Крик волаючого в пустелі (6 відео)

kobzar1814: Роздуми над статтею "ДЕШЕВИЙ ЕКСПОРТНИЙ ТОВАР?"

Прочитав цю статтю й дивуюся, що з людьми сталося! 
Невже не розуміють, що відбувається в Україні? 
Бандитська зараза пустила метастази в тіло країни.
На перший погляд сказано все дуже добре, але при умові, що Україною керує українець і патріот своєї держави (в цьому випадку навіть не було би потреби говорити на цю тему, бо український патріот і так би все робив як слід: закони б приймалися та виконувалися для покращення життя народу).

Урка, який і на російській мові не може висловити свою думку, бо він все життя говорив на злодійському сленгу, тепер розбудовує Україну?!

Це ж абсурд!!!

Тепер подивимось, що кажуть факти:

Боротьба з корупцією 

Зміни до ЗУ "Про здійснення державних закупівель"фактично легалізували корупцію в цій сфері.

Дозвіл змінювати ціну договору та інші істотні умови (збільшення терміну дій договору та виконання його зобов'язань) після проведення тендеру та визначення його переможця повністю нівелює саму тендерну процедуру, адже дозволяє укласти з переможцем абсолютно інший договір без будь-якого конкурсу.

Крім того, суттєво обмежений громадський контроль за державними закупівлями, шляхом зменшення кількості документації, яка повинна оприлюднюватися в обов'язковому порядку, зокрема документація конкурсних торгів, а також протоколи розкриття конкурсної документації. 

Суттєва кількість підприємств, які контролюються державою, взагалі виключені з переліку, які підпадають під дію закону. 

При цьому були знехтувані вимоги Європейського Союзу, який у відповідь на попередні спроби прийняття даних змін весною цього року офіційно заявив про оцінку їх як корупційних та повідомив Україну про припинення бюджетної допомоги органам державної влади. 

Все це свідчить про те, що всі заяви Януковича про боротьбу з корупцією не більше, ніж спроби відвести очі від своїх справжніх намірів - безкарно грабувати країну. Янукович не може боротись з корупцією по одній простій причині: він її очолює.

В цих змінах є лише один позитивний момент. Легалізація відвертого розкрадання бюджету свідчить про усвідомлення того, що досить скоро за це доведеться відповідати. 

Дорогий "наш" президент

Корреспондент підрахував, що до кінця 2011 року кожен день перебування Віктора Януковича на посаді глави держави буде коштувати держбюджету $ 170 тис. За два роки ці витрати потягнуть на $ 124,5 млн - це півтора бюджету Хмельницької області, в якій живе 1,3 млн осіб. 

Причому $ 50 млн із цієї суми підуть на додаткові потреби українського лідера, яких не було у його попередників, - оренду літака, вертольота, будівництво дороги до його резиденції в Межигір'ї та інше.

Офіційні витрати на один день роботи Президента України складають стільки ж, скільки за місяць отримують 675 українців з середньою зарплатою. У господаря Білого дому цей показник становить 1275, а у господаря Кремля - ​​977.

Показово, що навіть Ніколя Саркозі, номер четвертий у рейтингу абсолютних витрат від Корреспондента, обходиться французам значно дешевше, ніж українцям їх Президент: вартість утримання одного дня господаря Єлисейського палацу дорівнює 169 середнім зарплатам його співгромадян.

Межигір'я 

Словосполучення "Резиденція "Межигір'я" поступово перетворюється на синонім не лише неприхованої корупції, але і непомірної розкоші.

Цей об'єкт перестав бути державною власністю в 2007 році - у дні, коли прем'єрство Віктора Януковича добігало кінця.

Після кількох етапів відмивання "оборудки", через фіктивні судові позови, перепродаж і банкрутство, зрештою майно опинилося на балансі донецької фірми "Танталіт", пов'язаної з Віктором Януковичем.

Після відчуження резиденції з власності держави всі об'єкти там були зруйновані, а на їх місці побудована справжня феодальна вотчина.

З того часу навколо "Межигір'я" складають легенди. Про страусів та кенгуру, яких розводить Янукович. Про ексклюзивну німецьку "обналічку" всередині маєтку площею декілька тисяч метрів, створеного майстрами фінської фірми "Хонка". Про двері з ліванського кедра за півмільйона гривень. Про люстру за 50 тисяч доларів. Про манеж для коней, марину для яхт і майбутній гольф-клуб. Про майданчик для вертольота, який обладнаний не гірше, ніж в аеропорту - що дозволяє Януковичу приземлятися навіть за нульової видимості.

У травні цього року до "Української правди" надійшла інформація, що Віктор Янукович обзавівся новою радістю в житті.

Отже, за ексклюзивним замовленням для "Межигір'я" було виготовлено унікальний в своєму роді "Палац на воді".

Після оприлюднення президентом декларації про доходи можна легко вирахувати, в яку суму Януковичу обходиться недешева земля колишньої урядової резиденції.

Президент Віктор Янукович платить за оренду колишньої державної резиденції "Межигір'я" трохи більше 3 гривень за сотку. Про це свідчить декларація про доходи за 2009 рік, оприлюднена главою держави.

Золота сотня

У 2010 році загальний гаманець 100 мільйонерів важив $ 66,5 млрд, у нинішньому - $ 82,9 млрд.

Золота сотня продемонструвала, мабуть, і найбільш тривожний тренд часу, а саме монополізацію економіки. Рідко в якій країні можна знайти таку концентрацію капіталу в руках кількох людей. Вся важка промисловість багатомільйонної держави тепер перебуває в руках чотирьох-п'яти бізнесменів.

Практично половина всього капіталу Золотої сотні ($ 39,5 млрд) належить двом фінансово-промисловим групам – СКМ (власник Рінат Ахметов, № 1) і Приват (власники Геннадій Боголюбов, № 2, Ігор Коломойський, № 3, й Олексій Мартинов, № 9).


24 учасники Золотої сотні родом з Донецька і Донецької області. Їхній внесок у Золоту сотню - $ 34,95 млрд. У списку 12 дніпропетровців з сумарним капіталом $ 22,48 млрд. Шість мільйонерів родом з Харкова, їхні статки важать $ 2,5 млрд. Корінних киян у списку дев'ять, на їхню частку припадають скромні $ 1,77 млрд.

Партія регіонів за капіталізацією має тотальну перевагу перед усіма суспільно-політичними об'єднаннями України. 25 осіб, тобто кожен четвертий із Золотої сотні, - члени правлячої партії. У минулому році їх було 17.

БЮТ зазнав багатомільйонних втрат, сукупний внесок Партії регіонів у Золоту сотню становить $ 31,1 млрд, фракції БЮТ - $ 3,2 млрд (Костянтин Жеваго, № 5, й Олександр Слободян, № 100).

Мова цифр яскрава й влучна. Вона без зайвих емоцій показує, хто в домі господар і на чиїй вулиці свято.

Сумарні активи двох найбільших корпорацій країни, донецької СКМ і дніпропетровської Приват ($ 39,9 млрд), у цьому році перевищили золотовалютний запас України, основу фінансової безпеки економіки.

Середня зарплата в Україні - $ 280. Це означає, що людині з таким доходом треба пропрацювати більше 13 тисяч років, щоб потрапити в Золоту сотню. А для того щоб очолити рейтинг, їй довелося б потерпіти 7,62 млн років (два роки тому достатньо було "всього" 3,5 млн років).

Концентрація капіталу в Україні вдвічі перевищує зосередження фінансових ресурсів у сусідній Росії, де, на думку багатьох українців, великий розрив між бідними і багатими.

Сумарні активи 100 найбагатших українців становлять $ 83 млрд, що дорівнює 61% ВВП країни. Сумарні ж статки 100 найбагатших росіян досягли $ 432 млрд, що становить лише 29,4% російського ВВП. Відповідальні за таку статистику в першу чергу четверо найбагатших українців. Їх активи ($ 44,4 млрд) перевищують сумарний капітал інших 96 мультимільйонерів, разом узятих.

Українці "проїдають" свої доходи

Згідно із даними Державної служби статистики, українці "проїдають" свої доходи - в прямому та переносному сенсі.

За підсумками 2010 року, середній українець витрачає на споживання 90% своїх доходів.

При цьому на кінець 2010 року понад половину (51,6%) доходів українців "поглинала" їжа. Це є найвищим показником у Європі. Утім, 10 років тому мешканці України, яку традиційно називали "житницею Європи", витрачали на харчі ще більше - понад 60% своїх доходів.

Це відбувається, радше, через високі ціни на харчі та низькі доходи, ніж через те, що українці їдять більше за інших європейців. Клацнути Подробиці тут

При цьому згідно із прийнятою у Європі класифікацією, до заможних верств населення можна віднести лише осіб, які витрачають на харчі менше 20% своїх доходів.

Британці витрачають на їжу до 8,5% своїх доходів, німці - майже 10%, росіяни - майже третину.

Наступною найбільшою статтею витрат українців є оплата комунальних послуг - на це витрачається кожна десята гривня доходів.

Водночас, пояснюючи потребу у підвищенні комунальних тарифів, українські урядовці зазвичай послуговуються аргументом про те, що вартість комунальних послуг в Україні - одна із найнижчих у Європі. За даними тої ж таки Державної служби статистики, середня зарплата українця нині складає 2494 гривні.

Геноцид 

Чимало гарних слів за останні два роки набуло різко негативного змісту.

Саме це стосується слівця «оптимізація», однокорінного з «оптимізмом». Воно мало б вказувати на поліпшення, пов’язане з обранням найкращого варіанту. Але в українських реаліях значення цього слова зовсім інше – «скорочення».

Наприклад, «оптимізація системи охорони здоров’я» – ніщо інше, ніж скорочення кількості лікувальних закладів та чисельності медичних працівників.

Те ж означає і «оптимізація системи освіти».

А «оптимізацію транспортної системи» українські пасажири відчули на власних ногах та гаманцях. Це коли транспортні маршрути раптом змінилися так, що виникла необхідність або платити додаткові гроші на пересадці, або бити чоботи, пішки долаючи «оптимізовані» кілометри. Складається таке враження, що влада просто оголосила народу війну.

Утім, слова «реформи» та «оптимізація» – нерозривні супутники. Адже всі реформи здійснюються не просто так, а саме заради оптимізації. Тобто передбачається, що після реформ стане краще, ніж до них. Так було і в часи античності, коли внаслідок знаменитих реформ Солона вперше з’явилася демократія. Так було і в часи Відродження, коли реформація церкви автоматично призвела до демократизації та бурхливого розвитку науки, техніки та економіки західноєвропейських країн та вступу світу в епоху Нового часу.

Для Російської імперії дещо подібне означали реформи 1861 року, тоді світовий феодалізм остаточно втратив свої позиції.

Взагалі, досвід реформ у цивілізованому світі був позитивним. Країни отримували стимул для економічного розвитку, а їх громадяни – додаткові соціальні гарантії. В результаті, на сьогодні маємо цілу низку країн, життя у яких дуже близьке до найсміливіших мрій про ідеальне суспільство з високим рівнем достатку, низьким рівнем агресії та рівними можливостями для всіх громадян.

Саме тому виникає запитання: то чому ж лише в Україні кожна нова реформа означає зміни не на краще, а на гірше? Тобто, не оптимізацію, а значне погіршення умов життя для абсолютної більшості громадян. Тобто, як би то сказати, песимізацію? Недаремно у результаті цих реформ сумарний показник народжуваності (на одну жінку) різко зменшився.

За цей десятилітній період відбулися найголовніші реформи, в результаті яких держава втратила вплив на більшу частину національних багатств. А саме: в результаті таких реформ без жодної користі для економіки у приватні руки обмеженого кола осіб потрапила промисловість, природні багатства – ліси, надра, а також об’єкти інфраструктури – обленерго, готелі, санаторії. Апофеозом цієї чорної смуги стало директивне руйнування структур агропромислового комплексу – горезвісний указ Леоніда Кучми 03 грудня1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Слід зазначити, що, починаючи з 2001 року, реформи в Україні фактично припинилися. І результат не забарився. Почала збільшуватися народжуваність. У 2003-2005 – показник сумарної народжуваності склав вже 1,2 дитини на жінку щороку. А в 2008-2009 зріс до цифри 1,5.

Прибічники будь-якої наукової школи погодяться, що зростання народжуваності у короткотерміновій перспективі – чіткий показник поліпшення рівня життя народу. А, отже, це і є об’єктивним свідченням того, що процеси у державі протікають у правильному руслі. Тут уже діють суто об’єктивні закони: поліпшуються умови життя – збільшується чисельність населення. При цьому найвідчутніше зростання спостерігалося у сільській місцевості – з 1,4 до 1,8.

Оптимізація як різновид демагогії

Здавалося, ці тенденції мали б радувати і громадян України і її керманичів? Стосовно народу – зрозуміло. А щодо керманичів, то є великі питання.

Згадаймо: якщо у період зростання чисельності населення в Україні спостерігалося розмаїття стратегій та підходів у межах демократичної «філософії» влади, то у 2010 році ситуація докорінно змінилася.

Усю повноту влади захопила сила, згуртована ідеями, прямо протилежними передвиборчим обіцянкам та програмним цілям. І в контексті гасла «покращення життя вже сьогодні» ця сила заходилася піднімати нову хвилю каламутних реформ.

Зрозуміло ж, з метою оптимізації. Але як ми вже і згадували, усе обернулося на свою протилежність, при цьому з явною спрямованістю проти сільського населення. І результат не забарився. Навіть якщо користуватися лише офіційними цифрами, озвученими офіційним пропагандистом реформ Тігіпком, зниження народжуваності у 2010 році, порівняно з 2009, склало 14800 дітей, що означає зниження сумарного показника народжуваності до 1,45. І це за один неповний рік (з урахуванням певного «запізнення реакції»).

Виникає питання, чи це випадково (хотіли як краще, а вийшло як завжди), чи навмисне, цілеспрямовано? Відповідь (і це зрозуміло навіть школяреві) лежить на поверхні.

Можновладці ж одразу попередили: реформи будуть «болісними» (Азаров), (Литвин), «непопулярними» (Тігіпко). І взагалі, як «чесно» визнав сам Янукович, усім доведеться затягти паски.

То в ім’я чого затіваються такі апріорі згубні реформи? Невже заради процвітання, яке за словами Азарова, настане лише через 10 років?

Як не дивно, тут теж проглядає дуже проста відповідь. Сутністю та метою усіх реформ є, звичайно ж, оптимізація. Але це не проста оптимізація. Це «оптимізація» чисельності населення. Тобто, його скорочення. І в першу чергу сільського, яке стало останніми роками давати надто високий приріст.

До такого разючого висновку призводить аналіз економічної діяльності нової влади за останній рік. А цілі тут очевидні. Це остаточний перерозподіл активів, які на сьогодні ще перебувають у розподіленій власності. Тобто, підприємства, що досі залишаються у власності держави (а, отже солідарно усіх громадян) та земля, розподілена у вигляді паїв, право на які, хоча б формально, досі належить селянам. І мета стоїть цілком чітка.

Півтора десятки років тому за безцінь зкупили «ваучери», тобто розпайовані шахти, хімічні та металургійні комбінати. А тепер хочуть перетворити селян на повних банкрутів, виморити або зігнати з місця. А в їхніх, нащадків, відірваних від землі, вже за безцінь забрати і її.

Отже, очевидно, що нинішній владі, що відкрито позиціонується як влада олігархів, власники цих активів заважають фізично. Так само, як об’єктивно заважають цій владі і ті, перед ким вона має соціальні зобов’язання – пенсіонери, інваліди, діти, пільговики. А відтак, будь яка «оптимізація», з точки зору цієї влади, об’єктивно має скеровуватися саме проти цих категорій населення, а також проти розподілених власників землі.

Саме це ми сьогодні й спостерігаємо. І найкращим підтвердженням сказаному стають справді дикі випадки, приклади яких останнім часом виявилися на Донеччині. Скажімо, село Дальнєє разом із будинками та ділянками людей стало належати впливовій представниці нинішньої партії влади Радзишевській. І подібні випадки, коли люди фактично стають кріпаками у місцевого криміналу перетворилися у цьому регіоні на систему. Нові феодали відчули право не лише на власність людей, але й на їхні життя, безкарно знищуючи електорат своєї партії. То ж, кріпацтво стає звичайним явищем в донецькій глибинці. А новітні феодали хизуються так, як це робить «Салтичиха» Радзишевська: «Янукович всю країну купив, а я не можу одне село?». І це не можна визначити по-іншому, ніж «кримінально-олігархічна окупація», яка поступово охоплює Україну.

До речі, цивілізована Європа пройшла подібні речі іще до настання Нового часу – до XVII сторіччя. З історії відомо, що в тогочасній Англії проходили процеси під назвою «обгороджування»: коли великі землевласники зганяли селян із общинних земель. І землероби перетворювалися на пауперів – жебраків та бродяг. Після того землевласники або самі експлуатували селян, наймаючи батраків, або здавали їх в оренду крупним фермерам. У такій ситуації часто спалахували повстання, які жорстоко придушувалися. Зокрема, за допомогою кримінальних елементів та… закону. Лилася кров. Лише в результаті таких земельних «реформ» кількість сільського населення була «оптимізована» приблизно на третину. Отакі історичні паралелі.

Але принаймні тепер нам стає очевидним, що під димовою завісою демагогії насправді криється мета «оптимізації чисельності українців вже сьогодні». Та цього, власне кажучи, ніхто вже й не намагається приховувати.

Важливо, аби це зрозуміли люди, до підтримки яких владці звертаються лише раз у п’ятирічку.

В Голодомор знищили 7 мільйонів. Пам'ятати про Голодомор треба, але за 20 років незалежності Україна втратила населення на 6,27 мільйонів написала 21 серпня 2011, "Українська правда". 

Отже геноцид українського народу триває, от про що треба говорити і діяти світовому українству, а не перейматися чому межигірський цар не прийшов на V Всесвітній форум українців. 

Який консенсус може бути у вовка та ягня?

Хто спасе Україну? 

Що твориться в Україні,

Душа болить, друже.

Ти ж говориш про духовність,

Бандюкам - байдуже!

Бачиш, як вони плюндрують

Неньку Україну!

Давно Путін фінансує

Бандитськую зміну!!

Вибрав гідного васала,

Що продасть і маму,

А державі - Україні,

Викопає яму.

На іконі присягав:

Путіну й Кирилу.

Всім покажуть бандюки,

Яку мають силу.

Януковича в парламент

Двері не пускали,

Ніби зраду України

Вже передбачали.

Він з трибуни до народу

На Біблії клявся.

Україну об’єднати

Він пообіцявся.

Роз’єднав і продає

У московську зону (вливу),

А ти кажеш про мораль

З Божого закону.

Про що, брате, ти говориш?

Про яке кадило??

Ти поглянь яке в бандитів

Проросійське рило!!!

А ти знову про духовність,

Про попів, кадила!

Та бандитів лиш зупинять

Із тризубом вила!!!

Українці всього світу!

Об’єднайтесь і в трембіту

Протрубіть: нам не байдуже!!

З нами Бог, ганьба їм друже!!!

Тільки негайне хірургічне втручання може врятувати Україну!