11 жовт. 2011 р.

МОВНІ НЮАНСИ. ЯК РОЗРІЗНИТИ СХОЖІ СЛОВА?

Ольга Зозуля спеціально для ПАНЯНКИ

Культура української мови
Володіти мовою – означає добре її знати, уміти користуватися, відчувати, де вжити те чи інше слово, загалом використовувати все її багатство, щоб висловлювати свої думки. Пам’ятаєте, що рідну вчать все життя, лише іноземну опановують за певний період часу? Мовна ситуація в Україні така, що через тривалу заборону, пригнічення, засмічення, наша рідна мова потребує генерального прибирання, а у деяких мовців - капітального ремонту.

Суржик став мовною недугою, від якої постійно шукають ліків. Однак одужання від хвороби потребує не лише медикаментів, але й бажання хворого вилікуватися. Тому, аби зробити мову чистою, принадою і справді українською, плекаймо в собі бажання вдосконалюватися самим і повернути нашій мові гідне звучання з власних вуст. Розхожа проблема у тому, що деякі мовці соромляться розмовляти українською, мовляв, вони не достатньо досконало нею володіють. Не варто боятися помилок, адже хто не помиляється, той нічого не досягає. На чужих помилках вчаться вряди-годи, а от на своїх - постійно. Наші мовні уроки допоможуть читачам уникати помилок, вчитися і дізнаватися для себе цікаве.
 В усному мовленні та на письмі мовці часто не знають, де і в якому випадку вжити потрібне слово, надто якщо деякі слова дуже схожі. Буває, що дехто і не уявляє, яких помилок припускається, вживаючи слово у геть непритаманному йому значенні.

Отже, чим відрізняється, скажімо, іменники замісник і заступник? Замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь обов’язки. А заступник – офіційна особа, яка постійно відає певними ділянками роботи, одночасно працюючи з керівництвом. Виявляється, не такі вони і схожі ці два слова, щоб їх плутати і вживати одне замість іншого. Підемо далі. Ось, приміром, слово подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. А сподвижник – товариш по боротьбі, діяльності; соратник. Різниця в одну букву, а значення змінюється радикально. Будівник – творець, засновник, а будівельник – той, хто має будівельну спеціальність (інженер-будівельник). Естакада – споруда для прокладання залізничного або іншого шляху над землею, а естокада – прямий перпендикулярний удар шпагою чи рапірою, чи еспадроном при фехтуванні; путівець – невелика дорога між селами, манівець - не пряма, а кружна дорога; зріднитися – стати близькими, дорогими одне одному, поріднитися – породичатися (тому, якщо ви хочете сказати, що хтось став вам духовно близьким, варто вжити: зріднитися, а не поріднитися); декваліфікація – втрата професійних знань, навичок, а дискваліфікація – оголошення когось не гідним або не здатним обіймати свою посаду, виконувати певну роботу, функції через фахову непідготовленість; усунення від обов’язків на знак покарання за якусь службову чи моральну провину.

А як щодо трьох схожих за значенням слів, серед яких губляться мовці, не знаючи яке де вжити? Приміром, яка різниця між спеціальністю, професією та фахом? Отже, спеціальність – це окрема галузь науки, техніки, мистецтва, в якій людина працює; основна кваліфікація (хірург за спеціальністю), професія – рід занять, певна форма трудової діяльності (вибір професій, професія вчителя), фах - вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. Тож завважте, що за професією лікар, а за спеціальністю стоматолог!

Чим відрізняються прикметники акціонерний і акціонерський? А ось чим. Акціонерний – який стосується акцій, заснований на них (акціонерне товариство), а акціонерський – те, що належить, властиве акціонерам (акціонерські внески). Де вживати прикметники суспільний, а де громадський і з якими іменниками вони поєднуються? Отже, суспільний – від суспільства (суспільний лад, суспільні відносини, суспільне буття, суспільна свідомість, суспільні науки), а громадський – від недержавний, неслужбовий, добровільний, такий що стосується всього населення або якогось колективу (громадські організації, громадський порядок, громадські доручення, громадське харчування). А чим відрізняється суспільна думка від громадської? Суспільна думка – політичні ідеї того чи того суспільства в певний період історії; громадська думка – погляд колективу, населення країни або більшого загалу (континенту, планети) на якесь питання. А от цікаво чим відрізняється прикметники лопатеподібний і лопатоподібний? Здавалося б, однією літерою, однак виявляється, вони мають різні значення. Лопатеподібний – який формою схожий на лопать, а лопатоподібний – який формою схожий на лопату. Чи правильно говорити на предмет жіночого одягу до пояса блуза замість блузки? Виявляється ні, бо блуза – це верхній вільний робочий одяг, а блузка – легкий жіночий одяг (до пояса). Буває, мовці хибно вважають іменники затрати і витрати синонімами, адже затрати – це матеріальні цінності, енергія, сила праця і под., що використані на щось, а витрати – кошти, гроші, витрачені на що-небудь.

Зауважте, що у слові витрати наголос падає на перший склад, а не на другий! Коли йдеться про приправу, говоримо гвоздичний чи гвоздиковий? Правильно гвоздичний, тобто який стосується гвоздики як прянощів (гвоздичне дерево, гвоздичний запах), а гвоздиковий – належний до гвоздики (гвоздикове насіння). Іноді чуємо з вуст деяких бухгалтерів: дебіт, замість дебет, однак вони мають послуговуватися дебетом, оскільки це означає лівий бік бухгалтерського рахунка, а дебіт – це кількість газу або рідини, яка виходить з джерела за одиницю часу (дебіт свердловини – 200 кубічних метрів за годину). Буває, що значення слова різниться від його роду. Так, іменник девіз чоловічого роду (зміст девізу) – вислів, формулювання, а девіза жіночого (одержання девізи) – вексель, чек для оплати його за кордоном. Експонент та експонат теж мають різні значення: експонент (-а) – це особа чи організація, котрі демонструють експонати, а експонат (-а) відповідно - предмет
, виставлений для огляду в музеї або на виставці. Якщо хтось вважає, що іменники танок і танець ідентичні, помиляється, тому що танок – різновид танцю, хоровод, а танець – вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами.

Під впливом російської мови мовці часто плутають значення слів і вживають їх не там, де треба. Так, обабіч означає з обох боків, тому не можна казати „я сидів на лавці, а обабіч мене мій друг”. Уявіть, яка нісенітниця виходить! Російське внедрять перекладається впроваджувати, а вводитьзапроваджувати (встановлювати). Так само хибно вживають слова відтак, яке насправді означає – потім, далі, але ніяк не „отже”. Прислівник скоро – означає незабаром, а швидко – інтенсивність руху, отже відповідно потрібно їх вживати.  Моряк і матрос здавалося б синоніми, однак деяка відмінність в цих іменниках все ж є: моряк – той, хто служить на флоті; людина досвідчена в морській справі, а матрос – рядовий військового флоту; службовець суднової команди в цивільному флоті.
Розгляньмо ще кілька слів, які можуть викликати труднощі і відповідно хибне тлумачення. Так, прикметник бережливий – ощадливий, економний (бережлива господиня, бережливе витрачання електроенергії), а бережний – який уміє берегти щось, дбайливо поводиться з чим-небудь (бережне ставлення до таланту); браво – виражає схвалення, захват, заохочення, а бравісимо (завважте написання) – передає найвищий ступінь схвалення; відварний (прикметник) – виготовлений відварюванням (відварне м’ясо), відварений (дієприкметник) – доведений варінням до готовності (відварена картопля); впереміж (упереміжку) – чергуючись одне з одним; навперемінно, а впереміш (уперемішку) – перемішуючись із чимось; в’яз – листяне дерево, в’язь – прісноводна риба родини карпових, в’язи – шия; робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації; працівник сцени – член творчого колективу театру (актор, режисер); ячмінний – який стосується ячменю як рослини (ячмінний колос, ячмінний корінь, ячмінне поле), ячний – одержаний із зерен ячменю, виготовлений з продуктів їхньої обробки (ячні крупи, ячне борошно, ячний хліб); перистий – схожий на перо (перистий лист, перисті хмари), а перістий – з плямами іншого кольору (переважно про масть тварин): перістий кінь, періста корова, але буває і перістий гарбуз; енний – кожний, будь-який, певний (про величини): енне число та невизначено великий, необмежений: енна кількість, а енський уживається замість назви, що з якихось причин має бути невідомою: енське місто, енський завод, в енському напрямі.
Ось принаймні невелике напучування у величезному морі запитань, вагань і мовних проблем. Сподіваємося, наші уроки допоможуть читачам плекати рідну мову та здобувати нові знання. Далі буде.

Джерело

Читайте також:


  ОЛЕКСАНДР ПОНОМАРІВ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ



  ЛАТВІЯ: МОВНІ ШТРАФИ ПІДВИЩУЮТЬ



  ФРАЗЕОЛОГІЯ - СМАК І КОЛІР КОЖНОЇ МОВИ



  МОВНІ НЮАНСИ-3. ПАРОНІМИ



  МОВНІ НЮАНСИ-2



  СПАННЯ... У КРАВАТЦІ



  ЯКЩО СУРЖИК - ХВОРОБА, ТО ЯК З НЕЮ БОРОТИСЯ



  МОВНІ НЮАНСИ



  ЧИ ПОТРІБНІ УКРАЇНЦЯМ ДВІ ДЕРЖАВНІ МОВИ?



  ЯКЩО ХОЧЕМО ВИЖИТИ

Як героїзувати Бандеру і Шухевича на Сході України?

Gazeta.ua
Ігор Гирич, історик з Інституту української археографії та джерелознавства НАН України


Якщо існує єдина українська нація, то повинні бути спільні герої. Єдність на цьому і базується. Будь-яка країна Європи має своїх героїв. Відсутність спільної історичної пам'яті в Україні пояснюється тим, що була колоніальна спадщина. В одній частині України витравили цю пам'ять, а в іншій вона залишилась. Насадження радянської ідеології призвело до того, що Степан Бандера і Роман Шухевич апріорі сприймаються деким як негативні персонажі. Богдан Хмельницький є героєм для всієї України. Хоча його можна звинуватити у відсутності гуманізму, у певній ксенофобії. Проте сприймаємо нормально, бо в радянські часи про гетьмана не говорили поганого. Якщо про одне і те ж розповідати 100 років, то оцінка формується вже на генетичному рівні.

Герой - це не людина без вад і контраверсійності. Цей термін умовний. Наприклад, у росіян герої - Петро І Великий і князь Олександр Меньшиков. Вони спричинили загибель 20 тисяч українців у Батурині. Якщо брати ХVIІІ ст., то це акт геноциду. Проте вони вирізали не своїх, тому для росіян це не є проблемою. Хоч вирізали і своїх, коли згадати репресії проти старообрядців. А польський воєвода Степан Чернецький пройшов вогнем і мечем територією Правобережної України, вирізав кілька десятків містечок Гетьманщини, викинув тіло Богдана Хмельницького з могили, що досі його поховання не знайшли. Але ми не кажемо, щоб не вважали його героєм Польщі, чи Петра І - героєм Росії.

Така ж ситуація в Україні. Можливо, Бандера і Шухевич винні у смертях людей, які не з власної волі воювали проти українців. Однак це питання війни. Тим паче вони воювали на своїй території і відстоювали права українців. Романтизувати їх не варто. Треба лише розповідати всю інформацію, якою володієш. Герой - теж людина, тому вчинки за життя були різними. Коли ми приховуємо погане, то робимо їм гірше. Адже, коли людина дізнається повну правду, то змінює своє ставлення.

Щоб Бандера і Шухевич стали героями для всієї країни, треба доносити інформацію про них у фільмах, передачах, книгах і ЗМІ. Люди володіють однією інформацією, але не знають іншої. На рівні науки це не проблема. Науковці давно пройшли ці питання. Вони стоять на порядку денному лише у суспільства. Цим повинна займатись влада. Вона має бути зацікавлена в органічності духовних пріоритетів на усіх українських теренах. Інакше буде як у Бельгії, яка знаходиться на межі розвалу через поділ на валлонське і фламандське населення. Або Канади, у якій є проблема французької й англійської пам'яті. Якщо влада про це не дбатиме, то розкол може стати цілком реальним.

Оцінка Бандери і Шухевича на Сході України насправді не є дуже поганою. У вищій школі це питання розв'язане і викладання ведеться з українських національних позицій. У підручниках проблема була вирішена ще в 1993-1994 роках. Мав відношення до них, тому знаю, що все подано тактовно і правильно. Свій виховний вплив вони виконують. Підручники діють по всій Україні і однаково висвітлюють ці постаті. Для молодшого покоління це не є такою проблемою, як для старшого. Дитина живе у новому суспільстві, отримує іншу інформацію, може співставляти і робити самостійні висновки. Ця проблема буде відходити на маргінес і вирішиться за якихось 10-20 років.

Потрібно більше доступно написаних книг про визвольну боротьбу людям, які не є фахівцями. Досліджень є достатньо, але це наукова річ. Треба давати вже популяризовану продукцію, яка є зрозумілою. Росіяни і поляки видають у десятки разів більше історичної продукції, ніж українці. У польській книгарні 3/4 літератури пов'язано з історією. Ми суттєво відстаємо. Це проблема не істориків, а еліти, яка керує грошовими потоками.

Будь-яку націю консолідує еліта. Якщо її немає, то націю завойовує еліта інших країн. Людей “опрацьовують” у тому дусі, який їм потрібен. Україна завжди знаходилась під впливом чужих еліт. Це триває і зараз. Наприклад, російський духовний вплив в Україні набагато сильніший на деяких територіях, ніж український. Російські олігархи володіють телебаченням і радіостанціями, а Україна не має свого інформаційного простору.

Проект, який би теж консолідував націю, - це державний некрополь. Туди варто було б знести поховання всіх визначних українців. Перенести Степана Бандеру з Мюнхена, Євгена Коновальця - із Роттердама. Для цього у Києві є гарне місце - гора Щекавиця. Це може бути меморіальний скульптурно-художній комплекс із хорошою охороною. Вони існують у багатьох країнах. Архітектурний комплекс Вавель у Польщі практично є державним некрополем. Там поховані Юзеф Пілсудський і Лех Качинський.

У напрямку героїзації багато зробив Віктор Ющенко. Інше питання, що робив він це непослідовно і некоректно у багатьох речах. Зате він першим поставив питання історичних цінностей. Не побоявся говорити про постатей, які для багатьох є каменем спотикання. Йому треба віддати належне.

Єдиної історичної правди немає. Є правда для росіянина, а є - для українця. Ми не можемо нав'язати східним сусідам сприймати Івана Мазепу як свого героя. Війна міфів триває вже 200 років. Це - частина сучасної війни між сильними і слабкими країнами за нові сфери економічної продукції, за домінування у сфері духовного життя. Треба знайти своє місце у цій війні і свою правду. Ми не повинні цього боятись.

Джерело

Хто є справжніми героями України?

Gazeta.ua


Історик Юрій Шаповал - професор історичних наук, керівник Центру історичної політології та завідувач відділу політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ:
 Наявність звання “Герой України” - це нонсенс та атавізм старої радянської системи.

Найбільше питання виникає в тому, як цю ієрархію вибудовувати, кого саме зараховувати до цих героїв. Це спотворює суспільну свідомість і не дає формувати суспільну пам'ять, яка б мала лягти в основу української ідентичності.

Кожна країна має своїх універсальних героїв, але є ще й регіонально-історична пам'ять, регіональний патріотизм. І знайти у цьому всьому баланс — це завдання номер один.

У Львові стоїть пам'ятник Степану Бандері, а в Донецьку - пам'ятник Йосифу Кобзону. Це якийсь спотворений підхід, абсолютна історична аберація, яка не викликає ані поваги, ані довіри людей. Тому в цьому сенсі Україні потрібна політика пам'яті. Тоді їй вдасться знайти якийсь баланс, таких героїв, які зможуть людей не роз'єднувати, а об'єднувати.

Для реалізації політики влада має такий інструмент як Інститут національної пам'яті.

Його очолював, як вважалося, “націоналіст” Юхновський, а тепер очолює комуніст Солдатенко.

І якщо той Інститут акцент робив на темі Голодомору, то цей Інститут уже позбувся таких символів як Холодний Яр, Биківня - вони просто винесли із поля своєї діяльності ці об'єкти і займаються зараз тим, чим займалися за радянської системи. Хоча владі треба діяти саме через такі інституції як Інститут національної пам'яті.

Треба мати грамотних віце-прем'єр-міністрів із гуманітарних питань, які відповідним чином мають спрямовувати міністра освіти та вищевказані інститути. Вони не повинні загострювати ситуацію симпатією до одних героїв і антипатією до інших. Треба бачити всі регіони, мати в полі зору усі різновекторні сили чи різнохарактерні історичні персонажі. Нам бракує такого універсального підходу.

Героїзувати Бандеру і Шухевича на Сході неможливо та й не потрібно. Там їхня діяльність уже спотворена, і отруту до сприйняття цих образів підливають увесь час.

На Західній Україні пам'ятників радянським солдатам не чіпають, а в Криму поставили пам'ятник жертвам ОУН-УПА. Зрозуміло, що це - політична провокація. Отаких речей допускати не слід. Тоді все збалансується і ніхто ні на кого не буде ображатися.

Об'єднувати націю треба не на героях, а на ідеї.

У нас є універсальна ідея — українська держава. І усвідомлення того, що вона – одна, має консолідувати людей.

Треба сформувати правильне, адекватне уявлення про те, чого коштувала незалежність, як вона поставала, яку ціну було заплачено. Це об'єднуватиме.


6 жовт. 2011 р.

Экспансия педофилов в России

Анатолий  Глазунов (Блокадник). Из книги  "Сексуальные уроды в России".

ЭКСПАНСИЯ  ПЕДОФИЛОВ  В  РОССИИ

В России после 1991 года, после того как к власти и к богатствам России
рванули жиды и наступило ЖИДОВСКОЕ СЧАСТЬЕ (так ясно высказался
известный жидовский журналист Леонид Радзиховский), пошла деградация
части русского народа. Появились «новые хозяева жизни»,
человекообразные, у которых все интересы - это деньги и то, что можно
купить на деньги. Сначала набросились на женскую плоть, потом
набросились на плоть юношескую, потом - на плоть детей. Жидовская
печать и жидовское телевидение проповедовали и проповедуют освобождение
полового инстинкта. Половые интересы индивида превыше всего. Ни
государство, ни общество не должны их ограничивать. Права человека
превыше всего, и, прежде всего, право на секс в любом виде. «Это моё
дело с кем развлекаться, с женщиной, девочкой, мужчиной, мальчиком,
свиньёй или трупом». Это мораль «новых хозяев жизни».

Пропаганда и общий ход жизнь привёли быстро к увеличению численности существ с
освобождённым половым инстинктом. «Что хочу, то и ворочу. С тем, что я
купил на мои деньги, я могу делать всё, что хочу. Купил мальчика пяти
лет, имею право делать с ним, что хочу». В обществе, которое духовно
развивается, идёт обуздание животного полового инстинкта. В обществе,
которое разлагается, идёт распоясывание животного полового инстинкта.


Появляется потребность во всё новых и новых половых ощущениях.
Скучновато уже с женщиной, скучновато с юношей...

В развивающемся обществе дети - сверхважная ценность. От того каковы дети, зависит
выживание народа в Борьбе за Существование. В разлагающемся обществе
беззащитные дети - лишь привлекательный объект для удовлетворения похоти.

Святых в каждой стране мало. Но в развивающемся обществе
нормальный индивид стремится к свету, обуздывает тёмные желания,
пытается избавиться от них, а в разлагающемся обществе индивид часто с
удовольствием падает в темень. Причём, добывая себе удовольствия, он не
разумеет, что падает.

В правящем, распоясывающемся классе России
возникла потребность в мальчиках и девочках. Появился спрос большой на
мальчиков и девочек. И спрос растёт. Ибо число педофилов в правящем
классе России увеличивается.

В ответ на спрос появились структуры, нелегальные и полулегальные,                                 которые стали обслуживать русскими мальчиками и девочками правящий                                      класс России, «новых хозяев жизни». На русских детей с жадностью                                 набросились также богатые нацмены. Появились
бизнесмены-педофилы, которые занялись производством детских
порнографических фотографий, детских порнографических фильмов.

Появились бизнесмены-педофилы, которые снимают, как насилуют русских детей и
убивают их. Появились бизнесмены, которые добывают детей для секса и
продают их.

МВД и Прокуратура должны были стать на защиту русских
детей, но в МВД и Прокуратуре тоже много работников, которые превыше
всего любят деньги, а также много работников, которые любят
наслаждаться плотью мальчиков и девочек.

Многие работники МВД полюбили насиловать бесправных беспризорников.                             Стали крышевать банды педофилов, которые наживаются на детской проституции.                Стали клиентами этих банд.

Бизнесмены-педофилы стали зазывать и организовывать
приезд в Россию иностранных педофилов и продавать им для секс-утех
русских мальчиков и девочек. Стали организовывать и для педофилов
России специальные турпоездки в Бразилию, Таиланд, Индию и другие
страны, где процветает ещё детская проституция…

На страже
педофилов и жидопечать, и жидотелевидение. Конечно, мало тех, кто
открыто защищает педофилов. Россия не та страна, где это можно
безнаказанно делать. Хитрость в том, что печать и телевидение скрывают
правду о педофилии в правящем и даже в среднем классе. Скрывают
существование педерастов и педофилов в правящем классе, в органах
власти, в органах МВД и в Прокуратуре. Это запретная тема.
Всё внимание прессы на педофилах-одиночках, которые нападают на мальчиков и
девочках на лестницах, парках, в тёмных дворах. Фактически сокрыта
сексуальная эксплуатация детей в системе воспитания и образования. А
ведь в детских домах и школах тысячи педофилов-воспитателей и учителей
удовлетворяют свою похоть с детьми в течение многих лет. Давно надо
проводить зачистку детских домов и школ от педофилов, но кто это будет
делать? Правящий класс, наполненный педерастами и педофилами?

Кстати, скрывается и тема о связи педофилии и педерастии. А ведь уничтожение в
Уголовном Кодексе России в 1993 статьи против педерастов, повлекло за
собой быстрое размножение педерастов. А быстрое размножение педерастов,
усиление их власти в России - одна из причин роста педофилии. Часть
педерастов захотела иметь мальчиков. Педерастам надо постоянный приток
юношей и мальчиков. Нужны кадры для педерастического секса. Возникли
молодёжные педерастические сообщества.
А часть мальчиков без
«предрассудков», мальчиков-проституток со временем пополнит армию
педерастов. Рост педерастов способствует росту педофилов, а рост
педофилов способствует росту педерастов. Здесь всё взаимосвязано.
И
огромная рать педерастов во власти делает всё возможное, чтобы не
только педерастия в России снова не была запрещена, но и чтобы
педофилия в России тоже не была искоренена.

Скрывается тема о
связи жидовских фашистов, педерастов и педофилов. Отдельные жиды могут
выступать гневно против пидор-парадов и педофилов, но железный факт
остаётся железным фактом: после прыжка жидов во власть после 1991 года
в России не только пышным цветом распространилась педерастия, но и
педофилия. Не забудем что в органах печати и на телевидении до сих пор
сильны жидовская цензура. А жиды знают, что пропускать, что не
пропускать.
Не забудем, что стратеги жидовского народа не
заинтересованы в развитии Русского народа. А заинтересованы в его
нравственной деградации и уменьшении его численности. Чем больше в
Русском народе будет педерастов и педофилов, чем больше русских детей
станут объектом сексуальной эксплуатации, тем лучше, по понятиям
жидовских стратегов, для Великого Израиля.
Потому за двадцать лет
Правительство и Госдума ничего не сделали для искоренения педофилии в
России. Пассивно ведёт себя и Церковь, потому что среди духовенства
тоже немалый процент жидов и немалый процент педофилов и педерастов.
Церковь лишь скромненько выступает против пидор-парадов и это всё.

                          -------------------

Теперь
один пример для иллюстрации тезиса о том, что правящий класс «крышует»
банды педофилов. Несколько лет работала в России успешно «банда
Адвоката».
Постоянное место обитания - Екатеринбург. Костяк этой
банды педофилов - 5 человек. Руководитель банды нацмен Акатов Юрий
Сергеевич. Год рождения 1975. Имеет юридическое образование. Кличка -
«Адвокат». Хорошие связи в юридической сфере.
Был ещё  Алексей Старков,  по кличке -  «Мент», бывший работник  органов милиции.
Были ещё Палыч,  Рыжий,  Маляр.

Детей
подбирали в основном из бедных неблагополучных семей, из детских домов.
Но были дети также из богатых семей. Детей завлекали поиграть на
компьютере, привлекали подарками и денежными подачками. Потом
насиловали. Потом запугивали и шантажировали. Приучали брать деньги за
секс. Из обычных мальчишек делали педерастов-проституток. Водили в
баню, показывали порно-фото и порно-видео – избавляли от
«предрассудков».
На протяжении нескольких лет эти уроды насиловали
детей 8 – 15 лет и снимали сцены насилия на видео. Продавали детей для
секс-утех богатым и влиятельным господам местного и федерального
уровня.




Акатов.




Он же.

http://www.pedofily.ru/persons/053-akatov/053-akatov.shtml

Торговали
детьми не только в Свердловской области, но и в Челябинске, Уфе, Сочи,
Москве, Петербурге и др. А порнографическое видео продавали через
Интернет в разные страны планеты. Продавали детей даже за границу.
Как
сообщил журналистам начальник отдела УБОП ГУВД Свердловской области
Дмитрий Ярушин за время деятельности этой преступной группы через руки
преступников прошло от 500 до 1000 детей.
Банда  уродов-педофилов  успешно действовала  в России более 5 лет, обслуживая  новых  «хозяев жизни».

Банда
была арестована лишь в декабре 2005. В операции участвовали
правоохранительные органы 7 субъектов РФ. А общий контроль
осуществлялся руководством Департамента по борьбе с организованной
преступностью и терроризмом МВД России. Работали опера и местного, и
федерального уровня.
В екатеринбургском кафе «Альшан»,
оперативники Свердловского УБОП за 30 тыс. рублей «купили» 15-летнего
подростка. После сделки банду наконец-то обезвредили. Сотрудники
милиции ворвались в квартиру, оборудованную под притон, в тот момент,
когда эти уроды отмечали день рождения своего подельника Мента. Кроме
уродов-педофилов в квартире находились семеро мальчишек в возрасте от 9
до 14 лет — «главное украшение этого торжества». На этот раз вместо
весёлой пьянки и кайфа с мальчиками уродов впереди ждала камера.

Но  большая часть  труда работников правоохранительных  пошла    насмарку.

В
тюрьме остались дожидаться суда лишь трое преступников: Александр
Сипаков, Сергей Маляренко и Владимир Лобов. Один урод, Алексей Старков,
по кличке «Мент» повесился в камере, или его там повесили. За
издевательство над детьми или по той причине, что влиятельные фигуры,
которым банда поставляла мальчиков, пожелали избавиться от мента,
который очень много знал.
Адвоката, который знал больше всех,
сразу же выпустили из камеры. Влиятельные педофилы Свердовской области
и федерального уровня помогли. Приятели и коллеги Акатова из
«Свердловской коллегии адвокатов» уговорили без труда судью изменить
меру пресечения на подписку о невыезде. Естественно, что как только
главарь педофилов Акатов вышел из камеры, он сразу же скрылся из
города.

Вот перечень преступлений  господина Адвоката:
• развратные действия с лицами, не достигшими совершеннолетия
• понуждение несовершеннолетних к действиям сексуального характера
• половые сношения с несовершеннолетними
• насильственные действия сексуального характера по отношению к несовершеннолетним
• изготовление детской порнографии
• распространение детской порнографии
• вовлечение несовершеннолетних в совершение антиобщественных действий
• организация и содержание притона
• похищение детей
• сутенерство
• торговля детьми
• нарушение подписки о невыезде
                                                                 http://www.pedofily.ru/persons/053-akatov/053-akatov.shtml

И вот такой  опасный  урод  сразу  же  был  выпущен  на свободу.
Его,
конечно, объявили осенью 2005 года в федеральный розыск, но что толку.
Как видим, нелегальная партия уродов-педофилов в России, имеет очень
сильные позиции. Никто из влиятельных уродов-педофилов, которые были
клиентами банды Адвоката, тоже не арестован. И не будет арестован.
Депутаты Госдумы, естественно, не пожелали вмешиваться и наказывать
виновных.

Решением Верх-Исетского суда Екатеринбурга Маляренко
был осужден на 20 лет, Лобов – на 17 лет, Спиваков – на 16 лет. Никто
из влиятельных клиентов банды не был осуждён. Дальше ещё интереснее. В
январе 2008 Областной суд Екатеринбурга пересмотрел это решение и -
снизил педофилам сроки. Маляренко понизили срок до 17 лет, Лобову и
Спивакову понизили срок до 14 лет. Это за порчу сотен детей. А из
десятков или сотен влиятельных клиентов, которые использовали детей в
сексуальных целях, снова не наказан никто. А «Адвокат» всё ещё в бегах.

Да вряд ли его особо и ищут. Он очень много знает, и лучший вариант для
его влиятельных клиентов, которым он поставлял детей, чтобы он был
мёртв или был постоянно в бегах.

                    ---


ОДИН ДЕПУТАТ  И  ЧЛЕН  ПРТИИ  "ЕДИНАЯ  РОССИЯ"  ВСЁ  ЖЕ  ПОПАЛСЯ


Влиятельные
персоны-педофилы из правящего класса попадают в России на скамью
подсудимых в исключительных случаях. Когда совсем уж обнаглели,
уверовав, что всегда откупятся или запугают народ. Но один влиятельный
педофил всё же осенью 2005 года попался.
СПРАВКА. Пастухов Игорь
Васильевич. Родился 3 мая 1961 года в деревне Губаны Уинского района.
Окончил Сельскохозяйственный институт, Высшие курсы МВД СССР
(специальность – юриспруденция), Пермский филиал Уральской академии
государственной службы при Президенте России. Пять лет служил в
правоохранительных органах. С 1992 по 2001 занимался коммерцией.
Местный энергетический олигарх. В 2001 стал депутатом Законодательного
Собрания Пермской области. Заместитель председателя Законодательного
собрания по региональной политике. Женат, имеет трёх детей.

 
Пастухов

       ТАТАРИНА  РУСЛАНА  -  В  САУНЕ  

О депутате Законодательного собрания Пермской области, члене партия
«Единая Россия» Пастухове уже давно в народе говорил, что педераст и
педофил. И что в своём регионе много изнасиловал подростков. Но дела
уголовные не заводились. Все подкуплены или боятся. Прокололся немного
депутат в июне 2003 года. 20 – летний юноша, татарин Руслан Шармдинов
устраивался на работу на завод «Эвестур» (бывший электротехнический).
Директор завода господин Пастухов пригласил его вечером обговорить
условия договора в сауну. Парень вечером пришёл. Пастухов предложил
попариться и изнасиловал парня. Обиженный Руслан даже написал на
господина директора заявление в милицию об изнасиловании. Милиционеры
после его заявления по горячим следам ворвались в сауну завода
«Эвестур». Там застали группу мужчин. Сам генеральный директор
Пастухов, ещё один депутат законодательного Собрания Игорь Шубин, тоже
член партии «Единая Россия», ещё вице-губернатор Морозов, директор
«Пермэнерго» Андрей Киташев. Понятно, что менты всех отпустили по
домам.
До суда дело тогда не дошло. Руслан забрал обратно своё
заявление. Ходили слухи, что Пастухов заплатил ему за это большие
деньги. Может быть, помог и административный ресурс. Статус лиц,
которых милиция застала в сауне, где произошло изнасилование, был
значительный для области. Одна местная учительница (она же депутат
Земского собрания) написала тогда письмо руководителю партии «Единая
Россия» Грызлову. Но началась травля учительницы. Против неё возбудили
уголовное дело. Обещали сжечь её дом. Членство Пастухова в партии
«Единая Россия» приостановили, но потом господина Пастухова снова
восстановили в партии.
Педофила и педераста исправить трудно,
особенно если он не хочет исправляться, особенно если он депутат и член
фракции «Единая Россия».



РУССКОГО  ПОДРОСКА  ДЕНИСА  -  В  КАБИНЕТЕ  ХИМИИ

19
августа 2005 года в посёлке Суды происходило торжественное открытие
новой средней школы. Присутствовал в качестве почётного гостя депутат
из фракции «Единая Россия» господин Пастухов. После осмотра школы был
банкет. Начали пить. Депутат хвастался: «Смотрите, какую школу я вам
отгрохал!». А в это время в местном дворце культуры началась и ночная
дискотека. Пастухов с приятелем узнали про это и отправились искать
мальчика для утех. Открыть школу и не попробовать местного мальчика –
это не годится для депутата. Он же большой хозяин в этих местах. Его
желания – закон для народа. Встретили группу подростков. Его приятель,
главный специалист местного отделения Роспотребнадзора. Марсель
Мансуров представил депутата подросткам. Депутат предложил подросткам
осмотреть новую школу. Согласились идти два подростка, сводные братья
Андрей и Денис. Но когда вошли в школу, Пастухов прогнал старшего
брата, «мы осмотрим школу с Денисом вдвоём», и повёл Дениса на второй
этаж. Там он завёл подростка в кабинет химии. «Ну, знаешь, что я с
тобой буду сейчас делать?». «Я тебя буду…». И здесь же в кабинете химии
изнасиловал подростка. Подросток был слабый, тщедушный, а откормленный
господин Пастухов весил почти 100 килограмм. Господин Пастухов потом
предложил подростку покататься на машине, обещал деньги. Подросток для
вида согласился, но потом, когда насильник пошёл к своей машине,
сбежал. Он рассказал своим приятелям, что «народный избранник»
приставал к нему с мерзкими предложениями. Группа подростков пошла
искать депутата, чтобы грохнуть или избить. Но депутат уже умчался в
город. Около школы подростки наткнулись на господина Мансурова и крепко
избили его. На шум из школы вышли учителя. Денис рассказал одной
учительнице правду, надеясь на поддержку и помощь, а в ответ услышал:
«успокойся и забудь, всё равно ничего нельзя сделать». И сколько таких
учителей в Уинском районе Пермской области, согнувшихся перед
господином Пастуховым.
Потом Денис побежал домой и всё рассказал
своей приёмной матери. Мать Дениса, Светлана Трясцина, была в шоке. «Мы
их выбираем в депутаты, а они насилуют наших детей!». Мать не знала,
что делать. Писать заявление бесполезно. «У Пастухова всё куплено». Еще
два года назад в посёлке был изнасилован мальчик, когда приезжал
депутат Пастухов. Тогда, по слухам, возбудили уголовное дело, но потом
прекратили. Подкупили кого надо, или запугали. И всё же семья позвонила
в милицию…
К матери сразу приехали посредники от Пастухова,
потребовали забрать заявление, угрожали посадить за оговор «большого
человека»… Может быть, и эта семья сдалась бы. Согласилась бы взять
подачку и отозвала заявление. Но приехали телевизионщики, уговорили
мать выступить перед видеокамерой… От «Народной партии» семье выделили
круглосуточную охрану…
Замять изнасилование в кабинете химии
сторонникам «Единой России» не удалось. Депутат Заксобрания и член
«фракции» «Единая Россия» был арестован и отправлен в СИЗО №1. По
требованию прокурора суд отказался даже оставить Пастухова на свободе
под подпиской о невыезде. Все знали, что Пастухов на свободе развернёт
бурную деятельность по запугиванию и подкупу. Он был обвинён по статье
132 УК (насильственные действия сексуального характера в отношении
заведомо несовершеннолетнего).
Появились слухи, что депутат  Пастухов  в камере повесился. Но слухи оказались ложными.
3
марта 2006 был суд. Суд, конечно, был закрытый. Даже журналистов не
только не пустили в зал заседания, но не пустили даже в здание Уинского
районного суда. Сказали, что места мало. Суд приговорил Пастухова к 6
годам колонии общего режима. Но и там он тепло устроился, назначен
работать в хозобслуге. Организовал производство плитки.


Ходит
в народе по сей день миф, что охотников за детьми в тюрьме и зоне
обязательно «опускают» и они так долго не живут. Этот миф часто
используется против ужесточения наказания для педофилов. Мол, их там
презирают, насилуют все, кто желает, заебывают до смерти и даже
убивают, или они сами вешаются. Может в отдельных зонах так и делают.
Но не везде. И не всех педофилов даже в зоне смеют «опустить». Как
видим, господина Пастухова никто не посмел «опустить».

Анатолий ГЛАЗУНОВ. 
Писатель, философ, блокадник, человек, который не
боится говорить правду о жидах, о геноциде русского народа, за это он
подвергается гонению и нападкам со стороны бабуинской нечисти!
Модераторы мейла удалили его блог, жиды хакеры шлют ему мерзости,
порно, вставляют проги-трояны, которые от его странички мира рассылают
это же порно - методы травли, как видите, самые изощрённые!

Изнасилованные девочки - испорченный генофонд нации

Елена Алексеева, Гайдпарк
 

4 октября 2011
Вспоминая свое детство, хочу несколько хороших слов сказать о художниках. Художниками в маленьком районном центре Крыма считался любой, кто мало-мальски умел держать в руках кисть. Я была любознательной девочкой и очень любила рисовать. Но рисовать в альбоме цветными карандашами (дефицит), фломастеров и вовсе не было,-это тривиально. А вот рисовать на загрунтованном холсте кистью! Я дружила с художником при кинотеатре. Цветных рекламных плакатов тоже не было в середине 60-х, и к каждому фильму художник брал холст и изображал (похоже или не очень) главных героев в страстном поцелуе или объятьях. Я приходила обычно в мастерскую, просто стояла и смотрела за процессом, который казался мне чудом. Потом мы познакомились и меня уже угощали нехитрой трапезой: кефир, батон, иногда колбаса. Но верхом счастья было, когда художник давал мне в руки кисть и разрешал на чистом холсте рисовать всеми красками, какие только у него были. Я тогда была еще совсем маленькой, даже в школу не ходила. Просто, в то время мы еще ничего не знали о пересадках органов,такое явление,как серийные убийцы-маньяки, замалчивалось, а о педофилах вообще ничего не было слышно!

К чести художников, о которых я здесь пишу ( у меня в знакомых было несколько человек: сначала в том поселке пару человек сменились, а потом, когда мне исполнилось уже 10 лет, отца перевели на работу в другой райцентр Крыма, и моя история знакомства с человеком, украшающим стены кинотеатра рисованными холстами,повторилась). Так вот, к чести этих людей искусства, ни один из них не был педофилом!

До сих пор теплые воспоминания об этих немногословных художниках греют мою душу ( в противовес расхожему понятию, что среди художников - много извращенцев!)

А теперь о педофиле. Среди художников мне, к счастью, не встретились. И кто же был педофилом? А педофилом был мой сосед - Терехов дядя Петя. Думаю, что он уже умер, а если и нет, то мне все равно, что обо мне кто-то что-то там подумает. Называю его подлинное имя и место действия: поселок Красногвардейский Крымской области, время действия - 1963год.

Мне тогда было 5 лет.. Я была из нормальной скмьи. Были и папа и мама, а старшие: брат и сестра уже жили своей жизнью. Сестра училась в медучилище, а брат уехал учиться в Керчь.

Поэтому, когда папа уехал на очередную сессию в Харьковский юридический институт,  мама работала в магазине с утра и до вечера меня отдали тете, папиной сестре, которая работала почтальоном, приходила домой рано, к тому же моя старшая двоюродная сестричка Юля была старше меня всего на год . Поэтому случай, о которм я здесь рассказываю произошел со мной в то время, когда я жила у тети. В тот день тети и сестры почему-то не было дома, я оставалась вдвоем с бабушкой. Дядя Петя жил по-соседски со своей женой Мусей и своими двумя детьми дверь - в дверь с моей тетей. Мы, дети, даже сначала относились к нему с симпатией. Когда у него была получка, он всегда покупал для детей конфеты и печенья и угощал нас: меня, сестричку и других детей на улице. Не было ничего необычного в том, когда он среди бела дня, увидев, что я вышла погулять, подозвал меня к себе:"Леночка, ты дядю Петю любишь?"-Я кивнула головой. Дядя Петя был слегка выпивши, но прилично держался на ногах. "Ну, если ты меня любишь, заходи в гости, я тебя конфетками угощу!"- Я, нисколько не опасаясь, зашла к дяде Пете в квартиру. На веранде он  угостил меня конфетками и печеньем и предложил пройти в комнату. В комнате стояла большая кровать с панцирной сеткой, красиво застеленная, с горкой подушек. Дядя Петя указал мне на кровать и спросил:"А ты же еще маленькая. Почему ты днем не спишь? тебе надо спать! Ложись на кровать! Поспи!" - я стала отказываться, говорить, что я не маленькая, что мне скоро в школу, и спать я днем ни за что не буду!

А что было дальше, об этом я не забуду до конца жизни! Со словами:"Если не хочешь на кровать, то иди сюда!"-дядя Петя уселся на стул, стянул с себя штаны с трусами , и мне открылось что-то огромное-красно-фиолетовое: то, что он вывалил из штанов прямо перед моими глазами. Хоть я была и маленькой, но уже знала, откуда берутся дети. Пусть мне и стыдно было, что взрослые люди делают "это", но я любила и папу, и маму, и понимала: раз родилась я и сестра, и брат, значит, они тоже делали "это" иногда. Но своих родителей за подобным занятием я никогда не заставала! Увидев же "причиндалы" дяди Пети я жутко испугалась, стала кричать и плакать:"Отпусти меня домой! Ты - плохой!" - при этом дядя Петя держал меня за руки и тянул к себе. А мой рот был забит печеньем и конфетами, которыми он меня угостил, так я стала орать, вырываться и плевалась ему в лицо тем, что было у меня во рту.

Заплевав ему глаз, я почувствовала, как дядя Петя отпустил одну мою руку, чтоб утереться, в ту же секунду я удвоила усилия, и свободной рукой или ударила его в лицо, или поцарапала- что-то такое. Он от неожиданности отпустил и вторую мою руку, я вылетела на веранду и была уже почти у входной двери, когда он догнал меня, пытался вновь обнять, а я кричала:"Отпустите меня!"- и звала на помощь бабушку. Дядя Петя слегка растерялся, и этой его растерянности хватило, чтоб я выбежала на порог и тут же забежала в тетину квартиру (дверь была открыта). Надо сказать, бабушка была глуховата и мирно спала на кушетке в кухне. Я, вся дрожа, залезла на постель к бабушке, улеглась за ней, поближе к стеночке, и крепко уцепилась за старушку. В этот момент в двери зашел дядя Петя:"Ульяна Тимофеевна! У вас куры несутся?" - во дворе был сарай, где люди держали всякую живность. Бабушка, разбуженная мною, пожаловалась, что куры несутся плохо. Тогда дядя Петя предложил бабушке послать меня с ним в сарайчик, и он соберет для нас свежих яиц. Бабушка попыталась было меня уговорить пойти с дядей Петей, но я устроила жуткий скандал со слезами и криком, что, мол, не пойду я ни в какой сарай! И яиц его нам не нужно!"- Тем все и закончилось. Папа был далеко. Маме я рассказать побоялась, но помню об этом всю жизнь. Рассказала как-то через несколько лет только старшей сестре, когда она была дома на каникулах. И мы с ней, в знак мести, залезли неочью в сад к дяде Пете на участок и обломали варварски там всю черешню и потоптались по грядкам. Маме я рассказала уже в 10 лет, когда мы из Красногвардейского переехали в другой поселок. И вот что я хочу сказать этой давней историей: я могла подвергнуться насилию, но мне повезло избежать насилия в детстве. Однако, событие запомнилось. Поэтому я не верю, что жертвы насилия, особенно со стороны педофилов, когда-нибудь смогут забыть тот страх и ужас и унижение человеческой личности, которые им довелось пережить. И еще: была в поселке Маша-дурочка, молодая женщина, немногим старше 20-ти лет. Так она постоянно ходила беременной . Когда рожала ребеночка, она его из больницы не забирала, там и оставляла. А потом, через некоторое время, опять ходила беременной. Не знаю, сколько точно у нее было детей, но говорили, что 5-6- детей она  уже отдала "на попечение" государству. И еще говорили, что стала она " такой", когда ее в 8 лет изнасиловал кто-то в селе, где она жила.

Я была замужем. У меня - две дочки, две внучки. Но, кто знает, как сложилась бы моя жизнь, если бы я тогда не вырвалась из лап "дяди Пети". И как сложилась жизнь у детей, оставленных Машей-дурочкой в больнице?

Утоляя свою сиюминутную похоть, педофилы не думают о том, что ломают жизнь целым поколениям нерожденных детей. Не знаю, как у старшей моей дочери, у нее более скрытный характер, чем у младшей, да и росла она у меня лет 20 назад, а мою младшую дочь уже коснулось это явление(педофилия) два года тому назад, и в этом году весной. Чужой дядька заманил девочку в парадное  "показать котиков" и начал хватать ее за ножки и свои руки просовывать между ее ног. Она испугалась, закричала сильно и вывернулась от него, убежав вверх по лестнице и позвонила в несколько дверей (дело было в хрущевке). Кто-то сверху открыл дверь, и педофил удалился. Дочка пришла домой вся в слезах, судорожно рыдая. Я собиралась идти на работу.. Еле-еле  добилась от нее рассказа, что произошло, и тут же вызвала милицию. Через 10 минут приехал "Беркут". Взяли ее в кабину и повозили по окрестностям, высматривая педофила. Не нашли. Потом мы еще 3 вечера ездили в райотдел и просматривали фотографии осужденных за это преступление в возрасте от 30-ти до 40-ка лет по своему Днепровскому району и граничащему с ним Деснянскому(г. Киев). Их оказалось более 800 человек ( и это те, кого уже судили!). А этой весной она приходит с  утренней прогулки с собакой  и говорит мне: " Мама, я опять педофила видела!" - А как ты поняла, что это - песофил?" - " Он со мной плохо разговаривал!" - "А как же он разговаривал?" А вот так:
"Девочка1 Ты любишь собачек? А кошечек? А тебе нравится, когда ты подмываешься, себя между ногами трогать?"... Нет слов. И был мужчина в годах, седой весь!

Я не ратую за возвращение смертной казни, я для педофилов сделала бы следующее: пусть живут, но пусть живут в изоляции от общества. Давать им надо пожизненное, и чтобы все остальные заключенные знали, за что педофилы сидят( со всеми вытекающими отсюда последствиями). И чтоб никакая амнистия не коснулась этих подонков и развратников! Ибо, изнасилованные девочки - не рожденные  ими полноценные дети, искалеченные судьбы, не встреченная каким-то мальчиком единственная любовь. От педофилии всем плохо. И плохо нации, которая очень слабо борется с этим явлением. Ведь преступления против детства - это преступления национального масштаба!

Джерело

ВЕЛИКИЕ О ЕВРЕЯХ

Антисемитизм всегда был отличительным признаком просвещенных умов

http://voisvet.ru/2008/06/13/velikie-o-evrejakh.html
http://www.dazzle.ru/spec/cite.shtml
http://bible-horror.by.ru/articles/article-405.html
http://rusdozor.nnm.ru/velikie_o_evreyah_/
http://www.derzava.ru/forum/index.php?showtopic=1355
http://ns-mp3.narod.ru/text/jewish.htm
http://orel-zalp.narod.ru/zalp3/evrei.htm

4 жовт. 2011 р.

Охорона Азарова розганяє машини на шляху кортежу: приймай вправо, бл***ь!

04.10.2011, ТСН

Охорона прем'єра Миколи Азарова розбиває дзеркала машин, які не встигають з'їхати з дороги під час руху його кортежу.

Азаров відвідав міжнародний книжковий ярмарок в Києві_5
УНІАН: Микола Азаров
Так, охоронці спочатку кричали в гучномовці "Принимай вправо, урод! Вправо! Быстро!".

Про це повідомили журналісти телепрограми "Знак Оклику".

"Якщо не встиг - затискають автомобілі супроводу, з вікон вилазять люди в погонах і б'ють даїшним жезлом по вікну. "Вправо, б**дь, я говорю!" Лише наздоганяє мікроавтобус з маячками, з розсувної двері на ходу витягується УДО-вець, і з розмаху б'є по дзеркалу, виламуючи його в протилежний бік", - описує ситуацію журналіст Костянтин Усов.

У відповідь на це перед тим, як готувалась програма, Азаров у своєму Facebook зазначив, що обов'язково доручить провести "виховну роботу з даїшниками" і попросив повідомити координати того, кому зламали дзеркало.

Нагадаємо, на початку червня джерело в правоохоронних органах повідомило, що Азаров доручив охороні не перекривати рух автомобілів по ходу слідування його кортежу.


Джерело

В українській армії процвітає солдатська проституція

28 вересня 2011,   ТСН

Солдати йдуть на панель через голод і злидні або за наказом офіцерів.

Солдати
Деякі українські солдати змушені йти на панель
 
В Україні процвітає солдатська проституція: за 500 гривень за наказом командира військової частини солдат виконуватиме будь-які забаганки клієнта.

Такими є результати журналістського розслідування, проведеного програмою "Гроші".

"Від голоду і злиднів українські солдати стоять на панелі і в столиці, і на периферії. Проститути в погонах виконують наказ будь-якого збоченця за півтисячі гривень", - кажуть журналісти.

Поза камеру військові зізнаються, що на панель ідуть через убогість і знущання. Одних змушують офіцери, інші - добровільно через армійські злидні.

Журналісти програми провели експеримент: спробували зняти на ніч солдата у кількох військових частинах.

Спочатку солдата для експерименту шукали у роті почесної варти. Але там це не вдалося. "Це все маячня. У нас строгий пропуск і щоночі є вечірня перевірка", - сказав хлопець у формі.

"До найбажаніших армійців нам не вдається потрапити навіть на КПП" - підсумовує журналістка.

У сусідній військовій будівлі біля СБУ пощастило більше. Солдат, який прибирав територію біля воріт, не здивувався пропозиції зняти солдата на ніч і попросив залишити контакти.

"Я віддаю цей номер лейтенанту, кажу зателефонувати вам. А ви вже між собою домовляєтесь" - пояснив солдат.

За годину журналістам справді зателефонував офіцер і запросив у гості. Біля воріт чекав черговий КПП. За частку у солдатських заробітках він виписує відпускні на ніч.

За легендою журналісти шукали солдата для шефа - любителя молодих хлопців у формі. Ця подробиця не зупинила вояку.

"Ротний вирішує це питання. Якщо на ніч - потрібно це все офіційно робити. Це може вирішити лише ротний", - сказав журналістці солдат.

Командири виконують роль звідників і бухгалтерів. А солдати - путани.

Під Києвом схема повторилась. Тут солдат повідомив, що за це відповідальний офіцер.
"За 500 грн можна купити бійця на будь-який смак. 100 гривень черговому КПП, решту ділять між собою офіцери", - підсумовують журналісти.


Джерело

1 жовт. 2011 р.

Секрети української мови

Секрети української мови - Караванський С.





1 Словник української мови Б Грінченка - Секрети української мови
2 Вибагливі приростки, префікси - Секрети української мови
3 Післяслово - Секрети української мови
4 Проект мовної доктрини - Секрети української мови
5 Суспільний аспект - Секрети української мови
6 Приватний аспект - Секрети української мови
7 Четверте "поліпшення" - Секрети української мови
8 Третє "поліпшення" - Секрети української мови
9 Друге "поліпшення" - Секрети української мови
10 Перше "поліпшення" - Секрети української мови
11 Лікарю, зцілися сам - Секрети української мови
12 Трохи дискусії - Секрети української мови
13 Відсутня або не до кінуя витлумачена у словниках лексика - Секрети української мови
14 Чи можна позичити душу - Секрети української мови
15 Гіперпуризм - Секрети української мови
16 Висновки - Секрети української мови
17 Дальша доля галицького варіянту - Секрети української мови
18 Мовна лябораторія Франка - Секрети української мови
19 Про галицький варіянт української мови - Секрети української мови
20 Ще один провопис - правопис-90 - Секрети української мови 
     
21 Список мовних динозаврів - Секрети української мови
22 Смерть через подобу - Секрети української мови
23 Словообрази - Секрети української мови
24 Слово до читачів - Секрети української мови
25 Словник української мови Б Грінченка - Секрети української мови
26 Словник гортай а свій розум май - Секрети української мови
27 СвоЇ не гірші від заморян - Секрети української мови
28 Риси української мови, перекреслені Правописом-33 - Секрети української мови
29 Псевдоваріянти - Секрети української мови
30 Проект мовної доктрини - Секрети української мови
31 Про поміч порадами - Секрети української мови
32 Про галицький варіянт української мови - Секрети української мови
33 Приватний аспект - Секрети української мови
34 Плюси Правопису-33 - Секрети української мови
35 Перше "поліпшення" - Секрети української мови
36 Пасивні дієприкметники теперішнього часу, Форми Ґ - Зміст - Секрети української мови
37 Післяслово - Секрети української мови
38 Підводні рифи - Секрети української мови
39 Невикористані можливості - Секрети української мови
40 Не всі звуки даються в руки - Секрети української мови

41 Найвибагливіший з усіх - Секрети української мови
42 На соньці чи на сонці? - Секрети української мови
43 Мовознавча реконструкція - Секрети української мови
44 Мовознавча археологія - Секрети української мови
45 Мовна лябораторія Франка - Секрети української мови
46 Множина має свої примхи - Секрети української мови
47 Лінгвістична патологія - Секрети української мови
48 Лікарю, зцілися сам - Секрети української мови
49 Криниця не має дна - Секрети української мови
50 Конфуз із Панею - Секрети української мови
51 Кожух не на нас шитий - Секрети української мови
52 Калічення продовження - Секрети української мови
53 Калічення - Секрети української мови
54 Зміст - Секрети української мови
55 Зворотні активні дієприкметники теперішнього часу, Форми Б - Секрети української мови
56 Зворотні активні дієприкметники минулого часу, Форми Г - Секрети української мови
57 Звільнені з роботи звуки - Секрети української мови
58 Зачаровані склади - Секрети української мови
59 Занедбані родовища - Секрети української мови
60 Екскурсія у 30-ті роки - Секрети української мови
61 Друге "поліпшення" - Секрети української мови
62 Дискримінаційне словникування - Секрети української мови
63 Два правописи - одна мова - Секрети української мови
64 Дальша доля галицького варіянту - Секрети української мови
65 Грай же, Петре, на бандуру - Секрети української мови
66 Гіперпуризм - Секрети української мови
67 Вступ - Секрети української мови
68 Висновки - Секрети української мови
69 Вибагливі приростки, префікси - Секрети української мови
70 Відхилення чи норма? - Секрети української мови
71 Відсутня або не до кінця витлумачена у словниках лексика - Секрети української мови
72 Відроджений наголос, Словничок - Секрети української мови
73 Без золота, без каменю - Секрети української мови
74 Активні дієприкметники теперішнього часу, Форми А - Секрети української мови
75 Активні дієприкметники минулого часу, Форми В - Секрети української мови
76 Академіки проти Шевченка - Секрети української мови
77 А моєї милої не пускає мати - Секрети української мови