Людина в пошуках щастя

Світлана Ройз 

На психотерапевтичному прийомі:

Психотерапевт: Я хотіла вам сьогодні прочитати притчу:

«Один голуб постійно змінював гнізда. Неприємний, гострий запах із цих гнізд був нестерпний для нього. Він гірко скаржився на це мудрому, старому, досвідченому голубу. А той усе хитав головою й, нарешті, сказав: «Через те, що ти постійно змінюєш гнізда, нічого не зміниться.

Запах, який тобі заважає, іде не від гнізд, а від тебе самого».

(Носсрат Пезешкіан. «Брудні гнізда». Збірка «Торговець і папуга»)

Довга пауза… Пацієнт: Жорстко ви… так типу… вони мене кидають, тому що я сам...… у мені не те… ну так… як у кіно… уже втретє потрапляю… те саме…

Притча й казки — вірні помічники психолога та психотерапевта. Вони завжди більше, ніж просто історія. Вони завжди діють в обхід свідомості й досягають саме того місця, де ховається проблема. Вони підходять усім можливим людським типам і «діють» набагато довше, ніж ми можемо уявити. Вони підводять нас до потрібних дверей і залишають біля них. А що чи хто за цими дверима? Ми самі. Маленькі й великі. Веселі й сумні. Здорові та втомлені... Але ці Ми — справжні. Як рідко ми готові подивитися на себе за цими дверима й не просто подивитися — прийняти себе, справжніх. Для цього потрібна сміливість. Але саме ця сміливість веде до гармонії — до щастя, якого ми всі шукаємо. Лікар-психотерапевт Лууле Віїлми казав: «Смілива людина щаслива. Перелякана людина радісна».

Усе правильно. Радість — це емоція-хвиля. Зворотною стороною радості є печаль. Пам’ятаєте, як часто ми говоримо — не смійся так багато — плакатимеш. Ми підсвідомо оберігаємо себе від надмірної радості, знаючи, що на зміну їй обов’язково прийде смуток.

А щастя — це стан. Воно, на відміну від радості, не локальне. Воно заповнює всю людину. Щастя — це стан рівноваги, цілковитого прийняття. У буддизмі є чудове поняття «по». Воно знаходиться саме між «так» і «ні». Саме коли ми в цьому стані «по» — ми почуваємося гармонійними. Ми випрямляємо спини й перестаємо сутулитися. Ми почуваємося в строю, незалежно від настрою й поведінки оточуючих. Ми перестаємо заслуговувати любов, приносячи себе в жертву дітям, дружинам, чоловікам, батькам, начальникам... і починаємо любити. Передусім себе.

Із чого ж ми починаємо? Із відповіді на запитання «Хто я?» Із найпростіших психологічних знань. Я — інтроверт чи екстраверт. Я — візуаліст, кінестетик чи аудіал. Я меланхолік, флегматик, сангвінік чи холерик. У мене правопівкульний чи лівопівкульний тип мислення.

І навіть придасться — я «сова» чи «жайворонок» за біоритмами... Навіть на цьому етапі знайомства з собою ми вже змінюємося. Адже ми починаємо бачити закономірності та причини своїх реакцій і вчинків. Коли я починаю розуміти, хто Я, починаю замислюватися про те, хто поруч зі мною. І навчаюся приймати свої й чужі відмінності... Звісно, слідом за цією роботою іде глибинна психотерапевтична, іноді болюча робота з кризами, ускладненнями, надіями, планами. Планами, які вже будуються для себе, своєї власної реалізації. І в цей час ми можемо й повинні подякувати всім тим, хто змушував нас замислюватися над причинами наших проблем, хто ображав, кидав, обкрадав, хто змушував нас читати книжки, витрачати гроші й час на семінари, психологів і лікарів. Усі ці кривдники та «поганки» й були покажчиками на шляху до гармонії. А вона, як і щастя, завжди всередині. І раптом у певний момент ми починаємо діяти так, як відчуваємо. І це виявляється єдино правильним.

І на закінчення ще одна притча. Одна літня подружня пара після довгих років спільного життя святкувала золоте весілля. Під час спільного сніданку дружина подумала: «Ось уже 50 років, як я намагаюся догодити своєму чоловікові. Я завжди віддавала йому верхню половину хлібця з хрусткою скоринкою. А сьогодні я хочу, щоб цей делікатес дістався мені». Вона намазала собі маслом верхню половину хлібця, а другу віддала чоловіку. Попри її очікування, він дуже зрадів, поцілував їй руку і сказав: «Моя дорога, ти принесла мені сьогодні найбільшу радість. Ось уже понад п’ятдесят років я не їв нижню половину хлібця, ту, яку я люблю найбільше. Я завжди думав, що вона має діставатися тобі, бо ти так її любиш».

(Носсрат Пезешкіан. «50 років увічливості». Збірка «Торговець і папуга»)

Джерело

Рідна мова як чинник психічного розвитку і становлення особистості дитини

Юрченко Віктор Іванович, директор Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, доцент, м. Київ

Досліджується роль рідної мови в психічному розвитку і становленні особистості дитини, розкрито її можливості як засобу самопізнання. Виявлено негативні психологічні наслідки несприятливого функціонування рідної мови в родині та закладах освіти.

В умовах глобалізації і міграції населення, інтенсивного розвитку світового інформаційного простору і процесів інтеграції, особливо актуальним є збереження та розвиток культурного розмаїття і міжкультурного діалогу, функціонування багатомовності і формування ціннісного ставлення до рідної мови, розвиток етнічної ідентичності дітей і молоді.

Хоча за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. у багатонаціональному складі населення України переважна більшість українців (77,8%), а українську мову вважають рідною 67,5% громадян, проте окремі політичні сили, спотворюючи положення „Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, продовжують насаджувати суспільству ідею запровадження другої державної (офіційної, ділової чи ще якоїсь) мови, а українську мову українофоби називають хохляцькою або й зовсім відмовляють їй у праві на існування, в Україні „по московській так і ріжуть” (Т. Шевченко).

А можливо ця проблема дійсно надумана і її не потрібно „розбурхувати”? Чи так уже й важливо, в якому мовному середовищі формується особистість дитини, якою мовою спілкуються в родині, якою мовою читає книжки учень?

Спробуємо подивитися на цю проблему з позиції науки. За останні роки про рідну мову багато сказано і написано: вона є предметом філософського аналізу відомих учених і літераторів (І. Дзюба, Л. Костенко, П. Мовчан, А. Погрібний, П. Щербань, В. Яворівський та ін.), вивчається педагогічна спадщина щодо навчання рідною мовою (М. Антонець, В. Волошина, О. Заніна, Л. Климчик, С. Коваленко, Л. Ляхоцька, О. Маленко, М. Марун, І. Мельник, В. Мосіяшенко, Я. Самофал, І. Скоропад та ін.), аналізується її розвивальний потенціал (Н. Білоконна, Л. Смольська, Л. Тарновецька та ін.). Проте психологічна наука, на наш погляд, ще недостатньо відстоює провідну роль рідної мови у формуванні особистості і духовному зростанні людини.

Мета статті: на основі аналізу літературних джерел і власної рефлексії показати значення рідної мови у психічному розвитку дитини, становленні її особистості..

Нашим завданням є привернути увагу батьків, педагогів і науковців до проблеми функціонування рідної мови більшості громадян України і ті негативні соціокультурні і психологічні наслідки, які можуть мати місце, якщо нехтують цим соціально-психологічним духовним феноменом.

Мова, як відомо, є не лише засобом спілкування. „Мова – феномен, рівний народові: його генезису, характеру, досвіду, долі, синтезу минулого, сучасного й майбутнього. Тому мову не просто вивчають (як фізику, географію, навіть історію), а вбирають у єство з молоком матері, повітрям, небом, піснею, думою й гімном, тріумфом і печаллю свого роду, етносу, нації, держави. Мова – міра індивідуальної й усенародної культури, їх родової сутності” [1, с. 27].

Людина перебуває в координатах життєвого простору нескінченного ланцюга поколінь „і мертвих, і живих, і ненароджених” (Т.Шевченко). Щоб пізнати себе, належить усвідомити екзистенційний спосіб свого життя у цій системі відліку, віднайти свою точку підпори, надати життю духовного смислу – набути соціально-етнічної ідентичності. Людина протягом життя прагне змоделювати певні теоретичні конструкти і здійснює практичні вчинки, щоб було кому успадкувати неповторність свого світобачення і свого місця в ньому, сенсу свого існування та його самореалізацію. Можливість для цього закладена для людини в самій сімейно-родовій структурі через взаємини батьків і дітей, старшого і молодшого покоління.

За Л. Виготським, світ набуває для нас смисл лише завдяки засвоєнню значень, які поділяють люди навколо нас. Люди разом створюють такі значення, колективно їх використовують і передають від покоління до покоління. Такою системою значень у родині є рідна („материнська”) мова. За допомогою неї у традиціях українського народу було реконструювання ланцюга предків, знання „родинного дерева” бодай до сьомого коліна. На жаль, сьогодні мало усвідомлюється зв’язок зі своїми предками, наші сучасники, за нерясними винятками, слабо ідентифікують себе з минулим своєї родини. Знання родоводу обривається дуже рано, і тим самим втрачається духовна основа життя – зменшується відповідальність за збереження і зміцнення духовних традицій роду. А мудрість життя полягає в продовженні свого роду, свого імені – народити і виплекати дитину, передати їй рідну мову – духовну спадщину минулих поколінь, забезпечуючи цим її вічність.

Оволодіння мовою і послугування нею в спілкуванні є одним із найголовніших досягнень онтогенезу дитини, переконливим свідченням залучення її до духовних і інтелектуальних надбань дорослих, зародження соціально-психологічних потреб. Ранній вік – це сенситивний період для опанування мови дорослих, рідної мови сімейно-родинного середовища.

Формування мови є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з якихось причин (хвороба, обмежене спілкування та ін.) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то подальший загальний рівень психічного розвитку починає гальмуватися..

Хоча словниковий запас малюків дуже обмежений, а граматика не бездоганна, їхнє інтуїтивне розуміння мови та її структури разюча. Вони неухильно рухаються до досконалого володіння рідною мовою [2, с. 267].

Вивчаючи рідну мову, діти ознайомлюються з фонематичною і семантичною її сторонами. Проте як саме діти до 5 років практично оволодівають граматикою рідної мови, вчені поки що не мають відповіді. „Мовний розвиток дитини не зводиться до одного лише наслідування і підкріплення за правильність відтворення мовлення дорослих. Воно залежить від складної взаємодії здібностей до оволодіння мовою, які проявляються в дитини, і різноманітним мовним середовищем” [2, с. 72].

Ще в 50-х роках Дж. Берко переконливо показала, що діти не просто імітують те, що вони чують, а створюють гіпотези щодо мови і перевіряють їх. Ще більше вражає те, що у всіх культурах діти успішно навчаються своїй рідній мові і починають говорити на ній вільно, за допомогою чи без допомоги дорослих. Цей загальний результат переконує нас у тому, що люди володіють деякою універсальною і вродженою здібністю до опанування мови. Згідно припущення американського лінгвіста Н. Хомського, люди мають апарат засвоєння мови – вроджені здібності в сфері синтаксису, граматики і прагматики. Саме цей „апарат дає змогу всім нормальним дітям усіх культур навчитися своїй рідній мові і вільно нею говорити” [3, с. 258–259].

Відмінності в мовах відображають важливі відмінності між культурами, а також допомагають зміцненню цих культурних особливостей. Завдяки використання мови індивід трансформується в агента культури, через мову він вбирає в себе саму сутність культури, а послуговуючись мовою – зміцнює концепції своєї культури. Цей взаємозв'язок має місце для всіх мов і культур, у т.ч. для української мови та української культури. Це пояснюють тим, що „мова символізує собою культуру; культура – це груповий спосіб структурування світу для того, щоб уникнути хаосу і забезпечити виживання групи; мова – це система символів, яка подає і відзначає це структурування” [3, с. 264].

Водночас згідно з гіпотезою лінгвістичної відносності Сепіра – Уорфа люди, які говорять різними мовами, думають по-різному. „Мовні відмінності – це не просто питання класифікації, вони відображають справжні відмінності у поглядах на світ” [3, с. 265].

Спілкуючись своєю рідною мовою, люди будуть поводитись скоріш так, як прийнято в культурі їхніх предків, і це також буде відповідати стереотипам представників іншої культури щодо цієї культури. „Мовний контекст у такому випадку послугував би передвісником змін як у поведінці, так і у властивостях особистості” [3, с. 272]. Саме завдяки опанування рідної мови, в атмосфері неповторного інтимно-духовного спілкування з батьками, дитина розпочинає активно засвоювати і відтворювати соціальний досвід, культуру поведінки і особливості поглядів на світ.

Якраз у родині дитина вперше усвідомлює і вибудовує власний „Я-образ”, починає ідентифікувати себе як суб’єкта міжособистісних стосунків у сім’ї, опановує прийнятними нормами поведінки. Це може відбуватися і в умовах стихійного впливу різних життєвих обставин родини, однак визначальну основу закладає лише виховання, що здійснюється в сім'ї на підґрунті народної педагогіки. Саме народна педагогіка найповніше відображає особливості народного буття та світогляду, весь різнобарвний спектр етнічної ментальності. Запорука національного самоусвідомлення – саме в родині.

Рідна мова як засіб самопізнання. Однією з проблем є повернення мовно-культурної самосвідомості чималій верстві населення України. Адже мова як продукт культури, крім своєї основної інформаційно-комунікативної функції, є способом вираження самосвідомості особистості і тим самим є ще й засобом самопізнання. Світовідчуття прадавніх українців органічно транслюються в ментальне поле їхніх нащадків передусім через рідну мову. „Рідна мова – це найважливіша основа, що на ній зростає духовно й культурно кожний народ” [5, с. 3].
Рідна мова – це найкоротший, найефективніший шлях до самопізнання власної душі.

Особистісний зміст словникового складу закладає конструкти когнітивної схеми „Я-образу”, за допомогою яких індивід означує своє самобачення. Такі конструкти, семантичне опрацьовані нашими предками в процесі функціонування багатовікової культури і рефлексії, часто зустрічаються, скажімо, в українських пареміях (прислів'ях, приказках, загадках, ідіоматичних виразах і т. ін.), які „концентрують у собі усталені форми розумової діяльності етносу (асоціативні реакції, сенсорні еталони, моделі перцептивних дій, типові операції мислення тощо” [6, с. 21].

Наведемо деякі мовні конструкти-паремії, якими українці оцінюють ті чи інші свої характеристики: "Я такий, як хліб м'який", "Кожному добрий – собі злий" (доброта); "Так, як я вам винний", "Я по правді кажу", "Ні сном, ні духом не винен" (чесність); "Не дам з себе насміятися", "Хіба ж таки я послідніший од усіх", "Ми не в тім'я биті" (почуття власної гідності); "Моя хата з краю", "Собі на умі", "Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти, та й мовчи" (соціальна пасивність, індивідуалізм) тощо. Зустрічаються конструкти на позначення внутрішніх конфліктів, суперечливостей в "Я-образі": "І горе мені, і добре мені – і б'ють мене, і правда моя", "І добре мені, і зле мені – і б'ють мене, і плакати не дають" та ін. За змістом паремій можна скласти уявлення про екстернальні тенденції локусу контролю: ("Якби я міг! Та не дав мені Біг", "Ех, якби-то!.. та що й казать? Кебети не маю" та ін. (пошук винного) і, навпаки, інтернальні: "Ніхто не винен, самая", "Люди, як люди: були б ми добрі", "Ніде правди діти" та ін. (докір собі).

Цей далеко не повний аналіз засвідчує, що наші предки виплекали великий арсенал мовних засобів для влучного і глибокого означення своїх особливостей і, воднораз, для адекватного сприймання і розуміння свого найближчого соціального оточення. Паремії можуть бути одним із важливих засобів етнопедагогічного впливу на дитину як у родині, так і в закладі освіти.

„Засвоюючи паремійний фонд свого народу, дитина засвоює етнічні форми сприйняття, мислення, спілкування, вартісних орієнтацій тощо” [6, с. 21], у тім числі й етнічні форми самосприйняття і самооцінювання. Рідна мова, зокрема її паремійний фонд, розширює семантичний простір „Я-образу” дитини, поглиблює і диференціює його, отже, допомагає їй інтегрувати переживання особистого досвіду, набутого в соціокультурному середовищі.

До рідномовної культури дитина залучається ще в ранньому дитинстві через сприймання народної казки. Тільки вона, на думку відомого психоаналітика і дитячого психолога Б. Бетельхейма, може „захопити увагу дитини, викликати її допитливість, збагатити життя, стимулювати її фантазію, розвивати інтелект, допомогти зрозуміти саму себе, свої бажання і емоції, сприяти підвищенню впевненості дитини в собі і в своє майбутнє” [цит. за 4, с. 248]. Саме в народній казці, творцями якої є мільйони людей, сконцентровується згусток людської мудрості, досвіду, акумулюються найцінніші надбання етнічної ментальності. Казка впливає не так на свідомість дитини, як на її глибинні підсвідомі пласти.

Контент-аналіз українських народних казок показав, що більшість із них за своїм змістом і формою викладу можуть стимулювати моральну рефлексію дитини: ідентифікуючи себе з позитивним героєм, дитина мимоволі починає порівнювати себе з ним, розширюючи при цьому межі свого самопізнання. У багатьох казках („Рукавичка”, „Колобок”, „Коза-дереза”, „Солом’яний бичок” та ін.) містяться словесні конструкти для „Я-образу” героя, що наставляє дитину ставити відповідні запитання "А хто я? ", "Який я?" і шукати на них відповідь.

Не лише соціально-побутове, а й велике психологічне значення має ім'я-наречення дитини – давнього звичаю, пов’язаного з вибором імені для новонародженого. Вважалося: ім’я визначає долю людини. Сучасні психологічні спостереження засвідчують, що слово-ім’я – перший вербальний конструкт для позначення дитиною вперше усвідомленого „Я-образу”. Принагідне нагадаємо один з рідномовних обов’язків, про який говорив І. Огієнко: „Бережи своє особове ім’я й родове прізвище в повній національній формі й ніколи не зміняй їх на чужі. Найменша тут зміна – то вже крок до винародовлення” [5, с. 9].

Отже, актуалізація невичерпного надбання народної мудрості, звернення до джерел ментальності етносу є необхідною соціально-психологічною умовою як усвідомлення національної самобутності, так і самоусвідомлення своєї неповторності. Через це реалізація принципу народності виховання (насамперед навчаючи дітей рідною мовою, враховуючи багатовікові культурно-виховні традиції) має бути аксіомою будь-якої педагогічної технології.

На жаль, багато українських дітей від самого народження перебувають у чужомовному середовищі (радіо і телебачення, спілкування під час дозвілля і в побуті, Інтернет, книжки тощо), що негативно позначається на процесі їх соціалізації, зокрема в частині засвоєння і активного відтворення ментально-духовного досвіду свого роду і народу, набуття етнічної ідентичності як соціокультурної передумови становлення позитивної „Я-концепції”.

Недооцінка рідної мови як духовного джерела становлення особистості дитини гіпотетично може мати такі негативні наслідки:
Емоційна відчуженість дітей від родини і батьків, втрата родинних традицій і порушення неповторної атмосфери внутрішньосімейного спілкування.

Послаблення виховних впливів дорослих на поведінку і діяльність дитини, зокрема через відсутність дії механізму наслідування, який запускається ще в немовлячому віці і пов’язаний саме з наслідуванням мови старших.

Дитина, яка перебуває в чужомовному середовищі, часто переживає стрес. У немовлячому віці це типова реакція на незнайому людину, особливо якщо вона звертається до дитини чужою мовою. Пригадаймо також себе, чи комфортно ми себе почуваємо, якщо навкруги нас люди спілкуються мовою, яку ми не розуміємо.

Почуття провини в дошкільників через нерозуміння мови дорослих або неспроможність донести особистісний зміст повідомлення до співрозмовника (такі діти, наприклад, у грі частіше надають перевагу підпорядковуючим ролям).

У школярів можуть виникати труднощі вивчення обов’язкової державної мови, яка для більшості дітей є рідною, проте сенситивний період для її опанування минув ще в ранньому віці..

Посилення „реакції емансипації” від батьків у підлітковому віці (зверхнє ставлення до мови „предків”, небажання спілкуватися рідною мовою, замість творення унікальної підліткової субкультури – спілкування чужою мовою).

Загострення кризи ідентичності в юнацькому віці через неспроможність відповісти на запитання "Хто Я?", "Якого роду-племені?", "У чому сенс життя і яке моє призначення?". У підлітків і юнаків комплекс меншовартості проявляється саме в тому, що вони відмовляються спілкуватися між собою рідною мовою.

Негативні тенденції в „Я-концепції” (відсутність етнічної ідентичності, низький рівень національної самосвідомості, комплекс національної меншовартості, домінування екстернального локусу-контролю, маргінальні настанови).

Посилення конформізму (наприклад, якщо хтось до українця заговорив „общєдоступной”, він часто спішить перейти на цю мову, що говорить про його невпевненість в собі і в своїй мові), втрата цінностей рідної мови, її „забування” під час перебування у іншомовному оточенні.

Підвищення рівня амбівалентності атитюдів щодо рідної мови і рідномовних обов’язків, когнітивний дисонанс (студенти, наприклад, вказують на важливість володіння рідною мовою і водночас шукають виправдування свого не спілкування за допомогою неї: "Не важливо, якою мовою спілкуватися", "Більшість моїх друзів спілкується російською мовою", "Не хочу бути білою вороною" тощо).

Позбавлення духовного джерела для індивідуалізації „Я”, творчого самовираження (наприклад, російськомовний український письменник М. Гоголь за свідченням сучасників чудово володів українською мовою, якою зачаровувалися слухачі; Т. Шевченко, перебуваючи в Петербурзі, спілкувався і писав також російською мовою, проте найвидатніші шедеври були написані ним рідною мовою).

Низький рівень мовленнєвої культури, засмічення рідної мови чужомовними словами, двомовний суржик (тип „Вєрки Сєрдючки”).

Коли чужа мова витісняє рідну в процесі формування особистості дитини, відбувається відлучення її від святого – всього материнського, батьківського. Це спричиняє відчуженість від моралі, культури, історії не лише рідного, а й інших народів.

Отже, ймовірно, причина багатьох наших негараздів у тому, що ми не виконуємо заповідь Т. Шевченка „... І чужому научайтесь, і свого не цурайтеся”: нехтуємо рідною мовою, позбавляємо себе і своїх дітей духовної основи життя, невичерпного джерела психічного розвитку і особистісного зростання. Щоб перевірити висунуті вище гіпотези потрібні подальші психологічні дослідження рідної мови як унікального феномену культури народу.

                      Список використаних джерел:
1. Кононенко П. Національна педагогіка в реформуванні освіти / П. Кононенко // Освіта і управління. – 1997. – Т. 1. – № 3. – С.19–30.
2. Крайг Г. Психология развития / Грэйс Крайг. – СПб.: Изд-во „Питер”, 2000. – 992 с.
3. Мацумото Д. Психология и культура / Давид Мацумото.СПБ: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002.

Джерело

Кинематограф как оружие манипуляции

Newspark

Фильм покажет вам, какое воздействие на реальность могут оказывать массовые мыслеформы, и как этим можно продуктивно пользоваться, внедряя установки в киноленты, просматриваемые иногда сотнями миллионов людей.

Рассмотрим принципы действия таких установок, реальные примеры из прошлого и настоящего. Несмотря на то, что, становление нового мирового порядка уже достигло больших высот, и в США уже многие носят микрочип, полный переход на новый уровень сейчас возможен только при каком-то глобальном катализаторе. Этим катализатором может стать любая распространённая модель поведения, навязываемая кинематографом. Для детей это делается через мультики, для взрослых главным образом через сериалы.

В частности для России можно выделить три направления, в двух из них идёт криминальная тема типа оборотней в погонах и романтики криминала, третье направление — это показ проблем семейной жизни. В массовой молодёжной музыке наверх стремительно продвигаются только те исполнители, которые возносят культ наркотиков, либо любой другой деструктивности,  которые вопреки логике попадают на центральные каналы.

Джерело

ФСБ взрывает Россию (запрещённый фильм)

NEWSPARK

ФСБ взрывает Россию, фильм про то, что теракты в России, были организованы спецслужбами России. Ну, а что тут собственно нового, за каждым терактом, как у нас так и у буржуев, стоят спецслужбы, не одному мусульманину это не выгодно (кстати обратите внимание мусульмане-террористы, вот как наша так сказать власть ненавидит мусульман и воспитывает к ним ненависть, опять же разделяй и властвуй и потом они нас еще толерантности учат, этот сброд, который мусульман называет-террористами. Не мусульмане кстати пусть не радуются для нас они тоже приготовили ярлыки.).

К примеру ЦРУ взорвало башни близнецы, кто выиграл – Америка, точнее американский бизнес, который после этих взрывов напали на не в чем не виновный Ирак и Афганистан и отняли у них нефть, да еще и наркотики афганские по всему миру продают, а когда во власти в Афганистане было национальное правительство, там наркотиков почти не было, как пришли т.к сказать «демократы» и «либералы» американские, так по всему миру теперь наркотики успешно справляются с программой единого мирового правительства по сокращению населения планеты земля, а то понимаешь людей много развилось в мире, сложно становится контролировать всех.

Поэтому, знайте не одному бедуину и кавказцу не выгодно взрывать себя, это выгодно только сумасшедшим дебилам которые ради денег готовы свою мать родную убить и очень жаль, что у нас (и у них на ЗАПАДе) эти господа захватили власть. А кто собственно захватил власть в мире, это банкиры, а крупный бизнес, как в прочим и все остальные это только инструмент, но не надо расстраиваться, их мировой кагал стоит на одном вранье, поэтому оружие здесь правда. Поэтому, говорите правду ищите правду. Так и жить веселей и нескучно, т.к. понимаешь, что вносишь хоть какую ни будь лепту в разрушение мирового зла.

Как говорится в информационной войне, оружие-информация!

П.С. Фильм запрещён к покажу на телевидении, но не признан экстремистским, так, что смело распространяйте, а то ведь знайте сегодня на кавказцев скажут террористы, а завтра на русских… Так, что русские с кавказцами являются жертвами, но отнюдь не врагами. Кстати обратите внимание почему в Белоруссии при батьке Лукашенко нет не одного теракта…

Джерело 

Скачать торрентом

“Особенности национальной прослушки телефонов” в Украине

6 июня 2011, Александр Ильченко

Нужно лишь закачать в телефон жертвы программу за 3000 грн. Как спастись?

Не так давно некоторые украинцы начали обнаруживать у себя в телефоне подозрительные вещи — при использовании функции «выбор оператора» в списке операторов мобильной связи появляется некий неведомый оператор в виде набора цифр. Специалисты говорят — таким нехитрым образом можно установить факт прослушки.

Своим личным опытом поделилась с «Сегодня» заведующая крымским корпунктом Первого канала (Россия) Алена Иваниченко. Месяца четыре назад она купила новый, современный iРhone. Изучая функции, решила протестировать одну из них — «Выбор оператора».

Но наряду с названиями фирм-операторов на дисплее высветился некий четырехзначный набор цифр — 5124.

«Меня это удивило, — говорит Иваниченко. — Начала наводить справки среди компетентных специалистов, друзей, и оказалось, что это код, подтверждающий установку телефона на прослушку. Стали сравнивать мобилки — у одних такой же код высвечивался, у других его не было. Те, у кого определялся цифровой вариант, вспомнили, как однажды готовились к какой-то политической акции, обсуждали место ее проведения, о котором, кроме них, больше никто не знал. А когда пришли, заметили там людей в штатском — те появились раньше их. Откуда-то же они узнали о том, о чем знал ограниченный круг…»

БЕЗ СЛЕДОВ. В СБУ, которая имеет законное право и технические возможности для прослушки, говорят, что когда при выборе оператора проявляются какие-то цифры — это точно не их работа. «Если спецслужба и слушает кого-то, то никаких цифр на дисплее не проявляется, — говорит на условиях анонимности источник в СБУ. — У нас для этого есть специальная аппаратура, которая умеет оставаться незамеченной. Поэтому то, о чем говорит ваша коллега, явно не работа наших сотрудников. Это может быть какая-нибудь частная фирма по оказанию информационных услуг, где есть необходимое оборудование и свои специалисты, возможно, в прошлом служившие у нас и имеющие навыки оперативной и оперативно-технической работы».

ДОСТУПНАЯ «ТРУБА». Один из ведущих экспертов Госслужбы спецсвязи и защиты информации, также просивший не упоминать фамилию в печати, считает, что, скорее всего, дело в другом. «То, что у тележурналистки определился четырехзначный код, может свидетельствовать, что ее iРhone был куплен «грязным» (то есть, с вмонтированной программой, позволяющей незаконно снимать телефонные переговоры, SMS) либо его сделали таким уже после покупки — если владелица хотя бы ненадолго отдавала его кому-то в руки. При этом чем навороченнее «трубка», тем доступнее для любителей послушать чужие разговоры». Собеседник добавил, что попытки несанкционированно снять информацию с каналов связи достигли таких масштабов, что недавно под Киевом прошла научно-практическая конференция, где вырабатывалась стратегия противодействия подобному вмешательству на государственном уровне.

ПРОГРАММА. Что же это за программа такая, которая вставляется в мобильные телефоны и осуществляет съем информации? Об этом нам согласился рассказать опытный IT-специалист Игорь К.

«На телефон, который хотим слушать, ставится программное обеспечение. Можно прямо через интернет-браузер самого телефона, — говорит Игорь. — Для этого нужно под каким-то благовидным предлогом ненадолго заполучить аппарат. Чтобы загрузить ПО, регистрируемся на одном из многочисленных специализированных сайтов (кстати, помимо российских, есть уже и немало украинских, предлагающих такого рода услуги), при этом указываем не номер телефона, который будем слушать, а его идентификационный код — IMEI, что позволит при любой сим-карте продолжать слушать абонента… Три дня пользоваться этим ПО можно в тестовом режиме бесплатно. Затем надо платить. Обычный, стандартный набор услуг на год, включая запись разговоров, передачу их на сайт (куда вы заходите под своим паролем) в виде аудиофайлов, перехват SMS, определение местонахождения абонента, использование телефона в качестве жучка, другие функции — около 3 тысяч гривен. Бессрочная прослушка обойдется в 9 тысяч гривен. Но может оказаться, что телефон, который слушают, потеряют или украдут, и тогда им будет пользоваться уже другой человек, а денег никто не вернет».

По словам Игоря К., эти программы можно установить на любой телефон, в котором есть операционная система — как правило это смартфоны или же дорогие мобильные телефоны. Простые модели трубок для этой программы недоступны. Вместе с Игорем мы провели эксперимент — загрузили с одного из сайтов программу по скачиванию информации. После чего сделали несколько звонков. Через полчаса они пришли на сайт. Правда, при использовании функции «выбор оператора» никаких цифр не высветилось. Видимо, не все программы так легко обнаружить либо телефон Алены слушала все—таки какая-то внешняя структура.

ДЛЯ БЕЗОПАСНОСТИ ПОЛЬЗУЙТЕСЬ ДЕШЕВЫМИ ТЕЛЕФОНАМИ

Можно ли как-то обезопасить себя от такого рода негласного и незаконного вмешательства? Игорь К. считает, что необходимо отдать телефон специалистам, которые смогут найти в списке программ в телефоне зловредную и удалить ее. Хотя выглядит она не очень заметно (см. фото).

Также Игорь К. рекомендует достаточно простые меры предосторожности — никогда не давать чужим людям удалиться куда-то с вашим телефоном в руках. Также, как уже писалось, программу нельзя установить на дешевые телефоны. Еще один важный совет — не держать включенным без надобности BlueTooth (связь телефона с другими устройствами), через него злоумышленники могут взломать ваш телефон и установить программу.

Любопытно, что операторы мобильной связи знают о существовании такого рода программ. «Применяемые операторами мобильной связи алгоритмы шифрования (А5.1, а в ближайшем будущем и А5.3) достаточно надежно защищают абонентов от прослушивания в эфире, — говорит начальник пресс-службы «МТС Украина» Виктория Рубан. — Однако при пользовании современными коммуникаторами всегда остается вероятность получить через сеть некое специализированное программное обеспечение, которое без вашего участия может передать в интернет содержимое и вашей телефонной книги, и последних SMS-сообщений, и файл с содержимым разговора».

Крот. Программа прослушки теряется в списке всех прочих

ВЛАСТЬ. А насколько защищены от программ прослушки телефоны первых лиц государства? 

Один из бывших руководителей УГОУ утверждает, что мобильники первых лиц государства снабжены дополнительной технической защитой, ограждающей от негласного съема информации. Это высокочувствительная импортная электронная аппаратура, закупленная «Дусей» (Госуправлением делами президента) еще несколько лет назад. В то же время наш собеседник затруднился сказать, насколько защищены телефоны наших руководителей от установки новых программ по прослушке.

НЕ ДАВАЙТЕ СВОЙ СМАРТФОН В ЧУЖИЕ РУКИ

Семь простых советов рядовому пользователю, как предотвратить прослушку вашего телефона: проверяйте подарки, пользуйтесь дешевыми трубками и меняйте мобилки

1. Простейший и недорогой мобильник с минимумом функций менее подвержен незаконной прослушке, чем навороченный, козырный, в который, при большом желании, можно установить программное обеспечение и вести скрытый съем информации через компьютер.

2. Чем дольше и чаще вы пользуетесь одной мобилкой, тем выше риск быть подслушанным — заведите вторую, а то и третью трубку, чередуйте разговоры, тем самым усложняя работу «слухачей».

3. Не отдавайте свой мобильный телефон кому-либо даже на 10—15 минут — за это время его могут начинить программой, позволяющей слушать вас без видимых отклонений в работе аппарата.

4. Меняйте сим-карты и операторов мобильной связи, не привыкайте к постоянному номеру, по которому вас могут контролировать и снимать нужную информацию даже при спящем режиме.

5. Позаботьтесь о защите каналов связи, снабдив их специальными устройствами для контрпрослушки, не пользуйтесь при этом дешевым ширпотребом.

6. Не торопитесь сразу же пользоваться мобильным телефоном, получив его в подарок — он может быть уже со встроенным «секретом», который будет работать против вас. Проверяйте вместе со спецами все подарки, а также выданные вам на работе трубки.

7. Не держите включенным без надобности BlueTooth (связь телефона с другими устройствами).

Данные: опросы экспертов СБУ и мобильной связи

ПОД ЗАКАЗ: ОТ $300 ЛИБО КОНЬЯК

«Руководители Службы безопасности отрицают тот факт, что их люди выполняют коммерческие заказы на прослушку, — говорит журналист Владимир Бойко, не единожды заявлявший, что под контролем находится и его телефон, и мобилки коллег. — Однако смею уверить, что это так. Один день незаконного прослушивания телефона на заказ стоит 300—350 долларов. Распечатку телефонных соединений можно получить за $100 либо вообще за бутылку хорошего коньяка и доброе слово. Каюсь, грешен — сам неоднократно покупал… Возможности беспрепятственно прослушивать телефонные разговоры и читать электронную почту имеет только СБУ.

Другие правоохранительные органы должны для снятия информации с каналов связи обращаться к ней. Естественно, и милиция приторговывает записями телефонных разговоров. Но делать ей это сложнее — приходится заводить липовые оперативно-розыскные дела, получать санкцию в суде, направлять запрос в СБУ и так далее.

Но если мобильный телефон и не прослушивается, это не значит, что по нему можно говорить всякие глупости. СБУ и прочие спецслужбы и правоохранительные органы постоянно мониторят эфир по ключевым фразам и словам. То есть слушается не конкретный телефонный аппарат, а все разговоры одновременно. И когда звучат определенные слова или группа слов (например, «а давайте нападем на президента»), автоматически включается функция определения телефонных номеров и запись разговора. Стационарные пункты мониторинга эфира разбросаны по всему Киеву. Помимо этого, в великом множестве используются портативные устройства. Никакой санкции суда для мониторинга не нужно». В СБУ слова Бойко не комментируют.

НА КАРДАЧАХ — ПОЛНЫЙ ФАРШ

На столичном рынке «Караваевы дачи», где побывала «Сегодня» в поисках интересующего нас оборудования, простейшее устройство контрпрослушки с маркой «Made in China» мы нашли всего за 300 долларов США. На контакт продавцы и посредники шли не сразу, в целях конспирации предлагая многоступенчатую систему контактов и предоплаты. Некоторые, услышав о том, что именно ищем, делали удивленное лицо: «Мы о таком слыхом не слыхали». Другие отворачивались, заподозрив «дешевый развод лохов ментами».

Впрочем, убедившись, что перед ними реальные покупатели, а не оперативники или просто любопытствующие граждане, были готовы пойти на однодневный бесплатный тест-проверку.

Из других устройств, предлагаемых на рынке, назовем следующие.

Индикатор активации мобильных средств связи (выявляет попытки несанкционированного доступа к мобильным средствам связи) — от 2000 грн.

Устройство импортного производства для подавления сигнала (создает помехи «слухачам») — от 2500 грн.

Мобильный генератор шума (ухудшает качество записи без возможности шумоочистки) — от 3000 грн.

Сканирующий приемник (обеспечивает прием в широком диапазоне частот, за счет чего определяет радиопередающие подслушивающие устройства) — от 5000 до 50 000 грн.

Круглосуточная прослушка одного мобильного телефона (в месяц) — от $5000 до 10 000.

ПРОСЛУШКА: В ОБХОД ЗАКОНА И ПО ЗАКОНУ

Для спецструктур госорганов, согласно статье 39-4 Закона «О телекоммуникациях», задача прослушки облегчается возможностью использовать оборудование самих операторов мобильной связи. Оператор может не получить лицензию на свою деятельность, если не установит на своей площадке соответствующую аппаратуру для прослушивания, о чем «Сегодня» писала в конце прошлого года. Подобная практика существует и в других странах.

— Это действительно требование Закона «О телекоммуникациях», причем внесение данной нормы еще в 2003 году лоббировал народный депутат Юрий Луценко, — говорит Владимир Бойко. — Вообще-то, сама по себе установка такого оборудования еще не дает возможности незаконно слушать. Если исходить из буквы закона, оператор связи обязан подключать коммутатор СБУ к линиям связи только в случае письменного запроса с приложением постановления председателя Апелляционного суда либо его заместителя (местные суды санкционировать так называемые «литерные» мероприятия не могут). Однако на практике существует негласная договоренность: операторы дают СБУ доступ к абсолютно всей информации — и в части телефонных разговоров, и в части электронной почты, а спецслужба «не замечает», что операторы пользуются оборудованием, поставленным в Украину по контрабандным схемам.

Кроме того, по стране ходят слухи, что сотрудники операторов сотовой связи оказывают негласные услуги — за определенную плату осуществляют прослушку телефонов либо устанавливают местонахождение абонента.

В то же время сами операторы сотовой связи все это отрицают и говорят, что действуют строго по закону.

«Он допускает прослушивание телефонных разговоров уполномоченными органами, но только в целях проведения оперативно-розыскной деятельности, и это осуществляется исключительно на основании решения суда, — говорит начальник отдела связей с общественностью «МТС Украина» Виктория Рубан. — Информация о звонках (самом факте совершения звонка, длительности, на какой номер он был совершен) предоставляется также исключительно по судебному решению. При этом сведения о содержании звонков или сообщений после их совершения получить вообще невозможно — таких данных у операторов попросту нет».

На вопрос, ставят ли на прослушку телефоны своих абонентов сами мобильные операторы, Виктория дает отрицательный ответ: «Это незаконно — статья 31 Конституции Украины гарантирует гражданам тайну телефонных разговоров, а закон Украины «О телекоммуникациях» запрещает вести прослушку. К тому же это очень дорогостоящий процесс, который потребовал бы огромных ресурсов и затрат. Для операторов организовать его на практике невозможно, да и незачем». На уточнение, возможен ли перехват мобильных звонков некими частными структурами, Рубан говорит: «Теоретически вероятность перехвата разговора есть. Однако, — с учетом того, что любая информация, которая идет через эфир, передается оператором в зашифрованном виде, — для этого нужно очень дорогое оборудование. Сама ценность информации, которую можно получить подобным образом, должна составлять миллионы долларов, чтобы окупить его использование. Вряд ли кто-то будет так следить за неверным мужем или женой».

Джерело

Айфони шпигують за своїми власниками 

Прослушивание мобильных телефонов в Украине ( відео )

Как защититься от прослушивания телефона

Загадки обычной воды

Широкова Т. Из книги  "Я пью своё бессмертие. Вода для молодости и долголетия"

Формула воды — Н₂0, это всем известно с детства. Но она, в общем-то, ничего не объясняет. Многообразие свойств воды в нее вовсе не вписывается! Казалось бы, какое тут может быть разнообразие, если Н₂0 и есть Н₂0, вода — она и есть вода... А вместе с тем вода в реке и вода в море — это очень большая разница. Вода сырая и вода кипяченая тоже сильно отличаются по своим качествам. Вода подземная и вода в открытых водоемах обладают подчас противоположными свойствами! Что уж говорить о святой воде, о воде в целебных источниках — это совершенно особым образом структурированное вещество. А еще вода бывает талая и дождевая, стоячая и проточная, мягкая и жесткая. А наука выяснила, что существует «тяжелая» вода. А есть еще вода живая и вода мертвая, а также вода, которая лечит от разных недугов.


Отчего же так разнообразны виды воды? Если мы посмотрим с чисто научной, физико-химической точки зрения, и то найдем эту разницу. Оказывается, даже такая простая формула воды — два атома водорода и атом кислорода — может быть устроена по-разному. Атомы могут быть соединены последовательно — водород — кислород — водород, а могут, так сказать, «под углом»: два атома водорода, соединенные между собой, присоединяются к атому кислорода. И эти особенности в строении молекулы, естественно, определяют и различные свойства воды. Но и это еще не все. Сами молекулы Н₂0 тоже соединяются между собой по-разному. Они могут представлять собой цепочки, а могут — «кучки», сгустки; располагаться хаотично или слоями. Между молекулами есть пустоты, которых может быть больше, а может — меньше. Не случайно наука сегодня насчитывает около двухсот разновидностей воды — это если говорить только о воде, очищенной от разных примесей, то есть минеральные воды и морская вода в счет не идут.

А самое удивительное вот что: знаете ли вы, что вода — единственное на Земле вещество, которое не подчиняется физическим законам? Как это? А вот так: все вещества при охлаждении сжимаются, это тоже всем нам известно из уроков физики. Вода же, охлаждаясь и превращаясь в лед, расширяется! Многие из нас с этим столкнулись на практике, когда по недосмотру оставляли на зиму на даче канистры, ведра и бидоны, заполненные водой.

Что потом стало с этими ведрами и бидонами, объяснять не надо: дно выперло, стенки потрескались... Вот силища какая в обычной воде, сильнее прочного металла оказалась... А если бы вода вела себя «правильно» и, замерзая, как и положено, сжималась? В таком случае плотность ее при замерзании увеличивалась бы и лед был бы тяжелее воды. Будучи тяжелее воды, он опускался бы на дно водоемов, а не оставался бы на поверхности. Водоемы промерзали бы насквозь до самого дна и никогда не могли бы растаять. Надо ли говорить, что и жизни на нашей планете в таком случае просто не было бы... Еще пример такого «неправильного» поведения воды: так, казалось бы, легко тающий на солнце лед на самом деле является одним из самых тугоплавких веществ в природе! Чтобы растопить один килограмм льда, надо затратить в два раза больше тепла, чем требуется для расплавления одного килограмма стали! А если бы лед таял легче и быстрее, то на Земле уже давно был бы один сплошной всемирный потоп! Не иначе как Творец специально позаботился, чтобы вода не вписывалась в законы физики и вела себя просто-таки мистическим образом. Чтобы на Земле могла возникнуть и сохраниться жизнь, поведение воды должно быть аномальным. Она и ведет себя аномально — чтобы мы с вами могли существовать! Потому что заложена в воде мощнейшая программа жизни. И эта программа сильнее физических ее свойств, сильнее самих физических законов, по которым существует вся прочая материя. Можно сказать и так: Дух воды выше, чем материальная ее составляющая, описываемая простой формулой Н₂0.

Да, наука сегодня далеко не все знает о воде. Та самая программа жизни, тот самый Дух воды — это то, что не изучается наукой, но тем не менее из практики известно, что эти вещи существуют. А вот такое хорошо известное свойство воды, как способность «впитывать» и переносить информацию, сегодня признают уже и ученые. И кстати, одним из подтверждений того факта, что вода обладает памятью и способна сохранять и передавать информацию, является такое, казалось бы, простое, а на самом деле малоизученное и загадочное явление, как след на воде. Вот прошел катер по морю, он давно уже исчез за горизонтом, а след все еще держится. Вот начался шторм на море, волны поднялись, все воды уже давно перемешались, но если посмотреть с высоты, то можно увидеть, что след остался, причем на том же самом месте, где и был! И держится этот след и через 12 часов, и через сутки! А ведь вода движется, перемешивается... Следовательно, такой след на воде — явление уже не физическое, а информационное. Вода, перемешиваясь, тем не менее хранит память о том, что именно вот здесь, в этом месте прошел катер. Структура воды меняется в соответствии с этой памятью. 

Кстати, известна эта способность воды уже очень давно. Еще во Вторую мировую войну такой вот след на воде позволял отслеживать траектории движения вражеских судов, которые давно уже скрылись из поля видимости. А след от них может сохраняться до пяти суток!

Свойство воды хранить и передавать информацию издавна использовалось в народных обрядах и ритуалах — когда на воду «шептали», заговаривая ее на красоту, на исцеление и здоровье... Сейчас многие вполне официальные научные учреждения проводят исследования по выявлению и фиксации всевозможных энергетических полей, создаваемых человеком, и по воздействию этих полей на окружающую среду. Так вот, выяснилось, что практически любой человек может при помощи собственных рук изменять энергетические и информационные свойства воды! То есть «зарядить» воду может каждый из нас, не надо для этого идти к знахарям, колдунам или магам! А на что именно мы зарядим воду — это зависит уже от нас. Опять же, ученые подтверждают, что применение такой биологически заряженной воды помогает при болях, ушибах, ожогах, болезнях глаз, а если принимать ее внутрь, то она становится подобной эликсиру здоровья, нормализующему работу всех органов и систем, повышающему иммунитет и даже омолаживающему весь организм! А все благодаря тому, что вода «запоминает» полученную информацию, буквально «вписывая» в свои молекулы наши чувства, эмоции, добрые пожелания. Воде мы можем «транслировать» наш образ здоровья, молодости. И вода возвращает все это нам, когда мы умываемся или пьем эту воду. Но и негативную информацию вода также может «считать», записать в своей структуре и унести с собой. Благодаря этому она и способна снимать с нас всякие сглазы и порчи. Только вот такую воду лучше поскорее сливать в землю или в канализацию, ведь она уже «заражена» негативом и будет нести его дальше, если мы поскорее от нее не избавимся.

В Библии говорится, что, когда Бог сотворил Небо и Землю, Земля вовсе не представляла собой твердое тело, еще не было никакой тверди, никакой суши, «...и Дух Божий носился над водою...» Вначале было Слово — то есть идея, замысел Творца, его «проект», по которому был создан мир. И воплотилось это Слово, эта идея, эта информация в воде. И лишь после, уже из воды Бог создал твердь, сушу. Вы понимаете, что это значит? Да, это еще одно подтверждение, что сама основа жизни, сам ее код, сама матрица, по которой сотворен одушевленный мир, — в воде. Вот почему вода целительна. Вот почему вода восстанавливает, очищает, обновляет, оздоравливает и омолаживает. Не только и не столько своими физическими свойствами, сколько благодаря записанному в ней коду жизни, Духу жизни. Мы всегда можем при помощи воды прикоснуться к этому Духу, обновиться и очиститься, впустить в свое тело и в свою душу забытые или искаженные в процессе жизни программы здоровья, силы, молодости. Ведь изначально человек создан здоровым и гармоничным. Но в процессе эволюции он исказил свою природу. Но «запись», программа здоровых качеств никуда не делась, она существует. И мы способны с помощью этой программы обновить самих себя. Только надо знать, как это сделать.

А сделать мы это можем потому, что вода имеется не только в окружающей природе, но и внутри нас. Знаете ли вы, что младенец, появляясь на свет, состоит из воды почти на 80%? Взрослея и старея, мы теряем воду. Организм взрослого человека содержит в среднем 60—65% воды, а после 60 лет — уже всего 40—50%. Механизм старения — это прежде всего потеря организмом влаги! Получается, что с возрастом человек постепенно «усыхает». Клетки и ткани теряют эластичность, перестают нормально снабжаться кровью, кислородом, питательными веществами, а значит, гибнут. Массовая гибель клеток и вызывает болезни и старение. 

Медицина почему-то воспринимает организм как какой-то набор отдельных органов, причем органов сухих и плотных. На самом же деле — это единая жидкая среда. Жидкость пронизывает не только каждую клетку организма, но и все межклеточное пространство. С нею доставляются к клеткам питательные вещества и кислород. Это связующая среда между органами, тканями, клетками — та среда, которая, собственно, и делает организм живым! Как после этого не согласиться с утверждением, что именно в воде заложен код жизни. Сама физиология убеждает нас в этом. Давайте посмотрим, за какие еще жизненно важные процессы в нашем теле отвечает вода. Чтобы пища, которую мы употребляем, усвоилась организмом, она должна претерпеть сложные химические преобразования и превратиться в раствор. Ведь только в виде раствора питательные вещества могут всосаться в кровь, а затем уже с нею быть доставленными ко всем органам, тканям и клеткам. Для образования этого раствора нужна вода. Процесс этот, как мы знаем, начинается еще в полости рта, где пища обрабатывается слюной, продолжается в желудке и кишечнике, где в действие вступают пищеварительные соки. Однако далеко не все вещества, попадающие в наш организм извне, растворяются и усваиваются тканями и органами. Часть остается в виде отходов. Что организм может сделать с этими отходами? Опять же, растворить и в растворенном виде вывести наружу — вымыть из клеток тканей и органов. И для этого тоже нужна вода. Без нее отработанные продукты обмена веществ продолжали бы отравлять нас изнутри. Вода позволяет вывести излишки солей, токсины и шлаки, препятствует образованию камней в почках и желчном пузыре — если, конечно, этой воды организм получает достаточно. Именно благодаря воде человеческий организм поддерживает постоянную температуру тела и регулирует ее в зависимости от условий внешней среды. Вода — очень теплоемкое вещество, которое, как мы уже знаем, долго нагревается и долго остывает. Когда мы оказываемся на морозе, внутренние жидкости организма еще очень долго обогревают нас изнутри. Когда мы попадаем в жаркое место, внутренние жидкости очень долго сохраняют прежнюю температуру» защищая от перегревания. И конечно, вода не дает нашей крови становиться слишком вязкой, препятствует образованию тромбов. Благодаря воде организм постоянно производит смазку для суставов, что позволяет им быть здоровыми и подвижными. Вода поддерживает в необходимом пластичном состоянии головной и спинной мозг. Теперь понятно, почему без пищи человек может обходиться гораздо дольше, чем без воды! Без воды и пища перестает быть пищей, потому что попросту не может быть усвоена. Без воды все физиологические процессы просто останавливаются.

А энергетика воды — это вообще особая тема. О том, что вода наделена особой энергией, знали еще древние китайцы. Вода, как и воздух, несет человеку жизненные силы. Но именно вода помогает организму создать мощное и устойчивое энергетическое поле. Именно потому, что вода удерживается в организме достаточно долго — преобразованная в кровь, лимфу, желудочный сок, другие жидкости, которые продолжают нести в себе ту же энергию и информацию, что и входящая в их состав вода. Вот почему так важно не только качество употребляемой нами воды, но и то, какой именно энергией и информацией она заряжена. Ведь вода в нашем организме присутствует везде, в каждой клетке, даже в костях! И «память» у воды очень долгая. И если вода заряжена негативом — бывает и такое, ведь вода впитывает любую информацию, — то она может и повредить, а если заряжена положительной, здоровой энергией — то, наоборот, исцелить. Причем энергетика воды так сильна, что действует она на нас не только тогда, когда мы ее пьем или умываемся ею. Она может воздействовать на нас даже на расстоянии! Все знают, как легко дышится и как радостно бывает на душе рядом с чистым бурным водопадом — и какое тягостное, неприятное состояние подчас может вызвать пребывание на берегу затхлого стоячего пруда. Энергия воды даже без непосредственного с ней соприкосновения может заметно изменить параметры нашего биополя.

Джерело

Янукович порахував, що корупція Україні обходиться в 20 мільярдів

08.06.2011, Економічна правда

Президент Віктор Янукович поінформував, що 4-7 мільярдів доларів з держбюджету осідають у кишенях чиновників.

Про це він сказав на засіданні Національного антикорупційного комітету.

"Ми з вами добре знаємо, що корупція перетворилася в Україні на спосіб існування бюрократичного апарату і є причиною масштабної тінізації економіки. Вона несе загрозу безпеці нашої країни", - сказав глава держави.

Янукович порахував, що українське суспільство втрачає щороку близько 20 мільярдів гривень - це кошти, що не надійшли до бюджету або були викрадені через корупційні схеми.

"Через корупційні оборудки у сфері державних закупівель від 10 до 15% державного бюджету осідають у кишенях чиновників. Це 4 - 7 мільярдів доларів", - підкреслив Янукович.

"Розкрадання бюджетних коштів та стратегічних ресурсів країни - землі, надр, стало постійною новиною у нашій державі", - констатував президент.

За словами Януковича, наслідком корупційних схем є неотримані інвестиції, відсутність коштів на модернізацію, розбиті дороги, захмарні ціни на житло, бідна медицина та освіта, застаріла соціальна інфраструктура.

Джерело

Таємниці "Межигір'я". Нова розкіш Януковича. Відео

08.06.2011, Сергій Лещенко, УП

Словосполучення "Резиденція "Межигір'я" поступово перетворюється на синонім не лише неприхованої корупції, але і непомірної розкоші.
Цей об'єкт перестав бути державною власністю в 2007 році - у дні, коли прем'єрство Віктора Януковича добігало кінця.
Після кількох етапів відмивання "оборудки", через фіктивні судові позови, перепродаж і банкрутство, зрештою майно опинилося на балансі донецької фірми "Танталіт", пов'язаної з Віктором Януковичем.
Після відчуження резиденції з власності держави всі об'єкти там були зруйновані, а на їх місці побудована справжня феодальна вотчина.
З того часу навколо "Межигір'я" складають легенди. Про страусів та кенгуру, яких розводить Янукович. Про ексклюзивну німецьку "обналічку" всередині маєтку площею декілька тисяч метрів, створеного майстрами фінської фірми "Хонка". Про двері з ліванського кедра за півмільйона гривень. Про люстру за 50 тисяч доларів. Про манеж для коней, марину для яхт і майбутній гольф-клуб. Про майданчик для вертольота, який обладнаний не гірше, ніж в аеропорту - що дозволяє Януковичу приземлятися навіть за нульової видимості.
У травні цього року до "Української правди" надійшла інформація, що Віктор Янукович обзавівся новою радістю в житті.
Отже, за ексклюзивним замовленням для "Межигір'я" було виготовлено унікальний в своєму роді "Палац на воді".
На базі дебаркадера президенту зробили плавучий будинок прийомів, який кілька тижнів тому був доставлений до "Межигір'я" та пришвартований у внутрішній гавані.
У пошуках підтвердження автор на човні здійснив подорож до "Межигір'я" з боку Дніпра.

"Палац на воді" сховався за деревами

Розмови отримали своє підтвердження - "Палац на воді" Януковича стояв саме там, де і казали - в затоці "Межигір'я" на березі Київського моря, поряд з голубниками Януковича. За планом забудови колишньої державної резиденції це місце має назву "Яхт-клуб".
З боку Дніпра зробити якісне фото цього дебаркадера надзвичайно складно, оскільки сама ця диво-споруда захована за зеленими насадженням набережної Януковича.
Крім того, власник човна, на якому ми здійснювали подорож, тримався на відстані, оскільки мали місце непоодинокі "наїзди" охорона Януковича на тих, хто наближався до "Межигір'я" з боку Дніпра.
Отже, довжина "Палацу на воді" Януковича складає близько 50 метрів. Вікна оформлено у вигляді ілюмінаторів - круглої форми.
За розповіддю джерел, цей ексклюзивний корабель має в собі приватний кабінет та залу для прийомів, яка завершується естрадою. "Палац" оформлено в стилі "донецький шик" - дерево коштовних порід, сусальне золото, мармур та кришталь.
Орієнтовну вартість цього "дива" можна оцінити в декілька мільйонів доларів.
Почати експлуатацію свого "Палацу на воді" Янукович планує до дня народження, який він святкуватиме 9 липня. Власне, саму подію в колі обраних він також планує відзначити на цьому кораблі.

Таємний корабель Януковича стоїть поряд з його улюбленими голубами

Голубники Януковича

Підпливши до "Межигір'я", ми звернули увагу на ще одну особливість.
Як відомо, головною спорудою в резиденції є так званий "клубний будинок", або його ще називають "об'єкт Хонка" - це від назви фінської фірми Honka, яка є світовим лідером будівництва з екологічно чистої деревини.
Щоб уявити масштаби цієї споруди, зверніть увагу на дрібні фігури на даху. Це - люди.
Якщо минулого року "клубний будинок" був обнесений будівельними лісами, то зараз маєток виглядає як остаточно доведений до ладу. Більше того, на одній з лоджій нам вдалося помітити вазони з рослинами. Це значить, що "клубним будинком" вже користується його господар.

Так було...

так стало

Прокол Януковича-молодшого

На сьогодні власником "Межигір'я" є фірма "Танталіт", яка має двох засновників.
Перший - це фасадна австрійська компанія Euro East Beteiligungs GmbH (99,97% акцій), акціонерами якої в інтересах анонімних клієнтів записані біржовий брокер з Відня та юрист з Ліхтенштейну.
Другий засновник та директор "Танталіту", на якому сьогодні висить все грандіозне "Межигір'я" - це громадянин України 1980 року народження Павло Литовченко (0,03%), зареєстрований у одному з київських гуртожитків.
Цей же Литовченко донедавна був співвласником фірми "Центр-авіа", яка здала в оренду адміністрації президента вертоліт для перевезення Януковича.
Після перемоги Януковича справи Литовченка пішли в гору - в листопаді 2010 року він став депутатом Київської обласної ради від Партії регіонів та одразу ж очолив комісію з питань капітального будівництва та архітектури.

"Українська правда" спробувала взяти в обласній раді телефон Павла Литовченка, але там надали лише контакт його помічниці. Зателефонувавши їй, з'ясували, що потрапили до фірми... "Танталіт". Ми залишили там прохання до Литовченка про коментар, однак протягом тижня він так і не вийшов на зв'язок.

А причини для коментаря більш ніж цікаві. Як відомо, за офіційною версією, Віктор Янукович начебто не має жодного стосунку до фірми "Танталіт" та до Литовченка особисто. Невідомо, чи залишилися люди, які в це досі вірять, але такої легенди дотримувався президент.
Проте днями ця кульгава байка зазнала ще одного нищівного удару.
Газета "Дело" опублікувала декларацію про доходи депутата Віктора Вікторовича Януковича - молодшого сина президента. Останній рядок цієї декларації містив запис - що фінансовий звіт президентського сина заповнено за дорученням... Павлом Литовченком.

Декларація сина Януковича за 2010 рік

Таким чином, це остаточно має зруйнувати міф про відстороненість Януковичів від формальних власників "Межигір'я", на яких оформлено цю казкову нерухомість.
Сам Янукович-молодший не відповів на наше прохання прокоментувати, чому Павло Литовченко замість нього заповнював декларацію депутата.
P.S. Тим часом нещодавно у вишгородській газеті "Слово" було опублікувано цікаве оголошення за підписом фірми "Танталіт".
Це підприємство, яке є формальним власником 136 гектарів "Межигір'я", сповіщає про проектування другої черги будівництва "Центру відпочинку та здоров'я" - саме таку назву за Містобудівним обґрунтуванням мають царські хороми в "Межигір'ї".
За повідомленням фірми "Танталіт", їхня діяльність буде супроводжуватися викидами в атмосферу забруднюючих речовин "від котелень, господарчого блоку, гелікоптерів при злеті, гаражних боксів та при організації будівельних робіт".
Грошове відшкодування збитків за це становитиме 280 гривень 40 копійок на рік.
За поясненням фірми "Танталіт", не позбавленим гумору, другу чергу робіт в "Межигір'ї" вони започатковують "з метою забезпечення умов для відпочинку та оздоровлення населення".
Щоправда, повідомлення не містить подробиць, яке саме "населення" буде відпочивати та оздоровлюватися у "Межигір'ї".
Можливо, ідеться про тих самих осіб, які фігурують в передвиборчому гаслі Партії регіонів "Україна для людей".

Джерело

Соціально-психологічні умови процесу духовного розвитку особистості

Едуард Помиткін, кандидат психологічних наук, докторант
Інституту педагогіки і психології професійної освіти
АПН України

Людська природа не вичерпується лише біологічними та соціальними феноменами, її неможливо пояснити тільки з цих позицій. Коли особистість присвячує, а іноді й віддає своє життя служінню Істині, Красі, Добру наперекір власному страхові чи громадській думці, то вона проявляє природу вищого – духовного порядку. Одним з найважливіших завдань сучасної психології є психологічна підтримка особистості в процесі духовного зростання. У статті висвітлюються результати дослідження соціально-психологічних умов, що сприяють процесові духовного розвитку особистості.

Успішність процесу духовного розвитку особистості залежить як від внутрішніх, психологічних умов, так і від зовнішніх впливів. До внутрішніх умов слід віднести потенціал, з яким дитина приходить у світ і який проявляється з перших років її життя у нахилах та інтересах. Надалі цей потенціал закріплюється у рисах характеру, дається взнаки при виборі життєвих цінностей, принципів і смислів життя.

Зовнішні умови – це особливості сімейного виховання, події дитинства, специфіка спілкування з дорослими, наявність прикладів для наслідування, особливості навчання та професійної самореалізації.

У цілому ж і соціальні, й індивідуально-психологічні умови духовного розвитку слід розглядати у взаємозв’язку, оскільки життя сучасної людини неможливо відокремити від життя сім’ї і соціального середовища.

Дослідження психології духовності у вітчизняній науці здійснювали, зокрема, М. Боришевський, О. Киричук, Ж. Юзвак. Проблемам духовного виховання присвячено праці І. Беха, В. Бондаровської, М. Боришевського, І. Зязюна. Духовний розвиток особистості відображений у працях таких вчених, як А. Адлер, Р. Алперт, В. Артюнов, А. Гармаєв, С. Гроф, О. Климишин, О. Киричук, Г. Мурніна, О. Олексюк, Т. Пашукова, Г. Райх, К. Роджерс, О. Семашко, В. Сивков, Н. Хомутинникова.

Мета статті полягає у виокремленні соціально-психологічних умов, які сприяють процесові духовного розвитку особистості, конкретизації особливостей духовного становлення сучасної людини.

Для виявлення соціально-психологічних умов і факторів активізації духовного розвитку особистості ми проводили анкетування і спостереження за особливостями життєвих доль сучасних духовних лідерів – керівників громадських організацій, діяльність яких носить духовно спрямований характер, діячів науки, мистецтва, релігії тощо. До запитань поданої нижче анкети, а також тих, що становили основу інтерв’ювання, включалися такі, за допомогою яких можна було з’ясовували, коли саме відбулося усвідомлення власної духовної позиції, місії особистості, які фактори та події дали поштовх до активізації її духовного зростання, які духовні вчення, релігійні чи філософські ідеї є для неї найбільш прийнятними. Були також запитання, спрямовані на виявлення психологічних ознак, притаманних високодуховним особистостям, і закономірностей, підтверджених власним досвідом респондентів. 

Адресація кожної наступної анкети здійснювалася з рахуванням відповіді попереднього респондента на запитання № 8: кого з історичних постатей та сучасників Ви вважаєте духовно розвиненими особистостями? В цілому анкетуванням було охоплено 412 осіб. 

Анкета

Шановний добродію!

Дякуємо Вам за коректні відповіді, врахування яких сприятиме створенню умов для духовного розвитку молоді.

Прізвище, ім’я, вік

Місце роботи, посада

Сфера діяльності, в якій маєте змогу найповніше реалізовувати власний духовний потенціал

Ваші телефони

Чи дозволяєте Ви використовувати отримані дані з посиланням на Вас?

1. З якого моменту життя Ви відчули (зрозуміли, усвідомили) власні духовні потреби?

2. Чи замислювалися Ви в роки раннього дитинства над глобальними проблемами, над розв’язанням таких суперечностей світу, як життя і смерть, бідність і багатство тощо?

3. Ваша улюблена в дитинстві 

казка

гра

пам’ятна мрія

4. Які головні події, зустрічі (можливо, сни) мали суттєвий вплив на Ваше духовне становлення?

5. Перша література духовної спрямованості, яка Вас зацікавила

6. Які духовні вчення, ідеї для Вас найбільш прийнятні?

7. Які провідні ознаки притаманні, на Вашу думку, високодуховній особистості?

8. Кого з історичних постатей та сучасників Ви вважаєте духовно розвиненими особистостями?

9. Чи супроводжувався Ваш духовний розвиток вищими переживаннями, екстатичними станами, видіннями, розкриттям незвичайних здібностей? (Необхідне – підкреслити)

 10. Чи вважаєте Ви своє життя актом служіння, здійснення певної місії, своєрідним твором мистецтва? (Необхідне – підкреслити)

Серед респондентів були відомі широкому загалу філософи - академіки Іван Зязюн, Василь Кремень, В’ячеслав Кудін; видатні педагоги і громадські діячі - Тадеуш Новацький (Польща), академік Неля Ничкало, автор книги „Бездуховність” Кирил Георгієв Попов (Болгарія). Близько третини опитаних побажали, щоб їх імена не називалися при оприлюдненні результатів анкетування.

Узагальнення відповідей на перше запитання показало, що 68 % опитуваних усвідомили свої духовні потреби у віці 7 - 23 років, переважно внаслідок замислення над долями людей, осягнення власного життєвого призначення. Таким чином, ідеали, смисли і цінності, засвоєні у ранньому дитинстві, справляють вплив на подальше духовне зростання особистості. Значна частина опитаних відчула поклик до духовності як внутрішню потребу, поклик душі, прояв сили, народженої зсередини. У інших респондентів таке усвідомлення відбувалося під впливом важливих життєвих подій і припадало на періоди близько 28 - 36 років, а також 41 - 48 років. 

У відповідях на друге запитання 78 % опитуваних зазначили, що проблеми життя і смерті, воєн, смислу життя тощо хвилювали їх ще в дитинстві. Ці теми тільки у 27 % опитуваних обговорювалися в сімейному колі. Отже, вплив сімейного виховання не має першорядного значення, а лише доповнює природні нахили дитини та особистісні потреби духовного розвитку, які проявляються у дорослої людини з часом. 

Узагальнити відповіді на третє запитання (щодо улюбленої казки та гри) не вдалося, бо вони були дуже різними. Спільним для казок та ігор, що згадувалися, була їх гуманістична спрямованість. Серед пам’ятних мрій переважали мрії про безсмертя людей, загальне щастя, розширення можливостей (здатність літати, читати думки інших, бути схожим на видатних історичних та міфічних героїв, святих і пророків). Отже, типовою передумовою формування духовної спрямованості особистості є замислення в роки раннього дитинства над світовими проблемами.

Серед головних подій і зустрічей, що суттєво впливали на духовне становлення (запитання № 4), називалися знайомство в дитячі роки з цікавими особистостями, незвичайні сновидіння, вплив музики і поезії. Відтак, активізація прагнень до духовного розвитку нерідко відбувається завдяки зустрічі з особистістю - носієм високого духовного потенціалу. Така зустріч часто стає доленосною. Звідси зрозуміло, чому навчання духовності за книжками неефективне: бажання духовного зростання можуть активізувати у молоді живі носії духовності.

Першою літературою духовної спрямованості для 32 % були релігійні твори - Біблія, Катехізис; для 21 % - Жива Етика (О. Реріх). Відзначалися й духовні ідеї, сприйняті з класичних творів, що вивчалися на уроках літератури в школі. 

На запитання № 6 щодо духовних вчень і найприйнятніших ідей понад 70 % респондентів відповіли, що на перших етапах духовного становлення вони захоплювалися певним ученням (православ’я і католицизму, вченнями Крішни, Будди, Магомета, Бахаї, духовними ідеями Саї Баби, Раджніша, Вівекананди, Ауробіндо, Шрі Матаджі Нірмали Деві, Айванхова, Реріхів, П. Іванова, Такара Сингха і т. д.), але зараз не віддають перевагу жодному вченню, а будують власний світогляд на їх синтезі, гармонійному поєднанні. Перевагу ж віддають ідеям добра, справедливості, милосердя, любові до ближніх. Таким чином, на початку духовного сходження особистість орієнтується на окрему світоглядну систему, а далі збагачується духовним досвідом, синтезує отримані знання, виокремлюючи вищі здобутки як загальнолюдські цінності.

На сьоме запитання щодо провідних ознак, притаманних високодуховній особистості, найтиповішими відповідями були: гуманізм, доброта, увага і повага до людей, здатність вболівати за інших, толерантність, культура, витонченість, естетизм, справедливість, чесність, героїзм, уміння залишатися собою, любов до Бога, усвідомлення своєї життєвої місії, схильність до самотності.

На цікаві роздуми наводять відповіді на запитання № 8. Більшості респондентів неважко було назвати духовних лідерів минулого. Найчастіше згадувалися Зороастр, Піфагор, Платон, Ісус Христос, Мойсей. Проте набагато складніше виявилося назвати духовних лідерів чи духовних особистостей – наших сучасників. Понад 60 % респондентів не назвали жодного. А серед названих найвідоміші – Мати Тереза, Шрі Чінмой, Ліна Костенко, Борис Олійник. Можливо, серед причин такого ускладнення - ідеалізація історичних постатей з часом, а, можливо, вищі вимоги, які людина, як правило, висуває до своїх сучасників. Ще одним поясненням може бути те, що в процесі особистісного зростання духовність від індивідуального надбання перетворюється на спільне надбання людства. Енергія духу неначе перерозподіляється з індивідуального рівня на рівень загальнолюдський. Цьому процесові сприяє, очевидно, підвищення освітнього рівня, адже освічена людина в більшій мірі розвинена інтелектуально. Інтелектуальність у поєднанні з моральністю створює сприятливі умови для духовного зростання. 

На дев’яте запитання (вищі переживання, екстатичні стани, видіння, розкриття незвичайних здібностей) 76 % відповіли ствердно. У більшості були яскраві емоційні злети, переживання всесвітньої єдності, усвідомлення себе часткою Абсолюту, бачення себе збоку, з височини. Респонденти, які не зазнали таких переживань, відзначали, що для них важливі наповненість життя новим змістом, духовна самореалізація, зміна кола спілкування. 

Відповідаючи на останнє запитання анкети, всі респонденти у тій чи іншій формі дали зрозуміти, що надають змістові життя особливої уваги, вважають, що необхідно свідомо ставитися до всіх подій, сприймати труднощі як життєві уроки.

У ході нашого дослідження проводилися й співбесіди, інтерв’ювання. Узагальнення даних дозволило виокремити особливості соціально-психологічних умов духовного становлення і самореалізації сучасної людини. 

Однією з особливостей сучасного історичного етапу є перерозподіл життєвого часу людини. В минулому тяжка фізична праця була необхідною для більшості та забирала чимало часу, що ускладнювало реалізацію духовних прагнень. Нині, коли людство створило стільки матеріальних благ, що нагальної потреби в тяжкій праці не існує, у людей з’явилося набагато більше творчих можливостей. Але численні „спокуси світу” відвертають увагу людини від самовдосконалення, спрямовують її на споживання замість служіння, самовіддачі й творчості.

Сучасна людина відчуває та усвідомлює свою відокремленість від природи. Ця відокремленість пронизує її від фізично-біологічної до соціальної та духовної сутності. Прокидаючись вранці, замість високочастотного співу птахів людина чує низькочастотний гуркіт міста. Згідно з інстинктами, низькі частоти вказують на небезпеку (землетрус, грім, шторм, завивання вітру, гарчання звірів, гавкіт собаки). З цим дисгармонійним настроєм, закріпленим на рівні підсвідомості, людина прямує у світ, який перетворює відповідно до власного внутрішнього світу. То ж чи дивно, що в світі стільки агресії і конфліктів? Для відновлення психологічної рівноваги людина намагається втекти від цивілізації. Усамітнення стає все більш нагальною потребою багатьох людей. 

Однією з особливостей сучасного періоду є збільшення обсягу інформації і прилучення людини з перших днів життя до інформаційного простору. З одного боку, людина отримує величезні можливості доступу до подій у світі, а з іншого – ризикує перетворитися на спостерігача, споживача інформації. Якщо раніше духовні лідери роками подорожували планетою, аби донести світло духовних істин до можливих послідовників, то нині будь-яка звістка може бути розповсюджена миттєво в усі куточки світу через Інтернет та засоби масової інформації. Разом із цим, духовний досвід набувається безпосередньо, а значна кількість інформації, що оточує людину, виявляється для неї непотрібною, а іноді й шкідливою. Високодуховну особистість характеризує здатність вибірково сприймати, віднаходити духовні Істини, відокремлювати життєво важливу інформацію від непотрібної. 

Наступна особливість духовного зростання сучасної людини полягає в тому, що воно відбувається в період інтеграції духовних знань. Вільне пересування людини по планеті та інформаційна свобода сприяють об’єднанню релігійних поглядів, співставленню вікових традицій, систем самовдосконалення. Зникає й протиставлення науки і релігії, релігії і мистецтва. Прогресивні представники наукового, релігійного та естетичного світосприйняття не звинувачують одне одного, як це було в часи інквізиції чи атеїзму, а шукають взаємопідтримки. Нові досягнення фізики підтверджують старі духовні істини та уявлення про багатовимірність людини і Всесвіту. Духовність об’єднує людство у вищих прагненнях до реалізації ідеалів Істини, Добра і Краси. 

Ще одна істотна особливість полягає в тому, що духовність з індивідуального рівня трансформується на рівень загальнолюдський. Подолання неграмотності та прискорена інтелектуалізація переважної частини населення планети призвели до піднесення людства на якісно новий рівень. У стародавні часи людей, здатних сприйняти духовні істини, було обмаль – навчитель міг роками чекати на учня. Мислення ж сучасної людини спрямовується не стільки на задоволення потреб біологічної природи, скільки на задоволення потреб інтелектуального і духовного розвитку. Якщо в минулому ці потреби проявлялися лише у певних духовних лідерів та їх послідовників, то нині духовність усвідомлюється як потреба суспільства і людства в цілому. Людство переживає своєрідне духовне народження. 

Особливістю сучасного історичного етапу є й те, що духовний вибір людини не вимагає негайної самопожертви. Захищаючи духовні принципи, людині не обов’язково „йти на багаття”. 

Духовна самореалізація може відбуватися у кожну мить повсякденного життя, що перетворює його з буденності на захоплюючу подорож у просторі і часі. Прагнення до здійснення духовного подвигу в сучасної людини може втілюватися, зокрема, через:

Постійне самовдосконалення, побудову досконалішого життя відповідно до загальнолюдських духовних ідеалів та цінностей.

Духовне виховання власних дітей. З перших днів життя доцільно знайомити дитину з героями духовної історії людства, ретельно підбирати розповіді та казки гуманістичного спрямування.

Допомогу тим, хто її потребує. Ця допомога може бути не тільки матеріальною. Іноді життєво необхідним для людини є виявлення уваги, турботи про неї. 

Наповнення інформаційного простору високодуховними ідеями, творами мистецтва.

Сальвадор Далі розглядав це завдання як війну проти примітивізму. Духовно спрямовані відеофільми, пісні та музика сприяють вдосконаленню зовнішнього світу через перетворення, які вони здійснюють у внутрішньому світі людини. 

Збільшення порозуміння між людьми різних поглядів, традицій. Сприяє цьому поширення психологічних знань, залучення громадян до гуманістично спрямованих тренінгів, конференцій і семінарів задля віднайдення й утвердження спільних інтересів різних верств населення.

Об’єднання людства навколо міжнародних проектів, орієнтованих на пошук перспектив спільного розвитку. Ще 30 - 50 років тому люди вірили, що війни, голод і бідність залишаться у ХХ столітті. Ця віра додавала наснаги, життєвих сил. Нині ж перспективи, що розкриваються у багатьох відеофільмах, призводять до зневіри, байдужості, до життя „сьогоднішнім днем”. Глядачі поступово звикають до того, що й через тисячоліття людина залишиться з вадами, притаманними їй нині. Так, командири зоряних ескадр знищують собі подібних та інопланетян. 

У характері героїв майбутнього зображується жадібність, зухвальство, підступність. Замість здорового способу життя пропагується паління та наркоманія. Зрозуміло, що з такими характеристиками на людину чекає не процес мирного освоєння космосу, а деградація і самознищення. Зважаючи на це, особливої актуальності набуває окреслення перспектив духовного майбуття людства, реалізація міжнародних духовно орієнтованих проектів, пов’язаних із збереженням екології, створенням у різних країнах умов, сприятливих для духовного розвитку людини. 

Узагальнення викладеного матеріалу дозволяє зробити такі висновки: 

1. Сучасні соціально-психологічні умови духовного зростання особистості пов’язані зі збільшенням обсягу інформації та залученням людини до інформаційного простору, в якому високодуховну особистість характеризує здатність вибіркового сприйняття, віднайдення духовних Істин, відокремлення життєво важливої інформації від другорядної.

2. Духовне зростання сучасної людини відбувається в період інтеграції духовних знань, коли духовність з індивідуального рівня трансформується на рівень загальнолюдський. 

3. На сучасному історичному етапі духовний вибір не вимагає від людини негайної самопожертви. Прагнення здійснити духовний подвиг може втілюватися, зокрема, через: постійне самовдосконалення, побудову життя відповідно до загальнолюдських духовних принципів; духовне виховання власних дітей; допомогу тим, хто її потребує; наповнення інформаційного простору високодуховними ідеями, творами мистецтва; збільшення порозуміння між людьми різних поглядів, традицій; об’єднання людства навколо міжнародних проектів, спрямованих на пошук перспектив розвитку.

Виокремлені в ході дослідження соціально-психологічні умови, сприятливі для процесу духовного розвитку особистості, було покладено в основу розробки авторської системи психолого-педагогічного забезпечення процесу духовного зростання учнівської молоді [9].

Подальші перспективи досліджень у цьому напрямі можуть бути пов’язані з пошуком нових ефективних методів активізації і психологічної підтримки процесу духовного розвитку особистості.

Література:

1. Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина / Педагогіка і психологія, № 1 (14) 1997, Науково-теоретичний та інформаційний журнал АПН України. - С. 144 - 150.

2. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

3. Гегель Г. В. Феноменология духа // Собр. соч.: В 14 т. - М.: Соцэкгиз, 1959. - Т. 4. - 440 с.

4. Гроф С. Духовный кризис: Статьи и исследования. - М., 1995. - 255 с.

5. Гуманістична психологія: Антологія: В 3-х т. Т. 2: Психологія і духовність: (Світоглядні аспекти гуманістично зорієнтованих напрямів у сучасній західній психології) / Упоряд.: Г. Балл, Р. Трач. – К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ. - 2005. – 279 с.

6. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посіб. - К.: МАУП, 2000. – 312 с.

7. Кирил Георгиев Попов. Бездуховността. Университетско изд. „Св. Климент Охридски”, София, 1998 г. – 288 с.

8. Максименко С. Д. Генезис существования личности.: - К.: Издательство ООО „КММ”, 2006, - 240 с.

9. Помиткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості. - Монографія. - К.: Наш час. - 2006. - 280 с.

10. Пашукова Т. І. Изменения смысла жизни и духовное преобразование человека // Смысл жизни и акме: 10 лет поиска: В 2 ч. / Под ред. А. А. Бодалёва, Г. А. Вайзер, Н. А. Карповой, В. Э. Чудновского. Часть 2. М.: Смысл, 2004. – 224 с.

11. Роджеpс К. Взгляд на психотеpапию. Становление человека. - М.: Изд. гpуппа „Пpогpесс”, Унивеpс, 1994. - 480 c.

12. Юзвак Ж. М. Духовний розвиток особистості: проблеми, гіпотези, теоретична модель // Духовність і художньо-естетична культура. Уряду України, Президенту України, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / А. І. Комарова, Ю. П. Богуцький та ін. – Київ: Науково-дослідний інститут „Проблеми людини”, 1999. – Том 14. – С. 123 - 129.

Джерело