Вікторія МАНЬОВСЬКА, «Вільне життя плюс»,
№63 (15175) від 18.08.2010 р.
Дуже багато є сороміцького,
принизливого та недостойного в нашій перевернутій з ніг на голову
українській дійсності, — читаю в одному з інтернет-видань. — Більшості
членів нашого суспільства бракує самоповаги та національної гідності.
Доказ цього — виїзд жінок за кордон у пошуках чоловіка. Молоді панянки
вершиною життєвого успіху і щастя уявляють шлюб з іноземцем, який
неодмінно буде багатий, щедрий і виконуватиме всі їхні забаганки.
Ситуація нагадує людину, що лежить під яблунею і очікує, допоки яблуко
впаде їй просто в руки…»
Радянські люди про таке не чули — на теренах СРСР
шлюбів з іноземцями не було. Спроби медсестер, кухарок, радисток,
льотчиць переїхати до своїх коханих за кордон розцінювались як класова
незрілість. Більш лояльно на інтернаціональні шлюби почали дивитися
після VІ Світового фестивалю молоді і студентів, що відбувся у Москві в
1957 році. Російська столиця прийняла 34 тисячі гостей із 131 країни
світу. А навесні 1958-го почали народжуватися «діти фестивалю». Багатьом
молодим мамам було неможливо приховати легковажний зв’язок з іноземцем
через темну шкіру немовляти. Після цього в СРСР легалізували аборти і
внесли поправку в радянське сімейне законодавство.
Підманули араби Галю, забрали з собою…
Якщо помістити своє оголошення на сайті знайомств, то за півмісяця прийде дві сотні листів, половина — з фотографіями. Більшість — з Америки, решта з Італії, Великої Британії, Туреччини, країн колишнього Союзу. Альфонсів, збоченців та інших ексклюзивних мужчин там не бракуватиме. І якщо навіть кандидат приїде в Україну, то не лише до вас, а ще, як мінімум, до десятьох українок.За даними Міністерства юстиції, щорічно близько 3-4 відсотків шлюбів в Україні укладається між нашими та іноземними громадянами. Це приблизно кожен 30-й шлюб, який реєструють у рагсах країни.
За словами начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Олександри Кірик, торік в обласному центрі зареєстровано 103 шлюби громадян України з іноземцями (як з чоловіками, так і з жінками). На червень цього року було прийнято 45 заяв. «Обмежень немає. Тернополяни одружуються з громадянами всього світу. Найчастіше з йорданцями, лівійцями, арабами, японцями, нідерландцями, ірландцями, англійцями, іспанцями, іранцями, греками, індійцями, камерунцями», — зазначає Олександра Василівна.
Кілька місяців тому найтитулованіша українська дзюдоїстка Марина Прищепа повернулася з Єгипту, де стала переможницею Кубка світу й побувала на тамтешньому весіллі. «Уявіть, — дивувалася спортсменка в одному з інтерв’ю, — одружується єгиптянин, на весіллі гостюють сім його дружин з дітьми. Одна з них — українка. І син її має білу шкіру». Чи не таке чекає котрусь із тернополянок? Адже попри розмови, що мусульманський світ помітно реформується, країни ісламу залишаються для слов’янок чужими і навіть ворожими. Головною відмінністю мусульманської сім’ї від європейської (християнської) є відсутність емансипації жінки. Звичайно, є випадки, коли мусульманка займає високу посаду, але зазвичай вона займається сім’єю та домашнім господарством. Для українки, котра виховувалась на інших культурних, релігійних та моральних засадах, у родині якої батьки рівноправні (а інколи мати — голова сім’ї), такі абсолютно протилежні життєві засади стануть тюрмою. Про подібне розповідає Надія М. З Муххамедом вони познайомились у медичному університеті. Він був дуже уважний до неї, красиво залицявся, робив подарунки, а згодом покликав заміж. Весілля зіграли пишне, за всіма сирійськими обрядами на батьківщині чоловіка. Родичі надарували безліч презентів, грошей і коштовностей. Потім почалися сірі будні... «На мене одягнули паранджу, навісили купу золота, як на новорічну ялинку, і посадили вдома. У мене було багато грошей, але не могла за них нічого купити, оскільки не можна було без супроводу родичів виходити на вулицю. Життя починалося, коли на Дамаск опускалися сутінки — щовечора до нас приходили родичі. Я мала їх люб’язно обслуговувати. Мені не дозволялося бути присутньою у кімнаті, коли там збиралися чоловіки. Тому, допоки вони пили, їли та веселилися, змушена була тулитися в кухні чи деінде. Загалом, півтора року сімейного життя стали для мене пеклом. Мирилася з усім, аби тільки Муххамед відпустив додому», — згадує Надія. Після численних прохань чоловік усе-таки дозволив їй навідати рідних.
www.справжній мужчина.de?
Міжнародні сайти дають іноземцям пояснення, чому українські дівчата так дуже в них зацікавлені. Наводять ряд причин, серед яких економічна, демографічна (в нас більше жінок, ніж чоловіків) і моральна (в українських сім’ях не рідкість алкоголізм, побиття і приниження).Іноземець відразу після знайомства відчуває згідливість, покірність, терплячість претендентки на його руку та серце. Адже для бідної роксолани він — багатий принц з казки (хоча вдома навіть до середнього класу не дотягує). Це завищує самооцінку чужинця. Крім того, серед своїх незалежних, гордих, повних самоповаги і достоїнства фемінізованих співвітчизниць, котрі добре знають собі ціну, він не знайде безкоштовної служниці, якою так часто погоджуються бути українки. При цьому вродливіших за них годі й шукати. Попри свій скромний дохід, вони доглянуті й одягнуті зі смаком. Додайте — любов до романтики, відданість і здатність жертвувати собою задля сім’ї та дітей. Чого ще треба іноземцям, котрі прагнуть піклування і давно скаржаться на те, що їхні жінки вважають за краще проводити вільний час у барах, а дітей народжувати після сорока?
Однак не всі чужоземці романтичні принци… Українські туроператори, як-то кажуть, «не на камеру» констатують: більшість туристів їде до нас не пам’ятками милуватися, а легковажних і доступних дівчат знайти. Такий вид відпочинку називають секс-туризмом. «За кордоном не побачиш стільки зухвало одягнених дівчат, як у нас. Там вони мають скромніший вигляд, поважають себе і не дозволяють чоловікам розцінювати їх як легку здобич. У нас же багато молоденьких дівчат просто продаються американським пенсіонерам», — заявляють «консерватори» від туризму.
«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»
Із соціальною складовою заміжжя все зрозуміло, а як щодо релігійного аспекту? «Я згідний з Тарасом Шевченком: «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями». А ще не з африканцями, арабами і навіть не з французами. Найкращими для вас чоловіками будуть тільки українці, — переконаний служитель парафії Святого Архістратига Михаїла УГКЦ, що в Тернополі, отець Петро Бурак. — Однак, кожен випадок іноземного заміжжя слід розглядати окремо. Адже з будь-якого правила є винятки. Наша церква не заперечує любові, та й ісламський світ також. Якщо самотня українка закохалася в араба й надумала поєднати з ним долю, то нічого погано в цьому нема. Інша річ, коли жінка, котра брала шлюб у церкві, залишає задля багатого араба чоловіка, дитину та їде на чужину в пошуках кращого життя. Це лихо».На жаль, християнство у таких людей не має глибокого коріння. Отець припускає, що це наслідок безбожницького часу, крізь який ми пройшли.
Як себе вберегти?
Однак не все те золото, що блищить. Часто, погоджуючись на спокусливу пропозицію, українки з наречених перетворюються на повій чи донорів органів. Щоб уникнути такої гіркої долі, юристи радять організовувати перше побачення на своїй або «нейтральній» території, не піддаватися на вмовляння чужоземного нареченого виробити тільки туристичну візу, брати шлюб в Україні, укладати шлюбний контракт. Наявність останнього захистить ваші інтереси. Важливо також, щоб там було вписано право опіки над дитиною у випадку розлучення. Адже в країнах Близького Сходу, наприклад, дитина після розлучення залишається з батьком.Крім того, при виїзді за кордон Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла-страда» рекомендує: нікому не довіряти свій закордонний паспорт. Задля спокою зробити кілька його ксерокопій, одну — в електронному варіанті, щоб закинути на особисту електронну скриньку. Залишити вдома детальну інформацію про того, хто запросив вас: адреса, телефон, фото. Домовитися з рідними про умовне слово-пароль, яке означатиме прохання про допомогу (наприклад, вночі можна сказати: «Добрий ранок!»). Занотувати номери телефонів українських посольств і консульств за кордоном.
«Сайт знайомств — найпростіший шлях вийти
заміж за іноземця. Це, мабуть, єдине місце, де на десять дівчат не
дев’ять хлопців, а всі п’ятдесят», — читаю в одному з оголошень. Важливо
тільки, щоб рожеві окуляри, через які українки дивляться на
інтернаціональний шлюб, не перетворилися на чорну пов’язку на очах
жертви. Адже часто магія любові розбивається об реальність. Залишаються
черепки, яких ніколи не склеїш…
Немає коментарів:
Дописати коментар