Соціальні мережі з кожним днем стають дедалі популярнішими. Інструменти соцмереж сьогодні допомагають об’єднуватись небайдужим людям для відстоювання чи здійснення добрих громадських ініціатив. Якщо раніше в Інтернет заходили, щоб поспілкуватися в якомусь чаті, то потім – Живий Журнал (livejournal) став кращою його заміною у проведенні часу. Та найбільш популярними зараз стають соцмережі.
Соціальні мережі можна використовувати не тільки для дружнього спілкування. В Україні є приклади успішних і неполітичних громадських ініціатив, які починалися в Інтернеті. Пропонуємо вашій увазі кілька з них.
Достатньо «свіжий» львівський приклад – це акції протесту проти будівництва готелю, який назвали «бункером» на розі вулиць Краківська-Вірменська. Протести почалися з самоорганізації спільноти ЖЖ-истів. До їхніх акцій долучалися й інші люди, задіювали різні механізми. Після публічних протестів та довгих громадських обговорень інвестор відмовився від ідеї будівництва такого готелю і замовив альтернативні проекти, які були б спрямовані на відновленні втраченої забудови. Це була перемога звичайних користувачів Інтернету.
У лютому в місті Лева відбулася конференція «Lviv Social Media Camp», де обговорювали використання соціальних мереж. Народний депутат України, а також активний блогер Леся Оробець у межах конференції розповіла, як через соціальні мережі вдалося мобілізуватися в реалі і ліквідувати незаконно збудований сміттєспалювальний завод біля Києва.
«Через 25 днів після того, як я народила Еріку, до мене звертаються через помічників дві жінки з Солом’янки, з тим, що в центрі Солом’янки напроти центрального ЗАГСу планують побудувати сміттєспалювальний завод. Я не повірила, але зробила пост у блозі, в якому попросила журналістів перевірити. Менш ніж за тиждень з’явилася інформація, що… завод уже побудований!
З’ясувалося, що цей міні-заводик спалює все сміття, яке проходить через Київ. А найближча школа і будинок знаходяться у 100 метрах від нього, хоч по всіх нормативах має бути не менше 500. Ті, хто будували цей заводик, сказали, що ця «фура» переносна, тому на неї ці правила не розповсюджуються», - розповіла Леся Оробець.
Про ще одну ініціативу, що розповсюджується через соціальну мережу, розповіла координатор проекту «Київ без тютюнового диму» (його впроваджує у життя громадська організація "Інститут Медіа Права") Олена Дуб. Мова йде про інтерактивну карту «Тут не курять», на якій наносять адреси кафе і ресторанів Києва, в яких взагалі не курять.
«Карта, створена на базі звичайного функціоналу Google Maps, і уже за перші кілька днів отримала понад 30 тисяч переглядів. На сьогодні активісти спільно з Інтернет-користувачами Facebook, Twitter і навіть Vkontakte зібрали дані про кілька десятків київських кафе та ресторанів, в яких не курять. І продовжують збирати адреси. Долучитися до наповнення карти може кожен охочий. Так званий принцип «краудсорсингу» (англ. crowd-source, ресурс натовпу) дозволяє створювати великі соціальні проекти силами багатьох людей. Перед тим, як розпочати створення карти, я вивчала міжнародний досвід щодо обмеження куріння у кафе, барах, ресторанах і те, які соцмережеві "примочки" використали наші колеги у Польщі і Росії», - зазначила ZAXID.NET Олена Дуб.
За її словами, в останні роки Інтернет, зокрема соцмедіа, став дуже важливим майданчиком для самоорганізації населення. Яскравими прикладами є київська Інтернет-спільнота "Збережи Старий Київ", (є також «Збережи старий Львів» - ред.) і проект із розробки бренду міст "ВікіСітіноміка". «Для втілення у життя багатьох соціально-орієнтованих не обов’язково бути зареєстрованою організацією. Щоб робити щось корисне, достатньо мати бажання змін, трохи фантазії і віру в те, що лише разом громадяни можуть щось змінити на краще», - запевнила Олена Дуб.
ВГО "Карпати кличуть" виникла з однойменної групи в соцмережі "Одноклассники.ру", як розповів ZAXID.NET керівник львівського осередку Роман Бондар. Обласні осередки ВГО представлені в Громадських радах при державних адміністраціях Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. Зокрема ЛОО ВГО "Карпати кличуть" входить до комісії з питань природокористування і охорони довкілля Громадської ради при ЛОДА.
Тепер ВГО "Карпати кличуть" - зареєстрована, згідно з українським законодавством, громадська організація, повноправна юридична особа, з розширеною структурою обласних відділень, легалізованих для діяльності на території своїх областей. До групи в соцмережах "Карпати кличуть" приєднуються всі ті, кому не байдужа доля екології Українських Карпат. Також ентузіасти з групи неодноразово організовували прибирання сміття на стежках, що ведуть до Говерли, та інші гірських стежках.
Майже рік тому у Львові стартувала громадська ініціатива "Врятувати Меркурія" - небайдужі громадяни міста об’єднались, аби зібрати кошти на реставрацію скульптури Меркурія, встановленої на фронтоні будинку, що на вулиці Січових Стрільців. А все почалося із поста у ЖЖ і твітері Остапа Малашняка, і розмови про «давайте врятуємо Меркурія». Цю інформацію розповсюдили інші блогери, ЖЖ-исти, було створено різні групи в соцмережах на підтримку акції. Минув рік, за який вдалося зібрати кошти на обстеження скульптури, на архітектурну та технологічну частини проекту реставрації, яку зробили спеціалісти, залишився третій – зібрати кошти на саму реставрацію скульптури.
Як розповів ZAXID.NET оглядач, блогер Петро Нек, опираючись на дані Gemius, котрі були оприлюднені 1 квітня 2011 року, Інтернет-аудиторія Львівської області на лютий 2011 року становила близько 600 тисяч осіб (українська - 12,1 млн). Щодо блогів, то загальноукраїнські дані на жовтень 2010 року від Яндекса свідчать про активних 120 тисяч із 700 тисяч зареєстрованих (приріст 40% порівняно з минулим роком). Про твітер: 23 тисячі - це двомовні акаунти, 10 тисяч переважно українськомовні, решта - російськомовні акаунти користувачів з України, які у профілі місцезнаходження вказали або Україну, або якесь українське місто.
У фейсбуці українська цільова аудиторія - це 1,4 млн осіб, а вКонтакті по Україні показує - 16 мільйонів користувачів, причому суто по Львову й області - 600 тисяч. Звісно, це приблизні цифри, оскільки є пусті акаунти, є в однієї людини по кілька сторінок. Першими у порівняно нові соцмережі входять найбільш активні люди, лідери думок, тому й характерно, що у фейсбуці та твіттері більш активна аудиторія", - розповів Петро Нек.
«Соціальні мережі можна порівняти з «самвидавом» 1970-х років: влада не має змоги контролювати, тому через них найкраще поширювати інформацію, яка може цензуруватися в ЗМІ. Інколи соцмережі допомагають вирішити локальну проблему, яку традиційні мас-медіа не помітили. Через соцмережі можна розповсюдити інформацію про проблему настільки, що її не можна буде не помітити», - зазначив Петро Нек.
Натомість він також зауважує, що якою б не була активність у соціальних мережах щодо певної проблеми, якщо вона не перекинеться в оф-лайн, з неї нічого не виникне. «Якби люди в Єгипті лише переписувалися б в твітері та фейсбуці, і не виходили на вулиці, нічого б вони не досягли, - запевнює блогер. - Взагалі соціальні мережі - це інструмент, як лопата, за допомогою якої можна, і посадити город, і викопати комусь яму».
Відтак соціальні мережі можуть допомогти вирішити проблему, а також підштовхують до того, щоб ставати більш активним громадянином свого міста. Підтримка однодумців в он-лайн і в оф-лайн – розвіює байдужість і зневіру, що не можна нічого таким шляхом досягти. Активна громада в Україні створює нову платформу для творення відповідального майбутнього.
Джерело
Подібний матеріал:
Блоггеры в огне: особенности охоты на "навальных"
Що робити? Програма «Три О»: Оздоровлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
Немає коментарів:
Дописати коментар