22 вер. 2012 р.

Бійці «Беркуту» проти поборів у МВС

21 вересня, 2012Валерія Бурлакова«Український тиждень» 

Бійці «Беркута» змушені платити керівництву «десятину», брати участь у нелегальних оборудках і розганяти мітингувальників. Така діяльність влаштовує аж ніяк не всіх, тож із лав спецпідрозділу починають лунати перші голоси невдоволення

Дії бійців спецпідрозділу «Беркут» у Сумах стали прецедентом в українській системі органів МВС. Ні, вони не повстали проти нинішньої влади, не зняли шоломів і не приєднались до демонстрантів, як це нещодавно зробили німецькі правоохоронці. Беркутівці просто спробували донести до широкого загалу, що мусили сплачувати щомісяця певну суму – близько 150 грн із особи – своєму керівництву. За фактом зловживання керівного складу роти міліції особливого призначення службовим становищем уже порушено кримінальну справу.
«ліві» гроші
Ця історія для правоохоронців є цілковитою буденністю, що зазвичай не виринає на поверхню. «Не на диктофон» вони зізнаються, що в «Беркуті», як і в інших структурах МВС, побори «завжди були, є і будуть». Понад те, міліціонери впевнені: сумські бійці занижують суму. «Це неминуче, нікуди від цього не дінешся. Більшість це розуміє, бурчить невдоволено, але гроші здає», – розмірковують  їхні колеги. Півтораста гривень, через які почався скандал у Сумах, на їхню думку, – смішна сума. Маючи зарплату від 4 тис. грн, ніхто не здіймав би галасу через «доброчинні» внески такого порядку.

«Напишу те, що знаю особисто, – підкреслює на форумі співробітників МВС України зареєстрований користувач на ім’я Unknown. – Мова не про 150 грн за місяць, а про близько 1 тис. грн з людини». Ця сума – вже більш відчутна, але теж не захмарна для української міліції. Зібрані таким чином гроші, як розповідають правоохоронці, зазвичай ідуть на найрізноманітніші речі: від канцтоварів та комп’ютерів до подарунків та «відмазок» від вищого керівництва за промахи рядових. Чимало співробітників МВС упевнені: незалежно від обсягу «внесків», беркутівцям не варто було оприлюднювати інформацію про побори. На думку одних, бо «доносити» погано. За словами других – мовчання було б золотом бодай тому, що тепер хлопці рано чи пізно втратять роботу: ініціаторів «пошуків правди» в будь-кому випадку змусять залишити підрозділ.
Є і сумніви щодо чесності тих, хто вирішив зберегти свої нібито півтори сотні. «Самі бійці «Беркута» кристально чисті були? Законів не порушують, кишень не чистять, рила не б’ють? – обурюється ще один міліціонер. – Командир що, все під себе гріб? Нагору не відстібав? За ліві гроші підрозділові не допомогав? Не вірю… Все це реалії сучасної міліції. У всіх підрозділах керівник «має» з підлеглих. Може, в нього зовсім планка впала і його запити перевищили їхні можливості. Тоді правильно – таких треба зливати. Але не так тупо…»
Про «ліві» гроші співробітники МВС згадують до непристойності часто. «У даному випадку командир – гнида», – вважає майор із Луганська. Причина його зневаги до керівника сумських бійців полягає не в наявності поборів як таких. «Гнидою» головного він називає тому, що «обклав податками не лівак, а кровно зароблені». Це людей і обурило, запевняє майор. Цікаво, що «податки» з неофіційного заробітку можуть вимірюватись не сотнями гривень, а й астрономічними порівняно з їхньою зарплатнею сумами. «У нас «такса» до 5 тис. умовних одиниць доходить», – каже боєць львівського «Беркута».

Система «бізнесу»
Звідки у «беркутів» такі гроші, і який саме шлях незаконного заробітку вони обирають найчастіше – запитання майже риторичні. «Ліві» доходи бійців спецпідрозділів здебільшого пов’язують із вибиванням коштів у нелегалів та відкупних у наркоторгівців.

Водночас згадок про доведені факти злочинів міліції особливого призначення у ЗМІ не так багато. Може, насамперед тому, що, обираючи між хабарем та скаргою на вимагачів, громадяни України зазвичай здійснюють вибір між певною сумою грошей та власною свободою. Саме її обрав молодий киянин, який, певна річ, просить не називати його імені. Студента, що постійно підробляв, торгуючи «зіллям», під час продажу затримав «Беркут», згодом відпустивши за відкуп у 50 тис. грн. Схожі розцінки підтверджено офіційними зведеннями. Приміром, у Миколаєві порушили кримінальну справу проти трьох «беркутів», які вимагали у чоловіка $5 тис., обіцяючи, що його не притягнуть до відповідальності за зберігання наркотиків.
Киянин, який продавав заборонені речовини не один рік, запевняє: це налагоджена система. Дрібні наркодилери працюють недовго: згодом відкуповуються чи опиняються у в’язниці. Водночас великих правоохоронці відверто «кришують», зокрема й допомагаючи їм зберігати монополію на певній території та отримуючи за це регулярну плату. Бувають начебто й менш прибуткові, але більш несподівані схеми. Приміром, на київській Борщагівці, розповідає мешканець району Петро, є чимало точок продажу наркотиків. Інколи біля них «чергують» бійці славнозвісного спецпідрозділу. Людина, що виходить ізвідтіля з «товаром», потрапляє просто до них. «Беркут» забирає в покупця наркотики та гроші, якщо той, звісно, не хоче потрапити за ґрати. А ось реалізаторів речовин бійці не тільки не затримують, а й… повертають їм щойно відняті наркотики. За інформацією співрозмовника Тижня, за повернутий товар правоохоронцям дістається 50% сплаченої клієнтом суми. Звісно ж, звинувачувати у зв’язках із наркоторгівцями лише «Беркут» було б абсурдно – тут задіяно й інших. Причетності осіб із внутрішніх органів до наркотрафіку часто не заперечують навіть їхні керівники.
Роздуми самих правоохоронців лише підтверджують популярність нелегальних підробітків. «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих, – підкреслюють співробітники МВС, обговорюючи свої низькі зарплати. – Розумні люди крутяться й заробляють як можуть».

Рік за півтора
«Добро пожаловать на сайт НАСТОЯЩИХ МЕНТОВ!» – запрошують відвідувачів на ресурс http://mvd-ua.com. У розділі «Реалії служби» майбутні правоохоронці можуть почитати роздуми старших колег про те, що чекає на них у тій чи тій сфері стояння на сторожі закону. Зокрема й про будні «Беркута». Тут підкреслюють мало не єдиний аргумент на користь служби в спецпідрозділі – це «выслуга год за полтора».
На серйозні операції, яких в Україні проводять не вельми й багато, новачків не відправляють, засвідчують правоохоронці. Хлопцям пророчать «банальное стояние на обыске, где вы напугаете хозяина дома одним своим видом в маске, либо унылый рейд по ночным клубам без забеганий и криков: «Всем лежать! Работает «Беркут!»

Досвідчені колеги попереджають завтрашніх бійців, що основна робота для них – акції протесту, а одна з найголовніших проблем – «журнализды»: «Часто последние заранее договариваются с представителями радикальных течений и просто политиками о провокациях сотрудников, чтобы потом, тщательно обработав запись, вы-бросить в СМИ красивые кадры, где здоровый боец в камуфляже избивает «беззащитного борца за счастье народа». Виявляється, що, окрім журналістів, беркутівців «напружують» і самі учасники протестів: «Тяжело приходится во время митингов, когда, стоя напротив толпы, орущей, что ты «фашист», «комуняцкий прислужник», «зэку служишь», «бандеровский холуй» (все зависит от политических пристрастий митингующих) или просто «смерть мусорам», [надо] молча сжимать кулаки, потому что командир сказал «без команды – ни-ни».

Без права голосу
Однак не всі беркутівці прагнуть бути «псами режиму». До лав спецпідрозділу йде чимало романтиків. Негативне ставлення суспільства до себе вони вважають частково виправданим і не квапляться сліпо виконувати неадекватні накази. «Я прогинатись не хочу, – коментує своє ставлення до теперішньої української влади, представників якої він чемно називає «контрацептивами», один із «беркутів». – Але робота така… Доводиться народ «приструнять». На жаль, не завжди справедливо».
На тому самому форумі МВС багато хто з правоохоронців, ризикуючи бути осміяним колегами, розмірковує про те, як зробити своїх колег чесними. Як змінити систему зсередини й позбутись її численних недоліків: мізерних зарплат, що призводять до корупції; внутрішніх поборів із них; величезного «мита» з «ліваків», необхідність сплачувати яке часто й змушує ті ж таки «ліваки» шукати... Цьогорічний невеличкий демарш сумських «беркутів» дехто вважає першим резонансним протестом у наших правоохоронних органах від часів Радянського Союзу.
Та головне інше: тих, хто розганяє народні мітинги, турбує неможливість… протестувати самим. Адже співробітникам МВС в Україні це просто заборонено. Правоохоронці вказують на єдиний можливий на сьогодні спосіб виявлення свого протесту в державі. Він простий: «…кинути ксиву керівникові у пику зі словами «я звільнився».

Джерело

Немає коментарів:

Дописати коментар