікніка із хлібом, сиром, ковбасою, виноградом і под., а також кілька пляшок вина, щоб піти з цим на галявинку десь у найближчому парку. Це створить дуже дружню тусовку після мітингу.
І знову ж таки, у країнах з холодним кліматом уникайте мітингів узимку. Є ризик, що ви отримаєте лише кілька десятків зіщулених, замерзлих людей, які жахливо виглядатимуть у вечірніх новинах.
(Тут є винятки, але не сподівайтеся, що ви потрапите до одного з них).
У будь-якому випадку, обмежуйте зимові мітинги до тридцяти хвилин.
Збільшуйте, збільшуйте, збільшуйте масштаб
Ключова ідея рою – це «масштабування». Мова йде про процес просування будь-якої діяльності так далеко «на край» рою, як це можливо, залучаючи до неї так багато людей, як це тільки можливо – і коли ми це робимо, то масштабуємо операційні витрати рою співмірно з його діяльністю.Масштабування – це термін, що походить із галузі інформаційних технологій. Коли щось зростає в розмірах, говорячи мовою ІТ-галузі, ви можете проапгрейдити або масштабувати ваш серверний парк. Апгрейд означає, що ви замінюєте сервери, які вже виконують свою роботу, більш дорогими серверами. Масштабування означає, що ви залишаєте ті дешеві сервери, які вже працюють, і додаєте більше дешевих серверів. Ми додаємо більше активістів. Набагато більше активістів. Ми масштабуємо нашу роботу.
Якщо всі операційні витрати рою оплачувати централізовано, це може вилитися в чималеньку суму. Якщо це робити через активістів на межі рою, які просто покривають свою частину діяльності, витрати можуть бути настільки маленькими, що активісти навіть не сприймуть їх як витрати. Це величезна позитивна перевага масштабування.
Прикладом тут можуть бути листівки, які ми щойно обговорювали. Якщо у вас рій активістів із суттєвим географічним покриттям на низовому рівні, і вам треба роздавати листівки по домівках, традиційний спосіб тут – купити послуги друкарні та поштового розсилання листівок. Але маючи рій, вам це не потрібно.
Замість цього подумайте про те, щоб зробити PDF-файл листівки формату А5 чи половину аркуша формату letter, і попросити кожного з ваших активістів надрукувати їх по дві сотні й роздати сусідам. Це не тільки правильний спосіб дії, саме так і слід діяти. Звісно ж, ви можете не отримати стовідсоткового покриття території, якщо порівнювати з друком та поштовим розповсюдженням, але давайте трохи порахуємо – просто заради цікавості.
Уявімо, що в нас є десять тисяч активістів і що 5% з них відгукнуться на цей заклик, що є цілком правильним припущенням для такого заклику. Це означає, що в нас буде сто тисяч листівок, розповсюджених серед домівок поблизу місць проживання наших існуючих активістів (також припустімо, що ці місця є правильними з демографічної точки зору локаціями для набору нових активістів до нашого рою).
Загальна сума витрат на виконання цього завдання – це від трьох до чотирьох годин роботи на розробку PDF та мотиваційного листа, що заохочує ваших активістів роздрукувати та розповсюдити листівку. Кошти будуть навіть меншими, якщо в складі рою є фахові дизайнери, яким подобається робити листівки, або ви взяли один з існуючих реміксів вашого бачення і подали у форматі листівки.
З іншого боку, загальна вартість такого завдання для традиційної неройової організації складе близько 40 тисяч євро задля отримання такого ж результату – коли платять за адреси списку розсилання, друк, пакування та поштове відправлення – і цілком імовірно, на це буде витрачено більше робочих годин, просто на адміністративну роботу із розміщення потрібних замовлень. Неважко побачити очевидні вигоди від масштабування.
Ви можете легко застосувати цей принцип до друку листівок, особливо на ранніх етапах існування рою (перший рік чи два роки, до того, як з’явиться передбачливий і значний дохід). Заохочуйте ваших активістів обирати їхні улюблені варіанти листівок серед реміксів вашого бачення, зроблених активістами, друкувати на власному принтері десь із п’ятсот копій і просто виходити в місто й роздавати їх там. І не питати чийогось дозволу на це.
Плакати менш придатні для масштабування через їхній нестандартно великий розмір, але навдивовижу багато активістів мають доступ до обладнання, здатного друкувати у форматі А3, яким вони користуються щодня. Як вже згадувалося, кампанію з сотні плакатів можна розглядати як масштабну для передмістя чи малого міста.
Якщо все пройшло добре, заохочуйте активістів робити знімки й поширювати те, як вони виконують свою активістську роботу на вулицях. Це заохочує більше людей робити те ж саме і створює дружню конкуренцію. Ми також можемо використати такі фото для внутрішнього змагання із смішними чи "безглуздими" призами. Це допомагає мотивувати рій як сукупність і також слугує в якості демонстрації того, що рій є активним, іншим людям– як потенційним рекрутам, так і ворогам.
Немає коментарів:
Дописати коментар