Напій чи кислота?

15.03.2012,  Андрій Баштовий,  Радіо Свобода © 2012

На Майдані популярними напоями помили двигун

Київ – Близько десятка представників Конгресу українських націоналістів та Української народної партії провели в Києві на майдані Незалежності акцію протесту проти використання шкідливих харчових добавок. Учасники акції апелювали до того, що добавки, які містяться у найпопулярніших газованих напоях, стимулюють розвиток пухлин у людському організмі.

Щоб довести «вбивчу дію» харчових добавок, учасники акції помили двигун автомобіля найпопулярнішими з цих напоїв.

Організатори акції закликали владу дотримуватись Конституції України у сфері захисту прав споживачів. Хоча, за словами протестувальників, це малоймовірно, оскільки «представники влади і є власниками найбільших підприємств, що виробляють солодкі напої».

Акцію приурочили до Дня захисту прав споживачів.

Джерело

***

18 февраля 2011,  Материал предоставлен изданием «Вести.Ru»

Состав «Кока-Колы» ужаснул онкологов

Красители на основе карамели, использующиеся при изготовлении напитков «Кока-Кола» и «Пепси», могут провоцировать развитие рака.

Об этом заявили американские борцы за здоровый образ жизни, сообщает британская газета The Daily Mail. Как утверждают активисты, утверждение компании-производителя о том, что «Кола» имеет цвет карамели, — это ложь. Это темно-коричневый сплав канцерогенов, который полностью ненатурален. Из Лондона – корреспондент «Вестей ФМ» Елена Балаева.

Это только в рекламе ингредиенты «Кока-Колы» — сплошь натуральные: кофеин, ванилин, корица, да кориандр. На деле, утверждают активисты за здоровое питание, если там что натуральное и есть, то все хорошее перечеркивает краситель – «карамель», как предпочитают называть его производители. Однако от настоящей карамели в нем – одно название. Как пишет британская газета The Daily Mail, это не та сладость, которую можно получить в домашних условиях, растопив сахар. Карамель для «Колы» получают в результате сложной химической реакции между сахаром, аммиаком и сульфитами в условиях высокого давления и температуры. В результате этой реакции в полученном красителе образуются вещества, очень вредные для человека.

Как утверждает группа активистов за здоровое питание, базирующаяся в Вашингтоне, в американских лабораториях ученые установили, что эти вещества вызывают рак легких, печени, рак щитовидной железы и лейкемию. При этом опасная смесь в значительном количестве была обнаружена в пяти разных продуктах компании «Кока-Колы». Представители компании на обвинения не отвечают, также они хранят молчание и по вопросу о том, почему они отказываются использовать в «Коле» другой краситель, при варке которого аммиак не добавляют. Как поясняют эксперты, всего американские производители используют 4 типа искусственной карамели. При варке первых двух используют аммиак. Именно на запрете такой карамели в производстве колы, пива и соевого соуса настаивают ведущие американские онкологи.

В центре пищевого скандала «Кока-Кола» оказывается далеко не в первый раз. Например, всего пару недель назад российские защитники прав потребителей потребовали через суд запретить продажу «Кока-Колы Лайт» в России. На этикетке продукта не указано наличие потенциально опасного для здоровья заменителя сахара – аспартама. Попадая в организм, это вещество дает метиловый спирт, который превращается в формальдегид – канцероген, который ведет к тому же раку. Но, как говорят юристы, скорее всего, никакого запрета на продажу продукта вынесено не будет. Компания просто поменяет этикетку, полностью сохранив свою драгоценную рецептуру производства.

Джерело

Їжа чи отрута?

29.06.2010,  Наталка Коваленко, Надія Шерстюк, Радіо Свобода

Небезпечні харчові добавки?

В Україні близько 600 хімічних добавок дозволено використовувати у харчовій промисловості. Про це є відповідна постанова уряду, ухвалена у 1999 році. Багато хто вважає, що більшість із цих добавок, які позначаються літерою «Е» і трьохзначною цифрою, не є корисними для організму людини. Чим саме вони загрожують здоров’ю? Чи всі вони небезпечні? Хто і як в Україні контролює їхнє використання у продуктах харчування?

 В Україні не проводили лабораторних досліджень, яким чином та чи інша харчова добавка впливає на людський організм, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.

За його словами, на Заході це питання вивчали роками і, як наслідок, більшість добавок заборонили, заявив він, – в той час як в Україні Кабінет Міністрів дозволив їхнє використання.

«Україна, до речі, не виробляє цих добавок. Вони до нас постачаються з Заходу, а також з Китаю. От, наприклад, Е-320, 321 підвищує холестерин. Е-1000, 1005 погано впливає на шкіру… Якщо продукт містить більше від двох харчових добавок , то краще його не брати», - зазначив Владислав Андрющенко.

Суворий контроль за харчовими добавками ведеться у країнах ЄС

У країнах Європейського Союзу вміст барвників, консервантів, стабілізаторів, емульгаторів контролює ціла армія науковців, повідомляє кореспондент Радіо Свобода у Брюсселі. Головна інстанція яка вивчає всі можливі наслідки споживання певних домішок – Європейська комісія.

Як пояснили Радіо Свобода фахівці цієї установи, дозвіл видається тільки тоді, коли продукт відповідає «золотому правилу з трьох пунктів». Перший – харчова домішка отримує дозвіл тільки у разі технологічної необхідності її використання. Другий – цей продукт не вводить споживачів в оману. І останній, але найголовніший, – домішка абсолютно безпечна для здоров’я людини.

Але й дозволу Єврокомісії вже недостатньо для використання домішки у виробництві. З нинішнього року останнє слово – за Європейським парламентом. Він же має право й заборонити домішку, яка вже використовується.

Якраз декілька тижнів тому Європарламент наклав вето на використання харчової добавки «тромбін» або, як його ще називають, «м'ясного клею» у виробництві м'ясопродуктів у державах-членах Євросоюзу.

Свинячий або яловичий тромбін використовується для «склеювання» м'ясопродуктів, наприклад, щоб сформувати стейк з окремих шматочків м'яса.

Проте євродепутати дійшли до висновку, що використання «м'ясного клею» може ввести споживачів в оману. До того ж комітет з питань захисту навколишнього природнього середовища Європарламенту відзначив, що продукти з використанням «м'ясного клею» можуть ще й мати чималий ризик бактерійного інфікування.

Заборонений у ЄС, дозволений в Україні

В Україні на державному рівні не проводили серйозного дослідження, яким чином та чи інша хімічна домішка впливає на організм людини, стверджує голова товариства захисту прав споживачів Владислав Андрющенко.

Але після клінічних досліджень у країнах Євросоюзу синтетичний барвник Е-102, або ж тартразин, був визнаний токсичним, таким, що Ввикликає алергію, і його заборонили використовувати у харчовій промисловості, каже Владислав Андрющенко. В Україні ж тартразин можна знайти у солодощах, додає він.

«Тартразин використовують у кондитерських виробах. А в усі лимонади додають бензоат натрію. Це хімічна сполука, яка запобігає псуванню води, тобто знищує бактерії. Потрапляючи у наш організм, бензоат натрію «вбиває» і наші корисні бактерії. Так ось: коли їсти тістечко і запивати його солодкою водою, це підвищує алергічну дію тартразину в кілька разів. Це відомо з літератури», – заявив Владислав Андрющенко.

Купуючи продукти, звертайте увагу на їхній склад

Офіційно дозволені харчові домішки не приносять великої шкоди здоров’ю людини. Крім цього, треба визначити, що розуміти під поняттям «харчові добавки» – ті ж таки сіль, цукор, олія підсилюють смакові властивості продукту і, до того ж, є природними консервантами, переконує Михайло Шуранов, прес-секретар однієї з мереж швидкого харчування.

«Ми виробляємо фірмові страви. Технологічна карта виробництва наших страв – це документ, який описує процес та інгредієнти, з яких виробляється продукція. Вони погоджені з відповідними департаментами Міністерства охорони здоров’я України», – наголошує Михайло Шуранов.

При Міністерстві охорони здоров’я України працює комісія, яка визначає, збільшувати кількість дозволених харчових добавок чи, навпаки, скорочувати цей перелік, зазначає Оксана, молодший науковий співробітник Лабораторії гігієни харчування Інституту медичної екології. «Наш інститут не визначає харчові добавки у продуктах. У нас є перелік, і ми дивимося, чи дозволений цей компонент чи ні», - пояснила вона.

Наразі сучасній людині практично неможливо скласти щоденний раціон з продуктів, які не мають харчових добавок, стверджує лікар-терапевт Маргарита Гофман. Тим більше, що під літерою «Е» і трьохзначною цифрою можуть ховатися і цілком безпечні для людини продукти – сіль, цукор, лимонна кислота. Важлива кількість та частота вживання «Е», пояснює лікар.

«Питання в дозі, так само, як і з ліками. Безумовно, ці добавки впливають на стан печінки. А її стан, в свою чергу, впливає і на різні види обміну: і на згортання крові, і на функціонування нервової системи, і на травлення. Але перший удар на себе приймає саме печінка», – розповіла Маргарита Гофман.

Отож, купуючи продукти, треба звертати увагу на склад, радить лікар-терапевт. «Добре, що у нас тепер зобов’язали виробників продуктів писати усі компоненти, але вони хитрять і пишуть дуже дрібно. Тому я раджу в супермаркети ходити зі збільшувальним склом і не соромитися – дивитися склад продукту», – зауважила Маргарита Гофман.

Більшість добавок з організму не виводяться

Щоб не засмічувати свій організм «хімією», Владислав Андрющенко радить не звикати до одних і тих самих продуктів.

«Головне – міняти продукти. Не «підсаджуватись» на щось одне. Бо хімічні добавки накопичуються в організмі. У нас є таке поняття – гранично допустима доза. І по ній визначають, які добавки впливають на організм. На Заході так не роблять. Там вивчають, як швидко добавки накопичуються у людському організмі, тому що більшість з них не виводяться», – зазначає Владислав Андрющенко.

Повістю уникнути продуктів з консервантами у наш час неможливо, кажуть дієтологи, але людина може зменшити кількість «хімії» на своєму столі.

Для цього слід відмовитися від пакетованих соків і молока, напівфабрикатів, а також майонезу і соусів – адже у них «ховається» найбільше харчових добавок.

Джерело

Подорожі Януковича, Литвина і Азарова за 40 млн. гривень

22 березня 2012, УП

Вартість чартерних перельотів президента, прем'єра та спікера минулого року склала 40 мільйонів гривень.

Про це ідеться у відповіді адміністрації президента на запит Української правди.

"За інформацією Державного управління справами, у 2011 році розпорядники бюджетних програм Державного управління справами, апарату Верховної Ради та секретаріату Кабінету Міністрів здійснили касові видатки за послуги з авіаперевезень ДАП "Україна" в сумі 40 мільйонів 226 тисяч гривень", - ідеться у відповіді Банкової.

Як відомо, президент, прем'єр і спікер свої відрядження здійснюють на чартерних суднах, які належать або орендуються державним авіапідприємством "Україна".

Президент Янукович зазвичай подорожує літаком Airbus 319, придбаним за кошти бюджету, а також вертольотом Agusta і літаком бізнес-авіації Falcon-900, які адміністрація президента за гроші бюджету орендує у фірми "Центравіа", що походить з офшорної зони на Британських Віргінських островах та контролюється родиною Януковича.

Прем'єр Азаров і спікер Литвин подорожують літаками Іл-62 і Ту-134, які також належать державі через ДАП "Україна".

Для порівняння, бюджетом 2012 року Міністерства охорони здоров'я на цілі "Створення центрів позитронно-емісійної томографії та придбання ПЕТ-КТ сканерів" передбачено вдвічі меншу суму - 20 мільйонів гривень.

Водночас нещодавно було оприлюднено фото, що президент Фінляндії подорожує звичайним рейсовим літаком.

Джерело

Податківці допоможуть Олександру Януковичу матеріально

22.03.2012,  Економічна правда

В лютому центральний апарат Податкової перевели на обслуговування до банка, що належить старшому синові президента. В березні пересічні податківці помітили, що з рахунків зникли 50 грн. Потім з'ясувалося, що загалом будуть зніматись 100 грн. Вони примусово переводяться на депозит у "Всеукраїнському банку розвитку".

Фото Податкової

В "Українську правду" звернулися... працівники центрального апарату Податкової. Вони розповіли, що починаючи з березня їх примусово перевели на обслуговування у Всеукраїнський банк розвитку.

Це той рідкісний випадок, коли не потрібно доводити причетність так званої "Сім‘ї президента". ВБР офіційно належить Олександру Януковичу, старшому синові діючого голови держави. Це визнано цілком офіційно, на сайті самого ж банка.

"Економічна правда" вже багато разів писала про те, що колишній (Віталій Захарченко, зараз міністр МВС) та сьогоднішній (Олександр Клименко) голови ДПА є друзями Олександра Януковича. Тим не менш, лише Клименко наважився зробити приятелю таку послугу.

Що цікаво, колишній голова Податкової Сергій Буряк є власником одного з найбільших в Україні "Брокбізнесбанку". Але навіть він не переводив своїх підлеглих на обслуговування у свою установу. Буряк обмежився лише тим, що до БББ перейшли працівники Мінекономіки – це міністерство орендує у Податкової будівлі на Львівській площі, - та робітники споріднених з ДПА структур.

В центральному апараті Державної податкової адміністрації працюють приблизно 1200-1300 осіб. Навіть якщо в середньому вони отримують доходи у 8000 грн щомісячно, то йдеться про переведення до ВБР оборотів десь у 10 млн грн щомісячно. Це небагато, але все ж таки допомога банку, що належить приятелю Клименка.

Як розповіли нам податківці, у лютому їм наказали заповнити якісь анкети. За підсумками анкетування в лютому 2012 року всіх робітників центрального апарату ДПА перевели до ВБР. Цей банк надав кожному робітнику не лише зарплатну, але й депозитну і кредитну картки. Робітники не могли обирати, чи йти до нового банку, чи залишатися у старому.

До цього з 2004 року центральний апарат Податкової отримував зарплатню на картки „Укрексімбанку”. На відміну від "Всеукраїнського банку розвитку”, УЕБ є державним, є другим за розміром в Україні та має найвищі міжнародні рейтинги надійності. Для порівняння, ВБР є приватним та 88-м за розміром. Про жоден міжнародний рейтинг, отриманий банком, нам невідомо.

Олександр Янукович. Фото Tabloid

Проте, у нього є дві величезні переваги. Перша – це власник. Друга – головою правління банку є Валентина Арбузова, мати діючого голови Національного банку Сергія Арбузова. Що цікаво, пані Арбузова є також головою Асоціації платників податків України. За нашими даними, ця структура є спеціально створеною, щоб "вирішувати питання" з Податковою.

Ми попросили пані Арбузову пояснити, чому державний "Укрексім" було замінено на установу, яку вона очолює. Відповіді ми не отримали. Зате нам відповіла Податкова.

"В грудні 2011 року ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку” до ДПС України було надано свої пропозиції та умови в рамках обслуговування зарплатних проектів. Згідно результатів конкурсу Міністерства фінансів, ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку” є уповноваженим з обслуговування зарплатних проектів бюджетних організацій", - відповіли "Економічній правді" у ДПА.

Своє рішення щодо переведення керівництво Податкової пояснює економічною доцільністю.

По-перше, обслуговування у ВБР виявилося дешевшим, ніж в "Укрексімбанку". "Запропонована „Всеукраїнський банк розвитку” плата за розрахунково-касове обслуговування становить 0,05%, і є наполовину меншою від умов за договором з АТ „Укрексімбанк”. Економія коштів, при цьому, лише по центральному апарату складає майже 50 тис грн, що є важливим при обмеженому фінансуванні на утримання", - зазначили у Податковій.

По-друге, як зазначили у ДПА, „Всеукраїнський банк розвитку” входить до Всеукраїнської об’єднаної мережі банкоматів „Радіус”, та має широку мережу банкоматів (лише по Києву загальна кількість банкоматів банків-партнерів нараховується більше 400 одиниць).

Нещодавно ВБР встановив два банкомати – один на території ДПА, другий поруч з нею – біля Будинку одягу на Львівській площі. Якщо працівник Податкової захоче знати гроші десь подалі від місця роботи, він зможе скористуватися банкоматами банків-партнерів. Треба визнати, що мережа "Радіус" дійсно велика. Вона частково контролюється ПУМБом Ріната Ахметова, і серед її учасників є "Сведбанк" та "Укрсоцбанк".

Проте, є невелика дрібниця. Нам невідомо, яку комісію беруть банки-партнери за зняття готівки з карток працівників ДПА. Але, наприклад, клієнти співвласника мережи "Радіус" – ПУМБу – сплачують 2 грн з кожної операції, що проведена через банкомат партнерського банку. Якщо знімати не 1000 грн, а 100 грн, ці комісійні складають чималу суму. Це щодо "дешевше".

КУДИ ЗНИКАЮТЬ 50 ГРН З КАРТОК ПОДАТКІВЦІВ?

Нагадаємо, ВБР надав кожному робітнику Податкової не лише зарплатну, але й депозитну і кредитну картки.

Кажуть, що у лютому податківці заповнювали ще одну анкету, у якій пропонувалося добровільно перераховувати частину отриманої зарплатні на депозитний рахунок. Деякі люди цей документ підписали, а деякі – ні.

Але в березні і з перших, і з других гроші були зняті. Рядові податківці побачили цікаву річ. 

Вони втрачали 50 грн, як тільки робили будь-яку операцію з зарплатною карткою.

За місяц 50 грн з них зниматимуть двічі. Перший раз з авансу, другий – з зарплати.

Щоб розуміти ситуацію, рядовий податківець у центральному апараті отримує не мільйон, а десь 4000-4500 грн щомісячно. Отже, 100 грн є відчутною втратою.

За словами співробітників Податкової, їх запевнили, що ці гроші не зникли остаточно, а пішли на депозитну картку ВБР. Однак перевірити, чи це так дійсно, власники карток не можуть. За телефонним номером банку у Донецьку, який надають працівникам ДПА, працює автовідповідач.

В офіційній відповіді ДПА визнала, що така ситуація існує. У листі на адресу "Економічної правди" згаданий механізм названий "можливість автоматичного списання коштів на накопичувальний депозитний внесок "Окладний".

Фото cenzor.net

"В межах зарплатного проекту ПАТ „Всеукраїнський банк розвитку”, за умовами договору, один раз на місяць проводиться списання із зарплатних карток співробітників певної суми коштів (мінімально 50 грн), які зараховуються на депозитний рахунок із річною ставкою 13%. За бажанням працівника, вони можуть бути отримані з нарахованими відсотками в будь який час", - офіційно відповіли нам у ДПА.

За словами керівництва відомства, запропоновані ВБР-ом умови та широкій вибір послуг по обслуговуванню зарплатного проекту були підставою для укладання договору.

Ті співробітники Податкової, які зверталися до "Української правди", називають таке перерахування крадіжкою.

Проте, керівництво ДПА заявило нам, що "нарікань та скарг щодо некоректного обслуговування від співробітників не надходило".

Ми впевнені, що не надходило жодної скарги і в інших випадках, коли працівників державних установ переводили на обслуговування у банки Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та Олександра Януковича.

P.S. Вже після публікації цього матеріалу нам зателефонували з прес-служби ДПА, і повідомили два моменти.

Перший - що телефонувати співробітники можуть і до київського офісу ВБР.

Другий - що три картки видавалися як єдина послуга. Але ті співробітники, які не згодні відраховувати гроші на депозит, можуть приїхати до київського офісу ВБР біла Повітрофлотського мосту, і за письмовою заявою відмовитись від депозитної картки. За твердженням представника прес-служби, він зробив саме так.

Джерело

Янукович просить американців про порятунок

14.03.2012, Сергій Лещенко, УП

Янукович просить американців про порятунок

Уряд Віктора Януковича вдається до нестандартних кроків, аби отримати чергову ін'єкцію від Міжнародного валютного фонду. За інформацією "Української правди", він звернувся до американської лобістської та консалтингової компанії APCO по допомогу в вирішенні питання фінансового вливання.

Лист, який є у розпорядженні редакції, підписаний Брентом Крейном, який є програмним менеджером цієї аналітичної установи у Вашингтоні. Його адресовано членам Міжнародної спілки радників (IAC) та дивізіону Глобальної політичної стратегії (GPS) при APCO, куди входять відставні чиновники і топ-менеджери з різних країн.

Тема листа позначена як "терміновий запит від уряду України". У ньому пан Крейн повідомляє радників APCO про делікатне прохання, яке надійшло з Києва. З прочитаного складається враження, що нинішні українські чиновники виявили повну безпорадність у переговорах з міжнародними фінансовими установами.

"Ми отримали прохання уряду України спробувати знайти спосіб просунутися вперед у розблокуванні тупику, в який зайшли відносини України з МВФ щодо отримання подальших траншів з $15 мільярдної допомоги МВФ.

Міністр фінансів України Валерій Хорошковський намагався знайти "компроміс" з Міжнародним валютним фондом, щоб перезапустити таке необхідне кредитування.

Але уряд України не бажає приймати вимогу МВФ припинити субсидіювання населення в оплаті газу, що допомогло би збалансувати бухгалтерію державної енергетичної компанії "Нафтогаз".

Точка зору уряду полягає в тому, щоб зробити таке в цьому році і підвищити ціни на газ для населення - це політичний суїцид напередодні виборів у жовтні 2012 року.

Ми шукаємо людей з сильними зв'язками серед відповідних посадовців МВФ, які могли би поцікавитися серед співробітників МВФ, чи існує можливість для творчості в цьому питанні, щоб уникнути підвищення цін на газ.

Ми хотіли б отримати цю інформацію і обговорити її з урядом України, і спробувати навести мости між МВФ і Україною з метою вийти з тупика, яким був позначений останній рік.

Якщо у вас є відповідні відносини і ви зацікавлені в допомозі, будь ласка, дайте мені знати. Джонатан Вінер в нашому офісі у Вашингтоні веде цей проект і може вам зателефонувати".

"Українська правда" надіслала запит до компанії APCO та безпосередньо до Брента Крейна, а також смс-повідомлення Валерію Хорошковському, але відповіді не отримала. Водночас джерела в компанії APCO підтвердили, що уряд України справді звернувся до них по допомогу.

Компанія APCO - доволі впливова на ринку лобістських і консультаційних послуг.

Це не вперше, коли вона залучається до українських питань. В 1990-х роках Віктор Медведчук і Григорій Суркіс наймали APCO для просування іміджу Леоніда Кучми в Америці. Робили це через офшорну фірму Nowanda, яка певний час була акціонером ФК "Динамо".

Паралельно APCO займався іміджем лідерів СДПУ(о) - американська фірма створили вже неіснуючий нині сайт Dynamic Ukraine, який вихваляв Медведчука як реформатора, а також публікував статтю Суркіса про відкриття синагоги у Києві.

Цього разу до послуг APCO вирішили вдатися в зв'язку з відсутністю прогресу в переговорах між урядом Януковича і МВФ.

Листа до внутрішньої розсилки APCO було написано 2 березня. Очевидно, прохання уряду України вони отримали ще раніше. Але жодного прогресу досягнуто не було, тому що 12 березня прем'єр Азаров повідомив, що просить якщо не про транш, то хоча би про взаємозалік з МВФ - відновити кредитну лінію для погашення старих боргів перед Фондом.

"Україна буде детально і скрупульозно виконувати свої зобов'язання, в тому числі і перед МВФ. Але ми маємо право поставити питання таким чином, щоб відбувся залік нашої заборгованості в рахунок чергового траншу", - заявив Азаров.

Йому не позаздриш - Україна виплатила МВФ у лютому 575 мільйонів доларів, а до кінця року повинна повернути ще приблизно 3,1 мільярда доларів.

У самому ж листі впадають в очі як мінімум три особливості.

Перше - це непублічне визнання "командою реформаторів Януковича-Азарова" того факту, що для них критично важливе чергове вливання від донорів. Політична сила, яка звинувачує своїх опонентів у отриманні підтримки із Заходу, сама виявилася на гачку "грантів" від МВФ.

Друге - це нездатність "уряду реформаторів" іти на ті самі реформи до виборів. Тут варто пригадати суперечку між Азаровим і депутатами-регіоналами взимку на спільному засіданні фракції, коли керівник Олександр Єфремов просив пояснити, як їм рухатися далі: "Ми вибори проводимо чи реформи?".

Як випливає з листування APCO, якщо підвищення цін на газ для населення до виборів не буде, то після виборів, воно, очевидно, таки відбудеться.

І тут виникає інше питання.

Гроші МВФ - це гроші платників податків західних держав. І часто рішення про поновлення кредитування ухвалюється не стільки у штаб-квартирі Фонду, скільки у основних столицях країн-членів Фонду - Вашингтоні, Парижі, Берліні...

Там не можуть зрозуміти гру, в яку їх затягує Януковича. Європейські уряди, зокрема, Греція, повинні іти на критично непопулярні реформи, урізати соціальні програми, втрачати довіру серед населення...

А, з іншого боку, ці самі європейські уряди про чергове вливання просить Україна. Держава, яка не проводить аналогічних непопулярних реформ, а навіть більше - президент Янукович оголошує про передвиборчу роздачу грошей електорату та виводить з-під тендерів у тінь цілі галузі економіки.

Виникає питання, чому МВФ (читай - американський та європейський уряди) повинні вставати у становище Януковича та рятувати на виборах такого керівника?

Але, крім того, вони не можуть зрозуміти і політичну логіку Януковича. Він готовий брати гроші в Заходу, але не готовий сповідувати цінності, які декларує Захід. Тоді чи повинні США та ЄС бути донорами диктатора-початківця?

Ну і, зрештою, третє. Уряд, який не втомлюється самовихваляти свій професіоналізм, виявився не здатним провести переговори з МВФ, і змушений залучати компанію-лобіста, розписуючись тим самим у власній безпомічності.

Більше того, уряд повинен буде оплатити послуги компанії APCO. Звідки? Зрозуміло, що з коштів бюджету. Тоді, можливо, дешевше було би не утримувати безпорадний Кабінет міністрів, а просто указом президента дати українське громадянства радникам із APCO - і нехай вони керують цією країною?

  
Джерело

Фінансувати "Межигір'я" Януковича - новий обов'язок громадян України

07.03.2012, Сергій Лещенко, УП

Віктору Януковичу тісно в будівлі адміністрації президента на Банковій. Його не влаштовує рівень сервісу, який забезпечено коштом платників податків.

Починаючи з цього року, глава держави облаштував собі філіал адміністрації прямо в резиденції "Межигір'я", причетність до якої він спростовував останні п'ять років.

Це дозволить главі держави керувати на місці, щоб не відволікатися від солодкого життя, яке оточує його у "Межигір'ї" та на яке у нього, за власним зізнанням, катастрофічно не вистачало часу.

Сюрреалізм історії з кабінетом Януковича у "Межигір'ї" доповнив регіонал Вадим Колесніченко - єдиний, хто прокоментував нові апартаменти президента.

"Раз ми прагнемо в Європу, то ми беремо приклад з Європи. Даунінг-стріт - глава кабінету живе там же, де і працює. Білий дім - президент живе там же, де і працює", - заявив Колесніченко, виправдовуючи марнотратство Януковича.

Суттєва відмінність наведених прикладів від історії Януковича полягала в тому, що згадані західні керівники проживають на території державних резиденцій. І за облаштування помешкання вони не платять приватним фірмам.

У випадку Януковича це означало би, що замість оренди йому мали би зробити квартиру в будівлі адміністрації, аби він міг жити за місцем роботи і не витрачати час на подорожі, а нерви водіїв - на перекриття вулиць.

Натомість Янукович обрав зовсім інший приклад для наслідування - Володимира Путіна, який мешкає у резиденції Ново-Огорьово та часто навіть не виїжджає звідти до будинку уряду, прямо за містом приймаючи гостей та підлеглих.

У пятниц'ю адміністрація президента оприлюднила відповідь на запит "Української правди" щодо нового робочого місця Віктора Януковича.

Надана Банковою інформація лише підсилює враження про те, що вседозволеність Януковича стала безмежною. І він навіть більше не особливо приховує свою причетність до корупційної оборудки з виведенням "Межигір'я" із державної власності.

Отже, за офіційною інформацією адміністрації президента, робочі апартаменти Януковича орендують у компанії "Танталіт" за ціною 8 тисяч 307 гривень 60 копійок на місяць.

Самі по собі ці цифрі не кажуть ні про що. Дивує лише невисока ціна за 128 метрів фешенебельної нерухомості. Якщо ми помножимо цю цифру на 12 місяців, то побачимо цифру 99 тисяч 691 гривня.

Те, що договір укладається на рік, а не на місяць, сказано в самому листі адміністрації президента. "Договір укладено до кінця 2012 року з можливістю щорічної пролонгації до 2020 року за наявності бюджетних призначень". Щорічна пролонгація передбачає, що перший термін, на який укладено угоду, також становить один рік.

Отже, чому за рік оренда цього приміщення коштує 99 тисяч 691 гривню? Це багато чи мало?

З одного боку, 100 тисяч гривень, витрачених на нову забаганку Януковича - це сто пенсіонерів могли би отримати подвійну пенсію. У їхньому житті це - велика сума. І нехай Дарка Чепак пояснить їм, навіщо Януковичу орендують ще один кабінет, якщо для його послуг величезна будівля адміністрації президента.

З іншого боку, 99 тисяч гривень - близько тисячі доларів на місяць - це дуже мало за кабінет з таким ремонтом і таким оздобленням.

У минулій публікації ми писали, що там лише настільна лампа коштує 80 тисяч гривень.

Коли адміністрація президента опублікувала фотографії кабінету Януковича в "Межигір'ї", автор цих рядків розмістив у Facebook прохання ідентифікувати інші елементи його президентського інтер'єру.

За допомогою читача на прізвище Любомир Лозовий нами було встановлено, що одна (!) люстра з кабінету Януковича в "Межигір'ї" від іспанського виробника "Mariner" також коштує 10 тисяч доларів.

Тобто, протягом року орендодавець зможе компенсувати собі лише вартість одного освітлювального приладу. Відповідно, виникає запитання - чому фірма "Танталіт", яка формально володіє цим приміщенням, запросила таку низьку ціну - 99 тисяч 691 гривню?

Відповідь проста - щоб уникнути тендера, якого вимагає закон "Про здійснення державних закупівель", зокрема, його друга стаття.

Бо якби вартість оренди межигірського кабінету Януковича стала вищою лише на 310 гривень, тобто  перевищила 100 тисяч гривень, то ламалася би вся схема. Адже стверджувати, що "Танталіт" є монополістом на ринку оренди нерухомості, неможливо. І закон вимагав би проведення конкурсу.

Але Януковичу був потрібен не загалом кабінет у Нових Петрівцях, а конкретно цей - оформлений на його підставні структури. І слід було створити документальну базу саме для легального використання цих апартаментів.

Нагадаємо читачам, що з себе являє фірма "Танталіт", яка за гроші бюджету здала для президента робочі апартаменти. Ця фірма - номінальний власник резиденції "Межигір'я", що була виведена з державної власності за часів другого прем'єрства Януковича.

Директором і акціонером "Танталіт" на 0,03% виступає такий собі уродженець Донецька 1980 року народження Павло Литовченко. Сьогодні - депутат Київської обласної ради від Партії регіонів, голова комісії з питань капітального будівництва, архітектури та інших інфраструктур області.

У попередніх розслідуваннях "Українська правда" наводила докази на користь того, що Литовченко - "зиц-председатель" в інтересах родини Януковича.

Зокрема, минулого року молодший син Януковича Віктор подав декларацію про свої особисті доходи, під якою замість підпису президентського сина стояв автограф Литовченка. Як ми з'ясували, Віктор Янукович-junior видав довіреність Литовченку представляти його інтереси.

Вона зареєстрована в реєстрі за номером 558 від 17 лютого 2010 року. На жаль, ми не змогли отримати сам документ. З того, що нам відомо, довіреність Януковича-молодшого на ім'я Литовченка діє до 2013 року.

У грудні 2011 року автор цих рядків зустрів Віктора Януковича у парламенті та попросив пояснити природу стосунків з Павлом Литовченком.

- Ким ця людина доводиться вам? - поцікавилися ми у сина президента. - Чому Литовченко має довіреність представляти ваші інтереси?

- Тому що в мене на все не вистачає часу, - відповів Янукович-молодший.

Було помітно, що ці питання йому дуже неприємні.

- Це ваш помічник? - спробували уточнити ми.

- Ні, не помічник. Павло Литовченко - це людина, яка веде різні юридичні питання, - сказав президентський син.

Він ухилився від подальшої розмови, заявив "У мене немає часу" та пішов.

Отже, молодший син Януковича публічно визнав, що людина, яка здала кабінет його батьку, насправді "веде різні юридичні питання" їхньої родини.

Другий ланцюжок, який пов'язує Павла Литовченка з Януковичем - це те, що останні роки він працював у фірмах старшого сина Януковича Олександра.

При чому, коли ми звернулися до Литовченка як депутата обласної ради надати його біографію, він виключив ці стосунки з опису свого життєвого шляху.

Однак наші джерела надали справжню біографію Литовченка, за якою в 2004-2007 він працював у асоціації "Донбаський Розрахунково-Фінансовий Центр", а з 2005 по 2007 за сумісництвом у компанії "Кепітал Білдінг Корпорейшн". Обидві ці структури належать Олександру Януковичу.

Сам Павло Литовченко не відповів на наші запити щодо його ролі у володінні "Межигір'ям".

Решти 99,97% фірми "Танталіт" заховали в офшорах. Засновник "Танталіт" на 99% - це австрійська фірма Euro East Beteiligungs GmbH, яку, в свою чергу, створили австрійська брокерська компанія (директор якої зараз під слідством у Відні) та британська фірма, кінці якої ведуть до Ліхтенштейну.

Нинішня схема з орендою робочих апартаментів Януковича один в один нагадує те, як минулого року для потреб Януковича адміністрація президента орендувала вертоліт Agusta та реактивний літак Falcon 900. Гроші за це пішли компанії з Британських Віргінських островів, яка раніше була серед акціонерів австрійського власника "Межигір'я".

Таким чином, це стало вже доброю звичкою Януковича вішати на державний бюджет обслуговування своїх транспортних засобів та нерухомості - спочатку вертольоту з літаком, а тепер - кабінету.

Загалом ця історія з орендою "Межигір'я" у самого себе - це приклад не лише матеріальної, але і моральної вседозволеності.

З одного боку, фірма "Танталіт" (читай - родина Януковича) проявила "небачену щедрість" і виділила Януковичу в оренду робочі апартаменти на території "Межигір'я".

За цією історією немає нічого, окрім прагнення Януковича до додаткового комфорту, адже кабінет дозволить йому не виходити на роботу, а прес-службі повідомляти, що він працює на території резиденції.

З іншого боку, коли мова заходить про вічні цінності, то їх набожному Януковичу затуляють більш приземлені матерії.

Відомо, що з давніх-давен на території "Межигір'я" був розташований Спасо-Преображенський Межигірський монастир, зруйнований за радянської влади.

Про те, що святиня знаходилася саме всередині резиденції, офіційно сказано на сайті Новопетрівської сільради.

І от нещодавно у Януковича виникла ідея його відродити. Але виникла проблема - монастирська земля перебуває під контролем фірми "Танталіт". Дива не сталося: гарант не зміг - чи не захотів? - виділити під монастир два гектари зі 140 га своєї загальної території.

І монастир вирішили відроджувати на відстані... шести кілометрів від того місця, де він був насправді розташований. Цирк? Ні, серйозно!

Минулого року Новопетрівська сільрада дала дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення ділянки для будівництва Спасо-Преображенського чоловічого монастиря.

Вмовляти депутатів ухвалити таке рішення приїздив особисто глава Вишгородської районної адміністрації - ставленик Януковича на його території, бо з першого разу сесія відмовилася ухвалювати потрібне рішення.

Будувати монастир хочуть на землях ТОВ "Швидко-Інвест" біля бензозаправки на в'їзді до села, а від справжнього місця розташування Межигірського Спаса її відділяє щонайменше годинна прогулянка.

Дивіться документи щодо відродження Межигірського монастиря подалі від історичних меж, які тепер зайняті резиденцією Януковича (клікність для збільшення):

Відтворювати втрачені пам'ятки на іншому місці - це щось нове.

Таким же чином, приміром, київські "Золоті ворота" можна було би заново відкрити десь у Гідропарку, а Михайлівський Золотоверхий - біля Володимирського базару. Відповідно, і Десятинну церкву, відродити яку так прагнуть регіонали, можна побудувати десь в районі подільської промзони.

Ця історія з монастирем - ілюстрація звичаїв, які панують у "Межигір'ї".

Молитися перед телекамерами та за бюджетний кошт літати на Афон - це у них виходить вправно. Зате на місці монастиря зараз розташований чи то вертолітний майданчик Януковича, чи то теплиці його підсобного господарства...

Так-так, це не вигадки. Як розповідають джерела "Української правди", поблизу того місця, де був монастир, на 3,5 гектарах зводиться комплекс теплиць світового рівня.

Згідно з проектом, теплиці буде розраховано на 20 кліматичних зон аж до субтропіків. Концепція - все, що подається Януковичу до столу, має бути гарантовано екологічно чистим - тобто вирощеним на своїй території.

Нещодавно в резиденції Януковича було здано в експлуатацію гараж для колекції автомобілів на 70 одиниць.

Минулого року ми писали, що французькі фахівці розпочали будувати в "Межигір'ї" повноцінне поле для гольфу, яхт-клуб та кінний клуб з манежем. Також минулого року було здано в експлуатацію п'ятиповерховий основний маєток у "Межигір'ї" від фінської "Хонки", а в затоці на березі Київського моря було встановлено "палац на воді".

"Палац на воді" - це другий, після величезного будинку Януковича, об'єкт, який видно на території "Межигір'я" з боку Дніпра.

Щодо цього об'єкту нам вдалося отримати додаткові подробиці. Отже, цей розважальний комплекс називається "Галеон" - оскільки ззовні він намагається відтворити парусний корабель Середньовіччя.

Це місце для літнього відпочинку Януковича. Всередині розташовані сцена, комплекс караоке, обідня зона, гримерка і кабінет Януковича. Виконання - цінна деревина, позолота, мармур і кришталь.

Об'єкт було виготовлено у Дніпропетровську в єдиному екземплярі. А тепер - увага! Нам вдалося дізнатися кошторис створення цього дебаркадеру. Він склав 75 мільйонів гривень. І це - лише один (!), далеко не основний елемент інфраструктури "солодкого життя", відчути яке ніяк не вдається Януковичу.

Власником цього "Галеону" є також фірма "Танталіт". Тому не дивуймося, якщо Банкова і його візьме в оренду за бюджетні кошти - з метою "забезпечення гідного дозвілля президента України".

 
Джерело

ПP грає в наперстки з виборчими округами

16.03.2012, Мустафа Найєм, УП

В Україні невпинно наближається головна битва між опозицією та владою. Парламентські вибори 2012 року можуть стати такими ж визначальними як і у 2002 році. Тоді перемога опозиційних сил заклала перші підвалини перемоги Віктора Ющенка у 2005-му. Але на відміну від влади часів Леоніда Кучми, владу Віктора Януковича чекає куди більш жорсткий іспит.

За останні сім років Україна продемонструвала спроможність провести поспіль три виборчі кампанії, які були визнані європейською спільнотою чесним та прозорими. Перший сигнал стурбованості закордонні спостерігачі висловили за часів президентства Віктора Януковича – під час місцевих виборів 2010 року. Тепер владі треба довести, що це було лише прикре непорозуміння.

Зміна виборчого законодавства та посилення адміністративної вертикалі вже зараз призвели до того, що Центральну виборчу комісію майже штурмують представники іноземних держав. Попри всі намагання ЦВК не афішувати свою діяльність і збиратися без попередніх анонсів, представники посольств стали постійними учасниками засідань виборчкому.

Стівен Пейдж (США), Хуан Мануель Вілаплана Лопез (ЄС), Анка Фельдгузен (Німеччина), Мартен Ехнеберг (Швеція) в очікуванні коли їх запросять на засідання ЦВК

Зокрема у четвер представники США, Німеччини, Швеції та Європейського союзу з подивом споглядали, як члени Центральної виборчої комісії дискутуючи щодо розподілу виборчих округів, натякали на неможливість ухвалення будь-яких рішень без сигналу Конституційного суду. 

Очевидно, саме КС стане стартовою виборчою площадкою Партії регіонів. В розпорядженні "Української правди" опинились тексти одразу двох подань регіоналів до КС щодо закону "Про вибори народних депутатів".

Перше стосується одночасного балотування кандидатів по одномандатному округу та за партійними списками. Тут можна лише привітати молодших партнерів більшості – Народну партію Володимира Литвина та КПУ – з черговим кидком Партії регіонів. Адже, як відомо, саме ця норма - норма про паралельне балотування - була включена до закону за проханням комуністів та фракції Литвина. Та, як і прогнозувала "Українська правда", ця норма буде усунута руками регіоналів.

Більш важливим і інтригуючим є інше подання Партії регіонів до КС. Воно стосується принципу розподілу виборчих округів і вимагає виключити закордонних виборців з числа голосуючих у місті Києві. Нагадаємо, що на даний момент усі виборці, що на момент виборів перебуватимуть закордоном, будуть голосувати за партійними списками а також за мажоритарних кандидатів, що висуватимуться в місті Києві.

Свою вимогу регіонали пояснюють порушенням виборчих прав громадян та не забезпечує необхідного зв’язку між народним депутатом та виборцями. Логіка депутатів полягає в тому, що закордонні виборці теоретично не можуть знати деталей виборчого процесу. Наприклад, зазначають регіонали, мажоритарщики з Києва не зможуть провести ефективну кампанію серед свої виборців, що мешкають закордоном.

Натомість за фасадом відстоювання виборчих прав громадян стоїть куди більш прагматична зацікавленість Партії регіонів у перерозподілі виборчих округів напередодні парламентських виборів.

ВИБОРЧА АРИФМЕТИКА

Щоб зрозуміти цю інтригу, треба дещо пояснити у принципі розподілу округів. Всього, згідно з законом, на території України може бути рівно 225 округів. Ця кількість обумовлена чисельністю народних депутатів, яких 450. З них 225 обиратимуться за партійними списками, інші 225 – за одномандатними округами.

Треба зазначити, що всі ці округи є постійно діючими. Тобто теоретично, якщо не будуть внесені зміни в закон, вони мають діяти під час усіх виборів – і президентських і місцевих. І хоча ці округи називаються одномандатними, вони відіграють важливу організуючу роль в усій виборчій системі, адже за ними закріплюються окружні виборчі комісії.

Процедура, навколо якої розгораються інтриги, – це розподіл 225 одномандатних округів по країні.

Згідно з законом, округи утворюються за математичними розрахунками – з приблизно рівною кількістю виборців в кожному окрузі. Ця середня кількість також визначається математично – чисельність усіх виборців в країні ділиться на 225 і таким чином отримується середня кількість виборців в одному окрузі.

На сьогоднішній день вона становить приблизно 163 181 людей на округ. (Загальна кількість виборців в країні - 36 715 680, поділена на 225).

Далі отримані 225 округів розподіляються по областях згідно з кількістю виборців. Про суті це теж проста арифметична операція: кількість виборців в області ділиться на середню кількість виборців в окрузі. Отримана цифра матиме цілу та дробову частини. Ціла частина – це і є кількість округів.

В разі, якщо загальна сума округів буде меншою ніж 225, деяким областям відходять додаткові округи. Яким саме – визначає дробова частина отриманих після ділення результатів. Ті регіони, в яких ця дробова частина більше, і отримують додаткові округи. Доти, доки загальна кількість округів не становитиме 225. Узагальнено це виглядає так.

ОБЛАСТЬ	КІЛЬКІСТЬ ВИБОРЦІВ	РОЗРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ОКРУГІВ
		ЦІЛА ЧАСТИНА	ДРОБОВА ЧАСТИНА	ДОДАТКОВА КІЛЬКІСТЬ ОКРУГІВ	ВСЬОГО ОКРУГІВ
Авт.Респ. Крим	1541851	9	0,448716		9
Вінницька	1297593	7	0,951863	1	8
Волинська	784 941	4	0,810248	1	5
Дніпропетровська	2712408	16	0,622082	1	17
Донецька	3414434	20	0,924213	1	21
Житомирська	1014973	6	0,219921		6
Закарпатська	960 320	5	0,884999	1	6
Запорізька	1472763	9	0,025334		9
Івано-Франківська	1080404	6	0,620893	1	7
Київська	1463072	8	0,965946	1	9
Кіровоградська	792 188	4	0,854658	1	5
Луганська	1831568	11	0,22415		11
Львівська	1984208	12	0,159553		12
Миколаївська	939 119	5	0,755076	1	6
Одеська	1832539	11	0,2301		11
Полтавська	1209411	7	0,411469		7
Рівненська	870 969	5	0,337441		5
Сумська	946 019	5	0,79736	1	6
Тернопільська	863 399	5	0,291051		5
Харківська	2201947	13	0,493893	1	14
Херсонська	872 247	5	0,345273		5
Хмельницька	1060510	6	0,49898	1	7
Черкаська	1052128	6	0,447613		6
Чернівецька	704 113	4	0,31492		4
Чернігівська	894 534	5	0,481851	1	6
м.Київ + ЗВО	2597558	15	0,918263	1	16
м.Севастополь	308 592	1	0,891103	1	2
		210			225

В ЧОМУ ІНТРИГА

Інтрига розгортається навколо тих виборців, що під час виборів перебуватимуть закордоном. Історично під час усіх попередніх виборів їх додавали до кількості виборців в Києві. Така ж норма прописана і в діючому законі "Про вибори народних депутатів". Частина 2 статті 22-ї визначає, що закордонні виборчі дільниці утворюються ЦВК "з рівномірним віднесенням до всіх одномандатних округів, які утворюються на території столиці України - міста Києва".

Таким чином до виборців міста Києва додаються приблизно 438 тисяч виборців, що перебувають закордоном. Що при остаточному розподілі округів додає до столиці 3 округи.

Такий розподіл – не забаганка законотворців або мешканців столиці. Він продиктований суто практичними міркуваннями. Справа в тому, що голоси виборців рахуються в окружних виборчих комісіях. Бюлетені до виборчих дільниць закордоном, що зазвичай дислокуються на території посольств, розподіляє та доставляє МЗС. І, звісно, заповнені бюлетені також доставляються спочатку до МЗС, а вже потім передаються до ОВК, а звідти - до ЦВК.

Очевидно, враховуючи, що і МЗС і ЦВК знаходяться в Києві, було б логічно закордонних виборців приписати до київських округів. Якщо б вони були приписані, наприклад, до Львівської або Донецької областей, це означало б, що заповнені бюлетені все одно доставлялися б спочатку до Києва – в МЗС, звідти – розсилалися по областях, там рахувалися і поверталися назад до Києва в ЦВК.

Суто з прагматичної точки зору це накладає більше навантажень і на МЗС, і на ЦВК, і на відповідні ОВК. Окрім того, такий довгий шлях ускладнює контроль за голосами та провокує фальсифікації.

Але всі ці логічні і прагматичні міркування не враховують політичні зацікавленості нинішньої влади, зокрема – Партії регіонів.

"ПРАВЛЬНИХ" ВИБОРЦІВ ПОМЕНШАЛО

Справа в тому, що на практиці додавання трьох округів до міста Києва означає, що в столиці можуть висунутися додатково ще три мажоритарщики. З огляду на невелику популярність Партії регіонів в столиці, це означає, що парламентська більшість власними руками віддала б опозиції три додаткових місця в майбутньому складі Верховної ради.

Ситуація для "регіоналів" виглядає ще більш драматичною у зв’язку з тим, що за останні п’ять років кількість населення, що голосує в базових областях Партії регіонів, зменшилась приблизно на 300-400 тисяч виборців. Самі "регіонали" приписують це великій смертності у промислових областях, а також активному відтоку населення до столиці та закордон.

В розпорядженні "Української правди" опинився фрагмент порівняльної таблиці, яку розрахували в штабі регіоналів. З неї випливає, що за останні три вибори до Верховної ради, принаймні в чотирьох прихильних до Партії регіонів областях, кількість округів зменшилась.

Таким чином Партія регіонів втратила чотири округи. А на додаток у "опозиційному" Києві разом з закордонними виборцями стало на шість округів більше. Всього втрати регіоналів за останні чотири роки можуть становити 10 округів по країні.

ВИБОРЧІ МАНІПУЛЯЦІЇ

Депутати від Партії регіонів просять від Конституційного суду визнати їх подання невідкладним. Справа в тому, що згідно з законом, Центральна виборча комісія повинна встановити кількість одномандатних округів не пізніше, ніж за 200 днів до дня голосування. Отже остаточне рішення ЦВК має ухвалити не пізніше 11 квітня цього року.

Яким буде рішення Конституційного суду, поки невідомо. Але з великою ймовірністю можна прогнозувати, що судді КС задовольнять подання регіоналів. Питання в тому, що КС не може утворювати нові законодавчі норми, або вносити зміни до законів. Суд може лише визнати неконституційними окремі положення закону "Про вибори народних депутатів". Остаточне ж рішення буде приймати парламентська більшість в сесійному залі.

Зараз є декілька варіантів розвитку ситуації.

Найбільш радикальний – позбавити виборців, які на день виборів перебуватимуть закордоном, можливості голосувати за незалежних кандидатів у народні депутати. В цьому випадку питання про додаткові округи в Києві відпаде саме собою. До речі, в свій час, таким шляхом пішли декілька Європейських країн. Але в Україні це досить ризикований крок, адже в розпал виборів хтось може звернутися до Конституційного суду з поданням про порушення принципу рівності та виборчих прав громадян.

Всі інші варіанти виходу з ситуації можуть відрізнятися лише принципом перерозподілу "закордонних" виборців по інших областях.

Джерела "Української правди" стверджують, що наразі "регіонали" тяжіють до пріоритетного розподілу згідно з кількістю виборців. Іншими словами, виборців закордонного виборчого округу приписуватимуть тим областями, де на момент визначення округів буде більше виборців.

Математично це виглядає так: до тих областей, де після визначення цілої кількості округів, залишився найбільший дробовий залишок, будуть додаватися по одному округу.

Згідно з даними реєстру виборців на 14 березня, додаткові округи мали б отримати Автономна республіка Крим, а також Полтавська та Черкаські області.

Таким чином: при математичному перерозподілі закордонного округу, Партія регіонів отримає перевагу ще на один округ у прихильному до неї Криму. Інші два округи відійдуть областям, де на минулих двох виборах – президентських та парламентських – регіонали програвали.

Слід зазначити, що цей перерозподіл навряд чи вже зміниться, незважаючи на те, що дані реєстру поповнюються кожен день. Справа в тому, що дробові залишки в цій таблиці можуть істотно змінитися лише у випадку суттєвих демографічних змін. Але, наприклад, співставлення перерозподілу округів за даними реєстру на грудень 2011 року і тим же ж перерозподілом на березень 2012, доводять, що вони майже ідентичні – кількість округів незмінна. Тому, з огляду на те, що ЦВК має ухвалити рішення не пізніше 10 квітня – тобто через місяць – очікувати істотних змін даних реєстру не варто.

Втім, це лише математична модель того, як може бути перерозподілений закордонний округ. До чого дійдуть самі регіонали, поки невідомо. Справа в тому, що закон дозволяє маніпулювати деякими даними при розподілі округів. Зокрема, припускається 12% відхилення кількості виборців у різних округах. Де саме, і в яких округах Центральна виборча комісія "припустить" таке відхилення, скоро вже буде відомо.

Джерело

Ірина Фаріон: Рідна мова.

Українська мова

Студентка Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Христина Данилова презентувала власний патріотичний відеодоробок на тему "Яка гарна українська мова".

За сюжетом ролику про красу та милозвучність української мови говорять молоді люди різних національностей, однак Христина, українка, запитує: "Чому ж ми нею не говоримо?".

Найдавніші згадки про українців

Карта України 1918 року

Толерантність чи культурний діалог?

29 лютого 2012, Брати Капранови, для УП
 

Україна для китайців?

Дивні люди наші політики – ще не стартували чергові перегони, а вони вже взялися наввипередки відганяти від себе потенційних виборців.

Взяти хоч би інцидент "Свободи" з Гайтаною – ну хто їх за язика тягнув? Хіба Гайтана представить українську пісню гірше за торішню співачку з дивним іменем Альоша? Чи вона є меншою українкою, ніж Сердючка?

Та й взагалі, чи варто серйозним людям обговорювати Євробачення? 

До речі, у "вищої ліги" вистачило розуму промовчати, бо вони знають, що правильної відповіді у подібних питаннях не існує. А от молодь не втрималася і вляпалася по самі вуха. 

Віталій Кличко: "Україна для українців" – це не наша ідеологія, і ми її ніколи не сприймемо". Звісно, поєдинок з Чісорою нелегко дався нашому чемпіонові – але ж радники на той ринг, здається, не виходили! Україна – не для українців, це ми вже зрозуміли. А для кого? Для китайців?

Щоб не вибили зубів, боксери вставляють собі капу. Яку б таку капу вигадати для політиків, щоб не верзли дурощів? 

Але з іншого боку, расова тема у нас останнім часом старанно педалюється – навіть ролик в телевізорі запустили, де китаєць грає на бандурі, араб на сопілці, а наш Фома підспівує. Толерантність пропагує.

Тобто тема все-таки актуальна. А раз так, то політик мусить щось з цього приводу "на гора" видавати. 

Нещодавно довелося чути по радіо Ера розмову з організаторами згаданої рекламної кампанії. І що здивувало – серед додзвонювачів не було ЖОДНОГО, хто б їх підтримав: і російськомовні, і україномовні слухачі в один голос твердили, що ввечері по вулицях небезпечно ходити всім, що українців у міліції катують не менше, ніж темношкірих, і взагалі, що все це – банальна спекуляція.

Чесно кажучи, ми дуже сумніваємося, що активні слухачі радіо Ера – виключно ксенофоби чи расисти. А це означає, що пропагандисти толерантності чогось не врахували у своїх зверненнях. 

Ну гаразд, можливо, слухачі популярної радіостанції, а з ними й усі українці нічого не розуміють. Але останнім часом і Європа на цьому фронті стала поводитися незвично. Зокрема Франція та Німеччина, відкрито заявляють, що політика глобальної мультикультурності провалилася – треба, мовляв, вигадувати щось інше. Отакої. 

До речі, уважний читач може і згадати, що провал європейської національної політики не є такою вже несподіванкою. Його давно вже пророкували дехто з інтелектуалів. Щоправда робили вони це здебільшого тихо, щоб не нарватися на звинувачення у ксенофобії. 

А причина провалу до смішного проста. Вона захована у слові ТОЛЕРАНТНІСТЬ. Тому що це модне іноземне слово по-нашому означає просто терпець. 

Вперше наочно відчути, що з цим терміном не все гаразд, нам довелося під час представлення програми з підтримки толерантності в Україні посольством королівства Нідерланди. У програмі йшлося передусім про євреїв, голокост і цілком традиційні речі. Все коректно і по-міжнародному офіційно.

Коли раптом слова просить молодик, який рекомендується як представник центру сексуальних меншин. Він бере мікрофон і заявляє, що захищати євреїв і не захищати при цьому сексменшини – це не толерантно. Більше за те – це ганьба на всю Європу. Ну і так далі.

Голландці, треба сказати, дещо стушувалися від такої постановки питання і навіть почали виправдовуватися, а у нас зовсім закрутилося в голові.

Зачекайте. Як таке можна ставити на одну дошку? Євреї – один з найдавніших народів світу, їм ми завдячуємо Біблією і врешті самим християнством, яке стало основою всієї європейської культури. А сексменшини – не народ, не національність навіть, а просто люди, зі специфічними інтимними смаками. 

Слово "толерантність" взагалі викликає неймовірну кількість спекуляцій. То Валід Арфуш іде з телестудії через те, що журналіст повідомив, де той народився. Наче народитися у Лівані – це якийсь гріх. А то Ірина Білик, яку освистали за російські пісні, заявляє про прояви расизму. Ну що тут скажеш? Хіба те, що білявки – це не раса. 

Україна – багатонаціональна країна. Нас не треба вчити співіснуванню з іншими народами, а тим більше за гроші іноземних фундацій. Сотні років ми жили пліч-о-пліч з болгарами, кримськими татарами, молдаванами, караїмами, євреями, ви не повірите, але без рекламних роликів.

І сьогодні живемо – а якщо болгарський культурний центр нищать у Одесі, то це роблять зовсім не українці, а місцева влада і бізнес, які в українськості звинуватити аж ніяк не можна. Бо наша влада – ворог усіх людей, незалежно від національної приналежності.

Згадайте, до речі, що коли якийсь там закордонний пісенний конкурс виграла кримська татарка Джамала, ані "Свобода" ані хто інший слова не сказав на цю тему. Не такі ми вже насправді й погані.

Чому ж тоді раптом загуло: толерантність, расизм, терпимість? 

Перше, що спадає на думку – це свідома провокація стосовно націоналістичних політиків. Ну, мовляв, давайте, демонструйте свою людожерську сутність! Серйозні люди, звісно, на це не купляться, а от дрібнота... 

Друге, що це – реінкарнація старої радянської казочки про "у вас негрів б’ють". Може хтось пам’ятає, як проблемами расизму намагалися затулити безнадійне відставання СРСР від капіталістичного світу.

Тепер же, здається, у такий нехитрий спосіб хочуть відсунути на задній план той факт, що б’ють у нас в першу чергу все-таки українців. Згадайте Індила, який зовсім не китаєць, згадайте тисячі, що їх піддають тортурам міліціонери і десятки тисяч, що їх грабують гопники – українців, росіян, молдаван, кримських татар... 

Проблема не в тому, що у нас б’ють виключно мігрантів. Біда в тому, що у нас взагалі б’ють людей, що у нас міліція складається з катів та садистів, що у нас при владі урки, і що прокурори співають "Мурки". 

І тому на тлі усіх цих щоденних звірств пропаганда якогось окремого ставлення до людей з іншим кольором шкіри викликає рівно протилежну реакцію: значить, їх – не можна, а нас – будь ласка? 

Влада захищає російську мову від "неймовірних утисків", спокійно спостерігаючи, як гине караїмська, кримчацька, урумська, і одночасно з телевізора закликаючи любити арабів... Що й дивуватися, що подібна пропаганда тільки викликає ксенофобські прояви і розширює їхню аудиторію. 

Нам здається, "терпимість" – це зовсім не те слово, яке треба застосовувати до чужих культур. Бо з одної сторони воно принижує їх: що ж такого незручного чи поганого є у кольорі шкіри чи мові, що треба переконувати це "терпіти"? А з іншого боку – принижує нас: нехай приїжджі роблять, що хочуть, а ви – терпіть! 

Звісно, питання співіснування різних культур є складними. Але вони зовсім не вимірюються терпцем – а тільки співпрацею. Українці мають досвід такої співпраці не найгірший у світі. Більш за те, ситуація виглядає значно простішою, коли розглядаєш питання співіснування націй в Україні на прикладі конкретних людей. 

Згадайте хоч би Мустафу Найєма, який ніколи не нітився власної національності і знає державну мову краще за прем’єр-міністра. Який працює для України навіть попри погрози з вуст президента. І поставте поруч з ним того ж таки Арфуша, який нітиться країни свого народження і плювати хотів на державну мову попри те, що керує державним інформаційним ресурсом.

Реальним механізмом співіснування людей різних національностей є зовсім не толерантність, а культурний діалог. І сумно, що багато хто з політиків плутає ці поняття. 

Ну а для культурного діалогу перш за все потрібно, щоб обидві сторони були носіями цієї самої культури. Гопники, бидло і більшість політиків для цього не підходять – і не через колір шкіри. 

Друга особливість культурного діалогу – взаємність. Ти цікавишся нашим і презентуєш своє. Хіба таке викликає агресію? 

Звичайно, є в Україні персонажі, які вважають власну культуру чимось особливим – вище Лаврської дзвінниці, – а нашу ігнорують або й відверто зневажають. Наприклад, депутатка Олена Бондаренко, яка наполегливо бореться з "поганою" українською музикою в ефірі. Навряд чи це може спонукати до діалогу. Скажемо навіть більше.

За будь-якого кольору шкіри такі люди не заслуговують з нашої сторони навіть на терпимість і мають бути видворені прямісінько на батьківщину своєї "високої" культури. 

І третє. Культурний діалог будується на єдиному фундаменті – тобто зрозумілій усім мові та прийнятною для всіх системі цінностей. Просто для того, щоб сторони розуміли одна одну. 

Якщо ми із вами – люди державного мислення, то легко зможемо розповсюдити сказане і на стосунки між корінними національностями нашої країни. Тоді це буде вже не діалог, а полілог. І для нього потрібна наявність власне самих культур, взаємність інтересів і спільний фундамент для спілкування. 

Що такого складного у цій моделі, що політики не можуть розібратися? Вони не розуміють, що таке культура? Цілком можливо. 

А з іншого боку іноді читаєш міркування олігарха-депутата Фельдмана з приводу мігрантів, і в голову починають закрадатися підступні думки. Може, це все не просто так? Розкрасти заводи, розкрасти землю можна, та як захиститися від людей, що живуть на ній? Бо в них є голос на виборах, а на крайній випадок – вила. 

От і просуває хтось потрошку такий проект: нехай українці їдуть працювати в Португалію, а на їх місце можна завезти китайців. Китайці невибагливі, дешевші та слухняні – і на виборах не голосують, і за вила не візьмуться. Тому створюються максимально несприятливі умови для роботи українців в Україні і спрощується виїзд. А для прикриття – у телевізорі китаєць з бандурою та араб із сопілкою. Звикайте. 

Україна – для китайців, Португалія – для українців? Те, що не вдалося зробити Голодомором і Сюргюном, забезпечимо під прикриттям толерантності? 

Звісно, усе це фантазії, але фантазії ці виникають не тільки в наших головах. І причина їх виникнення – не міфічна "українська ксенофобія", якої ніколи не було і бути не могло, враховуючи традиційний поліетнічний склад нашого населення, а відсутність відповідей на стратегічні питання, які ставить перед Україною життя.

Владці, зайняті розкраданням народного добра, не мають часу – та й навіть розуміння – аби бодай сформулювати проблеми, від яких залежить майбутнє нації та країни. Як нам бути з міграцією?

Чи має Київ-етнічний перетворитися на Париж чи Москву, а чи все-таки краще триматися шляху Варшави?

Як зберегти себе в умовах відкритості кордонів?

І врешті-решт - як при обмеженості ресурсів та загрозі перенаселення, про які невпинно нагадують науковці, зберегти свою, їй-бо не найгіршу частину планети Земля? Ту саму, яку доручив нам Господь. 

І одразу виникає питання – а чи повноважна взагалі будь-яка влада вирішувати питання міграційної і культурної політики? І одразу відповідь – навряд чи. І не за Конституцією, а по суті.

Не може Янукович відкрити кордон для в’єтнамців, навіть якщо у нього буде 450 голосів у Раді. Єдина легітимна міграційна політика – це схвалена народом – а точніше, усіма корінними народами України. 

Спроби перевищення повноважень у цій сфері завершуються просто і страшно – погромами. Бо національна міграційна політика не диктується продажним Конституційним судом, а народжується як результат щоденної культурної взаємодії різних народів між собою. 

Тому замість прикриватися посиланнями на Європу десятирічної давнини чи Москву теперішню, кожному, хто хоч трошки турбується про майбутнє – власне чи нащадків, щодня і щослова треба формувати навколо себе простір культурного діалогу. 

По-перше, самим не нітитися ні власної раси, ні нації, ні культури. По-друге, не пробачати неповагу до інших, так само, як і до себе. По-третє, відбирати для спілкування тих, хто здатен на взаємність і не витрачати часу на нездатних. 

Ну і останнє. Шукаючи для діалогу спільної культурної основи, варто триматися подалі від стандартів пострадянського інформаційного простору – денаціоналізованого шлунково орієнтованого совка. Бо саме така от "біомаса" є світоглядною основою більшості сучасних політиків. І всі ми аж надто добре бачимо, що з того виходить.

Джерело 

Хвороба толерантності

Зворотній бік толерантності

ЕТНОДИВЕРСІЯ В УКРАЇНІ