Таємниця телекому

14.12.2012, Владислав Волошин, для ЕП

Фото УП

Компания Виктора Януковича и его семьи.

Именно так называют "Укртелеком" и в кулуарах Верховной рады, и в Кабмине, и в других государственных органах.

А уж бизнесмены и подавно уверены, что телекоммуникационного монополиста купила семья президента.

Но это история давняя и уже почти забытая. Ну, купил. Ну, президент. Ну и что? И не такое видали.

Возможно, истинным покупателем "Укртелекома" является даже не "Семья". Но тогда кто?

Совершенно очевидно, что "крыша" у компании более чем мощная. С момента приватизации не слышно ни об одном "наезде" государственных органов на более чем неидеальную структуру. За что? Да хотя бы за стабильно растущие тарифы.

Сегодня "Укртелекому" почти никто не уделяет особого внимания. Компания словно канула в лету. И лишь периодически в информационное пространство проскальзывают сообщения об изменении численности персонала или о расширении интернет-покрытия.

Последняя волна интереса к "Укртелекому" поднялась в конце сентября 2012. Тогда прошла информация о готовящейся продаже доли в отечественном монополисте связи Ринату Ахметову.

На самом ли деле компанию, которая более 1,5 года назад перешла в руки малоизвестной в Украине австрийской компании EPIC, могут перепродать?

Как нынешний собственник сможет переступить трехлетнее ограничение на перепродажу бывшего госактива? И какова справедливая стоимость "Укртелекома" сегодня? Вопросов пока больше, чем ответов.

Молчание ягнят

Чтобы пролить свет на положение дел, "Экономическая правда" обратилась в "Укртелеком" с просьбой о встрече с руководством. Изданию долго говорили "завтра", но, в конце концов, отказали. В итоге, ЭП пришлось анализировать доступную информацию - официальную и не очень.

Один из наиболее важных вопросов - пошла ли на пользу украинскому монополисту связи смена формы собственности.

Сегодня "Укртелеком" занимает более 70% рынка услуг местной телефонной связи и более 80% - рынка междугородней и международной связи в Украине.

За январь-июнь 2012 года число пользователей проводной телефонии в Украине сократилось на 54,6 тыс или 0,4%.

Компания предоставляет все виды современных телекоммуникационных услуг, начиная от телефонной связи и заканчивая доступом к интернету и видеоконференцсвязью.

К тому же "Укртелеком" владеет единственной в Украине лицензией на предоставление 3G связи. Когда-то она работала под торговой маркой Utel.

11 марта 2011 компания была продана некой австрийской структуре EPIC. Приватизационный конкурс был построен таким образом, что австрийцы оказались единственными его участниками. В итоге, они купили "Укртелеком" за 10,575 млрд грн.

Фото qip.ru

Победители объяснили свой триумф тем, что телекоммуникационный монополист не был никому особо интересен. Старый, большой, слишком много персонала, слишком много ненужных направлений.

Но неофициально пошли разговоры, что истинным приобретателем компании стала семья президента Виктора Януковича.

Купила она как раз потому, что компания все еще имела неплохие позиции, пусть и хуже, чем в 2000 или 2005 году. Поэтому и конкурс был с одним участником. А уж насколько справедливой оказалась цена, можно было только догадываться.

После приобретения государственного актива австрийские "собственники" обещали превратить "Укртелеком" в одну из мощнейших компаний.

Только в стратегии ее развития на 2012-2014 годы запланировано начало строительства новой национальной сети доступа - переход от медных проводов к оптическим каналам, запуск цифрового телевидения, создание сети доставки коннекта и другие не менее грандиозные задачи.

Динамика финансовых показателей "Укртелекома", 9 месяцев, млрд грн

Показатель	2011 год	2012 год	Изменение, % год к году
Чистый доход (выручка)	5,06	4,95	(2,00)
EBITDA	1,12	1,25	12,00
Чистая прибыль (убыток)	(0,21)	0,35	-
Рентабельность по EBITDA, %	22,10	25,30	3,30 п. п.
Чистая рентабельность, %	(4,20)	7,00	11,20
Чистый долг	2,60	2,66	2,00

Источник: ИК Dragon Capital

Капитальные инвестиции в "Укртелеком" в 2012 году должны были составить 1,345 млрд грн. Однако в связи с закрытостью компании понять, сколько денег было вложено, невозможно.

Очевидных внешних изменений пока не произошло.

Другой не менее важный вопрос - как монополист поступит с лицензией на предоставление связи в стандарте UMTS (3G).

В 2012 году обсуждался вопрос продажи актива "Укртелекома" - "ТриМоба", который занимался мобильным направлением и был наиболее ликвидным. Среди потенциальных покупателей назывались "Киевстар" и МТС. Впрочем, год заканчивается, а "ТриМоб" так и не продан.

На рынке заговорили о том, что если продажа "ТриМоба" затянется, этот актив утратит свою привлекательность. Ведь технологии не стоят на месте, и в мире уже активно развивается 4G. 

Интерес любого оператора связи или инвестора к "Укртелекому" заключается в доступе к сетям кабельной канализации по всей стране, в получении наибольшей базы абонентов широкополосного доступа и в доступе к единственной в Украине лицензии на связь в стандарте UMTS (3G).

Одним из заметных изменений, которые произошли в компании после выхода из госсобственности, стало значительное снижение количества персонала. Причем вопреки обязательствам, с которыми собственник соглашался при приватизации.

Так, если на конец сентября 2008 года количество штатных сотрудников "Укртелекома" составляло около 96,9 тыс человек, то спустя четыре года оно сократилось более чем на треть - до 61,1 тыс человек. Только по итогам 2011 года штат "Укртелекома" сократился на 15%.

Фото skyscrapercity.com

С другой стороны, улучшается финансовое здоровье "Укртелекома". Некоторые аналитики высказывают мнение, что немаловажным фактором является именно сокращение ранее раздутого штата монополиста связи.

Кроме того, компания продолжает расширять наиболее перспективное для себя направление - подключение к скоростному интернету.

Так, если раньше "Укртелеком" показывал убытки, то в 2012 году компании удалось выйти на чистую прибыль.

В третьем квартале 2012 года выручка за указанный период достигла 1,651 млрд грн, EBITDA увеличилась на 20% по сравнению с предыдущим годом до 548 млн грн, а чистая прибыль - на 4,165% до 223 млн грн. Это предполагает рентабельность по EBITDA и чистую рентабельность в размере 33,2% и 13,6%.

Количество персонала "Укртелекома", чел

30 сентября 2008 года	96 897
31 декабря 2011 года	63 515
31 марта 2012 года	63 291
30 июня 2012 года	60 983
30 сентября 2012 года	61 065

Источник: "Укртелеком"

"Сокращение объемов выручки в годовом выражении предполагает, что рост выручки от предоставления интернет-услуг и повышение тарифов на услуги стационарной телефонной связи с осени 2011 года были полностью нивелированы падением трафика в сегменте стационарной связи", - отметила старший аналитик инвесткомпании Dragon Capital Таисия Шепетко.

Причинами, по ее словам, стали ужесточение конкуренции со стороны мобильных операторов, а также исключение доходов от услуг мобильной связи из неконсолидированной финансовой отчетности компании после создания дочернего мобильного подразделения.

Тем временем, оптимизация расходов на персонал продолжается. В третьем квартале по сравнению с предыдущим кварталом 2012 года этот показатель снизился на 2%, и настолько же - за девять месяцев 2012 года в сравнении с аналогичным периодом 2011 года.

Кроме того, после упомянутого перехода активов мобильной связи к дочерней компании за девять месяцев 2012 года на 33% в сравнении с тем же периодом 2011 года сократилась амортизация. Эти два фактора поддержали рост операционной рентабельности компании в течение указанного периода.

Фото provse.crimea.ua

Однако "Укртелеком" имеет значительный долг - свыше 3 млрд грн, который в случае продажи компании перейдет новому собственнику. А это больше трети суммы, которую отдали при приватизации австрийские инвесторы.

Будет ли продажа

Как только возникли разговоры о продаже части "Укртелекома" Ахметову, его структуры тут же опровергли эти "слухи".

Впрочем, в неофициальной беседе ЭП дали понять, что еще просто не достигнута конкретная договоренность. Но сами переговоры ведутся активно.

В "Укртелекоме" обещали организовать встречу с топ-менеджером, чтобы обсудить все вопросы, но так и не нашли времени дать интервью. Ответ не поступил и от акционеров монополиста связи - компании EPIC.

Интерес СКМ к "Укртелекому" логически обоснован. Ахметову жизненно необходимы технологические мощности "Укртелекома".

Телекоммуникационный сегмент сегодня не является приоритетом для СКМ из-за его небольшого размера. Поэтому для холдинга было бы логично либо избавиться от него, либо усилить, например, путем покупки монополиста связи.

Первая опция, по мнению руководителя аналитического департамента инвестиционной компании Concorde Capital Александра Паращия, маловероятна.

В нынешних рыночных и политических условиях, говорит он, активы можно продать только со скидкой. Поэтому остается второй вариант, и в его контексте такая покупка "Укртелекома" выглядит логично.

"Укртелеком" может существенно улучшить позиции телекоммуникационных активов СКМ на фиксированном и мобильном рынках, что увеличит совокупную стоимость всех этих активов", - считает Паращий.

Многие изначально рассматривали группу СКМ как вероятного победителя аукциона по приватизации "Укртелекома", состоявшегося в декабре 2010 года.

Сейчас группа владеет мажоритарным пакетом акций крупнейшего оператора фиксированной связи Vega - доля рынка около 8%, а также 45% акций компании "Астелит", которая развивает третьего по величине мобильного оператора в стране life:).

В этом контексте сообщение о готовящейся сделке выглядит логичным, хотя структура транзакции не совсем понятна.

Покупка лишь миноритарного пакета может быть просто юридической уловкой, связанной с одним из условий приватизационного конкурса.

В соответствии с ним перепродажа компании в течение трех лет после приватизации без одобрения ФГИ запрещена. Вероятно, будут заключены дополнительные соглашения в виде опционов на покупку намного большего пакета акций.

Получение контроля над "Укртелекомом" обещает синергетический эффект для СКМ ввиду получения доступа к рынку услуг в стандарте 3G.

Эксклюзивная лицензия на связь третьего поколения в стандарте UMTS позволит "вечно третьему" оператору life:) занять лидерские позиции. Кроме того, сегмент стационарной связи СКМ получит общенациональный статус за счет присоединения коммуникационной сети "Укртелекома".

Также покупка пойдет на пользу и компании ММДС, которая владеет эксклюзивной лицензией на связь четвертого поколения в стандарте LTE, и доля в которой принадлежит СКМ. Ведь развитие такой сети требует наличия мощной оптоволоконной структуры передачи данных, которой владеет "Укртелеком". 

Удивительно, но складывается впечатление, что "австрийцы" в 2011 году явно переплатили.

Ставки падают

Сегодняшняя капитализация "Укртелекома" выглядит не лучшим образом. Нынешний владелец заплатил за 92,8% компании 10,575 млрд грн. Фондовый рынок оценивает монополиста связи в 3,5 млрд грн. Однако, по оценке Паращия, справедливая стоимость "Укртелекома" составляет 5,5-6 млрд грн.

Чтобы окупить затраты инвесторов и обеспечить определенную доходность на акцию, компанию нужно продавать в 1,5-1,7 раза дороже, чем она была куплена. Однако аналитики считают, что такую цену никто уже не заплатит. Есть мнение, что логично было бы попробовать вернуть актив государству по цене продажи.

Стоит поразмыслить, на чем может нарастить свою капитализацию "Укртелеком".

Первое - не было ни одной новости о том, что компания замкнула так называемую звезду. Так условно называют схему магистральных каналов связи, через которые может двигаться зарубежный трафик через Украину.

Формирование "звезды" позволило бы компании зарабатывать огромные деньги, пропуская через себя зарубежный трафик. Скажем, из России в Европу и в других направлениях. На момент покупки "звезда" замкнута не была, и это не позволяло "Укртелекому" стать полноценным транзитером.

Член наблюдательного совета "Укртелекома" Георгий Дзекон. Фото ain.ua

Теоретически помогло бы соединение каналов компании, "Укрзалізниці" и "Нафтогаза".

Последние имеют оптоволоконные каналы связи, проложенные вдоль крупнейших транспортных магистралей и газопроводов.

Их покупка или долгосрочная аренда дали бы "австрийской" компании немало преимуществ.

К сожалению, это один из вопросов, по которым руководство "Укртелекома" не захотело общаться с ЭП.

Второе - есть другое стратегическое направление развития компании - IP-телеком.

Условно, потребитель может получать и интернет, и телевизионный сигнал по одному и тому же кабелю.

Причем за очень небольшую ежемесячную плату, потому что себестоимость услуги крайне незначительна.

Нечто подобное давно продвигает "Воля-кабель", но "Укртелеком" имеет стратегическое преимущество. Как только компания получит лицензию на IPTV, она сможет развернуться по всей территории Украины.

И для приема сигнала современным телевизорам не понадобится ничего, а более старым моделям - небольшой адаптер. Судя по последним заявлениям компании, состоится это очень скоро, и "Укртелеком" станет именно "ТЕЛЕкомом", что тут же скажется на его капитализации.

Третье - все-таки непонятно, как "Укртелеком" будем использовать имеющийся у его владельцев административный ресурс. Вполне вероятно, рано или поздно многочисленные интернет-провайдеры будут "отжиматься" с рынка как "ненадежные", "непрофессиональные", "небезопасные" или "нелицензированные".

Исполняющий обязанности председателя правления "Укртелекома" Игорь Кравец. Фото online.ua

Четвертое, но не последнее - интерконнект.

Мобильные операторы были и остаются надстройками в сложной системе мобильной связи.

Основной трафик продолжает пропускаться сетями кабельной канализации "Укртелекома". По большому счету, сколько бы он ни запросил, столько они заплатят.

Свои каналы попробовал создать лишь "Киевстар", но специалисты говорят, что компании не удалось "спрыгнуть с крючка" "Укртелекома".

Что может стать на пути хорошему росту компании?

Первое - обилие устаревших сервисов.

Например, фиксированная связь уже стала анахронизмом, и становится обузой для "Укртелекома", как и сеть радиоточек в селах.

"Сбросить" этот груз компания быстро не может. А еще немного времени, и таким же анахронизмом может стать 3G-связь, с которой компания никак не может справиться.

Второе - административные и бюрократические моменты. По некоторой информации, в "Укртелекоме" сложилась классическая ситуация двоевластия.

Член набсовета Георгий Дзекон отодвинут от решения ежедневных вопросов в работе компании, но реально продолжает их решать. Очень многие проекты и люди по инерции "завязаны" не нем. Дзекон не может не входить в конфронтацию с и. о. председателя правления Игорем Кравцом и его "укрпоштной" командой.

Учитывая масштабность активов компании, подобных моментов много. Осталось еще впустить в число совладельцев структуры Рината Ахметова и наблюдать, какая заварится каша.

Джерело

Суперкомп"ютер

4 грудня, 2012, Український тиждень

Глибока думка Завдяки відеоіграм у світі з’явився новий найшвидший комп’ютер Будучи схибленими на швид­кості, комп’ютерні фанати люблять заглядати на сайт Top500 – групи німецьких і американських учених, які стежать за найшвидшими супер­комп’ю­те­ра­ми у світі. 12 листопада веб-ресурс опублікував найновіший список і оприлюднив ім’я нового чемпіона.

Будучи схибленими на швидкості, комп’ютерні фанати люблять заглядати на сайт Top500 – групи німецьких і американських учених, які стежать за найшвидшими суперкомп’ютерами у світі. 12 листопада веб-ресурс опублікував найновіший список і оприлюднив ім’я нового чемпіона.
Цей комп’ютер називається Titan і «мешкає» в Національній лабораторії в Оук-Ріджі (штат Теннессі). Він витіснив із першого місця іншу американську супермашину, творіння ІВМ під назвою Sequoia, встановлену в Ліверморській національній лабораторії Лоуренса. Ці два дива техніки допомогли Сполученим Штатам повернути собі лідерство у списку, який останніми кількома роками очолювали комп’ютери з Китаю та Японії.
Є кілька моментів, які відрізняють Titan від попереднього чемпіона. По-перше, відкрита система. Це означає, що вчені й дослідники досить складних проблем зможуть брати його в оренду – подібно до того, як астрономи позичають телескопи. Тоді як Sequoia, навпаки, більшість часу працює над секретними завданнями: відтворює симуляції вибухів ядерних боєзарядів і через це рідко буває доступна для загального користування.
Відрізняється Titan і дизайном. Усі суперкомп’ютери складаються з тисяч процесорів, з’єднаних між собою. Часто це похідні від центральних процесорів, або ЦП, які містяться всередині сучасних настільних комп’ютерів. Але Titan завдячує більшою частиною (понад 90%) своєї потужності технології, що спочатку була призначена для індустрії відеоігор. Половина із 37 376 його процесорів – це звичайні ЦП. Але друга половина – графічні процесори, або ж ГП. Це спеціальні пристрої, створені для потреб сучасних відеорозваг, які належать до найскладніших програм, що їх будь-коли використовували на хатніх персональних комп’ютерах. Колишній чемпіон списку Top500, китайський суперкомп’ютер TianHe-1, сконструйований за таким самим принципом – як і 60 інших машин зі списку Top500.

Паралельні світи
У ширшому сенсі центральний процесор (який має відповідати за роботу найрізноманітнішого ПЗ, від таблиць до програм розпізнавання голосу й закодованого відео) повинен бути «фахівцем» широкого профілю, компетентним у всіх завданнях математичного характеру, але не вузькоспеціалізованим у жодному з них. Навпаки, графічний процесор створений для того, щоб ідеально виконувати одну-єдину річ: маніпулювати міріадами трикутників, з яких складається вся сучасна комп’ютерна графіка (фрактальна).
Кілька років тому дослідники з Nvidia і AMD (дві компанії, виробники більшості високоефективних графічних процесорів на світовому ринку) з’ясували, що багато наукових проблем, які вимагають величезних обсягів комп’ютерної потужності (все, від симуляцій кліматичних процесів і моделювання процесу згоряння пального у двигуні до сейсмічного аналізу для нафто- й газовидобувної промисловості), можна перевести у форму, придатну для опрацювання їхніми графічними процесорами. Невдовзі після цього такі розробники суперкомп’ютерів, як американська компанія Cray (це вони зібрали Titan із використанням графічних процесорів Nvidia), теж почали над цим замислюватися.
Таке запозичення з індустрії ігор дає кілька переваг. Одна з великих – це ефективність. Titan є вдосконаленою версією іншої машини, що створена лабораторією в Оук-Ріджі, – Jaguar. Дооснащення Jaguar звичайними центральними процесорами дало б змогу випустити комп’ютер, який під час роботи на максимальній потужності, споживав би до 30 МВт електроенергії (а цього було б достатньо для забезпечення нормальної життєдіяльності невеликого міста). Завдяки чудовим властивостям графічних процесорів Titan може досягти максимальної швидкості під час роботи на відносно «скромних» 8,2 МВт.
Фінансово це теж вигідно, каже керівник підрозділу надпотужних комп’ютерів компанії Nvidia Суміт Ґупта. Процесори, які його фірма продає виробникам суперкомп’ютерів, майже ідентичні тим, що їх купують геймери. Крім того, він зауважує, що «дорога до успіху високоефективних ПК встелена трупами фірм, які намагалися сконструювати продукт саме для ринку суперкомп’ютерів. Але сама собою ця ніша просто мізерна».
Хоча не все так гладко. Машини на зразок суперкомп’ютера Titan досягають надзвичайних швидкостей за рахунок того, що ділять завдання на тисячі крихітних фрагментів і віддають їх на обробку єдиному процесорові. Уявімо для наочності, що потрібно пофарбувати будинок. Можна найняти одного маляра, але, певно, буде швидше взяти на роботу кількох і виділити кожному по кімнаті.
Проте не всі проблеми реально фрагментувати таким чином (наприклад, можна залучити дюжину перукарів, але навряд чи це значно прискорить процес стрижки одного клієнта). Вимога перекласти завдання на таку математичну мову, яку може «зрозуміти» графічний процесор, створює ще один бар’єр. Ґупта наводить приклад моделей, використовуваних для симуляції автомобільної аварії, як одну із проблем, яким і досі не зараджує так званий масово-паралельний підхід. Кмітливі програмісти інколи можуть знайти спосіб оминути такі проблеми: трасування – високоякісний, заснований на математичних принципах підхід до комп’ютерної графіки для симулювання окремих променів світла – довгий час вважали (така-от іронія долі!) завданням, із яким не впорається сучасний графічний процесор. Але під час конференції, присвяченої програмуванню на графічних процесорах, група дослідників із компанії Nvidia оголосила, що таки знайшла рішення стосовно того, як це зробити.
Лабораторія в Оук-Ріджі та Nvidia планують працювати з ученими, які хочуть випробувати Titan, щоб побачити, чи можна таким чином модифікувати їхні алгоритми і зробити останні придатними для використання на цій новій машині. Ґупта настроєний упевнено й оптимістично. Навіть до «впертих» симуляцій ДТП, вважає він, незабаром застосують новий підхід. Але це не означає, що можна буде розібратися з кожною проблемою. А тим ученим, яким не вдасться модифікувати свої коди, не виключено, самим виявиться важко скористатися перевагами найшвидших у світі комп’ютерів, чия потужність постійно зростатиме.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

Джерело

Баян або ж Культур-мультур по-українськи

04.12.2012, Юлія Банкова, ТВі

 

Я більше не хочу чути про Наталку Полтавку, відкриття чергового пам’ятника Шевченка чи про віночки в Сибіру

Потягнуло мене заговорити про культуру з Надзвичайним і Повноважним послом України в Латвії. Як тут у вас, питаю, з культур-мультур складається? Та потроху, – розказує його Високоповажність, і з гордістю продовжує – похвалюся вам: нещодавно купили баян і народні костюми діткам.

Пізніше нам показали іншу гордість – ще незавершений плід акції "Вишиваємо рушник українців Латвії" і, навіть, дали кілька хрестиків на ньому вишити.
Жодним чином не хочу нікого образити, вітаю будь-які намагання зберегти традиції у найвіддаленіших точках світу. Але відчуваю себе гостею з майбутнього в забитому українському селі ХІХ століття щоразу, коли зустрічаюся з українською громадою за кордоном. Я більше не хочу дивитися Наталку Полтавку у виконанні творчих колективів українців Америки/Канади/Латвії/ПАР і т.д., я не хочу чути про відкриття чергового пам’ятника Шевченка, ані про шаровари у Польщі, ані про віночки в Сибіру.
Коли я приїжджаю в Європу, я починаю ненавидіти вишиванку і все, що з нею пов"язане. Я почуваюся в районному будинку культури кінця 80-х – початку 90-х (це те, що зафіксувала моя пам’ять, підозрюю, що в 50-х було те ж саме), коли мене запрошують відвідати якісь заходи українців для українців в Європі.
Здається там – за кордоном – ніхто не здогадується, що в Україну теж прийшло ХХІ століття. Наші посли, культурні аташе, міністри культури і їхні заступники не зізнаються (не знають?) про те, що українська культура не завмерла у ХІХ столітті. І, що українські музинканти, художники, фотографи, письменники, театрали самотужки їздять світом, вони зовсім поряд, і їх люблять і поважають, але наші посли, культурні аташе, міністри культури і їхні заступники на таке не ходять, вони купують баяни і носять вишиванки.
Світ знає про вишиванку – треба підтримувати її авторитет.
Уявляю ці марення наших за кордоном – вишиту українською діаспорою всього світу сорочку урочисто одягнуть на пам’ятник Шевченка, встановлений на гроші української діаспори всього світу, а під ноги йому постелять великий рушник, яким можна буде обмотати земну кулю, бо ж "нашого цвіту по всьому світу". І на це прийде подивитися багато людей… стільки ж, скільки приходять подивитися на відкриття/закриття Французької весни в Києві?
Із заздрістю відвідую більшість заходів Фрацузького культурного центру, Польського Інституту, Чеського… О диво! Вони не носять національні костюми, не привозять творчі колективи з народними танцями! Вони влаштовують тут по кілька фестивалів рідного кіно (класики, сучасного), куди вхід для всіх вільний.
Французи привозять шоу, на які йдуть дивитися тисячі українців! Жодна політична сила в нас не здатна на таке. А культура може. Якщо про неї дбати, чи бодай не заважати.
Попри все, наших за кордоном знають, бо вони самозарадні. Але знають їх чомусь не свої. Поляки масово йдуть слухати Запаску в паб у Любліні. В Києві їх послухати прийшли кілька десятків людей. Французи німіють від театру Дах в Парижі. А наш міністр культури про них знає?
Мені важко уявити, щоб музиканти, актори, літератори котроїсь із європейських країн приїхали в Україну без підтримки культурного центру їхньої країни тут. А в наших такої підтримки не може бути, бо в Європі досі немає інституції, яка б комплексно регулярно пропагувала українську культуру (культуру, а не шаровари!), вчила б охочих української мови, сприяла гастролям, концертам, презентаціям.  Немає людей, яким можна подзвонити і запитати про Україну.
Невже так важко відкрити бодай один український культурний центр на всю Європу?  Я знаю відповідь на це питання. Та все ж. 

Джерело

Ядерне роззброєння України

Український флот: чи наступить для нього завтра?

06.12.2012, Володимир Притула , Радіо свобода

Севастополь – Цього року український флот відзначив ювілей – 20-річчя свого відродження. Експерти ж кажуть, що наступної ювілейної дати може просто не бути. За кілька років від ВМС України може залишиться лише кілька кораблів, що здатні виходити із Севастопольської бухти.

Перед українським флотом керівництво держави ставить нові завдання – уже найближчим часом вийти в Середземне море і на Дунай. Про це днями на засіданні Військової ради Військово-морських сил України заявив їхній командувач віце-адмірал Юрій Іл’їн. За його словами, планується, що наступного року фрегат «Гетьман Сагайдачний» із вертольотом і спецпідрозділом на борту в рамках міжнародної операції по боротьбі з морським піратством «Океанський щит» виконуватиме завдання в районі Африканського рогу.

Військовий експерт із севастопольського Центру «Номос» Павло Лакійчук каже, що «Гетьман Сагайдачний» є кораблем океанського класу і здатен виконувати завдання у дальній морській зоні. Але, найважливіше, що українські моряки мають достатньо високий рівень підготовки і досвід бойової служби, отриманий під час міжнародних операцій у Середземному морі, тож експерт не сумнівається, що вони професійно і гідно виконають поставлені завдання у складі багатонаціональної антипіратської коаліції.

Водночас Павло Лакійчук каже, що лише частина сил флоту має високу бойову підготовку. «Кадрова підготовка обмежена вже років 8-10 лише бойовим ядром флоту. Це невелика група кораблів, які включені в Об’єднані сили швидкого реагування», – зазначає експерт.

Але найбільшою проблемою ВМС України, яка загрожує самому їхньому існуванню, є вкрай низьке фінансування, насамперед, програм переоснащення і модернізації флоту. Павло Лакійчук процитував слова нинішнього командувача, віце-адмірала Іл’їна про те, що українські моряки фактично повністю використали потенціал колишнього радянського флоту, що дістався Україні. «За тих умов фінансування, які були і залишаються, через 5-6 років чисельність кораблів ВМС України зменшиться до 5 одиниць. Це навіть не флотилія, а тактична група», – зауважує експерт.

До порятунку флоту долучається громада
Нещодавно мас-медіа повідомили про виведення зі складу ВМС України шести плавзасобів, із яких чотири – бойові кораблі і катери. Експерти кажуть, що цей процес утилізації флоту ближчим часом прискориться. Ситуацію не рятує ремонтна програма, хоча цього року в ній, справді, відбулися зрушення. Щойно прийшли з ремонту три судна забезпечення – морський буксир «Корець», водолазний катер «Токмак» і судно розмагнічування «Балта». Завершується ремонт великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський», ракетного корвета «Придніпров’я» та малого розвідувального корабля «Переяслав». Триває завершальний етап ремонтних робіт на підводному човні «Запоріжжя», який нещодавно вперше за два десятиліття вийшов у море і здійснив занурення у воду.

Втім, цього недостатньо, щоб врятувати українську присутність на морі, каже капітан 1 рангу запасу Мирослав Мамчак. На його думку, уряд мав би скоригувати своє ставлення до потреб армії і флоту. Зокрема, потребує серйозної уваги кораблебудівна програма.

Цього року на заводі «Ленінська кузня» в Києві були закладені два броньованих артилерійських катери «Гюрза-М», а в Миколаєві розпочалося спорудження корпусу важкого корвету «Володимир Великий». Однак, фінансується все це вкрай мало і неритмічно.

«Попри заявлені в бюджеті 433 мільйони на будівництво «Володимира Великого» у 2012 році, насправді було виділено неповних 11 мільйонів. І ті ще всі не поступили на завод. Якщо і далі йтиме таке фінансування, то ця кораблебудівна програма триватиме кількасот років», – зазначає Мирослав Мамчак.

Щоб сприяти будівництву першого українського корвета «Володимир Великий» ветерани ВМС створили «Фонд відродження українського флоту», який за три місяці свого існування зібрав дві сотні тисяч гривень, які, через затримки у фінансуванні підуть на оплату технічної документації фрегату.

Крім кораблів – потрібне житло і мова
Мирослав Мамчак каже, що загалом українські військові моряки відзначають сьогоднішнє свято з високим рівнем морально-психологічної підготовки. По-перше, цього року справді суттєво зросли темпи ремонту техніки, а по-друге, удвічі виросла зарплата військових. Експерт каже, що до повного задоволення соціальних потреб ще далеко, особливо це стосується забезпечення житлом. Цього року, зауважує Мирослав Мамчак, ця програма для моряків була повністю зупинена.

Не додала оптимізму і відверто ворожа, на його думку, заява голови севастопольської міськдержадміністрації Володимира Яцуби про те, що земля для спорудження житла для українських (на відміну від російських) моряків виділятиметься лише після ухвалення закону про статус Севастополя, який уже багато років лежить у Верховній Раді.

А ще моряків турбує, що з українського флоту поволі витискується українська мова й український дух. Все більше виховна патріотична робота серед особового складу ведеться не на українській, а на радянсько-російській історії та традиціях. Мирослав Мамчак вважає, що саме патріотизм моряків дозволив українському флотові вистояти у ці непрості два десятиліття його відродження.

Джерело

ВМС України: життя чи виживання?
Українській армії загрожує перетворення на "купку озброєних людей" 
Швейцарська армія

Деградація української армії

06.12.2012, Валентина Одарченко,  Радіо свобода

Полк, який перший присягнув Україні, відчуває на собі фінансовий гніт

Рівне – Полк, який першим у грудні 91-го присягнув на вірність Україні, нині переживає не найкращі часи. Як і інші військові частини, 55-й окремий лінійний полк зв’язку 13-го армійського корпусу відчуває на собі гніт недофінансування. Командири сподіваються, що про піхоту дбатимуть так само, як про моряків чи десантників, а 13-й Рівненський армійський корпус зіллється із 8-м Новоград-Волинським – і тоді буде на чому їздити і чим стріляти.

Саме в Рівненському полку зв’язку 13-го армійського корпусу свого часу пройшли бойовий вишкіл колишній офіцер Головного розвідувального управління Володимир Різун, він же автор книги «Акваріуму» Віктор Суворов, та нині ув’язнений екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, ним керував генерал-патріот Вілен Мартиросян. Та славну історію треба продовжувати щодня – вправлятися й вдосконалювати уміння.

Поки ж рівненські військові зв’язківці мають для виховання молодих бійців дуже обмежені засоби.

До піхоти не дійшли
Грошове забезпечення військово-морських і повітряних сил, зокрема, десантних військ, таки підняли, а ось до сухопутних військ, які складають основу Збройних сил України, справа не дійшла. А відтак нестачу пально-мастильних матеріалів, речового забезпечення рівненські військові відчувають. Однією з найгостріших є проблема забезпечення житлом, розповідає командир полку полковник Сергій Потапов.

За його словами, позитивного настрою цього року все ж додали військові навчання «Перспектива 2012», що пройшли влітку. І офіцери, й солдати змогли повправлятися.

Щоправда, під час навчань мешканці села Маринин, що поряд із Рівненським полігоном, із незвички мало не подумали, що розпочалась війна – вперше за багато років сільською дорогою проїхала колона важкої військової техніки. Тоді військові 13-го армійського корпусу оригінально зекономили бензин – проїхали бронетранспортерами через село.




Автомат як арсенал
Ветеран 13-го армійського корпусу Борис Бондаренко оцінює ситуацію радикальніше. Він каже, що нині солдатів навчають стріляти з автоматів, а раніше в розпорядженні був увесь арсенал техніки і зброї. «Вони просто виживають», – зауважує колишній керівник інженерних військ 13-го армійського корпусу.

Ветеран розповідає: нині на Рівненському полігоні частіше збирають гриби, ніж проводять навчання. Це заборонено, але люди не бачать особливих перешкод – на полігоні здебільшого тихо. Раніше ж полігон ніколи не простоював.

«Тоді не було жодного дня без якогось завдання. Або стріляли, або водили (авто), або ще щось робили на цьому полігоні – міни ставили, метали і таке інше. Зараз
(я поїхав півмісяця тому)  із шести танкових доріжок працювала одна, і то наполовину заросла. А далі виросла така вільха, що грибів багато, а доріжок уже нема. Приїхав на інженерне містечко – а там беруть пісок для цементного заводу в Олександрії. Продали половину полігону – просто образливо», – констатує Борис Бондаренко.

Місцева влада намагається шефствувати над корпусом і збирається вирішити питання з постачанням до частин місцевих продуктів. А водночас домагається від Міноборони передачі обласним громадам військових складів, котрі не використовуються – скажімо, для перенесення на їхню територію одного з міських ринків. Тим не менше 13-му корпусу не бракує охочих служити за контрактом, а рівненський військкомат є одним із кращих в Україні щодо виконання плану призову.

Джерело

Україна – не Сінгапур

6.12.2012, Сергій Грабовський , Український тиждень

Як треба будувати армію та флот? Сінгапурська армія оснащена за останнім словом техніки, кожен солдат там має iPad 2. Натомість там економлять на генералах-адміралах. А от у Військово-морських силах України адміралів більше, ніж бойових кораблів.

Фотогалерея: Сінгапурська армія - сучасна та ефективна (зображень: 15)

Про Сінгапур дуже любить писати знана московська авторка Юлія Латиніна, вважаючи його зразком економічного дива та соціальної стабільності. І справді: під мудрим керівництвом Партії народної дії та її засновника Лі Куань Ю і його сина, нинішнього прем’єра Республіки Сінгапур, Лі Сянь Луна ця невелика за площею, позбавлена мінеральних ресурсів і питної води країна впевнено розвивається, маючи сьогодні ВВП з розрахунку на душу населення у 14 разів більший, аніж Україна. А душ там, між іншим, понад п’ять мільйонів, тобто це не Монако і не Ліхтенштейн. Щоправда, не зовсім гаразд у Сінгапурі з політичною демократією (хоча там у парламенті й представлені дві опозиційні партії) і за свободою слова (навіть гірше, ніж в Україні), проте фактично відсутні корупція і злочинність…
Але мова не про це. Зрештою, навряд чи сінгапурський досвід боротьби з кримінальними злочинами та побутовими правопорушеннями можна взяти й пересадити на український ґрунт.
Нагадаю, що місцеві закони передбачають публічне побиття палицями з місцевої твердої тростини (яку зарубіжні туристи вважають бамбуком) за цілу низку провин. Так, рік тому громадянин України Сергій Сєрков надто фривольно (простіше кажучи, по-хамськи) поводився зі стюардесою авіакомпанії «Singapore Airlines».
Це закінчилося судом і публічним побиттям палицями (які там звуться «кане») відповідно до статті кримінального кодексу «Образа гідності громадянина Сінгапуру». А за дрібніші провини (скажімо, за кинутий на тротуар недопалок чи фантик) штрафують на великі суми. Ну, а за зумисне вбивство чи оптову торгівлю наркотиками – шибениця.
За останню чверть століття її відвідало приблизно півсотні злочинців – і це попри те, що 40% громадян Сінгапуру – і буддисти, а ще 14% - християни, тобто сповідують в основі своїй гуманні релігії. Та в Україні, повторюю, це не можна переймати: на шибеницю одразу почнуть відправляти політичних опозиціонерів та випадкових людей, на яких списуватимуть злочини «мажорів». а щоби віддухопелити всіх хамів, не вистачить світових запасів тростини, тим більше, що розпочинати доведеться із так званих «правоохоронних органів», чи не так?
А от на що варто було би звернути увагу українським політикам – так це на оснащення і принципи побудови армії цієї невеликої держави.
Враховуючи стратегічне значення Сінгапура, через який проходять морські шляхи з Індійського у Тихий океан, та його економічний потенціал, держави-сусіди – Малайзія та Індонезія – свого часу ласо позирали на місто-державу. І догралися.
Сінгапурці не стали просити ні в кого захисту та гарантій – вони просто ударними темпами збудували таке військо, яке спроможне завдати потужного удару будь-якому потенціальному агресору у своєму регіоні.
Утім, судіть самі.
Оскільки йдеться про острівну державу, то почнемо з флоту.
На озброєнні він має: чотири підводних човни, шість фрегатів, стільки ж корветів, одинадцять патрульних кораблів, чотири мінно-тральні кораблі. Плюс сотня швидкохідних патрульних катерів. Далі йдуть сили безпосереднього забезпечення наступу на ворожу територію: чотири танкодесантних кораблі, 34 великих і 100 малих десантних катерів.
Причому йдеться не про якийсь іржавий мотлох часів Другої світової війни: Сінгапур має, поміж інших, і кораблі, побудовані з використанням технології «стелс». І що цікаво: перший фрегат RSS Formidable був побудований відомою французкою суднобудівною компанією DKNS. А далі будівництво тривало вже в Сінгапурі, на корабельні Беной: фрегати RSS Intrepid, RSS Steadfast, RSS Tenacious, RSS Stalwart і RSS Tenacious збудовані вже сінгапурцями з широким застосуванням технологій «стелс», внаслідок чого кораблі мають низку радіолокаційну, акустичну, електромагнітну і інфрачервону помітність.
Завдяки високому рівні автоматизації корабель довжиною 115 метрів з десятками пускових установок ракет Harpoon та Aster, здатних вражати надводні та повітряні цілі, а також із засобами для пошуку та знищення підводних човнів й 76-мм гарматою, має всього лише 70 осіб екіпажу. І загалі ВМС Сінгапуру, попри значну кількість кораблів, не надто численні – лише три тисячі особового складу.
Тепер про авіацію. На її озброєнні – понад 100 бойових літаків, з них 60 F-16 Fighting Falcon модифікацій С и D (багатоцільовий надзвуковий винищувач четвертого покоління, досі випускається у США) та F-15SG Eagle (поки що 2, замовлено ще 22) – всепогодний тактичний винищувач також четвертого покоління. Є й винищувачі попереднього покоління: 37 F-5 Tiger II.
А ще – 27 реактивних легких розвідників та штурмовиків S-211, перша шістка яких була зібрана в Сінгапурі з італійських комплектуючих, а далі літаки будувалися за ліцензією місцевою фірмою SAMCO. Крім того, на озброєнні – 64 вертольоти, в числі яких добре відомі й випробувані в бойових ситуаціях AН-64D Apache, AS-З32М Super Puma, СН-47SD Chinook Super D, AS-532UL Cougar. А ще сінгапурська авіація має на озброєнні дюжину багатоцільових легких гелікоптерів EC120 В Colibri.
Розробка цього літального апарату велась у 1990-ті спільно консорціумом Eurocopter (Євросоюз), Харбінською авіаційною виробничою корпорацією НAMC (КНР) та фірмою Singapore Technology Aerospatials SA. Як бачимо, конструктори й виробничники міста-держава здатні на рівних займатися створенням перспективних новинок авіації (загалом випущено вже понад півсотні EC120 В Colibri). І, звісно, є у ВПС Сінгапуру (загальна чисельність – 13,5 тисяч особового складу) й півсотні безпілотників, без яких не може обійтися жодна сучасна армія світу.
І, нарешті, про сухопутні війська. Їхня загальна чисельність у мирний час – 50 тисяч особового складу. Їхня основа – три моторизованих дивізії (у кожній дві піхотних і танкова бригади), дивізія швидкого реагування (амфібійна, аеромобільна, піхотна бригади) та окрема механізована бригада. При цьому поняття «піхотна бригада» - евфемізм, бо реально йдеться про повністю механізоване й насичене бронетехнікою з’єднання (загалом у сухопутних військах Сінгапуру понад 3500 одиниць бронетехніки).
Серед цієї техніки – майже дві сотні основних бойових танків (96 німецьких Leopard-2А4, які перебувають у процесі постійної модернізації, інші – істотно перероблені свого часу в Ізраїлі британські «Центуріони»; їх планують замінити на щось більш нове); близько 350 легких французьких танків AMX-13 масою, які також придбані у ізраїльтян після проведеної тими модернізації (у Сінгапурі ці танки також були оновлені, з’явилися лазерний далекомір та тепловізор місцевого виробництва, нові електричні приводи наведення гармати); 1050 бойових машин піхоти і понад 1000 бронетранспортерів, десятки самохідних гармат, пересувних зенітних комплексів різного типу тощо.
При цьому бойові машини піхоти Bionix і Terrex – власні розробки компанії Singapore Technologies Kinetics 2000-х років; вони постійно модифікуються і вдосконалюються, маючи на оснащенні не лише ефективну зброю (кулемети, автоматичні гармати, автоматичні гранатомети тощо), а й чутливі датчики та засоби спостереження (перископи, тепловізори, відеокамери кругового спостереження, акустичні датчики пострілів стрілецької зброї). Броня цих БМП значно потужніша, ніж на їхніх російських чи українських аналогах і забезпечує куди кращий захист екіпажу та десанту.
Уже говорилося про понад 1000 гусеничних бронетранспортерів М113А2 ULTRA виробництва США, більшість з яких модернізована ізраїльською фірмою Rafael, а менша частина – самими сінгапурцями шляхом. І БТР, і БМП Terrex – плаваючі машини. Воно й зрозуміло: через вузьку Джохорську протоку до Малайзії у разі потреби доберуться самі, танки попливуть на танкодесантних кораблях, а БМП Bionix рушать у путь на великих військо-транспортних літаках, яких Сінгапур має два десятки…
А ще у розпорядженні сінгапурських військових є 300 легких плаваючих БТР Cadillac Commando (броньованих розвідувально-дозорних машин, як їх звуть у нас) Півсотні «Кадилаків» у бойовому складі, решта – на консервації. І будьте певні – вони там не іржавіють, бо їх ретельно доглядають.
Крім того, збройні сили міста-держави півсотні самохідних 155-мм гаубиць SSPH Primus власного виробництва та цілу низку інших броньованих машин. До загального числа бронетехніки при цьому не включають 400 неозброєних легкоброньованих всюдиходів Bronco All Terrain Tracked Carrier (згадана вже компанія  Singapore Technologies Kinetics продукує їх не тільки для своєї країни, а і для потреб армій Великої Британії та Таїланду).
При цьому Малайзія, яка колись зазіхала на Сінгапур, сьогодні може лише клацати зубами: вона має на озброєнні своїх сухопутних сил тільки 48 танків PT-91M (польська модифікація відомого радянського Т-72)…
І ще одна промовиста деталь: багатий Сінгапур міг би собі дозволити мати так звану «професійну армію», укомплектовану солдатами-контрактниками. Але уряд держави вважає за краще залишити призовну систему: юнаки у віці 18 років мають піти до війська, щоб повернутися додому вишколеними вояками «через дві зими, через дві весни». Це дає змогу Сінгапуру мати велике число підготовлених резервістів: 300 тисяч у сухопутних військах, 7,5 тисяч – у ВПС, 5 тисяч – у ВМС. А ще існують допоміжні формування: 12 тисяч особового складу у поліції берегової охорони, 84 тисячі – у силах цивільної оборони. Ну, і є ще мільйонний мобілізаційний резерв у разі війни.
А, ледве не забув: упродовж двох останніх років кожен військовослужбовець отримав за наказом командування iPad 2. Коштів на це уряд не пошкодував. Натомість на генералах-адміралах у Сінгапурі економлять: політичне керівництво Збройними силами здійснюють президент та міністр оборони (цивільна особа), а безпосереднє – головнокомандувач ЗС, який має звання генерал-лейтенанта; командувачі сухопутних, морських і повітряних сил мають звання генерал-майорів (а от у Військово-морських силах України адміралів більше, ніж бойових кораблів…).
Який же висновок можна зробити з усього цього? Не буду нічого нав’язувати читачеві, наведу тільки свіженьке інформаційне повідомлення. Виявляється, у складі Повітряних сил Збройних Сил України вперше за багато років з’явилася повністю укомплектована бойова ескадрилья. Про це гордо заявив міністр оборони Дмитро Саламатін. З нагоди 21-ї річниці Збройних Сил України на аеродромі «Кульбакіно» (Миколаївська область) перед міністром пролетіли в бойовому порядку чотири ланки по чотири літаки – 14 літаків Су-25 і два літаки Л-39 299-ї бригади тактичної авіації повітряного командування «Південь».
Саламатін вручив військовим льотчикам формуляри від двох літаків Су-25М1, які пройшли капітальний ремонт і були модернізовані на запорізькому авіаремонтному заводі «МІГ-РЕМОНТ». «Це наша спільна перемога, це ваша праця, це праця заводчан. Ця подія стала можливою завдяки реформі армії, яку впроваджує президент Віктор Янукович», - заявив міністр оборони. Нагадаю, що одним із засадничих моментів цієї реформи має стати скорочення ЗСУ до 2017 року чи то до 70 тисяч, чи то до 100 тисяч особового складу, тобто фактично до числа армії Сінгапуру – ясна річ, без відповідного сучасного озброєння, без ліквідації безбожно роздутого генеральсько-адміральського корпусу і без надання кожному солдатові в особисте користування iPad 2.
Що ж, Віктор Федорович послідовний у своїх реформах: під час Помаранчевої революції він одним із останніх своїх прем’єрських розпоряджень устиг відправити на металобрухт 30 бойових та допоміжних кораблів, серед яких були фрегат «Севастополь», корвет «Ізяслав» і ракетний катер «Умань». Не надто дорогий ремонт плюс модернізація – і вони б іще ходили Чорним морем два десятки років. Але… Україна – не Сінгапур.

Джерело

Психологія ранньої юності

М.М. Заброцький, професор

Житомирський інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 Психологiчнi особливостi юнацтва

План:

1. Загальна характеристика ранньої юності.

2. Взаємостосунки з дорослими та однолітками.

3. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток.

4. Формування особистостi в перiод ранньої юностi.

 

1. Загальна характеристика ранньої юності.

Рання юність (від 14-15 до 18 рокiв) - це перiод завершення фiзичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соцiалiзацiї особистості.

Фізичний розвиток старшокласників характеризується подальшими анатомічними та фізіологічними змінами, тісно пов’ язаними між собою. Темпи збільшення зросту та ваги сповільнюються, причому юнаки надолужують недавнє відставання від дівчат. Повного зросту дівчата досягають в середньому між 16 і 17 роками (відхилення в ту чи іншу сторону до 13 місяців), а юнаки - між 17 і 18 роками (відхилення - до 10 місяців).

В основному завершується окостеніння скелету, вдосконалюється м’ язова система, паралельно з цим збільшується і м’язова сила. Інтенсивно розвивається сердцево-сосудиста система, нервова регуляція її діяльності. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку.

Статеве дозрівання для більшості юнаків і дівчат цього віку вже завершено.

Соціальна ситуація розвитку. Основна соціальна задача на цьому етапi - вибір професії, соціальне та особистiсне самовизначення.

До моменту закінчення школи юнаки та дівчата мають бути психологічно готовими до дорослого життя. Мова йде про сформованість властивостей, здібностей та потреб, які б дозволили молодій людині повною мірою реалізувати себе в праці, в громадському житті, в майбутній сім’ ї.

Передусім це розвиток потреби в спілкуванні та освоєння способів його здійснення, формування теоретичного мислення і вміння орієнтуватись у різних його формах (науковому, художньому, етичному, правовому тощо), що знаходить своє вираження в наявних основах наукового та громадянського світогляду, розвиток рефлексії, яка забезпечує усвідомлене і критичне ставлення до себе, становлення готовності до трудової діяльності (В.В. Давидов).

Якщо ці якості сформовані, то молода людина має необхідну психологічну базу для самовизначення - центрального новоутворення раннього юнацького віку. При всій складності цього явища, основним в ньому є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе як члена суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе, свої можливості, своє місце і призначення у житті (Л.І. Божович, Л. С. Славіна). Провідною на цьому етапі стає учбово-професійна діяльність.

Відмітимо, що перехідний, маргінальний характер соціального положення i статусу ранньої юностi визначає i характерні психiчнi особливостi юнацтва. Ще актуальними залишаються успадкованi вiд пiдлiткового вiку проблеми - захист свого права на автономію вiд старших, власне вiкова специфіка та iн. З другого боку, самовизначення потребує не стільки автономії від свiту дорослих, скільки визначення в ньому свого місця, орієнтації в ньому (І.С. Кон). Останнє вимагає диференціації розумових здібностей та інтересів, розвитку інтегральних механізмів самосвідомості, вироблення світогляду, життєвої позиції тощо.

Самовизначення на цьому етапi ще не є завершеним, остаточним, оскiльки воно не пройшло перевiрки життям. Тому до юності відносять i вікову групу вiд 18 до 23 - 25 рокiв, яку умовно називають “початком дорослостi” (I.С. Кон). На цьому етапі людина вже є повнiстю дорослою як у бiологiчному, так i в соцiальному планi. Вона передусім суб’єкт трудової діяльності (освіта, яка часто ще продовжується, на цьому етапі вже не загальна, а професійна, i її можна розглядати як особливий рiзновид працi). Соцiально-психологiчнi властивості тут детермінуються не стільки віком, скільки соцiально-професiйним становищем людини.
 

2. Взаємостосунки з дорослими та однолітками.

Старшокласник і дорослі. Одна з центральних проблем підліткового віку - перебудова взаємостосунків з дорослими та зміна значущих осіб - зберігає своє значення і в період ранньої юності.

Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та опікування зі сторони батьків і вчителів, а також від встановлених ними норм і порядків. У цьому процесі прийнято розрізняти домагання автономії в сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані, уподобання) та нормативної автономії (потреба і право на власні норми і цінності) (І.С. Кон).

Першою, і порівняно легко, досягається незалежність поведінки, зрозуміло, в певних рамках, передусім у сфері дозвілля. Юнаки та дівчата все більше проводять його поза домівкою і школою, віддаючи перевагу одноліткам як партнерам по спільному дозвіллю.

Емоційна автономність досягається з більшими труднощами, і цей процес дуже суперечливий. Якщо підлітковий період породжує передусім проблеми, пов’ язані з дисципліною, то рання юність дає найбільше емоційних конфліктів, особливо у взаєминах з батьками.

Для того, щоб стати дорослою, молода людина має розірвати емоційну залежність від батьків, включити свої стосунки з ними в нову, більш складну систему емоційних уподобань і симпатій, центром якої вже будуть не батьки, а вона сама.

Батьки, як правило, хворобливо реагують на таке охолодження зі сторони своїх дітей, скаржаться на їх черствість та байдужість. Проте це тимчасове явище, емоційний контакт з батьками відновлюється після завершення кризового періоду на новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність і безцеремонність старших не закривають для них внутрішній світ молодої людини надовго, а то й назавжди.

Ревниво захищається юнаками та дівчатами своє право на власні переконання, моральні установки та цінності. З цією метою нерідко займаються нарочито максималістські позиції, висловлюються крайні точки зору з того чи іншого питання. Однак за цією зовнішньою стороною можна прослідкувати велику залежність в серйозних проблемах (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) від дорослих, особливо від батьків. Інша справа, коли мова йде про моду, смаки, способи проведення дозвілля та ін.

Товариство однолітків. В період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. В його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб - у відособленні та в належності до певної групи, входженні до неї. Якщо перша реалізується передусім через прагнення до емансипації від дорослих, то друга - у взаєминах з однолітками.

Відчуття самітності, переживання власної непотрібності, зумовлені віковими суперечностями становлення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнення до об’ єднання і спілкування з однолітками, у товаристві яких вони надіються знайти так гостро потрібні емоційну теплоту, розуміння, визнання власної значимості тощо.

Характерним для таких компаній є дуже високий рівень конформізму. Захист своєї незалежності від старших у цьому віці поєднується з вкрай некритичним ставленням до уявлень і цінностей власної групи та її лідерів. Індивідуальність утверджують через однаковість (в рамках своєї групи), у спільному протистоянні комусь іншому.

Надзвичайно серйозною є потреба не просто входити до групи, а бути прийнятим однолітками, відчувати свою необхідність для групи, мати в ній певний авторитет. Низький статус в групі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Стрімко зростає число груп і компаній, до яких входить старшокласник, зокрема, число референтних груп, тобто тих, на які він орієнтується, з якими співвідносить свої самооцінки і ціннісні орієнтації.

Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції: розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація (І.С. Кон, В.О. Лосенков). Перша проявляється, приміром, у збільшенні часу на спілкування з ровесниками (3 - 4 години в будні, 7 - 9 годин у вихідні та святкові дні), невпинному зростанні географії та соціального простору такого спілкування, постійному пошуку та готовності до міжособових контактів.

Стосовно індивідуалізації стосунків, то насамперед вкажемо на чітке розмежування характеру взаємин з різними людьми, високу вибірковість і максималістську вимогливість до друзів.

Потреба самовиразитись, розкрити свої переживання домінує над інтересом до почуттів та переживань іншого, що зумовлює егоцентричність юнацького спілкування, послуговує причиною напруженості взаємин та невдоволення ними.

Різко посилюється потреба в індивідуальній інтимній дружбі.

Помітно активізуються міжстатеві взаємини: розширюється сфера дружніх стосунків, розвивається настійна потреба в коханні, появляються серйозні захоплення, багато хто розпочинає статеве життя.

Юнацькі мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близькості, розумінні. Як правило, вони не співпадають (особливо в юнаків) з чуттєвістю, зумовленою статевим дозріванням.
 

3. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток.

В ранньому юнацькому віці закріплюються i вдосконалюються психiчнi властивостi, набутi ранiше. Водночас вiдбуваються подальшi якiснi змiни всiх сторiн психiчної дiяльностi, якi i є основою становлення особистості на цьому етапi розвитку.

Сприймання. Подальший розвиток сприймання в перiод ранньої юностi виявляється передусiм у довільних його формах, в перцептивних дiях, актах планомiрного спостереження за певними об’єктами, які спрямовуються пізнавальними i практичними цiлями. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та iнтелектуальним потенцiалом.

Увага. Розвиток уваги в цьому віці дуже суперечливий. Так, зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та переключати з одного об’єкту на iнший; при цьому зростає і вибірковість уваги та її залежнiсть вiд спрямованостi iнтересiв, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постiйну розсiянiсть уваги (П.Я. Гальперiн).

Відмітимо заразом, що названі особливості уваги (невміння зосереджуватись, переключатись та вiдволiкатись вiд тих чи iнших стимулiв i подразників), - одна з основних причин низької успiшностi та цiлої низки різноманітних емоційних проблем цього вiку, включаючи пияцтво, наркоманію i гедонізм (Д. Хемiлтон).

У ряді досліджень показано, що розвиток довiльностi уваги, її стiйкостi та зосередженостi в юнацькому вiцi передусім пов’язаний з формуванням логічного мислення, освоєнням узагальнених способiв мислення (I.В. Страхов, Є.О. Мiлерян).

Вдосконалюється спроможність переключати увагу в зв’язку з переходами вiд одних навчальних i практичних завдань до iнших, а також через необхідність підпорядковувати близькі цілі більш віддаленим. Розвивається також здатнiсть розподiляти увагу, що робить можливим одночасове виконання рiзних дiй.

В учбовiй i практичнiй діяльності зростає роль пiслядовiльної уваги (довiльна увага, яка пiдтримується без вольових зусиль, майже як мимовільна). Передусім це має мiсце за умов, коли дiяльнiсть мотивується спецiальними інтересами. Відповідно i тривалість пiслядовiльної уваги зумовлена стiйкiстю останніх.

Пам’ять. Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає в подальшому зростаннi та змiцненнi її довiльностi. Зокрема, довiльне запам’ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне, намічається спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними iнтересами. Вдосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свiдомого використання рацiональних прийомiв. Помітно зростає продуктивність пам’ятi на абстрактний матеріал.

Логічне запам’ятовування протікає успішніше при дотриманні ряду умов: видiлення найважливiшого i найсуттєвiшого в матерiалi; усвiдомлення мети запам’ятовування; осмислення значення i логiчного смислу матерiалу; критичної оцiнки його змiсту; роздiлення матеріалу на структурні одиниці з виділенням у кожній опорних пунктів; змістовного групування матерiалу (А.О. Смирнов).

Вiд органiзацiї мислительної дiяльностi залежить також продуктивність мимовільної пам’ятi, причому її роль не зменшується, а виникають специфiчнi умови, за яких вона успiшно реалiзується. Мимовiльно запам’ятовується передусім те, що пов’язано з iнтересами, потребами i планами на майбутнє, що викликає сильний емоцiйний вiдгук) (П.I. Зiнченко).

Мислення. В інтенсивному iнтелектуальному дозрiваннi, характерному для ранньої юності, провідна роль належить розвитку мислення. Зумовлено це насамперед тим, що навчальна робота в старших класах створює сприятливi умови для переходу до більш високих рівнів абстрагуючого та узагальнюючого мислення.

Наукові поняття стають не тiльки предметом вивчення, а й iнструментом пiзнання об’єктивної дiйсностi в її закономiрних зв’язках i відношеннях.

Мислення стає більш системним. Знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнитивну модель свiту, що слугує основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обгрунтуваннi пояснень явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків явищ з якогось загального закону або пiдведення його пiд певну закономiрнiсть тощо.

Характерною особливiстю пiзнавальних функцiй та iнтелекту в перiод ранньої юностi стає поява вираженої схильності до теоретизування, творення абстрактних теорій, захопленість філософськими роздумуваннями (М.С. Лейтес, Ж. Пiаже).

Змінюється співвідношення між можливим i дiйсним на користь сфери можливого, що зумовлює iнтелектуальне експериментаторство, своєрiдну гру в поняття та формули. Абстрактна можливiсть стає більш цікавою i важливішою за дiйсність, оскільки вона не знає ніяких обмежень, крім суто логічних. Можна говорити не лише про розвиток нової iнтелектуальної якостi, а й про формування вiдповiдної потреби.

Відмітимо заразом, що така схильнiсть до абстрактних розмірковувань на свiтоглядно-фiлософську тематику притаманна бiльшою мiрою юнакам. Пiзнавальнi iнтереси дiвчат менш вираженi i гірше диференційовані. Дівчата краще розв’язують практичнi задачі, художньо-гуманiтарнi інтереси у них, як правило, домінують над природничими.

Широта інтелектуальних інтересів часто поєднується з вiдсутнiстю системи та методу. Характерною є схильнiсть перебiльшувати рiвень своїх знань i особливо розумових можливостей.

Пiдкреслимо, що iнтелектуальний розвиток у перiод ранньої юностi полягає не стiльки в накопиченнi нових вмiнь та перетвореннях окремих властивостей iнтелекту, скiльки в формуваннi iндивiдуального стилю розумової діяльності, тобто стійкої сукупності індивідуальних варіацій у способах сприймання, запам’ятовування i мислення, за якими стоять рiзнi шляхи набування, накопичення, переробки та використання інформації.

Важливо, що стиль мислення в цьому віці залежить також вiд типу нервової системи (Н. Малкова), при цьому однi її особливостi можуть компенсовуватись іншими.

Мовлення. В єдності з розвитком абстрагуючого й узагальненого мислення відбувається i перехiд до вищих рiвнiв мовлення. Мовлення ускладнюється за змiстом та структурою, розширюється активний i пасивний словник, удосконалюються мовнi засоби усного i писемного висловлення думок, формується вмiння точно виражати думки абстрактного характеру, користуватись усним мовленням як засобом спiлкування тощо.

Певнi змiни спостерiгаються в динаміці та структурі внутрішнього мовлення. Здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрiшнього мовлення, останнє стає формою iснування мислительних дiй.

Уява. Якщо для дітей єдиною усвідомлюваною реальністю є зовнішній світ, куди вони проектують i свою фантазiю, то рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрiшнього свiту, розвитком здатності заглиблюватися в себе, в свiт своїх переживань i психічних станів.

Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними i дієвими.

Порівняно з підлітковим віком більш критичним стає ставлення до витворів своєї уяви, посилюється самоконтроль за її роботою.

Досконалiшою стає репродуктивна уява, водночас розвивається творча уява, що знаходить своє вiдображення в рiзноманiтних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної та iн.).
 

3. Формування особистості в період ранньої юності.

Емоційно-вольова сфера. У порівнянні з підлітками зростає рівень свідомого самоконтролю, хоч саме в цьому вiцi бiльше всього скаржаться на слабкість волі, залежнiсть вiд зовнiшнiх впливiв i такi характерологічні риси як капризність, ненадійність, схильність легко i безпричинно ображатися тощо.

Залежність емоційних реакцій підлітків від гормональних та фiзiологiчних процесiв певною мiрою зберiгається i в перiод ранньої юностi, однак вона вже не визначає всіх особливостей емоційної сфери. Останні залежать також вiд соціальних факторів i умов виховання, причому iндивiдуально-типологiчнi вiдмiнностi часто суттєвiшi за вiковi.

Всі основні структури темпераменту i його залежності вiд властивостей нервової системи задаються ще в пiдлiтковому вiцi. Рання юнiсть вiдзначається посиленням iнтегральних зв’язкiв мiж його елементами, внаслiдок чого полегшується управлiння з боку людини власними реакціями (В.С. Мерлiн). Так, юнаки та дівчата, незалежно вiд типу нервової системи, значно стриманіші i бiльш врiвноваженi у порiвняннi з пiдлiтками (О.В. Кучменко).

Однак саме в цьому вiцi особливо гостро проявляються окремi властивостi характеру, iнколи доходячи до рiвня акцентуацiй; останні, не будучи самі по собі патологіями, збільшують ймовірність психічних травм та розвитку вiдхилювальних форм поведінки. Приміром, загострення такої типологічної для юнацтва риси як гiпертимнiсть (підвищена активність та надмірна збудженість) нерідко спричинює нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильнiсть до непродуманих, авантюрних вчинкiв, а типологічно зумовлена замкнутість може перерости у хворобливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцінності тощо. Взагалі вік вiд 14 до 18 рокiв є критичним перiодом для психопатій (О.Є. Личко).

В цілому ж можна сказати, що емоційні труднощі та негаразди не є типологiчними для юнацького віку. Імовірніше, що тут має мiсце виявлення деякої загальної закономірності, а саме: підвищення рівня організації i саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають i можливостi психологічного захисту (I.С. Кон).

Загальне емоційне самопочуття стає рiвнішим. Афектнi вибухи, характерні для підлітків через їх постійну збудженiсть, зустрічаються рідше. Емоційне життя стає багатшим за змістом i диференцiйованiшим за відтінками почуттів. Iнтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживань (емпатичнiсть), емоційна чутливість.

Розвиток самосвідомості. В період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Якщо для пiдлiткового вiку характерним є бурхливий розвиток самосвiдомостi, то тепер мова вже йде про формування нової якостi особистостi, усвiдомлення себе як неповторимої особистостi, з власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами i оцiнками.

Високий рiвень розвитку самосвiдомостi породжує iнтерес до власної особистостi, до форм її організації та саморегулювання.

Основний психологічний здобуток юностi - відкриття для себе власного внутрішнього світу. Зовнішній, фізичний світ тепер лише одна з можливостей суб’єктивного досвіду, центром якого є власна особистість, власне “Я”.

Процес вiдкриття власного “Я” складний i внутрiшньо суперечливий. Несподівано виявляється, що “внутрішнє” “Я” не спiвпадає з “зовнiшньою” поведінкою, в силу чого актуальною стає проблема самоконтролю. Невизначеність, недостатня диференційованість, розмитість “Я” в цьому віці зумовлюють почуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, яку слід чимось наповнити, що, в свою чергу, породжує посилення потреби у спiлкуваннi та одночасове зростання вибірковості останнього, посилення потреби в обособленнi від інших.

Уявлення про себе співвідноситься передусім з певним груповим образом “Ми” (образ типового представника свого вiку i статi), але нiколи з ним повнiстю не спiвпадає. Образ власного “Я”, як правило, бiльш диференційований i включає в себе iншi нормативнi якостi у порiвняннi з образом “Ми”.

Так, юнаки вважають себе менш сміливими, менш комунікабельними та життєрадісними, ніж однолітки, зате добрішими i з краще розвинутою здатністю зрозуміти іншу людину. Дівчата ж приписують собі меншу комунікабельність, зате більшу щирість, справедливість та вірність (I.С. Кон, В.О. Лосенков). Аналогічна тенденція виявлена, скажімо, i в молодих французiв (Б. Заззо).

Надзвичайно важливий процес у розвитку юнацької самосвідомості - це формування особистісної iдентичностi, почуття iндивiдуальної самототожності та цілісності. Найбільш глибоко i детально ця проблема розглядається в роботах Е. Ерiксона.

Юність, по Ерiксону, - це передусiм криза iдентичностi, яка полягає у послiдовностi соціальних та iндивiдуально-особистiсних виборів, ідентифікацій та самовизначень. Успiшно справившись з вирішенням відповідних задач, юнак переходить від пошуку себе до практичної самореалізації.

Нерозв’ язаність цих задач зумовлює формування у молодих людей неадекватної ідентичності. Розвиток останньої може йти по таких основних напрямках: вiдмова вiд психологічної інтимності, уникнення тісних міжособових стосунків з іншими; розмивання почуття часу, неспроможнiсть будувати життєві плани, страх ставати дорослим, страх перемiн; розмивання продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізувати свої внутрішні ресурси i зосередитися на якійсь одній, основній діяльності; формування “негативної iдентичностi”, вiдмова вiд самовизначення та вибiр негативних зразкiв для наслiдування.

В iнших дослiдженнях (Дж. Марша) виділено ряд етапів у розвитку iдентичностi, детермiнованих рівнем професійного, релігійного та політичного самовизначення молодих людей: “невизначена, розмита iдентичнiсть” (iндивiд ще не виробив певних чітких переконань, не вибрав професії i не зiштовхнувся з проблемою кризи ідентичності); “передчасна ідентифікація” (індивід вже включився в певну систему взаємостосункiв, але не по власнiй волi, внаслiдок пережитої кризи та випробовувань, а на основі чужих думок, пiд впливом прикладу або авторитету); “мораторій” (iндивiд знаходиться в процесi нормативної кризи самовизначення, вибираючи з чисельних варiантiв той єдиний, який можна вважати власним); “зріла iдентичнiсть” (криза самовизначення завершена, iндивiд від пошуку себе перейшов до практичної самореалiзацiї).

Цiкаво спiвставити досягнутий молодими людьми рівень iдентичностi з притаманними їм комплексами iндивiдуально-особистiсних рис (вiдмiтимо водночас, що iндивiдуальнi вiдмiнностi тут не менш важливі, ніж вікові).

Так, стадія “мораторію” пов’язується, як правило, з високим, а стадiя “передчасностi” - з низьким рiвнем особистiсної тривожностi. Вищi рiвнi iдентичностi корелюють з більш високою самоповагою, а також з складнішими i бiльш диференційованими інтересами, з краще розвинутою рефлексією. “Мораторiй” i “зрілість” характеризуються домінуванням iнтернального, а “невизначенiсть” i “передчаснiсть” - ектернального локусу контролю. “Передчаснiсть” пов’язана з самими високими показниками по шкалi авторитарнiсть i найнижчими - по шкалi самостiйнiсть. Найрозвинутiша моральна свiдомiсть у людей, що досягли стадії “мораторiю” та “зрiлостi” тощо (Дж. Марша).

Iстотнi вiдмiнностi спостерiгаються i в стилi спiлкування та мiжособових стосункiв. Психологiчна iнтимнiсть, глибокі почуття та взаємність стосункiв притаманні передусім стадіям “мораторiю” та “зрiлостi”, в той час як для етапів “невизначеності” та “передчасності” більшою мірою характерні стереотипні контакти. Серед молодих людей з “невизначеною” iдентичнiстю виявлено бiльше всього iзольованих (С. Хаузер, Л. Кале).

Важливим моментом стає формування почуття дорослостi, причому не взагалі, як це мало місце у підлітковому віці, а саме чоловічої i, відповідно, жіночої дорослості. Особливо інтенсивно розвивається сприймання себе як особи певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленнями до представників протилежної статi та вiдповiдними формами поведінки (I.В. Дубровiна).

Самосвідомість та самооцінки юнаків та дівчат серйозно залежать вiд стереотипних уявлень про нормативнi образи чоловiка та жінки, які визначені історично зафіксованою диференціацією статевих ролей.

Центральним новоутворенням ранньої юності, як уже відмічалось, стає самовизначення, не лише особистісне, але й професійне. У 80-і роки при виборі професії старшокласники передусім орієнтувались на престижність професії (її соціальну значимість), вимоги професії до особистості, принципи і норми взаємин, характерні для даного професійного кола. Сьогодні найважливішим фактором став матеріальний.

Самовизначення пов’ язане зі спрямованістю в майбутнє, якісно іншим сприйманням часу, коли сьогодення постійно співвідноситься з майбутнім, оцінюється з позицій майбутнього. Нове усвідомлення часу позитивно впливає на формування особистості при наявності впевненості в собі, в своїх можливостях та силах.

Динаміка юнацької самооцінки в сучасних умовах свідчить про деякі характерні тенденції. Так. у десятикласників самооцінка, як правило, висока, порівняно безконфліктна і стійка. У цьому віці юнаки та дівчата оптимістично оцінюють себе, свої можливості, в силу чого не виявляють надмірної тривожності.

У випускному класі ситуація ускладнюється, оскільки вже потрібно робити реальний вибір свого майбутнього. Частина випускників і тут зберігає оптимістичну самооцінку (вона не дуже висока, але гармонійно поєднує наміри з оцінкою власних можливостей), в інших самооцінка вкрай висока, охоплює всі сторони життя, змішуючи реальність з бажаним, третім (серед них більшість дівчата) притаманна низька, конфліктна самооцінка, невпевненість в собі, гостре переживання добре усвідомлюваної невідповідності своїх прагнень наявним можливостям (І.Ю. Кулагіна).

Взагалі юність - це період стабілізації особистості, вироблення системи стійких поглядів на світ та своє місце в ньому, особистісного та професійного самовизначення.


Перевір свої знання:

В яких соціально-психологічних умовах відбувається формування особистості старшокласника?

Яка діяльність є провідною для старшокласників?

Назвіть основні новоутворення ранньої юності.

В чому полягає специфіка пізнавальних процесів у юнаків та дівчат?

Як протікає становлення емоційно-вольової сфери в період ранньої юності?

В чому виявляються особливості самосвідомості в старшому шкільному віці?

Дайте характеристику особливостей стосунків юнаків і дівчат з однолітками та дорослими.

Література:

Абрамова Г.С. Возрастная психология. М., 1997. - Гл. 17.

Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. Київ, 1976. - Розділ VII.

Возрастная и педагогическая психология / За ред. А.В. Петровского. М., 1979. -Гл. VI.

Кон И.С. Психология ранней юности. М., 1989.

Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет). М., 1997. - Р. II, гл. 7.

Мнацаканян Л.И. Личность и оценочные способности старшеклассников. М., 1991.

Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щербакова. М., 1987. - Тема 7.

Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М., 1981.

Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. М.,1991.

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. М., 1996.

 

Джерело

Список запроданців, що вступили до Партії Рецидивістів

Надвірнянське відділення ВО "СВОБОДА"

  
 
Реклама Партії Рецидивістів
- Доступна і проста:
Якщо не хочеш ситно їсти,
Якщо ти лох й простак,-
То вибирай бандитів в зРаду,
Злодюг й гвалтівників!
Танцюй під "Мурку" до упаду,
- Бійся з сосни вінків!
- А як побачиш Підрахуя,
Смокчи, смокчи, смокчи!
Лягай під Хама і Буржуя,
Й як б'ють,- не скавучи!
 
Атрошенко Владислав Анатолійович
Балога Павло Іванович
Безбах Яків Якович
Бондар Віктор Васильович
Буряк Сергій Васильович
Волков Олександр Михайлович
Герега Олександр Володимирович
Гріневецькій Сергій Рафаїлович
Дерев'янко Юрій Богданович
Домбровський Олександр Георгійович
Дубневич Ярослав Васильович
Єремеєв Ігор Миронович
Жванія Давид Важаєвіч
Жеваго Костянтин Валентинович
Жеребнюк Віктор Миколайович
Зубик Володимир Володимирович
Івахів Степан Петрович
Калетник Оксана Миколаївна
Калетнік Григорій Миколайович
Кіссе Антон Іванович
Кулініч Олег Іванович
Куровський Іван Іванович
Лабазюк Сергій Петрович
Лабунська Анжеліка Вікторівна
Литвин Володимир Михайлович
Марков Ігор Олегович
Мартиняк Сергій Васильович
Мельниченко Володимир Володимирович
Мірімській Лев Юлійовіч
Молоток Ігор Федорович
Мошенській Валерій Захарович
Млістю Федір Федорович
Ничипоренко Валентин Миколайович
Пилипенко Володимир Пилипович
Пономарьов Олександр Сергійович
Рибаков Ігор Олександрович
Рудьковський Микола Миколайович
Струк Володимир Олексійович
Тимошенко Віктор Анатолійович
Чудновській Віталій Олегович
Шаповалов Юрій Анатолійович