06.12.2012, Валентина Одарченко, Радіо свобода
Полк, який перший присягнув Україні, відчуває на собі фінансовий гніт
Рівне
– Полк, який першим у грудні 91-го присягнув на вірність Україні, нині
переживає не найкращі часи. Як і інші військові частини, 55-й окремий
лінійний полк зв’язку 13-го армійського корпусу відчуває на собі гніт
недофінансування. Командири сподіваються, що про піхоту дбатимуть так
само, як про моряків чи десантників, а 13-й Рівненський армійський
корпус зіллється із 8-м Новоград-Волинським – і тоді буде на чому їздити
і чим стріляти.
Саме в Рівненському полку зв’язку 13-го армійського корпусу свого часу пройшли бойовий вишкіл колишній офіцер Головного розвідувального управління Володимир Різун, він же автор книги «Акваріуму» Віктор Суворов, та нині ув’язнений екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, ним керував генерал-патріот Вілен Мартиросян. Та славну історію треба продовжувати щодня – вправлятися й вдосконалювати уміння.
Поки ж рівненські військові зв’язківці мають для виховання молодих бійців дуже обмежені засоби.
До піхоти не дійшли
Грошове забезпечення військово-морських і повітряних сил, зокрема, десантних військ, таки підняли, а ось до сухопутних військ, які складають основу Збройних сил України, справа не дійшла. А відтак нестачу пально-мастильних матеріалів, речового забезпечення рівненські військові відчувають. Однією з найгостріших є проблема забезпечення житлом, розповідає командир полку полковник Сергій Потапов.
За його словами, позитивного настрою цього року все ж додали військові навчання «Перспектива 2012», що пройшли влітку. І офіцери, й солдати змогли повправлятися.
Щоправда, під час навчань мешканці села Маринин, що поряд із Рівненським полігоном, із незвички мало не подумали, що розпочалась війна – вперше за багато років сільською дорогою проїхала колона важкої військової техніки. Тоді військові 13-го армійського корпусу оригінально зекономили бензин – проїхали бронетранспортерами через село.
Автомат як арсенал
Ветеран 13-го армійського корпусу Борис Бондаренко оцінює ситуацію радикальніше. Він каже, що нині солдатів навчають стріляти з автоматів, а раніше в розпорядженні був увесь арсенал техніки і зброї. «Вони просто виживають», – зауважує колишній керівник інженерних військ 13-го армійського корпусу.
Ветеран розповідає: нині на Рівненському полігоні частіше збирають гриби, ніж проводять навчання. Це заборонено, але люди не бачать особливих перешкод – на полігоні здебільшого тихо. Раніше ж полігон ніколи не простоював.
«Тоді не було жодного дня без якогось завдання. Або стріляли, або водили (авто), або ще щось робили на цьому полігоні – міни ставили, метали і таке інше. Зараз
(я поїхав півмісяця тому) із шести танкових доріжок працювала одна, і то наполовину заросла. А далі виросла така вільха, що грибів багато, а доріжок уже нема. Приїхав на інженерне містечко – а там беруть пісок для цементного заводу в Олександрії. Продали половину полігону – просто образливо», – констатує Борис Бондаренко.
Місцева влада намагається шефствувати над корпусом і збирається вирішити питання з постачанням до частин місцевих продуктів. А водночас домагається від Міноборони передачі обласним громадам військових складів, котрі не використовуються – скажімо, для перенесення на їхню територію одного з міських ринків. Тим не менше 13-му корпусу не бракує охочих служити за контрактом, а рівненський військкомат є одним із кращих в Україні щодо виконання плану призову.
Джерело
Саме в Рівненському полку зв’язку 13-го армійського корпусу свого часу пройшли бойовий вишкіл колишній офіцер Головного розвідувального управління Володимир Різун, він же автор книги «Акваріуму» Віктор Суворов, та нині ув’язнений екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, ним керував генерал-патріот Вілен Мартиросян. Та славну історію треба продовжувати щодня – вправлятися й вдосконалювати уміння.
Поки ж рівненські військові зв’язківці мають для виховання молодих бійців дуже обмежені засоби.
До піхоти не дійшли
Грошове забезпечення військово-морських і повітряних сил, зокрема, десантних військ, таки підняли, а ось до сухопутних військ, які складають основу Збройних сил України, справа не дійшла. А відтак нестачу пально-мастильних матеріалів, речового забезпечення рівненські військові відчувають. Однією з найгостріших є проблема забезпечення житлом, розповідає командир полку полковник Сергій Потапов.
За його словами, позитивного настрою цього року все ж додали військові навчання «Перспектива 2012», що пройшли влітку. І офіцери, й солдати змогли повправлятися.
Щоправда, під час навчань мешканці села Маринин, що поряд із Рівненським полігоном, із незвички мало не подумали, що розпочалась війна – вперше за багато років сільською дорогою проїхала колона важкої військової техніки. Тоді військові 13-го армійського корпусу оригінально зекономили бензин – проїхали бронетранспортерами через село.
Автомат як арсенал
Ветеран 13-го армійського корпусу Борис Бондаренко оцінює ситуацію радикальніше. Він каже, що нині солдатів навчають стріляти з автоматів, а раніше в розпорядженні був увесь арсенал техніки і зброї. «Вони просто виживають», – зауважує колишній керівник інженерних військ 13-го армійського корпусу.
Ветеран розповідає: нині на Рівненському полігоні частіше збирають гриби, ніж проводять навчання. Це заборонено, але люди не бачать особливих перешкод – на полігоні здебільшого тихо. Раніше ж полігон ніколи не простоював.
«Тоді не було жодного дня без якогось завдання. Або стріляли, або водили (авто), або ще щось робили на цьому полігоні – міни ставили, метали і таке інше. Зараз
(я поїхав півмісяця тому) із шести танкових доріжок працювала одна, і то наполовину заросла. А далі виросла така вільха, що грибів багато, а доріжок уже нема. Приїхав на інженерне містечко – а там беруть пісок для цементного заводу в Олександрії. Продали половину полігону – просто образливо», – констатує Борис Бондаренко.
Місцева влада намагається шефствувати над корпусом і збирається вирішити питання з постачанням до частин місцевих продуктів. А водночас домагається від Міноборони передачі обласним громадам військових складів, котрі не використовуються – скажімо, для перенесення на їхню територію одного з міських ринків. Тим не менше 13-му корпусу не бракує охочих служити за контрактом, а рівненський військкомат є одним із кращих в Україні щодо виконання плану призову.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар