Українська економіка: падіння в прірву

18.10.2012, Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі Україна 

При падінні промислового виробництва на 7%, президент закликає уряд та НБУ лібералізувати податки, розвивати внутрішній ринок та прокредитувати економіку. Експерти кажуть, що за нинішньої економічної ситуації стимули і проблеми утворюють замкнене коло, яке можна розірвати лише втілюючи системні економічні реформи.

• Коло перше: стимулювання внутрішнього попиту за відсутності кредитів + поганий бізнес клімат = стимулювання імпорту
• Коло друге: стимулювання кредитування, що виливається на валютний ринок + відсутність інвестицій = грошовий голод
• Коло третє: стимулювання виробництва за відсутності інвестицій+відтік капіталу = скорочення економіки
• Коло четверте: скорочення виробництва і ВВП + скорочення доходів бюджету = недофінансування інвестицій та соцвиплат
• Коло п'яте: розрив між бідними і багатими + виведення капіталу = відсутність джерел для розвитку

Згідно із даними Державної служби статистики, падіння промислового виробництва в Україні у вересні цього року порівняно із вереснем минулого року прискорилося до 7%. Ще місяць тому падіння складало 4,7%.

Офіційних даних про те, як це падіння вплинуло на ВВП поки що немає, проте у серпні, коли було зафіксоване падіння виробництва на рівні у 4,7%, зростання ВВП за вісім місяців року зменшилося до 1,5%, тоді як за сім місяців воно було на рівні 2%.
При цьому президент Віктор Янукович каже, що для того, аби Україна наздогнала розвинені країни, із якими конкурує, темпи приросту української економіки щороку мають бути не меншими за 6%.
Як заявив пан Янукович під час засідання Комітету з економічних реформ, він очікує від уряду та НБУ програми кредитування реального сектору економіки (оскільки зовнішні інвестиції падають), від уряду та податкової служби - лібералізації державної податкової політики та дозвільних процедур (попри те, що це був покликаний зробити новий Податковий кодекс), а від усіх державних органів разом - програми підтримки і розширення внутрішнього ринку (адже бюджетні надходження від експорту стрімко скорочуються).
Експерти ж вважають, що всі ці кроки теоретично самі по собі є правильними. Проте, кажуть вони, треба зважати на нинішній стан української економіки, зумовлений не тільки зовнішніми факторами, як, наприклад, криза у ЄС, але й тим, що українська влада не скористалася "вікном можливостей" між виборами для проведення системних економічних реформ. За нинішньої ситуації кожен крок зі стимулювання економіки несе в собі і серйозні ризики. Розірвати це замкнене коло проблем і переваг буде досить важко.

Коло перше: стимулювання внутрішнього попиту за відсутності кредитів + поганий бізнес клімат = стимулювання імпорту

Від 2000 року, коли, власне, почалося перше за часи незалежності стабільне зростання економіки України, воно підтримувалося головним чином завдяки нарощенню експорту - каже виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. Так тривало до 2004, коли на перші місце серед "драйверів" зростання ВВП вийшло приватне споживання. Проте воно підтримувалося дешевими кредитами, а ці кредити йшли, переважно, на покупку імпортних товарів - каже експерт. Відтоді і почав формуватися дисбаланс в українській зовнішній торгівлі, коли країна імпортує більше, ніж експорту. З часом ця проблема загострилася через різке зростання цін на російський газ.

Від 2010 року нова влада намагається стимулювати внутрішнє споживання, зокрема, і через підвищення соцвиплат. Проте проплачених із бюджету підвищень пенсій та мінімальних зарплат недостатньо, а кредити є надто дорогими, адже, як каже Олег Устенко, "ставки overnight на рівні у 40% нагадують середину 90-х, з тією тільки різницею, що тоді була шалена інфляція, а зараз інфляція на нулі".
"Дилема української економіки полягає у тому, що навіть якщо ми б стимулювали внутрішній споживчий попит за рахунок кредитів, це не підтримало б нашого виробника, а відтак, і економіку в цілому. Вітчизняний виробник перебуває у розчавленому стані. Тому стимулювання внутрішнього попиту призведе лише до нарощування імпорту із відповідними наслідками для торговельного балансу", - пояснює виконавчий директор фонду Блейзера, і одразу ж додає, що саме тому всі експерти так багато і довго говорять про сприятливий інвестиційний клімат та прозору податкову систему, бо вони є важливими не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняного виробника.
Утім, Олег Устенко також наголошує, що за уповільнення світової економіки та падіння експорту іншого виходу, як стимулювання внутрішнього споживання в України немає.

Коло друге: стимулювання кредитування, що виливається на валютний ринок + відсутність інвестицій = грошовий голод

Про катастрофічний кредитний голод в економіці говорить і генеральний директор Бюро економічних і соціальних технологій БЕСТ Валерій Гладкий. Він звертає увагу на дані Нацбанку, згідно із якими за дев'ять місяців банківські депозити зросли на 7%, але кредитування підприємств - лише на 3%. Це, за словами експерта, свідчить про те, що навіть залучаючи гроші від населення, банки не поспішають вкладати їх у реальні економіку.

"Ми всі пам'ятаємо, що у вересні ситуація була наступною: НБУ виділив для стимулювання кредитування певні резерви для рефінансування, але на розширенні кредитування це ніяк не відбилося. Банки негайно пішли із цими грошима на валютний ринок. Спроби банків заробити на коливанні валютного курсу наразилися на відповідні санкції, і, схоже, що Нацбанк поки відмовився від "довгого" рефінансування. Здається, банківський канал у кредитуванні не працює", - каже Валерій Гладкий, але, водночас, додає, що і на зовнішні інвестиції також навряд чи варто сподіватися, бо інвестори "не розглядають українську економіку, як надійне місце для вкладення коштів за інших рівних умов".
А враховуючи, що власних коштів на розвиток виробництва у підприємств немає, то нестача кредитів формує і інші цифри, які експерт наводить, посилаючись на власні джерела в уряді: частка прибуткових підприємств скоротилася на 7%, а частка збиткових - зросла на 10%.

Коло третє: стимулювання виробництва за відсутності інвестицій + відтік капіталу = скорочення економіки

Цілком очевидно, що головними джерелами зростання української економіки є експорт та внутрішнє споживання - каже директор Інституту економіки і прогнозування НАНУ Валерій Геєць. Щодо першого, то при загальному уповільнення світової економіки, і, особливо, проблемах у розвинених країнах, Україні варто було б переорієнтовувати свій експорт на ринки країн, що розвиваються більш динамічно. Проте складність полягає у тому, що це розуміють не тільки в Україні, а відтак, і конкуренція за доступ на ці ринки зростатиме.

Що ж до внутрішнього попиту, то тут, як каже науковець, серед фахівців вже є консенсус у тому, що треба іти шляхом імпортозаміщення. Проте для того, аби українська продукція могла замінити імпортну, потрібна модернізація багатьох виробництв, яку неможливо здійснити без інвестицій.
"Що стосується інвестицій, то, по-перше, це довіра. А ми маємо на дворі вибори, і ніхто не знає, чим вони завершаться, і якою буде ступінь політичної стабільності після виборів. По-друге, відбувається серйозний відтік капіталу із України. Якщо владна еліта не зможе створити умови для того, аби збільшити приплив капіталу в країну, і припинити його відтік, то економіка зіштовхнеться із дуже серйозними проблемами. І мова не йде про те, чи буде наступного року зростання ВВП 3% чи 4%. Бо це вже не вирішує проблему для України. Мова йде про те, що не буде 8%, потрібних для справжнього розвитку економіки", - каже Валерій Геєць, і пояснює, що підприємства, які не мають власних коштів, а також доступу до кредитів та інвестицій, мають лише два варіанти: або підвищувати ціни (що не спрацьовує при низькій купівельній спроможності населення), або скорочувати виробництво (що, власне, і відбувається) - каже економіст.

Коло четверте: скорочення виробництва і ВВП + скорочення доходів бюджету = недофінансування інвестицій та соцвиплат

Коли підприємства скорочують виробництво, держава не просто отримує погану статистику щодо ВВП - каже директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

"За нашими оцінками, вже у 2012 році ми матимемо показник зростання ВВП на рівні 0%, і ми не бачимо причин, чому у 2013 році щось має змінитися на краще. Якщо перевести ВВП із відсотків у номінальний вираз, чи зрозуміємо, що менший ВВП - це менші надходження до бюджету. А це, у свою чергу, означає, що фінансування державних видатків буде меншим. Якщо ВВП недобирає 100 мільярдів гривень, бюджет недобирає приблизно 30 мільярдів. Про які тоді соціальні програми, чи, тим більше, капітальні інвестиції ми можемо говорити?" - каже експерт.
Василь Юрчишин також звертає увагу на швидке зростання дефіциту у зовнішній торгівлі, який вже зараз перевищує 10 мільярдів доларів, а на кінець року може сягнути 14-15 мільярдів. За таких умов підтримувати стабільний валютний курс, не вдаючись до девальвації і без валютних інтервенцій дуже важко. Але і валютні інтервенції обмежені зовсім невеликими розмірами валютних резервів НБУ.

Коло п'яте: розрив між бідними і багатими + виведення капіталу = відсутність джерел для розвитку

Зростання на 8-9% на рік потрібно Україні, аби хоча б наздогнати ті країни, із якими Україна цілком могла б вже грати у "одній лізі" - каже керуючий партнер компанії "Капітал Таймс" Ерік Найман. Він наводить дані про те, що нині в Україні доходи на душу населення становлять 4 тисячі доларів на душу населення, тоді як у Польщі чи Казахстану - 12 тисяч доларів.

"Щоб наздогнати хоча б Польщу чи Казахстан, Україні у наступні 20 років треба зростати щороку на 8-9%, - і це без урахування інфляції. Проблема полягає у тому, що коли світ зростав, Україна 20 років будувала африканську економіку із африканським розривом між багатими та бідними. А зараз світ припинив швидке зростання. Чи зможе Україна за таких умов вийти із африканської ліги і перейти в європейську? Очевидно, що для цього мало лише говорити про якісь окремі макроекономічні показники", - каже Ерік Найман.
Він також додає, що в Україні 97% громадян мають активи, менші за 10 тисяч доларів, активами між 10 і 100 тисячами доларів володіють лише 2% населення, тоді як у Польщі частка таких громадян складає 37%. Звідси, як каже експерт, і повна відсутність економічних програм у учасників виборів, і наявність "програм подачок". Відтак, при величезному виведенні капіталу із країни та несприятливому бізнес-кліматі, каже Ерік Найман, дивуватися відсутності коштів для розвитку економіки не варто.

Джерело

Україна: народ зубожіє, олігархи багатіють 
Нацбанк: як задушити власну економіку
Україна втрачає на офшорних схемах 100 мільярдів
Уроки украинской приватизации
Макроекономіка чи макродефектономіка
Україна не Уругвай
Способи відмивання грошей в Україні
”Реформи”, тобто розподіл фінансових потоків 
Як знищено вітчизняний комбайн
Україна. Бананова Республіка?

"Бананова" Україна? Якби ж то!
Приватизація за домовленістю
Ніхто не думає за країну. Народ пограбований
"Інвестиції" з Кіпру 
Как Украина продавала госсобственность
Економіка самодостатності, світовий досвід