10. 11. 2010 KyivPost
Вони не можуть спілкуватися з друзями на каві. Вони не можуть лікуватись. Вони не можуть їсти м'яса. Вони не можуть купити собі нові черевики замість тих, що розлізлися. Проте, вони їдять багато “Мівіни”. Вони сплять, щоб не відчувати голоду. Вони весь час турбуються, як вижити.
Вони — це 2 мільйони наших співвітчизників працездатного віку, які, за даними профспілок, живуть на офіційний прожитковий мінімум, встановлений державою — 907 гривень, або 30 гривень на добу.
Прожитковий мінімум — це базовий показник, який лежить в основі встановлення розмірів мінімальних зарплат, пенсій, стипендій студентам, соціальних виплат, що гарантовані українцям Конституцією.
Але прожити на такі гроші, не маючи додаткових джерел доходів, практично неможливо. Це ще раз довів експеримент, проведений Національним форумом профспілок України (НФПУ) у п'яти містах країни.
В рамках експерименту волонтерам різного віку видали по 907 грн. і попросили прожити на ці гроші весь жовтень в режимі максимальної економії. Лише один з учасників проекту, 47-річна вчителька з Івано-Франківської області Ганна Покотило, протрималася весь термін.
«На цей розмір державного рівня мінімальної зарплати можна вижити хіба що на безлюдному острові десь поблизу екватора. Тут можна буде не сплачувати податки, не потрібно буде витрачатися на одяг та предмети особистої гігієни, будеш ходити неголений та не сплачуватимеш за комунальні послуги. Заразом не матимеш дітей, коханих та рідних”,- так описав свої відчуття 48-річний Сергій Чижов, із Запоріжжя, який протримався в рамках експерименту 25 днів.
Учасникам грошей не вистачало навіть на їжу та комунальні послуги. Про походи в кіно чи покупку книжок можна тільки мріяти, хоча формально такі видатки також закладено в розрахунки. «У ці 907 грн. як раз входять витрати на культурні заходи – відвідування кінотеатрів чи музеїв. Інше питання – наскільки адекватно враховані ціни», говорить соціолог Людмила Черенько, заввідділом досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень.
Але втрата соціальних можливостей навіть не так шокує, як той факт, що абсолютно всім учасникам експерименту довелося відмовляти собі навіть у їжі. Крім того, всі учасники описали у своїх щоденниках побічні ефекти, які стали наслідком.
«Сьогодні я був економним – купив лише «Мівіну» і мінеральну воду», - написав у своєму щоденнику 21-річний студент з Луганська Леонід Алпатов. «Якщо чесно, від таких обідів, якщо це можна назвати обідом, мене вже нудить. Помітив, що я став дуже злий і нервовий. Постійно відчуваю, що голодний».
Стан, який описує Алпатов, спостерігався і в інших учасників проекту – всі без виключення перейшли на дешевшу їжу більш низької якості, м’ясні продукти та свіжі овочі купували по мінімуму, замінюючи їх хлібом, картоплею, дешевими макаронними продуктами та крупами.
В результаті, недостача необхідних поживних речовин призводить до погіршення самопочуття та розбалансування процесів травлення та багатьох інших наслідків, – пояснює Наталія Велика, доцент кафедри гігієни харчування Національного медичного університету ім. Богомольця.
“Відчуття голоду призводить не лише до погіршення фізичного стану, але також спричинює агресію”, - говорить Велика.
Інші наслідки — втрата ваги та хвороби. Покотило, вчителька з Івано-Франківської області, написала, що схудла на 3 кг. за місяць експерименту. Двоє інших ослабли настільки, що підхопили застуду. Жоден з них не міг дозволити собі навіть базового лікування – покупку вітамінів, противірусних та проти-застудних препаратів, які вже не вкладалася в бюджет, не кажучи вже про лікування більш серйозних хвороб.
З цією проблемою постійно стикаються мільйони українських пенсіонерів, мінімальна пенсія яких навіть менша за прожитковий мінімум — 723 гривні, починаючи з жовтня, згідно з законом про бюджет. Проте, потреба людей у ліках зростає з віком.
Інші базові потреби, такі як нове взуття, учасникам експерименту так само були не по кишені. Іван Місяць, 30-річний охоронець з Вишгорода, постійно мерз в ноги через відсутність сезонного взуття. «Дуже замерз сьогодні в ноги – мушу ходити у кросівках, бо осіннє взуття порвалося. Хотів його у ремонт здати, але ж це «з’їсть» певну суму грошей», - пише він у щоденнику.
Не мали учасники експерименту і дрібних соціальних радощей, як-от зустрічі з друзями та святкування професійних свят. “Злий був я дуже і ображений, бо виходить, в нашій країні і друзів мати – розкіш велика», - написав Місяць про зустріч з дівчиною, яку мусив пропустити через нестачу грошей.
Соціолог Черенько говорить, що за сучасними визначеннями бідними вважаються не ті люди, які не мають якихось конкретних речей, а ті, які з будь-яких причин виключені з активного суспільного життя.
Для того, щоб бути в стані дозволити собі не тільки найдешевшу і найнеобхіднішу їжу, прожитковий мінімум в країні мусить бути 2 тисячі гривень, згідно з підрахунками профспілок.
Економіст Віктор Лисицький, колишній радник президента Віктора Ющенка, говорить, що ця цифра не є фантастичною за умови більш ефективного розвитку економіки.
“Треба розвивати економіку в цілому, добиватися швидкого зростанні продуктивності праці за яким іде зростанні доходів”, коментує він.
Але мова йде не лише про довгострокові заходи як то розширення виробництва чи зростання продуктивності праці. Успіхів можна досягти і в короткостроковому періоді. Для цього варто забезпечити справедливий перерозподіл доходів населення: від багатих до бідних, чого можливо досягти різними шляхами. Наприклад, за рахунок перерозподілу податків.
“Цей досвід впроваджено у всьому цивілізованому світі, - каже Олександр Охрименко, президент українського аналітичного центру, - У США, наприклад, у разі утримання літнього родича, держава надає певні податкові пільги. Тобто я можу самостійно обрати механізм участі у перерозподілі багатства”.
У європейських країнах діє прогресивна шкала оподаткування за якої людина з більшими статками сплачує більше податків. У Німеччині податок на доходи коливається від 0% (найменш забезпечені верстви населення) до 50% ( найбагатше населення). В новому проекті податкового кодексу ідея прогресивної шкали оподаткування знайшла досить обмежене відображення: для осіб з високими статками запропоновано 17%-ий податок на доходи. При цьому всі інші верстви населення сплачуватимуть як і раніше 15%.
Є у цивілізованих країнах й такий інструмент як податок на розкіш — на яхти, ексклюзивні автомобілі, приватні літаки, дорогі будинки. Наприклад, у Франції податок має сплачувати власник нерухомості, вартість якої перевищує 700 тис. євро. У Великобританії — при купівлі будинку, вартістю більше 250 тис. євро.
В Україні розкіш оподатковують лише на словах — до цього часу не має навіть визначення навіть терміну “розкіш”. Новий податковий кодекс пропонує стягати податок з “додаткової” житлової площ і, але жодних суттєвих надходжень до бюджету така новина не принесе, і розбіжності між бідними та багатими не подолає.
Алпатов, студент з Луганська, який протримався в експерименті лише 8 днів, написав про нього таке: «Я розумію, що одужаю швидко і повернуся до нормального життя. Для мене це була лише гра, але якби це була моя реальність? Мені моторошно від однієї такої думки».
Щоденники учасників можна читати тут:
Немає коментарів:
Дописати коментар