Щоб об’єктивно говорити про стан справ у країні, яка прагне бути демократичною, цивілізованою, гуманною, покращувати якість життя громадян, варто передовсім зважати на думку самих громадян. Вітчизняні демоскопи мають можливість аналізувати динаміку змін суспільної думки вже за десятиріччя, використовуючи і дані міжнародних рейтингів, і внутрішньої соціології. На основі цього аналізу ми перед Новим роком можемо зайвий раз глянути на себе збоку.
Щасливчики
У жовтні цього року «Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати опитування, яке показує, що відносно щасливими почуваються 68% опитаних українців, з них 17% вважають себе однозначно щасливими. Разом з тим, кожен п’ятий опитаний вважає себе нещасливим. Ще 13 не змогли визначитися.
Опитування проводять другий рік поспіль. За рік кількість людей, які вважають себе в більшій чи меншій мірі щасливими, трохи зменшилось з 70 по 68%. Проте число тих, хто вважає себе однозначно щасливими зменшилось – від 27 до 17%.
У попередньому дослідженні автори з’ясували зв’язок між відчуттям радості і щастя. Виявляється, найщасливіші українці відчувають радість в житті щодня! Такими було 28,5% громадян, ще 24,4% відчували радість кілька разів на тиждень, 13,6% - кілька разів на місяць. Тобто дві третини відчували радість не менше 1 разу на місяць. Близько 20% опитаних зазначили, що рідко відчувають радість в житті і 12% - не визначились.
Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною? 
Соціологи з’ясували й те, що в нашій країні відчуття щастя з віком у людей поступово зникає. Так 70% молоді у віці 18-29 років почувається найбільш щасливими. Майже третина опитаних людей у віці понад 60 років почувається нещасливими.Чинники щастя/нещастя
Що ж найбільше робить українців щасливими? Чимало досліджень свідчить, що це, перш за все, родина, діти, друзі, здоров’я, матеріальний достаток. Уже опісля називають цікаву роботу. З чого можна зробити висновок, що для значної частини населення зайнятість досі є способом заробляння грошей, а не оптимальним способом самореалізації й сатисфакції.Стан справ у країні теж позначається на почуттях громадян. Виходить так, що українці вважають себе відносно щасливими, проте рівень задоволеності життям є доволі низьким. Та про все по черзі.
Старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бєкєшкіна прокоментувала ZAXID.NET: «Практично завжди спостерігалося, що люди співвідносили щастя з індивідуальним рівнем, а не всезагальним. Найбільше людське відчуття щастя залежить від відносин із близькими та стану здоров’я». За її словами, Київський міжнародний інститут соціології визначав, з чим корелює почуття щастя. Безумовним чинником щастя виявилися добрий стан здоров’я та те, коли тебе хтось любить: чоловік, дружина, діти, батьки, близькі, друзі.
І.Бєкєшкіна уточнила: «Виявляється, що й наявність дітей сама по собі не робить усіх щасливими. Почуваються щасливими ті, хто задоволений своїми стосунками з дітьми, а нещасними ті, хто не задоволені. Так само виявляється почуття щастя і в подружньому житті».
Тут доречно навести і підсумки «Рейтингу антирадості» , складеного «Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці 2010 року. Найбільше засмучують українців рівень їхніх доходів – 40% відповідей, персональний стан здоров’я – 31%, стан здоров’я близьких – 25% та невпевненість у майбутньому – 21%. Нічого не засмучує у житті 13% опитаних, і здебільшого це молодь.
Турбує здоров’я
Різноманітні дослідження показують, що українці стурбовані станом свого здоров’я. Так, третина людей вказує, що їх стан здоров’я є поганим чи дуже поганим. Близько половини – задовільним. За даними Інституту соціології НАН України, 52% громадян відчуває дефіцит медичної допомоги. Поряд із цим понад 60% громадян вважає українську систему охорони здоров'я корумпованою, у понад 40% за останній рік прямо вимагали гроші за медичні послуги.
Не в грошах щастя?
І.Бєкєшкіна зазначила ZAXID.NET, що, за висновками соціологів, щастя не завжди співвідноситься з грошима. Помічено, що ті, хто вважає себе бідними, частіше почуваються нещасливими. «Якщо певний рівень добробуту є, то відчуття щастя уже слабо корелює з багатством. Щастя погано співвідноситься із бідністю, але не обов’язково співвідноситься із багатством. Багаті можуть бути і н щасливими», - сказала вона.
Теза «не в грошах щастя», на жаль, могла б слугувати єдиною втіхою в українських реаліях. Так, за даними Держкомстату, цього року в Україні кожен четвертий міський мешканець і кожен третій сільський змушені миритися з доходами нижче прожиткового мінімуму. Так, у кожній 200-й українській родині на одну людину припадає менше 300 гривень на місяць, у кожній 40-й сім’ї - від 300 до 480 гривень на місяць, у кожній 16-й - від 480 до 660 гривень на місяць, у кожній 8-й - від 660 до 840 гривень на місяць. Загалом середній дохід нижче від прожиткового мінімуму мають понад 12 млн громадян нашої держави.
У 2010 році також було проведене перше загальноукраїнське дослідження «Фінансова грамотність та обізнаність в Україні» на замовлення USAID. Лише 0,4% опитаних заявили, що оцінюють свій фінансовий стан як «дуже добрий». 10% опитаних оцінює свій фінансовий стан як добрий, 56% - як задовільний, 26% - поганий, 5% - дуже поганий.
З’ясовуючи, як ця самооцінка корелюється з дійсністю, було виявлено, що 39 відсоткам опитаних вистачає коштів на продукти та одяг, але виникають труднощі з придбанням товарів тривалого користування. 36% вистачає коштів на продукти, проте з придбанням одягу уже виникають труднощі. 6% не вистачає коштів навіть на продукти харчування, 5% - ледве зводить кінці з кінцями. 11% можуть купувати товари тривалого вжитку і мають труднощі лише з придбанням дуже дорогих речей. Може собі дозволити придбати квартиру чи дачу 0,4%.
Доводиться бути мінімалістами. Тож не дивно, що серед респондентів опитування «Рейтинг щастя 2010», сукупний дохід яких перевищує 3 тис. гривень на сім’ю, виявилися такими, що почуваються щасливими 79%, а нещасливими – лише 10%. Натомість серед тих респондентів, сімейні доходи яких становлять менше 1 тис. гривень, щасливих 49%, а нещасливих – 37%.
Невпевненість у майбутньому
У 2007 році КМІС проводив дослідження «Бачення мешканцями України свого майбутнього». Найважливішими сферами для щасливого майбутнього виявилися знову ж таки сім’я (71,7%), здоров’я (67,5%), гроші й матеріальний добробут (47,2%), робота і кар’єра (18,5%).
Можливість планувати власний розвиток та самореалізовуватися у всіх аспектах людського життя відбивається на оцінці задоволеності життям, умовами життя. Тим часом українцям доводиться визнавати доволі невтішні речі. Україна в порівнянні із попереднім періодом опустилася з 61-го на 69-е місце з поміж 110 країн світу у рейтингу національного добробуту.
Сукупний рейтинг не в останню чергу зумовлений оцінкою стану економіки, за якою Україна зайняла 96-те місце, та ефективності державного управління, – 98-ме місце. На встановлення відповідних рейтингів зокрема оцінки самих громадян України.
За дослідженням компанії «Делойт», яка тринадцять років поспіль досліджує споживчі настрої європейських покупців перед сезоном новорічних і різдвяних свят, невпевненість у власній зайнятості наступного року відчуває 47% українців, 42% вважають, що їм вдасться зберегти роботу, а 10% наших співгромадян називають себе безробітними.
Водночас, на думку населення, в Україні реально забезпечується їхнє право на гідний рівень життя, право обирати собі владу та чинити вплив на її рішення, право на справедливе судочинство, право бути захищеним від злочинності і були захищеним від сваволі влади. 75% громадян вважає, що в Україні не існує рівності усіх громадян перед законом, протилежної точки зору дотримується лише 10%. «Перевагами» перед законом користуються ті, хто має гроші, - так вважають 79% населення, та ті, хто має владу (73%). Такі результати дослідження «Громадська думка і експертний аналіз про дотримання в Україні прав і свобод громадян», Фонду «Демократичні ініціативи» та Української Гельсінської спілки з прав людини.
У рейтингу щасливих країн американського інституту громадської думки Gallup Україна опинилася на 73 місці із 155 держав світу. Поруч з українцями у цьому рейтингу росіяни, словаки, румуни, ліванці та південні африканці. З Gallup’ом, щасливих людей у нас - 21%, вважають себе нещасними - 26%, 53% - боряться із життєвими труднощами.
Недовіра
Свідченням невіри в можливості здобувати людське щастя в Україні за сучасних умов може бути показник еміграції та громадська думка щодо цього. Так попри частку громадян, що перебувають у трудовій еміграції, ще кожен п'ятий українець хоче працювати або вчитися за кордоном, а приблизно кожен шостий (15% ) прагне перебратися туди назавжди.
Якщо ж подивитися яким суспільним органам довіряють громадяни, то впродовж десяти років єдиною інституцією, що послуговується довірою людей на високому рівні, була і залишається Церква: баланс довіри-недовіри становить +52%. Високий рівень довіри також в українських ЗМІ (+35%). Далі за рівнем довіри йдуть: Збройні сили України (+17%), Президент (+22%), уряд України (+9%), СБУ (+9%).
Найменше довіри українці виявляють до банків, баланс довіри-недовіри становить – 52%. Далі за рівнем недовіри йдуть: суди (–45%), політичні партії (–38%), міліція (–37%), прокуратура (–36%), Верховна Рада України (–24%), Конституційний суд України (–19%), громадські організації (–9%). Прикметно, що соціологи спостерігають такі тенденції впродовж багатьох років.
Наша гордість
А проте соціологи відзначають й позитивні тенденції у ставленні громадян до держави. Так, за даними Київського інституту проблем управління імені Горшеніна, 75% наших співвітчизників пишаються тим, що є громадянами України. 19% опитаних заявили, що не пишаються своїм громадянством. 58% українців сприймають як позитивний факт проголошення незалежності України в 1991 році. Приблизно такий же відсоток громадян України - 57,7% - висловив готовність ще раз проголосувати за державний суверенітет.
Хотіли б бачити Україну й через 20 років окремою, незалежною державою 48%, частиною союзу з Росією – чверть, частиною Європейського Союзу – п’ята частина.
Заступники директора з наукових питань Інституту соціології НАН України, професор Євген Головаха в інтерв'ю «Радіо Свобода» у День незалежності акцентував, що ріст ідентифікації себе власне як громадянина України відстежується в країні ще з 1992 року. «У середині 1990-х років тільки 30% перш за все ідентифікували себе як громадяни України. Навіть 20% українців вважали себе громадянами бувшого, колишнього СРСР. І, скажімо, зараз. Все ж таки 51% громадян ідентифікують себе перш за все як громадяни України, а не тільки мешканці свого регіону, міста, села і так далі. І тільки 6% зараз ідентифікують себе як громадяни колишнього СРСР», - зазначив він.
За даними «Соціологічної групи «Рейтинг», 76% громадян вважають себе патріотами. Лише кожен десятий зізнався у тому, що не відчуває патріотизму до своєї країни.
Головним приводом гордості за країну для українців є власне місце, де вони народилися і виросли (33%), а також земля, на якій вони живуть (31%). Великими людьми своєї національності пишаються 28%, державою, в якій живуть, та історичним минулим – по 25%. Також 21% українців пишаються своєю працьовитістю та вмінням господарювати, 20% - душевними характеристиками свого народу, національними піснями, святами та звичаями. Мовою, як і вірою та релігією свого народу, пишаються 17% громадян, літературою та мистецтвом – 9% громадян.
Роль кожного
Проте важлива ініціатива кожного. За даними КМІСу, 60,4% громадян вважають, що вкладають у свою майбутню перспективу все, що в їхніх силах, а 22,9% респондентів визнають, що роблять достатньо, але могли б робити й більше.
При цьому понад 50% молоді віком 18-29 років вважають, що майбутнє залежить від них особисто. Таку думку поділяють 38% людей середнього віку (30-49 років), серед старших людей покладаються на себе лише 20%, решта – на державний патерналізм.
З оптимізмом дивляться у майбутнє 51,9%, 20,2% бачать його таким самим, як і сьогодення. Завтрашній день видається гіршим за сьогоднішній 15,1% громадян.
З підсумків «Рейтингу антирадості» зрозуміло, що 33% опитаних, які відчувають себе щасливими, прожили б своє життя так само. Більш ніж втричі менше (9%) таких серед респондентів, які відчувають себе нещасливими. Загалом же прожили б життя так само 25% громадян, із незначними корективами - 48%, а зовсім по-іншому - 17%.
Керівник «Соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович, даючи коментар ZAXID.NET, звернув увагу на недостатню активність українців у досягненні щастя. «Щоб почуватися щасливими, треба докладати хоча б якісь зусилля: у відносинах, у покращенні здоров’я, заробітках. Хоча частина українців пишається працьовитістю, я вважаю, що переважна більшість людей в Україні є відносно пасивними щодо обстоювання прав і можливостей, які для нас є важливими. Ми декларуємо, що треба докладати більше зусиль, але, на жаль, переважна більшість є недостатньо активною», - зазначив він.
Джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар