Ми – легіон. Ми не прощаємо. Ми не забуваємо. Чекайте нас.
Цей девіз міжнародної групи хакерів Анонімус на кілька днів став девізом українського сегмента інтернету.
Після закриття EX.ua в інтернеті з'явилися сотні рекомендацій, як правильно організувати атаки на державні сайти, і більшістю рецептів могли легко скористатися звичайні користувачі. В результаті навіть хакери-аматори без особливої технічної підготовки були надзвичайно ефективні.
В полі "выбор цели" вводимо: http://www.president.gov.ua/
Кількість запитів на секунду - вирішуйте самі. Анонімуси рекомендують 500.
У полі "сообщение" вводимо: За EX.UA!
Владна ієрархія виявилася неспроможною ефективно боротися з кардинально іншим типом системи – мережею. DDоS-атака такого масштабу дозволяє оцінити потужність мережевої війни.
Звісно, раніше в Україні чули про "арабську весну" з її Facebook'ом і Twitter'ом. Та це було далеко, "десь там". Навіть російська Болотна площа, відносному успіху якої варто завдячувати соцмережам – була хоч близько, та все одно, за кордоном.
Тепер дійшла черга до нас.
Уперше режим Партії регіонів показав свою вразливість. Мабуть, днями відбулася найбільша й найуспішніша інтернет-атака сайтів української влади за всі роки незалежності.
"Впали" сайти самого Януковича, уряду, парламенту і Конституційного суду. "Впали" сайти "всесильних" МВС та СБУ – тих відомств, які забезпечували репресивну основу режиму. "Ліг" сайт Партії регіонів. Зі значними перебоями працює багато інших сайтів влади. Прем'єр Азаров вирішив прикрити свою "гордість" – персональну сторінку у Facebook.
Через спам користувачів.
Словом, в інтернеті "впали" практично всі "кити" режиму Януковича.
У мережі нема лідерів. А тому навіть такі заходи, як ув'язнення окремих її активістів, не зупиняє її діяльність. Що вже говорити про такі заходи, як "моління й випрошування", щоб українці припинили атакувати сайти, і "листи щастя" для інтернет-видань.
Влада вперше стала на коліна. Перед мережею, перед десятками тисяч звичайних українців.
Цього, мабуть, із часу перемоги Януковича не вдавалося жодній політичній партії, жодній іноземній країні.
Нещодавно читаючи журнал "Кореспондент", зустрів цікаве твердження: на Заході дуже цінують українських програмістів, бо в нас класні хакери. Але особливістю цієї ситуації стало те, що тут задіяні не стільки професійні хакери, скільки звичайні користувачі, "юзери". Очевидно, знаючі люди саме для них дали "вудочку" чи підказали, як їх знайти. І почала ловитися "рибка".
До кінця першого дня в неоголошеній онлайн-війні, за даними підрахунків вітчизняних IT-фахівців, взяли участь до 300 тис. осіб, потім до процесу віртуальної революції підключилися зарубіжні хакери.
За інформацією Олександра Смирнова, віце-президента компанії Софтлайн-IT, яка є творцем більшості урядових сайтів, вирішальну роль зіграли DDOS-атаки із зарубіжних комп'ютерних мереж.
У самий розпал інтернет-атаки навантаження на сервер сайту Кабінету Міністрів складало близько 140 тис. запитів у секунду. Жоден веб-ресурс такої "масовки" не витримає, запевняють експерти. "Така атака свого часу навіть вивела з ладу сервери компанії Amazon, які вважаються найбільш продуктивними у світі", – розповідає Смирнов.
Один з останніх проектів Софтлайну – оновлення сайту Кабміну. Місяць тому уряд витратив на це 330 тис. грн. Втім, навіть такі чималі гроші на утримання урядового ресурсу цей ресурс не врятували. В результаті DDOS-атаки він ліг одним з перших.
Не встояла під натиском хакерів і Держспецзв'язку. У 2011 році її утримання коштувало бюджету 420 млн грн., причому більше половини пішло на платню співробітникам. Проте ні висока кваліфікація IT-інженерів держструктур, ні щедре бюджетне фінансування не врятували портали Кабміну, МВС, НБУ, Партії регіонів та й самої Держспецзв'язку від повного паралічу.
"Не буває таких сайтів, які витримали б будь-яку атаку, – каже Ігор Конопацький, прес-секретар відомства. – Це як бронежилет, який розрахований на постріл з пістолета або гвинтівки, але якщо вистрілити з танка, то він точно не витримає
"Хакером може стати кожен", – напевне, таким буде відкриття для багатьох українців, що користуються інтернетом...
Один із прикладів: інтернет-бізнесмен Денис Олєйников, якого також влада "пресувала" буцімто за авторські права, написав простенький текст:
"Дорогие друзья, я из интернета, я могу сказать, что там происходит. Там просто фейсбуковый шабаш!
Значит, стоят ноутбуки рядами – все везде американское! От! И горы айпедов яблочных. И это на фоне ластэфэма буржуйского. От такое от!
Это просто... Это кошмар! И хочу вам сказать, шо эти ноутбуки не простые, а наколотые.
Люди нажимают
Пуск –> Выполнить –> ping -l 1400 -t -f president.gov.ua
Сделали – нажали еще. От! И она тянется и тянется – рука..."
Зрозуміло, що до таких слів у юридичному плані жодних претензій бути не може...
"Якби протестною дією проти закриття ex.ua зайнялися лідери опозиції, владні сайти почувалися б абсолютно захищеними. Весь успіх дос-атак зумовлений тим, що в справі нема вождів і партій. І моліться, щоб і не було", – написав у "Facebook" Дмитро Корчинський. І саме тут я з ним цілком погоджуюсь.
Про впливовість фактору мережевості говорить і той факт, що, наприклад, публічна сторінка "СВОБОДУ EX.UA" у "Вконтакте" вже нараховує понад 32 тисячі підписників. Для прикладу – публічна сторінка Юлії Тимошенко має прихильників як мінімум на третину менше.
У найпопулярнішого інтернет-ЗМІ держави – "Української правди" – прихильників у "Facebook" також менше, майже 28 тисяч.
При цьому врахуйте, що як в УП, так і в Тимошенко – це результат кількарічної роботи. А сторінка "СВОБОДУ EX.UA" "Вконтакте" перевершила їх досягнення всього за кілька днів. Тобто ріст популярності лавиноподібний. За лічені хвилин кількість підписників збільшується на сотні.
Що вже говорити, за те, що "СВОБОДУ EX.UA" понад у 6 разів популярніша за офіційну фейсбук-сторінку самого EX.UA.
І це вказує на те, що закриття самого EX.UA – це не стільки причина, скільки привід для масових атак на урядові сайти. Прикметно, що був фактично проігнорований і заклик адміністрації офіційної сторінки EX.UA на Facebook: "Просьба не предпринимать никаких противозаконных действий в отношении госструктур, всё необходимо решать по уму."
Щодо самої справи EX.UA, то силовики вже дали задню. "У зв'язку з тим, що досудове слідство по справі триває, а тому слідчий відділ Печерського РУ на даний момент відкликає подання в порядку ст.23-1 КПК України, направлене на вашу адресу 31.01.2012, та просить відмінити заблокування доменного імені ex.ua (www.ex.ua)", – йдеться у листі начальника слідчого відділу Печерського райуправління МВС Євгена Гоцуляка на ім'я директора ТОВ "Інтернет Інвест" Павла Блоцького.
Парадоксально, але в статті Кримінально-Процесуального кодексу, на яку посилається міліція, взагалі не передбачено механізму відкликання подання. Та й зазначена причина відкликання – "у зв'язку з тим, що досудове слідство по справі триває", виглядає доволі дивно.
Напевне, справжня причина криється зовсім у іншому.
Для порівняння згадайте справу чи справи Тимошенко: чи робили слідчі органи для неї якісь поблажки?
Режим у страху – за деякими даними, понад половина українців користується інтернетом. І реальних механізмів для протистояння фактору мереж ієрархія не має.
Навіть "просунута" влада такої країни, як США, здавалася під натиском мереж. Приклади описані у книзі "Мережі і мережні війни" Джона Арквілли та Девіда Ронфельдта. Що вже тоді говорити за напівархаїчну державну систему України, від якої часто тхне душком феодалізму?
Українська влада зараз виявилася "колосом на глиняних ногах". Першу солідну тріщину режим уже дав.
Коли він упаде, залежить від усіх громадян України.
Немає коментарів:
Дописати коментар