Корупція та історія, українські аналогії

"Народний оглядач"

© Петро Масляк,  віце-президент Академії наук вищої школи України, академік, професор Київського нац. Університету ім. Т. Шевченка, доктор географічних наук (економічна та соціальна географія)

Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії

Україна повторює шлях Веймарської республіки 30-х років ХХ століття з їх масовим самозахопленням землі, злочинним рейдерством, продажністю чиновників, паразитизмом і розбещеністю „еліти”, спеціальним впровадженням у керівні структури всіх рівнів дегенератів, збоченців, психічно хворих людей і осіб „нетрадиційної орієнтації”. Тоді прийшов Гітлер…

 Давно помічено, що державний механізм руйнується перш за все з голови, з еліти, а суспільство занепадає через духовну кризу і спричинене нею досягнення критичної маси корупційності. Всі держави світу, без будь-якого винятку, зникли з політичної карти світу або ж були повністю „переформатовані” не через екологічні чинники, як про це полюбляють писати в підручниках, а через духовний занепад і поширення корупції. Всі без винятку!

Радянський Союз тримався купи лише через нещадну боротьбу з корупцією. Прийшов до влади Брежнєв і відкрив шлюзи поширенню корупції в усіх сферах життя. Сам брав і другим давав, як тоді казали. Спроби Андропова, який добре розумів куди все котиться і до чого докотиться, щось змінити, нічого не дали. Він просто не встиг зробити задумане, помер.

Римська імперія в ІУ столітті, російська в 1917 році, Османська у ХУІІІ столітті, Британська у ХХ столітті ніби враз розсипалися не через війни, „варварів”, екологічні катаклізми тощо, а через духовну кризу і страшний розгул нічим не обмеженої корупції.

Майже увесь старий центр Києва збудований протягом 1910-1913 років. Тоді одночасно будувалося тисячі багатоповерхових будинків! Якби хтось сказав, що через три роки в країні буде повний хаос, занепад і анархія, йому б крутили пальцем біля скроні...
Британія втратила Індію не через національно-визвольну боротьбу індусів, якої як організованого збройного опору фактично не існувало, а через масову корупцію британських колоніальних чиновників, які обкрадали не лише колонію, але й метрополію.

Найстрашніше для держави, коли корупція опановує інтелектуально-духовні сфери суспільства. Я вже писав про очевидні корупційні схеми, які діють в системі Міністерства освіти і науки. З того часу, на жаль, нічого не змінилося. Ба, навіть стало ще гірше! Це невідворотний в історії шлях швидкого, катастрофічного занепаду держави, революцій, бунтів, приходу до влади диктаторів.

Не знаю чи пам’ятає хтось щось з історії, але смію вам, шановні, нагадати: Україна – батьківщина анархії. Фідель Кастро, об’єднавши спочатку 3 (!), а потім 12 (!) чоловіків переміг багатотисячну армію, поліцію, спецслужби відвертого корупціонера Батисти. І при владі 50 років(!) Кастро тримався виключно завдяки нещадній боротьбі з корупцією. Гітлер став канцлером Німеччини через корупційні скандали у Веймарській республіці. Сталін почав своє тріумфальне сходження після розгулу корупції, збочень , наркоманії і бандитизму НЕПу.

Україна класично, до кожної титли, повторює шлях Римської імперії ІУ століття чи то Веймарської республіки 30-х років ХХ століття з їх масовим самозахопленням землі, злочинним рейдерством, продажністю чиновників, паразитизмом і розбещеністю „еліти”, спеціальним впровадженням у керівні структури всіх рівнів дегенератів, збоченців, психічно хворих людей і осіб „нетрадиційної орієнтації”.

Панове, ви історію вчили?! Ну один же до одного... І наш нинішній Президент за всіма своїми психовольовими особливостями на диво нагадує німецького Гінденбурга напередодні Гітлера. Такі ж заплутані виступи „ні про що”, намагання всіх помирити, об’єднати до купи непоєднуване, параліч армії, спецслужб, прокуратури, міліції, які за 17 років незалежності не засудили жодного (!) високопосадовця-корупціонера. А за спиною в Гінденбурга вже десь ходив тоді нікому невідомий Гітлер. А у нас десь ходить такий собі Петренко чи Сидорчук. І німецька армія за часів Гінденбурга до болю нагадує українську армію сьогодення. Масовий розпродаж військових містечок, саморозброєння, звільнення військовослужбовців і 400 танків, жоден з яких не був на ходу...

Хто б міг повірити тоді, що лише через декілька років Гітлер знищить корупцію і корупціонерів і Німеччини з упослідженої країни стане наймогутнішою державою Європи з найпотужнішою армією.

Я не знаю прізвища майбутнього не тоталітарного, а авторитарного правителя України, який з фатальною неминучістю прийде до влади в найближчі роки в Україні. Для мене очевидним є лише те, що це буде українець, але з психолого-менталітетними особливостями не притаманними більшості нинішніх українців. Він буде повністю позбавлений занепадницького, „опущеного” характеру.

Ця людина, і її родина, не буде замішана в жодному з корупційних скандалів і взагалі він не матиме ніякого відношення до нинішньої „української” еліти. Середній або високий зріст, виразне обличчя, примружені очі, які ніби проникають у саму сутність як речей, так і людей. Його не буде цікавити особисте матеріальне збагачення і комфорт. Грітиме цю людину лише слава України, її розквіт і велич. А також власне місце в українській і світовій історії.

Він не матиме друзів, яких треба „відмазувати” від кримінальної відповідальності. Його дружина і діти не будуть ніде „світитися” і не будуть причетні до будь-яких скандалів. Виступатиме він коротко, розкриваючи сутність проблем. Авторитет і повага суспільства до „українського Цезаря”, якому нічого і нікому закинути, буде безмежною.

Новому українському правителю ніхто не посміє перечити. Не знайдеться людини, яка б не виконала його доручення чи розпорядження. Дуже швидко „український Цезар” позбудеться всіх тих у своєму оточенні, які не хочуть чи не можуть працювати, або ж думають лише про власні інтереси.

Всі серійні вбивці з приходом до влади „Українського Цезаря” будуть страчені. Буде створена Українська корпоративна держава на базі України і української діаспори усього світу. Ця держава стане реальним конкурентом транснаціональним компаніям і дозволить українцям самореалізуватися і організуватися в планетарному масштабі.

Пройдуть десятиліття і Україна стане найпотужнішою державою світу. У Києві спорудять грандіозний пам’ятник-церкву українцям. В кутку цієї церкви, під скромною плитою спочине навіки „Український Цезар”. Його труна буде вкрита скромною плитою, на якій будуть висічені лише його прізвище та ім’я...

Джерело