26 лип. 2014 р.

2014 Human Development Index

Very high human development

High human development

Medium human development

Low human development
1 Norway 50 Uruguay 103 Maldives 145 Nepal
2 Australia 51 Bahamas 103 Mongolia 146 Pakistan
3 Switzerland 51 Montenegro 103 Turkmenistan 147 Kenya
4 Netherlands 53 Belarus 106 Samoa 148 Swaziland
5 United States 54 Romania 107 Palestine, State of 149 Angola
6 Germany 55 Libya 108 Indonesia 150 Myanmar
7 New Zealand 56 Oman 109 Botswana 151 Rwanda
8 Canada 57 Russian Federation 110 Egypt 152 Cameroon
9 Singapore 58 Bulgaria 111 Paraguay 152 Nigeria
10 Denmark 59 Barbados 112 Gabon 154 Yemen
11 Ireland 60 Palau 113 Bolivia (Plurinational State of) 155 Madagascar
12 Sweden 61 Antigua and Barbuda 114 Moldova (Republic of) 156 Zimbabwe
13 Iceland 62 Malaysia 115 El Salvador 157 Papua New Guinea
14 United Kingdom 63 Mauritius 116 Uzbekistan 157 Solomon Islands
15 Hong Kong, China (SAR) 64 Trinidad and Tobago 117 Philippines 159 Comoros
15 Korea (Republic of) 65 Lebanon 118 South Africa 159 Tanzania (United Republic of)
17 Japan 65 Panama 118 Syrian Arab Republic 161 Mauritania
18 Liechtenstein 67 Venezuela (Bolivarian Republic of) 120 Iraq 162 Lesotho
19 Israel 68 Costa Rica 121 Guyana 163 Senegal
20 France 69 Turkey 121 Viet Nam 164 Uganda
21 Austria 70 Kazakhstan 123 Cape Verde 165 Benin
21 Belgium 71 Mexico 124 Micronesia (Federated States of) 166 Sudan
21 Luxembourg 71 Seychelles 125 Guatemala 166 Togo
24 Finland 73 Saint Kitts and Nevis 125 Kyrgyzstan 168 Haiti
25 Slovenia 73 Sri Lanka 127 Namibia 169 Afghanistan
26 Italy 75 Iran (Islamic Republic of) 128 Timor-Leste 170 Djibouti
27 Spain 76 Azerbaijan 129 Honduras 171 Côte d'Ivoire
28 Czech Republic 77 Jordan 129 Morocco 172 Gambia
29 Greece 77 Serbia 131 Vanuatu 173 Ethiopia
30 Brunei Darussalam 79 Brazil 132 Nicaragua 174 Malawi
31 Qatar 79 Georgia 133 Kiribati 175 Liberia
32 Cyprus 79 Grenada 133 Tajikistan 176 Mali
33 Estonia 82 Peru 135 India 177 Guinea-Bissau
34 Saudi Arabia 83 Ukraine 136 Bhutan 178 Mozambique
35 Lithuania 84 Belize 136 Cambodia 179 Guinea
35 Poland 84 The former Yugoslav Republic of Macedonia 138 Ghana 180 Burundi
37 Andorra 86 Bosnia and Herzegovina 139 Lao People's Democratic Republic 181 Burkina Faso
37 Slovakia 87 Armenia 140 Congo 182 Eritrea
39 Malta 88 Fiji 141 Zambia 183 Sierra Leone
40 United Arab Emirates 89 Thailand 142 Bangladesh 184 Chad
41 Chile 90 Tunisia 142 Sao Tome and Principe 185 Central African Republic
41 Portugal 91 China 144 Equatorial Guinea 186 Congo (Democratic Republic of the)
43 Hungary 91 Saint Vincent and the Grenadines 187 Niger
44 Bahrain 93 Algeria
44 Cuba 93 Dominica
46 Kuwait 95 Albania
47 Croatia 96 Jamaica
48 Latvia 97 Saint Lucia
49 Argentina 98 Colombia
98 Ecuador
100 Suriname
100 Tonga
102 Dominican Republic
Джерело
Опубліковано Немає коментарів:
Мітки: ,

Мешканка Тореза похвалилася косметикою зі збитого ‘Боїнга’







 

Жінка виклала у своєму акаунті zolotosya фото флакончика з тушшю для вій, а також свої автопортрети. Їх вона супроводила коментарем: "Туш з Амстердама, а вірніше з поля. Ну, ви зрозуміли".  Вона написала, що модну косметику їй "підігнав знайомий мародер", а сама вона "сепаратистка", яку "від усього українського просто нудить і страшенно дратує".
Інтернет-користувачі з’ясували, що жінка дійсно проживає у Торезі неподалік місця катастрофи. Її ім’я – Катерина Пархоменко.

Опубліковано Немає коментарів:
Мітки:

24 лип. 2014 р.

Які, в біса “сепаратисти”, коли “російські окупанти”?!

22.07.2014, , Український погляд

В ході останніх звітів щодо збитого літака Малайзійської Авіакомпанії, рейс 17, західні ЗМІ і багато хто навіть в урядах продовжують використовувати неточний термін “українські сепаратисти» для опису так званих «терористів» у Донецькій області. У той час як засоби масової інформації та представники уряду схильні до поспішних семантичних недоліків, ця погано вибрана характеристика ударяє прямо в серце точності в ЗМІ та малює абсолютно помилкове уявлення про ситуацію. Термін “українські сепаратисти” має на увазі, що існує значне число етнічних українців  або  громадян України, які беруть участь у революції, щоб відокремити свій регіон від України. Ніщо не може бути далі від істини ніж це твердження! Революціонери часто несуть позитивну конотацію. Загарбники, найманці і терористи – ні.
Ще один термін, який помилково використовується в західних колах, це - “громадянська війна”, що є ще більш недоречним. Громадяни України не борються чи вбивають інших громадян України. Російські окупанти вбивають українських та інших етнічних жителів в двох південно-східних областях України. Термін “українські” може бути застосований лише до сил відправлених до цих двох регіонів урядом України в Києві, щоб подолати загарбників, захищати місцеве населення і повернути територію, яку загарбники зайняли.
Розглянемо композицію псевдо уряду  Донецької Народної Республіки :
Квазі парламент, що складається виключно з «сепаратистів», вибрав Деніса Пушіліна, громадянина України, головою Верховної Ради ДНР. Пушілін бувший безробітний. Він балотувався в парламент України 15 грудня 2013 року, але отримав менше 1% голосів. Призначений прем’єр-міністром Олександр Бородай – російський ультра-націоналіст,  колишній редактор газети і політичний консультант. Його міністр оборони Ігор Гіркин, довгий час служив в російській армії і є полковником розвідки. Минулого тижня Росія направила у віце-прем’єри з державної безпеки російського генерал-лейтенанта Володимира Антюфеєва, ветерана російської поліції , командира спеціальних операцій, який був лідером кампаній Москви в Латвії, Молдові та Грузії. Бородай, Гіркин і Антюфеєв не мають абсолютно ніякого взаємозв’язку з Донецьком, крім  їх теперішнього місця знаходження. Пушілін подав у відставку 18 липня 2014р.

vostok-kadyirovtsyi-donetsk

В іншому регіоні, Луганську, президентом цієї псевдо республіки є народжений в Росії Валерій Болотов, який правда проживає у Луганській області протягом багатьох років. Болотов призначив росіянина Марата Баширова в якості виконуючого обов’язки прем’єр-міністра. Баширов народився в Іжевську, РФ,є російським лобістом і колишнім помічником голови Комітету Ради Федерації  Росії із зовнішніх зв’язків.
Склад бойовиків ще гостріший. Дуже небагато місцевих жителів беруть участь у військових операціях. Не дивно, так як ідеї “сепаратистів”  підтримує тільки дуже невелика частина населення. Адже Пушілін ,що був обраний очолити сепаратистську республіку,  на виборах в грудні м 2013 р. в Донецьку набрав менше ніж  1% на виборчому окрузі якій він сам вибрав.
І, нарешті, зброя та тренування як її необхідно використовувати, всі вони надходять з Росії. “Бук”- самохідні зенітні ракети- є самим останнім прикладом. Ракети є російського виробництва і досить складними у використанні, щоб збити літак на висоті  більш ніж 32 000 футів. Раніше українські урядові та вантажні літаки були збиті набагато менш складними ракетами.
Число російських військ на кордоні України з Росією нараховує десь 40-60,000 чоловік. Вони розташовані так не тільки, щоб залякати, але, що більш важливо, для того, щоб забезпечити проходження російських бойовиків і зброї.
На недавній сесії Ради Безпеки ООН з питання трагедії літака Малайзійської авіакомпанії, постійний представник України зробив свою справу для передчуття вигляду майбутньої російської агресії:
“Зусилля рекрутінгу незаконних збройних формувань бойовиків розширюються всередині Росії, вони шукають добровольців з досвідом експлуатації важких озброєнь, таких як танки і ППО.
Росія дозволила створення рекрутінгових офісів в Москві та Ростові, які відкрито працюють для набору та відправлення російських громадян в східні регіони України”.
Урок трагедії літака Малайзійської Авіакомпанії є одночасно трагічним та простим. Якщо ми на Заході продовжимо посилатися на кризу в Україні як на “громадянський конфлікт” і називати російських загарбників у південно-східній Україні “українськими сепаратистами”, то будемо посилати повідомлення для Росії і Володимира Путіна, що ми неохоче приймаємо наслідки реальності. Росія вторглася до демократичної і волелюбної частини світу та має намір нав’язати свою волю всьому світу. Росія продовжуватиме брехати і заперечувати все до тих пір, поки ми слухаємо або робимо вигляд, що слухаємо. Наша половинчаста відповідь, що наша позиція як і раніше знаходиться на розгляді, в той час як йде розслідування, тільки додає сміливості ворогові. Давайте скажемо прямо, що Росія є ворогом для волелюбного та законослухняного міжнародного спів-товариства.

21 липня 2014р.                                                                      Аскольд С.Лозинський

Джерело
Опубліковано Немає коментарів:
Мітки: , , ,

15 лип. 2014 р.

Хто збив літак 4 жовтня 2001?

Израильский самолет над Черным морем в 2001 году сбила Россия. А Кучма прикрыл Путина

Что мы знаем о катастрофе над Чёрным морем 4 октября 2001 года - это «тяжёлая авиакатастрофа, произошедшая 4 октября 2001 года. Над Чёрным морем потерпел катастрофу Ту-154М (регистрационный номер RA-85693, заводской 91А866) авиакомпании «Сибирь», выполнявший рейс SBI1812 по маршруту Тель-Авив - Новосибирск. Согласно заключению Межгосударственного авиационного комитета (МАК), на высоте 11 тысяч метров самолёт непреднамеренно сбила Украинская зенитная ракета С-200, выпущенная в воздух в рамках проводившихся на Крымском полуострове военных учений. Все 66 пассажиров и 12 членов экипажа погибли».

 Вот все, что мы знаем о этой катастрофе.

Вроде все просто и понятно Украинские ПВО в ходе учений, на которых присутствовал президент Украины Кучма сбили Российский самолет.

Оказывается, не все так просто в событиях того трагического дня.

 Если немного покопаться в истории вопроса, то выясняется, что российскими и украинскими военными проводились учебные стрельбы на полигоне 31-го исследовательского центра Черноморского флота Российской Федерации (http://sevastopol.su/author_page.php?id=21997&par..) на мысе Опук: в присутствии делегаций 7 государств. Использовались наземные зенитно-ракетные комплексы С-200, С-300, С-125, комплексы Бук, Куб, Украинские корабли фрегат «Сагайдачный» и корвет «Луцк», а также корабль ЧФ РФ «Пытливый», оснащённые зенитно-ракетными комплексами «Оса», принимали участие в стрельбах по беспилотному самолёту-разведчику Ту-143, известному как мишень «Рейс». В общей сложности по целям было выпущено 23 ракеты.

 Рейс SBI1812 вылетел из международного аэропорта имени Давида Бен-Гуриона в 8:00 UTC (10.00 по израильскому времени)[6]. В 9:39 UTC самолёт вошёл в зону ответственности № 7 Северо-Кавказского центра автоматизированного управления воздушным движением (СКЦ АУВД) «Стрела» и экипаж сообщил диспетчеру о пролёте пункта обязательных донесений ODIRA. Полет осуществлялся на высоте 11100 метров в пределах международной воздушной трассы Б-145, на которую не распространялись какие-либо ограничения, в том числе временные, действовавшие на период проведения учений вооруженных сил противовоздушной обороны России и Украины.

 В 9:45 UTC (13:45 по московскому времени) магнитофон СКЦ АУВД «Стрела» зафиксировал звуковой сигнал, соответствующий выходу экипажа на внешнюю связь, сопровождавшийся эмоциональным криком. В дальнейшем в течение 45 секунд было зафиксировано ещё несколько сигналов от нажатия членами экипажа кнопки бортовой УКВ-радиостанции с последующими шумами и криками членов экипажа (в том числе фраза «…куда попала(о)…»), свидетельствующими о внезапном возникновении на борту воздушного судна аварийной ситуации. Практически одновременно с первым нажатием диспетчером было отмечено исчезновение метки самолета с экранов радара. Самолёт в это время находился на высоте 11 километров, примерно в 200 километрах юго-западнее города Сочи. В это же время экипажем находящегося в том же районе самолёта Ан-24 Армянских авиалиний было доложено о зафиксированной вспышке над ним.

 Координаты примерного места падения самолёта были определены 42°11′ с. ш. 37°37′ в. д. , что примерно в 280 километрах от Новороссийска.

 Для обывателя все вроде очевидно, на первый взгляд, но оказывается не все так просто.

 В ходе следствия установлены следующие факты.

 1. В 13:42 по Московскому времени было прекращено излучение радиолокационной аппаратуры комплекса С-200В украинских ПВО.

 2. По данным контроля российской РЛК "Геленджик" от 4 октября 2001 года в воздушном пространстве за 30 секунд до взрыва наблюдалась ракета 5В28 ЗРК С 200В на расстоянии 50 км от места катастрофы.

 3. В отчете утверждается, что мишень Ту-143 "Рейс" за три минуты до катастрофы Ту-154 была уничтожена огнем Российского ЗРК С-300 ПС, расположенного в 11 км от украинского ЗРК С-200В.

 И тут оказывается все понятно стоит только взглянуть на тактико-технические характеристики ракет систем ЗРК С-200 и С-300.

 Первое что бросается в глаза это то, что ракета украинского ЗРК С-200 технически не могла за 30 сек преодолеть расстояние в 50 км до самолет Ту-154. (http://ru.wikipedia.org/wiki/?6?-200) Скорость полёта ракеты: 700-1200 м/с, в зависимости от дальности. То есть максимальное расстояние куда могла за 30 сек улететь ракета Украинского ЗРК С-200 - это 36 км. Напомню, что расстояние от Украинской ракеты С-200 до Ту-154 за 30 секунд до взрыва было 50 км.

 А дальше всплывают другие конструктивные различия ЗРК С-200 которые использовали украинские ПВО и ЗРК С-300 который использовали российские ПВО.

 ЗРК С-200 использует пассивную систему наведения ракеты на цель, а ЗРК С-300 использует полуактивную систему наведения ракеты на цель. Это означает что ракета ЗРК С-200 украинских ПВО могла поразить самолет только в том случае, если наземный локатор подсвечивал цель, а как установлено следствием за три минуты до взрыва украинская радиолокационная аппаратура была отключена. То есть получается ракета украинского ЗРК С-200 не была наведена на цель или уже поразила мишень Ту-143 "Рейс".

 А ракета ЗРК С-300 имеет более современную полуактивную систему наведения которая позволяет ракете самой наводиться на цель без использования подсветки с Земли.

 Путем короткого анализа можно предположить, что самолет Ту-154 АК «Сибирь» был сбит ракетой С-300 российских ПВО, которая захватила самолет как цель после того как украинская система ЗРК С-200 сбила мишень.

 Еще очень странным на фоне такой запутанной истории смотрится тот факт, что расследованием этой авиакатастрофы занималась не международная комиссия ИКАО, а комиссия из представителей России и Украины под руководством Секретаря Совета безопасности России Владимира Рушайло. Такое чувство, что убийцы расследовали дело об убийстве которое они же и совершили.

Косвенным признанием того, что Украина не причастна к гибели самолета АК «Сибирь» является и выступление Владимира Путина сразу же после катастрофы вечером 4 октября 2001 года (http://www.newsru.com/russia/04Oct2001/tu154_pu.html). Владимир Путин заявил, что украинские силы ПВО не могли сбить во время учений российский самолет Ту-154, упавший в четверг в Черном море. "Во-первых, заранее все необходимые службы на Украине были поставлены в известность. Во-вторых, оружие, которое использовалось в это время, по тактико-техническим данным не могло достать воздушных коридоров, в которых находилось наше воздушное судно", - заявил Путин.

 Возникает другой вопрос: «Почему Кучма в итоге признал то, что украинские ПВО сбили самолет?

 У меня на него только один ответ - Кучма получил хорошие деньги за признание вины за Путина. Не забывайте, что Путин в 2001 году только что отвертелся со скандалом с АПЛ «Курск», а тут еще громкий скандал с гибелью граждан Израиля. Вот и пришлось уговорить Кучму и его военных взять на себя ответственность за погибших людей. Косвенным доказательством этого является тот факт, что суд Украины подтвердил невиновность военных в крушении Ту-154 в 2001 году.

 Джерело
Опубліковано Немає коментарів:
Мітки:
Підписатися на: Дописи (Atom)