Людина в молоді роки веде життя бурхливе, різноманітне, а звідти – і цікаве. Із роками бурхливість трансформується в інші принади, але життя залишається не менш цікавим. Більш як 30 років тому я створив власну сім’ю. Як і годиться, із Божої волі, народження першої дитини не забарилося. Пишатися тим, що багато часу приділяв вихованню хлопчика, я не можу. Праця-кар’єра, громадські обов’язки, особисте гобі заважали цьому процесу. Я був задоволений тим, що дитина була плодом кохання. Це була очікувана, планова дитина. Відчуваючи відповідальність, я своєчасно повністю відмовився від вживання алкоголю, перестав курити, регулярно займався спортом. Тобто, провадив здоровий спосіб життя.
Допомагаючи дружині, я часом присипляв хлопчика. Дитячі казки я вже давно забув, тому почав сам вигадувати історію про трьох маленьких братиків. Складаючи оповідання, я умисно вкладав у них корисну, на мій погляд, інформацію, навчаючи синочка. Малюк спочатку із цікавістю слухав, а згодом і сам почав дечим доповнювати. Я з радістю підтримав його доповнення. Хлопчик ріс, ми ускладнювали й розширювали оповідання.
Через вісім років у нашій сім’ї з’явився ще один синочок, і йому також припали до смаку ці оповідання. Чи добру оповідку я склав, судити не буду, але, розповівши її деяким своїм знайомим, почув схвальні відгуки.
Наша сім’я переїхала на постійне місце проживання до Канади. Обидва сини закінчили тут середні школи, університети. Працюють за фахом. Медалі в школі, дипломи з відзнакою в університеті , зареєстроване в патентній установі відкриття — це їхня наполеглива праця.
І ось коли мені перевалило за 60, я вирішив поділитися життєвим досвідом. Можливо, кому згодиться. Упевнений, що шкоди нікому не буде. Написав дитяче оповідання «Брати з Міссіссаґи». Це – оповідання для батьків, які бажають займатися розвитком своїх дітей. Знаючи, що малі дітки — вельми здібні, писав оповідання українською та російською мовами. Поїхав в Україну та зробив переклад англійською. За допомогою носія мови — викладача російської, відредагував твір, хоча знайти такого в Західному реґіоні, дe ми колись мешкали, уже непросто. А ось коли почав вирішувати питання редагування українською мовою, то заробив, як то кажуть, собі на горіхи. За справу почергово бралося двоє викладачів гімназії. На мою пропозицію щодо оплати кожен із них не міг назвати ціну своєї роботи, а я був готовий заплатити, скільки забажають. Коли казав, скільки заплатив викладачу російської мови, то одразу погоджувалися, але протягом місяця так і не спромоглися відредагувати твір! Уже трошки розчарування опановувало мене, і я пішов до міського відділу освіти. Там порадили методиста з української мови. Підкреслено поважно й люб’язно я виклав своє прохання. Трохи повагавшись, методист узялася допомогти мені, пояснивши, що робити це буде не на роботі, а вдома. Яку ціну вона запропонувала, на ту я й згодився без зайвих розмов, позаяк намагаюся завжди дотримуватися неписаного правила «до своїх – по своє». Обіцяла зробити за три тижні, але не зробила ні за три, ні за чотири, ні за п’ять.
Ближня рідня мене не зрозуміла в цьому питанні, а дехто звинуватив у графоманстві, оскільки жодного зиску з видання дитячих книжок не буває. Незважаючи на це я вивчив питання друку оповідання, і виявилось, що ціна в Україні — майже така, як у Канаді. Але ж у Канаді дизайн і папір — набагато кращі!
Згадані труднощі призвели до того, що російськомовний зразок оповідання має скоро вийти в журналі, а ось українською й англійською мовами оповідання наразі не вийде. Шкода, що задумка моя пропадає. Друк оповідання-тренінгу окремо українською мовою спричинився до здорожчання проекту, а, на мою думку, видання доцільно зробити трьома мовами.
Якщо є люди, що розуміють моє прагнення та бажають підтримати мене в друкуванні українською мовою оповідання «Брати з Міссіссаґи», то це можливо зробити в Ukrainian Credit Union Limited, Transit — 01972, Institution — 828, Account Number — 395490-101. Шкода, що все так виходить, але вважаю, що тут не так мене треба підтримати, як українство. По «маковій зернині» ми можемо утверджувати себе щоденно та здобути повагу серед оточуючих.
Звідки починається геноцид
Народну музику навмисно хочуть знівелювати, щоби не знав світ, хто ми є…
СЛОВО ДО УКРАЇНЦЯ
Чия мова, того й держава
Основа цивілізаційного вибору
Основа цивілізаційного вибору - 2
Мовне небуття
Чому Латвія сказала «ні» російській мові
Читайте також:
Немає коментарів:
Дописати коментар