Аналізуються суть моральної поведінки та психолого-педагогічні детермінанти її становлення у дошкільників завдяки впливу телевізійних засобів.
Ключові слова: герої, емпатія, моральна поведінка, сприймання, телевізійний простір, цінності.
Взаємодія людини з засобами масової комунікації є реальністю сучасного життя. Так, телебачення, змінюючи при цьому способи інформаційного тиску, впливає на свідомість абсолютної більшості людей. Зараз воно є зовсім не випадковим чинником психічного та особистісного розвитку дитини, а одним із постійних значущих чинників впливу на різні аспекти внутрішнього світу, зокрема, на її моральний розвиток.
Телебачення визначає характер культури, соціальних норм, впливає на свідомість кожної людини, змінюючи при цьому способи сприймання інформації. За останні два десятиріччя телебачення зробило великий крок у спробах пошуку різних за формою програм і тому в наш час його рейтинг серед засобів масової інформації зростає.
Більшість дослідників [2, 3, 6] вважають, що в наші дні вплив телебачення на вчинки індивіда і соціальних груп настільки вагомий, що воно певним чином управляє соціальним, політичним та економічним життям суспільства.
Важливо, на наш погляд, не лише вивчити можливості телебачення, але й умови, що сприяють позитивному його впливу на моральний розвиток дитини. Тому постає потреба у дослідженні психологічних особливостей впливу телебачення на моральну свідомість та поведінку дитини в єдності її індивідуальних та особистісних характеристик.
Для осмислення даної проблеми велике значения мають дослідження, присвячені вивченню різних аспектів моральної свідомості. Теоретичні та прикладні проблеми морального розвитку дітей досліджували С. Максименко, М. Боришевський, І. Булах, М. Савчин, Р. Павелків та ін. Конкретно, телебачення як засіб всебічного впливу на моральний розвиток особистостівивчали Дж. Донакю, Ю. Купер, М. Маклюен, У. Олаєн та ін.
Важливо зауважити, що механізми роботи сучасного телебачення часто є такими, що враховуючи інтереси та потреби аудиторії, використовуючи різноманітні художні засоби, пропонують такий продукт, який не вміщує моральної інстанції. Цей продукт часто далекий від моральних реалій, тому що побудований на фантазіях та ілюзіях людини. У такий спосіб телебачення створює спотворену картину моральної реальності.
За даними досліджень зарубіжних дослідників факторами, що зумовлюють реагування глядача на кінопродукцію та становлення моральних якостей і властивостей особистості, є: об'єктивні характеристики екранного продукту, ситуація перегляду, вік і стать. Серед особистісних характеристик: це емпатійність, рівень агресивності, прагнення до переживання гострих відчуттів, тривожність. Одночасно, глибинні особливості впливу телебачення на розвиток моральної свідомості та моральної поведінки особистості, в тому числі й дошкільників невідома. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблем морального розвитку і розробки на її основі ефективних психолого-педагогічних засобів удосконалення процесу розвитку моральної свідомості та моральної поведінки особистості за допомогою телебачення.
Об'єкт нашого дослідження - моральна поведінка дошкільників, а його предметом є телевізійні засоби впливу на становлення моральної поведінки в дошкільників.
Мета дослідження - проаналізувати психологічні механізми та чинники впливу телебачення на становлення моральної поведінки дошкільників. Відповідно до мети дослідження нами поставлено такі основні завдання: 1) проаналізувати стан розробки проблеми впливу телевізійного простору на моральну поведінку дошкільників; 2) визначити психолого-педагогічні засади розвитку моральної поведінки дошкільників; 3) виявити психолого-педагогічні умови, що забезпечують позитивні впливи розвитку моральної поведінки дітей дошкільного віку шляхом відбору телеінформації.
Телебачення в особистісному житті дитини в сучасному суспільстві займає все більше часу. За даними експериментальних досліджень українська дитина просиджує щодня перед телевізором в середньому чотири години. Індивідуальна варіативність часу, проведеного біля телевізора, є досить широкою. За цим показником ми попереду багатьох європейських країн. Але якщо опитування дітей, показує, що чимало з них крім перегляду телепередач, переглядають мультфільми, кіно через комп'ютери набагато довше, ніж чотири години. Одночасно досить багато часу дошкільники безконтрольно переглядають програми, адресовані дорослій аудиторії.
Такі характеристики телебачення, як звук, зображення сприймаються дошкільниками одночасно органами відчуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язані з емоційною сферою дитини, тому є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на психіку особистості, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, моральної свідомості [5]. Дослідження показують [8], що в дошкільному віці діти сприймають зміст програми за сюжетними блоками. Як правило, їх захоплює масштабність, швидка зміна темпу, гучна музика, дитячі голоси, тощо і часто це спрямовує їхню увагу повз повільні сцени, в яких демонструються повчальні діалоги. Через це вони здебільшого не здатні відтворити причинно-наслідковий зв'язок подій, що розгортаються від початку історії до її завершення. Діти відчувають труднощі відтворення послідовності сюжету завдяки віковій тенденції запам'ятовувати вчинки, які зробили герої набагато швидше, ще з більшими труднощами мотиви та цілі, до яких герої прагнуть, та події, що зумовлюють дані цілі. Крім того, діти не розуміють штучність сюжетів телевізійних передач, часто вірять, що герої дотримуються своїх ролей ( та сценарних характерів) і в реальному житті [9]
Значущість культурно-мистецьких функцій телебачення у формуванні моральної свідомості особистості широко обговорювалася вченими ще в 1960 -1980 р. XX ст. Окремі аспекти цих дискусій відбиті в емпіричних дослідженнях, що проводилися під керівництвом В. Оссовського в Україні та Б. Грушина в Росії [3] Вони досліджували особливості впливу телебачення на поведінку аудиторії. Зокрема, було встановлено, що вплив телебачення на розвиток моральної свідомості дитини орієнтується на механізми підкріплення, моделювання, розгальмовування і класичного зумовлювання [2; 6; 7]. Ці механізми переважно впливають на розвиток ціннісної сфери особистості. Цінності, яких дотримується глядач, підкріплюються завдяки телебаченню більшою мірою, ніж всі інші. Розглянемо деякі з них. Відомо, що підкріплення, зокрема, може бути як позитивним, так і негативним. Суть позитивного підкріплення полягає в заохоченні до бажаної поведінки. У відповідь на потрібну поведінкову реакцію людина отримує приємний стимул, який підвищує вірогідність того, що така поведінка повториться знову. У випадку негативного підкріплення все стається навпаки. Моделювання - це створення формальної моделі психічного чи соціально-психологічного процесу. Таким чином можна стверджувати, що отримуючи позитивні чи негативні приклади поведінки на телеекрані дитина буде повторювати їх в реальному житті. Важливо також те, щоб ця поведінка була також схвалена, або ж, навпаки, засуджена зі сторони інших героїв, або значущого дорослого.
При сприйнятті телепередачі дошкільник є не лише глядачем, але й слухачем. Розглядаючи процес взаємдії юного глядача з телеекраном, необхідно враховувати не лише психофізіологічні особливості дитячого віку, але й характер дитячого сприймання, основними властивостями якого є: емпіричність, пов'язана з недостатністю особистісного досвіду та незасвоєністю критерів аналізу й оцінки поведінки, підвищена нецілеспрямована активність сприймання, зосередження основної уваги на дієвому початку в поведінці героя, результативність сприймання тощо. Психологи розрізняють кілька типів сприймання: емоційне, аналітичне та образне. Дітям дошкільного віку властивий емоційний тип сприймання. Сприймання дітей цього віку носить некритичний характер. Своє внутрішнє "Я" вони легко ототожнюють з "Я" персонажу, тобто відбувається ідентифікація з героєм телепередачі.
Л. Козирєва виокремлює ще й таку особливість дитячого сприймання, як домінуюча роль деталі в осмисленні образу. Ця активність зумовлена невеликим життєвим досвідом та пізнавальною активністю дошкільника, визначальною роллю мимовільної уваги, а тому дітей приваблюють яскраві, незвичайні предмети. Своєрідним є і ставлення дітей до зовнішності персонажів. Приваблива людина, на їх погляд, є доброю, хорошою, тобто апріорі створюється образ позитивного персонажа. Навпаки, непривабливі герої викликають у дітей страх або сміх, і лише окремі добре знайомі для них, які зарекомендували себе як добрі та співчутливі, можуть викликати симпатію. Ця особливість містить в собі можливість більш дієвого впливу на юного глядача. Адже привабливість персонажа може виправдати вчинки різного характеру, зазначає Л. Козирєва [4].
Виділимо ще одну особливість дитячого сприймання - це його спрямованість на сприймання активно діючого героя. Цікавість дітей до героїв пояснюється тим, що такий тип персонажів відповідає розвитку дитячої моторики, яка характеризується великою мірою відеосюжетів. Протиставлення реального та уявного також легко долається завдяки моторній активності юних глядачів і тоді відбувається активне втручання уваги дітей в уявний образ. Тому моторна активність персонажу відіграє важливу роль в системі зорового сприймання дітей.
Розглянемо детальніше дані механізми на прикладі перегляду мультфільмів дітьми дошкільного віку. Підкріплення ефектів насилля героїв в мультфільмі та оточуюча реальність можуть сприйматися дитиною по-різному. Так, жорстокий вчинок, підкріплений в контексті мультфільму, швидше за все буде змодельований у поведінці дитини. Цей вчинок, через який він був покараний і не підкріплювався сюжетом, як правило не моделюється. Візьмемо до прикладу епізод із мультфільму „Шрек", коли Трольша, в образі прекрасної дівчини, мелодійним співом вбиває солов'я, а із яєць, які залишилися в гнізді - робить яєчню. Це не просто сцена красивого вбивства, це - девальвація смерті, яка перекреслює всю систему дитячого уявлення про світ. Головна позитивна героїня в казках не може бути підступною, вона не може бути жорстокою, а тим паче не може вбивати. А як поводить себе Трольша? На цьому тлі вбивство заради розваги здається невинним.
У сучасних мультфільмах використовуються анти сюжети. Так епізод з надуванням образу жабки та змійки - це, насправді, романтичний атрибут казки навпаки. Казки, де не жаба перетворюється на царівну, а навпаки, царівна перетворюється в зелену нечисть. І ця нечисть є романтичною героїнею антиказки, яку по ходу сюжету супроводжують антиромантичні метафори: вбивство жабки, змійки, пташечки. Тоді як нормальних романтичних героїнь вітчизняних мультфільмів супроводжує спів пташок і цвітіння квітів. Основним недоліком мультиплікаційної казки є представлення негативного вчинку у виконанні головної героїні, яка виступає позитивним героєм і викликає довіру у дитини. В даному випадку ми можемо прогнозувати, що дитина, побачивши такі вчинки головного героя може їх змоделювати у реальному житті і це буде для неї нормально. Диспозиція глядача і його початкова схильність до жорстокості підкріплюються насиллям на телебаченні, хоча воно саме по собі не є причиною жорстоких вчинків дитини, але чим міцніше мультфільми будуть підкріплювати небажані нахили дошкільника, тим імовірніший їх прояв в поведінці останніх.
Наші спостереження за грою старших дошкільників (всього 29 дітей), коли вони грають у “черепашки Нінзя”, “покемони” та “дигемони” засвідчують, що їхня гра представлена у вигляді знищення один одного, причому це вважається дуже позитивним явищем. Діти б'ються, кричать один на одного, їхня гра не має ні визначеної мети, ні регламентованого порядку, а закінчується образами і травмуванням один одного, при цьому винних нібито й немає.
Інший тип підкріплення є найбільш поширеним у мультфільмах, коли надається певна моральна цінність застосуванню сили. Так, персонажі мультфільмів часто розв'язують суперечки чи конфлікти за допомогою сили, тим самим показують, що використання сили - досить реалістичний та виправданий спосіб розв'язання людських конфліктів. Прикладом може бути циганка в „Горбуні з Нотердаму" Жасмін в „Аладіні" чи Трольша в „Шреку", які б'ються не просто звично, але й жорстоко і зі смаком. Вони роблять це весело і заразливо, а сьогодні це одні з найпопулярніших у дітей мультиків. Ще один тип підкріплення зустрічається у випадках, коли жорстокість та її прояви підкріплені певним контекстом мультфільму.
Не може не насторожувати той факт, що телепродукція, призначена для дитячого споживання, руйнує традиційне для неї уявлення про маму як ніжну, чуйну, турботливу і мудру людину. Створений на екранах (особливо у мультфільмах) образ матері практично завжди викликає негативні емоції: вона егоїстична, істерична, неохайна та обмежена істота. Особливою популярністю в останні роки користувалися такі мультфільми як "Родина Адамсів", "Сімпсони" та інші, які руйнують нормальні уявлення про нормальну сім'ю. Скажімо, в "Родині Адамсів" вся сім'я - вампіри і їх внутрішні взаємини та стосунки з оточуючими будуються на основі їх сутності - істот, що потребують крові. Тому їхні "діти" ходять щедрувати до похоронного бюро; дівчинка говорить матері: "Мамочко, притисни мене міцніше - в мене вже тріщать кісточки, але я ще жива..." тощо. Негативним є і нав'язуване уявлення про те, що за будь-яких несприятливих обставин, зокрема, травмування, недотримання елементарних правил безпеки, норм милосердя і мирного співжиття з героями нічого не трапляється: вони, після падіння з висоти (потрапляння в авіа- і автомобільні катастрофи, вибухи, жорстокі бійки тощо) не відчувають болю ні свого, ні інших, не вмирають, не набираються життєвого досвіду, а піднімаються усміхненими і знову ризикують своїм життям та життям інших. Прикладом такого стилю поведінки можна вважати на перший погляд дуже “позитивний” мультфільм "Том і Джері". Він дійсно хороший за художнім рішенням, однак, досить небезпечний у контексті соціалізації дітей. В цьому розумінні його та інші мультфільми можна вважати шкідливими для дитячої психіки, оскільки під їх впливом формується як безпечність поведінки дітей, так і нерозвиненість чуттєвої сфери, жорстокість і нездатність до співпереживання і співучасті.
Проведена нами бесіда з дітьми старшого дошкільного віку дозволила скласти перелік мультфільмів, які їм подобаються і які вони найчастіше дивляться. Це м/ф “Шрек”, м/ф “Чіп і Дейл”, м/ф “Качині історії”, “Том і Джері”, “Черепашки Нінзя”, “Інспектор Гаджер”, “Зоомагазинчик”, “Пригоди в пласкому світі”, “Кіт пес”, “Джимі Нейтрон”, “Люті бобри”, “Скубі Дубіду”, “Білосніжка”, “Робін Гуд”. Коли дітей запитали чому вони дивляться ці мультфільми вони давали приблизно однакові відповіді: “Тому що там постійно нові серії”, “Тому що я їх люблю”, але про позитивні якості мультика вони не згадували. Коли дітей запитували чому вони не дивляться такі мультфільми як “У пошуках Немо”, “Бембі”, “Дамбо”, “Король лев”, а також мультики, на яких виросло покоління їх батьків, такі як “Кіт Леопольд”, “Життя в Простоквашино”, “Ну постривай”, діти відповідали, що вони їх вже багато разів бачили і їм не цікаво, а деяких з них і не бачили взагалі.
Спостереження за дітьми підтверджують наше припущення про те, що діти інстинктивно правильно сприймають емпатійну інтенцію мультфільму, але без допомоги дорослого вони самостійно усвідомити їх правильність і проаналізувати свої переживання вони не можуть. Більшість дошкільників, за якими ми спостерігали досить помітно виявляли почуття милосердя, співчуття, співпереживання. Деякі з них в процесі бесіди і обговорення мультфільму були готові прийти на допомогу герою мультфільму чи іншому ровеснику, який би потрапив в погану ситуацію. Однак при виявленні і усвідомленні емпатійної інтенції мультфільму дітям було важко зрозуміти емоційні стани інших людей. Тому вважаємо за необхідне проводити з дітьми бесіди, проводити інсценізацію тої чи іншої ситуації у вигляді гри-драматизації, де на наш погляд діти зможуть відчути стан іншого, саме реальну гру ми вважаємо найбільш дієвим методом впливу на розвиток моральної поведінки дитини дошкільного віку, що певним чином нейтралізує згубний вплив телебачення і вчить більш критично ставитися до побаченого.
Отже, основними психологічними чинниками ефективного впливу телебачення на розвиток моральної поведінки дошкільників є: підготовленість вихователів до моделювання сюжетів телебачення, які найбільше впливають на розвиток моральної поведінки дошкільників; підготовленість вихователів та дітей до творчої діяльності; позитивний психологічний клімат виховного процесу; використання в грі та бесідах з дошкільниками психомистецьких ситуацій із вбудованими відеосюжетами.
Література
1. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. -Рівне,2003. - 128 с
2. Ефимов Е. Учебное телевидение: проблемы, перспективы. - М., 1986. -174 с.
3. Іванашко О.Є. Формування активного усвідомлення та дієвої реалізації здорового способу життя у дітей дошкільного віку // Психологія 36. Наук. Праць. - Київ: НПУ їм. М.П.Драгоманова, 2000. - Вип. 3(10). - С 126-132.
4. Козырева Л.Г. О социально - психологических особенностях детской киноаудитории// Юный зритель. Проблемы социального кино. - М., 1981. -71с.
5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989. - 607 с
6. Прессман Л.П. Кинофильмы в школе// Советская педагогика, 1986. № 9., С. 13-18.
7. Рубинштейн С.Л. Эмоции// Психология эмоций. Тексты. - М., 1983. -С. 160-170.
8. Anderson D.R., Educational television is not an oxymoron. The Annalis of the American Academy of Political and Sosial Scince, 557, 1998. - p. 24-38.(D)
9. Wrinpt J.C.,St. Peters, M., & Huston A.C. Family television use and its relation to children's cognitive skills and social behavior. In: J.Bryant (Ed.). Television and the American family, 1990. - p. 227-251.
2. Ефимов Е. Учебное телевидение: проблемы, перспективы. - М., 1986. -174 с.
3. Іванашко О.Є. Формування активного усвідомлення та дієвої реалізації здорового способу життя у дітей дошкільного віку // Психологія 36. Наук. Праць. - Київ: НПУ їм. М.П.Драгоманова, 2000. - Вип. 3(10). - С 126-132.
4. Козырева Л.Г. О социально - психологических особенностях детской киноаудитории// Юный зритель. Проблемы социального кино. - М., 1981. -71с.
5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989. - 607 с
6. Прессман Л.П. Кинофильмы в школе// Советская педагогика, 1986. № 9., С. 13-18.
7. Рубинштейн С.Л. Эмоции// Психология эмоций. Тексты. - М., 1983. -С. 160-170.
8. Anderson D.R., Educational television is not an oxymoron. The Annalis of the American Academy of Political and Sosial Scince, 557, 1998. - p. 24-38.(D)
9. Wrinpt J.C.,St. Peters, M., & Huston A.C. Family television use and its relation to children's cognitive skills and social behavior. In: J.Bryant (Ed.). Television and the American family, 1990. - p. 227-251.
Немає коментарів:
Дописати коментар