28 лют. 2014 р.

Україна для людей або 10 ознак тероризму

20.02.2014, Дмитро Тимчук, GAZETA.UA

керівник Центру військово-політичних досліджень


Я не претендую на то, что составленный мною ниже приведенный список - полный. Но, надеюсь, он достаточно показателен.

1. Проведение терактов - взрывов, поджогов и иных действий с целью устрашения населения (взрывы на Майдане с помощью подброшенного пакета с лекарствами, поджог Дома профсоюзов)
2. Взятие заложников («торг» властью захваченными активистами с целью заставить выполнить ее требования автоматически превращает их в заложников)
3. Похищение и организация похищения людей (похищения активистов, массовые похищения раненых участников Майдана из больниц)
4. Неизбирательные убийства и покушения на убийство мирных граждан (действия силовиков против Майдана, расстрел СБУ безоружных граждан в Хмельницком, действия силовиков в других городах)
5.Применение пыток (пытки захваченных активистов правоохранителями – чего стоят хотя бы издевательства над М.Гаврилюком или когда «Беркут» зашил нитками рот «майдановцу»)
6.Вербовка, вооружение, подготовка и использование лиц, совершающих террористические акты (отряды «титушек»)
7. Создание и финансирование террористических групп (те же формирования «титушек»)
8. Насилие по отношению к медицинским работникам, препятствование оказанию ими первой медицинской помощи пострадавшим представителям любой стороны конфликта (действия силовиков против медиков Майдана)
9. Целенаправленное насилие по отношению к журналистам, выполняющим свои профессиональные обязанности и имеющие опознавательные знаки представителей СМИ (повсеместные действия силовиков).
10. Целенаправленное уничтожение произведений искусства (разгром и разграбление Музея истории Киева после взятия милицией Украинского дома в ночь с 18 на 19 февраля)

И, наконец, официальная формулировка. 
«Терроризм - общественно опасная деятельность, которая заключается в сознательном, целенаправленном применении насилия путем захвата заложников, поджогов, убийств, пыток, запугивания населения и органов власти или совершения других посягательств на жизнь или здоровье ни в чем не повинных людей или угрозы совершения преступных действий с целью достижения преступных целей» (Закон Украины «О борьбе с терроризмом»).
По прочтению определения – никаких ассоциаций не возникает?
Джерело

27 лют. 2014 р.

Сила особистості. Сотник Володя

Богдан КУФРИК, фото Reuters
„Експрес” № 22 (7426) 27 лютого — 6 березня 2014 року


Львів'янин своєю палкою промовою на Майдані змусив лідерів опозиції відмовитися від угоди з Януковичем

Можливо, Віктор Янукович ще й сьогодні сидів би на Банковій, якби в п'ятницю ввечері на сцені Майдану, коли там були лідери опозиції Віталій Кличко, Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк, не з'явився хлопець у камуфляжі. Він виступав менше ніж три хвилини, голос його тремтів, він не вмів так добре говорити, як опозиційні лідери, але сказав те, що було на устах мільйонів.
“Ми прийшли сюди сотнею, — заявив він. — Ми ні в якій організації, ми — звичайний народ України, який приїхав відстоювати права. Ми не із “секторів”, не із Самооборони, ми просто бойова сотня. І хочу вам сказати, що ми, прості люди, кажемо до наших політиків, які стоять за моєю спиною: ніякий Янукович — ніякий! — цілий рік не буде президентом. Завтра до десятої години ранку він має піти геть.
Перша вимога. Мого побратима з Яворівщини застрелили, у нього залишилися дружина і маленька дитина, а наші лідери тиснуть цьому вбивці руки. Ганьба!
Ще одне. Шановні побратими, земляки, українці, я вам чесно кажу, клянуся — я ні з однієї організації, там стоїть наша сотня, яка була в цьому будинку (консерваторії. — Ред.). Ми зробили переломний момент — всі! Ми дали шанс політикам, те, щоб вони стали в майбутньому міністрами, президентами. А вони не хочуть виконати одну умову: щоб зек пішов геть?
Друзі, я не буду багатослівним, не хочу розводити дурних розмов, якими нас годують тут два з половиною місяці. Я не вірю в ці тяжкі політичні процеси, про які вони говорять. 77 чоловік поклало голову, а вони домовляються. Я вас дуже прошу: підтримайте ту річ — я вам кажу від своєї сотні, де є мій батько, який приїхав сюди: якщо ви завтра до десятої години не виступите із заявою, щоб Янукович ішов у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю! Я вам клянуся”.
Здається, за всі ці три місяці жодному політикові не аплодували так гучно, як простому сотнику, яким виявився львів'янин Володимир Парасюк. Що ж змусило його вдатися до такої палкої промови й уперше за три місяці перебування на Майдані вийти на сцену?
Ми запитали про це самого Володимира.
— У п'ятницю, — каже Володимир Парасюк, — після підписання так званої мирної угоди політики тішилися, але на Майдані мало хто поділяв їхню радість. Тож коли ввечері лідери опозиції з'явилися на Майдані, ми з друзями вирушили до сцени, щоби висловити їм свою думку про підписану угоду. Мені вдалося прорватися на сцену й взяти мікрофон. Бо було прикро, що люди загинули, а перевибори президента мали відбутися аж у грудні. Смерті десятків людей не були варті того, щоб ми чекали нового президента аж до грудня. Люди на Майдані хотіли зміни влади вже й негайно, політики ж чомусь вирішили це відтермінувати. Тому й потрібно нам було діяти, щоб вигнати Януковича, люди не хотіли чекати, але не всі майданівці могли донести цю думку до вух лідерів опозиції. Господь Бог, напевне, вибрав мене, щоб донести вимоги мільйонів людей до опозиції.
— Коли ви виступали, лідери опозиції стояли мовчки, опустивши очі додолу. А після вашої промови хтось із них з вами спілкувався?
— Ні. Я, зрештою, цього й не хотів. Підійшов лише Олег Ляшко і сказав, що поділяє мою позицію. От і все. Це все відбувалося під час прощання на Майдані із загиблими з Небесної сотні. Я був вражений тими молодими людьми, котрі загинули за нас, тому й мій виступ був таким емоційним. Я не готувався до нього. Після виступу я зі сцени пішов у приміщення консерваторії, де нині проживаю.
— На Майдані ви вже давно?
— Уперше я приїхав, коли ще був студентський Майдан. Відтоді постійно в Києві. Лише на кілька днів їздив додому, щоб відпочити. Був під час розгону на Грушевського в січні й досі перебуваю в столиці. Тут мій батько й наша родина. У мене проста українська сім'я. Маємо невеликий сімейний бізнес у Львові, сестра викладає у Львівському національному університеті. Сестри чоловік — з Донецька. У них чотиримісячна донька й син. Ми всі в Києві. До цього понеділка я був комендантом консерваторії. За дні революції я не цурався жодної роботи — будував барикади, відбивав наступ “Беркута”, ніс нічне чергування. Разом зі мною також брат батька, якому 70 років. Разом з ними стояли в нічній варті. Робили все те, що й пересічні люди, котрих були тисячі. У нас не було й немає ніяких привілеїв. Ми разом з усім народом.
— Коли за ці три місяці перебування на Майдані вам було найстрашніше?
— Страшно було, коли ми після оборони Майдану рушили на штурм “Беркута”. Люди, мокрі від міліцейських брандспойтів, обгорілі, поранені, рушили на штурм. Люди брали каміння і йшли в наступ на “Беркут” і внутрішні війська. Тоді каміння замінювало їм бойові гранати. Люди йшли в наступ, у них стріляли, вони падали, але й далі йшли в наступ. Я був вражений героїзмом мого народу. Це була справжня бійня. Але мій народ є сильний і незламний. І якщо політики не використають того шансу, що їм дали воїни Небесної сотні, а це люди різного віку з різних регіонів, їм не буде прощення. 19—20 лютого повністю змінили країну, я схиляю голову перед усіма Героями. Тими людьми, хто в ті дні був на Майдані.
— Володю, ваш виступ засвідчив, що політики почали прислухатися до вимог людей. На вашу думку, це так триватиме й далі? Чи зможемо ми контролювати нову владу? Чи не повториться 2004 рік?
— Не думаю, що повториться 2004 рік. Люди самоорганізувалися, вони відчули свою силу. Силу народу відчула як влада, так і опозиція. Український народ нині — це незламна гранітна скеля, яку ніхто не подолає. Якщо ж політики захочуть повторити 2004 рік, то дістануть від людей гідну відсіч. Я вірю у свій народ. Тепер потрібно під контролем громадськості сформувати Кабмін з людей, які б не були політично заангажовані, а були фахівцями в своїй галузі. Усі урядовці мають пройти люстрацію й привселюдно заявити, що не підуть на президентські вибори. Бо їх участь у виборах означатиме те, що в уряді вони працюватимуть не для народу, а задля свого рейтингу й рейтингу політичної сили, яку представляють. Таким людям не місце в Кабміні.
— Ви тепер відома людина. Пропозицій приєднатися до якоїсь партії не надходило?
— Нічого такого не пропонували. Але я ніколи в житті не збираюся ставати обличчям якогось політичного бренда. Те, що зробив я, зробили б тисячі людей на Майдані. Я не вважаю свій виступ геройством. Я не збираюся долучатися до жодної політичної партії.
— А як змінилося ваше життя після того виступу?
— На мене впала велика відповідальність. Бог дав мені важке випробування, яке мені потрібно з гідністю витримати. До мене підходять тисячі людей, просять сфотографуватися, називають мене героєм. Але я не герой. Герой — кожен з мільйонів українців, що скинули режим, який був. Герої — хлопці з Небесної сотні, котрі за нашу свободу віддали життя.
— А якою була ваша реакція, коли дізналися, що Віктор Янукович вже не президент?
— Це була наша перемога в бою, але аж ніяк не у війні. Я втішився, але в серці є тривога, щоб за кілька років в Україні не постав інший кривавий режим, але вже сформований учорашньою опозицією. Тому нам треба бути дуже пильними, щоб події кривавої зими 2014 року більше ніколи не повторилися. Тому ми далі маємо контролювати вже нову владу.
— На Майдані довго ще будете?
— Час покаже. Все залежить від того, як розвиватимуться події в Україні. У мене немає жодних політичних амбіцій, але готовий контролювати нову владу. Головне, щоб більше в Україні не пролилося ні краплі людської крові, щоб нова влада не робила помилок старої. Бо хлопці з Небесної сотні цього нам уже там, на небесах, ніколи не пробачать. Слава Україні!

24 лют. 2014 р.

Рухати революцію вперед

Тарас Возняк, УПТарас Возняк — головний редактор Незалежного культурологічного журналу «Ї».

Звертаю увагу на статтю Тараса Стецьківа "Рухати революцію вперед". Зупинятися не можна. Погоджуюсь. Хоча вважаю, що Верховну раду потрібно перезагрузити раніше. Ющенко не перезавантажив і через кілька місяців дістав регіональну фронду. Не робім тих самих помилок. І не можна вкотре дозволити вкрасти революцію у народу.

Отож:


"Завершився тільки перший етап антикримінальної революції в Україні. Втеча Януковича і його найближчих прибічників – це ще далеко не вся перемога. По-перше, ні він, ні Пшонка, Клюєв, Захарченко, Клименко, керівники внутрішніх військ, "Альфи", командири "Беркуту" не затримані і не заарештовані. По-друге, зберігається значна, підтримувана Росією фронда, що засіла в органах влади в Криму, Луганській, Донецькій та Харківській областях. По-третє, ще не взято під контроль багато життєво важливих для безпеки та функціонування України інститутів.

Майдан як ключовий орган революції, має зараз сформулювати програму подальших дій та вимог.

На найближчих засіданнях Верховної Ради слід негайно створити авторитетну Комісію з розслідування злочинів проти людяності в Україні з повноважним міжнародним представництвом. Вона збере докази злочинів, які ляжуть в основу судового обвинувачення усіх винних. Ратифікувати Римський статут міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Хочу застерегти: є реальна небезпека, що на заміну бандитському сходняку, який народ усунув, до влади може прийти колективний олігархат. Всі парламентські партії тією чи іншою мірою перебувають під впливом олігархів. Останні схочуть сформувати новий уряд під себе.

Не для того на повстання піднялися мільйони українців і на вівтар свободи були принесені сотні жертв, щоб хтось спробував приватизувати результати народної перемоги.

Величезною небезпекою є спроба колишніх діячів режиму відкупитися від переслідування, знайшовши тих, у новій владі, кому можна дати відкупне. Це в свій час убило перемогу Помаранчевої революції. За цим всі маємо щоденно слідкувати і виявляти будь-яку спробу.

Тому головною вимогою Майдану щодо нового уряду має бути не створення політичного (коаліційного уряду), а формування позапартійного (технічного) перехідного уряду, у який увійдуть галузеві фахівці, технократи, а не партійні популісти. І прем'єр також має бути рівновіддаленим від політичних сил і не претендувати на президентську посаду.

Необхідність цього полягає в тому, що завданням перехідного уряду буде робити непопулярні кроки, врятувати країну від дефолту і підписати угоду з ЄС. Діючі політичні діячі ніколи не зможуть цього зробити на міністерських посадах, оскільки будуть думати про свої рейтинги і політичну кар'єру.

Одразу після формування перехідного уряду необхідно здійснити серію наступних кроків. Послідовність хай визначають самі депутати.

1. Демонополізація і розукрупнення власності олігархів. Запровадження механізму оцінки приватизованої власності і доплати в державний бюджет.

2. Повна люстрація суддів, прокурорів, міліції, податкової адміністрації і виконавчих органів. Через прийняття спеціального закону і створення люстраційних комісій по кожній категорії. Включення представників Майдану в люстраційні комісії.

3. Скликання через прийняття окремого закону Установчих Зборів для прийняття нової Конституції України. Діюча Верховна Рада ніколи не прийме доброї Конституції. Діючі політики завжди будуть прагнути писати правила під себе, а не для країни.

4. До кінця року – дострокові вибори до парламенту за новим виборчим законом. Не можна думати, що ті, хто ще місць тому приймали драконівські закони 16 січня, а зараз, рятуючи себе, перебігли у більшість, будуть надійною опорою для законодавчого перезавантаження країни.

Майдан, який не розійдеться, має бути надійним гарантом виконання цих кроків. Майдан має постійно тиснути на Верховну Раду, щоб ці вимоги виконувалися. Основа Майдану: сотні Самооборони, Правий сектор, Афганці, Автомайдан, Демальянс та інші мають велику місію рухати революцію вперед. Завтра їх представники зайдуть у велику політику і кардинально її змінять."

Джерело

Майдан проти опозиції

24 лютого 2014, УП

Автори "Хроніки поточних подій", примірники якого у неділю спалили на Майдані, продовжать і надалі роздавати своє видання в центрі Києва, але вже під наглядом охорони.
Про це повідомила координатор розповсюдження видання в Києві Світлана Призинчук в інтерв'ю "Українській правді".
"Ми і надалі випускатимемо і розповсюджуватимемо на Майдані "Хроніку". Зараз ми плануємо піти до "Правого сектору" і попросити, щоб нам давати бійців оборони для того, щоб її розповсюджувати. Ми зараз боїмося самі розповсюджувати, правда", - сказала вона.
Як відомо, останній випуск "Хроніки поточних подій" мав назву "Майдан проти опозиції".
"На Майдані проводжають полеглих. У цей час Верховна Рада силами опозиції і депутатів, що вийшли з ПР, розподіляє пости. Новий спікер Верховної Ради Олександр Турчинов пропонує Майдану розійтися. Чи готовий Майдан це зробити, коли більшу частину його вимог не виконано?" – йдеться на першій шпальті останнього номеру видання.
Редакція випускає листівку за власні гроші і розміщує у відкритому доступі, аби її могли роздрукувати і роздати у регіонах.
23 лютого деяким активістам, які побачили останній випуск "Хроніки", розданий на Майдані, не сподобався, і вони наказали спалити випуск. Однак інша частина активістів заступилася за видавців, і невелику частину накладу видання вдалося врятувати.
Ввечері на Facebook редакція "Хроніки" оприлюднила заяву, в якій розповіла про інцидент. Однак жодної реакції ані від лідерів Майдану, ані від опозиції не отримала.


Майдан. Як не втратити перемогу

Руслана Лижичко
Руслана, волонтер Майдану

Виглядає на те, що формується уряд народної Недовіри

24 лютого 2014, УПВелика кількість думок, що зараз линуть Майданом. Ми говорили про Уряд Народної Довіри. Виглядає на те, що формується уряд народної Недовіри. Все кулуарно. Знову замість професіоналів – партійці-популісти. Наближаємося до дежавю 2004-2005. Всі, хто прагне в уряд і на прем'єрство, зараз мають довести народу фаховість у галузі і відсутність політичних амбіцій та бізнес-фінансових мотивацій. Нам потрібен технократичний Уряд, який працюватиме в інтересах Народу і Держави, а не партійно-політичних або фінансових груп впливу.

Прийшов час згадати слово, яке так довго і неприкаянно лунало просторами Майдану та України.

Люстрація.

Два дні роботи одного з наших колег на посаді виконуючого обов'язки міністра вже викликають сумніви в його компетентності. А прізвище іншого теж підняло купу брудної білизни, яка досі "невідіпрана".

Як завжди, цитую простих людей і журналістів. Думки наші збігаються, і ми наподив солідарні.

Сподіваюсь, ця інформація дійде до тих, хто "виборює для себе краще майбутнє", раніше, ніж нас поставлять перед черговим фактом "наших перемог".

«Країна», 21 лютого 2014


Опозиція "пиляє" портфелі

23.02.2014, Сергій Лямець, ЕП
Фото news2000.com.ua
Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов
Пока Евромайдан провожает погибших и радуется бегству Виктора Януковича, депутаты Верховной Рады заняты планами на будущее.
Работа ведется в двух направлениях. Первое – переформатирование парламента. Второе – формирование нового состава Кабмина.
Как ни крути, но нынешний состав Верховной Рады еще долго не будет распущен. А значит, именно действующим депутатам, а вовсе не "майдановцам", придется определять реальное будущее Украины. Это понимание во многих вселяет оптимизм.
Что будет с парламентом
В субботу один из депутатов пустил слух, что президент подал в отставку. В этот же момент многие депутаты-регионалы выдохнули в надежде.
"Если он и правда подал в отставку, это многое меняет. У нас есть шанс сказать, что это Янукович обделался, и переложить всю ответственность на него. Таким образом очистить имидж Партии регионов", - рассказал один из них.
По его словам, отказываться от партии не имеет смысла. Она имеет хорошо организованную структуру, и вполне может пройти трансформацию. После чего станет лишь сильнее. По сути, эту мысль подтвердил и Янукович, когда спустя короткое время дал понять, что никуда уходить не собирается.
Почему же многие депутаты покинули ряды партии? Сами народные избранники объясняют это здравым смыслом. "Кто-то избирался от округов, в которых сейчас стало невыгодно быть "регионалом". Кому-то офис сожгли. Кого-то пугает императивный мандат, который возвращается вместе с Конституцией 2004 года", - прокомментировал один из членов ПР.

"Регионалы" до распада. Фото zn.ua
Напротив, в рядах партии остались те, кому оставаться "регионалом" выгодно. Они вовсе не считают, что проиграли. Хотя признают, что временно будут отстранены от власти.
Одной из главных интриг они называют внезапное усиление "старой" части "Батькивщины". Долгое время БЮТ пребывал под негласным контролем Николая Мартыненко, который является "серым кардиналом" Арсения Яценюка. Внезапное усиление Александра Турчинова, и закрепление его на посту спикера (пусть даже временно, как он сам и обещает) стало для многих сюрпризом.
Кто так решил? Почему все согласились? Есть всего три человека, которые умеют так мастерский разложить пасьянсы, и все они не участники оппозиции.
Вполне вероятно, что это сигнал к будущим зачисткам в БЮТ. Даже тот факт, что Яценюк приветствовал Юлю громогласным криком на полРады, не может скрыть неприятного чувства в его глазах. Явно это его последние дни в качестве лидера фракции. Арсению Петровичу есть что терять. Во время "отсидки Юли" он был номером один, а теперь он даже не номер два. А собственный "Фронт змин" уже давно растворен в мутных водах "Батькивщины".
Видимо, освобождение "газовой принцессы" в планах многих людей не стояло.
Что будет теперь? Со слов депутатов, Тимошенко оставит "близко к телу" тех людей, которые во время заключения демонстрировали личную преданность ЕЙ, а не желанию закрепить власть за собой. Это время больших шансов для "старой гвардии" БЮТ.
В отличие от Яценюка, Мартыненко не выглядит удрученным. Он активно совещается с комендантом Евромайдана Андреем Парубием и другими коллегами по фракции. А еще с тревогой смотрит на некоторых сопартийцев.
Например, в субботу неприятное чувство у Николая Владимировича вызвал Зорян Шкиряк, который откровенно "заводил" толпу "майдановцев", которые собрались под окнами Рады. "Их надо успокаивать", - произнес Мартыненко.
Видимо, сейчас ведутся разговоры о чем-то большем. О реальном распределении властных полномочий.
Арсений Яценюк и Николай Мартыненко. Фото nbnews.com.ua
И еще один процесс происходит в стенах парламента. Депутаты массово создают новые мини-фракции. В частности, как говорят они между собой, порядка 30-ти "штыков" собрал вокруг себя Игорь Еремеев.
Существуют еще две стихийно оформившиеся группы, но имена их лидеров пока что никто не хочет озвучивать даже без ссылки на него. "Можем спугнуть тех людей, которые туда вошли", - объяснил помощник одного из нардепов.
В чем суть существования таких групп? Все очень просто. От их воли будет зависеть "проходимость" через Раду нужных законопроектов. А значит, их пожелания будут учитывать, даже если эти пожелания будут идти вразрез с волей Майдана и собственными планами "победителей" (таковыми считают себя оппозиционеры).

Фото zn.ua
Сохранились без потерь так называемые "группа Ахметова" (в честь известного общественного деятеля Донецка и владельца футбольного клуба) и "группа Тигипко" (а по сути, "группа Фирташа" по имени известного мецената и владельца футбольного клуба).
Рассказывают, что накануне голосования по самым весомым пунктам субботы (принудительная отставка Януковича, назначение нового спикера и т.д.) "ахметовские" депутаты сгрудились вокруг телефона неформального лидера группы Юрия Воропаева. Он включил громкую связь, и с той стороны (кто бы это мог быть?) им дали инструкции. После этого голосование прошло как по нотам.
К слову, это работает на пользу версии о том, что Януковича "слили" олигархи – Ринат Ахметов и Дмитрий Фирташ. По последним слухам, в начале прошлой недели эти двое окончательно решили, что действующий президент им не нужен. "Бунт олигархов" чудесным образом совпал с событиями, которые привели к "сливу" Януковича. К сожалению, это произошло ценой невероятного количества жизней обычных людей.
Что касается группы Тигипко, то часть ее депутатов покинули ряды Партии регионов. Впрочем, это никак не отразилось на их боеготовности. Группа и далее будет голосовать как единое целое и, возможно, "обрастет" новыми персоналиями. Если, конечно, Дмитрию Васильевичу это будет нужно, и если ему денег будет не жалко.

По краям - Ринат Ахметов и Дмитрий Фирташ. Фото ostro.org
Воевать есть за что. Впереди голосование по Кабмину и распределение портфелей. Какие бы страсти не бушевали за окнами Рады, по-прежнему посты в исполнительной власти отдаются той силе, голоса которой нужны. Поэтому свое гарантированно получат и коммунисты, и "регионалы".
Каким будет Кабмин
Вот на редкость позитивный клип российского телевидения о Тимошенко. Хотя, казалось бы, она едет к "бандеровцам" и "экстремистам".
На главный вопрос – ожидать ли появление Тимошенко на посту премьер-министра – скептически реагируют даже "старые" кадры БЮТ. Они совершенно четко говорят, что Юлия Владимировна слишком далека от процессов внутри страны, и ей нужно время, чтобы прийти в форму.
Пока что ее ближайший план – баллотироваться в президенты – звучит нелепо. Зачем ей идти в президенты в парламентской республике? Зачем превращаться в дубликат Виктора Ющенко, об которого сама же Тимошенко вытирала ноги (в переносном смысле) в 2007-2009 годах?
Скорее всего, Юлия Владимировна погорячилась. Ну, надо было так сказать. А может, ей уже кто-то дал неправильный совет?
Видимо, все будет иначе. Рано или поздно Тимошенко станет премьером, и будет безраздельно управлять страной. Но до этого нужен некий "технический" премьер, который примет на себя колоссальный негатив (об этом чуть ниже).

Тимошенко со старта перешла к театральным представлениям. Фото УП
О его кандидатуре подумают в понедельник-вторник. В субботу стоял главный вопрос – как не допустить нового кровопролития. Для этого крайне важно было назначить нового министра внутренних дел. И он нашелся. Арсен Аваков – остроумный "привет" Гепе и Допе, которые учинили новый Северодонецк. Гепа и Допа оценили, и сразу же уехали в Россию.
В ближайшее время, как рассказывают депутаты, постановлением Верховной Рады будут "заморожены" абсолютно все государственные программы. Все их подвергнут коренной ревизии. Попутно, скорее всего, перепишут под себя.
Кто может стать будущим премьером? Со слов депутатов, сейчас более-менее на слуху такие фигуры, как Петр Порошенко и Александр Турчинов.
Петр Алексеевич не оставляет надежд выторговать для себя "теплое" место. Дадут Кабмин – с удовольствием. Дадут спикера – с радостью. Дадут Нацбанк – очень даже неплохо. Предложат мэра Киева – ну давайте уже хоть что-то.
Турчинов, поговаривают, не хочет задерживаться на посту спикера, и метит на пост премьера. Кому он отдаст кресло главы Верховной Рады, пока что обсуждается.
Яценюк не звучит нигде и никак, хотя для роли технического премьера он подошел бы лучше всех. Как минимум, он понимает, что такое экономика. Понимает реально, а не личностно-ориентированно, как Петр Алексеевич, или мутно-тайно, как Александр Турчинов.

По центру Петр Порошенко и Арсений Яценюк с женой. Фото УНИАН
Не звучат и предложения "регионалов". Они отдают себе отчет в том, что их кандидат в премьеры сейчас не пройдет ни под каким соусом. Хотя, конечно, они называют некоторые имена.
В частности, Юрий Бойко был бы выгоден тем, что он единственный, с кем говорит Москва. А значит, вопросы по российскому газу и российским кредитам все равно обсуждать ему.
Сергея Тигипко считают идеальным "техническим" премьером. Отличные костюмы, умение жить перед камерой и голливудская улыбка. Ну и, конечно, на него сделали бы ставку промышленники.
По сути, представители крупного бизнеса все равно возьмут свое. Они нужны Украине, потому что новой власти все равно придется опираться все на тех же Ахметова, Фирташа, Пинчука. На Коломойского, наконец (шутка).
А значит, промышленникам глубоко все равно, кто будет премьером. Главное, что он не будет "семейным". Можно будет договариваться по возмещению НДС, по "распилу" дотаций и объектов на приватизацию, по льготам и "свободным экономическим зонам". Классика жанра. Или вы ждете от пост-майданного Кабмина прозрачности и работы на зарплату?
В общем, в парламенте царит византийщина в ее классическом виде. Многочисленные дельцы пытаются поделить будущие портфели и потоки. На фоне таких интриг любое упоминание о Майдане звучит бездомно и пафосно.
"Их надо успокоить", - вот что депутаты адресуют людям, которые еще два дня назад гибли под пулями извергов в форме.
Турчинов на пике толерантности. Фото ru.tsn.ua
Обитатели Украинского дома искренне считают, что смогут проконтролировать все назначения. Посмотрим, как они это реализуют.
Скорее всего, Майдан ожидает очередной грандиознейший "облом" – нечто похожее на тот, что произошел в 2005 году.
В Украине нет "элиты", которая смогла бы заменить коррупционно-"семейный" бедлам. Отодвинули "донецких" – возвращаются "любі друзі". Причем, явно голодные и настроенные на реванш.
Это те самые "любі друзі", которые успешно дерибанили и "пилили" при Тимошенко в предыдущий заход. Это те "любі друзі", которые грандиозно сели в лужу, потому что были точно такими же, как "донецкие" – только прятались лучше, и ходили в вышиванках.
Но "вибачте, кращих нема". Только если в 2005 они пришли к власти под лозунги "Оранжевой революции", то сейчас рвутся под риторику Майдана. В этом смысле, нервные движения Шкиряка на крыше партийной "Газели" имеют шансы на успех.

Вы спросите, а где же "Удар" Виталия Кличко? Странным образом, нигде.
Никто и не понял, как это произошло. После всех человеческих смертей Тимошенко вышла на свободу, и вдруг ее и Турчинова водрузили на верхушку властной пирамиды. Как это? За что такой небывалый почет?
Скорее всего, "ударовцам" отдадут многие позиции в правительстве. Но, насколько нам дали понять депутаты, совсем не Кличко сегодня делает погоду в вопросе будущего Кабмина.
Кто же эти сионские мудрецы? Отводя глаза, некоторые депутаты говорят, что такие фигуры существуют. Они точно не имеют отношение к "регионалам". Все остальное – тайна за семью печатями. Те, кто знают о существовании такого ядра принятия решений, пытаются извлечь из этого знания личную выгоду.
В воображении всплывают бодрые движения Мартыненко и удивительная реинкарнация Турчинова… Кто опять за всем этим стоит? Кто давит на кнопки?
Майдан? Не смешите.
За что же погибли люди?
Что ожидает новый Кабмин
Любого следующего премьера ожидает незавидное будущее. В наследство ему достанется совершенно разрушенная экономика. Кто и как ее разрушил, понятно без слов. Читайте подшивку "Экономической правды" за последние годы.
С управленческой точки зрения, придется срочно решать следующие неотложные вопросы.
Первый - отсутствие денег в госбюджете и Пенсионном фонде. Взять их негде, сразу по нескольким причинам.
Во-первых, массовые протесты в Украины целенаправленно били по действующей власти. Блокировалась работа облгосадминистраций и других органов власти в регионах, наверняка не собирались налоги и сборы.
Во-вторых, бюджет-2013 был недовыполнен, а бюджет-2014 является фантастическим. Невозможно собрать столько денег, сколько обещано.
У новой власти остается единственный шанс на спасение. Нужное количество денег должен "напечатать" Нацбанк. Это единственный способ быстро получить нужные суммы, чтобы избежать "голодных бунтов". Тем более, что люди за новую власть воевали.

Сотники Евромайдана в Киеве. Фото Андрея Парубия
Второй неотложный вопрос для нового Кабмина – координация власти во всех областях.
Во-первых, нынешние министры просто бросили свои ведомства, чтобы сохранить свободу. Новому составу правительства придется тяжело.
Ему придется не принимать дела (как это принято, в течение нескольких недель), а пытаться с ходу понять, как же это все работает. Наверняка, их ждет сумасшедший бардак.
Не секрет, что в последние дни во всех регионах страны массово сжигалась документация. Уничтожалось все, что могло превратиться в обвинительные приговоры для чиновников. Так что если Юлия Владимировна и реваншистски настроенная часть Майдана рассчитывают на победоносные судебные процессы, то этого не будет.
Во-вторых, не стоит испытывать излишней эйфории от бегства Януковича. Он явно собирается делать ставку на электорат восточных и южных областей. Почему? Не только потому, что он имеет отчасти уголовный менталитет, который не позволяет просто так "все отдать".
Представьте, по всей Украине есть масса людей, которые благодаря Януковичу "сели на потоки". Отчасти, это институт "смотрящих", которые по сути являются криминалитетом у власти. Отчасти, это чиновники и местные лидеры Партии регионов.
Через этих людей еще недавно "прокачивались" огромные суммы неучтенных доходов. А теперь им предлагают не иметь этих денег. Какой будет реакция этих людей? Как минимум, они будут устраивать провокации и блокировать работу новой власти.

Виктор Янукович накануне бегства. Фото ru.tsn.ua
"Кого там поставили в Киеве? Мне до одного места. Я – здесь. А значит, слушай меня", - такой спич не один десяток раз прозвучит во многих уголках Украины.
Понятно, что никто открыто не будет выступать против новой власти. Скорее, следует ожидать повсеместного саботажа на всех уровнях.
Классический пример последних месяцев – это противостояние Миндоходов и Одесской таможни. Долгое время даже сверхжесткий Александр Клименко ничего не мог поделать с местными дельцами, которые продолжали удерживать контроль над таможней. Обладая, казалось бы, невероятными полномочиями, министр стрелял из очень тяжелой артиллерии. В переносном смысле, конечно.
Примерно то же самое ожидает новый Кабмин. На что будет направлен такой саботаж? Как минимум, на продление старых "схем" в новой обстановке. Как максимум, на возвращение Януковича. И если его не "посадят", то бежавший президент все еще имеет шансы победить на новых выборах.
И если выборы таки пройдут в мае 2014 года, то у Виктора Федоровича появляются дополнительные шансы. Нынешняя власть может попросту не успеть поменять состав ЦВК. Она может не успеть определиться с кандидатами. И, конечно же, ей не на что вести предвыборную кампанию. Более того, на руках у новой власти лежит обескровленная экономика страны.
Все это на руку Януковичу. Чего-чего, а денег у него масса. Уж нет ли в этих совпадениях некоего тайного, заранее просчитанного умысла? Оставим этот вопрос на откуп политологам.
Любой новый премьер является камикадзе. Справиться с выше обозначенными трудностями практически невозможно.
Но самая главная задача новой власти – это избежать валютного кризиса. Вот где проблема из проблем.
За годы "хозяйствования" Юрия Бойко и Сергея Арбузова, золотовалютные резервы Украины превратились в невыразительную тень. Первый всеми силами удерживал высокие цены на российский газ, второй "допиливал" в пользу "Семьи" то, что оставалось после денежных переводов в Москву.

Юрий Бойко и Сергей Арбузов. Фото 112.ua
Сегодня резервов не хватит ни на что. Поговаривают, что огромный их процент находится в неликвидах – в частности, в не вполне качественных облигациях. Их очень сложно превратить в долларовый "кэш" или "безнал".
Понимание этого факта приводит к выводу ясному, как божий день. Наша страна не может обойтись без внешнего финансирования. Нацбанку попросту нечем удерживать курс гривны.
Это отлично понимают в США, Европе и особенно России. Но рассчитывать на помощь США (в виде кредита МВФ) или ЕС (в виде манны небесной) не приходится. А вот Россия деньги дать может, и очень быстро. Но она цинично практична в своих условиях. В обмен на деньги она потребует отдать ей нечто.
Какое именно "нечто", не так легко предположить. И похоже, что Украина загнана именно в такие условия, где она не сможет отказаться от сделки. Потому что в случае отказа ее ждет фискальный и валютный коллапс.
Опять возвращаемся к вопросу, не маячит ли за всем этим некий гениальный план? На ум приходят мысли о "русском сценарии", о предвыборном плане Януковича и всем таком. Отгоняем эти мысли, а они настойчиво возвращаются.

Фото Талы Воропаевой

Організатори та причетні до вбивств людей на Майдані: плани та прізвища

24.02.2014, УП
Снайперами на Інститутські були бійці підрозділу спецоперацій ВВ та спецпідрозділу "Омега", а допомогу в підготовці спецоперації надавав колишній перший заступник ГРУ Російської Федерації.
Про це заявив депутат Геннадій Москаль, який навів документи, отримані за допомоги працівників СБУ ат МВС.
"Матеріали про злочинну діяльність правоохоронців допомагали збирати на свій страх і ризик патріотично налаштовані працівники МВС та СБУ. Врешті решт у мене на руках опинилися плани спецоперацій по силовому розгону акцій протесту "Бумеранг" і "Хвиля", - написав він.
"Я вирішив оприлюднити частину планів "Хвиля" та "Бумеранг" — документи, які доводять, що снайперами на вул.Інститутській були бійці підрозділу спеціальних операцій внутрішніх військ, яким керує полковник С.Асавалюк, та бійці підрозділу внутрішніх військ "Омега"", - повідомив Москаль.
"Вказівку на застосування зброї колишній міністр МВС В.Захарченко дав спецпідрозділу ГУБОЗ МВС "Сокіл", - підкреслив він.
Крім того, він надав прізвища та номери телефонів керівників підрозділів, що брали участь у силовому розгоні акцій протесу.
"На підставі цих даних Генпрокуратура має відкрити кримінальні провадження", - наголосив він.
"Після цього я добровільно передам слідчій групі ГПУ решту матеріалів, які вказують на причетність до кривавих подій міністра МВС В.Захарченка (котрий особисто заявив 20 лютого, що віддав наказ про застосування бойової зброї), його заступника В.Ратушняка, начальника департаменту громадської безпеки МВС О.Крикуна, командувача внутрішніх військ МВС С.Шуляка, в.о. начальника ГУМВС у м.Києві В.Мазана, голови СБУ О.Якименка, його першого заступника В.Тоцького, начальника УСБУ в Києві та Київській області О.Щоголєва, командирів підрозділу СБУ "Альфа", - додав він.
"Допомогу в підготовці спецоперацій МВС та СБУ надавав колишній перший заступник ГРУ Російської Федерації, котрий проживав у готелі "Київ" (його проживання й харчування оплачувала СБУ). Українська влада задіяла фахівця з Росії, оскільки наш очільник СБУ виявився льотчиком, а міністр МВС — ОБХСС-ником", - додав він.
"Всі дані росіянина будуть надані Генпрокуратурі, а ступінь його вини хай визначає слідство. Крім того, я готовий передати Генпрокуратурі матеріали, які вказують, що при силовому розгоні акцій протесту МВС та СБУ діяли, як організоване злочинне угруповання", - повідомив Москаль.

"План "Бумеранг" і "Хвиля" доповідався вищому політичному керівництву країни і вводився в дію з його схвалення", - зазначив він і висловив настороження і обурення, "що на сьогоднішній день, нікому з високопосадовців не вручено повідомлення про підозру, ніхто з них не затриманий і не арештований". 
Вказані позивні, які раніше звучали у записах з рації
Вказані "позивні", які раніше звучали у записах з рації

Брат Яценюка и люди Януковича зарабатывают на больных детях

28.08.2013, Дмитрий Гнап, Мария Усенко, для УП 


Шість із десяти смертей в Україні, за даними ВООЗ, – від серцевих захворювань. Скоротити кількість померлих від хвороб серця українська влада обіцяє багато років.
Уряд Азарова не став винятком. "Ми домовилися з вашим керівництвом про будівництво найсучаснішого, найкращого в Україні корпусу серцево-судинної хірургії", – казав восени 2012-го прем'єр Микола Азаров на зустрічі із працівниками інституту імені Амосова. "Цей корпус має бути навіть кращим, ніж усі центри, які вже працюють у Європі", – з пафосом просторікував прем'єр-міністр про нову лікарню для сердечників.
"Не можна, щоб сюди на будівництво прийшли "шаромижники". Треба, щоб прийшла солідна будівельна організація. Щоб взялася і головою відповідала!" – таку фінальну настанову дав Азаров перед спорудженням нового корпусу.
Микола Азаров обіцяє захистити кардіохірургів від шаромижників. Фото прес-служби КМУ
Микола Азаров обіцяє захистити кардіохірургів від шаромижників. Фото прес-служби КМУ
Минув майже рік.
Усе сталося точно навпаки: будівництво нового корпусу серцево-судинної хірургії інституту Амосова досі не почалося. А замість "солідної будівельної компанії", тендер на мільярд гривень розіграли між собою дві сумнівні фірми без офісів і телефонів.
Для нас не стало новиною, коли з'ясувалося, що одна з компаній пов'язана із президентом Януковичем.
Більш несподіваним виявилося те, що нитки від другого учасника закупівлі тягнуться до родича одного з лідерів української опозиції.
А ось і "шаромижники"
ТОВ "АМТ-Бізнес" та ТОВ "Криворіжіндастербуд" – лише ці дві компанії в лютому цього року взяли участь у тендері на спорудження нового корпусу для серцевих хворих.
Перша "фірма" пропонувала будувати його за 928 мільйонів гривень. Друга просила на 65 мільйонів більше. Замовником виступило Управління капітального будівництва, УКБ, Академії медичних наук України. Воно й влаштувало закупівлю.
Директор інституту Амосова академік Геннадій Книшов розповідає, як готувався тендер: "В це управління підібрали не дуже компетентних людей. Половина бюджету проекту була закладена на будівельні роботи, а ще половина, близько 500 мільйонів гривень – на закупівлю обладнання. Так у нас навіть ніхто не поцікавився, яка апаратура нам потрібна. Можна сказати, що кошторис на обладнання взяли просто зі стелі!"
Невідомі фірми взялися освоїти майже мільярд на клініку для серцевих хворих
Невідомі фірми взялися освоїти майже мільярд на клініку для серцевих хворих
В управлінні капітального будівництва АМН України від коментарів відмовилися. Як виявилося, усі відповідальні за скандальну закупівлю вже евакуювалися з місця події:
– Можна почути Сергія Шульгіна – відповідального за проведення тендеру?
– Він звільнився.
– А пана Сичевського – члена тендерного комітету?
– І він звільнився.
– А Сіжук?
– Звільнився.
– А Костенко, напевне, теж звільнився?
– От бачите, ви все знаєте.
Дитяча кардіологія. Маленькі пацієнти інституту Амосова чекають на відкриття нового корпусу. Фото прес-служби КМУ
Дитяча кардіологія. Маленькі пацієнти інституту Амосова чекають на відкриття нового корпусу. Фото прес-служби КМУ
Через таку люб'язність, "Слідству.Інфо" довелося самостійно розшукувати скандальних учасників тендеру та їхніх покровителів.
У тому, що ТОВ "АМТ-Бізнес" та ТОВ "Криворіжіндастербуд" виконували лише функції посередників, сумнівів майже не було. Сміхотворні статутні фонди, відсутність офісів, невідомі інтернету засновники – обидві фірми мали весь набір ознак фірм-"прокладок". Претендуючи на мільярдне замовлення, ТОВ "АМТ-Бізнес", наприклад, мало статутний фонд,за даними "Наших Грошей", лише в 12 тисяч гривень.
"АМТ-Бізнес"? Пам'ятаю цю фірму. Я був її засновником якийсь час", – каже підприємець Тарас Максим'юк із Київщини – "Пару років тому я її продав, бо це було простіше, ніж її закривати. Тим більше, у фірми була будівельна ліцензія. Кому продав? Та приїхав якийсь чоловік, пішли до нотаріуса. Я навіть його телефонів не зберіг".
Ми розшукали нового власника АМТ-Бізнесу. "Хочете знати, який олігарх стоїть за нашою фірмою? – каже Олександр Примаков, на якого тепер зареєстроване скандальне підприємство. – Для цього вам доведеться добряче попрацювати!"
"Доктор Зло"
Ігор Філіпенко – один із найменш публічних "донецьких". Постійне перебування "у тіні" тільки підкреслює його завдання й статус: контроль над багатомільярдними потоками державних закупівель в інтересах Сім'ї.
Донеччанин Ігор Філіпенко – сірий кардинал українських тендерів
Донеччанин Ігор Філіпенко – сірий кардинал українських тендерів
Цей донецький підприємець, після Помаранчевої революції емігрував до Канади, де став власником кількох невеликих компаній.
На сайті Американської комісії з цінних паперів та біржпрізвище Філіпенка досі фігурує з приставкою "Dr.", тобто "доктор".
Так американці віддають належне диплому Донецького медичного університету, який закінчив колись Філіпенко.
Після приходу до влади Януковича, доктор Філіпенко повернувся в Україну. Втім, здається, лікувати людей йому вже не цікаво.
Куди масштабніша справа – українські державні тендери.
В американській звітності Філіпенко вказує, що володіє кількома компаніями: офшорною "Oledo Associated S.A." та українськими "Вік Ойл" та "Восток Енергія".
За даними "Наших Грошей", саме цими компаніями були створені фірми-учасниці наймасштабніших оборудок у сфері українських державних закупівель: ТОВ "Газенерголізинг", ТОВ "Оіл-Рівер", та інші.
"Слідство.Інфо", спираючись на дані сайту "Закупівлі.Тексти"  підбило підсумок тендерних успіхів фірм доктора Філіпенка за останні кілька років.
Назва фірми
Галузь
Отримано коштів на тендерах
(у мільярдах гривень)
ТОВ "Хліб Інвестбуд"
Сільське господарство
4,35
ТОВ "Оіл-Рівер", ТОВ "Албента"
Сільське господарство
1,54
ТОВ "Газенерголізінг"
Вугільна
3,5
ТОВ "Метробудкомплект"
Залізниця
4,46
ТОВ "ГТС-Оіл",
ТОВ ТД "Нафтопостач"
Залізниця
0,9
РАЗОМ:
14 мільярдів750 мільйонів гривень
Важко повірити, що такий шматок державних фінансів Філіпенкові дали б відкусити без відома й дозволу президента Януковича. Принаймні, є ланцюжок, який пов'язує не лише їх обох, але й предмет цього матеріалу – тендер на будівництво корпусу для серцевих хворих.
Вивчаючи протоколи тендерних закупівель, ми помітили, що багато компаній "з орбіти Філіпенка" створені юридичною фірмою "Стайлінг". Остання стала відома завдяки минулорічному розслідуванню "Української Правди".
Ішлося про ТОВ "Прем'єр Лізинг", зареєстроване на нікому не відомого мешканця Луганської області. Це товариство минулого року отримало державне замовлення на 5 мільярдів гривень від Укрзалізниці. А кілька тижнів тому, як повідомили "Наші Гроші", залізничники довантажили "Прем'єр Лізингу" ще 22 мільярди гривень.
Звідки в безіменної фірми такий вплив на Укрзалізницю?
УП з'ясувала, що ТОВ "Прем'єр Лізинг" має такий самий телефон, як і юридична фірма "Стайлінг": (044) 581-5291. А сама фірма "Стайлінг" є засновником фонду "Домінанта", контроль над яким належав ТОВ "Танталіт". На останнє записані землі президентської резиденції "Межигір'я".
Отже, від залізничних мільярдів дорога стелеться просто до президентської Сім'ї.
Напевне, ні для кого не буде несподіванки в тому, що ТОВ "АМТ-Бізнес" – переможець мільярдного тендеру на будівництво корпусу для серцевих хворих – має той самий телефон, що й фірма "Стайлінг". Він, як і "Прем'єр Лізинг", створений і обслуговується "межигірськими" юристами.
Скріншот з ЄДР: АМТ-Бізнес
Скріншот з ЄДР: АМТ-Бізнес
Але другий учасник "сердечного" тендеру – ТОВ "Криворіжіндастербуд" – викликає не меншу цікавість.
Межигірська братва
Солідний новий будинок у селі Нові Петрівці під Києвом. Тут розташовано президентську резиденцію "Межигір'я". У двохстах метрах від неї, на вулиці Вишгородській, живе ще один герой нашого матеріалу. Дзвонимо в дзвінок домофону, жіночий голос з будинку вітається через динамік: "А можна поговорити з Яценюком Володимиром Степановичем?" – "Він на роботі. Вибачте, нічим не можу допомогти".
Сусід Віктора Януковича – Володимир Яценюк. Будинок у селі Нові Петрівці. Фото Слідство.Інфо
Сусід Віктора Януковича – Володимир Яценюк. Будинок у селі Нові Петрівці. Фото "Слідство.Інфо"
Прикро, адже на роботі Володимир Яценюк теж не хоче спілкуватись з журналістами "Слідства.Інфо", передаючи відмови секретаркам.
Володимир Яценюк працює в компанії "БФ Груп". Ця фірма належить вихідцю з Донеччини – бізнесмену Леоніду Юрушеву. Одним з основних її проектів є митний термінал у селі Мартусівка, що під Києвом. Тут на приватній території сидять працівники Держмитслужби, і саме сюди їздять розмитнювати свій імпорт підприємства, що працюють у Київській області.
Саме тут, за адресою Київська область, село Мартусівка, вулиця Мойсеєва, 72, зареєстроване ТОВ "Криворіжіндастербуд" – другий учасник тендеру на будівництво корпусу серцево-судинної хірургії.
Такий збіг навряд чи є випадковим.
На відміну від київських багатоповерхівок, ця адреса не може бути місцем масової реєстрації непов'язаних між собою фірм. Оскільки це закрита територія, і чужих сюди не пускають. Отже, власники терміналу мають певне відношення до скандального тендеру.
Щоправда, після того як ми ще навесні почали цікавитись цією державною закупівлею, Володимир Яценюк вийшов зі складу засновників структур, що входять до "БФ Груп".
Втім, в інтернеті залишилося достатньо згадок про його причетність до цієї компанії. Наприклад, його ім'я досі фігурує в бізнес-довідниках або в минулорічній публікації видання"Forbes-Україна". Там про Володимира Яценюка й очолюване ним "БФ Груп" згадується, як про власників одного з магазинів дьюті-фрі в аеропорті "Бориспіль".
Ким же доводиться Володимир Яценюк лідеру опозиції – Арсенію Яценюку? Оскільки сам пан Володимир ухилявся від відповіді на це питання, довелося спитати Арсенія Петровича.
– Яценюк Володимир Степанович – це ваш родич? Він – директор компанії "БФ Груп".
– Я не знаю якої компанії він директор, але якщо в нього прізвище Яценюк, то... це… мій або двоюрідний або троюрідний брат.
Машини Фронту Змін були помічені на закритій парковці фірми Юрушева. Саме тут зареєстрований другий учасник серцевого тендеру. Фото Слідство.Інфо
Машини "Фронту Змін" були помічені на закритій парковці фірми Юрушева. Саме тут зареєстрований другий учасник "серцевого" тендеру. Фото "Слідство.Інфо"
Дуже дивно, що Арсеній Петрович не пам'ятає, ким йому точно доводиться Володимир Яценюк. Адже, крім того, що вони сусіди – нагадаємо, Арсеній Яценюк також мешкає в Нових Петрівцях поблизу Межигір'я – вони ще й працювали в одній структурі.
Відповідно до відкритих даних фондового ринку, Володимир Яценюк раніше очолював валютний відділ банку "Аваль". А Арсеній Яценюк працював заступником голови правління в цьому ж банку. Наші джерела стверджують, що Володимир Яценюк – двоюрідний брат Арсенія Яценюка.
Можливо, Арсеній Петрович соромиться того, що його брат так глибоко інтегрований в оточення Януковича?
Адже шеф Володимира Яценюка – Леонід Юрушев – давно став частиною нинішнього владного угрупування. Саме він у 2008-2009 роках фінансував Арсенія Яценюка.
Віктор Янукович не тільки три роки тому влаштував свій президентський виборчий прес-центр у готелі Юрушева "ІнтерКонтиненталь". Президент також призначив компаньйона Юрушева, Павла Лебедєва, міністром оборони. Їхня спільна фірма заробляє десятки мільйонів на обслуговуванні підрядів "Укрзалізниці".
Управляючий фонд Юрушева "Унібудінвест", який контролює митний термінал у Мартусівці,має ту ж саму адресу реєстрації – Київ, вулиця Козацька, 120/4, – що й сервісна компанія "Формула", фірма Філіпенка, яка виграє численні державні тендери на постачання нафтопродуктів.
І як тут не згадати, що сам Ігор Філіпенко змінив на посаді керівника скандального "Хліб Інвестбуду" – Роберта Бровді, котрий в Арсенія Яценюка керував закарпатським осередком ФЗ.
Наостанок з'ясувалося, що за даними системи СМІДА, двоюрідний брат Арсенія Яценюка є також засновником ПрАТ "Агропромкомплект". Це підприємством володіє частками в компаніях: "Львівгаз", "Закарпатгаз", "Іванофранківськгаз" та "Чернівцігаз". Вони, у свою чергу, контролюються бізнесменом Дмитром Фірташем.
Але в чиїх інтересах Володимир Яценюк контролює частку в газовому бізнесі – він розповідати відмовився.
"Слідство.Інфо" – проект за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.
Дмитро Гнап, Марія Усенко, "Слідство.Інфо", спеціально для УП