Последние друзья России

24.03.2015, Новая газета

В городе-герое Петербурге встретились последние друзья России. Совсем без друзей, в сплошном кольце врагов, пускай и с Крымом, жизнь оказалось все-таки не такой сладкой, как ялтинский лук. Денег мало, кредита нет, и даже уверенность в своем сакральном праве гнуть соседей постепенно уходит. Пробовали дружить с китайцами, но те вдруг злодейски заявили, что уважают территориальную целостность Украины. Куда бедному имперцу податься, где вежливую голову преклонить? Тут волей-неволей вспомнили про европейские ценности, но — особенные. Существуют, знаете ли, в Европе такие специальные люди с особенностями. Протестуют постоянно, выражают свое несогласие с большинством. Называются — неонацисты.
В самом деле, с кем еще нам теперь дружить? Ультраправые против ложных ценностей либеральной демократии, и мы против. Они против буржуазного индивидуализма, и мы тут же. Они сражаются против материализма и обывателей, а главные российские мыслители подбрасывают посильное количество аргументов. Они расисты, ксенофобы и гомофобы, ну и мы немножко в этом направлении работаем. Ни у кого в мире неведомых традиционных ценностей нету, а у нас с ними есть. Ну, может быть, еще у исламистов есть все, что нам нужно, чтобы вместе пойти против Запада. Но исламисты почему-то пока не признают в нас своих, бить статуи не приглашают и обидно называют кафирами. А эти сразу признали в нас своих, поддержали и Крым, и Новороссию, и на выборах все, что нужно наблюдать, наблюдали (помните, «Йоббик»?). Это друзья наши.

И вот 22 марта в отеле Holiday Inn в конференц-зале «Петров-Водкин» проходит Международный русский консервативный форум, где, без преувеличения, собирается весь цвет арийской расы. Есть здесь военно-патриотические греки из «Золотой зари», этакие Квачковы из Эллады, свихнувшиеся на национальном величии. Есть координаторы боевиков-националистов из ЕС, воюющих на Украине на стороне «ДНР». Колоритные нацисты-шведы из распущенного в 2008 году Национал-социалистического фронта. Нацисты со всей Западной Европы и даже один ультраправый депутат Европарламента из Германии. Всего одиннадцать организаций, высшее фашистское общество, аристократия сброда. Ну и принимающая российская сторона под стать. Лица все известные, дородные и традиционные.
Получается загадочная вещь. Семидесятилетие победы в великой войне, Россия, сплошь состоящая из антифашистов, провожающая, как недавно в Екатеринбурге, добровольцев «бить фашистов» и укрытая георгиевской ленточкой, — это с одной стороны. Гостевой домик для неонацистов, международная конференция сынов арийской расы, антисемитов и наших друзей в городе, пережившем блокаду, — с другой.
Российское общество отвлеклось на крики о киевской хунте и упустило тот момент, когда стало участником большой международной неонацистской конференции в зале «Петров-Водкин».
Формальным организатором слета наших последних друзей является «Русский национальный культурный центр — Народный дом». Но по факту с друзьями работает партия «Родина», существующая под протекцией вице-премьера Рогозина. К 2016 году «Родина» может стать одним из главных союзников и спасителей «Единой России» на выборах в Госдуму. Союзником справа.

1. камол:

   24.03.15

   По мнению американского философа Ханны Арендт основным признаком фашизма является создание культа ненависти к внутреннему либо внешнему врагу, создаваемому мощным пропагандистским аппаратом, не гнушающимся ложью для создания нужного эффекта. То что и делается в россии. Ненависть к внешним «врагам» США и Евросоюзу, странам прибалтики,украине,грузии,молдавии,болгарии, туркмении (недавно началось),казахстану и узбекистану (в социальных сетях) и .т.д.
   Ненависть к внутренним врагам: Вешаются баннеры против Собчак и Витторгана,затравили Макаревича,а Немцова просто-напросто убили.
   Так что Хайль Путин!
   
2. камол:

   24.03.15

   Фаши́зм (итал. fascismo от fascio «союз, пучок, связка, объединение») — обобщённое название идеологий и соответствующая им форма правления диктаторского типа, характерными признаками которых являются:
   Традиционализм, («мировоззрение или социально-философское направление, которое выраженную в традиции практическую мудрость ставит выше разума» — это соответствует рассуждениям путина о медведе который тайгу никому не отдаст)
   Национализм ( Радикальный государственный национализм является ключевой составляющей фашизма и нацизма. Многие этнические националисты разделяют идеи национального превосходства и национальной исключительности. Одна из идеологий национализма это когда границы государства не совпадают с культурными или этническими границами и национализм стремится привести одно в соответствие с другим. Это соответствует утверждению путина что русский народ является самым разделенным народом мира и оккупация крыма позволяет эти этнические и государственные границы совместить)
   Антилиберализм ( Так по мнению путина Запад, во главе с США, навязывает народам всего мира либерализм, представляющий собой набор правил, с помощью которых США и Запад обеспечивают себе господство над человечеством в условиях глобализации. По его словам либеральный глобализм является политикой и идеологией доминирования Запада над остальной частью человечества, отметив, что либерализация России, показала, что она бесперспективна и губительна для него)
   Корпоративизм ( режим путина типичное «корпоративное государство» из-за высокой роли «силовиков» в органах власти и бизнесе).
   Элементы популизма (Популизм как форма отношения общества и власти, при которой политическая власть своё отношение к обществу и, соответственно, своё законотворчество аргументирует голосом народа – это высокие рейтинги путина, которым пропаганда обосновывает поддержку народа и ненависть к инакомыслящим).
   Милитаризм (Милитари́зм — государственная идеология, направленная на оправдание политики постоянного наращивания военной мощи государства и одновременно с этим использование военной силы при решении международных конфликтов. Милитаризму свойственна гонка вооружений, рост военных расходов бюджета государства, наращивание военного присутствия с политическими целями за рубежом, военное силовое вмешательство в дела других суверенных государств – все это с большим энтузиазмом осуществляет путин).
   Вождизм ( Россия при Владимире Путине (особенно после формирования системы с доминирующей партией власти и возвращения на третий срок президентства) стала вождистской страной, а Путин стал российским вождём).
   Как видно путин имеет все признаки позволяющие его называть фашистом, а россию фашистской страной.
   

Вред компьютерных игр

Game site

Ученые из Гарварда доказали что популярные компьютерные игры категории Е (для детей старше шести лет) развивают в них склонность к агресии и жестокости.

В этих играх за убийства и насилие дают вознаграждение. Девяносто один процент времени тратится на насилие в играх типа «action», в двадцати семи процентах игр насилие приводит к смерти. Несмотря на то что вознаграждение за убийство и само убийство не настоящие - в сознании игроманов реальная жизнь смешивается с виртуальной. В середине девяностых семдесят процентов американских подростков слишком много времени проводили у игровых приставок и компьютеров, именно поэтому часто подростки открывают огонь из огнестрельного оружия в школах, смешивая виртуальную реальность с действительностью. Параллельно с прививанием жестокости у игроманов происходит деградация умственных способностей. 

Ученые из Японии доказали,что игры на компьютере развивают участки головного мозга, отвечающие за движение и зрение, и замедляют развитие остальных очень важных участков.

Компьютерные игры не дают развиватся лобным долям мозга,отвечающим за память, поведение человека,обучение и эмоции. Из-за плохой развитости лобных долей мозга примитивный человек был агресивным и злобным, неспособным жить в коллективе. При удалении лобных долей мозга из-за болезней человек полностью теряет контроль над собой. Игры на компьютерах приводят к деградации лобных долей мозга. Чем больше ребенок проводит времени за играми,тем больше становится зависимость и изменяется сознание игрока. Переживая за компьютерного героя как за себя в крови выделяется адреналин активизируя участки мозга отвечающии за удовольствия. Адреналин разрушается при движении, а так как игрок сидит без движения, то адреналин застаивается и разрушает нервную систему. В результате этого развивается неврастения и происходят необратимые процесы в работе головного мозга. Чем увлеченней играет игроман,тем менше его организм реагирует на внешние раздражители.

Необходимость человека спать и есть заменяются жаждой убийств виртуальных врагов и монстров, а разум игрока не слышит сигналы организма. В результате всего этого дисфункция сердечно-сосудистой системы, потеря сознания, истощение организма и даже омертвение тканей.Человек начинает медлинно умирать сам этого не осознавая. Самая интересная и увлекательная игра - это ваша жизнь и менять ее на виртуальний мир не стоит.

Джерело

Влияние компьютерных игр на психику человека

Game site

Длительное нахождение за компьютером негативно влияет на многие функции организма: нервную деятельность, эндокринную, имунную и репродуктивную системы, на зрение и костно-мышечный аппарат человека... Это все Вы можете "получить" и без компьютера, просто ведя плохой образ жизни. Компьютер есть еще одним звеном той же цепи: малоподвижный образ жизни, недостаточный отдых, нерегулярное питание.

Все эти недуги отразятся на психическом состоянии Вашего организма. Если слух или зрение ухудшаются посредством монитора, клавиатуры или "мыши", то на психику влияют  интернет и онлайн игры. Это то, от чего нельзя оторватся, то что "затягивает", то без чего многие люди не представляют своей жизни - маниакальная зависимость от компьютерных игр и интернета: игро-мания, интернето-мания.

Мы имеем ввиду многочасовое нахождение за компьютером, люди, которые все время проводят за играми, в форумах, чатах, а не работают в интернете (собирают информацию и т.д.). Людям живущим в интернете нужна социальная поддержка, у них низкая самооценка, закомплексованность, застенчивость, неудовлетворенность, большие трудности в общении. 

Все эти проблемы и комплексы "решает" интернет. В интернете люди могут зайти в чат , представится кем угодно, удовлетворять любые свои желания и ничего не боятся. И люди уходят в безопасную, по их мнению, для них среду, виртуальную жизнь - ни к чему не обязывающую. Но все это не так, они усугубляют черты характера, от которых хотели избавиться и приобретают новые отрецательные: уход от реальной жизни путем изменения психического состояния своего организма, виртуально изменяя свою внешность, свой возраст, пол, характер... Такой образ жизни и образ мысли, постепенно пропитывает все уровни жизни. Человек начинает думать и действовать иначе. Он по-другому решает семейные вопросы, личные, бытовые, партнерские, профессиональные. 

Психологические симптомы группы риска интернет зависимых людей:
-проблемы на работе или учебе ;
-улутшение самочуствия и эйфория за компьютером ;
-увелечение времени проводимого перед компьютером ;
-невозможность самостоятельно остановиться ;
-пренебрежение друзьями и семьей ;
-ощущения раздражения, депрессии, пустоты не за компьютером;
-ложь членам семьи или работодателям о своей деятельности.

Эти все симптомы можна встретить с любой зависимостью (наркотической, алкогольной, игровой и т. д.). Если не предпринимать никаких  действий, то со временем, состояние зависимых  ухудшается, превращаясь в манию. Получая удовольствие от компьютера, они культивируют в себе неряшливость, неуравновешенность, рассеянность, самоизоляцию, потерю всех моральных ценностей, наплевательское отношение к близким, потерю внутренних ориентиров.

Джерело

Роль компьютерных игр в воспитании дошкольников

Game site

Компьютер - это самый лучший инструмент для получения и обработки информации, также служит техническим средством для обучения и играет роль помощника в общем психическом развитии и воспитании дошкольников. 

Психологи доказали что чем раньше дети познакомятся с компьютером, тем меньше между ними и машиной психологический барьер, потому что у детей почти нет страха перед техникой. Так происходит потому что они смотрят на него как на новую привлекательную игрушку. Знакомство с компьютером детей дошкольников начинается с компьютерных игр, которые подбирают с учетом возраста ребенка и учебной направленности.

В процессе игры на компьютере у детей развивается внимание и память. В раннем возрасте у детей преобладает непроизвольное внимание, то есть сознательно не могут запомнить материал. Если материал яркий и значимый,дети непроизвольно обращают на него внимание. Так как компьютер преподносит информацию в интересной для детей форме, что ускоряет запоминание материала и делает его долговременным и осмысленным, то он является не заменимым помошником. 

Занятия дошкольников на компьютере хорошо влияют на развитие интеллекта и на развитие их моторики. При любых играх на компьютере детям нужно учиться нажимать пальцами на клавиши, при этом развивается мелкая мускулатура рук, моторика детей. Врачи говорят, если делать много сложных и мелких движений пальцами , то больше участков мозга задействовано в работе. В коре головного мозга большое представительство имеют и глаза. Чем внимательнее ребенок всматривается в то, над чем работает, тем больше пользы мозгу. Поэтому очень важно формирование моторной координации, а также координации совместной работы моторного и зрительного анализаторов, что хорошо исполняется на занятиях детей на компьютерах. Общение с компьютером порождает у ребенка живой интерес, вначале как игровая деятельность, а потом как учебная. Этот интерес формирует познавательную мотивацию, произвольную память и внимание, именно эти качества помогают обеспечить психологическую готовность детей к обучению в школе. 

С помощью компьютерных игр дети учатся оценивать результаты,преодолевать трудности, контролировать выполнение действий. Ребенок усваивает правила игр, входит в их сюжет, стремиться к достижению хороших результатов. Поэтому компьютер помогает воспитывать у ребенка волевые качества: собранность, самостоятельность, усидчивость, сосредоточенность, а также приобщает детей к помощи героям игр, сопереживанию обогащая тем самым их отношение к окружающему миру.

Компьютерные игры в отечественном дошкольном образовании одна из самых больших проблем. На сегодняшний день на рынке програмного обеспечения представлен широкий выбор программ дошкольного образования. Нужно выбирать для дошкольников программы, которые имеют позитивную нравственную направленность, они не должны иметь насилия, агрессивности, жестокости. Учителя предпочитают программы с элементами необычности, новизны, сюрпризности.
 
Есть много программ, которые специально предназначены для обучения по отдельным предметам: граматике, развитию речи, математике, иностранному и родному языкам и т.д. 

Также существует развлекательное програмное обеспечение, которое не содержит образовательных знаний, но их можно применять в педагогических целях, потому что в них много разных методических приемов. Введение ЭВМ в систему дидактических средств дошкольных учереждений может стать  хорошим фактором обогащения нравственного, интеллектуального, физического и эстетического развития детей.

Внедрение ЭВМ повысит уровень педагогическо-образовательной работы в детских садах.Так как компьютер есть сложнейшим объектом познания, то к организации деятельности ребенка предъявляется высокие требования. Став средством познания, ЭВМ помогает психологическому развитию детей, закреплению сформированых навыков и знаний, развитию фантазии, реализации творческих возможностей, познанию нового, развитию самостоятельности. Большое значение для развития детей имеет его основная деятельность - игра, поэтому компьютеры в дошкольных учереждениях, прежде всего, используются как средство игры, как интересная, сложная, новая онлайн игрушка которой управляют сами дети с помощью которой они решают разные игровые задачи. 

В дошкольных учереждениях компьютерные игры не являются изолироваными от педагогического процесса. Они используются в сочетании с обычными играми и обучением, не заменяя, а дополняя их, при этом обогащают педагогический процес другими возможностями.

Уроки по ознакомлению с природой уточняют, расширяют, систематизируют представление детей о взаимосвязи животных и растений с внешним миром. При формировании отношения детей к природе очень большое место занимает развитие к природе познавательного интереса, а также связанных с ее красотой эстетических чувств.

Уроки по развитию математических знаний направлены на развитие творческих и познавательных способностей детей: умение сравнивать, обобщать, находить и устанавливать закономерности, отношения и связи, предвидеть результат, решать проблемы, предвидеть ход решения задачи. 

Компьютерные игры помогают в наглядной, простой форме, на основе конкретных моделей осознать и усвоить материал, который дали детям на занятиях.

Джерело

Зворотній бік толерантності, або пусти свиню за стіл, а вона і ноги на стіл

В Люберцах вырос африканский квартал

15 Сентября 2011  Вести ФМ

 

увеличить

«Квартира в негритянском квартале». Люди, купившие квартиры в микрорайоне Красная горка подмосковных Люберец, и представить себе не могли — что ждёт их в будущем. 

Часть жилья в новостройках сдаётся в аренду гражданам африканского континента. Шум, драки и криминал царят теперь в новом жилом комплексе. Взрослые не выпускают детей на улицу и по одному в ночное время не ходят. Из подмосковных Люберец вернулась корреспондент радио «Вести ФМ» Ксения Крихели.

Крихели: Жители микрорайона Красная горка на окраине Люберец уже который месяц живут в страхе. Не так давно в новостройки стали заселяться граждане африканского континента.

Квартиры, в отличие от москвичей, они не покупают, а снимают. И сколько здесь негров — сотни, тысячи… не знает никто. Людмила говорит, что местные жители по микрорайону поодиночке теперь не ходят.

— Это просто беда. Их тут так много. Вот в том доме проститутки живут, там тоже два подъезда почти полностью заселены. Раньше негры жили в Кожухове, а когда построили здесь дома перебрались сюда, видимо, здесь жилье дешевле. У меня знакомая риелтор рассказывала, как пробовали их отсюда выселять, они квартиры бог знает во что превратили. Наркотиками торгуют и т.д.

Крихели: Студентка Марина говорит, что драки в микрорайоне теперь стали привычным делом. Негры здесь ведут себя по-хозяйски.

— Очень агрессивные. Всё время драки во дворе устраивают, дерутся между собой, дерутся с нашими, с кавказцами. Раньше было спокойно, а сейчас ужас что творится.

Крихели: Год назад Настя с мужем купили на Красной горке просторное жилье. Но если бы только могли предположить, что их ждёт в будущем.

— Я очень боюсь здесь жить. Здесь всё время наркотики, шум, скандалы. Они собираются на детской площадке — там пьют, орут что-то на своём. У меня дочь в институте — поздно возвращается — так я езжу на машине к маршрутке её встречать. Очень страшно.

Крихели: Анастасия говорит, что жизнь с узбеками и таджиками ни в какое сравнение.

Граждане стран СНГ ангелы на фоне африканского народа, заполонившего подмосковные Люберцы.

— Что вы, таджики и узбеки — тихие, спокойные, никогда не собираются большими компаниями, не шумят. Африканцы же всегда после себя столько мусора оставляют. Очень плохо мы живём здесь.

Крихели: Граждане африканских народов, обосновавшиеся в Подмосковье, держат в страхе не только москвичей- новосёлов, но и местные магазины и салоны.

Хозяйка местного спа-центра говорит, что с недавнего времени с неграми стараются дело не иметь.

— К нам пришла клиентка нарастить ресницы, мы ей объяснили, что у нас один пучок стоит 90 рублей. Она согласилась — мы стали делать — работы вышло на 3 тысячи, а она потом сказала, что у неё нет денег и она по-русски ничего не понимает. Мы теперь их не принимаем, отказываем.

Крихели: Алина продолжает описывать ужасы местной жизни.

— Мне сын рассказывал, что вечером негритянские женщины выходят на улицу и всем прохожим говорят: «секс за три рубля». У них там своя панель даже есть.

Крихели: А еще африканцы очень много пьют — рассказывают продавщицы одного из магазинов.

— Я никогда не знала, что негры так много пьют. Все время приходят и говорят: «Мне русский водка». По-русски говорят плохо. Только пальцем показывают, что им надо. Никогда не стоят в очереди, и не дай бог сделать им замечание — очень злые.

Крихели: Африканские танцы и песни для жителей Красной горки стали уже практически нормой. Только привыкнуть к этому трудно — говорит Эльвира.

— Вон там в тех дворах по ночам танцуют с бубнами, громко шумят. Не спим, бывает до трёх и четырёх ночи. Что они вытворяют, вообразить невозможно. И всё время на своём языке матом ругаются.

Крихели: Сколько на Красной горке живёт негров, чем они занимаются, местные жители толком не знают. Но меньше их не становится, с каждым днём только больше.

Да и соседство с выходцами из африканских стран местные жители воспринимают скорее философски, ласково называют их — афролюберчанами…

Но на всякий случай детей одних на улицу не выпускают. Да и поодиночке вечером стараются не ходить.

— Сейчас еще день и их не видно. А вот вечером что будет. Приезжайте, посмотрите. Но только одной не надо. Очень страшно…

Не жизнь, а африканская беда постигла жителей новых домов в Подмосковных Люберцах.

Джерело

Подробнее: http://news.mail.ru/society/6820278/

Ніхто не думає за країну. Народ пограбований

04.06.2011, Роман Скрипін, "Радіо Свобода"

 «Ніхто не думає за країну. Народ пограбований, країна пограбована» – Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків

 «Ми набралися кредитів закордоном, банки, корпорації наші і держава пізніше вже набрала – всі ми закредитовані. Потім закредитували людей – всі ми у боргах: від звичайної людини, підприємства до бюджету», – заявив у розмові з Радіо Свобода президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

Роман Скрипін: Не треба, напевне, говорити, які питання виникають у людей після подій у Білорусі, після того, як у багатьох відклалися у пам’яті 1998-й, 2008 роки. Багато хто в паніці зараз в Україні, з острахом спостерігає за коливанням гривні відносно долара і відносно євро.

Багато хто говорить, що є загроза стабільності національної валюти, що вона може бути девальвована, як це сталося у Білорусі. Чи є для цього умови?

Багато хто заперечує. Говорять, що короткострокова чи середньострокова перспектива – гривні нічого не загрожує. А якщо вжити правильних заходів, то нічого й не загрожуватиме. І останні слова навіть Прем’єр-міністра і Голови НБУ про те, що гривня лишатиметься стабільною.

Який Ваш прогноз, пане Сугоняко? 

Олександр Сугоняко: Набагато правильніше давати характеристики, ніж прогноз.

Коли в нас в кінці 2008 року був такий шалений обвал і коливання, то звідси ніяк не йшло, що у Білорусі слідом за нами мала би відбутися та подія. Зараз в Білорусі склалися такі економічні передумови, до речі, політичні теж, які привели до девальвації. В першу чергу причина полягає у тому, що вони не добрали просто поступлення від свого експорту валюти, і попит на імпорт залишався, попит на валюту існував на ринку, а оскільки валюта не прийшла по експортних контрактах, вони не змогли реалізувати якісь свої продукти, в тому числі й на російських ринках, то це й привело до обвалу білоруського рубля.

За цим стоять абсолютно конкретні факти, які не могли не закінчитися тим, чим вони закінчилися. Могли б в принципі закінчитися по-іншому, якби Лукашенко зміг позичити кошти чи в Росії, чи в МВФ, чи в ЄС.

– Просять і там, і там.

– Але йому ніхто не дав. Тобто хтось із цих сил хотів, щоб так відбулося. От і все.

– В Україні є загроза девальвації гривні?

– Шукаючи відповідь, потрібно дивитися на політичні аспекти, на макроекономічні і, власне кажучи, на суто банківські, нацбанківські проблеми.

З політикою? Ми тут навряд чи з нею розберемося. Якщо, скажемо, була б команда сьогодні витекти валюті, яка прийшла сьогодні спекулятивним капіталом з України, в один момент, без сумніву, гривня заколивалася б з тієї простої причини, що торгівельний баланс у нас дефіцитний, по товарах більше ніж 3 мільярди дефіцит. Це могло б спричинити до обвалу. Ну, не до обвалу, але до девальвації гривні.

Але треба пам’ятати, що якщо сьогодні я називаю цифру 3 мільярди, то у 2008 році було 14 мільярдів негативне сальдо. Тобто в якісь мірі це було. Пам’ятаємо також, що майже 40 мільярдів на сьогодні валютних резервів. Тобто при такій ситуації, навіть якщо б капітал різко відійшов, то НБУ здатний стабілізувати валюту. Це, якщо говорити, фотографія сьогоднішнього дня. На сьогоднішній день передумов говорити, що завтра у нас можуть бути проблеми на валютному ринку – ні.

Але якщо говорити про перспективу, тенденції, то треба дивитися на наш експорт, як у нас там ситуація, тобто експорт зменшується, збільшується, поступлення валюти в країну збільшується, зменшується, відповідно імпорт ми більше купуємо чи менше купуємо.

Мушу сказати, що тенденції тут погані. Останнім часом у нас імпорт превалює, імпорт зростає швидше, ніж експорт, і торгівельне сальдо негативне збільшується з кожним роком. І ця тенденція є негативна. І, на мій погляд, влада та й НБУ недостатньо приділяють уваги, щоб цього не було.

Ми знову забули, що в 2006-му і в 2007 роках ми відповідно на 11 і 12 мільярдів купили автомобілів…

– Ви маєте на увазі через кредитування?

– Ну, так. Ну, взагалі ці кошти, які пішли з України на покупку автомобілів. В ті роки приблизно менше ніж 10 мільярдів у нас йшло в рік на енергоносії. Уявляєте собі! Можна подумати, що автомобілі – це критичний імпорт для України. Ми могли б цих 20 мільярдів направити на побудову якихось заводів, які могли б випускати…

– Чекайте, це ж приватні кошти людей або кошти, позичені у банків. Але люди позичали, але несли відповідальність. То ж не регулюйте це.

– Але в результаті ця відповідальність-безвідповідальність привела до девальвації гривні в 1,6 разів. І всі ми з вами постраждали, в тому числі ті люди, які брали валютні кредити, отримали додатково по Україні додатковий борг у сумі аж 180 мільярдів гривень через девальвацію! Ось це такі подарунки, які ми отримали через безтолкову політику в галузі експорту-імпорту.

Якщо говорити про тенденції трошки віддалені, то якщо б у нас була більш збалансована позиція по експортно-імпортній політиці, то можна було б дивитися перспективно і в майбутнє. Особливо беручи до уваги гойдалку, яка сьогодні існує – то долар укріплюється, то євро.

Але ми мусимо ще що бачити? Що оця гойдалка, яка відволікає увагу, вони разом всі просідають. Що це означає? Вартість долара в золоті падає, євра падає, а ціни на товари у світі зростають. Це говорить про початок серйозної інфляції світової. І от в цих умовах, якщо б країна Україна стала більшу увагу приділяти власній валюті, справді, щоб вона була у нас монопольна на нашому ринку, щоб у нас не було валютних кредитів, щоб ми дбали про укріплення курсу гривні не до євро, не до долара, а до сала, до хліба, стабілізувати…

– Тобто фактично наповнювати національну валюту товарами, які виробляються тут?

– І тоді ця криза для нас була б не такою актуальною.

– Я скажу так: по цимбалах була б та криза.

Але воно так не є на сьогоднішній день. І багато хто ставить у залежність стабільність національної валюти до заведення інвестицій в Україну. І багато хто говорить, що це навмисне стримується, принаймні стримується урядом, неконтрольоване заведення інвестицій, що обсяги інвестицій, які входять в Україну, надзвичайно малі.

Це правда? Або неправда? І для чого стримувати інвестування?

– Є інвестиції і інвестиції. Якщо говорити про правильний підхід, то правильний підхід – це коли кошти із закордону, обминаючи банки або через банки, але не як кредити, як прямі інвестиції йдуть на творення нових робочих місць, будівництво нових заводів, на яких українці отримують робочі місця, отримують зарплату, виробляють продукт, продають і так далі.

Для прикладу, наші банки залучили станом перед кризою 2008 року 39 мільярдів доларів кредитів із закордону. 39 мільярдів! Чехія – нуль. Але інвестицій Чехія отримала в разів, мабуть, п’ять більше, ніж Україна, прямих інвестицій в економіку на створення робочих місць, на виробництво товарів, які вони й продавали. У нас навпаки.

Ми заборгували, набралися кредитів закордоном, банки, корпорації наші і держава пізніше вже набрала – всі ми закредитовані. Потім закредитували людей – всі ми у боргах: від звичайної людини, підприємства до бюджету. Ясно, що в таких умовах інвестиції йти в країну не будуть.

– Але є й інша думка, що їх просто сюди не пускають, тобто не сприяють заведенню інвестицій в Україну.

– Я не думаю. Хто сюди хоче йти, крім тієї ситуації, про яку я сказав?

Ще існує тут ситуація з бюрократією, з судами, з забезпеченням прав інвестора і кредитора. Ризики страшні! Через те й не йдуть. Вони краще підуть через кредит. Чому? Тому що в кредиті там хоча б у процентних ставках ризики закладені. От і все.

Тобто умови для інвестицій і національного капіталу, і західного, чи будь-якого, чи східного в Україні дуже погані. Це ж відомо. Ми на останніх місцях по умовах для бізнесу. Це відомо усьому світові.

– Але ж влада обіцяє провести необхідні реформи, поліпшити інвестиційний клімат. Ну, це як певна мантра звучить.

Але за жодного уряду, починаючи навіть з 2004 року, якщо говорити про певні свободи, які тоді отримала Україна, потенціал не використаний насправді. Чому так відбувається?

– У нас до цього часу продовжується розподіл або перерозподіл власності. І, схоже, ті люди, які стали власниками, вони краще здатні до привласнення, аніж до того, щоб будувати творчий процес виробництва. Це різні функції і різні структури мізків, мабуть, треба мати, щоб перейти від того, щоб у когось забирати.

– Тобто фактично йде вимивання національного ресурсу.

– Паразитування на тому потенціалі, який був створений раніше.

Я скажу більше того, ситуація в банківській системі – це відображення чи дзеркало ситуації в економіці. Банківська система. Порядку 20-25% було перед кризою кредитів в економіку в реальний сектор, а решта споживання імпорту, торгівля, де теж імпорт, іпотека, де 70% комплектуючих – імпорт і так далі.

Ясно, що сколапсування власної економіки супроводжувалося проблемами банківської системи. Вихід з кризи, яка є, може бути тільки один – це розвиток, творення нової української банківської системи, замкнутих циклів і так далі. Іншого варіанту просто немає.

– А коли буде створено? Ви говорите: інших варіантів немає. І це питання часу, наскільки я розумію. 

– Це питання політики.

– Політики і часу, тому що Ви говорите: іншого варіанту немає.

– Немає.

От чи може уникнути Україна кризи? Може! При чому набагато легше другої хвилі, ніж, скажімо, Німеччина. Чому? Німеччина – це країна, яка має проблеми з перевиробництвом. Її потужності завантажені, вона виробляє, але продати не може. Не продала – робочі не отримали зарплати – політичні бунти і так далі. Це те, що їх може очікувати, якщо вони не реалізують. І поки що до цього часу ми купуємо те, що робиться.

У нас проблема інша. У нас є проблема недовиробницва. А налагодити виробництво набагато простіше в країні, якщо за це взятися, дати робочі місця, залучити справді інвестиції для виробництва. У нас же проблема в тому, що в нас низький рівень споживання. Америка не може збільшити рівень споживання. У них от так от…

– По саму зав’язку.

– …зашкалює. Правда? Захотів – на тобі хату на сьогоднішній день і все, що в тій хаті потрібно. У нас рівень споживання мізерний. Елементарно: молоко, м’ясо і так далі, сорочки, штани – все виробляється Бог зна де.

– Це рівень не споживання, а виживання, я сказав би.

– Якщо розвернеться… Рано чи пізно прийде влада, яка це буде робити.

– Питання в часі. Коли? Я ж Вас про це і запитав. 

– Це вже політичне питання. Це не питання для президента Асоціації українських банків.

– Ви ж громадський і політичний діяч.

– Це Ви мене так обізвали.

– Це не я Вас так обізвав, це Вас так обізвала Wikipedia, якщо бути точним, там так написано. 

– Немає до того ніякого відношення.

– Wikipedia редагують певні люди, тобто конкретні люди, які можуть бути анонімними.

– Так, добре, я є президентом Асоціації українських банків 18 років.

– Ви за цим всім спостерігаєте – Ви знаєте процеси з середини.

Ми знаємо, окрім іншого, те, що 2008 року під час кризи, коли банки опинилися в кризовому стані, чим зайнялася держава? Вона почала рекапіталізовувати банківський сектор.

– Вона почала підтримувати ті банки крупні, з якими вона не знала, що робити.

– Отак!

– Які фактично стали банкрутами.

– А ці банки стали банкрутами через що? Через видачу кредитів, через запозичення коштів, через неповернення кредитів…?

– Через ризикову кредитну політику. Вони навидавали кредитів, які не поверталися. Якщо там не було криміналітету безумовно, якщо вони не видавали підставним фірмам якимось, які просто розкрадали банки. Я не знаю.

– Але є величезна критика того, що ці банки не заслуговували на рекапіталізацію, на підтримку з боку держави, на вкладення коштів. Чому? Тому що ці кошти відразу «вимивалися». Це перетворилося під час кризи 2008-2009 років на чорну діру у більшості випадків. Ці гроші навіть скеровувалися на купівлю і перепродаж доларів. Знов таки ми знаємо такі випадки. Але держава все одно вкладала, вкладала, вкладала гроші у приватні банки, роблячи там, я так розумію, вводячи тимчасову адміністрацію або перепродаючи в інші руки.

Справа не в цьому. А справа в тому, що фактично замість того, щоб дати померти тому, що мало померти, і щоб люди несли відповідальність персональну, держава віддала гроші, тобто витягла з кишені у кожного з нас, приватному бізнесу. І те, що ми спостерігаємо в історії з банком «Надра», з «Укргазбанком» – все дуже дивні історії насправді.

Чому ми мали рекапіталізовувати приватні банки, які потрапили в складну ситуацію, а потім ще й «нагріли руки» на цьому їхні власники? 

– Тут не хотілося б бути в якості прокурорів. Тут треба розібратися.

Є моменти такі, про які Ви говорите, що розікрали, не розікрали по суті банки. Треба іншим, не нам з Вами розбиратися, щоб говорити…

– Ну, рекапіталізують банк. Зараз не будемо називати. Банк виходить на валютну біржу і скуповує долари по одній ціні, а потім продає по іншій. Це називається спекуляція фактично. Ті гроші, які не мали бути скеровані тоді на купівлю-продаж доларів, але такі речі відбувалися. І НБУ на це дивився, заплющивши очі або просто відвернувши голову, можливо. Можливо, в цьому хтось був зацікавлений.

Зрештою, це пов’язують з колишнім Головою НБУ і колишнім Президентом Ющенком, таку політику, що вони в цьому були зацікавлені.

– Банки, про які Ви говорите, потрапили тоді у фінансову скруту, якщо не стали банкрутами. Допомагати їм чи не допомагати – в принципі мала визначати політика, тобто держава, тобто які збитки були б меншими для неї: чи закрити цей банк…

Але банк – це ж завжди кусок економіки, великий банк – великий кусок, банкрутство великого банку – це великий інсульт широкомасштабний, маленький банк – це маленький, але інсульт, тому що підприємства, які там мають кошти, вони теж би втрачали кошти, і люди так само відповідно, крім тієї суми гарантувань.

Тобто це питання, з одного боку, економічне: підійшли, порахували, є ще капітал, що дешевше – закрити чи влити кошти? Я думаю, що їх простіше безумовно було б закрити. Це я так думаю з тих цифр, які в мене є.

– Попри болісний процес для вкладників і так далі.
 
– А вкладникам треба було віддати по 150 тисяч.

– Якщо вони були б.

– Якщо б їх не було, по закону, все рівно треба було б віддавати. Тоді треба було б брати кредит у НБУ і віддавати їм. Але віддавати треба було б. А у кого був мільйон, тоді той не отримав би.

Але Ви праві в тому, що політики брали гроші з бюджету, капіталізували ці банки по суті, давали кошти на те, щоб вони тримали, переводили там із «Укрпромбанку» в «Родовід», із «Родоводу» в «Ощадбанк», водили цих людей, цю козу. Сплачуючи по суті коштами платників податків з бюджету для того, щоб зберегти політичну стабільність і не нести відповідальність за те, що відбувається.

Оскільки довіра до влади дуже низька, а банкрутство банку – це соціально-політична дестабілізація за цим би йшла, то вони вибирали такий шлях, який вони робили через те, що наші вкладними є люди надзвичайно розпорошені, вони не об’єднані. Це мільйони людей, які могли б створити дуже сильну силу і змусити…

– Але ж Україна у цьому не була унікальна. Світовий досвід говорить про те, що це допомагало населенню сконцентруватися і робити правильний вибір, у який банк вкладати гроші, якому банку довіряти заощадження або не довіряти заощадження.

Ми мали таку історію з трастовими компаніями в Україні насправді, коли люди довіряли гроші, нібито, для збагачення, а потім трасти (Ви знаєте, що з ними сталося) були ліквідовані. Цілі історії цих пірамід різних.

Але все, більше немає таких компаній, більше цього не існує, більше людей не надуриш, і люди більше не несуть в такі компанії свої гроші. Те ж саме мало б відбутися і з банками, щоб банківська система, можливо, була б надійніша у такому випадку. 

– Це урок без сумніву для всіх нас.

– Це не стало уроком. Люди дістали гроші, банкіри дістали гроші від держави. І далі відбувається те ж саме. Зараз так само у валюті дають кредити. Чому?

– У нас більше 15 банків все-таки збанкрутувало. Фонд гарантування покрив по вкладах населення в цих банках невеликих. А от крупні банки були підтримані державою.

Я ще раз кажу, що через те, що влада не користується довірою, і вона не могла піти на ті кроки, на які, наприклад, йшов Рузвельт, маючи підтримку. У 1933 році як він виходив з кризи? Він просто закрив банки, подивився на їх економічний стан, залишив ті, які здорові, банкрутів закрив. Тому що кожен день «перебування у житті», так би мовити, банкрута – це збитки для суспільства. Їх треба закривати. Але для того, щоб піти на такі кроки, треба користуватися довірою людей.

– Мало того, відповідальні мали б нести кримінальну відповідальність.
 – Якщо там були кримінальні злочини, то вони мали б нести кримінальну відповідальність

– Фінансові злочини – це теж можуть бути кримінальні злочини.
 – Тут є різні аспекти.

Одна справа – це коли банк розкрадений просто, коли кредити видавалися підставним компаніям, які належали власникам банку, а інша справа, коли в силу певних обставин цей банк збанкрутував. А, може, й якісь форс-мажорні обставини.

– У нас поки що не було форс-мажорних обставин. Окрім того, що гроші виводилися в офшори, наприклад.
 – Ну, були. Різка девальвація гривні і різке зростання вартості обслуговування валютних кредитів привели до того, що багато які позичальники не повертали свої кредити банкам, а це означає, що звузився приток коштів у банк, а разом з тим витік з банку, тобто плата по депозитах зросла, і в банку виникла проблема з відсутністю грошей, ліквідність у них, так би мовити, впала дуже здорово. І це могло привести до банкрутства банку. Від кризи ліквідності до кризи платоспроможності і банкрутства банку.

Тобто такий шлях був. І, слава Богу, НБУ цей відтік перекрив тим, що видав рефінансування. Знову ж таки це був позитивний момент, з одного боку. А як він видавався, і як використовувалися ці кошти, про що Ви говорили, там теж є аспекти, які носять різний характер: і економічний, і не зовсім.

– Чому ж досі банки в той чи в інший спосіб провадять валютне кредитування, хоча це де-юре є річчю, яка не дозволена? Але все рівно це відбувається. Тобто хто тут порушує закон і в який спосіб порушують закон? Як припинити цю практику?
 – Дуже серйозне питання!

Через те, що нам в Україні, тобто банкам, було дозволено в 2003 році, тобто Головою НБУ відповідним розпорядженням, валютне кредитування, то це привело до того, що банки почали позичати закордоном, в першу чергу банки з іноземним капіталом, кредитні ресурси, заводили сюди валюту…

– Тому що там кредитна ставка була менша. Правильно?
 – Без сумніву. Там депозитна ставка була менша. Їм дешевше було, вони заводили сюди. Тут у нас процентні ставки були до 12% по долару і вище. Маржа була шалена неймовірно. Тобто мова йде про те, що в рази більше.

– Якщо спрощено пояснювати. Якщо ви хочете взяти кредит в Німеччині або в якісь іншій країні ЄС, відсоткова ставка річних складає 3-4%, іноді навіть буває й менше насправді. Для того, щоб в Україні взяти кредит у валюті, як це було (це правильно назвали цифри), то це від 10 до 13% була ставка річних.
 
– Різниця маржі, тобто різниця процентів по депозитах і процентів по кредитах в Україні і закордоном складала в разів у 5-10. Скажімо, у Чехії маржа не перевищувала 3%. У нас вона була і 5%, і 6%, і більше. Це загалом по системі. А в цих банках вона була значно більша.

Таким чином створювався такий пилосос, який висмоктував кошти закордоном, заводив сюди валюту, і тут же ця валюта йшла назад через покупку імпорту. А тут сформувалися величезні борги. Але прибуток у банків був дуже великий.

В результаті банки напозичалися. Вони думали, що перекладуть валютні ризики на населення. І вони на нього переклали. Тобто людина, маючи гривневий дохід, отримувала валютний кредит, при чому банки агітували, що бери саме у валюті, бо менша процентна ставка, а потім, коли девальвація відбулася, доходи у гривні залишилися у кращому випадку, а може, стали ще меншими.

– Валюти на ці гривні можна було купити менше. І відповідно повернути – це складно.

– Так. У 1,6 по суті заборгованість зросла.

І таким чином думали банки, що вони перекладуть на населення. Але по суті неповернення кредитів привело до того, що в банків від 20% до 70% кредити стали не працюючі, тобто вони не приносили доходів. Українські банки замість того, щоб отримувати прибуток і так далі, мусили капіталізувати, покривати ті збитки, які ці банки понесли.

Стратегічна помилка була з боку і західних банків, і російських, які працювали на цьому ринку, і наших банків, і нашої влади. Ми почали розкручувати кредитний бум, не розуміючи, до чого він може привести. Особливо в частині, що стосується валютних кредитів і валютних ризиків.

– Це бум споживацький, бум кредитування. Було таке до 2008 року. Хочеш машину? На, ось тобі кредит! Хочеш квартиру? На, ось тобі кредит.

– Це така помилка, яка… Її навіть важко пояснити.

– Українці ніколи не жили заможно. Це мрія людей: і автомобіль, і квартира, тому охоче брали кредити. Тут є психологічне пояснення.

– Але люди були ті, які розуміли.

– Розуміючих мало. Ви самі це теж прекрасно знаєте, що розуміючих ту ситуацію було мало. 

– Ну, у владі мали би бути такі люди. Ми з Вами розуміли про те, що…

– Мали би бути. Давайте згадаємо, хто тоді був Прем’єр-міністром України, хто був Президентом України? Президентом у нас був «геніальний» банкір, як його характеризували, який пишається тим, що він банкір. Але не видно було щось по діяльності. 

– Ми з Вами розуміємо, що якщо ми сьогодні з Вами живемо, пишаємося, живемо краще, аніж заробляємо, настане обов’язково день, коли ми будемо жити значно гірше, ніж заробляємо. І правильно Ви сказали, що уроків ми не винесли. Дійсно, наприклад, на сьогоднішній день у нас…

– На сьогоднішній день знову зростає кредитування.

– От кредити надані юридичним особам за 4 місяці зросли на 4,5%, а кредити, видані в іноземній валюті юридичним особам, – 7,8%.

– Прекрасно! Питання: куди пішли ці гроші? І те, чому у валюті видаються кредити все ж таки?

– Я думаю, що процентні ставки спонукають.

– Із 2009 року валютні кредити фактично під забороною.

– Вони під забороною у відповідності з антикризовим законом, який припинив свою дію 1.01.2011. І зараз це питання невизначене, на жаль.

Але от що я скажу. Коли я доповідав у Чехії про ситуацію з валютними ризиками і тими збитками, які понесли банки і країна від того всього, то голова Національного банку Чехії попросив, щоб я дав наші розрахунки. Він сказав, що були сили, які намагалися підштовхнути Нацбанк в Чехії до кредитів в євро. Вони вистояли – нуль кредитів було видано в євро, всі були у кронах Чехії. Він каже: ми використаємо ваш негативний досвід для того, щоб своїм опонентам довести, що так жити не можна, так кредитувати не можна.

– Ну, чехи і в принципі євро не збираються запроваджувати найближчим часом.

– Так от, нам треба зробити висновок.

Ясно і однозначно ми чули від голови НБУ про те, що до 2016 року й мови не може бути про валютне кредитування. Але я бачу, що воно продовжується. І навіть якщо це експортні...

Ми мусимо зрозуміти, Президент заявив про дедоларизацію. Валютні кредити – це інструмент доларизації країни. Якщо в нас бівалютна система – всі проблеми долара через долар заносяться в Україну, всі проблеми рубля, які були у свій час за СРСР, коли ми виходили, вони всі вдарили по Україні. І так само може повторитися з доларом. Я маю на увазі 1991-1992 роки.

– А чому у 1998 році Україна полетіла у слід за Росією? Теж було девальвовано національну валюту на 76%.

– Ми полетіли тоді, але наш політ був трошки не так глибоко, як Росії, тому що в Росії був зовнішній і внутрішній дефолт. У нас не було дефолту – ми обслуговували свої борги. Хоча девальвація відбулася, Ви праві, майже на 50%.

– 76%.
 – Я просто пам’ятаю, що капітал банківської системи був 2 мільярди доларів. Після кризи ми майже у два рази втратили капітал у 1998 році. Отака от ситуація по валютним кредитам. Це урок.

І дуже правильно, що Ви підняли цю тему. Я не знаю, наскільки це буде складно? Мабуть, що це дуже складно буде почути нашим слухачам, але ми чи не єдина країна, ну небагато таких країн, у яких заборгованість за кредитами більша, аніж грошова маса. Тобто в нас в Україні немає грошей, щоб розрахуватися з усіма кредитами.

– І знову спрощено. Якщо раптом усі позичальники в один день захочуть віддати свої борги, то в них не буде грошей.
 – І їх не буде. Було так, що 40%, сьогодні 20% коштів, яких не вистачає. Це створено за рахунок того, що ми набралися валюти, і ця валюта вийшла через кредити на покупку імпорту, і замість грошей у нас їздять машинки і так далі, залізяки, які гниють, замість того, щоб були заводи, виробляли щось. Тоді ми мали б можливість…

– Питання: що б виробляли? Тому що якщо говорити про українське виробництво, то всі знають, що бюджет наповнюють (я не буду тут оригінальним) металургія і хімія. Ні? Не ці галузі у нас бюджет наповнюють і не ці галузі у нас експортні?
 – Ці галузі експортні. І експорт складає порядку 40% у нас від ВВП. До речі, в цьому плані наша економіка є унікальною. Як Ви думаєте, яка сума експорту у ВВП Японії?

– Я не уявляю.
 – Японські товари: мікрофони, автомобілі, здається, увесь світ заполонили. Менше 15%. У нас 50%! 13% – експорт США. Сама експортноорієнтована країна – це Німеччина – 25%, не більше. У нас – 50%! Достатньо впасти якомусь монотовару …

– Ми ж залежимо від китайських ринків, від виробника китайського.
 
 – Ми від експорту залежимо. Достатньо впасти на один. Ніякої диференціації. Ми страшно ризикована країна!

Якщо ми взялися б з вами за здійснення якоїсь економічної політики, то з чого б ми почали? Ми почали з того, щоб диверсифікувати ці ризики, зробити реструктуризацію нашого експорту, подумати: що робити з металом? Можливо, не первинна переробка металу, а може, тут щось побудувати, щоб виробляти.

– Якісного товарного виробництва в Україні мало насправді.
 – Ну, дерево везуть, колоди везуть на продаж замість того, щоб з цього дерева щось зробити. Метал везуть.

– Для цього достатньо піти в магазин. Я як пересічний українець, мені іноді виникають якісь потреби родинні. Йдеш у магазин – нібито це українське виробництво, вони нібито щось зробили з цього дерева, скажімо, меблі. Ви знайдіть українські якісні меблі! Це надзвичайно важко зробити. Тому що це невідомо, для кого робиться, за дурними цінами. Навіщо це купувати? За такі гроші у тебе виникає питання – ти не купуєш.

І це стосується не лише меблів. Це стосується практично величезного обсягу виробництва. Скажімо, «ЗАЗ-Деу» на сьогоднішній день тепер випускає автомобілі «ЗАЗ- Форца» на базі «Чері». Це китайська база.

Тобто це низькоякісний товар за великим рахунком, хай не ображається компанія ЗАЗ, але це все ж таки китайська платформа, це не японська. І українських розробок там надзвичайно мало. От у нас все виробництво низької якості.
 – Чому?

– Ви мене питаєте?
 – Так.

– Давайте відповідь на питання: чому?
 – А чому, як Ви думаєте? Чому, наприклад, Skoda…

– Тому що реінвестування не відбувається у виробництво, і ми є енергозалежними, тому що у нас енергоємність є величезна.
 – Чеська Skoda…

– Вона належить до концерну Volkswagen.
 – Так, чомусь. Але це підприємство, яке працює у Чехії. Volvo працює у Швеції, хоч там вже китайці власниками, але там люди працюють відповідні.

Ми просто гірші? Ми з вами гірші, ми не здатні випускати? Це Ви хочете сказати? Чи в нас є якісь проблеми в організації життя?

– У нас же винятково зразкові підприємства, які випускають якісну продукцію, але їх дуже мало. Надзвичайно мало.
 – У нас не створене середовище суспільно-економічне, яке сприяло б виробництву якісних українських товарів для українців. Ми навіть ковбаси не здатні випустити нормальної. Це ж ганьба для нас!

А чому? Це через те, що ми такі погані, чи через те, що створили умови наші владоможці, при яких не можна нічого зробити. Тобто тут варіант один: або міняти ситуацію і створювати такі умови, де ми будемо конкурувати і на виробленні ручки і молока, і літаків, або сказати, що ми не здатні мати власну державу, тоді шукати, кому продатися чи взагалі забирайте нас хто-небудь...

– Гуртом.

– … бо ми – каліки.

Я вважаю, що люди наші, які їдуть закордон працювати чи то в інтернет-компаніях, чи в інших, навіть медики, вчені проявляють себе, консультують президентів від Австралії до США, а тут вони нікому не потрібні. А хто хотів взагалі, щоб Україна…

– Ви ж знаєте, у чому відповідь – Ви ж сьогодні про це вже говорили. Відбувається використання ресурсу накопиченого, і ніхто не вкладає у виробництво.

 – Розкрадається все, що є! А ми, українці (у нас немає так званого соціального капіталу), не віримо нікому, не довіряємо, кожен думає сам за себе. Ніхто не думає за країну. В результаті народ пограбований, країна пограбована. Що таке економіка? Це управління ресурсами, які є на нашій території. Хто управляє ресурсами, які є на території України?

– Остання банківська тенденція. Повсюди в Україні з’являються красиві вивіски одного банку, який називається «Сбергбанк Росії». Тобто відбувається певна експансія, я сказав би. Робиться це у найвідоміших місцях у найдемонстративніший спосіб. Це банк не приватного капіталу. Правильно я розумію?

– Державний банк.

– Державний банк Російської Федерації – «Сбергбанк Росії».

З чим це пов’язано? Це фінансова експансія Росії, і, значить, це узалежнює Україну від російського рубля, значить, виникають ризики, як Ви сказали, як було на початку 1990-х? Або це якась інша політика? 

– Західні банки прийшли з простою метою – вони прийшли прокредитувати імпорт і заробити на цьому. Російські банки прийшли з іншою метою. Вона розкладається на дві. Тут вплив на владу, наприклад, політичний вплив, якщо хочете. Так само російський державний банк ВТБ дав кредит уряду на 2 мільярди у минулому році з пролонгацією і так далі.

– Там, де є членом правління або головою правління пан Путін, якщо я не помиляюся. 

– Таким чином, коли ви від мене взяли щось у кредит і повернути не дуже можете, то ви – залежна від мене структура чи людина.

І друге. Коли російські державні банки заходили на ринок, вони купили «випадково» «Промінвестбанк», який контролював чи не контролював рахунки української промисловості, по суті всі в нього були. І таким чином доступ вони отримали до балансів, до ситуації в нашій економіці, промисловості і можливість обирати кращі активи, які є, і їх приватизовувати.

В умовах, коли сьогодні західні банки мають проблеми через набрані валютні ризики, та й не тільки, вони всі мають, в тому числі і російські мають проблеми, але російські банки які за спиною своєю мають, так би мовити, енергетичний комплекс Росії, вони можуть дати сюди коштів стільки, скільки треба для того, щоб реалізовувати не тільки економічні якісь проекти.

Навіть Леонід Данилович Кучма дорікав російським банкам: «Ви скажіть хоч один інвестиційний проект – чого ви сюди прийшли? Ви прийшли сюди для того, щоб просто поскуповувати активи промислові, які найбільш стратегічні або найбільш вигідні?» Це дослівно повторення того, що сказав Кучма. І це дійсно так. Тобто за цим стоїть політика.

І я не знаю ще де яка країна дозволила собі запустити державні банки іншої країни на свою територію. Адже через державні банки реалізовується державна політика. Тобто тут не тільки економіка і не стільки, можливо економіка, а скільки політика.

Біографічна довідка:
 
Олександр Сугоняко народився 24 квітня 1953 року на Чернігівщині. Закінчив Вінницький політехнічний інститут. За фахом – радіоінженер.
 
Працював робітником, майстром, начальником цеху, начальником Житомирського районного вузла зв’язку, викладачем політекономії у Житомирському філіалі Київського політехнічного інституту.
 
Із травня по жовтень 1986 року брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.
 
Олександр Сугоняко – один із засновників Соціал-демократичної партії України, був перший головою партії та членом правління.
 
У 1990 році був ораний народним депутатом Верховної Ради УРСР XII скликання. Працював у постійній Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством.

Олександр Сугоняко займався питанням формування національної грошової системи України. Організував низку міжнародних і національних конференцій та випуск серії книг із проблем впровадження та стабілізації національної валюти та розвитку банківської системи.
 
Із квітня 1993 року є президентом Асоціації українських банків, займається питаннями розвитку банківської системи України, захисту інтересів комерційних банків.
 
Нагороджений почесним званням «Заслужений економіст України». Є автором книжок «Банки: проростання крізь постсоціалізм», «Україна: повернення до себе» та численних публікацій з питань фінансів, економіки, політики.


Джерело

Подвійні стандарти української бидлоеліти - 2 ( корупція в Україні )

Тетяна Чорновіл, УП

І вся країна покриється будинками Азарова?

З початку свого прем'єрства Микола Азаров регулярно піднімає тему відчуження земельних ділянок під будівництво так званого доступного житла.

"Я дав доручення мерам міст надавати майданчики під будівництво безкоштовно, причому, це мають бути не пустирі. Це мають бути підготовлені майданчики. Так, ми зараз підемо на втрати, тому що підготовка майданчика - це комунікації, це мережі, але ми зараз повинні на це піти...", - якось, наприклад, заявив Микола Янович.

Разом з тим немає жодної гарантії, що реформи Азарова не призведуть до того, що під роздачу під будівництво елітних будинків "своїм" людям підуть в першу чергу дорогі землі в центрах міст та на курортах.

При чому за "своїми" далеко ходити не треба. Будівельний бізнес не чужий родині прем'єр-міністра. Його син є членом елітного клубу найкрутіших будівельників, що знаходиться у Москві. До того ж цей бізнес не тільки сина. Опоненти Азарова з парламентської трибуни вже не раз казали про те, що сам Микола Янович створив його з нуля зусиллями загонів податкової поліції, прозваної народом "маскі-шоу".

Історія становлення бізнесу Азарова - яскравий приклад того, як українські політики стають мільйонерами, використовуючи державні посади. І хоча факти грубого зловживання Миколою Азаровим адмінресурсом, про які буде йти мова, трапилися досить давно, однак саме завдяки цій давності схема збагачення нинішнього прем'єр-міністра стала очевидною.

Ще п'ять років тому Азаров міг сказати: "Я не маю до цієї теми жодного відношення", і журналістам бракувало б фактів довести протилежне. Але за роки, що минули, багато таємного стало явним. І нині є докази того, що частина коштів, які вичавлювали податківці під керівництвом Миколи Азарова з українських підприємців, пішла на закупівлю активів, якими нині управляє син прем'єра.

А тепер про все по-порядку.

В кінці 90-тих, скоро після того, як Микола Азаров очолив Державну податкову адміністрацію України, при ДПА виник Всеукраїнський благодійний фонд "Професіонал" з цілою купою дочірніх підприємств. Благою метою діяльності цього фонду було здійснення благодійної діяльності в інтересах працівників та пенсіонерів податкової. Це була офіційна, але не основна його спеціалізація.

Нажаль нині в інтернет-просторі майже не лишилося документів, які стосувалися комерційної діяльності цього фонду, однак автору вдалося знайти наказ голови ДПА Миколи Азарова № 570 від 15 жовтня 1999 року "Про стан роботи по надходженню коштів від реалізації конфіскованого майна". В цьому документі Азаров наказує, що право на реалізацію конфіскованого податківцями майна повинно позачергово надаватися ВБФ "Професіонал".

Кілька наступних років, як свідчать новини, улюбленець Азарова БФ "Професіонал" реалізовував і спирт, і овочі, і авіаційні двигуни, та багато чого іншого.

Крім того, згідно з іншими документальними свідченнями, податківці збирали з бізнесменів безповоротну фінансову допомогу на рахунки фонду, а також "Професіонал" не гребував гуманітарною допомогою.

Існує інформація, що в свій час фонд поповнювався відсотком від кожного штрафу, накладеного податківцями на підприємців, однак автор не знайшов документів, які це підтверджують. Але навіть без цього джерела доходів фонд і так смоктав кошти з податкової, як чимала насосна станція.

Що ж стосується витрат на благодійництво, то про знайшлося це ще менше свідчень, ніж про його комерційну діяльність. Хорошими справами не хваляться? А може не було чим особливо хвалитися?

Бо ті приклади благодійності "Професіоналу", які знайшов автор, лише обурюють.
Наприклад, у 2000-му році Азаров підписав наказ про встановлення стипендій ДПА студентам вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВБФ "Професіонал". На благу мету було виділено аж 6 тисяч гривень. І це в той час, коли обласканий увагою Азарова "Професіонал" мав на рахунках мільйони.

Доказ тому, що у "Професіонала" були великі кошти - масове скуповування цим фондом санаторіїв податкової та іншої нерухомості.

Автор має документи, які підтверджують, що в 2000-2004 роках "Професіонал" купив корпус №1 Навчально-курсового комбінату ДПА в елітному селищі Козин по сусідству з нинішнім маєтком братів Клюєвих, санаторні комплекси в Криму - "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуф", отримав в якості добровільного пожертвування частину санаторію "Сонячне Закарпаття" в Західній Україні, отримав в подарунок два будинки в центрі Києва на Басейній 7-Б та на Великій Житомирській 19-Б, все це загальною вартістю 91, 5 мільйонів гривень.

Санаторій "Сонячна поляна" - колишнє "Сонячне Закарпаття", відчужене "Професіоналом"

Також треба зауважити, що ті об'єкти "Професіоналу", які не були йому даровані, фонд придбав на сумнівних конкурсах приватизації за ціною, заниженою в кільканадцять разів.

"Професіоналу" вдалося провернути такі вигідні купівлі завдяки особливій ласці з боку керівництва ДПА., адже більшість приватизованих об'єктів значилися саме на балансі податкової.

Наприклад, у випадку з приватизацією ММЦ "Гурзуфський" у 2004 році близький до Азарова заступник керівника ДПА Вадим Копилов підписав лист-відмову від бази відпочинку, мовляв податкова не має коштів утримувати здравниці на узбережжі Чорного моря.

Там, де об'єкти нерухомості потрапляли до "Професіоналу", місцеві жителі підозріло часто бачили представників родини Азарових, і за ними закріплялася слава власності Азарова. Однак сам Микола Янович завжди заперечував свою причетність до "Професіоналу".

Проте вже на кінець 2004 року були докази того, що Азаров таки не чужий до "Професіоналу", його коштів і нерухомості.

Перший доказ: Азаров, перебуваючи на керівних посадах спочатку керівника податкової потім першого віце-прем'єр-міністра та міністра фінансів, сприяв діяльності та збагаченню БФ "Професіонал".

Другий: в будинку на Житомирській 19-Б, який "Професіоналу" подарували, коли Азаров очолював податкову, в 2001-2002 році знаходився центральний штаб "Партії Регіонів" і приймальня її голови... Миколи Азарова.

З наступними роками доказів стає більше.

Після помаранчевої революції власники ВБФ "Професіонал" гарячково ліквідували фірму, а все майно благодійного фонду за договорами благодійного пожертвування подарували благодійній організації ВБФ "Гарант".

Це була бутафорна передача: БФ "Гарант" мав тих самих засновників і директорів, що і БФ "Професіонал". Помінявся лише офіс: "Гарант" розмістився в будівлі на Басейній 7-Б, яка також була йому подарована "Професіоналом".
В тому самому офісі в наступні роки розташувалася туристична фірма "Благовіст-тур-Україна", яку заснувала Азарова Людмила Миколаївна - дружина Миколи Яновича. Ця фірма презентувала себе генеральним розпорядником номерів в санаторіях, відчужених "Професіоналом", які перераховані в договорі благодійного пожертвування. Те, що спадкоємець БФ "Професіонал" БФ "Гарант" не чужий родині Азарових, підтверджує і той факт, що нинішній міністр фінансів Федір Ярошенко(сусід Азарова в колишньому будинку відпочинку Кабінету міністрів в Конча-заспі) у 2008 році був керівником групи радників цього фонду.

А тепер про сучасний стан страв

Найцікавіша інформація виплила, коли автор дослідив, що відбувається з колишніми об'єктами податкової, а потім БФ "Професіонал", а потім БФ "Гарант" нині.
Як виявилося, на території колишнього санаторного комплексу "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуфський" будується сучасний супер-готель "Пушкін-плаза". Нині вже виритий котлован та зводиться фундамент. Управляє цим проектом ВАТ "Група розвиток".
На вулиці Ленінградській в Гурзуфі, де раніше знаходився величезний басейн санаторного комплексу "Пушкіно", приватизованого "Професіоналом", заплановано будівництво "SPA & Wellness Центр". Управляє проектом теж ВАТ "Група розвиток". Офіс ВАТ "Група Розвиток" має в тому самому офісному центрі на Басейній 7-Б, що був подарований "Професіоналу". А телефон у неї спільний з телефоном туристичної фірми, яку заснувала дружина Азарова.
Але найцікавішу для нашого журналістського розслідування інформацію автор знайшов на російському сайті елітного клубу девелоперів "Білдінг". Члени цього клубу - найжирніші забудовники Російської Федерації, і серед них фігурує один українець - "голова ради директорів "Групи "Розвиток" - Олексій Азаров". Саме так звати сина Миколи Яновича.
На сайті розміщені кілька фото Азарова-молодшого у всій своїй красі.
В цих фото автор упізнав чорноволосого чоловіка, якого бачив біля офісного центру на Басейній 7-Б, коли оглядав будівлю. Син Азарова, тоді у супроводі численної охорони, вийшов з дверей цього офісного центру і сів в шикарний чорний мерс з крутим номерним знаком з чотирма сімками.

Цікаво, що коли автор спробував дізнатися, на кого зареєстрований   автомобіль, то з'ясував, що такий номер не існує. Отже син Азарова їздить на автомобілі-невидимці. Йому не випишеш штраф, не притягнеш до відповідальності, якщо, не дай Бог, трапиться дорожньо-транспортна пригода з серйозними наслідками.

Авто це зовсім новеньке. Адже поки воно чекало сина Азарова на ганочку перед будинком БФ "Гаранту", водій захоплено демонстрував цяцю кільком співробітницям з офісу. Дівчата охали та ахали...

Тепер підведемо підсумки. Ті кошти, які "податковий рекетир" - БФ "Професіонал" зібрав у свій час з платників податків, нині стали активами у бізнесі Азарова-молодшого. Однак це зовсім не значить, що це бізнес тільки сина прем'єра.

В першу чергу це бізнес Азарова-батька, адже саме він, використовуючи посаду керівника ДПА, створив справу, яку тепер розвиває його син.

І, здається, зайве уточнювати, що від такої організації бізнесу пахне корупцією.
Треба також зауважити, що перераховані вище об'єкти будівництва - це далеко не повний сучасний бізнес родини Азарова.

На сайті ВАТ "Група Розвиток" представлена купа інших проектів будівництва в елітних місцях Києва. А в офісі "Гаранту" на Басейній 7-Б зареєстровані десятки споріднених фірм, які займаються будівництвом нерухомості в Криму, в Києві та під Києвом.

Крім того автор натикнувся в інтернеті на інформацію про продаж в 2007 році 8 га землі в селі Зазим'я під Києвом фірмою, яку заснувала дружина Азарова.

Отже родина Азарових має чималий бізнес, який жодним чином не був відображений в декларації про доходи Миколи Азарова, яку він подавав, влаштовуючись на роботу прем'єром.
Але не це обурює. Найгірше, що Азаров і нині на посаді прем'єр продовжує сприяти розвитку бізнесу своєї родини.

Адже зовсім недавно за ініціативою Миколи Азарова заступнику міністра молоді і спорту Вадиму Сисюку було доручено розпорядитися 150 мільйонами бюджетних коштів. Ці гроші були виділені для будівництва хокейних арен. І не може бути випадковим збігом обставин, що цей самий Сисюк є засновником азаровської ВАТ "Група Розвиток", яке займається реконструкцією льодового стадіону "Авангард".

Автор дозволить собі ще один невеличкий приклад в підтвердження головної тези. В Криму є санаторій Державної податкової служби "Дніпро" поблизу Ластів'ячого гнізда. Після того, як автор зайнялася темою відчуження майна ДПА, то припустила, що "Дніпро" також міг частково потрапити в руки родини Азарова.

Автор подзвонила в адміністрацію санаторію і запитала, чи немає приватизованих об'єктів на території. І там розповіли, що напередодні помаранчевої революції була відчужена третина земель, в тому числі і відомий Палац "Харакс", який ще називався "Романівський корпус".

В "Дніпрі" розповіли, що цей Палац був побудований двоюрідним дядьком останнього російського царя. Під час революційних подій 1917 року у ньому перебували під домашнім арештом кілька князів Романових з родинами. Нині в ньому номера для відпочиваючих, та ресторан "Романівська кухня", навколо - парк, який вважається одним з найкращих на узбережжі.

Відчужували цю маєтність кілька фірм: ТОВ "Зорич", компанія "Антарекс", ТОВ "Харекс-Інвест". Працівники санаторію стверджують, що палац дістався останній фірмі.

Автор з'ясувала дані цієї фірми. І де думаєте, ця фірма зареєстрована?! У тому самому будинку "Професіонала-Гаранта" на Басейній 7-Б! Засновник її Вадим Сисюк! Той самий заступник міністра, що будує хокейні арени, та "Пушкін-плази", підлеглий Олексія Азарова у ВАТ "Група Розвиток".

Палац Харакс на території санаторія "Дніпро"

Хіба це все не вражає? Хіба не приголомшує те нахабство, з яким ДПА залишили без численних рекреаційних об'єктів маленька група осіб?

Інші фірми, які приватизували частину території "Дніпра" також досить цікаві. За ними стоїть відомий депутат Партії Регіонів Григорій Смітюх. Його родина так би мовити партнери з родиною Азарових в бізнесі та побуті. Наприклад, в статті "Межигір'я Азарова" автор описував, як ці дві родини разом приватизували колишню Базу відпочинку Кабміну в Конча-Заспі.

Отже, загальний висновок нашої історії невтішний - в тих державних установах, де Азаров займався реформами, державне прилипало до фірм, які не чужі його родині. А що відбувається нині, коли цей держслужбовець очолює уряд?

Поки що це риторичне питання. Нажаль хитрі схеми перетікання державного у приватні руки можна повністю розгледіти лише, як мине кілька років. Тоді українці можуть раптом з'ясувати, що вся країна покрилася будинками одного маркіза Карабаса.

P.S. З початку вересня львівським підприємцям з офіційного телефону-факсу місцевого Держказначейства почали надходити "листи щастя" від Благодійного Фонду "Гарант" з проханням зробити благодійні пожертвування для допомоги "малозабезпеченим верствам населення".

Листи надходять підприємствам, які виконують державні замовлення, наприклад, ремонтують школи. Підприємці скаржаться, що, відмовившись пожертвувати, вони мають проблеми з перерахуванням коштів з Держказначейства.

Що це? БФ "Гарант" збирає кошти з народу для зведення шикарного готелю "Пушкін-Плаза" на березі Чорного моря? Чи терміново потрібні інвестиції для інших будівельних фантазій сина Миколи Азарова?

 Джерело 

Вертоліт Януковича втричі дорожчий, ніж у Путіна і Обами

ТСН

Вертоліт Януковича коштує 17 млн доларів, Путіна - 5-8 млн доларів, Обами - 6 млн доларів, Ангели Меркель - 5 млн доларів.

 
                                    AgustaWestland-139

Вертоліт, яким президент Віктор Янукович буде добиратися з Межигір'я в Київ, коштує дорожче, ніж у провідних світових лідерів. За приблизними оцінками, вартість італо-американської "AgustaWestland-139" Януковича - 17 млн доларів без урахування обробки салону. Барак Обама літає на VIP-варіанті армійського VH-60N White Hawk вартістю 6 млн доларів. Володимир Путін користується "Мі-8" вартістю 5-8 млн доларів. У Ангели Меркель три Eurocopter Cougar AS532 вартістю 5 млн доларів.

Нагадаємо, Віктор Янукович у четвер, 11 листопада, літав із Києва до Калуша Івано-Франківської області на італійському гелікоптері AW139, який є також улюбленим гелікоптером ЦРУ і ФБР.

AW139 є представником новітнього покоління 2-двигунових гелікоптерів середнього класу, який має високі показники економічності, високий рівень надійності, чудові льотно-технічні характеристики, багатофункціональність застосування.



Гелікоптер здатний перевозити до 15 пасажирів на граничній швидкості до 309 км/год. Практична дальність польоту гелікоптера становить 740 км.

AgustaWestland - світовий виробник гелікоптерів. Офіси компанії розташовані в Італії, Великобританії і США.

Як повідомлялося раніше, майданчик для гелікоптера Януковича всього за 10 гривень можна 5 хвилин розглядати в бінокль-термінал в Маріїнському парку.

Джерело

Читайте також:

Для вертольотів Януковича виділять 70 соток в центрі Києва
Януковича на гелікоптері можна буде побачити за 10 грн
Янукович літав на улюбленому гелікоптері ЦРУ і ФБР

Янукович літатиме на роботу за кілька місяців

Для Януковича в "Межигір'я" придбали гігантську люстру за 50 тисяч доларів

24.02.2011.     ТСН

Для резиденції президента придбали 8-кілограмову люстру російської фірми "Рестамп", яка вартує 355 тисячі гривень.

Для резиденції президента Віктора Януковича  "Межигір'я" було придбано люстру вартістю майже 50 тисяч доларів.

"З1 грудня 2010 року "СПС-Груп" придбало у російської фірми "Рестамп" та завезло в Україну 8-кілограмову люстру. За цей витвір мистецтва довелось заплатити 355 тисячі гривень, чи майже 50 тисяч доларів", - пише Kyiv Post з посиланням на дані Державної митної служби.

Фірма "Рестамп" славиться своїми розкішними світильниками для великих об'єктів, як-то Храм Христа Спасителя, Державний російський музей "Мраморный дворец" та особисті апартаменти президента Росії в Кремлі — так зване "Здание №1 Московского Кремля".

Загалом, за даними Державної митної служби, протягом 2010 року "Дом Лесника" та "СПС-Груп" завезли матеріалів на суму 152 672 399, 14 гривень, тобто на трохи більше 19 мільйонів доларів.

Як раніше повідомлялося, фірми "СПС-Груп" та "Дом Лесника" є постачальниками декоративних та оздоблювальних матеріалів на об'єкти в "Межигір'я".

Вони зареєстровані за однією адресою в Броварах на проспекті Кірова, 90, квартира 16.
Власником цього офісу є дружина керівника Державного управління справами Андрія Кравця.

Читайте також:
Янукович завів у "Межигір'ї" зоопарк та аеродром
Тимошенко: Межигір’я залишиться заповідником абсолютного хамства
Янукович орендує резиденцію "Межигір’я" по 3 гривні за сотку

Джерело