Швейцарія не має армії. Швейцарія сама є армією!
Вперше про рівень швейцарської бойової готовності я почула від знайомого голландця, що виріс в Швейцарії. «Швейцарія – дуже мілітаризована країна», – розповідав голландець, – «В швейцарських автобусах можна часто побачити військових зі зброєю, що повертаються з навчань на вихідні додому. У них загальна військова повинність...»
Багато нешвейцарців чомусь вважають, що раз Швейцарія – країна нейтральна, то й армія їй жодна не потрібна. Але самі швейцарці так не думають, тому Швейцарські Збройні Сили є другою найкрупнішою армією в світі в пропорціях до розміру населення (пальма першості належить Ізраїлю).
Існує навіть вираз – «Швейцарія не має армії. Швейцарія сама є армією». Мабуть, швейцарці резонно вважають, що «паперовий» нейтралітет – штука ненадійна; їм куди ближче до душі озброєний (бажано до зубів) варіант.
Швейцарська ідея нейтралітету полягає в тому, що ця країна не збирається нікого атакувати, не братиме участь в так званих «поліцейських акціях» (у миротворчих місіях Швейцарія брала участь – в Боснії і Герцеговині та в Кореї), не вступить ні в які союзи і захищатиме себе сама, – а для цього потрібна потужна армія.
Модель швейцарської армії складається з трьох рівнів: невелика група професійних військових, підкріплена великою кількістю призовників, плюс ще значніша частина виучених резервістів – колишніх призовників, яких щорік призивають на збори запасу.
Швейцарська армійська модель настільки сподобалася Ізраїлю, що вони її скопіювали. Але в Швейцарії, на відміну від Ізраїлю, загальна військова повинність не поширюється на жінок. Проте, деякі швейцарки йдуть служити добровільно.
Всі фізично боєздатні громадяни Швейцарії чоловічої статі підлягають призову до 30 років. На практиці ж чоловіків, що отримали швейцарське громадянство після 25-річного віку, рідко забирають на службу. Замість цього вони разом з іншими чоловіками, що не проходили військову службу (наприклад, за медичними показами) додатково платять 3% прибуткового податку щорік.
«А в Україні що, не так?» – щиро здивувався мій швейцарський чоловік.
У 20-ти літньому віці швейцарський солдат проходить початкову військову підготовку тривалістю від 18 до 21 тижня, за винятком гренадерів (це така елітна піхота), в яких вона займає 25 тижнів. Після цього звичайний солдат щорік проводить в армії 3 тижні, поки не відслужить покладені 260 днів – тобто приблизно до 30-ти літнього віку.
Офіцери служать довше: їм потрібно набрати від 500 до 600 днів. Під час служби чоловіки звільнені від роботи, і держава їм платить 80% зарплат. Правда, більшість працедавців продовжують виплачувати повну зарплату співробітникам під час військової служби – в такому разі державна компенсація виплачується працедавцеві.
Швейцарська оборонна стратегія заснована на «принципі дикобраза»: в разі небезпеки згорнутися в клубок і нащетинити голки – тобто зробити так, щоб проникнення всередину країни обійшлося противникові якомога дорожче. Для цього швейцарські тунелі і ключові мости побудовані з пастками для танків.
Армія має можливість оперативно вивести з ладу мости, тунелі, автостради і залізницю: в разі атаки можна знищити від 3 000 до 6 000 різних точок транспортного сполучення. Усередині тунелів і мостів є вбудовані вибухові пристрої, а залізничні мости запрограмовані в разі вибуху падати на автостради, що під ними.
Недалеко від швейцарського кордону з Німеччиною всі залізничні та автомобільні тунелі підготовлені вибухати так, щоб повністю закрити доступ всередину країни.
На території Швейцарії повно фортів, бункерів і арсеналів. Мій чоловік служив в гірському бункері, оснащеному всіма необхідними комунікаціями і абсолютно непомітному звичайному оку на тлі пасторального швейцарського пейзажу.
У мирних Альпах існують постійні укріплення, покликані служити базами для звільнення родючих долин після потенційного захоплення. Вони включають підземні повітряні бази, що є сусідами із звичайними діючими злітними смугами; запаси, необхідні для функціонування цих баз, зберігаються в печерах.
...Колись наша знайома, в якої Швейцарія асоціювалася з «гірським повітрям і суцільними французами», а ніяк не з бункерами і вибуховими пристроями, здивовано запитала у мого чоловіка: «Навіщо ж Швейцарії так озброюватися?! Адже в них такі хороші спокійні сусіди!»
«Це які саме сусіди у нас спокійні?» – здивувався чоловік, – «Французи з Наполеоном, німці на чолі з Гітлером, Австрія з Габсбургами чи італійці під проводом Муссоліні?»
Немає коментарів:
Дописати коментар