28 лип. 2013 р.

Как стать любимой женщиной

20.06.2013, Оксана Громова, MyJane

Как стать любимой женщиной
Полюби себя, и тогда тебя полюбит весь мир! Это девиз единиц в нашем мире, но на самом деле он работает. Психологи утверждают, что чем лучше женщина относится к себе, тем больше внимания привлекает у противоположного пола. Значит, чтобы быть по-настоящему любимой, нужно научиться себя баловать.

Любовь к себе и нарциссизм — разные понятия. Любовь — это, в первую очередь, принятие себя такой, какая есть, а не простое любование собственным отражением. Уважение к своему телу, мыслям и поступкам. Только когда понимаешь, что все, что есть в жизни — идеально, тогда мир начинает меняться в самую лучшую сторону.

Мое тело - идеальное

Разрез глаз, объем бедер, рост, фигура, цвет волос у каждого свои. Даже во внешности близнецов есть различия. И пора научиться этим гордиться, а не пытаться стать идеалом, навязанным обществом.

Современные мерки красоты весьма специфичны. Глянцевые издания, телевидение и кутюрье утверждают, что есть определенный стандарт красоты, который назван «идеалом». И всем людям на планете предлагает стремиться к нему. Но добиваться этой цели — значит становится такими же «как все». На сколько это актуально? Почему-то миллионы женщин считают, что поступать нужно именно так.

Идеальная внешность у каждой своя. Но есть несколько неоспоримых составляющих: ухоженная кожа, красивые руки, подтянутые мышцы и ослепительная улыбка. Чтобы быть красивой, нужно следить за собой, ухаживать за каждой частью тела.

Женщина может быть обворожительной и без худощавой фигуры, может покорять сердца даже без волос на голове. Дело в том, как она к себе относится. Любовь к себе начинается с трогательной заботы о своем теле. Нужно принять свою фигуру как данность. И не нужно подгонять ее под стандарты, просто начните за собой ухаживать. Сделайте маникюр, не забудьте о масках. Начать стоит с регулярного ухода за лицом и шеей, но лучше помнить обо всем теле. Посвящайте себе больше времени, балуйте кожу приятными кремами, обертываниями и массажами. Любите себя и цените. И чем больше времени вы будете посвящать этому занятию, тем больше восхищенных взглядов получите от окружающих.

Я мыслю и делаю все правильно

Любить нужно не только свое тело, но и свои поступки и мысли. В психологии есть уникальное утверждение, которое помогло тысячам людей выйти из депрессии: «В тот момент я поступила самым лучшим для себя образом. Я выбрала лучшее решение ситуации, которое могло быть». Пусть это утверждение станет вашей аксиомой. Возможно, потом вам в голову придут идеи, что можно было сделать что-то по-другому. Но изменить уже ничего нельзя, а значит, стоит идти дальше.

Позволяйте себе жить, не тратьте время на сожаление и копание в прошлом. Не стоит, засыпая, обдумывать, как вы могли бы поступить. Это пустая трата времени. Хватить сожалеть! В будущем вы сделаете все еще лучше, но и в прошлом вы были правы. Это ваша жизнь, вы можете идти по ней так, как хотите.

Дайте себе право на ошибку. Даже если что-то не складывается, не переживайте. Нет людей, которые всегда все делают идеально. Просто позвольте себе не контролировать все на свете, отпустите те проблемы, которые вы все равно не можете решить.

Чтобы научиться расслабляться, используйте медитации. Они могут быть самыми разными, важно, чтобы этот процесс вызывал чувство комфорта и расслабления. Кто-то пытается остановить мысли, кто-то поет мантры, а некоторые люди выбирают медитации со словами, чтобы в воображении представить описанные образы. Выберите свой метод. Кто-то предпочитает расслаблению активность. Иногда бег, плаванье, упражнения на тренажерах тоже дают разрядку. Ищите то, что доставит удовольствие, вы имеете право на легкость, радость и безмятежность.

Отдых - это важно

Отдых - это право каждого человека. И это способ проявить любовь к себе. Только отдыхать нужно правильно, без угрызений совести. Выходной никогда не принесет легкости, если вы постоянно думаете о том, что не успели сделать. Если в мыслях появляются идеи об обязательствах, не получится обрести комфорт.

Чтобы правильно отдыхать, нужно решить проблемы. Первый способ: выйти в отпуск или на выходные, когда все сделано, когда не маячит очередной отчет, не нужно помнить про партнеров и начальство. Если же все забыть невозможно, нужно что-то доделывать, не думайте об этом постоянно. Определите для себя часы или дни, когда вы не приметесь за работу. Это решение: в это время отдыхать - будет самым верным. Запретите себе в этот промежуток даже вспоминать о своих проблемах. Для их решения будет другое время, а отдых - это неприкосновенно.

Отдых - это время для себя, а не для уборки или стирки. Конечно, и домашние заботы могут помочь расслабиться, но лучше все-таки отдыхать по-настоящему. Делайте только то, что нравится. Кто-то будет активен, а кто-то просто просидит у телевизора много часов. Но важно не ругать себя, а признать: мне нравится сейчас делать именно это. Разрешите себе бездельничать. Пусть это будет регулярным ритуалом - определенное время проводить так, как хочется, а не так, как нужно или хотят другие.

Любить себя можно по-разному. Есть масса способов начать реализовывать свои мечты, потакать желаниям. Начните не с самого крупного, например, с покупки букета цветов. А дальше и до грандиозных планов рукой подать. Аппетит приходит во время еды!


27 лип. 2013 р.

В Украине массово регистрируют интернет-магазины

26.07.2013, Forbes 

В Украине с начала 2013 года зарегистрировано 1508 субъектов хозяйственной деятельности, которые отметили розничную торговлю через Интернет основным видом своей деятельности.

Об этом сообщает пресс-служба Укргосреестра.

По сообщению организации, это 94 юридических и 1414 физических лиц-предпринимателей.

При этом в течение прошлого года в Украине зарегистрировано 1 тыс. 75 субъектов хозяйственной деятельности с таким видом деятельности или 95 юридических и 980 физических лиц-предпринимателей.

«С начала нынешнего года в Украине зарегистрировано почти в 1,5 раза больше субъектов ведения хозяйства, которые осуществляют торговлю через почту и Интернет, чем за весь прошлый год, что свидетельствует о достаточно большом развитии этого вида деятельности среди предпринимателей. И это не удивительно, ведь в настоящий момент люди дорожат своим временем и многие покупки осуществляют, не выходя из дома», – рассказал директор Департамента государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей Александр Барбелюк.

Стоит отметить, что с начала нынешнего года (по состоянию на 21 июля 2013 г.) в Украине зарегистрирован 117 тыс. 101 субъект хозяйственной деятельности – это 26 тыс. 398 юридических и 90 тыс. 703 физических лиц-предпринимателей.

Джерело

Как украинцы относятся к милиции

23.07.2013, , Forbes

Украинскую милицию опять критикуют. На этот раз – международная правозащитная организация Freedom House. Она призвала украинскую власть расследовать избиение двух журналистов 5 канала – Дмитрия Демишева и Андрея Ковалева. 18 мая они освещали акцию против милицейского произвола на Майдане Незалежности и, по иронии судьбы, сами пострадали. Когда Беркут сносил палатки протестующих, досталось и журналистам.
Этот случай – скорее, правило, чем исключение. Forbes писал, что за минувший месяц в СМИ попала информация по меньшей мере о 12 преступлениях с участием сотрудников милиции. Это пытки, избиения, дорожно-транспортные происшествия и т.д.
Такого рода преступления в Украине раскрывать не спешат. По данным правозащитной организации Amnesty International, в минувшем году в Генпрокуратуру поступило почти 115 000 жалоб на действия милиции. Расследовали менее 2000

 
Исполнительный директор Ассоциации украинских мониторов соблюдения прав человека в деятельности правоохранительных органов Вадим Пивоваров такую статистику объясняет просто: «Это из-за низкой эффективности работы прокуратуры и нежелания проводить проверки».
Еще одна помеха нормальной работе – жалобы на сотрудников милиции прокуроры отправляют назад в МВД. Там их проверкой занимается служба внутренней безопасности. Выходит круговая порука. «И не стоит забывать, что вместе с провинившимся милиционером должны наказать начальника. Поэтому последнему расследовать дело невыгодно» – рассказывает Пивоваров.
Чтобы исправить ситуацию, преступления, совершенные милиционерами, должен расследовать независимый орган. Норма о необходимости его создания заложена в новом уголовно-процессуальном кодексе. Но случится это, прогнозирует Пивоваров, не раньше, чем через пять лет. До тех пор, большая часть украинцев не будет доверять милиции и считать самосуд эффективным способом решения

Джерело

26 лип. 2013 р.

Хрещення Русі як закрите свято «елітного» православ’я

25 липня, 2013, Роман Малко, Український тиждень
  
Хрещення «Русскага міра» святкують окремо від Хрещення України-Русі. І це добре.



В останні вихідні липня Київ накриє грандіозна кількаденна VIP–вечірка з клерикальним душком. Головне паті відбуватиметься на Володимирській гірці коло пам’ятника князю Володимиру Великому за участю аж чотирьох вінценосних президентів і близько десятка патріархів. Найвінценоснішим без сумніву буде наш доморощений Віктор Великий, вибачте Віктор Федорович Янукович.



Що вони там всі робитимуть, можна буде побачити по телевізору. Але вже й сьогодні відомо, що святкуватимуть вони там найкруглішу зі всіх круглих дат, які лише можна висмоктати з пальця – 1025-ту річницю Хрещення Русі.



 
Простих смертних туди звісно не пустять, про що вже офіційно попередили. По-перше, аби не псували повітря. Таке вишукане товариство не гоже поганити, якимись божевільними немитими «вєрующими», що зазвичай полюбляють ходити на такі імпрези.
По-друге, Володимирська гірка може не витримати такого історичного тягару, бо ж відомо, що і патріархи і президенти люди не з легких. Вони носять на собі не тільки багато відповідальності, «благолєпія», золота та жиру, а й оточують себе численною охороною, яка в ваговому вимірі, напхана раціями, пістолетами і бронежилетами, перевищує будь-який здоровий глузд і здатна обвалити не лише Володимирську гірку, а й пів-Києва.
Ну і третя, або основна причина, чому пхатися на паті без особливого запрошення не варто. Вас там ніхто не чекає, бо це просто не ваше свято. Паті буде для своїх. Хрещення Русі – свято тільки для супереліти.




 
Попри гучні заяви про «перше свято вітчизни» жодного стосунку це «перше свято» до громадян, що населяють нашу вітчизну немає. Бо в тих хто святкує і в нас, вітчизни дещо різняться. Вітчизна Володі Путіна і Кіріла (Гундяєва) не зовсім та вітчизна, яку хрестив колись князь Володимир. А щодо Віктора Януковича, то він в вітчизнах не надто розбирається, бо народився в Єнакієвому, яке стосунок до жодного Хрещення в ті часи не мало.
А втім, еліті, яка вирішила «погульбанити» не потрібно вдаватися в такі тонкощі. Адже великим людям велика дорога, а маленьким - все що залишиться. Тому не дивуйтесь, що пересування столицею України під час елітної забави буде утруднене, а то й не можливе, вулицями будуть рискати тисячі голодних міліціонерів в пошуках опозиціонерів, розкольників і буржуазних націоналістів, а з блакитних екранів лунатимуть вітання зі святом Хрещення Русі «ісковєрканою» старослов’янською книжною мовою з вкрапленнями мордвинських і фінських слів.
І що найголовніше – головна мета заходу - добудова «Русскага міра» досягнута не буде. Бо івент-компанія, що взялася за підготовку святкування підійшла до справи не професійно, перетворивши гарний PR-задум в елітний закритий сабантуй, на який не те що забули запросити колег по цеху з інших конфесій, а й власних вірних.




 
Ну і нарешті про позитив цього свята. Бо ж завжди і в усьому треба шукати позитив. Зважаючи на те, що очікувати від квазі-влади, нашої, поки що квазі-української держави, якихось мудрих рішень та кроків, наразі не доводиться, залишається сподіватися, що немає зла, аби не вийшло на добре. Таке ставлення до своєї історії і своїх громадян, яке демонструють насельники печерських пагорбів і їх духовні наставники, що окопались в Києво-Печерській Лаврі, де займаються розбудовою «Русскага міра» для кремлівських покровителів, вилізе їм нарешті боком і виграють з того якраз ті, кого нині до столу не запрошують…
Одним словом - с празнічком!





Джерело

Патріарху Кірілу домалювали паству

27.06.2013, Український тиждень
 
Кіріла Гундяєва оточують відверті ідіоти або провокатори. Але прогнати їх він не може. Бо кожна вівця на вагу золота.
 



В інтернеті нова розвага. Патріарха Кіріла знову підставили. На сайті Московського патріархату РПЦ виявили фотографію зі слідами фотошопу (в даний час вона видалена з сайту і замінена оригіналом). Як зауважили користувачі соцмереж, ретуші піддався зроблений 23 червня знімок, на якому патріарх Кіріл читає проповідь з балкона Троїце-Сергієвої лаври.


Фотографія була опублікована у присвяченій проповіді фотогалереї. На знімку вся площа перед балконом, на якому стоїть патріарх, заповнена людьми. При цьому в лівому нижньому кутку фотографії в натовпі кілька разів повторюються одні й ті ж особи.


У 2011 році вже була схожа історія яка так нікого нічого і не навчила. Блогери вже викривали прес-службу патріарха у використанні фотошопу для збільшення натовпу віруючих на фотографії. Тоді мова йшла про літургії за участю Кирила, що проходила на площі Свободи в Харкові. На відретушованому варіанті знімка натовп перед предстоятелем РПЦ за допомогою фоторедактора було збільшено в півтора-два рази.


Крім того, у квітні 2012 року в блогосфері викликала широкий резонанс відретушована фотографія самого патріарха. У фотогалереї на сайті московського патріархату на руці Кирила замазали дорогий годинник, забувши замазати його відображення на стільниці. Ретушування цієї фотографії блогери пов'язали з заявою патріарха, про те що він, всупереч закидам журналістів, нібито ніколи не носив дорогих годинників.


Незабаром після виявлення скандального знімка прес-служба РПЦ повідомила про повернення на сайт оригінального, невідретушованого. При цьому в прес-службі тоді підкреслили, що принципово не редагують фотографії перед публікацією. Інцидент з замазаним годинником представники патріарха назвали грубим порушенням внутрішньої етики.


22 лип. 2013 р.

ДИВІЗІЯ “ГАЛИЧИНА”: ЗВИНУВАЧЕННЯ ВІДКИНУТО

16.07.2013, Вісті комбатанта
Сергій Кот, кандидат історичних наук, Київ


Вкотре Україною прокотилася нова хвиля політичних пристрастей, пов’язана з суперечливими оцінками цілих етапів українського визвольного руху періоду Другої світової війни та повоєнних років. І вкотре в центрі уваги опинилася історія дивізії “Галичина”. На жаль, в ході дискусій допускаються інспіровані різними політичними силами, головно комуністами та представниками Партії регіонів, абсолютно необгрунтовані закиди на адресу як власне дивізії в цілому, так і ветеранів-дивізійників. В тому числі пропагандистським штампом в цих атаках стали бездоказові звинувачення дивізії "Галичина" у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства, а також сама назва дивізії (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)), яку трактують як доказ її причетності до «SS». При цьому безпідставно посилаються на рішення Нюрбергського процесу, в яких насправді не міститься жодних прямих звинувачень на адресу дивізії «Галичина».

Атаки проти учасників дивізії не вперше здійснюються і поза межами України. Всі вони дотепер були безуспішні. Але звинувачення на їх адресу кидаються знову, що засвідчує нещодавня публікація АР у США.
 

Свого часу автору неодноразово доводилося доводити, що звинувачення проти учасників дивізії «Галичина» є абсолютно безпідставні. Але в силу обставин вбачається необхідність знову нагадати про це.
 

Стисло пригадаємо історію дивізії. Дивізія „Галичина” – 14 Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1), або 14 Дивізія зброї СС („Галичина” №1) - українська військова частина, сформована за зразком німецьких піхотних дивізій в складі німецької армії в 1943 р. головним чином з українців, що проживали на території Дістрікту „Галичина” та Генеральної губернії. Формування дивізії було пов’язано, з одного боку, з спробами німецького керівництва використати всі можливості для протистояння СРСР на Східному фронті, а з другого боку - з впевненістю окремих українських кіл, що на тлі поразок німецької армії є нагода закласти основу регулярного українського війська, яке може стати вагомим фактором у визначенні долі Україні після війни. Окрім того, на весну-літо 1943 р. припадає розгортання німецького терору на окупованій території Галичини, головною мішенню якого стало чоловіче населення краю. Ініціатором формування дивізії став Український центральний допомоговий комітет у Кракові на чолі з проф. Володимиром Кубійовичем. Причетність дивізії до військ „SS” пов’язана виключно з тим, що за німецькими законами, у вермахті не могли служити не громадяни Німеччини. Тому всі численні національні підрозділи, які створювалися в складі німецької армії, формувалися як військові частини „SS”, на яку ці обмеження не поширювалися. Українці масово записувалися до складу дивізії під гаслом боротьби з російсько-радянським більшовизмом та захисту свого краю від вступу Червоної армії. Не випадково, кількість бажаючих вступити до дивізії перевищила 70 тис. осіб.
 

Перед відправкою на фронт дивізія нараховувала близько 16000 вояків. Протистояла Червоній армії в центрі німецької оборони в битві під Бродами (17-22.07.1944 р.) і була розбита. Після організованого відступу, залишки дивізії були реорганізовані і після нового вишколу в квітні 1945 р. знову направлені на Східний фронт в район Граца. Із створенням Українського Національного Комітету (березень 1945 р.), 14 квітня вояки дивізії склали нову присягу на вірність українському народові, а сама вона була переіменована на 1-у Українську дивізію Української Національної Армії на чолі з генералом П. Шандруком. Після капітуляції нацистської Німеччини дивізія відступила в зону окупації західних держав і була інтернована в англійських та американських таборах полонених.
 

У зв’язку із черговими звинуваченнями на адресу дивізії «Галичина» доцільно ще раз нагадати українській громадськості та політикам всіх можливих кольорів та відтінків про діяльність та висновки так званої Комісії Дешена в Канаді. Вона була створена 1985 року урядом Канади на чолі з лідером консерваторів Брайяном Малруні з метою перевірки звинувачень у воєнних злочинах та злочинах проти людства, які були висунуті проти ветеранів дивізії “Галичина” Центром документації Шимона Візенталя у Відні та низкою інших організацій. Суть звинувачень головно зводилася до тверджень про нібито участь дивізії у масових знищеннях цивільного населення, зокрема, євреїв під час війни. До цієї кампанії на державному рівні долучився також Радянський Союз, який підтримував висунуті звинувачення через газети „Вісті з України” та „News from Ukraine”. Дійшло до того, що оттавська щоденна газета „Ottawa Citizen” назвала дивізію „Галичина” найбільш кровожерливою військовою одиницею періоду Другої Світової війни.
 

Справа 217 дивізійників стала складовою частиною детальної перевірки 774 українців, які знайшли притулок в Канаді у повоєнні роки. Окрім дивізії „Галичина”, в полі зору комісії перебували українська поліція, українські шуцманшафти (поліцейські батальйони), німецькі айцнзатцгрупи, концентраційні табори та структури СС. Окремо були висунуті обвинуваченння також проти близько сотні німецьких науковців, які по війні емігрували до Канади. Вважаємо, що сьогодні українській громадськості та політикам важливо знати про діяльність та висновки проведеної перевірки.
 

Комісію доручили очолити відомому канадському судді Жулю Дешену. Їі праця проходила в непростих умовах справжнього інформаційного пресингу, організованого в засобах масової інформації як в Канаді, так і поза її межами. Особливі атаки в пресі спрямовувалися саме проти українських ветеранів дивізії „Галичина”. Тому запідозрити комісію у будь-яких спробах приховати правду нема жодних підстав – це було просто неможливо.

                                     Перед Комісією Дешена стояло непросте завдання – перевірити звинувачення, висунуті проти кожної особи, внесеної у списки. Для цього були використані канадські та німецькі архіви. Зокрема, комісія отримала вичерпну інформацію від Міністерства праці та еміграції, Державного секретаріату, Міністрерства закордонних справ Канади. Запити були надіслані до Берлінського документального центру (там містилися дані про окремі формації СС), Центрального бюро крайової справедливості для перевірки націонал-соціалістичних злочинів у Людвігсбургу, Бюро німецької військової обслуги в Берліні, Берлінського бюро інформації, Центрального інформаційного бюро Федеральних архівів в Аахен-Корнельмюнстер та інших німецьких архівів. Окрім того, було подано оголошення у 110 різних часописах Канади, щоб їхні читачі повідомили комісію про осіб, запідозрених у скоєнні військових злочинів. Комісія Дешена також заслухала представників організацій-ініціаторів розслідування та представників українців та українських організацій. Сесії комісії відбувалися в Оттаві, Монреалі, Торонто та Вінніпегу. Її представники за домовленістю з урядом СРСР провели у Львові допити свідків, які на думку радянських служб мали підтвердити їхні вимоги до канадського уряду на видачу ряду осіб як військових злочинців.

                                       12 вересня 1987 року Комісія Дешена офіційно завершила роботу і подала до уряду звіт, який нараховував 966 сторінок. За висновками комісії, більшість звинувачень проти українців були необгрунтовані, а часом доходили до абсурду. З усіх, проти кого були висунуті звинувачення, лише близько двадцяти осіб потребували додаткового вивчення їхніх справ із правом судового захисту. Скільки серед них було саме українців, а скільки німців залишилося невідомим для широкого загалу – персональні інформації мали закритий характер. Зате достеменно відомо, що проти жодного з ветеранів дивізії “Галичина” звинувачення не підтвердилися. Справі дивізії як військової одиниці у звіті присвячено 11 сторінок загального характеру та 6 рекомендацій, ще на 200 сторінках подано висновки щодо окремих дивізійників. У своїх висновках щодо учасників дивізії Комісія Дешена офіційно ствердила, що жодних конкретних доказів щодо звинувачень на їх адресу надано не було, в тому числі Центром Шимона Візенталя. В низці спеціальних пунктів рекомендацій комісії зазначалося:

                                        56. Дивізію “Галичина” (14. Waffengrenadier Division der SS (Gal. Nr.1)) не слід засуджувати як групу.

                                       57. Члени дивізії “Галичина” були в індивідуальному порядку перевірені перед допуском до Канади.

                                        58. Обвинувачення у воєнних злочинах членів дивізії “Галичина” ніколи не були доведені, ні в 1950 р.. коли їх першу групу при іміграції в Канаду було затримано (на вимогу ряду організацій), ні в 1984 р., коли ці звинувачення були поновлені перед Комісією.

                                        59. За браком доказів відносно участі у злочинах або знання відносно воєнних злочинців, саме членство в дивізії “Галичина” не може бути підставою для передачі справ до суду.

                                        60. Немає жодних підстав, щоб позбавити членів дивізії “Галичина” громадянства Канади або депортувати їх”.
 

Отже, було остаточно стверджено, що дивізія “Галичина” як військова одиниця не вчинила жодного воєнного злочину і за саму причетність до неї не можна нікого карати. Тим самим було виправдано від несправедливих звинувачень і цілу українську спільноту в Канаді. Висновки Комісії Дешена мали важливе значення для українців також у США, Англії та Австралії. Очевидно, не випадково, що всі наступні спроби висунути звинувачення проти ветеранів дивізії “Галичина”, зокрема тих, хто перебувають у Великобританії, зазнали повного краху.
 

Висновки Комісії Дешена мали не лише моральне, але і юридичне значення, спричинивши цілу низку позовів українських організацій Канади та окремих українців до засобів масової інформації, які поширювали звинувачення проти дивізії СС „Галичинан”.
 

У цьому зв’язку дозволимо собі зацитувати спростування та вибачення газети “Торонто стар” за публікацію власного кореспондента Соля Літтмана, який звинуватив дивізію та дивізійників у військових злочинах:
 

“Хоч ця Українська Дивізія була включена в німецькі збройні сили в 1943 р., немає жодних доказів, щоб вона скоїла якісь жорстокості чи інші кримінальні злочини, її члени були кожний індивідуально перевірений Об’єднаними Націями, британською та канадською владою по війні, поки вони були допущені до Канади.
 

“Стар” перепрошує за неприємності, які (з приводу згаданої статті) могли мати ветерани Дивізії, що проживають в Канаді”.
 

А головний редактор газети Борден Спірс в листі до адвокатів дивізійників прямо визнав, що власні дослідження “Торонто Стар” історії Дивізії “Галичина” “переконують нас, що пов’язування членів Дивізії з комісією для військових злочинів було помилковим”.
 

“Неправильними та образливими ствердженнями щодо 1-ї Дивізії Української Національної Армії, колись СС "Галичина” визнав свої публікації і торонтський польський тижневик “Звйонзковець”. “Ми перепрошуємо за опублікування тої статті. – писав від імені редакції на його сторінках редактор Ян Бідас. – Ми просимо вибачення за неприємності, які могла та стаття спричинити”.
 

Очевидно, що законодавство України є далеким від справжнього правосуддя. Інакше б матеріали Комісії Дешена та ці цитати з офіційними вибаченнями мали б стати застереженням для політичних діячів та журналістів в Україні, які час від часу повторюють необгрунтовані та безпідставні обвинувачення на адресу дивізії „Галичина” та її учасників у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людства.
 

Заклики деяких народних депутатів України щодо проведення розслідування обставин створення та діяльності дивізії «Галичина» спізнилися на кілька десятиріч – ця робота вже проведена за кордоном на високому державному рівні.
 

З іншого боку, для того, аби поставити раз і назавжди крапку в таких звинуваченнях, для України вкрай важливо офіційно отримати від уряду Канади матеріали Комісії Дешена, які мають стати частиною архівно-документальної та правової бази в питанні наукових та юридичних оцінок факту існування дивізії „Галичина” та її діяльності, а також у справі формування офіційної позиції держави щодо цього та інших подібних українських військових формувань періоду Другої Світової війни. Чи це зробить український Уряд, чи проявить ініціативу Верховна Рада України – але такі документи мають бути отримані від канадського уряду та перекладені на українську мову, офіційно імплементовані в нормативно-правову базу України.
 

Сьогодні ті, хто намагається дискредитувати український визвольний рух в часи Другої Світової війни, прагнуть замовчати наведені факти. Але будь-який об’єктивний автор не може залишити без уваги правду про дивізію “Галичина”. І ця правда, зрештою, матиме вплив як на громадську думку, так і на ухвалення відповідних законодавчих актів щодо встановлення історичної справедливості щодо всіх борців за волю і незалежність Української держави. 

Джерело

СС «Галичина»: Громадянська війна 1941-1945 
Правда про дивізію СС «Галичина»

19 лип. 2013 р.

Wi-Fi опасен для здоровья

28.05.13, Город55.ру

Wi-Fi опасен для здоровья

 Эксперимент привел к шокирующим результатам.
 
Школьницы из Дании провели эксперимент, в результате которого выяснили, что Wi-Fi может негативно влиять на здоровье человека. Как сообщил DailyPaul.com, данный опыт поможет переосмыслить использование беспроводных устройств в наших домах.
 
Пять учениц датской начальной школы решили провести эксперимент после того, как обнаружили проблемы с фокусировкой внимания, если они всю ночь спали рядом с мобильными телефонами. 
 
Девушки выбрали в качестве «подопытных» семена кресс-салата и поместили шесть лотков в комнату с Wi-Fi, а другие шесть лотков – в пустое помещение. По расчетам школьниц, от беспроводных устройств исходит примерно такой же тип излучения, как от обычного мобильного телефона.
 
За 12 дней эксперимента семена в лотках, изолированных от излучения, росли нормально. А семена, находившиеся рядом с роутерами, прорасти не смогли. 
 
 
 
«Это вызвало довольно оживленную дискуссию в Дании относительно потенциальной опасности влияния мобильных телефонов и Wi-Fi-оборудования на здоровье человека», – рассказал ABC News учитель биологии Ким Хорсевад (Kim Horsevad).
 
Аналогичное исследование было проведено около трех лет назад в Нидерландах, когда исследователи заметили, что на коре некоторых деревьев в городских районах появились признаки лучевой болезни, а на их листьях – свинцовый блеск.
 
Джерело

14 лип. 2013 р.

1150 РОКІВ ХРЕЩЕННЯ РУСІ

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 9 (70)
28 вересня 2010 р.

Віктор ГРЕБЕНЮК

Це не помилка. Саме стільки літ минає нині від часу першого хрещення нашої Вітчизни. Його називають Аскольдовим (Оскольдовим). А загальновідома дата 988 рік – це друге хрещення Русі, Володимирове.

Ми дуже мало знаємо про ті далекі часи, документальних свідчень майже не збереглось. Але польський хроніст Ян Длугош, який жив у XV ст. й використовував наші літописи, котрі тепер канули в безвість, писав: «Після смерті Кия, Щека і Хорива, успадковуючи по прямій лінії, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів – Аскольда і Діра» (у Длугоша написано латиною Ошкальд і Дир). У «Велесовій книзі», яку склали руські волхви на початку християнізації наших земель, мовиться, що після Кия правив Лебедян, потім Верен із Великограда, а потім князь Сережен. Відтак іронічно згадують і Аскольда: «темний воїн, а днесь од греків освічений».

Де ж і коли освітився від греків князь Оскольд? За літописами, це сталося 860 року (можливо, 866-го). Тоді великий руський флот і сухопутні війська взяли в облогу Константинополь (Царгород) – столицю Візантійської імперії, найбільшої держави тих часів. Коли справи для греків стали вкрай погані, імператор Михаїл ІІІ і Патріарх Фотій після всенічного моління у Влахернській церкві винесли ризи Богородиці, що там зберігалися, і з благанням до Заступниці небесної опустили їх край у води затоки Суд. Тоді знявся шторм і розметав лодії русичів, а князь Оскольд осліп. Коли ж він побажав охреститися, то, ймовірно, святий Кирило (той, що згодом створив слов’янську азбуку) оголошував князеві православну віру. Його охрестили, напевно, з ім’ям Миколай. Відтак із Царгорода було прислано на Русь, як вважається, митрополита Михаїла Сиріна зі свитою для введення у хрест нових земель. Тоді ж, до речі, прийняв православ’я й хан печенігів Метигай.

На подяку Господеві й Богородиці за щасливе уникнення поразки від русичів греки створили знамениту пісню «Взбранной Воєводі» та перший акафіст. Чи не тому на Русі-Україні, як у жодному іншому краї, здавна так люблять служити акафісти, створено їх так багато? Саме з охрещення князя Оскольда, частини його війська й бояр, а трохи згодом і простих русичів, мабуть, і слід починати історію постійної присутності Християнства у нашій Батьківщині. Тому-то у візантійських літописах Оскольд згадується, а Володимир Великий – ні: греки вважали, що з охрещенням першого Русь уже християнізовано, а згодом стався лише, як кажуть медики, рецидив, хвороба тимчасово відновилась. Полікувати її, охрестити вдруге й уже остаточно взявся Володимир.

Що ж сталося з Оскольдом-християнином? Його підступно вбив новгородський князь Олег, бажаючи заволодіти Київською землею. Нині в науці вважається, що відома всім оповідь «Літопису руського» про запрошення на Русь варягів та про те, що русичі Оскольд і Дір були у них боярами, не відповідає дійсності. А от розповідь літописця про те, що князь Олег убив цих двох братів із засідки, тобто порушив тогочасний звичай благородних людей боротися один з одним відкрито, цілком імовірна. Випадок пояснюється тим, що київські князі були християнами; язичники ж, не бажаючи собі такої влади, покликали з Новгорода князя Олега, щоби він зайняв київський престол. Олег же вбив Оскольда й Діра підступно, бо вони були йому чужої віри, тобто кодекс честі на них не поширювався.

Оскольдове хрещення не було зовсім забуто нащадками. Так, у 1866 році за рішенням Священного Синоду Російської Православної Церкви відзначили тисячоліття цієї події. Порушувалося й питання канонізації князя-страстотерпця, проте вважається, що достатніх доказів для цього знайдено не було. Тим часом в Українській Греко-Католицькій Церкві Оскольд – місцевошанований святий, існують ікона й акафіст йому як рівноапостольному князеві й первомученикові київському. Питання прославлення Оскольда у цьому ранзі ставилося і в УАПЦ.

Джерело

12 лип. 2013 р.

12 ошибок при работе с творческими сотрудниками


Митягин К. С., к.ю.н.; Зайченко Н. М., к.ю.н., "i-Mash.ru"

Опыт показывает, что в бизнес-среде бытует с дюжину вредных заблуждений и даже опасных привычек при работе с творческими сотрудниками.
 
Откуда и как они пошли - дело историков, а дело юристов - назвать их и дать профессиональные (а не любительские) советы.
 
 
Заблуждение / опасная привычка Прямая речь Клиентов Как правильно
Сотрудник на трудовом договоре  
1. С творческими сотрудниками можно заключитьтиповой трудовой договор (легко скаченный из интернета) и даже не думать закреплять в договоре специальные обязанности персонала "У нас штатный дизайнер разрабатывал сайт, до конца не сделал и уволился, унёс всё с собой, а теперь ещё и денег требует".
Закрепить в трудовом договоре условия о создании по заданию Работодателя результатов интеллектуальной деятельности (далее - РИД):
- произведения науки, литературы или искусства,
- программы для ЭВМ;
- технические и дизайнерские решения и т.д.
2. Хороший способ сэкономить деньги компании и акционеров – не тратиться на оформление своих прав "Наш автор писал статьи и делал иллюстрации для компании. Позже мы узнали, что эти же тексты (с минимальными изменениями) он продавал "налево" другим интернет-порталам".
- Внедрить систему оформления прав компании-работодателя на РИД: изобретения, научные произведения, ноу-хау (секреты производства), дизайнерские проекты, изображения товарных знаков, тексты, графики, фото- и видеоматериалы.
 
-Учитывать расходы на создание РИД.
 
- Ставить на баланс нематериальные активы (далее -НМА)
3. Никогда не выплачивать сотрудникам авторские вознаграждения (они ведь даже зарплату не отрабатывают) "Наш маркетолог потребовал бонус при продаже Клиенту концепции разработанной рекламной компании. Да, он автор, но мы же платим ему зарплату, почему еще должны дополнительно платить как автору?"
- Заключать с сотрудниками авторские договоры.
 
- Разделить оплату труда на части: (1) заработная плата + (2) авторские вознагражденияза творческие решения.
 
- Бонус: построение системы мотивации персонала
4. Отказаться от оформления документов: служебные задания, отчеты об их исполнении, акты передачи результатов интеллектуальной деятельности - это лишняя трата времени и бумаги. Надо верить людям, особенно тем, кто скоро увольняется… "Разработчик нашего программного обеспечения заявил, что права на программу принадлежат ему, так как сделал он её в нерабочее время. Предъявил многомиллионный и с к о выплате компенсации".
- Разработать систему корпоративного документооборота.
 
- Внедрить в компании Систему менеджмента интеллектуальной собственности
5. Сделать допуск к информации в компании максимально доступным и демократичным для всех "Сотрудники проработали у нас 3 месяца, обучились, скопировали нашу базу данных клиентов и открыли свое кадровое агентство".
- Разработать и внедрить локальные нормативные акты о защите конфиденциальной информации.
 
- Установить режим коммерческой тайны и юридическую ответственность (например, штрафную неустойку) за разглашение.
 
- Подписывать с каждым сотрудником соглашение о неразглашении информации
Сотрудник на аутсорсинге
(договор подряда или оказания услуг)  
6. Приобретать авторские права у юридического лица, не задумываясь ни о чём… "Заказали прототип сайта крупной дизайнерской студии, а они не смогли передать нам авторские права, т.к. у них самих не оформлены отношения с авторами".
По действующему Гражданскому кодексу в России Автором результата творческой деятельности может быть только физическое лицо.
Получайте права непосредственно у автора или проверяйте цепочку перехода прав.
7. Выплачивать аванс авторам без гарантий, а требования к результату работ формулировать максимально размыто и устно "на словах" "Заплатил за разработку рекламного видеоролика, сроки были нарушены, предложенные варианты не устроили, а аванс мне вернуть отказались".
- Оформлять письменное техническое задание (приложение к договору) и четко формулировать требования к результатам работ.
 
- Брать гарантии возврата аванса.
 
- Устанавливать штрафы за просрочку
8. Доверяй – не проверяй (на антиплагиат) "Под видом своей работы исполнитель нам продал, оказывается, чужие работы, а теперь авторы нас обвиняют в нарушении авторских прав и требуют компенсацию, хотя мы за них сами же заплатили".
- Проверять на плагиат.
 
- Получить гарантии отсутствия нарушений прав третьих лиц.
 
- Предусмотреть обязанность компенсации за нарушения прав третьих лиц
9. Всегда верить устным заверениям контрагента, его репутации и имиджу "Передали разработчику исходные материалы, посветили в суть бизнес-модели (идеи), а он ей воспользовался: параллельно сделал собственный проект и зарегистрировал название, домен и ужеподал заявку на товарный знак".
- Подписывать соглашения о неразглашении информации со всеми участниками проекта.
 
- Устанавливать ответственность за разглашение информации.
 
- Заключать соглашения о неконкуренции
10. Не беспокойтесь о деятельности за границей. Если уж начали оформлять, то только на Родине! "Зарегистрировали в России товарный знак на свои услуги. Обнаружили, что аналогичный товарный знак ужезарегистрирован на Украине". Регистрировать товарные знаки и объекты интеллектуальной собственности во всех странах, в которых будете вести бизнес
11. Отказаться от четкого описания целей и результатов совместной творческой деятельности "Мы заказали авторский тренинг специально для нашей компании, сами принимали участие в его разработке, заплатили дополнительно к обычной цене. Потом оказалось, что этот же тренинг с минимальными отличиями продается другим компаниям".
- Заключать договоры на "эксклюзивных" условиях.
 
- Предусматривать объем, территорию и срок действия приобретаемых прав
12. Подписать документы можно в процессе работы, главное – не сбавлять скорость работы, а бумажные формальности – только помеха бизнесу, их можно оставить "на потом" "Начали съемки до подписания контракта с актером. Договорились о цене за съемочный день, а после съемок актер сказал, что думал это цена за одну сцену и требовал оплату за все 3 сцены. Поссорились, пришлось пойти на уступки (ведь снимать заново с другим актером еще дороже!). Все остались недовольны друг другом".
- Уделите пристальное внимание оформлению всех документов.
 
- Сделайте типовые формы и требуйте от своих исполнителей работать по этим формам (с типовыми формами смогут работать даже сотрудники без "выдающейся" квалификации).
 
- Договаривайтесь "на берегу".
 
Есть типовые ошибки. Есть типовые (и не типовые) решения. При этом многие проблемы можно прогнозировать заранее – до того, как они ударят по Вашему бизнесу.
 
Кто предупрежден – тот вооружен.

Джерело

11 лип. 2013 р.

Янукович прагне бути канонізованим за життя

30.04.2013, Український тиждень

Зазвичай за християнською традицією живих людей не канонізують. Але Україна має всі шанси виправити це прикре «непорозуміння». Темпи, з якими із президента Януковича ліплять святого, вражають. Незабаром прийде час, коли його ще за життя проголосять помазаником Божим, а відтак і святим-рівноапостольним.
 



Цар всія Межигір’я, Єнакієво, Донецька і прочая, і прочая, і прочая, Віктор Федорович Янукович, з кожним днем дедалі більше стає подобою своєю схожим на ангела. Принаймні його вірні холопи роблять все для цього. Й ікони з його святим ликом пишуть, і руки йому цілують і навіть культ для поклоніння намагаються ввести та поширити.




А скільки церковних нагород красується на його мужніх грудях. Ось лише деякі: орден святого преподобного Нестора-літописця Києво-Печерського, орден святого князя Володимира, орден святого Даниїла Московського, орден РПЦ святого рівноапостольного князя Володимира I ступеня «За увагу до трудів зі зміцнення православ'я в Україні» з рук самого патріарха Кірілла, орден Святого Гроба Господнього від Єрусалимської православної церкви, а також фальшивий орден святого князя Олександра Невського І ступеня з рук скандальної російської громадської організації «Національний комітет громадських нагород», що роздавала копії російських державних нагород, кому вважала за потрібне.



Віктор Федорович і сам, здається, не проти такого розгортання подій. Він, як і кожен добрий християнин, прагне святості. А що має для її досягнення всі можливості, то й намагається отримати її якнайшвидше.



То уподібниться праведним молільникам і замість дбати про ввірений йому народ, шастає по монастирях, то на Афон залетить зі старцями побалакати, то меценатом себе уявить і грошима чесно заробленими на писанні книжок щедро жертвує на богоугодні справи.



Акурат напередодні Великодня вирішив наш праведник розщедритися на новий дзвін для собору в Севастополі на честь 1025-річчя Хрещення Русі. І не лише фінансово долучитися забажав. З великої скромності загадав Віктор Федорович, щоб його чесне ім’я було «вознесене» на дзвіницю і дзвонило, народу нагадуючи, який же це праведник подарував церкві такий гарний і дорогий дзвін.



А дзвін і справді царський. Найбільший в Україні, вагою 13,5 т. Та ще й із написом: «Від вдячних нащадків князю Володимиру», а далі підпис – «Президент Янукович».



Геніально! Прямий зв’язок! Ось так творяться міфи. І хай хтось ризикне сказати, що Віктор Федорович не прямий нащадок самого рівноапостольного князя Володимира...









Джерело

Як діти королів заробляють на хліб

 
Як це не дивно, але деякі носії блакитної крові також змушені працювати. До ваших послуг підбірка з 10 членів монарших сімей, які ходять на роботу.



Британський принц Чарльз вирішив закрити свій овочевий магазин «Veg Shed», відкритий ним 8 років тому недалеко від свого будинку в селі Хайгроув, що в графстві Глостершир. Причиною тому послужили падіння продажів і зростання популярності онлайн-торгівлі: споживачі воліли замовляти продукти по інтернету,, а не йти в крамницю до принца, незважаючи на те, що овочі в ній завозились з його особистої ферми і були органічно чистими.

Принц Чарльз проте не збирається кидати торгівлю овочами. Він вирішив йти в ногу з часом і буде продавати їх через інтернет. Чарльз не єдиний представник монарших сімей, витрачає свій робочий час на заняття, про які зазвичай говорять «Не королівське це справа».



Принц Вільям (Великобританія)






Кар'єра майбутнього короля Великобританії, принца Вільяма, не сильно відрізняється від кар'єри його предків по чоловічій лінії. Англійські монархи починаючи з Генріха V обирали для себе військову карєру, щоб очолювати Збройні сили країни. У травні 2006 році, вже будучи випускником Ітонського коледжу і Сент-Ендрюського університету, принц Вільям вступив до Королівської Військової академії Сендхерст, де отримав офіцерське звання. А в 2009 році, закінчивши льотну школу в Кренуеллі, був переведений в Королівські військово-повітряні сили (RAF). Сьогодні принц Вільям служить пілотом рятувального гелікоптера. У грудні 2011 року він брав участь в операції з порятунку з потопаючого судна російських моряків, а в серпні 2012 року врятував 16-річну дівчину біля берегів Уельсу. Цього року термін служби Вільяма в RAF закінчується, і принц повинен буде виішити, чи продовжувати контракт чи зайнятися суто королівськими справами.



Принц Амадео (Бельгія)






27-річний бельгійський принц Амадео навряд чи може розраховувати зійти на престол, адже він лише шостий у черзі. Можливо, саме тому він вирішив зайнятися своєю кар'єрою. У 2005 році закінчив Королівську військову академію Бельгії, а в 2008 році - Лондонську школу економіки, після чого залишив стареньку Європу і перебрався жити в Нью-Йорк. Сьогодні Амадео займає посаду бізнес-аналітика в компанії Deloitte Touche Tohmatsu, що входить в «велику четвірку» аудиторських фірм світу. Як звичайний офісний службовець, принц щодня приходить на роботу і отримує стандартну, нарівні з іншими, платню. До речі, поки Амадео будує свою кар'єру, познайомитися з ним мріють, як численні замріяні дівчата, так і розважливі мисливці за женихами. Адже поки що бельгійський принц входить до числа найбільш завидних холостяків світу.



Інфанта Крістіна (Іспанія)






Молодша дочка правлячого короля Іспанії Хуана Карлоса Першого і королеви Софії інфанта Крістіна також віддає перевагу реальній роботі. Власниця блакитної крові займає посаду директора соціальних програм фонду Fundation La Caixa. Христина відповідає за просвітницькі проекти та питання охорони природного та художньої спадщини. Перш ніж почати працювати, інфанта з 1984 по 1989 рік навчалася на факультеті політичних наук та соціології Мадридського університету Комплутенсе, а потім закінчила Нью-Йоркський університет, де отримала ступінь магістра в галузі міжнародних відносин. Також до 1991 року Крістіна стажувалася в Секретаріаті ЮНЕСКО в Парижі.



Принцеса Нура бінт Ібрахім Аль-Халіфа (Бахрейн)






Історія принцеси Нури бінт Ібрахім аль-Халіфи не типова для арабської держави зі строгими ісламськими традиціями. У той час як більшість жінок в Бахрейні як і раніше залишаються домогосподарками, 29-річна найтитулованіша родичка короля країни є секретним агентом поліції із боротьби з наркотиками. Більше того, не так давно проти принцеси були висунуті звинувачення в тортурах ув'язнених. Представницю монаршої родини підозрюють у застосуванні насильства і нанесенні каліцтв лікарям, які були арештовані в ході придушення антиурядових акцій навесні 2012 року. За словами постраждалих, принцеса Нура під час допиту особисто била заарештованих палицею і гумовим шлангом, а також прикладала до їх тіл оголені електричні дроти. Справа вже дійшла до суду, але сама принцеса всі звинувачення на свою адресу заперечує.



Князь Ростислав Романов (Росія)






Праправнук останнього російського імператора Миколи II сьогодні більшу частину часу проводить в Росії, незважаючи на те, що його сім'я живе в Англії, куди сам молодий князь тепер приїжджає найчастіше у відпустку. Ростислав Романов отримав освіту за спеціальністю «образотворче мистецтво» після чого перебрався до Москви. Тут він живе, вивчає російську мову та історію своїх предків, а також працює. У 2010 році нащадок роду Романових увійшов до ради директорів годинникового заводу «Ракета», а на початку 2013 року, крім іншого став і радником креативного відділу. На своєму посту князь Ростислав вже встиг розробити дизайн годинника на честь 400-річчя династії Романових.



Принц Карл Філіп (Швеція)






Шведський принц Карл Філіп, друга дитина і єдиний син правлячого короля Карла XVI Густава, вирішив пов'язати свою кар'єру зі спортом, а саме з гонками. Хоча до цього представник монаршої родини здобував освіту зовсім в інших областях. Карл Філіп вивчав графічний дизайн і рекламу, а пізніше навчався в Шведському університеті сільськогосподарських наук. Крім цього, принц має звання офіцера запасу Шведського Корпусу Амфібія, який займається охороною флоту країни. Різнобічно розвинений юнак брав участь у створенні документальних фільмів і особисто розробляв дизайн обкладинки компакт-диска, випущеного до дня народження королеви. Ліцензію шведської федерації автомобільного спорту Карл Філіп отримав ще в 2003 році, а через два роки почав брати участь в гонках в якості водія. Нинішній сезон принц проведе в скандинавському туринговому чемпіонаті STCC за кермом Volvo S60.



Принцеса Шарлотта Казірагі (Монако)






Принцеса Шарлотта Казірагі, внучка покійного Реньє III і племінниця правлячого князя Монако Альбера II, вирішила піти по стопах своєї зоряної бабусі - актриси Грейс Келлі. Ні, юна монарша особа поки не знімається в кіно, але вже робить успішну кар'єру моделі. Власниця блакитної крові в 2012 році була обрана новим обличчям відомого модного дому Gucci, відповідно до контракту з яким вона буде не раз з'являтися в рекламних компаніях виробів бренду. Gucci планує співпрацювати з Шарлоттою Казірагі протягом двох найближчих років. Монакських принцесу вже називають однією з сучасних фешн-ікон, а крім цього вона увійшла до списку десяти найкрасивіших жінок за версією британського журналу «Harper's and Queen». Але незважаючи на успіх, Шарлотта Казірагі не любить розмов про достоїнства своєї зовнішності, а компліменти приймає лише з приводу особистих заслуг.



Зара Філліпс (Великобританія)






Старша онука англійської королеви Єлизавети II Зара Філліпс пов'язала свою кар'єру з професійним спортом. Монарша особа пішла по стопах своїх батьків. Батько Зари Марк Філліпс, британський спортсмен-кіннотник, є олімпійським чемпіоном 1972 року по триборства, а її мати принцеса Анна також брала участь у кінних змаганнях. Свій перший спонсорський контракт Зара підписала в 2003 році, після чого стала брати участь у змаганнях з триборства разом зі своїм конем Тойтауном. У 2006 році за успіхи в кінному спорті внучка королеви була визнана спортивною особистістю року, а згодом нагороджена і Орденом Британської імперії. Зара Філліпс є володаркою різних спортивних нагород, та головна з них - срібна медаль лондонської Олімпіади 2012 року. До речі, одружена Зара Філліпс також за професійним спортсменом - членом збірної Англії з регбі Майкаом Тіндаллом.



Моза бінт Насер аль-Міснед (Катар)






Друга з трьох дружин шейха Катару Моза бінт Насер аль-Міснед відома як одна з найвпливовіших жінок країн Перської затоки. Причому її вплив поширюється далеко за межі її власного будинку. Моза ламає багато стереотипів про східних жінках. Саме вона вперше публічно з'явилась на людях з відкритим обличчям без чадри, порушивши одне з головних табу ісламського етикету. Крім того, дружина шейха також є політичним і громадським діячем і навіть бере участь у роботі парламенту країни. Моза займає відразу кілька високих посад: голови катарського фонду освіти, науки та суспільного розвитку і президента Верховного ради з сімейних питань. Також вона створила Арабський демократичний фонд, головним завданням якого є сприяння розвитку вільних ЗМІ та громадянського суспільства. Незважаючи на велику зайнятість, Моза знаходить час на будинок і виховання сімох дітей.



Принцеса Сіріваннаварі (Таїланд)






Головною пристрастю принцеси Сіріваннаварі, внучки правлячого короля Таїланду Пхуміпона Адульядета, є дизайн одягу. Саме тому вона вибрала для себе професію модельєра. Правда, до того як почати випускати речі під власною маркою, монарша особа вивчала текстильний дизайн в Японії, а також стажувалася в модних будинках Armani і Dior. У принцеси Сіріваннаварі є власний бренд «Sirivannavari», колекції якого з успіхом продаються не тільки в Таїланді, але і за межами королівства. Принцеса Сіріваннаварі регулярно стає учасницею міжнародних тижнів моди, де представляє свої новинки. Так, в 2008 році колекція жіночого одягу «Ethick rock» навіть відкривала Російський тиждень моди. Крім того що принцеса сама непогано заробляє, її успадкований маґток оцінюється в кілька десятків мільярдів доларів.


8 лип. 2013 р.

Впливові гомосексуалісти Європи

Тиждень.ua спробував порахувати політиків нетрадиційної орієнтації, які перебувають на високих посадах у своїх країнах.



Прем’єр-міністр Бельгії Еліо Ді Рупо, який перебуває при владі з 2011 року, став першим геєм, що очолив національний парламент в наш час. Ді Рупо ще в 1996 році оголосив про свою орієнтацію. Він відомий тим, що завжди носить червоний метелик або шарф.



Серед визначних політичних постатей в Фінляндії гомосексуалістом є лідер провідної політичної партії «Зелена Ліга», колишній міністр екології та нинішній депутат Пекка Хаавісто. З 2002 року він перебуває в одностатевому цивільному «партнерстві» з Нексаром Антоніо Флоресом, який працює стилістом в одному з перукарських салонів Гельсінки.



Ще один гомосексуаліст - мер Парижу Бертран Деланое через свою сексуальну орієнтацію ледь не пішов з життя. 2 жовтня 2002 року він брав участь у щорічному міському фестивалі та став жертвою маніяка-гомофоба, який заявив, що ненавидить політиків-соціалістів (Деланое є членом Соціалістичної партії Франції) і геїв. Злочинець завдав Деланое кількох поранень. Втім, вже через два тижні мер Парижу почувався добре і покинув лікарню.



Найвідомішим політиком нетрадиційної сексуальної орієнтації в Німеччині є нинішній міністр закордонних справ і голова однієї з провідних партій - Партії вільних демократів Гідо Вестервелле. Про його орієнтацію громадськість країни дізналась у 2004 році, коли він прийшов на прийом з приводу дня народження Ангели Меркель зі своїм партнером Міхаелем Мронцом. А 17 вересня 2010 року вони зареєстрували цивільне партнерство.



Так само геями є мери Берліну Клаус Воверайт і колишній мер Гамбурга та президент Бундесрату Оле фон Бойст.
Воверайт є автором крилатої характеристики Берліна «бідний, але сексуальний». З 1993 року він живе з нейрохірургом Йорном Кубіцкі.



Першою лесбіянкою-очільницею уряду у 2009 році стала прем’єр-міністр Ісландії Йоганна Сігурдардоттір. У свій час вона навіть була заміжня і народила двох дітей. Розлучившись з чоловіком у 1987 році, у 2002 році вона почала жити з журналісткою Йоніною Леосдоттір. Зразу ж після легалізації одностатевих шлюбів 12 червня 2010 року ісландським парламентом пара побралася.



Станом на травень 2013 року польський політик Анна Гродска є єдиною транссексуалкою-депутатом парламенту. Народилась Гродска чоловіком на ім’я Кжиштоф, а у 2010 році в Таїланді зробила собі операцію зі зміни статі.



Гомосексуалістом є також мер іспанського міста  Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія (Канарські острови) і колишній президент Канарських островів Херонімо Сааведра.



У Швеції серед провідних політиків бісексуалом є міністр з питань міграції і біженців Тобіас Білстрьом.



Відомим політиком-жінкою нетрадиційної орієнтації в Швейцарії є мер Цюріха Коріне Маух. Нині Маух живе зі своєю подругою, музикантом Джуліаною Мюллер. 




Матеріали за темою: