Адвокат, координатор громадянського руху "Спільна Справа".
20-ліття. Вік зрілості. Вік готовності почути і визнати правду. ..
20 років тому Україна не отримала Незалежність. 24 серпня 1991 року Незалежність України була просто проголошена.
В той час, як балтійські республіки відновлювали свою державність, Україна обмежилась декларацією намірів. В цьому немає нічого дивного.
Якщо в Литві Незалежність була виборена постанцями, то в Києві, діючи на випередження, за неї проголосувала комуністична Верховна Рада.
Насправді нас не важко було дурити. Ми, народжені в Союзі, мали дуже віддалене уявлення про те, якою має бути нова Україна. Для організації цього шахрайства вистачило фасадного ремонту.
20 років ми жили у модифікованій УРСР, на яку нахабно причепили наші національні символи.
Ми, як малі діти, втішались можливістю безкарно носити тризуба, а в цей час партійна номенклатура активно привласнювала собі промисловість.
Ми вимахували синьо-жовтими прапорами, а в цей час КПРС, розділившись на фракції, створювала видимість багатопартійності.
Ми, тримаючи руки на серці, ревіли "Ще не вмерла Україна", а в цей час криміналітет прибирав незалежних політиків та журналістів.
Ми вірили, що живемо в нашій Українській Республіці, а вони в цей час створювали свою олігархічну державу.
За 20 років ми так і не вибороли народного суверенітету, а відтак не стали суб'єктом державотворення. Майдан 2004 року, попри всю велич громадянської офіри, обмежився зміною полярності, проте не самої системи.
Громадяни відстояли своє право обирати владу, проте не формувати державну політику.
Демократія, як і вагітність, не передбачає слова "трішки". Вона або є, або її немає.
20 років тому нам проголосили Незалежність. Прийшов час Її встановити.
Немає коментарів:
Дописати коментар