Інформаційно-психологічні операції: концептуальні підходи НАТО і провідних країн світу

Український центр політичного менеджменту
 
Олександр Шевченко, начальник відділу системного аналізу
проблем міжнародного військового співробітництва
Національного науково-дослідного центру
оборонних технологій і воєнної безпеки України

Долголетним военным опытом он знал и старческим умом понимал, что руководить сотнями тысяч человек, борющихся со смертью, нельзя одному человеку, и знал, что решают участь сражения не распоряжения главнокомандующего, не место, на котором стоят войска, не количество пушек и убитых людей, а та неуловимая сила, называемая духом войска, и он следил за этой силой и руководил ею, насколько это было в его власти.

Л.Н.Толстой "Война и мир"

Бурхливий розвиток інформаційної сфери, створення глобального інформаційного простору породили умови, за яких ведення будь-якого виду протиборства між державами супроводжується їх боротьбою у сфері інформаційній. Не стала винятком і воєнна сфера. Інформаційна боротьба є неодмінною складовою практично всіх збройних конфліктів останнього десятиріччя.

Ідея інформаційної боротьби грунтується на використанні двох важливих факторів: життєдіяльність сучасного суспільства все більше залежить від інформації, обсяги якої постійно зростають, а також від того, наскільки ефективні рішення приймаються на її основі. Отже, мішенню інформаційної боротьби є процес прийняття рішень. Боротьба ведеться шляхом впливу як на свідомість та підсвідомість людей, так і на ту інформацію, на підставі якої приймаються рішення. В свою чергу, вплив на інформацію може здійснюватися безпосередньо (введенням об’єкта впливу в оману) або опосередковано (шляхом впливу на технічні засоби і системи, які забезпечують збирання, нагромадження, опрацювання та поширення інформації). Методи впливу визначають особливості сфер, в яких ведеться інформаційна боротьба. Все це свідчить про важливість та актуальність розгляду питань інформаційного протиборства в сучасному світі та місця в цьому процесі нашої країни [1].

Проблеми, що виникають з розвитком сучасного інформаційного суспільства та високої ймовірності втягнення України в інформаційну війну, диктують необхідність глибокого вивчення цієї проблеми та вироблення методологічних засад інформаційної боротьби, які повинні стати фундаментом формування і реалізації політики забезпечення національних інтересів на інформаційному рівні, в тому числі й у воєнній сфері, та створення національної системи інформаційної безпеки України.

Які ж концептуальні підходи, сили та засоби використовуються НАТО і провідними країнами світу у веденні (чи підготовці) інформаційно-психологічних операцій? 

НАТО

Відповідно до керівних документів Альянсу, схвалених 1999 року, інформаційні операції визначаються як “дії, що починаються з метою вплинути на прийняття рішень щодо підтримки політичних і військових цілей шляхом впливу на інформацію, інформаційні процеси і системи управління противника при одночасному захисті власної інформації та інформаційних систем” [5].

В стратегічній концепції Альянсу велика увага приділяється загрозам у інформаційній сфері. Зокрема, в частині II “Стратегічні перспективи. Проблеми та ризики у сфері безпеки” підкреслено, що супротивники можуть спробувати використати зростаючу залежність Альянсу від інформаційних систем шляхом проведення інформаційних операцій, які мають на меті зруйнувати ці системи. У частині IV “Рекомендації щодо сил Альянсу. Стратегія застосування збройних сил Альянсу” зазначено, що для комплексного розвитку цього потенціалу, спроможного забезпечити проведення багатонаціональних операцій, необхідно досягти інформаційної переваги [3].

Для проведення інформаційно-психологічних операцій НАТО вже використовує можливості Польщі та Угорщини. Виконання завдань щодо організації та ведення таких операцій покладено на відповідні структури цих країн з урахуванням їх географічного розташування і стратегічних напрямків. Зокрема, в планах НАТО Польща визначена відповідальною за стосунки зі східними сусідами, в першу чергу з Україною.

Специфічною структурою в рамках НАТО є органи інформаційно-психологічних операцій (ІПО) Туреччини. В “Настанові щодо ведення психологічних операцій” збройних сил цієї країни говориться, що “найкращі результати може принести пропаганда на підрозділи, якими командують недосвідчені та некваліфіковані офіцери”.

Особливість діяльності сил ІПО Туреччини полягає в тому, що вони беруть активну участь у заходах інформаційно-психологічного впливу безпосередньо на своїй території, де впродовж багатьох десятиліть гострим лишається курдське питання.

Як член НАТО, Туреччина має вигідне геостратегічне положення. Крім того, вона відіграє впливову роль у мусульманському світі.

Сполучені Штати Америки

В цій країні ще в середині минулого сторіччя усвідомили значення інформаційно-психологічних операцій. 1951 року в збройних силах США було створено відповідне управління. Його фахівці брали активну участь у багатьох кампаніях.

У 1960-і роки в США визначили основні напрямки ведення психологічної війни та її основного компонента – війни інформаційної. Всі науки, що стосувалися інформаційного впливу, стали пріоритетними. В першу це психологія, кібернетика, засоби моделювання поведінки людей, обчислювальна техніка та її програмне забезпечення. Про важливість цього напрямку свідчать такі офіційні документи, як “Стратегія національної безпеки” (1981 рік) і “Стратегічна концепція суперництва” (1989 рік). Після закінчення “холодної війни” у зв’язку з появою нових завдань термін “інформаційна війна” було введено в документи міністерства оборони. Він став активно мусуватися в пресі після операції “Буря в пустелі” (1991 рік). Саме тоді нові інформаційні технології вперше використовувалися як засіб ведення бойових дій. Офіційно ж термін уперше було вжито в директиві міністра оборони № 3600 від 21 грудня 1992 року, де в загальному вигляді формулювалися основні положення концепції інформаційної війни.

1993 року в директиві Комітету начальників штабів № 30 – 93 було викладено основні принципи ведення інформаційної війни. Ідеї інформаційного протиборства трансформовано в концепцію “Боротьби з системами управління”. У цьому документі боротьба з такими системами виокремлюється у самостійний вид оперативного забезпечення бойової діяльності військ [5].

Згодом концепція інформаційної боротьби набула розвитку в інструкції Комітету начальників штабів (КНШ) 3210.01А “Концепція інформаційних операцій об’єднаних угруповань збройних сил” від 1996 року та в Єдиному статуті КНШ № 3 – 13 “Доктрина спільних дій з проведення інформаційних операцій” від 1998 року.

Нині американські експерти визнають, що вже понад 20 країн планують і здійснюють різні види інформаційних операцій, спрямованих проти США. ЦРУ відзначає, що певна кількість конфронтуючих держав розглядає інформаційні війни як невід’ємну частину своїх нових військових доктрин.

Фахівці США виділяють Росію, Китай, Індію і Кубу як країни, що “відкрито підтвердили політику підготовки до інформаційної війни і швидко розвивають свої можливості”. КНДР, Лівія, Іран і Сирія, на думку американських експертів, “тільки просуваються в цьому напрямку”, а Франція, Японія та Німеччина вже “дуже активні в цій галузі”. За підрахунками фахівців, сумарні витрати на розробки в сфері інформаційних війн перевищують 120 мільярдів доларів на рік.

На реалізацію національного плану захисту американських інформаційних систем, який підписується президентом, щороку з федерального бюджету передбачається виділяти понад 2 мільярди доларів. Всього ж на інформаційну безпеку міністерство оборони планує спрямовувати не менше 10 мільярдів доларів на рік. Нині в рамках міноборони проблемою інформаційних війн зайнято близько 40 організацій, згрупованих відповідно до покладених на них функціональних завдань [2]. Це:

· захист інформаційних систем: об’єднана робоча група з проблем захисту комп’ютерних мереж, об’єднане космічне командування збройних сил, національний центр захисту інфраструктури;

· реагування на комп’ютерні інциденти: робоча група військово-повітряних сил, робоча група сухопутних військ, робоча група військово-морських сил, робоча група транспортного агентства міністерства оборони, робоча група агентства національної безпеки, робоча група університету Карнегі Меллона;

· ведення інформаційних війн: центр інформаційної війни ВПС, центр Сухопутних військ з вироблення заходів щодо інформаційних війн, центр вироблення заходів з інформаційних війн ВМС, центр інформаційних війн ВМС, центр технології інформаційних війн;

· розслідування комп’ютерних злочинів: відділ спеціальних розслідувань ВПС, директорат кримінальних розслідувань Сухопутних військ, військова розвідка Сухопутних військ, служба кримінальних розслідувань ВМС , служба кримінальних розслідувань міністерства оборони;

· проведення операцій в інформаційних мережах: центр мережних операцій ВПС, армійський центр мережних операцій, комп’ютерне і телекомунікаційне командування ВМС, центр безпеки операцій у глобальних мережах;

· забезпечення: об’єднаний центр боротьби з системами управління, центр спільного використання електромагнітного спектра, комп’ютерна судова лабораторія міністерства оборони, агентство перспективних оборонних досліджень, пункт управління спільними операціями за єдиним інформаційним забезпеченням діяльності підрозділів американської армії, дослідницька лабораторія Сухопутних військ;

· розвідка: розвідувальне управління об’єднаного штабу, розвідувальне управління міністерства оборони (близько 6 тисяч чоловік, бюджет до 1 мільярда доларів), розвідувальне управління ВПС;

· інші організації: Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, об’єднаний центр оборонних досліджень.

Деякі американські наукові центри проводять дослідження, пов’язані з впливом на свідомість, програмуванням поведінки людей в екстремальних обставинах з метою деморалізації їх волі. З’являються повідомлення про роботу над створенням генераторів частотного кодування мозку, біолокаційних пристроїв високочастотних та низькочастотних генераторів, хімічних і біологічних засобів та інших приладів, здатних викликати цільові зміни у психіці людини і, як наслідок, впливати на їхню свідомість і поведінку.

Крім міністерства оборони, питаннями інформаційної війни в США опікуються й інші структури – АНБ, ЦРУ, ФБР тощо. Так, у ФБР створено навіть спеціальні відділення боротьби з комп’ютерними злочинами.

Загальна сума витрат на інформаційну безпеку в країні складає близько 50 мільярдів доларів у рік.

Основним підрозділом інформаційно-психологічних операцій у ЗС США є батальйон, який може забезпечувати проведення інформаційно-психологічної операції оперативно-стратегічного рівня.

Зони відповідальності батальйонів загальної підтримки:

1-й батальйон – Західна півкуля (Атлантичне і Південне командування);

6-й батальйон – Європа і Африка;

8-й батальйон – Тихий океан і Північно-Східна Азія [3].

Воєнно-політичне керівництво США приділяє велику увагу розвитку сучасних зразків техніки інформаційно-психологічних операцій. Одним з прикладів цього є створення літака ЕС – 130Е “Командо Соло”. Ці машини (загальна кількість – 6 одиниць) входять до складу 93-го авіаційного крила спеціальних операцій ВПС Національної гвардії, яке підпорядковується Командуванню сил спеціальних операцій ВПС (місце дислокації – аеропорт Гарісберг, штат Пенсильванія). Вартість одного літака – понад 70 мільйонів доларів. Жодна армія світу нічого подібного не має [9].

У перспективних планах МО США інформаційна війна посідає одне з провідних місць. У вересні 2001 року в обстановці підвищеної секретності відбулася конференція на тему “Свідомість – головна ціль інформаційних операцій ХХІ-го століття”. За даними військового тижневика “Дефенс Ньюз” там обговорювалися проблеми подальшого розвитку інформаційних технологій. Підкреслювалося, зокрема, що до 2005 року на впровадження в життя цієї програми Пентагон планує виділити близько 17 мільярдів доларів.

Практичним підтвердженням американських пріоритетів у цьому напрямку діяльності є те, що в міністерстві оброни створено “управління стратегічного впливу” (навколо діяльності якого, до речі, нещодавно виник серйозний скандал). Серед основних завдань управління – забезпечення світових ЗМІ спеціально підготовленою інформацією, вигідною для США, ведення таємних інформаційних операцій задля досягнення бажаного для воєнно-політичного керівництва результату [4].

Велика Британія

Питання інформаційних війн перебуває в компетенції департаменту урядових комунікацій. Чисельність персоналу – 6 тисяч чоловік. Уявлення британських військових аналітиків про інформаційну війну є аналогічним американським, а саме: така війна визначається як вплив на інформаційні системи противника при одночасному захисті власних. 

Водночас британські фахівці активно використовують нормативний акт, прийнятий 2000 року, який можна застосовувати для дій у кіберпросторі. Відповідно до цього документа, атаки на національні інформаційні системи можуть розглядатися як звичайний карний злочин з усіма наслідками, що з цього випливають. Акт дозволяє британському урядові перехоплювати і читати електронну пошту, а також вимагати розшифрування особистих файлів на вимогу державних чиновників.

Франція

Французькі експерти дотримуються концепції інформаційної війни, що складається з двох головних елементів: військової і економічної (цивільної). Військова складова припускає досить обмежену роль інформаційних операцій, оскільки інформаційна війна розглядається переважно в контексті конфліктів малої інтенсивності або в миротворчих операціях. При такому підході союзники не можуть бути потенційними противниками.

З іншого боку, економічна (чи цивільна) концепція включає ширший діапазон потенційного застосування інформаційних операцій. Точка зору експертів відрізняється досить глибоким вивченням конфліктів в економічній сфері, причому в подібних ситуаціях французи не почувають себе обмеженими рамками НАТО, ООН чи думкою США. Їхній підхід до економічного конфлікту допускає, що й союзник може бути об’єктом інформаційних війн [6].

У країні активно формуються структури контролю в національному кіберпросторі. Так, за повідомленням американських ЗМІ, французи створюють власну версію системи “Ешелон”. Журналісти вже назвали її “Френшелон”. Система спрямована, насамперед, на перехоплення повідомлень у французьких (і не тільки) лініях електронних комунікацій.

Для обмеження американської інформаційної агресії і культурної експансії та створення системи захисту від них у Франції прийнято рішення, згідно з яким частка зарубіжних теле- та радіопрограм не повинна перевищувати 50 % від загального часу трансляції. Серед інших заходів є, наприклад, такі, як формування спеціальних координуючих органів з контролю за створенням і застосуванням інформаційної зброї, об’єднання зусиль у наукових дослідженнях з проблем інформаційних війн, забезпечення інформаційної безпеки, розробка спеціальної правової бази у сфері забезпечення інформаційної безпеки, прийняття єдиної термінології, чіткий розподіл повноважень між федеральними відомствами в розробці погодженої програми їхніх дій у сфері інформаційної безпеки.

Німеччина

Підходи німецьких фахівців до проблем інформаційної війни збігаються з американськими та британськими. Вони включають ведення наступальних та оборонних операцій інформаційної війни для досягнення національних цілей. Водночас при визначенні загроз і можливих відповідей інші держави розглядаються Німеччиною окремо: недержавні об’єднання (типу політичних партій, міжнародних організацій, ЗМІ); злочинні угруповання (організовані злочинні групи хакерів тощо); персоналії (включаючи релігійних фанатиків тощо). 

Німецькі фахівці розглядають управління засобами масової інформації як елемент інформаційної війни. Більше того, вони, як і французи, окремо розглядають економічну інформаційну війну. Це стало результатом оцінок розмірів можливих економічних втрат, які можуть бути завдані німецькому бізнесу й економіці внаслідок спрямованого інформаційного впливу [7].

У країні створено центр забезпечення безпеки інформаційної техніки зі штатом близько 500 співробітників та річним бюджетом понад 50 мільйонів євро. Планується відкрити дослідний центр інформаційних технологій міністерства оборони ФРН. Для ведення ІПО в збройних силах є відповідні батальйони.

В мирний час підрозділи інформаційно-психологічних операцій (їх офіційна назва: підрозділи оперативної інформації) організаційно входять до складу територіальних військ сухопутних сил бундесверу. Загальне керівництво операціями покладено на генерального інспектора бундесверу. В штабах корпусів є відділення ІПО.

Згідно з бойовими статутами бундесверу, безпосередній інформаційно-психологічний вплив на війська противника здійснюють самі війська. Керівні документи вимагають від них “знати і враховувати моральний стан особового складу військ противника, перш за все його уразливі місця, чинити на них систематичний вплив”. Для організації та проведення ІПО зі складу батальйонів ІПО можуть формуватися змішані групи, які придаються армійським корпусам, дивізіям та військовим округам.

Показовою є діяльність підрозділів оперативної інформації бундесверу в Боснії. Вони проводять свою інформаційно-психологічну роботу спільно з військово-цивільними структурами при розподілі гуманітарної допомоги, наданні медичних послуг, відбудові цивільної інфраструктури (школи, лікарні, шляхи тощо), особливо у віддалених районах, що сприяє формуванню позитивного іміджу сил СФОР і ФРН зокрема.

За офіційними даними, в академії бундесверу, яка готує спеціалістів інформаційно-психологічних операцій, щороку проходять підготовку до 1500 чоловік з різних країн світу, відбувається до 50 зборів, семінарів, курсів тощо. Серед викладацького складу — спеціалісти з історії, психології, етнології, мовознавства. Матеріальна база академії активно використовується для проведення різних міжнародних заходів.

Російська Федерація

Російська воєнна думка має чимало точок зору на проблеми інформаційного протиборства, і це певним чином ускладнює здійснення загального аналізу поглядів російських фахівців.

Головною метою інформаційної війни вважається оволодіння свідомістю населення, підрив морально-бойового потенціалу збройних сил евентуального противника.

Складовими частинами інформаційного протиборства російські фахівці вважають:

· інформаційне забезпечення (розвідка, збирання інформації, інформаційна робота штабів, зв’язок);

· інформаційну протидію (маскування, контррозвідка, вогневе ураження (захоплення) інформаційних систем);

· інформаційний захист (контррозвідка, перевірка інформації, захист від вогневого ураження (захоплення), радіоелектронний захист).

Малоефективне використання федеральними силами методів спеціальних інформаційних операцій у Чечні в ході першої чеченської кампанії і, як результат, повний програш в інформаційному плані, змусили Росію врахувати негативний досвід, зробити якісні корективи в питаннях інформаційно-психологічної діяльності [8]. Зараз вона координується на державному рівні помічником президента РФ. У збройних силах ці функції покладено на першого заступника начальника Генерального штабу ЗС Росії.

В цілому формування ІПО спроможні здійснювати комплексний інформаційно-психологічний вплив з використанням державних та військових засобів. Практичне випробування проходять новітні інформаційно-комп’ютерні та телекомунікаційні системи [10].

Останнім часом стали актуальними операції, спрямовані проти осіб, що ухвалюють рішення. На думку керівництва, роль політичного лідера, державного діяча вважається надзвичайно важливою, відтак потребує детального вивчення з метою впливу на їх свідомість. Тому зараз у Росії на базі Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН відновлено діяльність центру створення психологічних портретів політичних лідерів. Для цього аналізується інформація за такими напрямами: концепція лідерства, мотиваційна сфера, система політичних переконань, стиль ухвалення політичних рішень, стиль міжособистісних стосунків, стійкість об’єкта вивчення до стресу. Відповідно до цього відпрацьовується алгоритм прийняття та реалізації рішення щодо конкретної особи.

На розробку несмертельтоносної зброї зараз спрямована і російська науково-технічна думка, де все виразніше виділяється підклас, орієнтований на протиборство в інформаційній сфері. Це є підтвердженням того, що Росія розпочала створення дійсно нового сегмента зброї.

Китайська Народна Республіка

В Китаї тактика і стратегія ведення інформаційних воєн активно розробляється провідними воєнними теоретиками на основі “китайської специфіки”. Термін “інформаційна війна” посів чільне місце в лексиконі військових фахівців КНР. Нині розгорнуто активну роботу над концепцією інформаційних воєн. Передбачається, що вона включатиме всі історичні та національні уявлення про форми і способи ведення війни на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, а також 36 “стратегем” древньокитайського вченого і полководця Сунь Цзи, який робить наголос на війні знань і пошуку асиметричних переваг над противником.

Паралельно до цього вивчається питання щодо створення формувань інформаційних воєн – спеціальних військових підрозділів, укомплектованих високопрофесійними комп’ютерними фахівцями, які пройшли підготовку в найкращих університетах, академіях і навчальних центрах. Керівництво компартії Китаю, командування Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) вважає ІПО важливим складовим елементом бойових дій.

Аналіз воєнної доктрини КНР та її окремих положень дозволяє визначити завдання, що покладаються на політичні органи НВАК у сучасній війні. На початковому етапі це послаблення морального духу та дискредитація тимчасових успіхів противника. Після відбиття наступу – деморалізація ворога, схилення його солдатів і офіцерів до переходу на китайський бік. При перенесенні бойових дій на чужу територію – морально-психологічна обробка населення у захоплених районах.

Китайські військові аналітики вважають, що нині неспроможність протистояти іноземному інформаційно-психологічному вторгненню небезпечніша, ніж відставання в інших галузях. Розвиток технологій дає можливість активно впливати на всіх людей – від пересічних громадян до глав держав. Імітація висловлювань лідерів країн, фальсифікація фото- і кіноматеріалів з наступною демонстрацією цього непідготовленій аудиторії – усе це може серйозно вплинути на населення та військовослужбовців супротивної сторони. 

Значних успіхів досяг Китай у веденні операцій в комп’ютерних мережах. Незважаючи на те, що КНР отримала доступ до Інтернету тільки 1997 року, китайські програмісти швидко скористалися цим для досягнення політичних цілей країни [11]. Наприклад, протягом останніх років китайські хакери спотворили веб-сторінки уряду Тайваню. У відповідь на бомбардування посольства КНР у Белграді вони атакували урядові інформаційні системи США, включаючи навіть Білий дім.

Особливої активності комп’ютерна війна набула після інциденту з американським літаком-розвідником. Багато американських військових сайтів було спотворено, на їх місці знаходили національний китайський прапор та антиамериканські написи англійською і китайською мовами. Усі ці акції здійснювалися за мовчазної підтримки китайського керівництва.

Висновок можна зробити такий. На порозі інформаційного суспільства потужні та якісно нові інформаційні потоки створюють нову реальність, на яку необхідно своєчасно реагувати. Одним із специфічних проявів ситуації є те, що інформаційні війни, які зараз відбуваються, не тільки підсилюють найрозвиненіші країни, але й дають шанс стати на один рівень з ними країнам колишнього другого і третього світу. Це пов’язано з асиметричним характером інформаційної зброї. Така її властивість дозволяє будь-якій державі в критичний момент вести боротьбу з сильнішим противником. Застосування інформаційної зброї в цьому випадку виявляється найбільш адекватною відповіддю на чужі агресивні дії. 

Україні необхідно вчасно врахувати нові реалії з вигодою для своїх інтересів. Відомо ж, що у сфері високих технологій ми володіємо потужним потенціалом. 

Література:

1. Война и армия /Под ред. Д. А. Волкогонова, А. С. Миловидова, С. А. Тюшкевича.- М.: Воениздат, 1977.- 385 с.

2. Волохов В., Лук’янов А. Технології психологічних операцій// Політика і час. 2000. № 1 – 2. С. 79 – 86.

3. Жуков В. Взгляды военного руководства США на ведение информационной войны // Зарубежное военное обозрение. - № 1. - 2001.-С. 2 – 9.

4. Запрудский Ю. Г. Социальный конфликт: политологический анализ.-Ростов-на -Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1992.- 177 с.

5. Классификация возможных войн и военных конфликтов, принятая в США // Зарубежное военное обозрение.- 1990.- № 9.- С. 3 – 9.

6. Клименко А. Ф. К вопросу о теории военных конфликтов //Военная мысль.- 1992.- №10,- С. 24 – 35.

7. Крутських А. В. Інформаційний виклик безпеці на межі XXI сторіччя // Міжнародне життя. 1999. № 2. С. 82-89.

8. Перепелица Г. Н. Военно-политический конфликт. Проблемы теории и социальной практики // Нац. ин-т страт. исслед.- Киев, 1996.- 229 с.

9. Thomas P. Rona, “Weapon Systems and Information War”, Boeing Aerospace Co.,Seattle, WA, 1976.

10. Joint Pub 3-13.1 “Command and Control Warfare”, DOD US, February 1996.

11. Joint Pub 3-13 “Information Operations”, DOD US, December 1998.

Бібліографічний опис статті:
Шевченко О. Інформаційно-психологічні операції: концептуальні підходи НАТО і провідних країн світу // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.111-121

Джерело