Іван Франко. Паренетікон

Українська Греко-Католицька Церква Блаженного Миколая Чарнецького

Коли обід хтось славний зготував,
Наїдки най добірні та напитки,
Царя самого в гості завізвав,
А соли не додав до страв,
Які ж із них пожитки?

Отак і той, що наложив печать
На серце: сам, без дружньої розмови
Жиє для себе хоч би був не знать
Як чесний, не приблизиться на п’ядь
До Бога без любови.

Вся чеснота, весь труд його марний,
Молитва, піст і жертви всі й тривога,
Все те, мов пил, розвіє Суд Страшний!
Одна любов з них зробить скарб цінний
Перед престолом Бога.

ІІ

Не слід усякого любити без розбору.
Як добрі щепи садівник плекає?
Так, що всі зайві парості втинає,
Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору.
Господь сказав: «Яка тобі заслуга,
Коли кохаєш свого брата, друга?
А ви любіте свoїх ворогів!»
Подумай добре, що Господь велів!
Не мовив: «Мoїх ворогів любіте!»
Отсе, брати, ви добре розумійте,
Що ворог Божий, ворог правди й волі
Не варт любови вашої ніколи.

ІІІ

Не такого посту хоче Бог від нас,
Щоб сушив ти тіло й дух приспав ураз.

Бо який пожиток тілом голо знати,
А без добрих вчинків духом умирати?

І який пожиток від їди здержаться,
А на блуд і здирство пильно поспішаться?

І який пожиток, щоб лиця не мити,
А в холодну пору голого не вкрити?

І яка заслуга, що в нас тіло сохне,
А у нас голодний під порогом дохне?

Чи то дуже чесно всю ніч в темній хаті
Гаряче молиться, к Богу припадати,

Поки там під тином з голоду та стужі
Умирають бідні, зойкають недужі?

Джерело