Відповідь шовіністу

Блог Грудиніної Наталі

30.03. 2012, Валентин Васильович Боровський

Волають шовіністи істерично,
І підвиває скопище заброд,
Що склалося, мовляв, вже історично,
І ми з москвином цілісний народ.

Ні! Брешеш, вражий угро-фіне!
Не з одного ми джерела,
А в Переяславі Вкраїна
В ворота пекла увійшла.

Й запам’ятай, лукавий московіте,
Хоч як би тобі прикро не здалось:
В той час, як Київ знаний був у світі,
Московії й в зачатті не було.

Й ту істину напевно знаєш ти,
Все ж нагадать тобі її годиться:
Якщо тебе гарненько пошкребти,
То віднайдеш татарина-ординця.

Я  ж – українець, не хохол, не малорос,
А крадене – не значить, що твоє,
Й тобі відмитись від ординства не вдалось –
Ординцем був і ним донині є.

Й держава злонароджена ордою
На протязі кількох уже століть
Все ходить колом грабежу й розбою,
На цім вона стояла і стоїть.

Мій пращур сіяв просо і пшеницю,
Для нього труд – святеє ремесло,
Й хоч мав меча на похваті із криці,
Відбитися від тебе не вдалось.

Живе й понині гасло окупанта,
І це девіз ординського Кремля:
«Там, гдє ступіл сапог російського солдата,
То там уже російськая земля!»

Та час гряде! Терниста в нього путь.
Імперії приходять і відходять,
Й тебе колись нащадки проклянуть –
Така вже діалектика природи.

Джерело