Ціни на продукти харчування в Україні і Польщі

Відповідь шовіністу

Блог Грудиніної Наталі

30.03. 2012, Валентин Васильович Боровський

Волають шовіністи істерично,
І підвиває скопище заброд,
Що склалося, мовляв, вже історично,
І ми з москвином цілісний народ.

Ні! Брешеш, вражий угро-фіне!
Не з одного ми джерела,
А в Переяславі Вкраїна
В ворота пекла увійшла.

Й запам’ятай, лукавий московіте,
Хоч як би тобі прикро не здалось:
В той час, як Київ знаний був у світі,
Московії й в зачатті не було.

Й ту істину напевно знаєш ти,
Все ж нагадать тобі її годиться:
Якщо тебе гарненько пошкребти,
То віднайдеш татарина-ординця.

Я  ж – українець, не хохол, не малорос,
А крадене – не значить, що твоє,
Й тобі відмитись від ординства не вдалось –
Ординцем був і ним донині є.

Й держава злонароджена ордою
На протязі кількох уже століть
Все ходить колом грабежу й розбою,
На цім вона стояла і стоїть.

Мій пращур сіяв просо і пшеницю,
Для нього труд – святеє ремесло,
Й хоч мав меча на похваті із криці,
Відбитися від тебе не вдалось.

Живе й понині гасло окупанта,
І це девіз ординського Кремля:
«Там, гдє ступіл сапог російського солдата,
То там уже російськая земля!»

Та час гряде! Терниста в нього путь.
Імперії приходять і відходять,
Й тебе колись нащадки проклянуть –
Така вже діалектика природи.

Джерело

Я - українець

Блог Грудиніної Наталі 


22.03.2012, Валентин Васильович Боровський

Я – українець! Я – аріїв нащадок,
І корені мої сягають крізь епохи.
Заповіли мені їх прадіди у спадок,
Й наймення укра суще від Дажбога.

Й далекий пращур ходячи за ралом
Для мене ниву зелом засівав,
Ходив на брань із піднятим забралом
І зрадою меча не оскверняв.

А я лиш частка древнього народу,
Піщинка з берега ревучого Дніпра,
Та в моїх генах гени мого роду
І нескоримий Дух Пророка Кобзаря.

Той дух від Байди нам передається,
Він сутність української душі.
І може статися, що він ще озоветься
Там, де колись святилися ножі.

Людської пам’яті не висохне криниця,
І не порветься в’язь епох і поколінь,
Й посіяне добро добром заколоситься,
І недруг не віб’є між ними гострий клин.

Й донині житиме душа мого народу,
Ніхто не заперечить цей народ,
Й пощезнуть покручі, манкурти і заброди,
І ненависників Вкраїни хоровод.





Джерело

Надам РОБОТУ!

15-22 лютого 2012,  Влад Глушков, i-Dela

Як не крути, а Україна таки залишається країною суцільних парадоксів. В той час коли економічна криза все більш поглиблюється, ринок праці скорочується, а черги в центрах зайнятості збільшуються, - розгорнувши будь яку газету безкоштовних оголошень в рубриці «Надам роботу», бачимо, що найбільша кількість їх саме про надання роботи! В цьому намагається розібратися й кореспондент порталу i-Dela.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Невже це так погано? Запитає кожен з читачів. Адже це означає, що ринок праці оговтується від кризи, а слідом почне просинатися й економіка Держави! Так, це було б дуже добре, якби не було так погано, як насправді є.

Частіш за все, оголошення про надання роботи веде потенціального працівника до шахраїв. До речі, треба сказати, що сучасні «Остапи Бендери» доволі добре прикрилися Українським законодавством, і впіймати їх "на гарячому" не так вже й легко. Саме вони, шахраї, так чудово почувають себе у мутних водах української економіки, саме вони знайшли тут дуже прибуткове місце. Вони обіцяють всім бажаючим високооплачувану роботу - варто тільки розгорнути газету, в якій друкуються безкоштовні об'яви, й Ви одразу знайдете те, що шукали, а саме - запрошення на роботу.

Як все відбувається насправді? Спробуємо разом прослідкувати весь ланцюжок. Насамперед, треба вийти на двір та придбати газету, бажано обласного, або всеукраїнського рівня. Там в розділі «Надам роботу» завжди можна знайти низку об’яв, що пропонують роботу з доволі високим заробітком. Саме серед них і починає шукати для себе місце людина, що залишилась без роботи. Дуже часто це люди, які проживають в маленьких містах та селах, люди котрі не можуть знайти роботу у себе вдома по тій причині, що її взагалі там немає. Ті підприємства, що хоч трохи "дихають" і виживають на межі існування, їм не до відкриття нових робочих місць, зберегти б ті, що є.

В таких умовах людина згодна на все, на відрядження, вахтову роботу, взагалі на роботу в іншому місті. Ось і ми з Вами, придбавши таку газету, роздивляємось оголошення, знаходячи привабливі для себе. Зупинимось на вакансіях для водіїв. Права в кишені, досвід керування транспортними засобами великий. Чому не попрацювати?, тим більш, що умови пропонують дуже привабливі.

Низка оголошень звучить так: «...водій категорії С та вище, на вантажоперевезення по Харкову та області, (в цьому блоці ми знаходимо об’яви для Харкова, мабуть тому, що газета регіонально зорієнтована, - прим. Автора), машини нові, на страховці, З/П від 6500 грн. Офіційне оформлення, + премії, проживання, харчування, + для іногородніх вахта». Далі йдуть номери телефонів. Зазвичай це мобільні телефони. Зараз в кожного з українських операторів мобільного зв’язку є послуга попередньо оплаченого зв’язку. Номер не реєструється, нема угод, тому користуватися ним можна анонімно й тільки той період, поки оплачена послуга. Номер став непотрібним, його в сміття - й "фірма" вже не працює.

Як вже казали, таких об’яв в газеті може бути доволі багато, відрізняються вони лише номерами телефонів, та спеціальностями, за якими працевлаштовують. Це можуть бути й водії, й охоронники, й будівельники. Шахраями продумані й міста, в яких надається робота, це великі мегаполіси, а в останній час ті, де планується проведення Євро – 2012. Вся країна знає, що до Чемпіонату Європи з футболу йде велике будівництво, що вся інфраструктура ще не збудована, й можна зробити висновок, що будівництво буде йти посиленими темпами, тому й працівники потрібні. Логічно? Як на мене, то дуже. Так само розмірковує, й людина, читаючи об’яви, а далі бере телефон й починає дзвонити.

Зробимо й ми дзвінок до омріяного щастя. Набираємо номер, що прочитали в одній з об’яв. Трубку ніхто не бере, пробуємо додзвонитися по другому, потім по третьому і так по всіх об’явах. Деякі номери зайняті, деякі не відповідають. Інтрига закручується. Зазвичай людина міркує для себе так: «Не відповідають одразу, або чути короткі гудки, мабуть люди дійсно працюють, у відділ кадрів зазвичай не так просто додзвонитися». Так люди працюють, але не для Вас а для себе, вони відслідковують дзвінки на різні телефони, які зазвичай лежать в офісі на одному столі, й коли бачать, що людина вперто намагається додзвонитися, відповідають. Півсправи зроблено - людина на тому кінці дроту зацікавлена.

Йдемо далі. Один з номерів відповів, і, насамперед, дівчина, що взяла трубку запитує Вас, на яку посаду Ви бажаєте влаштуватися? Дивно, чи не так? Ви дзвонили за об’явою про роботу водія, а Вас питають ким Ви бажаєте працювати. Однак зазвичай це питання людина пропускає, хто знає, може підприємству потрібні люди різних кваліфікацій. Відповідаємо, що шукаємо роботу водія, саме цю об’яву прочитали в газеті. Дівчина Вас добре розуміє, не просить повторити й починає дуже швидко розповідати, що Ви будете мати коли влаштуєтесь на роботу, саме до їх компанії, зазвичай звертаючи Вашу увагу на деяких акцентах, а саме, рівні оплати праці, безкоштовному проживанні та харчуванні. Далі людина слухає дуже не уважно, вже починаючи розмірковувати скільки вона буде заробляти, й скільки прийдеться витрачати на життя в іншому місті. А бесіда на закінчується, після перерахування всього, що Ви отримаєте, дівчина запитує коли Ви зможете приїхати до них, для працевлаштування. «Справа в тому, - каже вона, - що наступна вахта починається через три дні, й ми не можемо дати гарантію, що в наступному періоді буде вакансія, котра Вас влаштовує». Тим, хто хоч коли-небудь цікавився діяльністю МЛМ компаній, добре відомий цей хід. Купіть сьогодні, бо завтра Ви вже не купите, або купите, але зовсім за інші кошти, й так далі.

Таким чином, компанія, що займається Вашим працевлаштуванням продумала все до дрібниць. Як тільки людина почула, що омріяна робота може просто вислизнути з рук, вона миттєво починає збиратися. Але й на цьому розмова не закінчується. У Вас обов’язково візьмуть Ваші контактні данні, щоб Ви не витрачали більш свої гроші на телефонні розмови. Вам обов’язково передзвонять. Й передзвонюють, тим самим підштовхуючи Вас до прийняття рішення. А Ви тим часом збираєтесь, доробляєте якісь недороблені справи, шукаєте гроші на перший час проживання, та... ось тут дуже уважно – НА ОПЛАТУ СТРАХУВАННЯ! В нашому випадку, автомобіля, на якому будете працювати, щоб нічого не скоїлось з ним з Вашої вини. Гроші це не великі, в порівнянні з тими, що вам обіцяні, тим більш вони повинні повернутися Вам, коли закінчиться вахта.

Проходить один - два дні, за цей час претендент на роботу вже встиг посваритися вдома, взяти в сусіда в борг гроші на оплату страхового внеску, та проживання в чужому місті. Чому в борг? Тому, що загальна сума перших витрат складає приблизно 2000 гривень, а таких коштів, звичайно, у безробітного немає. Але ж він їде працювати, й з першої зарплати звичайно все поверне. Треба сказати, що впродовж цих днів, Вам обов’язково подзвонять, щоб зарезервувати для Вас робоче місце та квартиру. А ще бажано знати, коли Ви плануєте приїздити, бо місто велике, й Вас обов’язково потрібно зустріти, щоб Ви не потрапили в яку-небудь халепу. Ось так піклуються про Вас роботодавці!

І ось людина готова, зібралась в кишені квитки на потяг до омріяного майбутнього, де його чекає приваблива робота з не менш привабливими заробітками, дружній колектив, та роботодавці, що піклуються про своїх працівників. Хіба це не мрія кожного з нас? Ви дзвоните, кажете коли приїздите, та де Вас слід зустрічати, й лягаєте спати. Завтра в дорогу, до мрій!

 

Насамперед треба відмітити, що поки Ви їхали, телефон не одноразово прокидався. Вам дзвонили, уточнюючи коли прибуваєте і як Вас зустрічати. Такі дзвінки викликають й відповідні думки. «Звичайно на мене чекають, - гадаєте Ви, - прийшов час і я таки знайшов справжню роботу. Знайшлись таки люди, що не кинули, й готові надати мені справжню роботу, що буде добре оплачуватись. Я буду в змозі забезпечити нормальне існування для своєї родини».

Однак час плине, й потяг прибуває на вокзал. Поступово перон, на який Ви зійшли звільняється від натовпу й Ви помічаєте, що ні хто Вас не зустрічає. Мабуть тут якась помилка. Нічого страшного мобільні телефони людство вигадало саме для такого випадку. Набравши останній номер, Ви обов’язково почуєте вибачення. Зараз так багато роботі, що просто нікому було виїхати на вокзал, однак до офісу можна добратися й самостійно, це не важко. Зараз Вам все пояснять. Дійсно людина на тому кінці дроту дуже якісно роз’яснив як слід добиратися, на яку маршрутку, й де сісти, де встати. Ось тільки він забув Вам сказати, що на метро добратися значно легше, й набагато швидше. Але про це Ви дізнаєтесь самі, й трохи пізніш. Чому так вийшло? Все доволі просто, по-перше такою інструкцією Вам ще раз дають зрозуміти наскільки про Вас піклуються, а по-друге, Вас намагаються ще більше заплутати, примусити загубитись у великому, незнайомому місті.

Але турбота Ваших потенційних роботодавців буде проявлятися ще не раз, поки ви доберетесь до місця. Обов’язково ще раз задзвонить телефон це буде керівник відділу по працевлаштуванню, так принаймні він представлявся Вам весь час. Ця людина, ще раз вибачиться що не змогла зустріти, й уточнить де Ви знаходитесь. Почувши, що вас спрямувала якась невідома людина керівник попередить, щоб Ви були уважні, не довірялись у великому місті стороннім особам, бо навколо так багато шахраїв. Через деякий час буде з’ясовано, що Вашими діями таки керують з офісу, тому можете їхати без зайвих турбот. На Вас чекають.

І ось не без проблем Ви таки добралися до місця призначення. Ви ще не знаєте кути точно Вам йти але помічаєте на порозі одного з офісних центрів дівчину, що усміхається й махає Вам рукою. Звичайно це представник роботодавця, й вона зустрічає саме Вас. Адже чому на порозі, чому Вам не сказано до якого офісу йти? Все доволі просто. Зазвичай такі контори не настільки довготривалі, щоб займати постійне місце, я мати свої, власні офісні приміщення. Їм зазвичай вистачає орендувати невеличкий кабінет в недорогому офісному центрі. Все зведено до мінімалізму, два три стола, один комп’ютер, хоча деякі обходяться й без нього, декілька стільців для відвідувачів. Таким чином в супроводі зустрічаючого Ви добрались до офісу, поки піднімались на другий або третій поверх у Вас спитали як Ви добралися, ще раз виявивши турботу, а в офісі обов’язково запропонували чашку чаю або кави. Однак не треба вірити в щирість цих дій, все це психологія, заздалегідь продумані кроки, направлені лише на те, щоб приспати Вашу пильність.

Однак не станемо зупинятися. Як працює система? Тут теж прораховано все до дрібниць. Як тільки Ви потрапили до офісу Вас починають «обробляти» відразу декілька людей. Один обов’язково ще раз з усіма дрібницями розповідати Вам про те як і де Вам прийде ця працювати, загострюючи Вашу увагу на всіх вигодах, а саме на безкоштовному харчуванні та проживанні, на нових машинах якими Вам належить керувати, й ні в якому разі не ремонтувати, на тому, що відразу після першої вахті Ви отримаєте офіційне працевлаштування з усіма вигодами. Час від часу Вас питають згодні ви працювати, чи ні, і як тільки и кажете: «ТАК», відразу інший співробітник починає заповнювати контракти, навіть не ознайомивши Вас з тим, що там написано. Замість цього Вам пропонують причитати контракт оренди квартири, який Вам належить підписати коли будете заселятися.

Цей документ Ви читаєте настільки уважно, наскільки це можливо зробити в той час коли Вам постійно задають питання, розповідають як належить добратися до орендованої саме для Вас квартири. В той же час Ви почуєте, що вкрай необхідно саме зараз їхати на квартиру й залишивши там свої речі повертатися назад, тому, що треба заповнити ще багато документів, та поїхати до автопідприємства, щоб остаточно закінчити процес працевлаштування. Ось такі турботливі на Вашому шляху попалися люди, тільки уся їх турботливість, нажаль, направлена тільки на одне – залишити пр. собі Ваші гроші.

Звичайно всяка нормальна людина побачивши таку турботу про себе без роздумів кинеться в обійми шахраїв, навіть не підозрюючи про обман. Особливо, коли Вам скажуть, що треба в першу чергу вирішити житлове питання, а вже потім працевлаштовуватись. Тому Вам просто терміново треба їхати ос на цю кінцеву станцію метро, де саме для Вас орендована квартира, заключити договір, залишити свої речі, та знов таки терміново повертатися. Ключове слово тут «ТЕРМІНОВО». Звичайно Ви розумієте, що у Вас нема й жодної хвилини для того, щоб таки ознайомитися з тими паперами, котрі дають Вам для підпису, однак людина, коли бачить таку турботу, не може й уявити собі, що все це суцільний обман. Ця впевненість зникне с часом, а зараз Ви збираєте свої речі, складаєте до кишені підписані договори, навіть не прочитавши їх, позбавляєтесь тепер вже зайвих для Вас грошей та їдете на пошуки квартири.

 Зараз, я хочу звернути Вашу увагу на той факт, що найнята для Вас квартира, зі слів роботодавця, знаходиться всього в двадцяти хвилинах ходьби від Вашої потенційної роботі. Так чому, виникає питання, не поїхати відразу з представником фірми на автобазу та між ділом закинути речі? Звичайно таке питання Ви не задали, а якби й задали, то відповідь в будь якому разі була б одна: «Немає часу», або що. Насправді в представника немає ніякого бажання їхати з Вами на роботу, або на квартиру, все тому, що немає ані першого ані другого. Йому просто нікуди Вас везти.

Однак Ви все ж таки ще вірити людям, й вирушаєте на пошуки житла. Добравшись до зазначеної станції метрополітена підіймаєтесь на поверхню, однак й тут на Вас чекає несподіванка, хоча до цих несподіванок вже слід було звикнути. На поверхні знову Вас не зустрічають. Та нічого страшного, є мобільний телефон та номер, яким Вас нагородили в офісі. З третьої, або четвертої спроби на іншому кінці дроту все ж таки взяли трубку. Не дуже задоволений тим, що його потурбували голос намагається відповісти на Ваші питання, а точніше заспокоїти, й сказати, щоб Ви чекали на нього на тому самому місті, де стоїте. Він зараз прийде та забере Вас.

Ви образу забуваєте, що телефон так довго не відповідав, й починаєте чекати. Але проходить вже близько години, та за Вами ні хто не приходить й не приїздить. Виникає хвилювання, а разом з ним й рука сама по собі знову тягнеться до телефону. На цей раз номер, по якому Ви намагаєтесь додзвонитися не відповідає взагалі. Однак на третій, або знов четвертий раз відповідають в офісі. Там дуже здивовані тим, що Вас ні хто не зустрів, однак заспокоюють, кажучи, що зараз зв’яжуться з господарем квартири. Це дуже добре, що вони про Вас турбуються, можна ще почекати. Й Ви чекаєте.

Мабуть слід зазначити, що на протязі всього часу, поки Ви чекаєте на морозі господаря найнятого для Вас житла. В голові все частіше виникає думка про те, що Вас просто кинули, однак телефони, що час від часу відгукуються на Ваші дзвінки, цю думку відганяють. Однак настрій зникає тим скоріш, чим більше часу Ви проводите на морозі, й залишається відчувати радість хоча б за те, що паспорт таки залишився у Вас в кишені, що вистачило розуму не залишати його в роботодавця. Інакше було б зовсім кепсько.

Так в роздумах пройшла ще одна година. Покинувши всілякі надії Ви достаєте телефон й знов набираєте номер свого роботодавця. Диво на цей раз трубку беруть миттєво. «Як Вас все ще не розселили? - чується здивований голос. – Нічого страшного, ми зараз терміново підберемо для Вас інший варіант, а Ви тим часом миттєво їдьте до нас, треба ще багато документів заповнити». «Ні, таки рано я перестав довіряти людям, - приходе в голову заспокійлива думка, - треба поспішати». Ви знову занурюєтесь у підземку, й вирушаєте назад до офісу представництва роботодавця.

Ви сіли до вагона метро, надія, котра жила в вашій душі весь цей час, все ще намагається вижити, та зігріти Вас. Давайте повернемось, й побачимо що на Вас чекає? Як що гадаєте, що зачинені двері, так ні. Навіщо їх зачиняти? Офіс працює, хто знає, може сьогодні ще кого чорти занесуть. Так офіс та люди в ньому працюють і на відміну від Вас заробляють навіть непогані гроші.

Там двері відчинені, й Вас знову зустрічають, однак вже не настільки Вам раді, як минулого разу. Це звичайно, все що їм було потрібно від Вас вони вже отримали, й тепер стоїть задача якомога швидше позбутися Вас, і бажано без скандалу. Суперечки їм не потрібні, тому вони зроблять все, щоб так делікатно провести Вас до виходу, залишивши в душі надію, й забути про Ваше існування назавжди.

Як це відбувається? Та дуже просто, без зайвого галасу. Вас зустрічає менеджер й зі скорботою на обличчі намагається випросити у Вас пробачення, за те, що господар квартири виявився такою людиною, не зустрів Вас та на надав житла. Однак і Ви повинні зрозуміти, в нього, або в неї на це були поважні причини, ось тільки ми про це не знали. Причини дуже поважні, повірте. Тут можуть розповісти й про смертельно хворих родичів, та й взагалі про смерть самого господаря.

«Однак Ви не сумуйте, - додасть до своєї розповіді менеджер, - ми обов’язково знайдемо для Вас інший варіант, однак не сьогодні. Сьогодні ну ні як не можемо, зрозумійте це Харків, велике місто, тут квартири коштують дуже дорого. У Вас є родичі або знайомі в Харкові, де Ви можете зупинитись на день два? Ні немає, це погано, ми би Вам завтра післязавтра обов’язково щось знайшли. Всі Ваші данні в нас є, ми самі заповнимо договір про найм квартири, а Ви тільки розпишитесь, й тут прямо в офісі отримаєте ключі».

Ось яка турботлива людина цей менеджер. Він все розуміє, готовий піти заради Вас на будь який крок, тому продовжує.

«Що стосується роботи, то Вам нема про що турбуватися, робоче місце резервується за Вами і як тільки буде знайдено житло, того самого часу Ви станете до роботи. Ми будемо чекати поки Ви вернетесь до Харкова, й зможете остаточно оформитися на роботу. Ви в нас перший на черзі».

Саме слухаючи ці слова Вам не дає спокою одна думка. «А може плюнути на все, забрати гроші, й тікати з цього міста?» Не поспішайте насамперед достаньте ті договори, що Ви вже підписали, й хоч тепер прочитайте їх, а прочитавши здивуєтесь. Так в договорах Ви не знайдете ні жодного слова про підприємство до якого ви влаштовуєтесь на роботу. Вони укладені між Вами та фізичною особою-підприємцем. Так існує в Україні така особлива форма господарювання. Відповідно до цих договорів Вам надаються послуги з пошуку роботи та житла, й за це Ви вже заплатили певні кошти, а послуги Вам надані. Звичайно Ви нічого не розуміючи намагаєтесь з’ясувати обставини.

«Не турбуйтесь, - відповідає Вам менеджер, - ми дійсно працюємо від імені крупного підприємства «ІнвестБуд», робота Вам обов’язково буде надана, як тільки буде вирішено житлове питання. Це займе один два дні, не більше. Однак як що Ви бажаєте розірвати контракти, будь ласка, сідайте пишіть листа, й в порядку діючого законодавства договори будуть розірвані, після цієї процедури Ви отримаєте назад всі свої гроші».

На цьому є бажання трошки роз’яснити що таке діюче законодавство, і яким чином воно Вам допоможе. Вся справа в тому, що розірвати договір, можливо лише якщо обидві сторони погодяться це зробити. Інакше треба діяти через суд. Зрозуміло звернення до суду потягне за собою судові витрати, витрати на адвоката, та на нові поїздки до Харкова, на судові засідання. А тут ще виникне питання, виграєте Ви те саме судове засідання, чи ні. Як що й виграєте, то кошти Вам повернуть теж не відразу, ось і розмірковуйте варто з-за 800 гривень звертатися до суду, адже тільки ці витрати Ви можете доказати, інші ні. Саме на такі роздуми, й розраховані всі дії Ваших так званих «РОБОТОДАВЦІВ». Вам лишається тільки одне повернутися до дому й радіти, що повернулись живим та здоровим. Буває й інакше.

Все, наша з Вами історій набула кінця, йдемо до дому з останньою мрією, знайти роботу там, а така надія є далеко не у всіх Українців. Тому багато хто знову й знову їде шукати щастя в інших містах, з надією, а може на цей раз пощастить. Мабуть такі ми є, люди. Надія в нас помирає останньою. 

 

Джерело

Україна стає центром свiтової кіберзлочинності

28. 03. 2012, Олексій Бондарєв,Юрій Онишків, Kyiv Post

Україна поки що не достатньо ефективно бореться з кіберзлочинністю. 

Через рік після того, як українські правоохоронці затримали п'ятьох можливих кіберзлочинців, цей найбільший крок у боротьбі з кіберзлочинністю в Україні більше схожий на провал.

Коли на початку жовтня 2010 року СБУ затримало п'ятьох українців, які підозрюються у викачуванні грошей з рахункiв американських фінансових установ, виникла надія, що Україна, яка вважається одним із центрів світової Інтернет-злочинності, нарешті буде ефективно боротись з цим явищем. 

Однак підозрюваних відпустили, а слідство затягується. Більше того, жодних ознак реальної боротьби з кіберзлочинністю в Україні не спостерігається. 

"Українські хакери добре відомі у світі. Наша країна є потенційним джерелом кіберзагрози для інших країн світу", – заявив Валентин Петров, спеціаліст з інформаційної безпеки Служби безпеки України, під час Конгресу "Україна на шляху до інформаційного суспільства" 29 лютого. 

Засудження в листопаді минулого року у Великобританії двох злочинців до чотирьох з половиною років позбавлення волі за викачування з банківських рахунків британських банків $4,5 мільйонів тільки підтверджує заяву представника СБУ. 

Два українця - Юрій Коноваленко та Євген Кулібаба - використали комп'ютерний вірус, щоб отримати конфіденційну інформацію про банківські рахунки, яку вони потім використовували для переказу великих сум грошей на рахунки, які контролювались їхньою групою. 

 

Вони визнали себе винними у змові з метою шахрайства, але відкинули звинувачення у відмиванні грошей. Крім них, у цій же справі британський суд відправив за грати 11 їхніх спільників. 

Британським слідчим не потрібно було багато часу, щоб передати до суду ці факти онлайн-крадіжок, які відбулись у період між вереснем 2009 року і березнем 2010 року. Проте, в Україні такі злочинці рідко стають предметом розслідування, не кажучи вже про те, щоб суди засуджували їх за Інтернет-шахрайство. 

На початку жовтня 2010 року Службі безпеки України разом зі своїми колегами з США, Великобританії та Нідерландів вдалось затримати п'ятьох учасників злочинної групи, яка підозрюється у кіберзлочинності. За допомогою комп’ютерних вірусів вони викачали з рахунків зарубіжних фінансових установ близько $70 млн. — більше половини цієї суми зняли українські хакери. 

У СБУ кажуть, що ці п'ятеро є лише частиною міжнародного злочинного угрупування, яке промишляє хакерством. 

Там повідомили, що за даними фактами було відкрито кримінальні справи щодо несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерів і розповсюдження шкідливих програмних засобів. За цими статтями підозрюваним грозить до 6 років позбавлення волі. 

Проте, вже через декілька тижнів після затримання їх відпустили на підписку про невиїзд. В СБУ виключають можливість того, що підозрювані втечуть з України. Тим часом, дану справу досі не було передано до суду. 

Застаріле законодавство

За даними експертів американського Федерального бюро розслідування (ФБР), за часткою спаму та шкідливих програм Україна обігнала навіть Росію. “Україна - це величезна проблема. Звідси з'являються і шахрайство з банкоматами, і банківські трояни типу Zeus. У списку погроз я розмістив би її вище за Росію”, - зазначив дослідник з компанії Trend Micro Пол Фергюсон. 

“З того, що я бачив, Україна є одним з найбільших центрів кіберзлочинності, - розповідає Брайян Кребс, автор блогу KrebsonSecurity. - Тут зосереджено не лише значна частина кримінальної мережі, але й сюди стiкаються значні потоки доларів, які було здобуто за допомогою хакерства”. 

Експерти з комп'ютерної безпеки хвалять СБУ за спроби викрити кіберзлочинців, але зазначають, що найважче усе ще попереду. “Загальний результат залежить від того, як успішно українська правоохоронна система зможе переслідувати підозрюваних у судовому порядку”, - розповів Kyiv Post Дон Джексон, з фірми SecureWorks, яка займається Інтернет-безпекою. 

Представники Федерального бюро розслідування, які допомагають українським правоохоронцям боротись з кіберзлочинами, розповіли Kyiv Post, що основна проблема того, чому в Україні поки що слабо борються з кіберзлочинністю, полягає у відсутності в багатьох українських правоохоронців необхідних знань для аналізу доказів у таких справах. За їхніми словами, слідчі, прокурори та судді, часто не можуть оцінити валідність доказів, які було зібрано оперативниками у подібних справах. 

У Міністерстві внутрішніх справ повідомили, що за останні десять років в Україні було затримано 400 осіб, які вчиняли злочини з використанням реквізитів платіжних карток або банківських рахунків, і лише 8 осіб було засуджено до позбавлення волі. 

У розмові з Kyiv Post джерело, яка знайоме з боротьбою з кіберзлочинністю в Україні додає, що "корупція є частиною цієї проблеми", оскільки злочинці крутять мільйонами доларів. 

Кребс підозрює, що деякі з хакерів працюють у компанiях, якi є найбiльшими Інтернет-провайдерами в Україні. Проте, схоже, що правоохоронні органи не спішать підключати їх до боротьби з кіберзлочинністю. У самих же провайдерів нема мотивації боротись зі спамом, у якому містяться і реклама, і віруси. Адже це різко скоротись обсяг трафіку, від якого залежать їхні заробітки. У СБУ вважають, що у цьому питанні державі та провайдерам потрібно "знайти баланс інтересів". 

За словами Кребса, виною малопомітної боротьби з кіберзлочинцями в Україні є слабкі закони та неефективні правоохоронні органи. “Мені з декількох джерел у правоохоронних органах відомо, що в Україні не бракує людей, які хочуть “посадити” кіберзлочинців за ґрати і очистити імідж України як раю для кіберзлочинності. Однак якщо це не стикується з компетентною та відповідальною законодавчою системою, то решта — немає значення”, - зазначає експерт. 

Петров каже, що Україна повинна прийняти стратегію з кібербезпеки і імплементувати Конвенцію про кіберзлочинність, яку український парламент ратифікував у 2005 році. Ця конвенція є першим міжнародним договором про Інтернет-злочини і спрямована на гармонізацію міжнародного та національного законодавства в цій галузі. 

Ринок праці для хакерів

Крім того, висококваліфіковані та освічені комп'ютерні програмісти та інженери, для яких тут нема розвиненого ринку праці з задоволенням беруться за добре оплачувану роботу. “Тут нема такої собі східноєвропейської Силіконової долини, яка би конкурувала з державою за кваліфікованих експертів з комп'ютерної безпеки”, — зазначає Кребс.

Іншим бар'єром, який обмежує доступ українських “комп'ютерних гуру” на розвинений західний ринок праці, як припускає Кребс, може бути незнання англійської мови.

Усе це дуже нагадує буремні 1990-ті роки на пострадянському просторі, коли колишні спортсмени, інколи навіть чемпіони у своїх видах спорту, після закінчення спортивної кар'єри у пошуках достойного заробітку не рідко йшли в оргзлочинність. 

Джерело

За останні 2 роки зросла кількість ув’язнених в Україні

28 березня 2012, NEWSru.ua 

Правозахисники стурбовані зростанням за останні два роки кількості ув’язнених в Україні. 

Про це журналістам у Києві повідомив глава правління правозахисної організації "Донецький меморіал" Олександр Букалов, якого цитує "Радіо "Свобода". 

"За два останніх роки, за даними Державної пенітенціарної служби, кількість засуджених зросла, зокрема у 2011 році, в порівнянні з попереднім, на тисячу засуджених. Якщо з 2001 року було постійне зменшення ув’язнених, то зараз їх все збільшується, і це є тривожною тенденцією", - сказав він.
Окрім того, за словами Букалова, за останній рік у виправних установах, які підпорядковані ДПтСУ, зросла кількість суїцидів, які не залежать від хвороб особи, - із 44 у 2010 році до 59 випадків у 2011 році. 

Як зауважив правозахисник, менше половини засуджених у колоніях працевлаштовані, однак ті, хто має роботу, отримують за неї дуже низьку винагороду: на місяць це приблизно 100-200 гривень, з яких після відрахувань у засудженого залишається, як правило, 15-25 гривень. 

За словами Букалова, у колоніях також відсутнє соціальне страхування та пенсійне забезпечення, що є дискримінацією.
Правозахисник також наголосив, що ДПтСУ "лише на словах співпрацює з громадськими організаціями, заплющуючи очі на їхні ініціативи та пропозиції". 

"Досі керівництво відомства не усвідомило, що громадські організації – величезний ресурс у ресоціалізації в’язнів. У цьому, як і в інших питаннях, декларації та запевнення відомства далекі від практики та конкретних дій", - додав Букалов. 

Нагадаємо, що Рада Європи стурбована умовами утримання українських в'язнів. В Європі вважають, що в СІЗО ув'язнених б'ють кийками, а також катують за допомогою електрошокерів та протигазів. У Державній пенітенціарній службі спростовують висновки комісії, стверджуючи, що тортури в СІЗО не застосовуються. 

У свою чергу, ЗМІ безперервно повідомляють про незаконно засуджених, про суїциди і катування над ув'язненими в слідчих ізоляторах та в'язницях. 

Джерело 

Матеріали по темі

Колишні ув'язнені розбили міфи про "райські" санчастини колоній
// NEWSru.ua // Україна // 28 березня 2012 р.

Щоб не розслідувати справу, міліціонери відрізали юнаку голову і викинули
// NEWSru.ua // Україна // 19 березня 2012 р.

Працівник Лук'янівського СІЗО отримав 5 років в'язниці за розповсюдження наркотиків серед ув'язнених
// NEWSru.ua // Україна // 16 березня 2012 р.

Мільйон українців постраждали від насильства міліції у 2011 році
// NEWSru.ua // Україна // 14 березня 2012 р.

Ув'язнені дніпропетровської колонії нібито оголосили голодування. Тюремники запевняють, що все в нормі
// NEWSru.ua // Україна // 12 березня 2012 р.

З українських в'язниць випускають зеків, щоб ті грабували і знаходили наркотики. Того, хто відмовляється, б'ють
// NEWSru.ua // Україна // 20 жовтня 2011 р. 

Хто і як захищає права споживачів?

15.03.2012,  Інна Кузнецова,  Радіо Свобода © 2012

Про права споживачів і їхній захист Радіо Свобода розпитувало в Ольги Соколової, заступника голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, і Олега Цільвіка, члена правління Всеукраїнської громадської організації «Союз споживачів України».

Інна Кузнецова: 15 березня – Всесвітній день прав споживача, який є днем солідарності споживачів та споживчих організацій у всьому світі.

Адже 50 років тому саме у цей день президент США Джон Кеннеді проголосив на засіданні конгресу чотири основних права споживачів: право на безпеку, право бути інформованим, право вибору та право бути почутим.

За 50 років дещо реформувалося, щось змінювалося. Україна в 1991 році перша серед країн СНД ухвалила закон про захист прав споживачів.

Ми намагалися дотелефонуватися до «гарячої» лінії Держспоживінспекції. Це нам не вдалося. Або багато охочих привітати, або ж є багато проблем.

Чого більше, як Ви думаєте, пані Соколова?

Ольга Соколова

​​​

Ольга Соколова: Я думаю, що на сьогоднішній день є і проблеми, і бажання привітати споживачів, працівників інспекції з цим святом.

Тому що, я хочу сказати, в минулому році до нас надійшло більше 28 тисяч скарг споживачів. 80% було вирішено на їхню користь і повернуто споживачам практично 7 мільйонів гривень.

Скарги ці розподілилися по напрямках. Більше 39% – це скарги на послуги, на жаль: житлово-комунальні послуги, послуги зв’язку. 40% скарг – це на якість непродовольчих товарів. 8% – на якість продовольчих товарів. І 1% – це вже на інші порушення, порушення в сфері, скажімо, електорального господарства.

А «гаряча» лінія у нас працює. Крім того, у нас на сайті є така рубрика, як «Форум», куди споживач може кидати свої питання і отримати відповідь.

– Така рубрика є і на сайті Союзу споживачів України. Як часто ви отримуєте ці запитання? Як часто доводиться допомагати?

Олег Цільвік

Олег Цільвік: Практично до нас звертаються кожного дня. Єдине, що у нас не така потужна організація, як Державна інспекція, і персоналу у нас трошки менше. Але скарги йдуть значним потоком. Теж розподіляються і на послуги, і на харчову групу, і промислові товари.

Але дійсно проблема захисту прав споживачів на сьогодні набула, як сказав Президент нещодавно у виступі на Раді регіонів, критичної ситуації на ринку.

– Всі займаються – чому ж тоді така критична ситуація?

Олег Цільвік: Це пов’язано з багатьма аспектами розвитку економіки України.

Перш за все якість споживчого ринку погіршилася після відміни обов’язкової сертифікації. Зрозуміло, що це вимушений крок, але відкривши ринок України для імпортних товарів, безконтрольний фактично ринок, ми не створили передумов, по-перше, виходу нашого виробника на зовнішні ринки, бо це не допомагає йому, він все рівно має проходити сертифікацію закордоном, щоб його товар потрапив на зовнішні ринки, але залишили без захисту, фактично без контролю внутрішній ринок, який на сьогоднішній день насичений неякісними товарами.

І ця критична ситуація погіршується ще й тим, що в Україні на харчову групу товарів, окрім державних стандартів, ще й існує понад 10 тисяч технічних умов, за якими виробляються харчі. А це проблема, хоча і прихована,  якщо ви захочете отримати інформацію по цих технічних умовах, у вас немає юридичної можливості подивитися.

– Пані Соколова, що робить держспоживінспекція для того, щоб унеможливити або запобігти цим явищам, про які щойно казав пан Цільвік?

Ольга Соколова: Ми в минулому році провели перевірки більше 40 тисяч суб’єктів господарювання. І, дійсно, те, що сказав пан Олег, на сьогоднішній день присутнє на споживчому ринку України.

І відповідно, якщо ми потрапляємо на перевірку суб’єкта господарювання і знаходимо недоліки, тобто те, що сьогодні заявляє виробник на етикетці, не відповідає тому, що є в самому продукті, тому що в минулому році у нас вперше за декілька років урядом були виділені кошти на проведення експертизи товарів, то дійсно ми застосовували штрафні санкції.

У той же час я хотіла б сказати, що коли в минулому році ми проводили такі перевірки соціально значущих груп товарів: м'ясо-молочної продукції, дитячих іграшок, дитячого харчування, то ми вперше озвучили недобросовісних виробників на телебаченні,  така інформація є на нашому сайті.

– Я дивилася на вашому сайті цю інформацію. І повинна сказати, що перелік підприємств є. І там фактично всі. Я не знайшла жодного підприємства, з тих, що були вказані, в якого немає недоліків у його товарі.

Тобто, що можна купувати в магазині?

Ольга Соколова: А тому, що ми зробили саме такий реєстр тих підприємств, у яких були недоліки, до яких були застосовані штрафні санкції. У тих підприємств, у яких не було недоліків, то і санкції не застосовують. То ми їх і не писали.

Але я хочу сказати інше, що жодне підприємство, яке там вказано, не подавало до суду на нас. Тобто, вони визнали ці порушення і заплатили відповідні штрафні санкції.

– А чи проводили ви потім так звану контрольну перевірку? Тобто санкції були, штрафи заплачені, а нині?

Ольга Соколова: По-перше, я Вам хочу сказати, що ми не можемо сьогодні просто вийти на перевірку. Відповідно до законодавства, закон є такий у нас: «Про основні засади державного контролю та нагляду» – планові перевірки ми проводимо відповідно до критеріїв ризику. Крім того, ми попереджаємо суб’єктів господарювання за 10 днів до перевірки. Отже, можна не тільки все з прилавка зняти, можна просто закрити підприємство за ці 10 днів.

А якщо позапланова перевірка, то ми виходимо по скарзі на позапланову перевірку і перевіряємо тільки те питання, яке споживач подав нам у скарзі.Якщо поруч ми побачимо щось інше, ми не можемо це перевірити.

Тому ми виступили з такою ініціативою до уряду, і урядом схвалений і зареєстрований у Верховній Раді законопроект №9733, ми плануємо, що він буде ухвалений і буде відмінена ця норма – попередження за 10 днів. Тому що ця перевірка вже сенсу не має.

– А чи маєте ви своїх лобістів у Верховній Раді? Тому що виробники  своїх лобістів точно мають.

Ольга Соколова: Я думаю, що коли мова йде про споживача, то не треба мати лобістів. Безумовно, я думаю, що ті, хто вже прочитав цей законопроект, знаючи, який у нас зараз стан зі споживчим ринком, я не думаю, що хтось буде заперечувати проти. Тим більше, що такої норми немає ніде у світі.

– Пан Цільвік дуже загадково посміхається. Думаю, що він не погоджується з Вами у цьому сенсі.

Ольга Соколова: Якщо він не погоджується з тим, що цей законопроект буде ухвалений, то, я думаю, як тоді він буде розглядати ті скарги, які надходять до них?

– Судячи з усього, він за ухвалення, але не впевнений у тому, що депутати підтримають. Чи я помиляюся?

Ольга Соколова: Ми ж надіємося завжди на краще.

Олег Цільвік: Я хотів би сказати, що саме для незахищеної верстви населення, як споживач, як і ми всі: і присутні у студії, і в країні, ми час від часу опиняємося споживачами, то саме наших лобістів у парламенті і немає. Бо свого часу в парламенті була, наскільки я знаю, сформована міжфракційна група депутатів, яка так і звалася «захист споживача». Зараз таких формувань немає. І всі споживчі потуги, наскільки я знаю, торпедуються дуже суттєво і сильно.

Закон про ринковий нагляд – це все створюється на користь підприємців. Бо створити закон дійсно, ухвалити цей закон, дійсно, потрібно було б. Але механізми його реалізації, якщо держспоживінспекція в минулому році дійсно отримала незначні кошти на перевірки, то, наприклад, державна архітектурно-будівельна інспекція взагалі коштів не отримала.

Ми позавчора підводили підсумки нашого проекту, який ми півроку організовували і проводили по ринку метало-пластикових вікон, так жоден із придбаних зразків не відповідає державним стандартам!

Про які заходи регулювання цього ринку можна казати, коли представники державної інспекції архітектури і будівництва кажуть: ми не можемо провести це, у нас, по-перше, немає грошей, а якщо б навіть було так вибудуване законодавство, що для того, щоб перевірити і показати продавцю, виробнику, що він випускає брак, якщо він скаже, що нас не влаштовують ваші результати, ми повинні ще раз купити його продукцію, знову перевірити і тільки після цього позиватися до суду?

Як можна регулювати цей ринок, коли бюджетні витрати великі, а ефекту немає?

– Пересічним киянам ми поставили запитання: хто і як захищає права споживачів? І ось що почули у відповідь:

Респондентка: Та хто нас захищає? Самі йдемо на ринок і вибираємо те, що нам підходить, пробуємо. А в магазині ми не можемо попробувати. Взяли окорока у лотку, принесли додому, розкрили – два нормальних, а третій смердючий.

Я нікуди не йду. Просто принизливо мені йти, що мене так дурять.

Одного разу, коли взяла гниле масло у пачці, то я віднесла – повернули гроші і вибачилися.

Респондент: Я сам себе захищаю. Це мало б бути на рівні законодавства України, а політики, які продажні, вже все купили так, що якщо купив річ і вона не тієї якості, як треба,  то її практично зараз уже неможливо повернути.

Респондентка: Відділ захисту прав споживачів. Він більше всього може зробити.

Респондент: Закон України про права споживачів. Ні, в організації не звертався. Статті – трошки цікавився, то знаю. Приходжу, якщо якісь проблеми в магазині, то тоді їм розказую: згідно таких-то статей, вони мають повернути товар.

При районних адміністраціях повинен бути представник комітету із захисту прав споживачів.

Респондентка: А Ви спробуйте туди піти, домовитися, додзвонитися. Нічого не буде! І не хочеться, бо знаєш, що нічого не вийде з цього.

– Пані Соколова, як прокоментуєте Ви?

Ольга Соколова: По-перше, я хотіла б сказати, що тут треба трохи розділяти. У нас є державні інспекції з питань захисту прав споживачів. І є в місцевих органах самоврядування відділи захисту прав споживачів. У нас законодавством закріплені функції за інспекціями.

І у нас функції інші. Ми більші маємо можливості захистити навіть по своїх функціональних обов’язках. Тому я радила б усім споживачам звертатися. У нас у Києві наша інспекція розташована за адресою: вулиця Терьохіна 8А. По-друге, ми все ж таки розташовані на Горького 174. І споживачі Києва можуть безпосередньо звертатися до нашої інспекції.

У нас немає таких випадків, коли ми не розглядаємо скаргу взагалі. Бо є питання, що ми навіть, може, по якихось об’єктивних причинах можемо не вирішити на користь споживача, але ми можемо допомогти споживачу написати заяву до суду.

– Очевидно, існує брак інформації того, як ви працюєте зі споживачами. Оскільки ті люди, які це говорили, просто не в курсі.  

Ольга Соколова: Я думаю, що все ж таки існує брак інформації, як Ви правильно сказали, тому що ми можемо не на 100% вирішити скаргу, але щоб ми не розглядали такі скарги – це взагалі неможливо.

– У нас є слухач.

Слухачка: Цитую блаженного Іоанна-Павла ІІ: «Ми повинні усвідомити, що свобода совісті не може бути свободою від істини».

Що є істиною абсолютною? Ісус Христос. Ми несемо, люди, відповідальність за невідому нам вину, тому що ми, українці, не прагнемо до світла, до того джерела, яке є Творцем нас, людей. Ми орієнтуємося на те, що нам диктують ЗМІ.

Чому відкинутий Ісус Христос і на вашому Радіо Свобода?

– Даруйте, тема нашої сьогоднішньої розмови: «Хто і як захищає права споживачів?».

Різні запитання бувають…

Ми з пані Соколовою говорили так само про брак інформації. От громадські організації провели дослідження ринку будівельних матеріалів.
Виглядає так, що реклама – ворог споживача?

Олег Цільвік: Фактично не можна сказати, що це ворог. Але це і засіб для інформування споживача про споживчі властивості товару.

На сьогоднішній день ситуація на ринку окремо по метало-пластикових вікнах склалася така, що всі розуміють: і представники ринку, тобто виробники, і споживач, що гірше нікуди. Окремі представники операторів ринку сказали, що Україна є найгіршою серед країн Європи та СНД по якості метало-пластикових вікон.

А що ми кажемо про питання енергозбереження, яке постає перед нами, вартість газу? Чому у нас населення не розуміє, що якщо ви купуєте неякісний товар, ви ж понесете додаткові витрати за комунальні послуги – через це вікно до 40% ваших теплоносіїв? І це для вас проблема.

– І ще слухач.

Слухач: А як незрячій людині захистити себе? Чи товар, чи залізти у ванну помитися, а вода тече брудна? Як це зробити, скажіть, будь ласка?

Ольга Соколова: Я думаю, що якщо людина незряча, вона живе ж не сама, хтось повинен бути поруч. Мені так здається. А якщо вже немає такої можливості, то можна чи зателефонувати, якщо не можете написати, на ту ж нашу «гарячу» лінію, чи звернутися у київську нашу інспекцію у місті Києві, і виїдуть працівники, які подивляться, що там відбувається. Розумієте?

– Очевидно, слухач запитує про спеціальне маркування товарів шрифтом Брайля. У багатьох країнах, Ви знаєте, що обладнані і світлофори, і ліки обов’язково продаються, вже й в Україні є ліки, що незряча людина може прочитати.

Ольга Соколова: На жаль, це питання у нас законодавством не врегулюване.  Це проблема.

– Тоді Вам таке завдання від слухачів: якщо б могли – посприяти.

Ольга Соколова: Так, я собі це вже записала.

– Кілька днів тому на круглому у столі у вашій інспекції, пані Соколова, знайомили з проектом Концепції державної політики захисту прав споживачів.

На жаль, на сайті про цю концепцію немає. Є лише про те, що буде така концепція.

Чим вона відрізняється від тієї концепції, яка була ухвалена урядом у 2008 році, була спрямована на роботу у 2008-2011 роках?

Ольга Соколова: По-перше, я хотіла б звернути увагу, що ця концепція у нас називається Концепція державної політики захисту прав споживачів.

– Я нібито так і сказала.

Ольга Соколова: Так.

Вона відрізняється тим, що, по-перше, вона розроблена зі врахуванням європейських вимог. Вона розроблена спільно з нашими громадськими організаціями, тому що у нас нова інспекція, і ми змінили пріоритети у своїй роботі, бачимо їх в іншому напрямку.

Сьогодні є такий «тріумвірат»: громадські організації, державні органи і науково-дослідні інститути.

– Мене цікавлять все-таки складові цієї концепції.

Ольга Соколова: По-перше, всі такі принципи закладені європейські. Ми ж не можемо окремо розвиватися за…

– Я це розумію. Але які основні?

Ольга Соколова: По-перше, це пріоритети споживачів перед інтересами будь-яких: бізнесових, корпоративних, інших угруповань. Прозорість і відкритість повністю в інформаційному просторі. Соціальний діалог між державою та громадськими організаціями. І поєднання зусиль усіх зацікавлених органів у створенні повноцінної системи захисту прав споживачів.

– Пане Цільвік, Ви знайомі з цією концепцією, згідно з якою вам пропонується цей діалог?

Олег Цільвік: Я її бачив, але не встиг досконало вивчити.

Але я хотів би наголосити: для того, щоб ефективно працювала система захисту прав споживачів, необхідно приділити на сьогоднішній день таке важливе питання – це кадрове забезпечення управлінь.

Ми казали: звертатися до управлінь, до представників державної споживчої інспекції. На сьогоднішній день в очах споживачів, у переважної більшості, інспекція перетворилася на каральний орган, на нагайку для бізнесу,причому не на користь споживача.

Фактично ми маємо декілька яскравих прикладів. Я у студії бачив багато світлин Леоніда Макаровича Кравчука, який особисто звертався до нашої організації. Ми за його проханням зверталися до тоді ще держспоживстандарту. Він придбав неякісну рибу, в якій було понад 40% вологи. При допустимих нормах до 5%. Управління вийшло на перевірку, перевірило, знайшло 38%, на рибу не було документів, нічого.

Підприємці заплатили незначний штраф, фактично закрили це питання. Потім цього керівника цього управління, позаминулого року, затримали разом із заступником на отриманні хабара. Доведено там більше 14 випадків, зафіксовано. Така ситуація була і в Полтавській області, і в Дніпропетровській.

Тобто, сьогодні система захисту прав споживачів працює виключно на окремих осіб, які не зацікавлені захищати громадськість.

– Що ж ми можемо порадити рядовим споживачам? Тобто, як дехто казав із них, «захистіть себе самі»? Або ж що, пані Соколова?

Ольга Соколова: Я думаю, що пан Олег висловив все ж таки свою суб’єктивну думку, тому що ми на сьогоднішній день свої органи, які і по територіях, і в Києві, і в області, маємо той фаховий потенціал, і його зберегли, не дивлячись на те, що йшла у нас реформа і так далі.

Я просто не можу прокоментувати цей випадок, тому що я не працювала тоді саме в захисті прав споживачів, не займалася саме захистом.

– А що Ви зараз радите споживачам?

Ольга Соколова: Я раджу і радила, і буду радити споживачам звертатися, якщо вони не можуть вирішити питання свого захисту, до наших інспекцій. І можу завірити усіх, що ми вирішуємо питання і розглядаємо скарги споживачів.

– На це будемо сподіватися.    

​​
Джерело

Напій чи кислота?

15.03.2012,  Андрій Баштовий,  Радіо Свобода © 2012

На Майдані популярними напоями помили двигун

Київ – Близько десятка представників Конгресу українських націоналістів та Української народної партії провели в Києві на майдані Незалежності акцію протесту проти використання шкідливих харчових добавок. Учасники акції апелювали до того, що добавки, які містяться у найпопулярніших газованих напоях, стимулюють розвиток пухлин у людському організмі.

Щоб довести «вбивчу дію» харчових добавок, учасники акції помили двигун автомобіля найпопулярнішими з цих напоїв.

Організатори акції закликали владу дотримуватись Конституції України у сфері захисту прав споживачів. Хоча, за словами протестувальників, це малоймовірно, оскільки «представники влади і є власниками найбільших підприємств, що виробляють солодкі напої».

Акцію приурочили до Дня захисту прав споживачів.

Джерело

***

18 февраля 2011,  Материал предоставлен изданием «Вести.Ru»

Состав «Кока-Колы» ужаснул онкологов

Красители на основе карамели, использующиеся при изготовлении напитков «Кока-Кола» и «Пепси», могут провоцировать развитие рака.

Об этом заявили американские борцы за здоровый образ жизни, сообщает британская газета The Daily Mail. Как утверждают активисты, утверждение компании-производителя о том, что «Кола» имеет цвет карамели, — это ложь. Это темно-коричневый сплав канцерогенов, который полностью ненатурален. Из Лондона – корреспондент «Вестей ФМ» Елена Балаева.

Это только в рекламе ингредиенты «Кока-Колы» — сплошь натуральные: кофеин, ванилин, корица, да кориандр. На деле, утверждают активисты за здоровое питание, если там что натуральное и есть, то все хорошее перечеркивает краситель – «карамель», как предпочитают называть его производители. Однако от настоящей карамели в нем – одно название. Как пишет британская газета The Daily Mail, это не та сладость, которую можно получить в домашних условиях, растопив сахар. Карамель для «Колы» получают в результате сложной химической реакции между сахаром, аммиаком и сульфитами в условиях высокого давления и температуры. В результате этой реакции в полученном красителе образуются вещества, очень вредные для человека.

Как утверждает группа активистов за здоровое питание, базирующаяся в Вашингтоне, в американских лабораториях ученые установили, что эти вещества вызывают рак легких, печени, рак щитовидной железы и лейкемию. При этом опасная смесь в значительном количестве была обнаружена в пяти разных продуктах компании «Кока-Колы». Представители компании на обвинения не отвечают, также они хранят молчание и по вопросу о том, почему они отказываются использовать в «Коле» другой краситель, при варке которого аммиак не добавляют. Как поясняют эксперты, всего американские производители используют 4 типа искусственной карамели. При варке первых двух используют аммиак. Именно на запрете такой карамели в производстве колы, пива и соевого соуса настаивают ведущие американские онкологи.

В центре пищевого скандала «Кока-Кола» оказывается далеко не в первый раз. Например, всего пару недель назад российские защитники прав потребителей потребовали через суд запретить продажу «Кока-Колы Лайт» в России. На этикетке продукта не указано наличие потенциально опасного для здоровья заменителя сахара – аспартама. Попадая в организм, это вещество дает метиловый спирт, который превращается в формальдегид – канцероген, который ведет к тому же раку. Но, как говорят юристы, скорее всего, никакого запрета на продажу продукта вынесено не будет. Компания просто поменяет этикетку, полностью сохранив свою драгоценную рецептуру производства.

Джерело

Їжа чи отрута?

29.06.2010,  Наталка Коваленко, Надія Шерстюк, Радіо Свобода

Небезпечні харчові добавки?

В Україні близько 600 хімічних добавок дозволено використовувати у харчовій промисловості. Про це є відповідна постанова уряду, ухвалена у 1999 році. Багато хто вважає, що більшість із цих добавок, які позначаються літерою «Е» і трьохзначною цифрою, не є корисними для організму людини. Чим саме вони загрожують здоров’ю? Чи всі вони небезпечні? Хто і як в Україні контролює їхнє використання у продуктах харчування?

 В Україні не проводили лабораторних досліджень, яким чином та чи інша харчова добавка впливає на людський організм, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.

За його словами, на Заході це питання вивчали роками і, як наслідок, більшість добавок заборонили, заявив він, – в той час як в Україні Кабінет Міністрів дозволив їхнє використання.

«Україна, до речі, не виробляє цих добавок. Вони до нас постачаються з Заходу, а також з Китаю. От, наприклад, Е-320, 321 підвищує холестерин. Е-1000, 1005 погано впливає на шкіру… Якщо продукт містить більше від двох харчових добавок , то краще його не брати», - зазначив Владислав Андрющенко.

Суворий контроль за харчовими добавками ведеться у країнах ЄС

У країнах Європейського Союзу вміст барвників, консервантів, стабілізаторів, емульгаторів контролює ціла армія науковців, повідомляє кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі. Головна інстанція яка вивчає всі можливі наслідки споживання певних домішок – Європейська комісія.

Як пояснили Радіо Свобода фахівці цієї установи, дозвіл видається тільки тоді, коли продукт відповідає «золотому правилу з трьох пунктів». Перший – харчова домішка отримує дозвіл тільки у разі технологічної необхідності її використання. Другий – цей продукт не вводить споживачів в оману. І останній, але найголовніший, – домішка абсолютно безпечна для здоров’я людини.

Але й дозволу Єврокомісії вже недостатньо для використання домішки у виробництві. З нинішнього року останнє слово – за Європейським парламентом. Він же має право й заборонити домішку, яка вже використовується.

Якраз декілька тижнів тому Європарламент наклав вето на використання харчової добавки «тромбін» або, як його ще називають, «м'ясного клею» у виробництві м'ясопродуктів у державах-членах Євросоюзу.

Свинячий або яловичий тромбін використовується для «склеювання» м'ясопродуктів, наприклад, щоб сформувати стейк з окремих шматочків м'яса.

Проте євродепутати дійшли до висновку, що використання «м'ясного клею» може ввести споживачів в оману. До того ж комітет з питань захисту навколишнього природнього середовища Європарламенту відзначив, що продукти з використанням «м'ясного клею» можуть ще й мати чималий ризик бактерійного інфікування.

Заборонений у ЄС, дозволений в Україні

В Україні на державному рівні не проводили серйозного дослідження, яким чином та чи інша хімічна домішка впливає на організм людини, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.

Але після клінічних досліджень у країнах Євросоюзу синтетичний барвник Е-102, або ж тартразин, був визнаний токсичним, таким, що Ввикликає алергію, і його заборонили використовувати у харчовій промисловості, каже Владислав Андрющенко. В Україні ж тартразин можна знайти у солодощах, додає він.

«Тартразин використовують у кондитерських виробах. А в усі лимонади додають бензоат натрію. Це хімічна сполука, яка запобігає псуванню води, тобто знищує бактерії. Потрапляючи у наш організм, бензоат натрію «вбиває» і наші корисні бактерії. Так ось: коли їсти тістечко і запивати його солодкою водою, це підвищує алергічну дію тартразину в кілька разів. Це відомо з літератури», – заявив Владислав Андрющенко.

Купуючи продукти, звертайте увагу на їхній склад

Офіційно дозволені харчові домішки не приносять великої шкоди здоров’ю людини. Крім цього, треба визначити, що розуміти під поняттям «харчові добавки» – ті ж таки сіль, цукор, олія підсилюють смакові властивості продукту і, до того ж, є природними консервантами, переконує Михайло Шуранов, прес-секретар однієї з мереж швидкого харчування.

«Ми виробляємо фірмові страви. Технологічна карта виробництва наших страв – це документ, який описує процес та інгредієнти, з яких виробляється продукція. Вони погоджені з відповідними департаментами Міністерства охорони здоров’я України», – наголошує Михайло Шуранов.

При Міністерстві охорони здоров’я України працює комісія, яка визначає, збільшувати кількість дозволених харчових добавок чи, навпаки, скорочувати цей перелік, зазначає Оксана, молодший науковий співробітник Лабораторії гігієни харчування Інституту медичної екології. «Наш інститут не визначає харчові добавки у продуктах. У нас є перелік, і ми дивимося, чи дозволений цей компонент чи ні», - пояснила вона.

Наразі сучасній людині практично неможливо скласти щоденний раціон з продуктів, які не мають харчових добавок, стверджує лікар-терапевт Маргарита Гофман. Тим більше, що під літерою «Е» і трьохзначною цифрою можуть ховатися і цілком безпечні для людини продукти – сіль, цукор, лимонна кислота. Важлива кількість та частота вживання «Е», пояснює лікар.

«Питання в дозі, так само, як і з ліками. Безумовно, ці добавки впливають на стан печінки. А її стан, в свою чергу, впливає і на різні види обміну: і на згортання крові, і на функціонування нервової системи, і на травлення. Але перший удар на себе приймає саме печінка», – розповіла Маргарита Гофман.

Отож, купуючи продукти, треба звертати увагу на склад, радить лікар-терапевт. «Добре, що у нас тепер зобов’язали виробників продуктів писати усі компоненти, але вони хитрять і пишуть дуже дрібно. Тому я раджу в супермаркети ходити зі збільшувальним склом і не соромитися – дивитися склад продукту», – зауважила Маргарита Гофман.

Більшість добавок з організму не виводяться

Щоб не засмічувати свій організм «хімією», Владислав Андрющенко радить не звикати до одних і тих самих продуктів.

«Головне – міняти продукти. Не «підсаджуватись» на щось одне. Бо хімічні добавки накопичуються в організмі. У нас є таке поняття – гранично допустима доза. І по ній визначають, які добавки впливають на організм. На Заході так не роблять. Там вивчають, як швидко добавки накопичуються у людському організмі, тому що більшість з них не виводяться», – зазначає Владислав Андрющенко.

Повістю уникнути продуктів з консервантами у наш час неможливо, кажуть дієтологи, але людина може зменшити кількість «хімії» на своєму столі.

Для цього слід відмовитися від пакетованих соків і молока, напівфабрикатів, а також майонезу і соусів – адже у них «ховається» найбільше харчових добавок.

Джерело

Подорожі Януковича, Литвина і Азарова за 40 млн. гривень

22 березня 2012, УП

Вартість чартерних перельотів президента, прем'єра та спікера минулого року склала 40 мільйонів гривень.

Про це ідеться у відповіді адміністрації президента на запит Української правди.

"За інформацією Державного управління справами, у 2011 році розпорядники бюджетних програм Державного управління справами, апарату Верховної Ради та секретаріату Кабінету Міністрів здійснили касові видатки за послуги з авіаперевезень ДАП "Україна" в сумі 40 мільйонів 226 тисяч гривень", - ідеться у відповіді Банкової.

Як відомо, президент, прем'єр і спікер свої відрядження здійснюють на чартерних суднах, які належать або орендуються державним авіапідприємством "Україна".

Президент Янукович зазвичай подорожує літаком Airbus 319, придбаним за кошти бюджету, а також вертольотом Agusta і літаком бізнес-авіації Falcon-900, які адміністрація президента за гроші бюджету орендує у фірми "Центравіа", що походить з офшорної зони на Британських Віргінських островах та контролюється родиною Януковича.

Прем'єр Азаров і спікер Литвин подорожують літаками Іл-62 і Ту-134, які також належать державі через ДАП "Україна".

Для порівняння, бюджетом 2012 року Міністерства охорони здоров'я на цілі "Створення центрів позитронно-емісійної томографії та придбання ПЕТ-КТ сканерів" передбачено вдвічі меншу суму - 20 мільйонів гривень.

Водночас нещодавно було оприлюднено фото, що президент Фінляндії подорожує звичайним рейсовим літаком.

Джерело

Податківці допоможуть Олександру Януковичу матеріально

22.03.2012,  Економічна правда

В лютому центральний апарат Податкової перевели на обслуговування до банка, що належить старшому синові президента. В березні пересічні податківці помітили, що з рахунків зникли 50 грн. Потім з'ясувалося, що загалом будуть зніматись 100 грн. Вони примусово переводяться на депозит у "Всеукраїнському банку розвитку".

Фото Податкової

В "Українську правду" звернулися... працівники центрального апарату Податкової. Вони розповіли, що починаючи з березня їх примусово перевели на обслуговування у Всеукраїнський банк розвитку.

Це той рідкісний випадок, коли не потрібно доводити причетність так званої "Сім‘ї президента". ВБР офіційно належить Олександру Януковичу, старшому синові діючого голови держави. Це визнано цілком офіційно, на сайті самого ж банка.

"Економічна правда" вже багато разів писала про те, що колишній (Віталій Захарченко, зараз міністр МВС) та сьогоднішній (Олександр Клименко) голови ДПА є друзями Олександра Януковича. Тим не менш, лише Клименко наважився зробити приятелю таку послугу.

Що цікаво, колишній голова Податкової Сергій Буряк є власником одного з найбільших в Україні "Брокбізнесбанку". Але навіть він не переводив своїх підлеглих на обслуговування у свою установу. Буряк обмежився лише тим, що до БББ перейшли працівники Мінекономіки – це міністерство орендує у Податкової будівлі на Львівській площі, - та робітники споріднених з ДПА структур.

В центральному апараті Державної податкової адміністрації працюють приблизно 1200-1300 осіб. Навіть якщо в середньому вони отримують доходи у 8000 грн щомісячно, то йдеться про переведення до ВБР оборотів десь у 10 млн грн щомісячно. Це небагато, але все ж таки допомога банку, що належить приятелю Клименка.

Як розповіли нам податківці, у лютому їм наказали заповнити якісь анкети. За підсумками анкетування в лютому 2012 року всіх робітників центрального апарату ДПА перевели до ВБР. Цей банк надав кожному робітнику не лише зарплатну, але й депозитну і кредитну картки. Робітники не могли обирати, чи йти до нового банку, чи залишатися у старому.

До цього з 2004 року центральний апарат Податкової отримував зарплатню на картки „Укрексімбанку”. На відміну від "Всеукраїнського банку розвитку”, УЕБ є державним, є другим за розміром в Україні та має найвищі міжнародні рейтинги надійності. Для порівняння, ВБР є приватним та 88-м за розміром. Про жоден міжнародний рейтинг, отриманий банком, нам невідомо.

Олександр Янукович. Фото Tabloid

Проте, у нього є дві величезні переваги. Перша – це власник. Друга – головою правління банку є Валентина Арбузова, мати діючого голови Національного банку Сергія Арбузова. Що цікаво, пані Арбузова є також головою Асоціації платників податків України. За нашими даними, ця структура є спеціально створеною, щоб "вирішувати питання" з Податковою.

Ми попросили пані Арбузову пояснити, чому державний "Укрексім" було замінено на установу, яку вона очолює. Відповіді ми не отримали. Зате нам відповіла Податкова.

"В грудні 2011 року ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку” до ДПС України було надано свої пропозиції та умови в рамках обслуговування зарплатних проектів. Згідно результатів конкурсу Міністерства фінансів, ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку” є уповноваженим з обслуговування зарплатних проектів бюджетних організацій", - відповіли "Економічній правді" у ДПА.

Своє рішення щодо переведення керівництво Податкової пояснює економічною доцільністю.

По-перше, обслуговування у ВБР виявилося дешевшим, ніж в "Укрексімбанку". "Запропонована „Всеукраїнський банк розвитку” плата за розрахунково-касове обслуговування становить 0,05%, і є наполовину меншою від умов за договором з АТ „Укрексімбанк”. Економія коштів, при цьому, лише по центральному апарату складає майже 50 тис грн, що є важливим при обмеженому фінансуванні на утримання", - зазначили у Податковій.

По-друге, як зазначили у ДПА, „Всеукраїнський банк розвитку” входить до Всеукраїнської об’єднаної мережі банкоматів „Радіус”, та має широку мережу банкоматів (лише по Києву загальна кількість банкоматів банків-партнерів нараховується більше 400 одиниць).

Нещодавно ВБР встановив два банкомати – один на території ДПА, другий поруч з нею – біля Будинку одягу на Львівській площі. Якщо працівник Податкової захоче знати гроші десь подалі від місця роботи, він зможе скористуватися банкоматами банків-партнерів. Треба визнати, що мережа "Радіус" дійсно велика. Вона частково контролюється ПУМБом Ріната Ахметова, і серед її учасників є "Сведбанк" та "Укрсоцбанк".

Проте, є невелика дрібниця. Нам невідомо, яку комісію беруть банки-партнери за зняття готівки з карток працівників ДПА. Але, наприклад, клієнти співвласника мережи "Радіус" – ПУМБу – сплачують 2 грн з кожної операції, що проведена через банкомат партнерського банку. Якщо знімати не 1000 грн, а 100 грн, ці комісійні складають чималу суму. Це щодо "дешевше".

КУДИ ЗНИКАЮТЬ 50 ГРН З КАРТОК ПОДАТКІВЦІВ?

Нагадаємо, ВБР надав кожному робітнику Податкової не лише зарплатну, але й депозитну і кредитну картки.

Кажуть, що у лютому податківці заповнювали ще одну анкету, у якій пропонувалося добровільно перераховувати частину отриманої зарплатні на депозитний рахунок. Деякі люди цей документ підписали, а деякі – ні.

Але в березні і з перших, і з других гроші були зняті. Рядові податківці побачили цікаву річ. 

Вони втрачали 50 грн, як тільки робили будь-яку операцію з зарплатною карткою.

За місяц 50 грн з них зниматимуть двічі. Перший раз з авансу, другий – з зарплати.

Щоб розуміти ситуацію, рядовий податківець у центральному апараті отримує не мільйон, а десь 4000-4500 грн щомісячно. Отже, 100 грн є відчутною втратою.

За словами співробітників Податкової, їх запевнили, що ці гроші не зникли остаточно, а пішли на депозитну картку ВБР. Однак перевірити, чи це так дійсно, власники карток не можуть. За телефонним номером банку у Донецьку, який надають працівникам ДПА, працює автовідповідач.

В офіційній відповіді ДПА визнала, що така ситуація існує. У листі на адресу "Економічної правди" згаданий механізм названий "можливість автоматичного списання коштів на накопичувальний депозитний внесок "Окладний".

Фото cenzor.net

"В межах зарплатного проекту ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку”, за умовами договору, один раз на місяць проводиться списання із зарплатних карток співробітників певної суми коштів (мінімально 50 грн), які зараховуються на депозитний рахунок із річною ставкою 13%. За бажанням працівника, вони можуть бути отримані з нарахованими відсотками в будь який час", - офіційно відповіли нам у ДПА.

За словами керівництва відомства, запропоновані ВБР-ом умови та широкій вибір послуг по обслуговуванню зарплатного проекту були підставою для укладання договору.

Ті співробітники Податкової, які зверталися до "Української правди", називають таке перерахування крадіжкою.

Проте, керівництво ДПА заявило нам, що "нарікань та скарг щодо некоректного обслуговування від співробітників не надходило".

Ми впевнені, що не надходило жодної скарги і в інших випадках, коли працівників державних установ переводили на обслуговування у банки Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та Олександра Януковича.

P.S. Вже після публікації цього матеріалу нам зателефонували з прес-служби ДПА, і повідомили два моменти.

Перший - що телефонувати співробітники можуть і до київського офісу ВБР.

Другий - що три картки видавалися як єдина послуга. Але ті співробітники, які не згодні відраховувати гроші на депозит, можуть приїхати до київського офісу ВБР біла Повітрофлотського мосту, і за письмовою заявою відмовитись від депозитної картки. За твердженням представника прес-служби, він зробив саме так.

Джерело

Янукович просить американців про порятунок

14.03.2012, Сергій Лещенко, УП

Янукович просить американців про порятунок

Уряд Віктора Януковича вдається до нестандартних кроків, аби отримати чергову ін'єкцію від Міжнародного валютного фонду. За інформацією "Української правди", він звернувся до американської лобістської та консалтингової компанії APCO по допомогу в вирішенні питання фінансового вливання.

Лист, який є у розпорядженні редакції, підписаний Брентом Крейном, який є програмним менеджером цієї аналітичної установи у Вашингтоні. Його адресовано членам Міжнародної спілки радників (IAC) та дивізіону Глобальної політичної стратегії (GPS) при APCO, куди входять відставні чиновники і топ-менеджери з різних країн.

Тема листа позначена як "терміновий запит від уряду України". У ньому пан Крейн повідомляє радників APCO про делікатне прохання, яке надійшло з Києва. З прочитаного складається враження, що нинішні українські чиновники виявили повну безпорадність у переговорах з міжнародними фінансовими установами.

"Ми отримали прохання уряду України спробувати знайти спосіб просунутися вперед у розблокуванні тупику, в який зайшли відносини України з МВФ щодо отримання подальших траншів з $15 мільярдної допомоги МВФ.

Міністр фінансів України Валерій Хорошковський намагався знайти "компроміс" з Міжнародним валютним фондом, щоб перезапустити таке необхідне кредитування.

Але уряд України не бажає приймати вимогу МВФ припинити субсидіювання населення в оплаті газу, що допомогло би збалансувати бухгалтерію державної енергетичної компанії "Нафтогаз".

Точка зору уряду полягає в тому, щоб зробити таке в цьому році і підвищити ціни на газ для населення - це політичний суїцид напередодні виборів у жовтні 2012 року.

Ми шукаємо людей з сильними зв'язками серед відповідних посадовців МВФ, які могли би поцікавитися серед співробітників МВФ, чи існує можливість для творчості в цьому питанні, щоб уникнути підвищення цін на газ.

Ми хотіли б отримати цю інформацію і обговорити її з урядом України, і спробувати навести мости між МВФ і Україною з метою вийти з тупика, яким був позначений останній рік.

Якщо у вас є відповідні відносини і ви зацікавлені в допомозі, будь ласка, дайте мені знати. Джонатан Вінер в нашому офісі у Вашингтоні веде цей проект і може вам зателефонувати".

"Українська правда" надіслала запит до компанії APCO та безпосередньо до Брента Крейна, а також смс-повідомлення Валерію Хорошковському, але відповіді не отримала. Водночас джерела в компанії APCO підтвердили, що уряд України справді звернувся до них по допомогу.

Компанія APCO - доволі впливова на ринку лобістських і консультаційних послуг.

Це не вперше, коли вона залучається до українських питань. В 1990-х роках Віктор Медведчук і Григорій Суркіс наймали APCO для просування іміджу Леоніда Кучми в Америці. Робили це через офшорну фірму Nowanda, яка певний час була акціонером ФК "Динамо".

Паралельно APCO займався іміджем лідерів СДПУ(о) - американська фірма створили вже неіснуючий нині сайт Dynamic Ukraine, який вихваляв Медведчука як реформатора, а також публікував статтю Суркіса про відкриття синагоги у Києві.

Цього разу до послуг APCO вирішили вдатися в зв'язку з відсутністю прогресу в переговорах між урядом Януковича і МВФ.

Листа до внутрішньої розсилки APCO було написано 2 березня. Очевидно, прохання уряду України вони отримали ще раніше. Але жодного прогресу досягнуто не було, тому що 12 березня прем'єр Азаров повідомив, що просить якщо не про транш, то хоча би про взаємозалік з МВФ - відновити кредитну лінію для погашення старих боргів перед Фондом.

"Україна буде детально і скрупульозно виконувати свої зобов'язання, в тому числі і перед МВФ. Але ми маємо право поставити питання таким чином, щоб відбувся залік нашої заборгованості в рахунок чергового траншу", - заявив Азаров.

Йому не позаздриш - Україна виплатила МВФ у лютому 575 мільйонів доларів, а до кінця року повинна повернути ще приблизно 3,1 мільярда доларів.

У самому ж листі впадають в очі як мінімум три особливості.

Перше - це непублічне визнання "командою реформаторів Януковича-Азарова" того факту, що для них критично важливе чергове вливання від донорів. Політична сила, яка звинувачує своїх опонентів у отриманні підтримки із Заходу, сама виявилася на гачку "грантів" від МВФ.

Друге - це нездатність "уряду реформаторів" іти на ті самі реформи до виборів. Тут варто пригадати суперечку між Азаровим і депутатами-регіоналами взимку на спільному засіданні фракції, коли керівник Олександр Єфремов просив пояснити, як їм рухатися далі: "Ми вибори проводимо чи реформи?".

Як випливає з листування APCO, якщо підвищення цін на газ для населення до виборів не буде, то після виборів, воно, очевидно, таки відбудеться.

І тут виникає інше питання.

Гроші МВФ - це гроші платників податків західних держав. І часто рішення про поновлення кредитування ухвалюється не стільки у штаб-квартирі Фонду, скільки у основних столицях країн-членів Фонду - Вашингтоні, Парижі, Берліні...

Там не можуть зрозуміти гру, в яку їх затягує Януковича. Європейські уряди, зокрема, Греція, повинні іти на критично непопулярні реформи, урізати соціальні програми, втрачати довіру серед населення...

А, з іншого боку, ці самі європейські уряди про чергове вливання просить Україна. Держава, яка не проводить аналогічних непопулярних реформ, а навіть більше - президент Янукович оголошує про передвиборчу роздачу грошей електорату та виводить з-під тендерів у тінь цілі галузі економіки.

Виникає питання, чому МВФ (читай - американський та європейський уряди) повинні вставати у становище Януковича та рятувати на виборах такого керівника?

Але, крім того, вони не можуть зрозуміти і політичну логіку Януковича. Він готовий брати гроші в Заходу, але не готовий сповідувати цінності, які декларує Захід. Тоді чи повинні США та ЄС бути донорами диктатора-початківця?

Ну і, зрештою, третє. Уряд, який не втомлюється самовихваляти свій професіоналізм, виявився не здатним провести переговори з МВФ, і змушений залучати компанію-лобіста, розписуючись тим самим у власній безпомічності.

Більше того, уряд повинен буде оплатити послуги компанії APCO. Звідки? Зрозуміло, що з коштів бюджету. Тоді, можливо, дешевше було би не утримувати безпорадний Кабінет міністрів, а просто указом президента дати українське громадянства радникам із APCO - і нехай вони керують цією країною?

  
Джерело