Сергій Лещенко, Катерина Каплюк
Частина 1
До України прибули перші екземпляри широко розрекламованої книги Віктора Януковича "Opportunity Ukraine". Ознайомившись нашвидкуруч з літературним доробком президента, "Українська правда" дійшла до шокуючого висновку.
Виявляється, книга Януковича є банальним плагіатом, де за підписом президента видано не лише чужі ідеї, а скомпільовано цілі абзаци з текстів, які раніше виходили за підписом різних осіб – від одіозного журналіста В’ячеслава Піховшека до арештованого чиновника Василя Волги.
Мемуари політика є символом вершини його кар’єри. Викладені на папері думки - це не просто роздуми. Це – досвід, який політик намагається передати наступним поколінням. Часто політичні важковаговики не пишуть декілька книжок спогадів, а обмежуються однією, яка тут же стає бестселером.
Декілька років тому в Нью-Йорку вишикувалися черги за квитками, які давали право отримати екземпляр мемуарів Білла Клінтона з його автографом. Прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер приїздив до Берліна, щоб презентувати спогади екс-канцлера Герхарда Шредера.
А твір колишнього віце-президента Діка Чейні, який днями вийшов у Америці, уже претендує на скандальну славу через його випади на адресу колишніх колег.
Книга, на обкладинці якої в якості автора значиться політичний діяч – це як монумент на його постаменті. Свої мемуари є в кожного більш-менш помітного діяча світової політики. Щоправда, переважна більшість з них сідає за написання після відставки – і доволі часто література стає додатковим заробітком для політиків. За спогади "Моє життя" Білл Клінтон отримав нечувані 12 мільйонів доларів, а його дружина Хілларі за "Живу історію" – 8 мільйонів.
Влітку 2011 року стало відомо, що Віктор Янукович також написав книгу "Opportunity Ukraine". Причому видано її англійською мовою в Австрії. Однак тут ішлося про гонорар навпаки – його було заплачено не видавництвом Януковичу за літературний продукт, а Януковичем – видавцю за поліграфічні послуги.
Тобто, у даному випадку австрійська компанія отримала гроші від свого автора за надану йому можливість втілити свої творчі амбіції.
Про безсонні ночі над своїм творінням Янукович розповів у інтерв’ю лояльному виданню "Обозреватель", яке він начебто дав протягом літньої відпустки.
"...Вот это было завершено именно в тихие крымские вечера, - показал Виктор Федорович на аккуратную стопку лежащих отдельно бумаг. - В августе нынешнего года, накануне 20-й годовщины Независимости Украины в Вене выходит моя книга "Украина – страна возможностей".
Я начал писать ее еще в оппозиции, закончил вот теперь – в отпуске. Скажу сразу, мне хотелось, чтобы эту книгу прочли, в первую очередь, за пределами Украины. Поэтому я обратился с предложением напечатать мою книгу в ряд международных издательств. Одним из первых откликнулось венское издательство "Манделбаум Верлаг".
Книга выходит на английском языке. Думаю, в самое ближайшее время она будет опубликована и на немецком, украинском, русском", - розповідав Янукович офіційну легенду.
Насправді ж виявилося, що книга Януковича містить багаточисельні дослівні передруки інших авторів без жодного посилання на першоджерело. Тобто це – типовий плагіат, який на Заході карається не лише моральним засудженням, але і переслідується за законом як порушення авторських прав.
Типовий приклад в цивілізованих суспільствах – це історія міністра оборони Німеччини Карла Теодора фон Гуттенберга, який подав у відставку з уряду після того, як викрився плагіат у його докторській дисертації. Звільненням ситуація не обмежилася. Тягар відповідальності був настільки тяжким, що колишня зірка німецької політики був змушений виїхати на проживання до Америки.
В Україні ж, навпаки, плагіат високопосадовців не спричинив поки що жодного покарання – ні юридичного, ні морального. На початку 2000-х років Володимир Литвин був викритий у тому, що за власним підписом опублікував статтю американського дослідника Томаса Каротерса. Однак навіть після цього скандалу Литвин став віце-президентом Академії наук і двічі – спікером Верховної Ради.
Так само заступник міністра юстиції Василь Мармазов всидів у сідлі після того, як його викрили у плагіаті при підготовці наукової монографії.
А зовсім нещодавно секретар Радбезу Раїса Богатирьова буквально дослівно повторила виступ керівника компанії Apple Стіва Джобса, намагаючись видати пережиті ним життєві складнощі як свої власні.
Однак ніколи ще плагіат в українській політиці не сягав найвищої посадової особи держави.
Протягом першого дня роботи над щойно виданою книгою Януковича нами було виявлено щонайменше шість випадків дослівного використання ним чужих текстів!
Книга президента написана від першої особи, а на четвертій сторінці стоїть "копірайт Віктор Янукович". Тобто, виходить, що він присвоїв собі інтелектуальну працю кількох (!) інших людей.
Розповідь Януковича розпочинається з 23 сторінки, а перші приклади плагіату зустрічаються вже через дві сторінки.
Cторінка 25. "Нова Америка" Блока
Перша ж глава Януковича під красномовною назвою "Кожен заслуговує на шанс" не обійшлась без дослівного передруку чужої праці. Пишучи про рідний Донбас, президент згадує вірш Олександра Блока "Нова Америка". Пам'ятаючи про любов гаранта до поетів Срібного віку (зокрема, Анни Ахматової), ми вирішили перевірити фразу з його книги. І – о диво – вона повністю збіглася зі статтею в газеті "Рідне Приазов'я", написаною зовсім іншою людиною.Ось англійський текст з нової книги Віктора Януковича:
"At the same time similar processes took place on the opposite side of the globe in the United States. The same rush of settlers to the frontiers and the same powerful industrial development. The similarity was accurately recognized by contemporaries; no wonder Blok's poem dedicated to our region is called "The New America". The difference between the two lands was that America remained a farmers' country with a strip of big cities along the coast, while Donbass was transformed into a primarily industrial region".
 |
"Аналогичные процессы происходили тогда на другом конце земного шара – в США. Такой же прилив переселенцев на осваиваемые территории, такое же мощное развитие производства.
Это единство очень четко улавливалось современниками, недаром стихотворение Блока, посвященное нашему краю, называется "Новая Америка". Разница между ними была в том, что настоящая Америка тогда оставалась фермерской страной с каймой крупных городов на побережье, а Донбасс становился, в первую очередь, промышленным краем".
Як бачимо, пан Шведко на рік раніше від Віктора Януковича встиг опублікувати ці рядки. Цікаво, що даний журналіст став відомим завдяки статті "Голодомор шагает по стране", де публічно заперечив факт Голодомору. Суд по даній справі визнав право автора на оціночні судження, а його роздуми про Донбас увіковічили в президентській книзі.
Сторінки 26-27. Джон Юз та лондонська біржа
На наступних двох сторінках книги Януковича ми також знайшли чужий текст. Він стосується історії заснування рідного міста Віктора Януковича – Єнакієвого.Історична довідка by Віктор Янукович:
"I would like to single out John Hughes (born in Southern Wales), who in 1869 bought out production rights for cast iron and rails in the south of Russia from the chairman of the St. Petersburg Imperial Technical Society, Count Peter Kochubei (a descendant of Cossacks) and built the first big steelworks factory on the bank of the River Kalmius near the estate of a landowner named Smolyaninova. Soon the settlement of Yuzovka was established nearby".
А ось оригінал тексту російською мовою. Належить він політологу з Макіївки Роману Манєкіну – саме його слово в слово переписав до себе в мемуари Янукович:
"В 1869 году выходец из Южного Уэльса Джон Хьюз, перекупив у председателя Петербургского Императорского технического общества, потомка казаков, князя Петра Кочубея концессию на чугунное и рельсоизготовительное производство на Юге России, построил на берегу реки Кальмиус, вблизи имения помещицы Смоляниновой, первое крупное металлургическое предприятие, вокруг которого вскоре вырос поселок Юзовка".
Це не єдиний уривок, який Віктор Янукович запозичив у пана Манєкіна. Далі читач може ознайомитись із міркуваннями президента про злети та падіння Донбасу:
"In 1890 simply adding the adjective "Donetsky" or "Dneprovsky" to a name of any stock on the London or Paris exchanges would result in a rapid rise. (…) By the middle of 1921 the "American Donbass", the Donbass of enthusiasts and pioneers in coal mining and steelmaking fell into historical oblivion".
Те ж саме можна прочитати і в більш ранній публікації Манєкіна:
"В 1890 г. на лондонской и парижской биржах достаточно было добавить к названию ценной бумаги прилагательные "донецкий" или "днепровский", и ее котировки тут взлетали вверх. (…)
К середине 1921 года "американский Донбасс", Донбасс энтузиастов-пионеров горной и металлургической промышленности канул в историческое небытие".
Сторінки 49-50. Федералізм Василя Волги
Втім, у своїй книзі Віктор Янукович ризикнув використати думки й більш відомих персонажів.Серед них – екс-глава Держфінпослуг Василь Волга.
Текст із книги Януковича:
"How is it possible to equate separatism (Latin separatus or separate) with federalism (Latin foederatio or Union Association) when they are antagonistic concepts that are diametrically opposed? "Separatism" means to have a desire for separation and isolation, the allocation of territories to create a separate state. "Federalism" is to converge and unite into one".
 |
Нижче – російськомовна версія від Василя Волги. 23 листопада 2007 року на сайті газети "2000" вийшла його стаття "Демократию – в регионы!", звідки Янукович поцупив рядки до своєї книги.
"Чего стоило только приравнивание федерализма к сепаратизму. Хотя лишь полный невежда может поставить на одну доску сепаратизм (лат. separatus — отдельный) и федерализм (лат. foederatiо — союз, объединение), явления прямо противоположной направленности. В одном случае (сепаратизм) имеем дело со стремлением к отделению и обособлению, с движением за отделение части государства и создание нового государственного образования. В другом (федерализм) — с формой государственного устройства — территориально-организационной структурой государства, стремлением "сшить", объединить государственные фрагменты в одно целое".
Частина 2
05 вересня 2011, УП
Катерина Каплюк
Фото прес-служби президента
Видання книги Віктора Януковича "Opportunity Ukraine", можливо, стане найбільш ганебною сторінкою в презентації цього політика на світовій арені.
За інформацією джерел в адміністрації президента, всю повноту відповідальності за цей провал несе Ганни Герман. Проект, який мав слугувати відновленню її впливу в оточенні Януковича, закінчився знеславленням.
Книга Януковича, широко анонсована адміністрацією президента, виявилася банальним плагіатом. Під своїм іменем глава держави видав десятки абзаців чужого тексту без жодного посилання на джерело.
Першу частину розслідування "Українська правда" оприлюднила в п'ятницю. Єдиною реакцією з боку влади став коментар Ганни Герман та її подруги Лариси Скорик. Ніхто більше з адміністрації президента не коментую цю тему. Прес-секретар Януковича Дарья Чепак на прохання "Української правди" висловити офіційну точку зору, відповіла: "Є коментар Ганни Миколаївни...".
Джерела розповідають, що посадовці Банкової відмовляються виступати на цю тему, оскільки ніхто не хоче брати на себе роль адвоката в наперед програшній ситуації.
У першій частині розслідування "Українська правда" навела випадки плагіату, які вдалося знайти протягом одного дня роботи над текстом книги Януковича. На вихідних ми продовжили пошуки. У книзі Януковича було знайдено нові фрагменти чужих текстів, використані ним без будь-якого посилання.
Цього разу вражає не лише сам факт існування таких запозичень. Дивують цинічність та нахабність, із якими чужі тексти було вплетено до книги президента. Адже три великі шматки з матеріалів інших авторів були сконцентровані на десяти сторінках "Opportunity Ukraine". Серед таких "джерел натхнення" - популярне українське видання, закордонний вісник та навіть… сайт бази рефератів.
Пропонуємо посторінково проаналізувати нові виявлені нам приклади плагіату в книзі, на якій стоїть прізвище українського президента.
Сторінки 247-248. Сінгапурський досвід Януковича
"Українська правда" вже писала, що розповіді про поїздку Віктора Януковича в Сінгапур та Бруней були частково взяті зі статей В'ячеслава Піховшека.Піховшек виявився не єдиним автором, текст якого переписав Янукович. Так, цілі абзаци на двох сторінках президентської книги поцуплені зі статті в журналі "Кореспондент".
У випуску "Кореспондента" за 18 березня 2011 року вийшла публікація журналістів Анни Кокоби та Олександра Пасховера під назвою "Урок экономики от Гонконга и Сингапура Азарову и его команде".
Саме звідти уривки без будь-яких згадок про першоджерело перекочували в опус Януковича.
| Нижче – уривки з 247 та 248 сторінок книги президента "Opportunity Ukraine". | "Написаний" Віктором Януковичем текст дослівно (!) збігається з публікацією, яка за півроку до того вийшла в журналі "Кореспондент". |
| In the preface to his book Lee Kuan Yew emphasized that the work was targeted at young people who consider social stability, economic growth and prosperity to be a matter of fact. "I wanted them to know how difficult it was to survive for a small country with a total area of merely 640 square kilometres devoid of any natural resources… | В предисловии он указал, что этот труд предназначается для молодежи, которая воспринимает общественную стабильность, экономический рост и процветание как нечто само собой разумеющееся: "Я хотел, чтобы они знали, как трудно было выжить маленькой стране с территорией 640 кв. км, лишенной каких-либо природных ресурсов |
| …"We welcomed every investor," Lee Kuan Yew recalled the first steps of reforms. "We crawled out of our skin to help them start production". Registering a business in Singapore takes just four days. In Hong Kong it is not much longer at eight days. By comparison, in Japan it takes 23 days, and 15 days in Germany. In Ukraine the process takes 27 days… | "Мы приветствовали каждого инвестора, - вспоминает первые шаги реформ Ли Куан Ю. - Мы просто из шкуры вон лезли, чтобы помочь ему начать производство". Регистрация бизнеса с нуля в Сингапуре занимает всего четыре дня. В Гонконге на это же потребуется тоже немного времени - восемь дней. Для сравнения: в Японии этот срок составляет 23 дня, в Германии - 15 дней, в Украине могут управиться за 27 суток… |
| …Both Hong Kong and Singapore never had oil, gas or minerals. Moreover, these Asian countries do not even have their own sand for mortar or fresh water – they have to import them. The only weapon Singapore and Hong Kong had in the fight for prosperity was a positive business environment. In a short time they eliminated all obstacles in the path of technology and capital (high taxes, obtrusive bureaucracies and corruption)… | …У Гонконга и Сингапура никогда не было нефти, газа и руды. Более того, у этих азиатских стран даже нет своего строительного песка и питьевой воды - и то и другое приходится импортировать… …Главным и единственным оружием Сингапура и Гонконга в борьбе за собственное благополучие стал бизнес-климат, условия для ведения бизнеса. На протяжении короткого промежутка времени страны уничтожили все препятствия на пути технологий и капитала - будь то высокая ставка налога, излишний бюрократизм или коррумпированный чиновник". |
| …After gaining independence Singapore retained its main source of revenues – its port. However, it was primarily used for re-export of tin, rice and raw rubber from Malaysia, Indonesia and Thailand. Some 45 years later, on approaching Singapore, airline passengers are greeted by a breathtaking view of an enormous port. The shoreline is spangled with ships beyond the horizon. The Singapore port receives 150 enormous ships on a daily basis. It annually processes more than 500 million tons of cargo. This is four times more than all the sea and river ports of Ukraine put together… | …Главным источником дохода казны оставался морской порт. Однако и он в основном использовался для реэкспорта оловянной руды, риса, каучука из Малайзии, Индонезии и Таиланда. 45 лет спустя на подлете к Сингапуру перед пассажирами авиалайнеров открывается захватывающая дух картина - морской порт гигантских размеров. Усеянная судами прибрежная линия уходит за горизонт. Сингапурский морпорт каждые сутки принимает до 150 огромных судов. Ежегодно здесь переваливают более 500 млн т грузов. Это в четыре раза больше, чем все морские и речные порты Украины вместе взятые… |
| …In 1968, the first American high-technology companies came to Singapore. In 1970, General Electric Company founded six enterprises there in one year alone. | …В 1968 году в страну пошли первые американские компании с высокими технологиями. В 1970-м General Electric за один год основала здесь шесть предприятий. |
Здавалося би, приклад досить показовий. Однак, є ще один момент, який зацікавив автора цих рядків. У статті з "Кореспондента" можна прочитати наступний уривок:
"Власти Гонконга и Сингапура утверждают, что их секрет процветания зиждется на четырех китах: английский язык, низкие налоги, простые до невероятности условия ведения бизнеса и высокооплачиваемые, крайне квалифицированные чиновники".
А от що ми бачимо на сторінках книги Віктора Януковича - він цю історію з "Кореспондента" вкладає в свої вуста та у вуста своїх співрозмовників:
"When visiting there I would ask "what is the foundation of your prosperity?" And I would hear this reply from Hong Kong and Singapore authorities: "The four pillars of English, low taxes, simple conditions for doing business and highly qualified, well-paid officials."
Таким чином, історія персоналізується. У непідготовленого читача може скластися враження, ніби цей текст і справді глибоко осмислений та пережитий Віктором Януковичем.
Цікаво, що журнал "Кореспондент" має досить жорсткі вимоги до передруку - він забороняє його здійснювати без письмової згоди редакції. Але це застереження ніяк не зупинило гаранта української Конституції.
Сторінки 250-252. "Сеульський вісник"
Наступний вкрадений уривок з книги Януковича виводить його на рівень міжнародного плагіату. Сталося це в роздумах президента про південно-корейське економічне диво.У російськомовному корейському виданні "Сеульському віснику" № 77-80 за червень-листопад 2003 року вийшла розповідь про лідера Південної Кореї Пак Чон Хі. Вирізаний Януковичем шмат зайняв аж три сторінки в "Opportunity Ukraine":
| Так написав Янукович у своїй книзі: | А так пише про здобутки південнокорейського генерала "Сеульський вісник" за 2003 рік: |
| "The fact that the Republic of Korea transformed from a country of "millet porridge and thatched roofs" completely economically dependent on the U.S., into a developed country with a complex economy has always been considered the most important achievement of Park's regime. | Главной заслугой режима Пак Чон Хи всегда называют то, что из страны "просяной каши и соломенных крыш", абсолютно зависимой экономически от Соединенных Штатов, РК превратилась в развитую страну с комплексной экономикой, способную самостоятельно защитить себя даже в случае войны. |
| When the general came to power only 4-5 elementary school children out of 40-50 could afford to eat rice. In terms of GDP per capita (US$80 in 1960) Korea was at the level of Nigeria. There was not a single residental high-rise building, only a quarter of Seoul homes had sewage collection systems, and even the biggest cities experienced shortages of electricity. The country was heavily dependent on American loans: Americal building constituted 50% of the state budget and almost 70% of the defence budget. As the general wrote later: "I had a feeling that I took over a bankrupt company." | И это абсолютно точно. Как указывает А. Ланьков, корейцы старшего поколения хорошо помнят времена, когда в начальной школе лишь 4-5 из 40-50 учеников в классе могли позволить себе есть рис. По уровню ВВП на душу населения ($80 в 1960 г.) Корея находилась примерно на уровне Нигерии. В стране не было ни одного многоэтажного жилого дома, канализацией в Сеуле была обеспечена лишь четверть всех домов, а электричество даже в крупных городах подавалось не круглые сутки. Страна очень сильно зависела от американских кредитов, и в этом Пак чувствовал уязвимость своего режима. 50 % государственного бюджета составляла американская помощь, причем ассигнования на оборону на 70 % состояли из помощи США. (…) Как впоследствии написал сам генерал, "у меня было такое чувство, как будто я принял дела обанкротившейся фирмы". |
| The situation was aggravated by the absence natural resources in Korea that could be exported to earn money the way Arab countries earn revenues from oil. In addition, the country's impoverishment and political situation made large-scale foreign investment impossible. | Положение осложнялось и отсутствием на территории Кореи природных ресурсов, которые можно было экспортировать, делая на этом деньги так, как арабские страны делают деньги на нефти. Вдобавок нищета страны и политическая обстановка делали невозможными масштабные иностранные инвестиции. |
| The "system of regulated capitalist economy" was declared the main principle of its economic strategy. (…) Initially Park wanted to turn Korea into a country-factory that could purchase raw materials abroad, process them, and export finished products. While at the same time there was a domestic policy of strict protectionism. | Главным принципом экономической стратегии была объявлена "система управляемой капиталистической экономики". Поначалу Пак хотел сделать Корею страной-фабрикой, которая могла бы скупать сырье за рубежом, перерабатывать его и экспортировать полученную готовую продукцию. При этом внутри страны существовала политика жесткого протекционизма в области импорта. |
| Park personally handled most economic problems in Korea. He hired a team of professional economists and frequently consulted with them and with businessmen. (…) Korean professionals and engineers eventually received respect from Japan, but during those times Korea was second to Taiwan in its brain drain. Those who received specialized education abroad stayed there in 80-90% of cases. | Большинством экономических проблем Пак занимался лично, набрав команду профессиональных экономистов и часто проводя консультации с ними или бизнесменами. [Определенное уважение к специалисту и инженеру было занесено в Корею японцами, однако во время правления Пака Корея была второй после Тайваня страной по распространенности утечки мозгов. Получавшие специализированное образование за границей в 80-90 % случаев]. |
| Park was also credited with raising the prestige of businessmen. Until the mid-1960s businesspeople did not occupy a worthy place in Korean society as it was supposed that their enrichment was associated with corruption and that business was run on the edge of legitimacy, if it did not cross the line." | Заслугой Пака было и поднятие престижа бизнесмена. До середины 60-х годов "деловые люди" не занимали в корейском обществе уважаемого места, поскольку подразумевалось, что их обогащение связано с коррупцией, а бизнес протекает на грани законности, если не переступает эту грань”. |
Як бачимо, тексти є ідентичними. Єдиний бонус від Януковича – це періодичні "перебивки" автентичного тексту фразами про українські реалії.
Сторінки 256-257. Центризм та "Єдина Росія"
Якщо продовжити читання літературного твору Януковича, то викриття в плагіаті набуває вже зовсім непристойних рис.Виявилося, що президент не може писати без "запозичень" не лише про складну матерію економічних перетворень "Азійських тигрів", а навіть про ідеологію рідної партії. Наступний шматок чужого тексту в книзі Януковича стосується "нового центризму" - офіційної доктрини Партії регіонів.
Тепер плагіат Януковича вимірюється не абзацами, а сторінками. Два повноцінні аркуші (!) роздумів Януковича про центризм ми віднайшли… у базі рефератів. Кожен охочий може власноруч перевірити: першоджерело цього тексту Януковича видають лише сайти з курсовими роботами.
Згідно з вихідними даними, студентська робота називається "Центризм як елемент політичної влади в Росії на прикладі партії "Єдина Росія". Була здана на "відмінно" в грудні 2007 року дівчиною на ім'я Галя.
Отже, нижче: англійський текст, який подає Віктор Янукович у свіжій книзі.
 |
 |
Консервативная идеология уходит своими корнями в далёкое прошлое. Основы многих идей консерватизма содержатся в трудах Конфуция, Платона, Аристотеля. Но оформление политического консерватизма как системы идей можно отнести к концу XIX века. Его основоположником в Европе считают Э. Берка. Он писал: "Я не могу постичь, как человек мог подняться до такой степени самонадеянности, что рассматривает свою страну всего лишь как чистый лист бумаги, на котором он может писать всё, что ему заблагорассудится.
В XIX веке консерватизм стал влиятельной идеологией, основные положения которой соответствовали традиционным взглядам на развитие общества и положения личности. Почти всё социальное законодательство XIX века было принято по инициативе консерваторов. Усиление консервативных идей в обществе стало реакцией на распространение либеральных взглядов и влияние революционных идей. Его главный принцип – сохранение традиционных ценностей: религии, монархии, национальной культуры, семьи и порядка...
…Зато консервативная партия, пришедшая к власти в 1979 году, задолго до победы на выборах разработала программу выхода из кризиса – "Правильный подход". Эта политика в области экономики и социальной сферы получила название "тэтчеризм" - поощрение бизнеса и курс на преобладающее саморегулирование экономических процессов через рыночные отношения; широкомасштабная приватизация государственного сектора. В результате реформ британское общество стали называть "общество двух третей среднего класса". 16 лет консервативная партия сохраняла в своих руках государственное руководство. Это был рекорд для Великобритании.
Таким образом, консервативные партии сумели приспособиться к меняющейся ситуации и использовать новые методы государственного руководства. При этом консерваторы избегают, как правило, левых и правых уклонов и поэтому наиболее близки к центризму, к постепенным эволюционным преобразованиям.
Центризм – одна из важнейших составляющих политического процесса на западе. Это понятие означает не только определённую модель политического курса, ориентированную на равноудалённость от крайностей, но и тип политического сознания. В основе центризма – баланс общественных интересов, их примерное равновесие.
Центристский курс предполагает проведение такой линии, которая на практике представляет некую середину между стремлением к экономической эффективности и требованиями социальной справедливости, между свободой предпринимательской деятельности и желанием многих общественных слоёв добиться большего социального равенства. Наверное, нет особой необходимости говорить о том, что благодаря подобным установкам центризм является гарантом политической и социальной стабильности, плавности и постепенности перемен. И тогда в обществе усиливаются стремления в пользу большей свободы хозяйственной деятельности и экономической эффективности, то к власти, как правило, приходят политические силы, ориентированные на решение этих задач.
Социальной базой центризма как политического течения, обусловливающей прочность его позиций в условиях западной демократии является мощный и многочисленный средний класс – категория, охватывающая широкие круги мелких и средних предпринимателей, интеллигенции, врачей, высококвалифицированных рабочих.
Уровень материального благосостояния – наиболее часто применяемый критерий при определении среднего класса. Но средний класс - это не только люди, имеющие средний доход. Это ещё и определённый жизненный стандарт, качество жизни, образ мышления, для которого в одинаковой степени неприемлемы как ничем и никем неограниченная свобода предпринимательской деятельности, чреватая произволом со стороны богатых, так и уравнительные требования бедных слоёв поделить всё и вся.
Но нельзя упрощённо понимать центристское сознание как некое оборонительное, ориентированное исключительно на сохранение уже достигнутого материального достатка по принципу: "не было бы хуже".
Современное центристское сознание направлено на поиск таких политических решений, которые открывали бы перспективы не только повышения благосостояния, но и расширяли бы возможности выбора каждого члена общества профессиональной деятельности, форм общественных отношений.
Наприкінці роботи зазначено 19 використаних джерел. Та промов Віктора Януковича серед них, зрозуміло, немає.
Сторінка 280. Технопарки та Янукович
На якомусь етапі пошук чужого тексту в книзі Януковича перетворився на азарт. Нам вдалося знайти ще кілька тверджень, позичених президентом України із чужих робіт.Так, 13 жовтня 2010 року на сайті "Лівий берег" було опубліковано статтю генерального директора технопарку "Інститут монокристалів" Олега Шишкіна. Янукович безпардонно забирає цей текст в свою книгу на 280-й сторінці.
Наводимо текст з-під пера Віктора Януковича:
Despite resistance and sabotage by bureaucrats, by the end of 2004, industrial parks in Ukraine represented a serious force capable of influencing the country's economic structure. Manufacturing of innovative products reached 3 billion hryvnia per year or almost US$564 million (in 2004 prices) with average annual growth of almost 5o%. In such a short term almost 8% of country's innovative products were manufactured under the framework of industrial parks. At the same time, for every hryvnia of government subsidies there were 18 hryvnia worth of innovative products.
In total, industrial parks manufactured 14.3 billion hryvnia worth of novel products in 112 innovative projects in the period 2000-2009 and created more than 3,500 positions for skilled workers. Revenues from these projects to the state budget and extra-budgetary funds reached 943 million hryvnia. I have to emphasize that these results were achieved without a penny of cost tj the state.
 |
Несмотря на довольно серьезное противодействие со стороны и фискальных органов, и многих чиновников, к концу 2004 года технопарки Украины представляли собой уже довольно серьезную силу, способную влиять на структуру экономики страны. Производство инновационной продукции в денежном эквиваленте достигало 3 млрд грн в год (и это на 2004 год!) при среднем приросте около 50% в год. Почти 8% всей инновационной продукции страны производилось в рамках проектов технопарков. Причем на 1 грн государственных субсидий приходилось 18 грн инновационной продукции.
Всего за 2000-2009 годы технопарками в рамках 112 проектов произведено инновационной продукции на 14.3 млрд грн, создано больше 3.5 тыс. новых высококвалифицированных рабочих мест. Поступления в государственный бюджет и внебюджетные фонды от выполнения проектов составили 943 млн грн, а размер государственных субсидий – всего 531 млн грн. И все это, еще раз хочется подчеркнуть, без копейки затрат бюджетных денег!
Ось ця стаття на сайті "Лівий берег":
 |
Сторінки 199 та 205. Ліва риторика
У порівнянні з попередніми уривками, майже несуттєвими, та все ж очевидними, видаються ще два збіги, які "Українська правда" віднайшла в тексті Януковича.На сторінці 199 президентського твору можна побачити переклад однієї тези з сайту Analitik.org.ua, який, можливо також не є першоджерелом.
Англійська версія:
"The most ardent protestors were the Communist Party of Ukraine and the Socialist Party, whose former leader – influential politician Alexander Moroz – instead of economic analysis resorted to aphorisms like "The land is a mother and you cannot sell a mother," etc."
А це – уривок із тексту на сайті Київського центру політичних досліджень та конфліктології:
"Раньше наиболее громко протестовали КПУ и Соцпартия, бывший лидер которой А.Мороз вместо экономического анализа прибегал к простеньким сентенциям, вроде: "Земля – мать, а мать продавать нельзя" и т.п."
А на сторінці 205 читачі президентської книги можуть ознайомитись з його аргументами стосовно продажу землі. Так виглядає текст Януковича:
"In Germany a tenant farmer attains the right to purchase land only after cultivating it for 10 years. He also needs to obtain a permit issued by federal authorities (and the latter are not obliged to grant such permits). As for selling purchased land a new owner will have such right only after 20 years. In France an owner of newly purchased land is forbidden to sell it for 12 years. The term in Spain is 10-12 years, and 30 years in Italy."
Як виявилося, цей абзац переписаний з виступу лідера Комуністичної партії України - так про продаж землі за кордоном говорить Петро Симоненко:
"В Германии арендатор после 10 лет работы на земле, при разрешении уполномоченных органов власти может ее выкупить, но продать сможет не ранее чем через 20 лет. Во Франции запрещено продавать землю на протяжении 12 лет со дня ее получения, в Испании – 10-12 лет, в Италии – 30 лет".
Хоча в цьому уривку й можна помітити творчу обробку автора, дані є ідентичними. Для прикладу наведено ті ж країни, в тому ж порядку та з тією ж деталізацією.
От тільки лідер комуністів навряд би зрадів, якби побачив контекст, в якому знаходяться його доводи. Якщо пан Симоненко наголошував на небажаності продажу землі, Віктор Янукович доходить до іншого висновку.
"Звісно, це не може привабити інвесторів", - пише Янукович і додає, що на відміну від нафти та газу, ресурс землі не вичерпується і в неї найвигідніше вкладати гроші.
Можливо, це і було одне з небагатьох суджень "від себе", яке Віктор Янукович вставив до "своєї" книги.
8.09.2011, NEWSru.ua
Перекладач книги Януковича взяв провину за плагіат на себе
 |  |
"Річ у тім, що оригінал рукопису (як українською, так і російською мовою) був абсолютно перевантажений великими посиланнями на сотні джерел - від академічних видань до різноманітних друкованих та інтернет-публікацій. Редактор попросив мене при перекладі впорядкувати їх, забрати ті, які явно зайві, бо йдеться все-таки не про наукове, а про публіцистичне видання. Книгу необхідно було зробити більш зручною для читання", - пояснив Василькевич.
З його слів, аналіз показав, що "понад 85% цих посилань були на раніше опубліковані статті самого автора (тобто це було самоцитування й природне право автора використати свої більш ранні роботи), так і на різні ЗМІ, які цитували або переказували статті і виступи Віктора Януковича або прес-релізи його прес-служби".
"Я сумлінно, і - вимушений визнати - на жаль, занадто сумлінно, виконав це завдання", - визнав перекладач.
У результаті, як пояснив Василькевич, "я видалив посилання на першоджерела і там, де робити цього, очевидно, не варто було. Наприклад, і там, де в тексті автором цитувалися слова із книги Лі Куан Ю і там, де слова того ж Лі Куан Ю цитувалися за публікацією в журнальній статті, у якій вони супроводжувалися коментарем журналіста (тут я хочу принести особливе вибачення журналістові Віталію Сичу)".
"У результаті моєї "ретельності", як може помітити читач, у книзі з 320 сторінок всі посилання закінчуються на 61-й сторінці (поясненням західному читачеві поняття "Валуєвський циркуляр" і т.п.). Всі решта 260 сторінок посилань взагалі не мають, хоча до 61-ї сторінки включно вони є в наявності, як і повинно бути", - пише Василькевич.
"Я, повторю ще раз, безумовно, дуже винний і перед автором, і перед тими журналістами, які були дезорієнтовані цією помилкою. Тим більше, що ця технічна за своєю суттю помилка стала приводом для нових ігор у цинічній антипрезидентській компанії, що досі триває", - резюмував перекладач.
Раніше "Українська правда" опублікувала дві статті, що викривають багаторазове використання в книзі Януковича частин текстів, які раніше друкувалися різними авторами. Серед них був навіть реферат російської студентки Галі про центризм партії "Єдина Росія", який у книзі Януковича був використаний для демонстрації центризму Партії регіонів.
Крім того, факт плагіату своїх текстів підтвердив головний редактор журналу "Кореспондент" Віталій Сич.
Радниця глави держави Ганна Герман називає брехнею інформацію, що книга президента України Віктора Януковича "Opportunity Ukraine" є плагіатом.
Джерело
Дипломний скандал по-чеськи: чиновники без освіти і екс-прем'єр із "загубленою" дисертацією
// NEWSru.ua // Світ // 22 жовтня 2009 р.
Держслужбовці приховують тюремне минуле й відсутність дипломів
// NEWSru.ua // Україна // 8 грудня 2009 р.
В Україні з 300 вищих посадовців 15 мають підроблені дипломи
// NEWSru.ua // Україна // 19 грудня 2009 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар