За чотири роки Тетяна Євстігнєєва створила
мережу з п’яти магазинів у Вінниці, розпочавши власний бізнес з
мінімальним стартовим капіталом. Зараз каже, що якби десять років тому
їй хтось сказав, що так буде – ніколи б не повірила
До відкриття власної справи, чотири роки тому,
Тетяна Євстігнєєва рахувала лише чужі гроші, працюючи бухгалтером. Вона
нічого не знала про служби доставки та інші нюанси малого бізнесу, а
прибуток, який розрахувала у своєму бізнес-плані, вважала неймовірною
сумою. А нещодавно вона відкрила уже п’ятий магазин мережі. Тепер
успішний підприємець каже, що життя навчає усьому, було б бажання.
Потрібно щось придумати
- Я не можу сказати, що у моєму житті раніше було все погано. Я кваліфікований бухгалтер-багатостаночник. Вела по десять фірм одразу і зранку до ночі займалася саме цим. Якось в один прекрасний момент подумала: стоп, - розповідає Тетяна Євстігнєєва. - Мені зараз 43 роки, а що буде через десять років? Директори фірм, з якими я працюю, стануть старшими та передадуть свій бізнес своїм дітям, тобто молодим. А як ті подивляться на головного бухгалтера, який буде незабаром ходити клюкою. Я зрозуміла, що настане такий вік, коли мені скажуть: «Дякуємо, до побачення. Ми більше не потребуємо ваших послуг, тому що ви вже повільно ходите, криво пишете…» Я розуміла, що потрібно щось придумати таке, щоб мене ніхто не міг звільнити. У мене двоє дітей і мені їх необхідно годувати.
За словами бізнес-леді, від ідеї до відкриття першої торгової точки пройшло менше ніж півроку. За цей час вона написала бізнес-план, розібралася з тонкощами майбутнього бізнесу, вивчила ринок збуту та товар, знайшла постачальників, орендувала частину приміщення під магазин.
Іграшки мають бути розумними
- Я ненавиджу дурні іграшки. Наприклад, коли дівчинка на маленькій пластмасовій сковорідці жарить віртуальну котлету для віртуального чоловіка. Мене це дратує, - каже Тетяна Євстігнєєва. - Дайте дитині мозаїку, дайте кубики, бусинки чи звичайні ножиці та аркуш паперу. Нехай дитина щось вирізає, а не бере іграшку та стукає нею по столі. Будь-яка іграшка має бути розумною та розвиваючою. Навіщо маленькій дівчинці пластмасові босоніжки чи помада? Мої діти принципово такими іграшками не грались, а купити інші було великою проблемою. Доводилося ходити по усіх магазинах та шукати якусь вишивку, аплікації, гравюри. Я подумала, що я ж не одна така мама і є й інші, які хочуть, щоб їх діти розвивалися. Так народилась ідея створення магазину розумних іграшок, які розвивають та навчають дітей та дорослих.
Починати було страшно
Тетяна почала працювати над своїм проектом, не залишаючи колишню роботу. Але суміщувати дві справи, які вимагали багато часу та зусиль, стало вкрай складно. Жінка зізнається, що ризикнути покинути звичну найману працю та перейти на свій хліб, було страшно.
- Я вирішила спробувати, а якщо не вийде зізнатися собі у своїй неспроможності. Я боялася втратити свої невеликі заощадження, які збиралася вкласти у бізнес. Боялася, що в мене буде депресія. А з іншого боку я подумала, а якщо я не спробую і не дам собі шанс, то в мене точно нічого не вийде. Дуже підтримав чоловік, він сказав, що якщо нічого не вийде – візьме на себе усю відповідальність, у тому числі й фінансову, - каже пані Тетяна. – Зараз згадую, як усе починалося, сльози на очі навертаються. Ми орендували півкімнати, яка ділилася стелажами. В одній половині були ми, а в іншій – дитяче взуття. Офісу не було, тому приймати, розпаковувати товар та клеїти цінники доводилось у коридорі.
Перемагає той, хто діє
Тим, хто хоче розпочати власну справу, Тетяна Євстігнєєва радить перестати мріяти та почати діяти. В першу чергу потрібно, за її словами, перестати боятися: «Не спробуєш, ніколи не дізнаєшся, на що спроможний»
- Я не прихильник того, щоб розпочинати робити щось, що уже багато людей до тебе почали робити. Разом з тим, обов’язково необхідно займатися тим, що тобі цікаво, - говорить Тетяна Євстігнєєва. - Якщо це нецікаво особисто тобі – все буде йти дуже складно, доля буде вставляти палки в колеса. Потрібно робити те, що любиш. Я свій бізнес не сприймаю за роботу – це просто моє хобі, яке ще й приносить гроші. Якби я виготовляла цеглу, це б було жахливо.
Потрібно щось придумати
- Я не можу сказати, що у моєму житті раніше було все погано. Я кваліфікований бухгалтер-багатостаночник. Вела по десять фірм одразу і зранку до ночі займалася саме цим. Якось в один прекрасний момент подумала: стоп, - розповідає Тетяна Євстігнєєва. - Мені зараз 43 роки, а що буде через десять років? Директори фірм, з якими я працюю, стануть старшими та передадуть свій бізнес своїм дітям, тобто молодим. А як ті подивляться на головного бухгалтера, який буде незабаром ходити клюкою. Я зрозуміла, що настане такий вік, коли мені скажуть: «Дякуємо, до побачення. Ми більше не потребуємо ваших послуг, тому що ви вже повільно ходите, криво пишете…» Я розуміла, що потрібно щось придумати таке, щоб мене ніхто не міг звільнити. У мене двоє дітей і мені їх необхідно годувати.
За словами бізнес-леді, від ідеї до відкриття першої торгової точки пройшло менше ніж півроку. За цей час вона написала бізнес-план, розібралася з тонкощами майбутнього бізнесу, вивчила ринок збуту та товар, знайшла постачальників, орендувала частину приміщення під магазин.
Іграшки мають бути розумними
- Я ненавиджу дурні іграшки. Наприклад, коли дівчинка на маленькій пластмасовій сковорідці жарить віртуальну котлету для віртуального чоловіка. Мене це дратує, - каже Тетяна Євстігнєєва. - Дайте дитині мозаїку, дайте кубики, бусинки чи звичайні ножиці та аркуш паперу. Нехай дитина щось вирізає, а не бере іграшку та стукає нею по столі. Будь-яка іграшка має бути розумною та розвиваючою. Навіщо маленькій дівчинці пластмасові босоніжки чи помада? Мої діти принципово такими іграшками не грались, а купити інші було великою проблемою. Доводилося ходити по усіх магазинах та шукати якусь вишивку, аплікації, гравюри. Я подумала, що я ж не одна така мама і є й інші, які хочуть, щоб їх діти розвивалися. Так народилась ідея створення магазину розумних іграшок, які розвивають та навчають дітей та дорослих.
Починати було страшно
Тетяна почала працювати над своїм проектом, не залишаючи колишню роботу. Але суміщувати дві справи, які вимагали багато часу та зусиль, стало вкрай складно. Жінка зізнається, що ризикнути покинути звичну найману працю та перейти на свій хліб, було страшно.
- Я вирішила спробувати, а якщо не вийде зізнатися собі у своїй неспроможності. Я боялася втратити свої невеликі заощадження, які збиралася вкласти у бізнес. Боялася, що в мене буде депресія. А з іншого боку я подумала, а якщо я не спробую і не дам собі шанс, то в мене точно нічого не вийде. Дуже підтримав чоловік, він сказав, що якщо нічого не вийде – візьме на себе усю відповідальність, у тому числі й фінансову, - каже пані Тетяна. – Зараз згадую, як усе починалося, сльози на очі навертаються. Ми орендували півкімнати, яка ділилася стелажами. В одній половині були ми, а в іншій – дитяче взуття. Офісу не було, тому приймати, розпаковувати товар та клеїти цінники доводилось у коридорі.
Перемагає той, хто діє
Тим, хто хоче розпочати власну справу, Тетяна Євстігнєєва радить перестати мріяти та почати діяти. В першу чергу потрібно, за її словами, перестати боятися: «Не спробуєш, ніколи не дізнаєшся, на що спроможний»
- Я не прихильник того, щоб розпочинати робити щось, що уже багато людей до тебе почали робити. Разом з тим, обов’язково необхідно займатися тим, що тобі цікаво, - говорить Тетяна Євстігнєєва. - Якщо це нецікаво особисто тобі – все буде йти дуже складно, доля буде вставляти палки в колеса. Потрібно робити те, що любиш. Я свій бізнес не сприймаю за роботу – це просто моє хобі, яке ще й приносить гроші. Якби я виготовляла цеглу, це б було жахливо.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар