Россия. Война продуктов: еда, которую мы потеряли

07.08.2014, Forbes.ru

Галина Зинченко корреспондент Forbes

Анастасия Карпова корреспондент Forbes

В четверг, 7 августа, премьер-министр Дмитрий Медведев подписал постановление о запрете ввоза на год отдельных видов продуктов из стран, которые ввели санкции в отношении России. Оказались полностью запрещены поставки мяса, мясных продуктов, мяса птицы, рыбы и морепродуктов, молока и молочной продукции, овощей, орехов и фруктов, творога и сыра.
10 продовольственных брендов, чьи товары могут исчезнуть из российских магазинов на ближайший год, – в нашей галерее.

фото Риа Новости

• 

«Сваля»

Молочные продукты под брендом «Сваля» производятся «Пено жвайгджес» — одной из крупнейших молокоперерабатывающих компаний в Прибалтике. В ассортименте – сыры, творог, молочные каши, йогурты, масло, сметана и другие товары. Большая часть продукции экспортируется в ЕС, США, Японию, Россию, Азию, СНГ и Прибалтику.

Valio

Запрещены могут быть многие продукты от финского производителя Valio: сыры Viola, творог и йогурты Valio и Gefilus, сыр Oltermanni и прочая молочная продукция. 90% всей продукции Valio изготавливается в Финляндии. Хотя концерн развивает и российское производство в Московской области, но здесь производится лишь плавленый сыр Viola.

Norge

Норвежский комитет по рыбе экспортирует в Россию норвежскую семгу, форель норвежских фьордов, сельдь, мойву и скумбрию под зонтичным брендом Norge. В первом полугодии 2014 года объем экспорта рыбы и морепродуктов в Россию составил 113 000 тонн на общую сумму $464 млн. Для норвежской семги, например, российский рынок – третий по экспорту после французского и польского. В Норвежском комитете по рыбе на вопрос Forbes ответили, что сами только что узнали о запрете и пока не комментируют возможные последствия.

Arla Foods

Датско-шведская кооперативная молочная компания является крупнейшим производителем молочных продуктов в Скандинавии. Члены кооператива сегодня находятся в семи странах: Швеции, Дании, Великобритании, Германии, Бельгии, Люксембурге и Нидерландах. В ассортименте компании — сыр Arla, мягкие сыры под брендом Apetina, сыры Arla Natura, Castello, масло Lurpak.

Galbani

Galbani — ведущий сырный бренд в Италии, основанный в 1882 году. Сейчас принадлежит французской корпорации Lactalis International. Производит мягкие сыры, в том числе моцареллу и твердые сыры, производство расположено в Италии, откуда продукцию экспортировали в Россию.

Granfor

Линейка сыров от «Вимм-Билль-Данн» появилась на рынке в 2010 году и содержит четыре популярных классических сорта сыра: тильзитер, гауда, эдам и маасдам. Сыры под брендом Granfor, как сообщает корпоративный сайт «Вимм-Билль-Данн», производятся на крупных заводах в Германии и Голландии, а значит, потенциально могут быть запрещены к ввозу.

Kinder

Под запрет могут попасть и некоторые продукты под брендом Kinder от итальянской компании Ferrero. На фабрике Ferrero во Владимирской области выпускается молочный шоколад Kinder Chocolate и шоколадные яйца «Kinder Сюрприз». Но содержащие молоко пирожные «Kinder Молочный ломтик», Kinder Paradiso, Kinder Pingui, Kinder Maxi King производятся в Италии и в Германии.

Baltais EKO

Марка органической молочной продукции из Латвии – производится компанией Tukuma Piens, четвертой латвийской компанией по объемам закупки молока. Наиболее популярные продукты – йогурты, сметана, сливочное масло и творожные сырки. Полный ассортимент – более 110 молочных продуктов.

Tulip

Датская торговая марка Tulip была зарегистрирована еще в 1912 году и принадлежит Tulip Food Company, одной из крупнейших в Европе компаний по переработке мяса и производству готовых мясных продуктов. Много лет под этим брендом из Дании на российский рынок поставлялась консервированная и деликатесная мясная продукция – ветчины, паштеты, сосиски. Помимо этого, Tulip Food Company экспортировала в Россию консервированную продукцию под марками DAK и Normit, охлажденную продукцию Danepak и Stef Houlberg, замороженные готовые продукты Danish Prime.

Good Food

Российская группа компаний «Гуд Фуд» – крупнейший поставщик орехов и сухофруктов в Россию. Под собственными брендами компания продает более 200 наименований продукции от производителей из США, Европы, Южной Америки, Юго-Восточной Азии. Некоторые орехи и сухофрукты, например миндаль и пекан, после запрета, вероятно, пропадут из магазинов.

Минобороны должно срочно расконсервировать бронетехнику

13.08.2014, Юрий БУТУСОВ , UAINFO

Хватит ужасаться! Надо действовать. Мы несем страшные потери, и я не буду сейчас говорить о тактике - мне горько, что наши солдаты на ШЕСТОМ месяце российской агрессии воюют все еще на автобусах и грузовиках. Базы хранения бронетехники Украины ломятся от тысяч БМП, БТР, БРДМ, МТЛБ, БРЭМ, БАТ и прочей суперценной техники, которая на войне спасает жизнь.

Я писал и просил - а теперь пора требовать. Министерство обороны обязано передать каждой каждой воинской части бронетехнику 2-3-4 категории. Пусть дорабатывают своими силами все, кто может привлечь спонсоров дополнительно к государственной программе. Из десятка БТРов на складе в Артемовске можно наверняка собрать один действущий с полным запасным комплектом. То, что может ехать сейчас. должно ехать на фронт немедленно. Оcтальное - на долгосрочный ремонт. Надо давать всем воинским частям столько брони, сколько они могут отремонтировать и сколько у них есть механиков-водителей.

Каждая часть должна получить право на наряд, который выписывает командующий сектором либо командир бригады - и под этот документ представители части должны получить возможность производить отбор ремонтопригодной техники, сбор запасных деталей и комплектующих с других машин.

Нужна срочная государственная программа по производству навесных противокумулятивных экранов для бронетехники.

Это надо сделать общим требованием всех военнослужащих. Войска АТО должны получить столько брони, сколько они могут эксплуатировать.

Джерело

Європейська преса: Путін уже не відступить

08.08.2014, Данило Білик, DW

Оглядачі європейських видань одностайні в тому, що російське керівництво не має наміру йти на поступки в конфронтації з Заходом з огляду на українську кризу.

Нідерландське видання De Telegraaf, коментуючи заборону Росією імпорту європейських товарів, пише: "Ці контрзаходи в черговий раз демонструють, що очікувати зміни курсу Росії не варто доти, доки Путін та його банда сидять у Кремлі. Щоправда, Путін і не може по-іншому. Він - жертва своєї власної націоналістичної риторики, яку наразі все ще добре сприймають багато росіян.
Якщо піддатися зараз тиску західних санкцій, це може призвести до величезної втрати обличчя та падіння режиму Путіна. Велике значення має те, щоб Європа не дала себе збити з обраного нею курсу через цей перший контрзахід з боку Росії.
Як би болісно це не було, економічне значення торговельних відносин з Росією мусить бути підпорядковане захисту нашого вільного західного способу життя. Так уже сталося, що свобода і демократія не даються безкоштовно".
Німецьке видання Westfalen-Blatt також коментує контрзаходи Росії у відповідь на санкції ЄС: "Своїм указом президент Росії Володимир Путін навряд чи когось здивував. Заборона імпорту низки товарів має на меті покарати погані країни Заходу за їхні санкції проти Росії. Те, що всевладний господар Кремля реагуватиме на "агресію" з-за кордону, було зрозуміло, як ясний день: Путін має демонструвати свою силу.
Та що означає оголошена заборона імпорту? Для Заходу вона має насправді менше значення, аніж здається на перший погляд. У багатьох галузях економіки мало що зміниться. Росія й без того досить сильно відгородила свій ринок від зовнішнього світу за останні місяці. Заборону на імпорт м’яса, молока та іншої продукції з Німеччини було накладено ще минулоріч. Підґрунтям для цього офіційно стали "гігієнічні недоліки". Однак справжнім мотивом, очевидно, був захист вітчизняних виробників. Російські фінансові та економічні експерти побоюються підвищення споживчих цін та рецесії як наслідку санкцій з обох боків. Тож, можливо, Росія й дасть своїм контрзаходам задній хід".
Французька Les Dernières Nouvelles d'Alsace (DNA) у своєму коментарі звертає увагу на ситуацію в Східній Україні: "Стягнувши останніми днями десятки тисяч солдатів до кордону з Україною, Володимир Путін навмисно збільшує загрозу масивної військової інтервенції, у результаті якої світ може опинитися на краю прірви. Спостерігати за тим, як російський президент підливає масла у вогонь, не дивина.
Переконаний у слабкості Заходу, передусім, американського президента Обами, а також у своїй власній силі залякування, він уже більше не відступатиме".
Німецька Stuttgarter Zeitung також радше песимістично дивиться на майбутній розвиток української кризи: "Звісно, найкращим варіантом було б, якби можновладці в Києві та Москві досягли компромісу щодо того, що буде надалі зі Східною Україною.
Звичайно, було б бажано, аби світова спільнота зібралась з духом і посадила Путіна та Порошенка за один стіл. Та до цього не дійде. Вірогідно, в Східній Україні незабаром іще дужче лунатимуть постріли. А світ спостерігатиме за цим, адже він, зрештою, безпомічний".
Берлінська Tagesspiegel пише: "Військова операція на Сході України від самого початку була дуже небезпечною стратегією. Україна, звісно, вправі захищати свою територію від сепаратистів. Однак вона ризикує рано чи пізно отримати удар від Путіна у відповідь. Росія сильніша. Якщо Путін захоче відвернути поразку сепаратистів будь-якою ціною, він у стані це зробити. Вирішальний момент наближається швидше, аніж того б, може, хотілося Європі. "Спустить" Путін свою армію на Україну - він знає ціну, яку доведеться за це заплатити. Захід із цим не змириться.
Він не втручатиметься в конфлікт військово, так само як 1956 року в Угорщині або 1968 року в Празі. Відповіддю стане радше послідовна політика стримування, щось на кшталт нової холодної економічної війни".
Польська Rzeczpospolita вважає, що Захід має жорсткіше реагувати на загрозу з боку Росії: "Наказу ще не було. Утім, готовність до війни підтверджує концентрація російськоих солдатів та важкої зброї на кордоні з Україною. Про це свідчать також і висловлювання російських політиків та дипломатів. Вони цинічно пояснюють, що не можуть дивитись, як сильно страждає цивільне населення на Донбасі, хоча вони самі ж спровокували цей конфлікт, розпалювали його і підтримували за допомогою бойовиків, ракет та рублів. Вони самі підготували таку долю для України.
Ніхто не знає, що відбувається в голові Путіна. У ній, скоріш за все, ховається наказ розпочати війну, проте його ще не видно ззовні. Захід має чекати. І у випадку чого - реагувати так жорстко для Кремля, як це тільки можливо".
Німецька Westdeutsche Allgemeine Zeitung пише: "Важко уявити, що Володимир Путін спостерігатиме за тим, як проросійські сепаратисти на Сході України опиняться в оточенні в Донецьку та будуть переможені. Коли боротьба за центр сепаратистів дійсно перейде у вирішальну фазу, можливо, буде все, в тому числі, військова інтервенція. Те, що російський президент не збирається швидко відступати, видно вже по тому, як він реагує на санкції - жорстко, забороною імпорту західних товарів.
Песимізм, який можна прочитати в результатах нещодавнього опитування серед німецьких громадян, виправданий. Перебільшенням є хіба що побоювання військового протистояння між Росією та НАТО. Альянс не втягуватиметься у війну на боці України. Якщо хтось хоче розв’язати цю кризу, він потребує росіян. Треба зібрати всіх за одним столом, у тому числі, сепаратистів. Це під силу лише США та Росії. Та вони ніяк із цим не впораються".

Немного правды об АТО и несколько вопросов

31-07-2014,  газета "ГОРОД Никополь"

Сегодня состоялись похороны Никопольчанина погибшего в зоне АТО, понять полностью всю безответственность военкомата могут только те кто вынужден был столкнуться организацией.

Как мы писали ранее, Игорь Берестенко  погиб в зоне АТО 24.07.2014 года, его сослуживцы, прибыли в Никополь что б похоронить боевого товарища. Но даже в понедельник 28.07.2014 года, ни кто не знал где находиться тело. Оказалось что Ниопольский военком умеет только орать на журналиста, и со слов никопольчан, брать взятки за не призыв в армию.  

Где находится тело погибшего и тем более когда будут похороны он не знал. Боевой командир Игоря, который находится в военном госпитале, его боевые товарищи и я как журналист обзванивали все что только можно что б найти тело погибшего. Когда практически зашли в тупик, то просто вынуждены были обратиться к нардепу А.Шипко который совместно с нардепами  А.Кузьком, А.Гриценко и др. начали прояснять ситуацию.

Так же мы поставили на контроль центральных ТВ, только тогда было выяснено где находиться тело Игоря и в течении дня, уже 30.07, доставлено в Никополь для захоронения.

У людей которые находятся близко со смертью обострено чувство справедливости, которого наверняка не хватает у многих из нас, по сему возникло еще несколько вопросов:

- почему не дали слово на площади боевому командиру и боевым товарищам погибшего?

- имеет ли моральное право военком выступать с какой либо речью?

- почему погибшего отпевали священнослужители Московского патриархата?

- и др. на видео

Обращение бойцов Армии освобождения Сибири

16.08.2014, UAINFO
 
В воскресенье, 17 августа, в Новосибирске пройдет "Марш за федерализацию Сибири" под лозунгом "Хватит кормить Москву!".

Цель - создание Сибирской республики в составе РФ. Автономия от Москвы позволит сибирякам:

1) Ввести льготы и дополнительные надбавки для лиц, проживающих на территориях с суровыми климатическими условиями;

2) Ввести региональную составляющую в налог на добычу полезных ископаемых. Это приведёт к более справедливому распределению доходов между местным и федеральными бюджетами;

3) Реализовать свое конституционное право на собственные, более независимые от центра органы власти и ликвидировать идиотскую ситуацию, когда все решения принимаются в Москве правительством, где нет представителей, способных и желающих постоять за интересы Сибирского региона.

СИБИРЬ ВЕЛИКАЯ

23.03.2014

Сибирь - готова выйти из РФ

М.Ломоносов: «Могущество российское будет прирастать Сибирью».

Сибиряк — национальность.
Да люди за Уралом просто уже не отождествляют себя с Центральной Россией!!!
Сибирь — особенное место, а не сырьевой придаток Москвы.



Происходящие события в Украине разделили славян, руских и не руских россиян на два противоположных лагеря. И хотя таких «лагерей» больше, однако, выделяются по крайней мере два: на одной стороне те, кто за Путина, и на другой те, кто против него и его политики.
И если в начале правления кэбиста звучали слова «ху из мистер путин», то сегодня именно он является «водоразделом» между разумными и с трезвым взглядом людьми и теми, кто, как зомби, идёт в пропасть под дудку крысолова. Именно под путинскую дудку сегодня пляшут и идут прямиком в ад те, кто не смог раскрыть глаза за столько лет правления совкового перекрашенного служки, который продолжает политику советских вампиров, уничтожавших всё руское под знамёнами интернационализма!
Как Сталин в своё время использовал руских людей в защите своих личных интересов, вспомнив о «братьях и сёстрах» в начале Великой Отечественной Войне, а затем поднял бокал за руский народ на банкете в честь Победы, так и Путин со своим кремлёвским Кагалом сменил риторику о «руских придурках» на «возвеличивание» этих самых «придурков»!

31.03.2014, Сибиряки готовы послать Кремль!




На протяжении последних десятилетий вопрос выживания русичей и других славянских народов, стоит особенно остро. То, что мы стоим на грани исчезновения, является не просто очевидным и многократно озвученным, но научно доказанным фактом. То, что режим РФ является сегодня оккупационной системой, все действия которой направлены на уничтожение русского и других народов – давно видно каждому разумному жителю страны. Держится же эта система за счет сосредоточения всех финансовых потоков в Москве, выкачивания ресурсов и эксплуатации территорий Сибири. То есть за счет нашего с вами труда и средств. Проще говоря, мы позволяем себя эксплуатировать!  

26.05.2014
 

Максим Калашников о росте протестных настроений за Уралом. На каких лозунгах криминальный авторитет Быков добивается успеха на выборах в Красноярске? На требовании индустриализации РФ, возрождения НКВД, разработки нового «плана Косыгина» для Сибири! Как брателло 90-х оказался гением управления на фоне олигарха Дерипаски и чинуш «Единой России». Наша задача: направить протест Сибири не на распад РФ, а на ее освобождение от власти мародеров и на новую индустриализацию! Сибирь, русский Юг и агропром -- наши приоритеты.

Ще не вмерла України, ні слава, ні воля...

10.08.2014, Borys Filatov, UAINFO

Еще одна пронзительная история из каждодневной жизни Днепропетровской ОГА.

...У Коломойского есть "советник". Я, конечно, не понимаю, что Татьяна Петровна советует Игорю Валерьевичу, но по штатному расписанию нужно было ее куда-то пристроить.
В действительности, Таня Губа - незаменимый человек, который лично встречает каждый борт с раненными, лично сопровождает каждого бойца в госпиталь и лично ведет все дела, связанные с лечением, транспортировкой и прочими весьма грустными вещами. Включая организацию похорон и выдачу свидетельств о смерти...

Петровна - настоящая солдатская мама. Она выкуривает по пачке сигарет в день и пропускает всю эту адскую боль через свое сердце...

Приходит намедни она ко мне и показывает свой блокнот. И говорит: "Читай".

А сейчас я расскажу прочитанное вам всем...

Когда очередная вертушка с раненными села в днепровском аэропорту, то Петровна сразу заметила молодого парня с маской на лице. У него было ранение в лицо и он не мог говорить. Она протянула ему свой блокнот и сказала: "Пиши".

И он написал: "Я артиллерист. Мы долго были в окружении. У меня на фронте есть еще брат. Когда русские разбили нашу артбатарею прямым попаданием, то мы решили отходить. Сохраните его, вернете. Он прошел со мной все войну"

Парень полез за пазуху и достал флаг... Блять, он достал наш желто-блакитный, обгорелый и пропахший порохом! С простреленным лицом он отматывал от своей гаубицы флаг Украины под огнем, чтобы он не достался врагу!

На день десантника к парню пришли в госпиталь волонтеры и подарили новый флаг.

А его боевое знамя лежит у Тани в шкафу и ждет Парада Победы над российским фашизмом...

«Гуманитарный конвой» за 200 км от границ...

13.08.2014, Семен СЕМЕНЧЕНКО, UAINFO

Очередная страшилка приближается. Чем только не пугали Украину за эти месяцы. И все для того, чтобы смирно сидели и ждали новых хозяев. "Золотой унитаз" ушел, "террористический сортир" все никак не приедет...

Не провоцировать - главный месседж нашего времени. Под него работают грады с территории РФ, отдается Крым и почти отдается Донбасс, выплачиваются долги за разворованые януковичами кредиты, спокойно работают российские предприятия...

Никогда смирение не помогало жертве сохранить здоровье, честь и кошелек от хулигана в подворотне. Если ты слабее или их больше - смотри спокойно в глаза, говори те слова которые гопник не ждет, ставь его в тупик, пусть чувствует за тобой силу и отсутствие страха, не работай по сценарию агрессора, если ты жертва - все равно проиграешь.

Я не о подворотне. Я об ассиметричных ответах. Мы можем сейчас победить РФ в полномасштабной войне? Честно? Навряд ли... или ценой таких жертв... Будет ли для РФ победа в такой войне ТАКОЙ ценой приемлема? Конечно нет. Путин прекрасно понимает, что под напором такого количества гробов хребет его системы будет сломан. И, если он примет такое решение, то только потому, что поверит, что этого можно избежать. А, если показать, что не сможет? И что еще самое уязвимое кроме власти? Правильно. Жизнь и кошелек.

Если мы хотим быть ведущими, а не ведомыми, игроками, а не жертвами, если хотим завоевать право жить спокойно и самим принимать решения на своей земле, то надо еще вчера задуматься над ассиметричными ответами, если на симметричные не хватает сил. Вот два, навскидку. Президент Украины мог бы создать Центральный (а лучше Национальный) штаб партизанского движения, а потом бы спокойно и методично, НАПОКАЗ проводил бы мероприятия по подготовке населения к партизанской войне. И склады с оружием, и массовые учения ополчения в городах, и курсы снайперов и саперов, и многое другое. И люди были бы заняты делом, прекратили бы нервно вчитываться в новостную ленту. И уверенность в своих силах появилась бы, и агрессор десять раз подумал бы прежде, чем бряцать танчиками у границ. Партизанская война, но только массовая, организованная государством, поддерживающая армию - это кошмар любого агрессора.

Второй. Спецподразделения по борьбе с диверсантами и террористами. Которые имеют право превентивно действовать не только на своей территории. Все. Тушите свет. Дальше любая агрессия невыгодна. Град может "случайно" взорваться, труба раколоться, а пузатый "ястреб" мирно отдыхая в набитом наворованным у державы добром где-то в европах или селигере просто где-то "потеряться".

Все это даже может и не использоваться. Просто хотя бы наличие таких инструментов у государства резко понижает желание играться в войнушку или сучить потными кулачками на различных трибунах и угрожать нашей Украине.

АТО не закончено, следующей стадией может быть диверсионно-террористическая война, вариант вторжения не исключен. Будем дальше жить в страхе в углу или сядем за стол и сделаем несколько достойных ходов на опережение?

P.S. кроме того, что я написал есть масса других вариантов. Не важно. Главное - начать. Сейчас это можно сделать за деньги самих людей, даже не привлекая ресурсы государства. Простые люди одели, накормили, экипировали армию, мы вытянем и это. Только делайте что-то. Не сидите пассивной мишенью, рассчитывая только на санкции. Иначе завтра может быть поздно. Или для вас, или для всех нас.

Церковний сепаратизм в Україні спонсорує Кремль

06.08.2014, ТСН

Священнослужителі, яких щедро спонсорують близькі до "сім'ї" олігархи, благословляють сепаратистів на вбивства.

Кремль намагається поставити на чолі УПЦ МП свого ставленика 

 

Президент Росії Володимир Путін щедро підгодовує "російську православну церкву", яка стала філією Кремля і за це отримує благословення на всі свої примхи, повідомляють "Секретні матеріали". Церква Московського патріархату стала інструментом розпалювання ненависті між Сходом і Заходом України. Російські спецслужби щедро засівають у душах парафіян "антиукраїнський вірус" через священнослужителів, які благословляють сепаратистів на вбивство української армії, обстріли житлових кварталів та інші бойові дії на Сході. "Те, що зараз відбувається в Україні готувалася кілька років і ці агенти з'явилися багато років тому, просто на це ніхто не звертав уваги", - говорить експерт.

Ідея "Російського світу", яка була сформульована патріархом Кирилом, передбачає те, що Україна не має своєї окремої від Росії історії, державності і навіть український народ не є окремим народом, і все це є єдиним простором єдиної Русі. У Москві при цьому добре пам'ятають, що православ'я на Русі пішло саме з Києва. Тому готові заплатити будь-яку ціну, щоб посадити в крісло предстоятеля української церкви свою людину. Для цього в церкві створена ціла мережа агентів Кремля, які не шкодують грошей на підкуп лояльних до Москви ієрархів. 
 
Одним з представників проросійського крила в Україні є митрополит Агафангел - він вже більше 10 років декларує відверто антиукраїнські шовіністичні гасла. Ще один лояльний до Кремля митрополит донецький Іларіон, один з найбагатших священнослужителів православної церкви. За підтримки Іларіона і Агафангела, а також лояльних до них єпископів, московська патріархія намагається зробити предстоятелем української православної церкви митрополита Антонія. 

Антоній - колишній ректор Київської духовної академії і семінарії - давно отримує вказівки безпосередньо від патріарха Кирила. Януковичу Антонія представили православні чиновники-меценати Сергій Льовочкін і Вадим Новинський. І заради цього Янукович дав вказівку усунути з церковної арени блаженнійшого Володимира - предстоятеля української православної церкви, який відкрито виступив проти ідей Кремля і за самостійну політику української церкви. 

Спочатку Володимира спробували ізолювати, потім залякати, для досягнення своєї мети використовували все - підкуп, навіть фабрикувалися кримінальні справи. Для них ця мета виправдовувала будь-які засоби. Навіть вбивство, яке, по суті, і сталося. Одними з найвідоміших церковних меценатів Росії і України є Костянтин Малофєєв і Вадим Новинський. Костянтин Малофєєв, глибоко віруюча людина, російський мільярдер - входить у найближче оточення Володимира Путіна. Так само тісно він пов'язаний з патріархом Кирилом, з яким разом привозив в Україну дари Волхвів. Супроводжував їх у поїздці майбутній глава бойовиків "ДНР" Ігор Гіркін, в той час він обіймав посаду голови СБ Малофєєва. Так званий прем'єр-міністр "ДНР" Олександр Бородай так само працював у структурі Малофєєва, займаючись піар-компаніями. 

В Україні справи Московського патріархату курирував Вадим Новинський - колишній громадянин Росії, і голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін. Після смерті Володимира, Новинський сподівається, що найближчим часом зможе повернути свій вплив на церкву шляхом обрання нового предстоятеля, який буде виконувати його побажання і Кремля. Щоб домогтися перемоги свого кандидата Новинський щедро жертвує єпископам, які будуть голосувати на синоді. У церковних притворах заучат суми в сотні тисяч доларів. Звучать разом з прізвищем молодшого партнера Новинського - Олексія Пертіна, якому доручено переконати єпископів голосувати за Антонія.

Джерело

Що заробляють українські військовослужбовці у зоні АТО: де-юре та де-факто

06.08.2014, Олександра Індюхова, DW.DE

Уряд запевняє, що ситуація з забезпеченням технікою, засобами захисту, зброєю учасників АТО поступово поліпшується. Але держава має виконати перед бійцями ще багато фінансово-соціальних зобов'язань. 

Військовослужбовці батальйону "Азов" української армії 

Антитерористична операція України в східних регіонах вже давно переросла у затяжний військовий конфлікт. І його завершення не піддається прогнозуванню. Чи не "ображає" держава фінансово військовослужбовців, багато з яких до призову мали добре оплачуване місце роботи.
Майже усі опитані DW бійці АТО не дуже обізнані щодо розмірів своєї військової платні. "Нам підвозили пару разів по тисячі гривень. А що там на банківській картці? Родичі знають",- каже рядовий Олексій з Харкова, який зараз перебуває поблизу Донецька.
"Я не знаю, що він там отримує. Я знаю, що уся наша родина третій місяць поспіль тільки і працює "на його службу". Купили бронежилет, передаємо постійно щось туди",- каже роздратована харків'янка Людмила – мати бійця, якого призвали у квітні в прикордонслужбу.
"Ми ще не усе отримали. І не було часу і можливості дізнаватися у бухгалтерії",- каже DW міліціонер одного з харківських спецпідрозділів МВС в зоні АТО.
Так чи є заробітна платня?

Юрій Калгушкін, заступник військового комісара Харківщини

Деякі скарги від учасників АТО щодо грошового забезпечення ще на початку операції, справді, були, але наразі "систему вже налагоджено", запевнив DW заступник харківського обласного військового комісара Юрій Калгушкін. За його словами, кожен учасник АТО має отримувати упродовж року середню заробітну платню за попереднім місцем роботи.
Крім того – військові оклади, відповідно до посади в армії, плюс додаткові так звані "бойові", які були затверджені урядом в липні. "Грошове забезпечення, якщо рядовий – від 2500 до 3000 гривень, якщо офіцер – від 4 тисяч. Плюс кожному по 3000 гривень щомісяця від уряду", - роз'яснює Калгушкін DW.

Соціальний захист де-факто

Президент України Петро Порошенко

Тільки 382 військовослужбовці, станом на 6 липня, не отримали заробітної платні за участь в АТО, звітує на своєму офіційному сайті Міністерство оборони і пояснює це неможливістю доправити готівку у район проведення АТО.
Загалом в травні і червні було виділено близько 1 мільярда 600 мільйонів гривень на грошове забезпечення військових. Ці гроші надійшли з резервного фонду. Наступні виплати військовим уряд планує отримати, в тому числі, від нещодавно запровадженого військового податку – 1,5 % від доходів фізичних осіб.

В травні Верховна Рада проголосувала за те, щоб надати бійцям АТО статус учасників бойових дій, що дозволяє їм користуватися усіма соціальними пільгами, передбаченими законодавством. Це, зокрема, оплата лише 25% вартості житлово-комунальних послуг, безкоштовне лікування, звільнення від відсотків за банківськими кредитами; виплата компенсацій у разі поранення й загибелі, оплата похорону, призначення пенсій дружині та дітям загиблих і таке інше, перелічує заступник харківського обласного військкомату.
Підтримка місцевої влади

Мер Львова Андрій Садовий 

Свої соціальні ініціативи щодо допомоги учасникам АТО впроваджує і місцева влада деяких регіонів. Львівська міська рада, повідомив DW мер міста Андрій Садовий, взагалі звільнила родини бійців від оплати житлово-комунальних послуг до кінця року, оплачує лікування, в тому числі за кордоном.
Місцеві органи влади, приміром на Харківщині, за власним бажанням дуже часто підміняють державу, оплачуючи поховання загиблих бійців. Те ж саме роблять і волонтери. Харківська громадська мережа "Help army" повідомила DW , що в липні за громадські кошти придбала 12 трун і оплатила транспортування загиблих у рідні міста. Волонтери також постійно купують для шпиталю необхідні ліки, протези.
Жоден з опитаних DW поранених не підтвердив факт отримання державних компенсацій. "Треба мати усі довідки з військової частини, потім висновки лікарів. Після одужання, мабуть, отримаю",- посміхається поранений під Слов'янськом сержант Нацгвардії Євген.

Ілюзій про майбутнє немає
Як насправді працює державна машина з фінансово-соціального забезпечення учасників АТО, стане точно відомо вже скоро, висловлює свій скепсис воєнний політолог В'ячеслав Целуйко. Він вказує на нечітко прописані законодавчі акти щодо того, що вважати зоною АТО і кого учасниками операції: "В мене немає ілюзій. Ветерани цієї війни, як і ті ж чорнобильці, будуть роками намагатися отримати від держави обіцяне, і не усі отримають".
Експерт закликає державу зробити усе можливе, щоб бодай забезпечити у повному обсязі нагальні фронтові потреби – вчасне постачання засобів захисту, навіть форми, ремонт техніки і таке інше. І хоча уряд звітує про поступове вирішення цих проблем, волонтери, які постійно відвідують військових, поки не бачать "повної комплектації".

Джерело

Що насправді трапилось із 72-ю бригадою

07.08.2014,  5 канал

Українські громадяни – мешканці території, яку тимчасово окупували російські найманці-бойовики, захищають бійців 72-ї бригади.

Згідно зі ствердженнями мешканців міста Свердловськ (Луганська область), терористи шантажували українськіх військових знищенням цього міста біля російського кордону.

"Ми вдячні хлопцям з 72-ї, які взяли на себе відповідальність і відступили з кордону (з Росією – Ред.). Після добового обстрілу з боку дружньої країни: міномети, гранатомети, гармати і танки, якими просто нищіли будинки та вулиці, на наше місто було направлено 40 "градів" - з хутора Васецький і Павлівки (Росія – Ред.). Дали три залпи на попередження і поставили ультиматум: або пацани здаються або нашого міста не буде. Вони нас врятували. І це не відступ-це ГЕРОЇЗМ", - написала на своїй сторінці у Facebook 7 серпня місцева мешканка Олена Степова (псевдонім – Ред.).

"По 72-й я готова виступити перед будь-яким судом, просто виїхати зараз не зможу. Я навіть готова відкрити своє справжні прізвище, ім'я .... вони справді нас закрили собою. … тут було місиво. 265 залпів (з російського боку – Ред.), це те, що ми нарахували тільки з мінометів. Нас просто перетворювали на пил. Нам осетини так і сказали - вас не буде. Хлопців шантажували нами", - повідомила місцева мешканка зі Свердловську.

Як відомо, командира одного з батальйонів 72-ої бригади Збройних сил України та чотирьох офіцерів цього ж військового підрозділу узяли під варту у Росії.

Кому війна, а прокуратурі …

04.08.2014, Юлій Хвещук , Український погляд

 

3 серпня виповнилося сто років від початку Першої Світової війни, яка увійшла в історію як Велика війна. П’ятнадцять мільйонів людей загинули в ім’я захисту хворобливих амбіцій своїх правителів та економічних інтересів банкірів і промисловців. Загинули і чотири імперії (які завжди приречені на смерть) – Німеччина, Австро-Угорщина, царська Росія та османська Туреччина. Одні з найбільших людських втрат тієї війни – українські. Адже довелося тоді українцям воювати в різних імперських арміях, вбиваючи одні одних.
І ось сьогодні, рівно через сто років, хочеться це комусь визнавати, чи ні, однак почалася чергова, неоголошена Світова війна. Війна, яка повинна завершитися смертю останньої імперії – Росії. Війна, в якій головні випробування, жертви та втрати лягають на українців. Цивілізований світ підтримує нас – морально. Цивілізований світ готовий воювати проти імперії Путіна, однак лише економічно. Точніше – імітувати економічну війну до тієї межі, доки сам не почне зазнавати фінансових збитків. 



Так, 1 серпня набрали чинності секторальні санкції ЄС проти Москви. Вони зачіпають фінансовий, енергетичний та оборонний сектори. Зокрема, під санкції потрапили «Сбербанк», ВТБ, «Газпромбанк», «Внєшекономбанк», «Россельхозбанк». А вже після цього міністр економіки Швейцарії Йохан Шнайдер-Амманн виступив проти введення його країною нових санкцій відносно РФ, оскільки це суперечить ролі Швейцарії як міжнародного посередника. Мовляв, Швейцарія повинна сприяти політичному розв’язанню конфлікту в Україні, а в разі, якщо Берн приєднається до європейських санкцій, кількість способів вплинути на ситуацію серйозно зменшиться. За словами міністра, такої ж думки дотримується більшість членів Федеральної ради Швейцарії. Мало того, він прогнозує, що посилення санкцій викличе ефект доміно ‒ РФ під тиском країн Заходу буде змушена збільшити ціни на енергоносії, що негативно позначиться на споживачах, в тому числі і на Швейцарії. Цинічна позиція людини, яка може годинами теліпати язиком про «європейські цінності» чи, скажімо, проблему захисту якихось зникаючих павуків на острові Ява. Проте цій людині байдуже, що російські війська окупували Крим, вбивають українців на Донбасі. Головне, аби його затишний будинок десь в Альпах опалювався російським газом за комфортними цінами. А туди, до Альп, російські війська все одно не дійдуть. Принаймні, за життя цього міністра.
Така вона, сучасна Європа. Однак хочемо ми цього, чи не хочемо, однак знову, як на протязі століть, змушені рятувати цю немічну бабусю, яка скочується до рівня газової повії, від чергової навали зі Сходу. Рятуючи власну країну, рятувати і її. Що ж, до війни українцям не звикати, захист власного краю, хати від непроханих «освободітєлєй» вже став нашою ментальною рисою. Однак чи всі це розуміють?
29 липня 41 боєць 51-ї окремої механізованої бригади перетнули кордон з Росією в районі пункту Ізварине в Луганській області. З 17 липня вони разом з іншими військовими перебували під перехресним вогнем бойовиків і «Градів» з території Росії. Врешті надійшов наказ відступати, але бійців 51-ої бригади залишили утримувати позиції на кордоні біля Червонопартизанська. Командування бадьоро відрапортувало про те, що всі військові виведені з небезпечної зони. Щоправда, як виявилося пізніше, про декого забули. Після того, як закінчилися продукти, вода та боєприпаси, техніка була знищена, щоб не потрапити в полон терористів, бійці вирішили відступити до Росії. В Ростовській області їх тримали в якомусь ангарі. Привезли російських журналістів, які задавали провокаційні питання, та не отримували відповідей. Переконували їх попросити статусу біженців. Залякували, що після повернення до України їх оголосять зрадниками. Врешті, зрозумівши марність своїх зусиль, ще й з огляду на те, що всі полонені родом із «бендерівської» Західної України, ФСБ відпровадила українських військових на міжнародний пункт пропуску Матвіїв Курган-Успенка в Донецькій області та передали нашим прикордонникам. Їм вдалося уникнути смерті, але не вдалося врятуватися від української правосуддя. Їх відправили до Запоріжжя, де й звинуватили у дезертирстві. Були висунуті підозри у скоєнні злочину, передбаченого статтею 409 Кримінального кодексу України. Військовому прокуророві, бачте, незрозуміло, чому бійці залишили свої бойові позиції. Також їх звинувачують у «контактуванні» з ФСБ. Як заявив прокурор на запитання однієї з матерів солдатів, «вони повинні були вмирати, а не виживати». Відтак, «дезертирам» загрожує від двох до десяти років в’язниці. Під тиском громадськості Жовтневий районний суд Запоріжжя відхилив клопотання військової прокуратури про арешт солдатів, замість тримання під вартою їх випустили під особисте зобов’язання співпрацювати зі слідством. Бійці і надалі перебуватимуть у військовій частині в Запоріжжі.
Інша історія. В кремлівських ЗМІ з’явилося повідомлення, що група з 12 українських військових склала зброю і попросила притулку на прикордонному пункті «Гуково» в Ростовській області. Як з’ясувалося, це були бійці 72-ї моторизованої бригади, що прикривали відхід інших бійців з оточення біля Червонопартизанська, де їх синхронно розстрілювали бойовики та артилерія з території РФ. Після того як закінчилися боєприпаси, залишки пошкодженої техніки на полі бою були підірвані, а вцілілі бійці вийшли на російський прикордонний пункт. Цікаво, їх теж якийсь прокурор запідозрить у дезертирстві?
Біда не втому, що до складу військової прокуратури потрапив якийсь ідіот або виродок, який працює на ФСБ. Проблема в тому, що це не поодинокий випадок, це типова ознака загальної прогнилості та деградації всієї системи влади. В тому числі ‒ армії та правоохоронної системи, яка залишилася нам у спадок після Януковича. Її потрібно реформувати, швидко та докорінно. Але в умовах війни це доволі важко. Хоча дещо можна і варто було би зробити негайно. Зібрати все це, перефразовуючи Тараса Шевченка, «прокурорське сміття, грязь Москви» та й погнати в атаку на позиції бойовиків десь у районі того ж Червонопартизанська, під вогонь російської артилерії. Погнати стусанами бійців батальйонів «Донбас», «Айдар» та інших. А потім спитати вцілілих, чому ж це вони живі, адже ж «вони повинні були вмирати, а не виживати»…
Зрозуміло, що мотивація цих «прокурорських» проста: або заробити гроші на матерях, жінках, сестрах «дезертирів», або ж звичайнісіньке виконування вказівок ФСБ. Адже чомусь не викликає зацікавлення в правоохоронців таке собі чергове збіговисько «псевдоматерів», що відбулося 30 липня в будинку офіцерів у Львові. Там відбулася спільна конференція обласного фонду «Солдатські матері – за нову армію», ГО «Майбутнє Батьківщини», ГО Всеукраїнського фонду «Надія армії» та Громадського об’єднання «Пліч-о-пліч заради майбутнього» та «Адвокатського бюро Огійчука» з метою «вирішення проблем родин військовослужбовців». Офіційно учасниками конференції стали жінки не тільки з західних областей, але й делегати зі всіх (!) регіонів України, а також матері солдатів, які зараз беруть участь в АТО. Насправді ж, матерів учасників АТО там не було і близько, за винятком однієї жінки, яка так слова і не попросила, та одного батька, який передчасно залишив це збіговисько.
Сама ж конференція відбувалася у формі «діалогу між громадськістю» та представниками Збройних Сил України, які прибули туди на запрошення організаторів. Голова Львівського обласного фонду «Солдатські матері ‒ за нову армію» Анна Мутарзіна, раніше помічена у далеко не патріотичних середовищах, пафосно заявила: «Ми не знаємо чи це АТО, чи це війна, але там гинуть наші діти, тому ми хочемо сьогодні почути відповіді від представників міністерства оборони, чому в АТО забирають необстріляних дітей, а не професійних військових». А голова громадського об’єднання «Пліч-о-пліч заради майбутнього» Олена Пономарьова запропонувала до уваги присутніх варіант «єдиного Договору влади з військовослужбовцем – контрактником, призовником або добровольцем», розроблений присутнім адвокатом Олегом Огійчуком. Вся ця «трійця» і диригувала вказаним дійством, надаючи слово «правильним матерям» для «правильних» виступів. Особливо дивно було помітити на цьому збіговиську «невідомих матерів» депутата Львівської міської ради Віру Лясковську, яка вирішила хоч на такому «поважному» форумі нагадати про своє існування. Проте літнім людям пробачають і не таке…
Цікаво, що «матері» не шкодували на інформаційне висвітлення свого заходу коштів. Схоже, з ними в «матерів» проблем не існує, а витрачати гроші на саморекламу вони вважають за краще, аніж придбати бронежилети для своїх «синів» в зоні АТО. Ще б пак, адже «сини» віртуальні, а отримані звідкілясь завдання каламутити воду та виділені для цього гроші – реальні. Проте прокуратура цього вперто не помічає, чомусь. А тому шикування в колону її працівників та марш-кидок на Червонопартизанськ залишаються дуже актуальними.
  
Джерело

Окупанти відслідковують пересування наших військ по мобільним телефонам

Iдіоти з мобілками? Або чому нашиx хлoпців вбивають через 15 хвилин після приізду. Стандартна схема: нова група українських військових приїжджає на Донбас. Хлопці прості, a у плані електронної безпеки зовсім нічого не розуміють!!! Тому попривозили з собою свої дурнуваті "мобілки". Москалі ЛЕГКО відслідковують і бачуть як така-то кількість мобільних телефонів пересувається на таку-то позицію. Кажуть: "опять iдіоти укри с мобілкамі прієхалі". Через 15 хвилин москалі обстрілюють наших хлопців з граду. Мало хто залишається живим. Про цю схему писалося і раніше, але мабуть і справді наші військові - "ідіоти з мобілками"? Москалі вважають, що так воно і є, а тому завезли більш потужну ракетну артилерію, щоб обстрілювати наших любителів мобілок. Мені здається, що це призведе до значного росту колькості вбитих українських солдат. 

Подивіться уважно це відео: 

http://www.youtube.com/watch?v=pQ4eLuM18XE  

http://112.ua/politika/v-ryadah-sil-ato-imeet-mesto-predatelstvo-boec-72-oy-brigady-96208.html 

Українські солдати не розуміють як саме ворог їх знаходить (а потім вбиває). 

Любий солдат американської армії вам скаже, наскільки небезпечно користуватися "мобілкою" яка не тільки видає ваші координати, а ще й передає ваші розмови та фотографії (називається geotagging). Нажаль наші солдати цього не знають... 

Далі читати тут, що каже москаль-спеціаліст: 

http://antikor.com.ua/articles/10019-geroi_i_predateli_nevidimogo_fronta 

— Ну, например, все ваши солдаты по телефонам трындят, как попугаи. На блокпостах и боевых выездах. Нам даже не нужно сканировать или прослушивать их разговоры, хотя и такая возможность имеется. Эти дурачки все подробности своим женам, подружкам и родителям рассказывают: «Любимая, привет. Едем на блокпост, будем сепаратов кошмарить. Не волнуйся, нас много, целая рота, все с автоматами, даже два бэтээра есть», — передразнивает Игорь. — Уезжают обратно подарочками «двухсотыми» в рефрижераторах. Но по большому счету нам их разговоры вообще не интересны. У нас есть аппаратура, которая фиксирует наличие мобильного устройства на территории. Вот наш блокпост. Вот хунтовский. С нашей стороны мобильники отключены. С укровской все активны. Можно пересчитать, сколько в данный момент бойцов противника просто по количеству телефончиков.

Далі тут: Помните когда раша в крым вошла, один фашистораша зольдат ее сказал, что у них отобрали мобильные телефоны. Я так думаю об этом нам надо задуматься, и надо у наших солдат забрать моб. телеф., чтобы не было возможности установить где они находяться, т.к. мтс и киевстар отслеживает ФСБ, то есть у них точные КООРДИНАТЫ НАШИХ СОЛДАТ И ОФИЦЕРОВ. Кроме того, вас можно дистанционно прослушивать, если у вас рядом ваш мобильный. Некоторые осторожные пользователи вынимают батарею на время важного разговора, но и без батареи в мобильнике остается слабый заряд, достаточный для того, чтобы перехватить хоть часть разговора или ваши координаты (и направление движения) !!! Не будьте наивными - дело не в том кто оператор, какая МТС. ВCE телефонные разговоры и мобильно-телефонные сигналы ЛЕГКО перехватываются. Например, США может прослушивать ВСЕ разговоры на мобильных телефонах. Это используется для отлова террористов. 

Вместо того, чтобы размышлять на эту тему - делайте перепосты. 

ВАШ РЕПОСТ МОЖЕТ СПАСТИ ЖИЗНЬ !!! 

Якщо ви хочете, щоб ваш син, чоловік, або друг повернувся з Донбасу живим, скажіть йому, щоб якомога рідше користувався мобільним телефоном та виймав акумулятор з телефону у той час, коли ним не користується. Це не "думка" і не "чутки", а інформація від спеціаліста. Вибачте, але ваші "лайки" тут нічого не варті. Ставте репост, щоб якомога більше людей прочитало цю інформацію! Друкуйте листівки, у місцевих газетах, передавайте по радіо та місцевому телебаченню, вимагайте у керівників держави прийняття відповідних кроків.

Війна і зрада в Україні 2

Посылать людей на войну необученными — значит предавать их

Конфуций

14.07.2014, Свобода слова



24 лип. 2014

На сході країни – реальна війна. Українські військові гинуть десятками. Сепаратисти та найманці збивають літаки та вертольоти. Вони використовували міномети, а зараз почали танки і системи град. Ви часто дивитесь новини, читаєте в інтернеті про події на передовій. Однак це лише верхівка айсберга. Подивіться власними очима! Ми поїхали у саме пекло – на передову. Яку ж зброю насправді мають військові? Якими словами називають високе командування і чому? Спеціальний репортаж Олександра Дем’янчука з епіцентру війни.

28 черв. 2014

 

Пока вся страна молится за прекращение войны на Донбассе, наши силовики, проводящие антитеррористическую операцию на востоке страны, уже научились жить в условиях постоянных перестрелок. Однако ежедневная хроника новостей дает лишь фрагментарное представление о том, как живут украинские солдаты в фронтовой обстановке, о чем думают и беспокоятся, что их волнует. Неафишируемые стороны жизни войны - в спецпроекте «На передовой».

Випуск ТСН.Тиждень за 29 червня 2014 року


Волонтери виконують обов'язки Міноборони і підтримують військових. З розмов з добровольцями та кадровими військовими стає зрозуміло – Міністерство оборони майже повністю переклало свої обов'язки по забезпеченню власної армії на український народ.

21 лип. 2014



Сепаратисти і терористи перемістилися до Донецька і Луганська. Антитерористична операція триває. Щодня новини розповідають нам, що бойовики знову обстріляли позиції нацгвардії та збройних сил. Але мало хто знає про те, що Україна фактично сама надала терористам цілий арсенал зброї. Мало того, «Люстратор 7.62» володіє інформацією, що вже зараз бойовики можуть запустити власне виробництво боєприпасів. 

Семен Семенченко: батальйон “Донбас” став найманцями і почав спиватися

01.08.2014, Семен Семенченко,

Привітайте нас. Сьогодні ми нарешті-то стали найманцями . Приїхав гонець з Києва і привіз зарплату для бійців батальйону спецпризначення Національної Гвардії України Донбас. На неї ми можемо дозволити собі майже все. Місячна зарплата 989 грн. за вирахуванням податків. Зате кожному! Купили 500 пакетів кефіру в місцевому магазині, сидимо, п’ємо гірку, вірніше кислу . Важка доля українського найманця . Періодично обстрілюють з мінометів. Але під кефір. Це вже не страшно. Донбас сьогодні гуляє! !

P.S. гроші прийшли насправді вчасно. закінчилася блакитна і жовта фарба. Завтра скинемося і закупимо ще.




Почему солдат обвиняют в дезертирстве, а генералы снова не виноваты

Війна і зрада в Україні

Німецький журналіст про Путіна, Україну та русофобів у російському уряді

29.05.2014, Юхим Шуман, DW.DE

Книжка "Демократура Путіна" увійшла до списку бестселерів у Німеччині. Її автор - німецький журналіст Борис Райтштустер - поділився в інтерв’ю DW своїм прогнозом розвитку ситуації в Росії та Україні.

Борис Райтштустер

"Я з великим задоволенням написав би іншу книжку", - говорив вісім років тому автор "Демократури Путіна" Борис Райтшустер, московський кореспондент німецького журналу Focus, котрий багато років прожив у Росії. "Іншу", тому що висновки, котрі зробив тоді у своїй книжці Борис Райтшустер, були невтішними: "Демократія в Росії зазнала поразки. Як і за радянських часів, Володимир Путін робить ставку на всесильний держапарат, шовіністичні настрої, маніпулювання засобами масової інформації, способи спецслужб та потьомкінські села… Під керівництвом старих режисерів відтворюється авторитарна система".
Нині в Німеччині вийшло нове, радикально перероблене і доповнене видання книжки. І нова "Демократура Путіна" неочікувано стала бестселером, увійшовши до двадцятки найпопулярніших книжок non-fiction у м'якій обкладинці. Для політичної публіцистики, та ще й написаної журналістом, а не відомим політиком, це велика рідкість. Причини успіху книжки її автор прокоментував у розмові з DW.
Deutsche Welle: Чому німці, на Вашу думку, нині так охоче читають книжку "Демократура Путіна"?
Борис Райтшустер: Треба ще врахувати, що книжка - про Росію. А політична публіцистика, котра має відношення до Росії, останнім часом доволі мляво розкуповувалася. Я, чесно кажучи, приголомшений. Напевно, ті події, які відбуваються в Росії та на її кордонах протягом останніх місяців, стали тут каталізатором. Німці бачать, що діється щось недобре, і хочуть отримати інформацію з перших рук. Це добре, що в Німеччині зріс інтерес до того, що відбувається в Росії, до більш глибокого, критичного осмислення її сучасного і, можливо, майбутнього.

Обкладинка книжки "Демократура Путіна"

Вісім років тому, коли вийшов перший варіант "Демократури Путіна", саме критична її складова викликала у Німеччині певний скепсис. Мовляв, автор занадто згущує барви…
Мене це тоді дуже засмутило. Деякі німецькі політики та мої колеги-журналісти вирішили, що я занадто тенденційний. Хтось навіть не вірив - як це може бути? Та це були ті, хто погано собі уявляв сьогоднішню Росію. А ось стосовно занадто песимістичного погляду говорили у тому числі і знавці. Однак зараз, готуючи нове видання і радикально перероблюючи й доповнюючи його, я побачив, що мій прогноз 2006 року збувається. Те, що тоді здавалося, можливо, занадто песимістичним, сьогодні, на жаль, стало реальністю.
А який Ваш прогноз на найближчий рік, на п’ять років?
Тільки не звинувачуйте мене в тому, що я занадто згущую барви. Тому що я, на жаль, думаю, що Путін і далі робитиме ставку на ескалацію. Суть його системи в тому, що йому потрібна постійна сварка, постійні конфлікти, аби відволікти від внутрішніх проблем. І діяти це буде ефективно, якщо ступінь, рівень, масштаб цих конфліктів постійно підвищувати. Боюся, що тиші та спокою на просторі колишнього СРСР за Путіна не буде. Він робитиме все для того, аби дестабілізувати Україну, домогтися проросійського режиму в Києві. А тому те протистояння, котре ми спостерігаємо в Україні, триватиме ще довго.
І все робиться лише для того, аби, як Ви кажете, "відволікти від внутрішніх проблем"? А що такого поганого відбувається всередині Росії?
Усередині країни - застій. Усередині країни популярність Путіна серйозно падала до кримських подій. Соціальне розшарування в Росії настільки велике, як мало де у світі. Величезні багатства, котрі країна отримує від експорту нафти та газу, надзвичайно несправедливо розподіляються. У Росії до цих пір дуже багато по-справжньому бідних людей, панує свавілля чиновників, безправ’я… І людей потрібно постійно відволікати від серйозних соціальних проблем.
Але невже в Росії сьогодні немає жодного просвіту, ніяких світлих плям?
Є, звичайно. Це світле - люди, котрі, не дивлячись на надзвичайно сильний тиск з боку влади, залишаються вірними собі, своїм принципам, відкрито говорять те, що думають, чинять спротив, борються за свої права. Можна лише захоплюватися їхньою сміливістю, чесністю та послідовністю. Це мої колеги із видання "Новая газета", з телеканалу "Дождь", це такі відомі люди, як Макаревич, багато моїх друзів і ще багато-багато людей, перед рішучістю котрих та прагненням відстоювати свої права я просто схиляю голову.
Мені доводилося читати у російській пресі, що Борис Райтшустер - русофоб, ледь не головний русофоб Німеччини…
У цьому немає ані крихти правди, навіть якщо не брати до уваги того, що у мене - російська дружина. Я думаю, що русофоби - це ті урядові чиновники, котрі виводять гроші з країни. Це еліта, яка відпочиває на Заході, у котрої гроші лежать на рахунках у Швейцарії, дружини котрих закуповуються у Лондоні, а діти навчаються в Америці… Ось вони і є русофобами, а не та людина, котрій боляче за те, що цю країну грабують, оббирають її народ, боляче за людей.

Дуже шкода, якщо люди ставлять знак рівності між народом і владою, а критика влади, уряду - сприймається як критика на адресу всього народу, усієї країни. Я вважаю, що якраз той, хто любить народ (будь-який народ), завжди повинен дуже критично ставитися до його уряду. Якщо владу не критикувати, вона забиратиме усе більше і більше, перетворюючись на авторитарну і навіть тоталітарну. Це дуже небезпечно.

Джерело

Яценюк і корупція

— А якою була ваша реакція, коли дізналися, що Віктор Янукович вже не президент?

В. Парасюк: — Це була наша перемога в бою, але аж ніяк не у війні. Я втішився, але в серці є тривога, щоб за кілька років в Україні не постав інший кривавий режим, але вже сформований учорашньою опозицією. Тому нам треба бути дуже пильними, щоб події кривавої зими 2014 року більше ніколи не повторилися. Тому ми далі маємо контролювати вже нову владу.

01.08.2014

Бывают разные составы Кабмина. Но вот этот попался святой, и настолько, что позволяет себе отправлять людей, и без того бедствующих на мизерную зарплату, в двухмесячный неоплачиваемый отпуск. "Неужели не было другого способа", - вопрошают горюющие люди? Был, - об этом свидетельствуют не только расследования "Обозревателя", но и многих наших коллег. Мы предоставляем трибуну публикациям, которые вскрывают глубину коррумпированности команды Яценюка, готового у одних отнять последнее, зато других наделить щедрыми дарами. 

Олігархічний уряд Яценюка
Новое правительство готовит налоговый геноцид? 
Розкуркулювання населення 
"Антикризові" закони уряду
Перша олігархічна війна нової влади  

Сегодня публикуем расследование коллег из издания "Рупор". 

Аэропорт "Борисполь" - политический вектор или "Да здравствует коррупция!"
В последние недели на востоке Украины практически ежедневно идут ожесточенные бои за донецкий и луганский аэропорты. Что и понятно - учитывая стратегическое значение данных объектов. В столичном аэропорту "Борисполь" автоматных очередей, взрывов снарядов не слышно, но за этот объект, на самом деле, тоже идет не менее жаркая война - экономическая. Причем, одна из сторон борьбы за "Борисполь", как и террористы ДНР и ЛНР, пользуется, что называется, "запрещенными приемами".
Трудности перевода
Заявление от международной компании "Дюфри Интернэшнл ЛТД" с жалобой на то, что нарушены ее права, в начале июля получили премьер-министр Украины Арсений Яценюк, Государственная служба Украины по вопросам регуляторной политики и развития предпринимательства и Антимонопольный комитет Украины.
Недоумение и возмущение известной компании вызвано тем, что ее не допустили к конкурсу на право заключения договоров аренды недвижимого государственного имущества и получения права в управлении магазинами беспошлинной торговли.
Причина - отсутствие у "Дюфри Интернэшнл ЛТД" опыта работы в Украине, что было одним из квалификационных условий конкурса. К слову, компания - один из мировых лидеров розничной торговли, давно и успешно работающий в 48 странах, управляющий 1350-ю магазинами в аэропортах, морских портах, на круизных лайнерах и т. д.
В результате победителями данного тендера, проведенного Фондом госимущества Украины 10 июня 2014 года, стали компания "Киеврианта" и "БФ энд ГБ Тревел Ритейл", которым на 10 лет будет предоставлено право аренды в "Борисполе" 3227-ми квадратных метров.
В "Дюфри" подозревают, что применение специфических условий отсева было специально выписано под них.

Юрушев - спонсор премьера?
Изучив обстоятельства конкурса, с таким выводом согласились в Госпредпринимательства, при этом признав, что в Украине "продолжается практика лоббирования интересов отдельных субъектов".
"Нам стало известно, что компании, для которых прописывались конкурсные требования, связаны с Леонидом Юрушевым", - говорится в заявлении ведомства.
Основанием для такого заявления послужило то, что вторым участником "БФ энд ГБ Тревел Ритейл" является принадлежащая Леониду Юрушеву "БФ Групп". Этот же миллиардер владеет и другим участником конкурса - "Киевриантой"!
Большей пикантности данной ситуации придает и то, что одним из соучредителей "БФ Групп", как сообщают СМИ, является Владимир Яценюк - дальний родственник нынешнего премьер-министра Украины.
Связывают Леонида Юрушева с Арсением Яценюком и другие "ниточки". Например, именно в период, когда Арсений Петрович руководил Нацбанком Украины (2004), Леониду Юрушеву удалось накопить стартовый капитал для создания банка "Форум". Позже, в период с 2008-го по 2010 год Леонид Леонидович сумел продать свой банк за 1 млрд. долларов, хотя активы банка оценивались всего в 250 млн. "зеленых". А в 2009-ом, накануне президентских выборов, кандидат на пост главы государства от "Фронта перемен" Арсений Яценюк, согласно данным НБУ, открыл счет своего избирательного фонда именно в банке "Форум". И, как утверждали политологи, именно Леонид Юрушев являлся основным спонсором предвыборной кампании кандидата.

Австрийский след
О личности Леонида Юрушева и истории создания его бизнес-империи известно немного. Грек по происхождению, родившийся в Донецке и бывший в молодости соратником экс-президента ФК "Шахтер" Ахатя Брагина. После смерти последнего в 1995 году Леонид Юрушев был вынужден уехать из Украины. На время вынужденной "эмиграции", затянувшейся на пять лет, остановился в Вене, где получил австрийское гражданство.
Этим, вероятно, объясняется тот факт, что в число соучредителей "БФ Групп" входит еще один гражданин Австрии Артур Гранц. Эту загадочную фигуру называют куратором ряда проектов в международном аэропорту "Борисполь", которые реализуются совместно с нынешним руководством аэропорта.
Вообще стоит отметить, что австрийский "след" наблюдается в бизнес-связях многих представителей отечественного истэблишмента. В первую очередь, можно вспомнить, что именно в эту страну выводили свои финансовые и корпоративные активы братья Клюевы, сын экс-премьера Николая Азарова, Дмитрий Фирташ, получая "взамен" лояльность тамошней банковской и судебной систем. Пользуются благосклонностью тамошней Фемиды и банкиров, как пишут СМИ, и нынешние партнеры Юрушева из правительства Украины.

Коррупционные схемы в "Борисполе" - не убиенны
В международном аэропорту "Борисполь" Юрушев начал строить бизнес летом 2013 года. Вернее сказать, его ввели в свои коррупционные схемы бизнесмены от Семьи, взявшие в том же 2013-м под свой контроль этот прибыльный государственный объект.
Через подконтрольный топ-менеджмент "Борисполя", Семья выжила из крупнейшего отечественного аэропорта почти все "не свои" для них и Юрушева компании, которые в течение многих лет оказывали услуги пассажирам и авиаперевозчикам.
Судя по всему, между бизнесменами, приближенными к старшему сыну тогдашнего президента Януковича, и Леонидом Юрушевым, входившим ранее в "енакиевскую группировку" и хорошо знакомым с ближайшим окружением Виктора Федоровича, был заключен негласный договор о "мирном сосуществовании".
Принадлежащие Юрушеву магазины беспошлинной торговли из аэропорта не выжимали, однако и новых точек получения доходов Леониду Леонидовичу не предоставляли.
Но вот ситуация в стране кардинально поменялась. И старый политический партнер Юрушева из рядов оппозиции перепрыгнул во властные кабинеты, став премьер-министром. В итоге бизнесмены от Семьи из основных бенефициаров, получавших многомиллионный теневой доход от "Борисполя", превратились во второстепенных. Тогда как "БФ Групп" из миноритарного "акционера" и получателя незаконных доходов превратилась в мажоритарного.
Старые же коррупционные схемы при этом остались, практически не изменилось и руководство столичного аэропорта. "Борисполь" и сегодня возглавляют "свои люди" этих бизнесменов: генеральный директор - Сергей Гомболевский, главный экономист - его жена Наталья, главбух - кума Натальи Гомболевской, начальник ревизионного отдела - ее подруга. Инициировала Наталья Гомболевская назначение на должность начальника службы горюче-смазочных материалов кума прежнего гендиректора "Борисполя" и коллегу ее мужа по работе в одесском аэропорту Вячеслава Хомякова.
Благодаря такой "сплоченности" коллектива можно легко скрывать следы многочисленных финансовых нарушений, коррупции, которые и сегодня процветают в столичном аэропорту.

Донецко-черновицкий тандем
Естественно, о ситуации в "Борисполе" знает (не может не знать) нынешний министр инфраструктуры Украины Максим Бурбак. Почему не реагирует? Вероятно, потому, что и сам он попал в министерское кресло хотя и не благодаря семейно-кумовским связям, но и не менее "прочным" и таким же "порочным" узам - земляческим. Ибо его малая родина - Черновцы - родной город и для "революционного" премьер-министра Арсения Яценюка.
Причем, Бурбак и Яценюк - друзья с детства, старший брат "транспортного" министра - одноклассник Арсения Петровича. Родом из Черновцов и один из заместителей Максима Бурбака - Петр Пинкас (принимавший участие, к слову, в скандальной смене руководства "Украэроруха" в начале июня 2014 года).
В результате в кулуарах украинского политикума уже горько шутят, как когда-то о засилье "донецких" управленцев, так теперь о гегемонии "черновицких", как минимум, в транспортном ведомстве…
Кстати, возвращаясь к теме, с которой начинался наш материал: оказывается, конфликтам, связанным с заполнением терминала D в "Борисполе" магазинами, уже не один год. Первый подобный тендер был объявлен еще накануне Евро-2012, и победила в нем - с громким скандалом - структура еще одного уроженца Черновцов Андрея Иванчука. Несколько слов об этой загадочной фигуре, которую некоторые нескромно называют "серым кардиналом" Министерства инфраструктуры Украины.
Как удалось выяснить журналистам, Иванчук тесно общается с Арсением Яценюком с 1991 года. Они вместе учились в Черновицком госуниверситете, организовав в 1996-м совместную юридическую фирму "Юрек ЛТД". Во времена, когда Арсений Петрович председательствовал в Верховной Раде (2007-2008), Андрея Иванчука назначили заместителем главы НАК "Энергетическая компания Украины", через год - директором ГП "Укринтерэнерго", а его замом, к слову, сделали - нынешнего замминистра Петра Пинкаса.
Еще одна интересная деталь: Андрея Иванчука, как оказалось, связывают отношения и с упоминавшимся выше австрийцем Артуром Гранцем, курирующем проекты в "Борисполе"! Считается, что назначение гендиректором "Борисполя" Сергея Гомболевского стало достижением их тандема, а не решением нынешнего министра инфраструктуры Максима Бурбака. Выбор Гомоболевского не совпадал с позицией министра, который лоббировал другую кандидатуру в "Борисполь" - Бориса Шахсуварова, бывшего главу наблюдательного совета компании Юрушева "Киеврианта", человека с российским паспортом (что пыталась опровергнуть СБУ).
Однако россиянин Шахсуваров все же "влился" в "дружный" коллектив топ-менеджеров наибольшего украинского аэропорта, став заместителем генерального директора. В результате имеем ситуацию, в которой оба первых лица аэропорта и гендиректор Гомболевский, и его заместитель Шахсуваров, фактически подконтрольны одному лицу - Андрею Иванчуку. То есть господин Иванчук решает если не все, то очень многие вопросы в "Борисполе", в то время как министр для этого государственного предприятия фигура, увы, номинальная…
Также стоит напомнить, что именно Иванчук первым возглавил партию "Фронт змин" в 2007 году. Сейчас он народный депутат от "Батькивщины", заместитель председателя фракции, председатель комитета ВР по вопросам экономической политики. СМИ его также называют "казначеем" партии.

Хватит ли у власти политической воли?
Как известно, сейчас Украина, обескровленная бежавшим президентом-клептоманом и войной на границе с Россией, очень надеется на поддержку международных финансовых институций. И в мае наша страна уже получила от МВФ 3 млрд. долларов из распланированных на два года семнадцати. Получение второго транша - 1,4 млрд. - намечено на конец августа, возможно, сентябрь. Да только будут ли переговоры с МВФ о следующих траншах такими же успешными, когда "в тылу" украинского премьера буйным цветом расцветает новая коррупционная пирамида?
Комментируя подозрительный конкурс, проведенный 10 июля, и недопуск к нему всемирно известной компании "Дюфри Интернэшнл ЛТД", в Госпредпринимательства резюмировали: "Это однозначно приведет к потерям для и так невысокого инвестиционного имиджа Украины, а также может повлиять на позицию Всемирного банка и МВФ при решении вопроса о выделении следующего транша".
"Ломка" коррупционных схем, построенных в отечественной авиаотрасли вполне может стать тестом на объективность и, соответственно, честность работы нынешнего правительства. Добьется ли власть от своих подчиненных, чтобы те навели реальный порядок в "Борисполе"? И если для этого потребуется снять своего земляка с транспортного ведомства и прикрутить "гайки" остальным однопартийцами - хватит ли у премьер-министра для этого политической воли? Хотелось бы в это верить. Хотя, признаться, верится с трудом.



Джерело