31 серп. 2011 р.

НА РЕЗИДЕНЦІЮ ЯНУКОВИЧА КИНУЛИ ЩЕ 4 МІЛЬЙОНИ. 152 НЕ ВИСТАЧИЛО

31.08.2011, Українська правда

Ремонт резиденції президента у Форосі подорожчав на 4 мільйони.

Про це повідомляє "Вісник державних закупівель".

Головне Управління санаторно-курортних закладів в АР Крим Державного Управління справами уклало нову угоду з установою "28 управління начальника робіт" на проведення реконструкції будівель державних резиденцій № 6, 8 у Форосі.

Таким чином, загальна сума видатків складе 50,6 мільйонів гривень.

Видатки збільшено згідно з наказом Міністерства регіонального  розвитку,   будівництва   та   житлово-комунального господарства України  № 111 від 08/07-2011р.

Лише минулого тижня було затверджено виділення 152,3 мільйонів гривень на ремонт державних резиденцій у Криму. Тепер ця сума зросла на 4 мільйони.

Крім того, на укріплення берегів у селищі Форос виділено 60 мільйонів гривень.

Джерело

30 серп. 2011 р.

Чи світять Україні лоукости

30.08.2011 10:45 Максим Кідрук, (журнал "Мандри") УНІАН

Український ринок авіаперевезень дуже цікавий світовим лоу-кост компаніям. Та поки що єдиним бюджетним перевізником, який закріпився на ринку України, є угорська компанія «WizzAir». Чи будуть інші?

Парадокс: Україна є територіально найбільшою країною Європи, але в той же час має найслабшу систему як домашніх, так і закордонних авіаперевезень. Причина не тільки в низьких доходах більшості українців.

Річ у тім, що більшість маршрутів монопольно контролюються кількома українськими компаніями, що луплять немислимо високі ціни за квитки, роблячи переліт економічно невигідним навіть для тих, хто може собі його дозволити. Плануючи поїздку до Європи українцю доводиться довго марудитися, намагаючись уникнути пересадок і по можливості зменшити вартість перельоту.

Як правило, не вдається ні перше, ні друге.Чимало українців, що виїжджають закордон на тривалий період (скажімо, на навчання чи на роботу), почувши про те, що, скажімо, в Європі можна долетіти з пункту А в пункт Б за 10-15 євро, просто не ймуть цьому віри. Воно й не дивно – українські ціни на авіаквитки рідко опускаються нижче трьох сотень доларів.

Прикро, що більшість з нас досі навіть не здогадуються про існування у світі цілої низки лоукостів (від англ. «low-cost carrier» — дешевий перевізник, дешева авіакомпанія) або бюджетних авіаліній. Тож перед тим, як почати говорити про те, які з них літають до України, які тільки планують відкривати рейси, і скільки це коштуватиме пересічному громадянину, розглянемо, чим є бюджетна авіакомпанія, і за рахунок чого вдається знизити вартість авіаквитка до 10-20 євро і навіть нижче.

Лоукост авіалінії — це повітряні перевізники, що оперують переважно на короткомагістральних маршрутах, возячи пасажирів за цінами суттєво нижчими від тих, які пропонуються традиційними авіалініями.



Для зниження вартості застосовується ряд спеціальних заходів.

Зокрема, бюджетні авіаперевізники користуються послугами значно дешевших аеропортів (наприклад, Стокгольм-Скавста, Венеція-Тревізо, Лондон-Лутон, Київ-Жуляни та ін.), котрі зазвичай розташовані дещо далі від міст, які вони обслуговують, ніж звичайні аеропорти, і значно менші за розміром.
На дешевих рейсах не надають безплатного харчування та напоїв, не пропонують газет і радіо, зменшуючи при цьому до мінімуму кількість обслуговуючого персоналу. Крім того, жорстко обмежується кількість багажу (за кожну зайву сумку доводиться доплачувати).

Низькобюджетні авіаперевізники відмовились від залучення дорогих посередників (турагенцій) для розповсюдження білетів. Квитки купуються переважно через Інтернет або замовляються по телефону. А тому не чекайте, подавшись до якого-небудь туристичного офісу за авіаквитками, що вам запропонують на вибір білети від «WizzAir», «FlyDubai», «Ryanair» чи «Air Berlin».

Важливим внеском у зменшення собівартості авіаперевезень є спосіб організації флоту та догляду літаків. Кожна Лоукост авіакомпанія, як правило, використовує літаки одного типу (увесь величезний флот ірландської «Ryanair» складається виключно з «Boeing 737-800», угорська «WizzAir» літає тільки на «Airbus A320» тощо), що значно спрощує техогляд та обслуговування.

Важливою особливістю лоукостів є диференціація цін на квитки. В загальному, чим раніше ви купуєте квиток, тим дешевше він вам обходиться. Скажімо, якщо літак розрахований на 160 місць, то перші 10 продаються (умовно) за 1 євро, другий десяток — за 10 євро, третій — за 20 і т.д. Якщо ж замовляти білет за кілька днів до вильоту, ціна майже не відрізнятиметься від вартості польоту звичайними авіалініями.

Дешеві авіаперевізники завше мають спеціальні промоції, викликані намаганням продати якомога більшу кількість квитків на менш завантажені маршрути.

Найкрупнішою та найуспішнішою лоукост авіакомпанією Європи є ірландська «Ryanair». Її флот нараховує 272 літаки «Boeing 737-800», середній вік яких станом на 2010 нараховував 3,1 роки. Компанія обслуговує більше тисячі напрямків між 164 містами в 27 європейських країнах.

Для прикладу з «Ryanair» можна долетіти з Лондона до Вроцлава всього лиш за £16.99 британських фунтів ($27.5, в один бік), зі Стокгольма до Венеції — за £15.99 ($25.9) чи з Дубліна до Франкфурта — за £9.99 ($16.2). «Ryanair» відома своїми спеціальними пропозиціями, коли полетіти на певному рейсі можна за £0.00, сплативши при цьому тільки аеропортові збори.

На жаль, попри озвучені плани, запускати рейси до України авіакомпанія не планує. Один такий маршрут (скажімо, до Франкфурта чи до Рима) значно полегшив би життя українцям, що літають у Європу, адже з такою густою сіткою маршрутів, як у «Ryanair», можна буде легко (й головне — дешево) дістатися до будь-якої точки Європи.

Ще однією лоукост компанією, котра значно здешевила б поїздки в Європу, за умови відкриття регулярних рейсів до Києва, є німецька «Air Berlin».



Флот складається виключно з літаків «Airbus» 320-ї серії (А319, А320, А321). Маршрути «Air Berlin» захоплюють Британію, Скандинавські країни, Польщу, Іспанію, всю Німеччину і навіть США. На відміну від «Ryanair» «Air Berlin» уже давно літає в Росію.

Середня вартість перельоту між Берліном та Барселоною в один бік €29.99 євро (квитки можуть бути дешевшими за умови раннього бронювання). За таку ж ціну можна поїхати у Валенсію, Мадрид чи Лісабон. З Москви чи Санкт-Петербурга можна долетіти до Берліна всього за €49.99 (слід купувати білет хоча б за місяць-два до вильоту, інакше ціна сягає сотні євро і навіть більше).

Знову ж таки, на даний час мова про початок польотів до Києва не ведеться.

Поки що єдиним лоукост перевізником, який по-справжньому закріпився на ринку України, є угорська компанія «WizzAir». Українське відділення авіакомпанії, що носить назву «WizzAir Ukraine», має два абсолютно нових літаки «Airbus A320» (обидва — 2008 року випуску), один з яких оперує на домашніх рейсах, другий — літає до Європи.



В якості базового аеропорту використовується Київ-Жуляни. В межах України «WizzAir» забезпечує регулярне сполучення з Сімферополем (середня ціна квитка в один бік — 399 грн.). Раніше існували рейси до Львова та Одеси, але зараз вони скасовані. Цієї осені з «WizzAir Ukraine» з Києва можна дістатися до Кракова, Барселони, Валенсії, Лондона, Кельна, Венеції, Осло, Гамбурга, Дортмунда і навіть Анталії. Звідти з пересадками до будь-яких інших міст, між якими літає «WizzAir» (хоча сітка маршрутів у них значно поступається «Ryanair» чи «Air Berlin»).

У 2011 році компанія відкриває два нових рейси – Київ-Валенсія та Київ-Барселона. Вартість квитків коливається в межах від 199 грн. до 799 грн. (залежить від завантаженості маршруту та часу замовлення білета). Іноді сягає 1300-1500 грн. і більше, якщо квиток купується за кілька днів до вильоту.

Вітчизняних дешевих авіаперевізників Україна поки що не має. Зате такі є в Росії.

«АвиаНова» забезпечує регулярні рейси з Москви до Анапи, в Архангельськ, Волгоград, Єкатеринбург, Калінінград, Краснодар, Курган, Ростов-на-Дону, Санкт-Петербург та інші міста.



Нещодавно компанія відкрила рейс Москва-Сімферополь, щоправда, поки що лише на літній (курортний) сезон. Вартість перельоту в один бік складає 1000 рублів (276 грн.).

Приємно, що цього року вперше на ринок України виходить арабська «FlyDubai». Причому компанія запустила перельоти відразу за трьома напрямками: з вересня відкривається рейс Київ-Дубай ($205 в один бік, тричі на тиждень, вартість включає всі збори, дозволена маса багажу — 20 кг + 7 кг ручної поклажі), а з жовтня — Харків-Дубай ($225 в один бік, двічі на тиждень) та Донецьк-Дубай ($220 в один бік, двічі на тиждень).



«FlyDubai» — потужний азійський лоукост, що літає з Арабських Еміратів до Баку, Бейрута, Аммана, Дамаска, Бахрейну, Александрії, Кабула, в Луксор, Хартум та інші міста. В Україну «FlyDubai» літатиме на «Вoeing-737»

Державна авіаційна служба України підтвердила, що з кінця літа 2011 молода італійська лоукост авіакомпанія «Wind Jet» запускає рейс за маршрутом «Ріміні-Київ (Бориспіль)-Ріміні» на повітряних суднах типу «Аirbus А320», «Аirbus А319».



До 2009 року в Україну літала «Arkia» - ізраїльська лоукост авіакомпанія.

«Arkia» має сучасні середньомагістральні літаки «Boeing 757-300» (розрахований на 265 місць) та «Boeing 757-200) (231 місце), що літають в Європу та турбогвинтові «ATR-72» на внутрішніх перевезеннях. У 2009 через початок економічної кризи та зменшення пасажиропотоку «Arkia» пішла з України, але нині заявляє про готовність повернутися і започаткувати регулярні рейси.



Серед азійських лоукостів шрі-ланкійська «Mihin Lanka» також висловлювала бажання літати в Україну. Нині літаки цієї компанії літають з Коломбо до Джакарти, в Дубай, Кувейт та інші міста Азії. Відкриття сполучення з Києвом зробить усі ці міста значно ближчими.

Скажімо, переліт в обидва боки між Коломбо та Дубаєм літаками цих авіаліній наразі коштує 236 доларів, між Коломбо та Мальдівами — лише 181 долар, долетіти до Джакарти і назад можна за 380 доларів.


У цілому помітні тенденції до збільшення кількості дешевих авіаперевізників на ринку України. Принаймні, ми є цікавим ринком для світових лоукост компаній. Втім, досі більшості з них не вдається пробитися на цей ринок.

І тоді як Польща, Угорщина, Німеччина, Італія чи Британія літає хорошими літаками по ціні кілька десятків євро за подорож в обидва кінці, українці продовжують платити 300-500 доларів за квиток.

Державна авіаційна служба України доволі розпливчато відповідає на питання, чи можуть вітчизняні не-лоукост авіалінії впливати на рішення Ліцензійної комісії Державіаслужби України (служби, що видає ліцензії закордонним компаніям на польоти в Україну), наголошуючи на тому, що рішення про започаткування рейсів або їх припинення приймаються авіаперевізниками і базуються на оцінці економічної ефективності та комерційної доцільності експлуатації окремо визначеного маршруту.

Джерело

Суд постановил закрыть три украинские школы в Макеевке


Донецкий апелляционный административный суд признал законной ликвидацию Макеевским горсоветом украиноязычных общеобразовательных школ I-II ступеней № 3, 100 и 27.

Соответствующее решение суд принял 29 августа, подтвердив тем самым решение суда первой инстанции - Центрально-городского районного суда Макеевки.

Как сообщает УНИАН, в процессе заседания суд отклонил все ходатайства со стороны представителей родителей, также отклонил заявленный представителями истца отвод судебной коллегии.

Родители настаивали, чтобы суд учел тот факт, что решение о закрытии трех школ было принято горсоветом без обязательного обсуждения с общественностью.

Также они напомнили, что этим решением Макеевский горсовет нарушил постановление Кабинета Министров Украины «Об утверждении Декларации целей и заданий бюджета на 2011 год (Бюджетной декларации)» от 19 апреля 2010 года. Так, исходя из этого документа, одной из целей бюджета на 2011 год является оптимизация сети школ I-II степеней, в которых количество учащихся составляет менее 40 человек. В то время как в указанных школах количество учеников превышает эту отметку.

Истцы также напомнили, что, ликвидируя школы, власти нарушают закон об образовании, который закрепляет право только по родителям выбирать школу для своих детей.

Один из ответчиков со стороны горсовета, заместитель Макеевского городского головы Владимир Полянский категорически отверг все обвинения в нарушениях законодательных актов при принятии решений о закрытии школ. Он пояснил, что Бюджетная декларация - это документ, не обязательный для исполнения местными органами власти.

Полянский также отверг обвинения в адрес горсовета в том, что школы закрывают без проведения общественных слушаний. По его словам, «не обязательно», чтобы все родители учеников школ, которые закрываются, были надлежащим образом уведомлены о данном решении горсовета, для этого достаточно согласия 20% родителей, собравшихся на школьном собрании.

Джерело

Лише 5% росіян вважають відносини з Україною дружніми (опитування)

30.08.2011,  УНІАН




Лише 16% росіян вважають відносини з Україною дружніми і добросусідськими.

Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного російським Левада-центром.

Зокрема, оцінюючи нинішні відносини між Росією і Україною, лише 5% опитаних назвали їх дружніми, 11% - добросусідськими, 12% - досить теплими, 27% - нейтральними, 26% - прохідними, 11% - напруженими, 2% - ворожими. Важко відповісти на питання було 7% респондентів.

При цьому, довіряють Президенту України Віктору ЯНУКОВИЧУ 29% респондентів (3% - безумовно так, 26% - швидше так). Не довіряють В.ЯНУКОВИЧУ 49% росіян (швидше ні – 28%, безумовно ні – 21%). Водночас, 3% респондентів відповіли: «Не знаю, хто це». Важко відповісти на питання було 20% респондентів.

На питання: «Чи довіряєте ви Юлії ТИМОШЕНКО?», респонденти відповіли таким чином: безумовно так - 1%, швидше так – 6%, швидше ні – 34%, безумовно ні – 37%, не знаю, хто це – 3%, важко відповісти – 21%.

Підтримують рішення української влади віддати під суд Ю.ТИМОШЕНКО 40% опитаних росіян, негативно ставляться до цього 20%, важко відповісти 21%.

Більшість росіян позитивно ставляться до України. Відповіді на питання: «Як ви в цілому ставитеся зараз до України?» розподілилися таким чином: дуже добре – 7%, в основному добре – 58%, в основному погано – 21%, дуже погано – 5%. Важко дати відповідь 9% респондентів.

Опитування проводилося 19-23 серпня за репрезентативною всеросійською вибіркою міського і сільського населення серед 1600 осіб віком старше 18 років у 130 населених пунктах 45 регіонів РФ. Розподіл відповідей приводиться у відсотках від загального числа опитаних разом з даними попередніх опитувань. Статистична погрішність даних цих досліджень не перевищує 3,4%.


Джерело

25 серп. 2011 р.

Чи пишаються українці своїм громадянством?

23.08.2011 УНІАН

Кількість українців, які пишаються своїм громадянством, за п`ять років зросла майже на 25%.

Про це свідчать передані УНІАН результати опитування, проведеного Інститутом Горшеніна.

У 2011 році три чверті респондентів (76,8%) відповіли, що пишаються своїм українським громадянством. В Інституті Горшеніна нагадують, що згідно з попереднім дослідженням Інституту, у 2007 році таких громадян було 52,2%, у 2008 – 65,8%, у 2009 – 77,1%, у 2010 – 75,3%.

При цьому, згідно з цьогорічним дослідженням, кожен п`ятий опитаний (20,1%) не відчуває гордості через наявність у себе українського громадянства. Причому, за останні 5 років цей показник істотно не змінився: 2007 – 21,7%, 2008 – 23,6%, 2009 – 17,9%, 2010 – 19,2%. Важко відповісти на дане питання – 3,1% респондентів. Інститут зазначає, що в 2007 році таких громадян було більш як чверть (26,1%), а з 2008 року цей показник почав знижуватися (2008 – 7,9%, 2009 – 5,0%, 2010 – 5,5%).

Більш ніж половина українців (59,3%) позитивно ставляться до отримання Україною незалежності в 1991 році. У 2010 році таке ставлення висловлювали 58,4%, у 2009 – 56,7%.

Нейтрально ставиться до отримання незалежності країною кожен п`ятий респондент – 19,3% (2009 – 19,8%, 2010 – 20,6%). При цьому 17,3% опитаних ставляться до даного факту негативно (2009 – 19,5%, 2010 – 16,4%). Важко відповісти на дане питання – 4,1% українців (2009 – 4,0%, 2010 – 4,6%).

Більш як половина громадян України (60,7%) розуміє термін «незалежність країни» як економічну незалежність нашої країни від сусідніх держав. Кожен другий опитаний (50,3%) розуміє цей термін як політичну незалежність від інших країн, менш як половина (45,4%) – як територіальний суверенітет. Понад третини опитаних вважають, що «незалежність країни» - це авторитетність країни на міжнародній арені (38,2%) і власна національна культура (35,7%), понад чверті (26,4%) – власна державна мова – українська. При цьому, кожен п`ятий респондент (20,5%) асоціює «незалежність країни» з незалежною церквою. Відповідь «інше» дали 2,3% громадян України, а 4,2% було важко з відповіддю на дане питання.

***Інститут Горшеніна проводив телефонне опитування на тему: «День незалежності України» з 20 по 22 серпня 2011 року. Усього за випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів віком старше 18 років в усіх обласних центрах України, містах Києві і Севастополі. Квотами були регіон проживання, стать і вік респондентів. Погрішність репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,2%.

Джерело

Милиция накрыла порностудию, где в две смены трудились 25 девушек

04.08.2011 Уніан

В Донецке милиция ликвидировала подпольную порностудию, в которой работали 25 девушек.

Об этом УНИАН сообщили в пресс-службе Донецкого горуправления милиции.

Согласно сообщению, двое местных жителей, 35 и 27 лет, около полугода назад в обычной двухкомнатной квартире установили компьютеры с видеокамерами и выходом в Интернет, подобрали несколько девушек и заключили договоренность с администрацией сайта, зарегистрированного в другой стране, в которой распространение порнографии не преследуется законом.

Через полгода, когда их «бизнес» развился, студию перебазировали в офис, состоящий из четырех отдельных помещений общей площадью 200 кв. метров. В них оборудовали 10 мест для девушек, которые работали в две смены. Всего же в студии числилось 25 девушек.

Обязанности между хозяевами видеостудии были жестко разделены. Один из них обеспечивал организацию работы, накладывал штрафные санкции на «недисциплинированных» девушек, отвечал за безопасность, разрабатывал меры конспирации. Второй имел соответствующее образование и занимался технической стороной дела: функционированием оборудования, регистрацией девушек, снятием со счетов денег.

По словам заместителя начальника управления по борьбе с торговлей людьми ГУ МВД Украины в Донецкой области Андрея НЕБЫТОВА, специфика выявления и документирования подобных преступлений связана с тем, что злоумышленниками используется компьютерная техника и зарубежные сайты с высокими степенями защиты и безопасности.

«Тем не менее, специалистам нашего управления удалось собрать достаточное количество доказательств и задержать подозреваемых», - сказал А.НЕБЫТОВ.

Он отметил, что на момент прихода правоохранителей в порностудии находились 5 девушек и один из организаторов бизнеса. Его партнер был задержан по месту своего жительства вместе с еще одной сотрудницей студии.

«В ходе обыска изъяты около двух десятков системных блоков, видеокамеры, штативы и другое оборудование. Техника отправлена на компьютерно-техническую экспертизу…», - сообщил А.НЕБЫТОВ.

Он добавил, что у организаторов порностудии также были обнаружены наркотические средства – каннабис и амфетамин. Экспертиза подтвердила их употребление обоими мужчинами. В настоящее время оба организатора арестованы. Им предъявлено обвинение в совершении преступления, предусмотренного ч.3 ст.301 Уголовного кодекса Украины «ввоз, изготовление, сбыт и распространение порнографических предметов, совершенные группой лиц». По этой статье им грозит лишение свободы на срок от 3 до 7 лет.

К уголовной ответственности по той же 301-й статье УК привлекаются и девушки, потому что они принимали непосредственное участие в создании и распространении порновидео.

«В основном это студентки различных вузов, и в ходе следствия они признаются, что прекрасно знали о незаконности такой «подработки», - заключил А.НЕБЫТОВ.

Джерело

Росія заманює українських студентів у свої ВНЗ

15.06.2011 Уніан

Росія готова вдвічі збільшити квоти на безплатне навчання українських студентів у своїх вузах.
Про це власному кореспондентові УНІАН в РФ повідомив міністр освіти і науки Росії Андрій ФУРСЕНКО.

«Я особливих обмежень не бачу, якщо квоту збільшувати в рази – її не вибрати, але наступного року ми вдвічі збільшити цілком можемо. Головне, аби це було затребуване. Ми готові це зробити», - сказав А.ФУРСЕНКО.

Під час зустрічі з представниками українських громадських організацій Росії міністр відзначив, що сьогодні квота для України становить 321 один студент на рік.

За його словами, для вирішення цього питання потрібний відповідний запит з боку України.
Він наголосив, сьогодні Росія сама зацікавлена «в сильних нормальних студентах» через демографічний спад.

Водночас, А.ФУРСЕНКО повідомив, що завдяки його українському колезі, в університетах України з`явилася квота для студентів з Росії.

«Квоту ми готові збільшити, більше того, ми вперше одержали квоту в Україні, наша молодь із задоволенням з Білгорода їдуть вчитися до Харкова. Якщо є бажання розширити квоту, у нас така можливість є і для студентів, і для аспірантів, і для стажистів», - сказав А.ФУРСЕНКО.
Як повідомляв УНІАН, на сьогодні в РФ навчаються близько 7 тисяч студентів з України на комерційній основі. В Україні - понад 6 тисяч студентів з РФ.

Джерело

Польські університети заманюють українців

22.04.2011  Анна Ященко УНІАН


Вартість року навчання в деяких українських університетах вже сягає 25-30 тисяч гривень. Чесно вступити на бюджет, успішно склавши ЗНО, стає все складніше, враховуючи, що Міносвіти робить все можливе, щоб знівелювати цінність тестування і зменшити його вагу при вступі. 

Тому нічого дивного, що все більше молодих українців цікавляться навчанням у Європі - ціни не набагато вищі, а подекуди й нижчі, плюс європейський диплом, плюс, як правило, комфортніші умови навчання і проживання, плюс багаторічний Шенген... 

А сусідня Польща - та взагалі сама робить кроки назустріч. З квітня Корпорація “Українсько-Польський центр академічних обмінів” організовує  екскурсії  до польських університетів на дні відкритих дверей, щоб українські студенти, абітурієнти та їхні батьки змогли на власні очі побачити та оцінити умови та перспективи навчання в Європі. На одній з таких екскурсій побував УНІАН. 

Семестр в європейському вузі - за 550 євро
В усіх державних вишах польські студенти вчаться безплатно. У них немає такого поняття, як контракт. За винятком заочників. Заочне навчання у країні платне для всіх. Мінімальна ціна контракту для іноземців, встановлена Міністерством освіти Польщі,  – 2200 євро. Але Корпорації вдалося добитися пільг в університетах-партнерах і знизити вартість навчання до 1100 євро на рік. Це при тому, що студенти часто можуть отримати стипендію, і повністю покрити своє навчання і проживання у Польщі.


Українці, які мають карту поляка, вступають у виші на тих саме умовах, що й громадяни Польщі. 

– Існують стипендії наукові, соціальні, на житло, особиста допомога ректора, – розповідає професор Вищої школи управління та адміністрації м. Ополє. – Хто добре вчиться, той заробить наукову стипендію. Бідний отримає соціальну. Головне – аби було бажання.

– Якщо середній бал за навчання вище 4,75, то студент приватного вузу звільняється від оплати, – розповідає студент з України Андрій, який отримавши диплом бакалавра Академії банківської справи НБУ, що у Сумах, нині здобуває вже другу магістратуру у Вищій школі управління та адміністрації.

Це при тому, що Вища школа – це приватний вуз. 



До того ж ректор за проханням студента взагалі має право звільнити його від плати за навчання. 

– Чи отримують приватні виші у Польщі якусь допомогу від Міносвіти, в тому числі і фінансову? – цікавлюсь у професора Вищої школи. 

– У Польщі нема поділу між державними і приватними вишами. Отримати стипендію можна, як в державному, так і приватному виші. Дипломи однакові. Ми живемо на власні кошти. Але від міністерства частково отримуємо дотації на науку, обладнання, гранти. Також отримуємо кошти в рамках різних проектів Євросоюзу. 

Сперечаєшся з викладачем – отримуєш відмінно
Неля навчалася у Вінницькому філіалі Київського національного університету культури і мистецтв. Наприкінці першого курсу дізналася про можливість здобути вищу освіту в Польщі на пільгових умовах. Пройшла всі випробування. І лише коли залишалося вирішити фінансові питання, розповіла про задумане батькам.

– Батьки знайшли гроші (хоч це було непросто для них) і дали мені шанс. Тепер все залежить від того, як я ним скористаюся, – розповідає Неля, нині студентка Вищої школи управління та адміністрації м. Ополє. 

– А як з мовою, адаптацією, проблем не виникало? 

– Я взагалі не знала мови. Але через півроку поляки у нас вже списували, – сміється дівчина. – Тут сперечаєшся з викладачем і отримуєш за це плюс. Тобто тебе цінують за те, що ти маєш протилежну точку зору і можеш її відстоювати. А у нас зазвичай існує тільки думка викладача і хибна… 

Близько 70 українських хлопців та дівчат, скориставшись послугами “Українсько-Польського центру академічних обмінів”, наразі здобувають вищу освіту в Опольському університеті. 

– У нас багато договорів з іншими університетами, дуже багато програм за обміном. Іноді більше буває місць, ніж бажаючих. Вже до такого дійшло, – розповідає проректор Опольського університету Стефан Марек Грохальський.



Цікавимося у пана проректора, як навчаються українські студенти.

– Вони достроково виконують покладені на них обов’язки. Для нас нема різниці між студентами з України і з Польщі. Двом вашим студенткам, щоправда, не пощастило у зарахуванні філософії. 

Але філософія – складний предмет, тим паче польською… – посміхається пан професор. 

Не склавши іспит чи залік у польському виші студент, як і в Україні, йде на перескладання. Якщо після кількох спроб отримати задовільну оцінку таки не вдалося, йому дають відтермінування на наступний семестр і тільки при найгіршому розвитку ситуації відправляють на повторний курс прослуховування лекцій з цього предмету. За який вже доводиться платити. Проте студента з університету не виключать… 

У Польщі теж новий закон про освіту
У той час, як в Україні Дмитро Табачник намагається проштовхнути законопроект про вищу освіту, в якому пропонується тотальне контролювання вишів з боку міністерства і нема жодної згадки про Болонський процес, у Польщі підготували новий закон про освіту, який вступає в силу з 1 вересня 2011 року. 

– За цим законом ми отримуємо дуже великі можливості. Те, що досі залежало від міністерства, вже буде залежати від нас, університетів, – розповідає пан Грохальський. – Прав у нас тепер багато, але і відповідальності багато. Цей закон закріплює норми, характерні для 21 століття. Він допоможе нам дуже швидко вирішувати проблеми студентів і випускників.
– В Україні держзамовлення розподіляється в кабінеті міністра. А за яким принципом польські університет отримують держзамовлення? – цікавимося у пана проректора. 

– У нас дуже складна система держзамовлення, яка складається з багатьох компонентів, в тому числі кількості студентів, кількості наукових співробітників, кандидатів наук і т. д. В новому законі прописано, що ми не можемо більше, ніж на 2% збільшувати кількість місць для студентів, порівняно з минулим роком. Але можу сказати, що цього року нам держзамовлення збільшили. 

За словами керівництва вишу, міністерство освіти фінансує університет на 80%. Решту ВНЗ заробляє саме, в тому числі це гроші від заочників і гранти. 

–  А яке у вас ставлення  до відвідуваності студентами занять: суворе чи демократичне? – цікавляться українські абітурієнти. 

– Демократичне, – з посмішкою відповідають професори, трохи дивуючись питанню.
Лекції в Польщі ніхто не примушує відвідувати і “енки” не ставить…

Студентське життя: у Лондон на вікенд за 50 злотих
Студентка Опольського університету Ніколєтта, яка знає російську, допомагає проводити екскурсію по вишу. Не втримуюсь, і роблю їй комплімент: яка гарна в неї сумочка.

– Це мені друзі з Великобританії днями прислали, – посміхається дівчина. – Скоро до них збираюся знову полетіти. 

Ніколєтта розповідає, якщо завчасно забронювати лоу-кост, до квиток до Лондона для студента коштуватиме 50 злотих (менше 150 грн.). Тож чом би і не злітати на вихідні? 

Навчаючись у країні Євросоюзу, в українських студентів відкривається безліч можливостей. Від елементарної змоги без проблем подорожувати Європою до можливості навчання за обміном у будь-якому виші ЄС. З другим, щоправда, складніше. 



Erasmus (європейська програма співробітництва і розвитку мобільності у сфері вищої освіти) дозволяє всім полякам семестр чи два навчатися в обраному університеті ЄС. Офіційно на українців ця програма не поширюється. Але деякі польські університети практикують такі обміни і для іноземних студентів. До того ж, будь-який українець, навчаючись в польському ВНЗ, з другого курсу може без проблем скористатися програмою “Мост” –  обмін між вишами Польщі. 

За цією програмою більшість студентів мріють потрапити до найстарішого і найпрестижнішого університету Польщі – Ягелонського. В цьому питанні смаки поляків і українців збігаються
Впадає в око технічне оснащення університетів. Інтернет – всюди. І безкоштовно. Wi-Fi діє на території всіх вишів і у гуртожитків. У деяких університетах одразу на вході в рядок стоять комп’ютери з дротовим Інтернетом. Попитом вони користувалися в основному у студентів нашої української групи. 

Про принцип роботи бібліотек українській молоді залишається тільки мріяти. 

 – Студенти в основному замовляють у нас книги он-лайн, – розповідає завідувачка бібліотеки 

Вищої банківської школи у м. Хожуві. – Ми підбираємо літературу і відповідаємо, коли можна приходити працювати. Якщо у нас нема якихось видань, ми шукаємо їх в інших бібліотеках міста. 

Якщо студент не встиг попрацювати з літературою в читальному залі, ми можемо дати йому книжки додому. 

І тут одразу згадується бібліотека Вернадського. Прийшов, заповнив картки, сидиш в очікуванні потрібної літератури кілька годин, і нарешті чуєш у відповідь: це видання знаходиться у філіалі…




Житло для іноземних студентів у Польщі – не проблема. Всі державні виші мають так звані “академіки”, тобто гуртожитки. Місць зазвичай всім вистачає. В один з таких сучасних “академіків” заглянули і ми. 

10-поверхове приміщення з буфетом, спортивним залом, ліфтами. Жити можна одному, вдвох чи втрьох. На кожні дві кімнати – власна кухня і ванна. На кожному поверсі – кімната для прання с сучасними пральними машинами. Нові гуртожитки обладнані кімнатами, адаптованими до потреб молоді з обмеженими фізичним можливостями – підтвердження європейського кредо про рівні шанси на отримання вищої освіти. Щоправда проживання у такому сучасному гуртожитку коштує 340-360 злотих (близько 1000 грн.) Можна знімати квартиру, це навіть обходиться дешевше. 

Студентський парламент в університетах – це орган, який реально відстоює права молоді, а не як зазвичай у наших ВНЗ – рупор керівництва університету. 

– Якщо студенти звернулися з якимись ініціативами до керівництва, воно просто не може їх не підтримати, – розповідає голова студпарламенту Сілезького університету у Катовіце Катерина. – У бюджеті університету передбачені певні кошти на студентське самоврядування, якими ми можемо користуватися на власний розсуд. Звісно, погоджуючи все зі студентами. 

До речі, у Сілезькому університеті кожного року проходить цікава церемонія – “Лавр студентський”, своєрідний “Оскар”, який вручають викладачам, які покращують життя студентам. Все серйозно, з Інтернет-голосуванням, рахунковою комісією і урочистою церемонією. 

Влаштуватися на роботу допоможе університет
Польські студенти зазвичай вдало поєднують навчання з роботою. По-перше, навантаження у них на порядок менше (в середньому відвідувати університет доводиться 3 дні на тиждень). По-друге, майже в кожному університеті Польщі існує Бюро кар’єри – структура, яка допомагає студентам працевлаштуватися. У бюро є своя мережа працедавців: фірми, банки, компанії і навіть державні установи. Університет отримує вакансії і підшукує відповідні кандидатури на ці місця серед бажаючих працювати студентів. Бюро кар’єри також вчить студентів правильно себе рекламувати, писати резюме. 

– Для працедавця не достатньо гарного диплома, – розповідає директор Бюро кар’єри Вищої банківської школи м. Хожув Йоанна Дінгенс. – Він дивиться, чи був студент членом студпарламенту, які курси відвідував, чи брав участь у волонтерстві, які знає мови. 

До речі, знанням англійської у Польщі нікого не здивуєш – це норма. А при прийомі на роботу вітається знання німецької чи французької. 



PS
У 2011 році чисельність випускників старшої школи скоротиться порівняно з 2010 роком на 142,6 тис. осіб (на 42,1%) - з 338,4 тис. осіб до 195,8 тис. осіб. Це офіційні дані Міністерства освіти. Отож, є підстави думати, що українські вузи цьогоріч змагатимуться за абітурієнтів, і не лише між собою - вища школа сусідньої країни не дрімає... Але це лише один бік медалі. Бо інший, і куди важливіший, - чи захочуть повертатися молоді і освічені українці з чужих країв додому?

– Я не знаю, чи повернуся додому, чи залишуся тут. Я про це ще не думала, – розповідає українка Неля. – Я тільки можу сказати, що тут створені всі умови, для того, щоб студент навчався і робив собі кар’єру…


Джерело

Теорему Піфагора не знає кожен третій випускник

28.07.2011 Катерина Полтавець УНІАН

Рівень знань абітурієнтів, що складали зовнішнє незалежне оцінювання, був невисоким.

Як передає кореспондент УНІАН, про це заявила сьогодні на прес-конференції директор Українського центру оцінювання якості освіти Ірина ЗАЙЦЕВА.

За словами І.ЗАЙЦЕВОЇ, потішитися деякими результатами написання ЗНО не можна.

«Незважаючи на те, що більшість ректорів вищих навчальних закладів України вважають тести з математики занадто простими, ми маємо декілька гірких прикладів, що доводять протилежне. Із завданням на визначення теореми Піфагора не впоралося 30% тих, хто складав тести. А розв’язати елементарне рівняння: 2 поділити на X дорівнює 5 не вдалося 32% абітурієнтів», – зазначила директор УЦОЯО.

Джерело

Переживемо і незалежність

 
У підземному переході метро високий сухорлявий чоловік пенсійного віку роздає листівки. Закликає приходити 24 серпня до пам'ятника Шевченку. 

- А що там буде? - питаю.

- Ну так это ж 20 лет нашей с вами самостоятельности, - відповідає російською. - Кто порадуется, кто посмеётся, кто заплачет.

У листівці — лист з-за ґрат Юлії Тимошенко, заклик Комітету опору диктатурі до народного маршу на честь Дня незалежності, кілька заміток про перипетії газової справи, передрук з німецької газети про реакцію світової спільноти на арешт екс-прем'єрки та низка тупуватих політичних анекдотів. 

І хоч друзі запрошували мене на мітинг у парку Шевченка, я не пішов. Знав, що нічого нового там не побачу. Слідкував за подіями по інтернету. Зять, який їздив на Майдан, про свято висловився скептично.

- Концерт як на день міста, а то й гірше, - розповів потім.

Усе свято в столиці звелося до торгівлі ширпотребом, виступів вуличних театрів, міні-футболу, брейк-дансу і графіті. Опозиційна акція протесту вийшла слабенькою — 3 тисячі мітингувальників у 3-мільйонному місті.

Та й по всій Україні нічого особливого не було. На Хортиці встановили величезний синьо-жовтий прапор. У Дніпропетровську люди у вишиванках вишикувалися у фразу "Я — українець". У Феодосії влаштували показові виступи парашутистів. У Донецьку націоналісти поклали до пам'ятника Леніну колючий дріт. У Харкові був грандіозний концерт з "Дискотекою "Аварією" та Світланою Лободою. В Одесі побилися "вітренківці" і "свободівці". Зате у Львові 20-річчя святкували 5 днів. Апофеозом стала хода молоді у вишиванках під прапором із портретом Бандери. 

Здається, все. Як сказав один мій знайомий, пережили Радянський Союз, переживемо і незалежність.


Джерело

Українки отримують найменшу в СНД допомогу на дитину

25.08.2011 Газета по-українськи

Українки отримують найменшу в СНД допомогу на дитину

Мінімальна допомога на дитину в Україні в 2011 менша, ніж в інших країнах СНД.

Її розмір залежить від суми сукупного сімейного доходу. Визначають як різницю між прожитковим мінімум на працездатного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

До 1 жовтня 2011 року розмір щомісячних виплат на дитину може становити від 130 (мінімальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років) до 832 грн (максимальна допомога, обмежена сумою прожиткового мінімуму для дітей до шести років).

Як свідчать результати опитування Mojazarplata.com.ua, 57,11% українських мам витрачають допомогу на дитину до трьох років менше, ніж за один тиждень. На місяць дитячого допомоги в Україні в 2011 році вистачає всього 5,39% мам.

У доларовому еквіваленті допомога становить від $ 16,1 до $ 103,1. Залежно від сукупного доходу сім'ї, вона може виявитися як найвищою, так і найнижчою на тлі допомог в інших країнах СНД.

Так, наприклад, у Білорусі розмір дитячого допомоги не залежить від доходів матері і становить $ 88,8. В Азербайджані щомісячна допомогу на дітей також є фіксованою: на дітей до 1,5 років вона становить $ 25,4, а після досягнення дитиною півторарічного віку зменшується вдвічі.

У Казахстані та Росії розмір дитячого допомоги залежить від доходу мами.

Безробітні жінки в Казахстані отримують допомогу від $ 56,1.

У Росії для працюючих жінок розмір допомоги розраховується виходячи із середнього заробітку за останні два роки, але не може бути менше за $ 79,4.

Джерело
 
Читайте також

В Україні ліки продають з накруткою у 1000%

22.08.2011, Рівненський інформаційний портал "ОГО"


Посередники примушують українців купувати ліки за завищеними у 10 разів цінами.

У результаті проходження через ланцюжок посередників ціни на ліки в українських аптеках різко відрізняються від ціни виробника. Такі дані містяться в розслідуванні Державної митної служби.

74% ліків, імпортованих з Білорусі, продаються в Україну посередницькими компаніями, зареєстрованими в Новій Зеландії, США і Ізраїлі. Аналогічна схема діє при постачаннях ліків з Росії.

Наприклад, препарат для лікування ішемічного інсульту "Церегин" коштує у білоруських аптеках за нашим курсом 10,88 грн за упаковку, а в Україну постачається офшорами по 111 грн - у 10 разів дорожче.

У 2010 році Мінохоронздоров'я закупило через фірму Isatella limited (Кіпр) 601 800 доз вакцини для профілактики туберкульозу за ціною від 14,63 до 16,15 грн за одиницю. Тоді як в 2009 році компанія "Ганза" здійснила два постачання цієї вакцини Мінохоронздоров'я, використовуючи прямий контракт з виробником, за ціною 1,53 грн за упаковку. В результаті завищення ціни в 10 разів за рубіж було додатково перераховано 8,4 млн грн бюджетних коштів.

Митниця передала ці факти в компетентні органи, проте нікого з посадовців поки не затримали.

Нагадаємо, нещодавно уряд відмінив свою постанову № 785, якою передбачалося ввести ПДВ на ряд виробів медичного призначення.

Як повідомлялось, в Україні планується введення державного регулювання цін на лікарські препарати.

За словами голови Державної служби лікарських засобів Олексія Соловйова, поки тільки обговорюється механізм, як це зробити. Поки немає навіть проектів документів з цього питання.

У той же час, Міністерство охорони здоров'я спільно з Державною службою лікарських засобів, а також з групою в Кабінеті Міністрів займається вивченням цієї проблеми.

Джерело

Афера з вакциною "Пентаксим"

18.08.2011, Рівненський інформаційний портал "ОГО" 

МВС завершило слідство в афері з вакциною "Пентаксим"

  

Міліція встановила, що високопоставлені чиновники МОЗ в два рази завищили вартість вакцини "Пентаксим", завдяки чому отримали 8 млн доларів.

 

Головне слідче управлінням МВС завершило досудове слідство у кримінальній справі стосовно високопоставлених чиновників Міністерства охорони здоров'я України та керівників комерційних структур.

Встановлено, що вони шляхом завищення вартості вакцини "Пентаксим" більш ніж удвічі заволоділи бюджетними коштами в особливо великих розмірах на суму понад 63,5 млн грн, говориться в повідомленні прес-служби МВС України.

Обвинуваченим, крім розкрадання, також інкримінується зловживання своїм службовим становищем, контрабанда, легалізація грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, і службова фальсифікація.

Відносно трьох обвинувачених застосовано запобіжний захід - взяття під варту.

У ході досудового слідства забезпечено відшкодування збитків на суму понад 44 млн грн.

Зараз розпочато ознайомлення обвинувачених з матеріалами кримінальної справи.

ДОВІДКА

Вакцина "Пентаксим" призначена для профілактики дифтерії та правця адсорбована; коклюшу ацелюлярні; поліомієліту інактивована (суспензія для внутрішньом'язевого введення). 

Джерело

Ріпак — екологічна зброя проти України

04.08.2011,  Олексій ХАХЛЬОВ, кандидат економічних наук
Рівненський інформаційний портал "ОГО"


Нещодавно довелося почути, як один із чиновників говорив про те, що кожна вкладена у вирощування ріпаку гривня, приносить 50 копійок прибутку, а тому площі під цією культурою на Рівненщині збільшуються щороку. Здавалося б, що в цьому поганого. Рентабельна культура приносить непогані прибутки і дає змогу розвиватися сільському господарству.

Однак детальніша оцінка "розширення площ посіву ріпаку" наштовхує на думки про сумні перспективи "житниці Європи". Попри стабільний попит на біодизель у країнах ЄС, які у переважній більшості закуповують український ріпак, маємо дуже шкідливий побічний ефект. Ріпак — це справжня екологічна зброя проти української землі. І ось чому. Оскільки доволі часто порушуються правила вирощування цієї культури, а саме сівозміни, то після ріпаку часто взагалі не може рости жодна культура.

Такої "розкоші" із знищення родючості власної землі не дозволяє собі жодна країна Європи.

На сьогодні в Україні "важкими" технічними культурами зайнято вдвічі більше землі, ніж це дозволяють робити норми сівозміни. Технічна ж відсталість українських сільгосппідприємств призводить до виснаження землі, засіяної ріпаком. Схоже, що поступово до цієї сумної тенденції долучається і Рівненщина. Однак, що не менш небезпечно, прибутки від ріпаку отримують переважно великі сільгосппідприємства, які беруть в оренду земельні паї у селян, виснажуючи їх вже за кілька років. Тобто, "ріпак" аж ніяк не сприяє появі нового селянського середнього класу, а навпаки — веде до ще більшого зубожіння українського селянина.

При цьому мало хто дбає про майбутнє. А згідно з висновками експертів ООН, вже наступні два роки увесь світ буде відчувати проблеми з продовольством. Хтось скаже, що ці проблеми жодним чином не стосуються України, і нашої області зокрема. Насправді ж усе не зовсім так райдужно, як здається на перший погляд. Україна постійно переживає різні "капустяні", "картопляні", "цукрові" та "гречані" кризи. При цьому мало хто може спрогнозувати, якою буде наступна криза. Уже після перших зимових місяців до нас починають завозити імпортні харчі, навіть такі, здавалося б звичні, як картопля.

Насторожує те, що планомірне знищення національного і громадського надбання, яким є земля, подається у світлі "економічної вигоди". Та чи можна таку "вигоду" мати і в перспективі, коли нам уже зараз бракує окремих продовольчих продуктів? Чи, може, слід зупинитися, подумати про майбутні покоління? Адже Україна традиційно була постачальником саме продовольства, а не технічних культур. До вирощування останніх село підштовхнула повна безвихідь: у сільській місцевості найнижчі зарплати, найвищий рівень безробіття, найгірші дороги, брак культурних, освітніх закладів і взагалі перспектив, особливо для молоді. Тому за відсутності реальної підтримки селяни й обирають найпростіший метод: вирощують те, що найкраще і найшвидше продається та приносить швидкі живі гроші.

Однак таке "господарювання" вже у ближчий десяток років може обернутися повним занепадом місцевої харчової промисловості — для неї просто бракуватиме сировини. Відповідно, люди втратять роботу, споживач — якісну продукцію місцевого виробництва, а самі селянські господарства залишаться з безплідними пустелями.

Загалом я не є противником технічних культур, але переконаний, що вирощувати їх потрібно у тих регіонах, де нічого більше не може рости. Звичайно, важко сперечатися з рентабельністю ріпаку. Проте в економіці важлива не тільки рентабельність тимчасова, а й перспектива розвитку. Якщо ж ріпакові поля будуть настільки швидко поширюватися, а ми просто споглядатимемо, то незабаром залишимося без родючих ґрунтів. Натомість Європа, яка купує у нас ріпак, збереже родючість своєї землі. Така тенденція є, бо Європа щороку скорочує експорт ріпаку та збільшує його імпорт.

Навіть з економічної точки зору, коли постійно зростає попит на натуральну і екологічно чисту продукцію сільського господарства, нерозумно піддаватися спокусі отримати все зараз і тепер. Крім того, постійне збільшення площ технічних культур веде до поступового насичення ринку, а відтак і до зниження ціни у майбутньому. То чи варто нищити засіб виробництва, коли вже за кілька років можна залишитися без рентабельного продукту і можливості його замінити?

Зважаючи, що земля є всенародним надбанням, питання використання і збереження — це наша спільна відповідальність. Громада має вирішувати, як берегти спільне багатство — землю, яким чином розвивати власний аграрний сектор. Тим паче, що подібні питання стосуються ще й екологічної безпеки, перспектив Рівненщини, як краю аграрного, і вони мають розглядатися на широких народних обговореннях, аж до винесення окремих стратегічних питань на місцевий референдум.


Джерело

Россияне – самые несчастные люди в Европе


Как показывает новое исследование, спустя двадцать лет после распада Советского Союза россияне оказались в числе самых несчастных людей в Европе из-за высокого уровня экономической неопределенности.

Россия заняла последнее место из 13 стран. Лишь 37% россиян, опрошенных гамбургским Фондом перспективных исследований (Foundation for Future Studies), утверждают, что они счастливы, несмотря на долговой кризис в еврозоне.

Для сравнения, в Дании, занявшей первое место, довольны своей жизнью были 96% опрошенных.

Второе место заняла обремененная тяжкими долгами Греция – в ней счастливыми себя назвали 80% респондентов, - в то время как Германия, экономика которой считается наиболее стабильной в регионе, оказалась на 11-м месте. В ней насчитывается 61% счастливых людей.

На одну ступень выше, чем Россия, стоит Польша с 50%.

В опросе участвовали 15 тысяч европейцев в возрасте от 14 лет. Погрешность проводивший его фонд не указал. В числе стран, охваченных исследованием, также были Австрия, Британия, Франция, Италия, Нидерланды, Испания, Швейцария и Турция.

Некоторые параметры оказались одинаковыми для всех стран. «Женщины счастливее мужчин, люди, живущие в сельской местности, счастливее горожан, пары намного довольнее жизнью, чем одиночки, а люди с хорошей зарплатой – чем люди с низким доходом», - заявил фонд на своем сайте.

Оригинал публикации: Russians the Unhappiest in Europe, Poll Says
Опубликовано: 22/08/2011 09:41

http://www.inosmi.ru/social/20110823/173701217.html

24 серп. 2011 р.

Україна. Грані життя (фоторепортаж)

31.07.2011, Nedzelnytsky Andrey, Корреспондент.net

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.


Володимир Сосюра


Україна… одна з найбагатших за ресурсами і найкрасивіша країна світу, що пройшла невимовно довгий і багатостраждальний шлях до Незалежності, і - відразу - почала зрікатись стратегічних важелів для її утримання: статус "ядерної держави" був обміняний на "гарантії безпеки" Заходу, "харківські домовленості про порядок базування Чорноморського Флоту" були проміняні на сумнівні "газові схеми" для задоволення амбіцій Росії.

Хоча, мабуть, основна причина наших негараздів – в неповазі до історії, в неповазі її громадян один до одного, до перемог, які здобула вже Незалежна Україна; усвідомлення, що саме в наших різних уподобаннях, смаках, політичних поглядах – наша сила, а не привід до банального розбрату, саботування нових починань. Тому і незатишно нам на Батьківщині, тому все – починаючи від законів - і закінчуючи транспортом у вигляді недорозвиненої системи "маршруток", до безкінечного секунд-хенду та перепродажу західної електроніки – справляє враження якогось перехідного етапу. Найбільш сумним є той факт, що "перехідне" стає "основним"… І, мабуть, потрібно не "будувати нову країну" при кожній зміні влади, а розбудовувати, розбудовувати і ще раз розбудовувати омріяну століттями – незалежну – країну.

В своєму репортажі – намагався показати історію молодої країни через такі її тематичні напрями фотографії – політику "на вулицях", українські мотиви в урбаністичних символах, природу, жанрові замальовкі, фотоприколи….

…Основна думка, яку хотів донести через відзнятий матеріал – іноді змінюються лише декорації, а незмінною лишається таке невідчутне, дивовижно-прекрасне, всеохоплююче мереживо Життя; показати, що все-таки 20-років Незалежності пройшли недарма…що б ми перестали сприймати те, що розділяє нас, як привід до ворожнечі, що всім нам хочеться іти вперед. З Днем Незалежності, Країна!

Всі фотографії тут

22 серп. 2011 р.

Золото - завжди в ціні (відео)

21.08.2011 Вероніка Ічеткіна, Finance.UA

Як і навіщо створювати власний золотий запас


Історично склалося так, що цінності (речові, звичайно, не вічні) людство звикло вимірювати в золоті. Спочатку воно було грошовою одиницею, потім - стандартом, прив'язаним до паперових грошей. Але навіть будучи відв'язаним від грошей тепер, золото не втратило своєї актуальності і не перетворилося в простий метал для біжутерії.

У роки фінансових криз все знову повертається на круги своя.

Інвестори, як і прості громадяни, згадують про золото як непотоплювану шхуну для зберігання заощаджень. Чи варто купувати його зараз і як і коли найкраще це зробити - ось головні питання, що хвилюють як мільйонера, так і домогосподарку.



Тиха гавань капіталіста
Золото стабільно дорожчає вже не перший рік, але поштовх до нових рекордів отримало саме з розвитком нинішньої кризи. Спочатку 1000, потім 1200, а потім і 1500 дол./унція в стислі терміни перестали здаватися позамежною ціною для цього дорогоцінного металу.

Коли чергова хвиля кризи загрожує накрити світову економіку, курси валют лихоманить, а зведення з російських і світових фондових бірж не вселяють оптимізму. І ринок золота в такій ситуації реагує цілком очікувано. На Лондонській біржі котирування золота давно перевалили за 1700 доларів за унцію і вчора ледь не перевищили 1800 дол. Офіційна ціна золота зараз навіть перевищує вартість платини, більш рідкісного і традиційно більш дорогого металу. Як видно, багато інвесторів вже сховалися від біржової волатильності в тихій гавані з жовтого металу, від чого і там піднімається вітерець.

При нинішньому ажіотажі навряд чи має сенс входити на ринок дорогоцінних металів - варто почекати корекції. У той же час очевидно, що золото, як і раніше, продовжує залишатися найбільш надійним активом, який збереже кровно зароблені від знецінення. Так вважає і аналітик ФК "Уралсиб" Дмитро Смолін.

"Як і раніше, вважаю, що для інвесторів США і Європи захисним інструментом залишається золото. У той же час в поточній ситуації гнатися за золотом не варто. Потрібно дочекатися стабілізації, і, можливо, ми побачимо відкат по золоту до рівня 1500-1600 дол. Це і буде вдала точка для входу на ринок, тому що фактично економічні проблеми Європи і США не будуть вирішені за три дні", - сказав експерт. Він також висловив припущення, що якщо на ринках продовжиться турбулентність, яка спостерігалася останні дні, то золото в перспективі двох-трьох тижнів може дістатися позначки в 2 тис. дол. за унцію.

Досягнення рівня в 2 тис. дол. за унцію здається цілком імовірним та аналітику Deutsche Bank Георгію Буженіце. Правда, на його думку, це відбудеться не раніше 2012 р. А Кирило Чуйко з UBS не відкидає, що золото проб'є цей рівень вже в кінці поточного року.

Експерт "БКС Експрес" Максим Лобода вважає, що нинішній стрибок - лише початок довгого шляху золота до цінових вершин.

"З дуже великою часткою ймовірності зростання золота продовжиться, а волатильність зросте - будуть корекції й, можливо, сильні, але проходити вони будуть у рамках тренду, спрямованого вгору", - упевнений експерт. "Тому, якщо ми говоримо про середньострокову перспективу (1-3 роки) або, тим більше, довгострокову (від 3 років і далі), метал можна розглядати як гарний об'єкт для інвестицій на якому рівні. І чим гірше буде в світі, тим швидше відбуватиметься зростання", - пророкує М.Лобода. Цікаво, що ціни на золото ніяк не впливають на динаміку обсягів видобутку цього металу. Цей висновок вірно і в зворотному напрямку. Як відзначає аналітик ФК "Уралсиб" Дмитро Смолін, собівартість видобутку однієї унції золота в Росії становить близько 400-500 дол. І тільки якби біржові ціни на жовтий метал крутилися біля цього діапазону, то тоді можна було б говорити про якийсь вплив.

"Того золота, яке на сьогоднішній день зберігається у фондах, центробанках, цілком достатньо для покриття попиту, тому обсяги видобутку тут значення не мають, на відміну, наприклад, від ринку нафти або зерна", - говорить Д.Смолін. А от коливання біржових активів, таких як золоті ф'ючерси, опціони, акції золотих фондів, навпаки, дуже впливають на вартість цього металу.

Саме тому інвестиції в золото, незважаючи на найбільшу надійність в порівнянні з іншими вкладеннями, все-таки не позбавлені елементів ризику.



Електронне золото для "чайників"
Але не тільки біржові гравці і експерти знають ціну золота. Смак до нього давно відчули прості громадяни. Представники російських банків відзначають, що в останні роки інтерес фізичних осіб до інвестицій у дорогоцінні метали незмінно зростає.

У цьому сегменті банки пропонують три варіанти: купити мірні злитки або інвестиційні монети (фактично придбати фізичне золото), а також відкрити металевий рахунок (тут ми маємо справу з "віртуальним" металом). Знеособлений металевий рахунок (ЗМС) - ідеальний варіант для проби своїх інвесторських можливостей. Тут потрібно мінімум витрат: як правило, такий рахунок відкривається і ведеться безкоштовно, банки встановлюють чисто символічні мінімальні розміри початкового і додаткового внесків: в деяких можна відкрити свій рахунок починаючи з 0,1 грама золота (а це всього близько 200 рублів).

"З ЗМС клієнти зазвичай починають інвестиції з невеликої суми, і, якщо справа пішла вгору, вони легко можуть додати грошей на рахунок. Крім того, вартість одного грама "віртуального" золота привабливіша з огляду на те, що в нього не закладені витрати на виробництво (будь то злиток чи монета), немає проблем зі зберіганням і транспортуванням металу", - говорить начальник відділу дистанційного банківського обслуговування департаменту роздрібного бізнесу ВТБ 24 Олена Дєхтєва.

Вона також зазначає, що цей варіант більше підходить для тих, хто хоче "пограти на ринку". ЗМС дає можливість швидко продавати і купувати золото, а при необхідності - вивести виручені кошти з рахунку. Ще один приємний бонус - за операції з дорогоцінними металами в знеособленому вигляді не потрібно платити ПДВ. Але й без кількох ложок дьогтю тут не обійдеться. Найнеприємніше - на ЗМС не поширюється система страхування вкладів. Тому, якщо Ваш вибір припав на цей інструмент, треба вибрати банк надійніший, хоча в нинішніх умовах не знаєш, чого чекати навіть від "гігантів".

Крім того, багато банків все-таки встановлюють комісії за деякі послуги, пов'язані з веденням ЗМС. Краще уважно вивчити всі умови, щоб потім не натрапити на неприємні сюрпризи. Так, приємно, що при закритті рахунку свої гроші можна отримати не тільки в банкнотах, але і в злитках, правда, не за найкращим внутрішнім курсом банку (трохи більше офіційної ціни ЦП, а часом і менше). Та й від податків не уникнути: у випадку якщо ви забираєте не гроші, а "приз" (у наш випадку - фізичне золото), доведеться сплатити ПДВ у 18%, а при знятті коштів з рахунку в будь-якому вигляді - ПДФО до 13% з отриманого прибутку. Крім того, ЗМС прив'язує вас до певного банку, і чим більше коштів на рахунку, тим менш вигідно стає їх виводити.

Туди, де трава зеленіша
Якщо ви вирішите ризикнути і вкласти свої кровні в закордонні активи, то є сенс придивитися до ETF (Exchange Traded Fund) - акцій фондів, які або інвестують в акції золотошукачів, або забезпечують свої папери фізичним золотом. Цей інструмент на Заході, особливо в США, в останні роки набув великої популярності.

У Росії подібних фондів не існує, але через брокера, що працює на зарубіжних біржах, цілком можна інвестувати в цей актив. Плюси цього інструменту насамперед у тому, що різниця між ціною купівлі та продажу до смішного мала, а значить, фіксувати прибуток можна навіть при невеликому зростанні цін на золото. На відміну від роботи з ЗМС, операції з акціями ETF можна здійснювати прямо з дому за допомогою спеціального терміналу на вашому комп'ютері.

Однак якщо вкладати невелику суму, то чимало втратите на різних комісіях. Крім того, щорічно фонд буде утримувати з вашого рахунку деякі кошти, хоч і невеликі, за послуги. Щоб не втратити свої гроші, бажано вибрати не тільки один з найбільш великих ETF, а й благонадійного брокера. До речі, деякі фонди готові обміняти свої акції на фізичне золото, але тільки якщо ви - власник досить великого пакета. Правда, для росіян ця процедура є складною.

Є й інші способи вкласти в "віртуальне" золото. Можна спробувати пограти на біржі акціями компаній-золотошукачів - як російських, так і іноземних. Котирування цих паперів досить чутливо реагують на зміну цін на золото. Але на них впливають і інші фактори, часом взагалі не пов'язані з дорогоцінними металами. Це стосується і операцій з золотими ф'ючерсами і опціонами. Тому такі інструменти підійдуть скоріше професіоналу, людині, підкованій у біржових справах. Інвестора-новачка, який знає, на які дані варто орієнтуватися і як на них реагувати, тут підстерігають неприємні сюрпризи.



Хочеш доторкнутися - плати податки
Операції з фізичним золотом відрізняються меншою оперативністю руху грошових коштів: якщо купівля-продаж через ЗМС легко проводиться всередині дня, з фізичним золотом буде більше проблем, хоча б через податки. Адже при купівлі злитка сплачується ПДВ (монети ці податком не обкладаються), а при продажу злитків або монет менш ніж через три роки після придбання - ПДФО. Тобто треба ще дочекатися, коли ціни на золото піднімуться настільки, щоб покрити ці витрати і забезпечити прибуток.

У той же час, якщо ви не хочете прив'язуватися знеособленим рахунком до банку, не збираєтеся спекулювати на біржі, а золото купуєте, щоб забезпечити собі гідну старість, то фізичний метал - найкращий варіант.

Треба сказати, що не кожен банк в Росії займається продажем дорогоцінних металів, але найбільші з них пропонують як мінімум один з варіантів вкладення у фізичне золото.

Маса найменшого злитка золота - 1 грам, він обійдеться в суму близько 2,5 тис. руб. Для порівняння: офіційна ціна 1 грама золота, встановлена ЦБ РФ на 12 серпня, - близько 1690 рублів. Тобто, банківська націнка на такий злиток буде ніяк не менше 30%. До речі, чим більший золотий брусок, тим дешевше кожен придбаний грам чистого металу, тож якщо є можливість, то краще брати оптом.

За словами О.Дєгтєвої, в деякому сенсі придбати монети навіть вигідніше: в них додана вартість на кожен грам чистого золота значно менша, ніж у злитку. Мінус у тому, що монет масою менше чверті унції (7,78 грама чистого золота для монет 999-ї проби) не так вже й багато, "найлегші" золоті монети Банку Росії якраз з цієї вагової категорії. Двома тисячами рублів не обійдешся, середня ціна популярної монети "Георгій Побєдоносець" російського Центробанку - близько 14 тисяч рублів.



Насущне питання для тих, хто купив золото - як зберігати. Особливо коли справа стосується металу "ніжної" 999-ї проби. У побутових умовах, коли важко відрегулювати температуру і вологість повітря, на золоті можуть утворитися плями (не іржа, природно, але неприємно). На м'якому золоті нескладно залишити подряпини або вм'ятини від зовсім нешкідливих дій, наприклад, якщо ви поклали монету або злиток без захисної капсули на не дуже рівну поверхню.
До речі, про капсули. Вони не герметичні, тому не захистять від плям, але вбережуть від механічних пошкоджень. По можливості золото вищої проби краще взагалі з них не витягувати.
Зазвичай банки пропонують орендувати комірки для зберігання монет і злитків для кращого збереження. "В комірках не підтримується якась особлива температура і вологість. Вона звичайна, але постійна. Саме такі умови потрібні для "примхливого" чистого золота, яке насилу переносить перепади", - пояснює Олена Дєхтєва з ВТБ 24.

Значно простіше зберігати монети 900-ї проби, але Банк Росії таких тепер не випускає. А оскільки тираж подібних монет ЦБ не поповнюється, їх вартість дещо вище "Побєдоносців", карбування яких ще триває. Альтернатива - монети іноземних центробанків, але їх дещо складніше і купити, і продати.

Звісно, "пошарпані" злиток чи монета не перетворюються на "сміття", але при викупі вони коштуватимуть дешевше, ніж "ідеальні". Подряпини і потертості можуть "полегшити" шматок дорогоцінного металу, тому в банку при купівлі золото зважать і заплатять вам за фактичну масу, а не за зазначену в сертифікаті. А неабияк зіпсовану інвестиційну монету можуть взагалі не прийняти, якщо маса чистого золота в ній відрізняється від визначеної в сертифікаті більш ніж на 0,1 грама.

Завжди в ціні
Який би спосіб не був обраний, створення власного золотого запасу має сенс. Так, в умовах нестабільної економічної ситуації золото дорожчає як захисний інструмент, в умовах стрімкого зростання - разом з іншими ринками. А це означає, що є хороший шанс зберегти свої заощадження, а якщо пощастить - то ще й примножити їх.

Джерело

21 серп. 2011 р.

За роки незалежності Україна втратила більше 6 мільйонів населення

21 серпня 2011, "Українська правда"

Станом на 1 липня в Україні проживає 45 мільйонів 675 тисяч осіб.

Такі дані опублікувала перед Днем незалежності Держслужба статистики, повідомляє в неділю "Сегодня".

Ця цифра на 6,27 мільйонів менше, ніж 20 років тому.

У містах мешкає понад 31 мільйон осіб (68%), в селах - більше 14 мільйонів (32%).

При цьому за півроку народилося 232 тисячі чоловік, померло 344 тисячі.

Приріст населення мають тільки три регіони: Київ (966 осіб, причому за рахунок народжуваності, а не за рахунок приїжджих), а також Рівненська (+793 людини) та Закарпатська області (+612 осіб).

А найбільше скоротилося населення найчисленнішої Донецької області (-17 656) та Дніпропетровської області (-10 300).

Демографи пояснюють таке різке (на 12%) зменшення кількості народу двома факторами: еміграцією, особливо в 1994-2002 роках до країн СНД і далекого зарубіжжя і природним спадом.

Втім, науковий співробітник відділу якості демографічних процесів Інституту демографії Світлана Аксьонова відзначає: дітей в 2011-му народилося приблизно стільки ж, скільки і в минулому році, а зменшення кількості населення відбувається в основному за рахунок збільшення смертності серед людей похилого віку.

Джерело

Лук'яненко: чинна влада в Україні розуміє лише силу та хоче встановити диктатуру ПР

19.08.2011,  "Газета по-українськи" №1273 

"У них є трохи розумних людей — Клюєви, Льовочкін. Але не Янукович"

Колишній політв'язень і екс-народний депутат України Левко Лук'яненко:
фото: Андрій Шматов
Колишній політв'язень і екс-народний депутат України Левко Лук'яненко: "Період ющенківського правління дав свободу. За цей час і Януковича трохи причесали, окультурили. Хоч дурниці часом меле, бо освіти не вистачає" 
— Переслідування Тимошенко консолідує навколо неї опозицію. Совість мучить людей, примушує об'єднуватися й підтримувати Юлію Володимирівну, — каже колишній політичний в'язень та екс-депутат 82-річний Левко Лук'яненко. — Раніше думали, що Тимошенко відійде від політики. Але зараз її зоря піднімається. Безперечно, вона стане наступним президентом. Керуватиме опозицією поки що з-за ґрат.

Левко Григорович зустрічає біля свого обійстя в селі Хотів під Києвом, де живе з 1989 року. Над хвірткою висять великі зелені груші. Дім не новий, але з сучасним ремонтом. Другий поверх — для онуків, пояснює господар. Біля садиби розставлені гіпсові фігурки гномів, вітряків, птахів.
— Доки Тимошенко була на свободі, у нас було кілька загонів опозиції. Кожен тягнув на себе — Яценюк, Тягнибок, — продовжує Лук'яненко. — Тепер не тільки парламентська опозиція об'єднується, а й позапарламентська. Однак поки ще нація не готова до масового руху.

Що має статися, аби відбулся вирішальне зрушення?

— Зараз люди на городах. Настане зима й доведеться платити за газ за підвищеними цінами, подорожчають продукти. Тоді ненависть зросте й народ дозріє. Чому важкий період цього дозрівання? Бо Ющенко завдав величезного морального удару по нації. Якщо Кучма прийшов від червоного директорату, писався росіянином у першій Верховній Раді, то що від нього можна було хотіти? А до Ющенка претензії, бо він — наш, добре знає історію, за українську мову. На нього були великі надії. А коли він привів до влади Партію регіонів, це страшенно всіх розчарувало. У багатьох виникло запитання: що ж ми за народ, неспроможний збудувати свою державу і обрати справжнього президента? Люди дозріють, що треба щось робити далі. Тоді цю владу усуне революція.

2004 року каталізатором зрушень були вибори президента. Чи стануть такими парламентські вибори 2012-го?

— Вони будуть дуже важливими і, можливо, відтягнуть революцію. Люди ще сподіватимуться, що через вибори можна буде розв'язати проблеми.

Влада відкриває проти опозиціонерів кримінальні справи, кидає на демонстрантів "Беркут". Як зробити революцію безкровною?

— Українці не схильні до кровопролиття. Тому намагатимуться вирішити все мирним способом. Влада боїться. Знає, наскільки є антинародною, жадібною, як грабує громадян. Підозрює всіх.
Коли ми боролися за незалежність, на нас теж загони тисли. Вони на нас, ми — на них. Питаємо в міліціонерів: "Ти з якої області? Подивися на себе, ти ж українець, і ми — українці. Ти що, маєш добру зарплату? Кого ти захищаєш? Централізовану банду". Звичайно, є й такі, у яких уже очі скляні.

Який діагноз можна поставити чинній владі?

— Вони — чужі люди, не українці за психологією та вихованням. Не розуміють нас. Прийшла влада російського виховання. Там найвищою цінністю є держава, а не людина. Там завжди авторитаризм, деспотія. От зараз люди з таким світоглядом хочуть установити диктатуру Партії регіонів. Вони розуміють силу. Тому тиснуть на Україну і дивляться, чи є опір. Якщо маленький опір, далі закручують гайки. Так уже робили кілька разів. Із Луценком, Тимошенко. Поки мало людей виходять на вулицю, але опір є. І от побачимо, чи вистачить у них розуму зменшити його. У них є трохи розумних людей — Клюєви, Льовочкін. Але не Янукович.

На який діагноз заслуговують українці?

— У нас немає історичного мислення. Народ, який не знає своєї історії, — це сліпе кошеня. Ми зараз у такому стані.

Але процес прозрівання потроху йде. Років через 15 відімруть носії старої ідеології. Люди, які народилися в незалежній Україні, здобудуть освіту, працюватимуть. Хтось включиться в політичну боротьбу. Тоді еліта оновиться, буде патріотичною.

Чи є зараз лідер, за яким піде більшість українців?

— Така людина серед опозиції є. Я не хотів би називати прізвища, бо не був із тією людиною в екстремальній ситуації. І це не той, хто зараз гостріше говорить.

Ми чекаємо на владу, яка захотіла б вести переговори з Росією на рівних. Комплекс приниження й другорядності треба подолати. Ющенко пробував це робити, але йому не вдалося, бо він — не державник, а проповідник. Тимошенко змогла б.

Ющенко знає історію, шанує все українське. За вашою логікою, він мав бути добрим президентом.

— Коли він був главою Нацбанку, прийшов у Верховну Раду й доповідав, від нього прозвучала фраза: "І коли ж ми станемо українцями, а не малоросами?". Для мене це було ознакою, що він — національно свідомий чоловік. А потім прийшов 2000 рік, з'явилися плівки Мельниченка і причетність Кучми до вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе. Ми організували Комітет із захисту Конституції й пішли по вулицях із гаслом "Кучму геть!", "Україна без Кучми!". А Ющенко підписав заяву, в якій назвав нас фашистами.

Інший випадок. 19 січня 2005-го я пішов на Йордан. Ющенка вже обрали президентом. У коридорі його офісу на Подолі стояли політики, які хотіли йти купатися на Дніпро. Це були люди, які робили його виборчу кампанію — Костенко, Порошенко, Тарасюк. Він із першим вітається, із другим, а Піскуна обходить. Я страшенно зрадів. Значить усуне його з керівництва Генпрокуратури і буде втілювати гасло "Бандитам — тюрми!". От формується уряд на чолі з Юлією Тимошенко і він подає кандидата на посаду генпрокурора. Чекаю тиждень, два, три. Він залишив Піскуна. Ющенко явно його не хотів. Але задовольняв середовище "любих друзів".

Стало зрозуміло, що бандити в тюрмах не сидітимуть і не буде боротьби з олігархами. Значить, буде повторення кучмівського бандитського режиму.

Чому ж тоді агітували за Ющенка 2004 року?

— Обставини змусили. І не шкодую. Бо коли краще мати президентом Януковича — 2004-го чи 2010 року? Ясно, що тепер. Бо тоді Україна перетворилася б на Гондурас — наступиш на ніготь бандитам, то тебе розстріляють.

Що відрізняє Україну теперішню й 2004 року?

— Період ющенківського правління дав свободу. Вона утвердилася. За цей час і Януковича трохи причесали, окультурили. Хоч дурниці часом меле, бо освіти не вистачає.

Лук'яненко дарує дві свої книжки — "Сповідь у камері смертника" та "Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні". Запрошує в гості у жовтні, коли достигнуть груші.
 
25 років Левко Лук'яненко провів у в'язниці. Перший раз у травні 1961 року був засуджений за антирадянську діяльність. Його мали розстріляти, але Верховний суд змінив вирок на 15 років тюрми. Відбував покарання в Мордовії. Другий раз 1977-го як дисидент-"шістдесятник" визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений до 10 років позбавлення волі та п'яти — заслання. Відсидів увесь термін.

Написав Акт про державну незалежність
Левко Лук'яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Городнянського району Чернігівщини. 1990-го очолив Українську республіканську партію, яка доти була правозахисною Українською Гельсінською спілкою. Обрався народним депутатом. 24 серпня 1991-го саме він написав Акт про державну незалежність України.

— Несподівано для багатьох із Народної Ради (об'єднання депутатів-демократів. — "ГПУ") Леонід Кравчук надав слово для виступу Володимирові Яворівському. Той підбіг до Левка Лук'яненка, вирвав із його рук папірець із текстом Акта незалежності й миттєво зачитав. У Левка потекли сльози розпачу й досади, — згадує ті події нардеп-"регіонал" Сергій Головатий, 57 років.

Левко Григорович балотувався на виборах президента 1991 року. Із 1,4 млн голосами посів третє місце — після Леоніда Кравчука та В'ячеслава Чорновола. 1993-го став послом у Канаді. Обирався депутатом Верховної Ради 4-го і 5-го скликань від Блоку Юлії Тимошенко. Нині на пенсії.

Джерело

"Я довго був надто наївним"

"Газета по-українськи" №1261 
за 29.07.2011. Рубрика Политика 
Юрій Луценко:
фото: Андрій Шматов
Юрій Луценко: "Якби я мав можливість пересуватися країною, опозиція вже сьогодні мала би вдвічі більшу підтримку, ніж нинішній правлячий радянський секонд-хенд" 
Екс-міністр внутрішніх справ 46-річний Юрій Луценко раніше письмово відповідав на запитання з тюрми впродовж кількох днів. Тепер на це йде більше тижня. Усе через погане самопочуття, кажуть соратники. В Юрія Віталійовича запалення стравоходу, понад 20 ерозій, виразка дванадцятипалої кишки, полікістоз жовчного міхура, порушення функцій судин головного мозку. За ґратами він восьмий місяць.

Ви заявляли, що заступник генпрокурора Ренат Кузьмін казав вам про існування "замовлення на Луценка". Мовляв, арешт був невідворотний. Від кого виходило це замовлення?

— У той день якраз призначили нового генпрокурора (4 листопада 2010 року. — "ГПУ") і Кузьмін, як претендент на цю папаху, від образи був відвертим. Мені було сказано, що моя справа не варта виїденого яйця, але замовлення — з самої гори. Генпрокурор, посилаючись на "государственное решение", вимагає від слідства швидких результатів. Конкретне прізвище не називалося, хоча ясно, що давити на генпрокурора може лише президент. Тому вважаю за необхідне допитати в суді як свідків і генпрокурора, і його першого заступника.

За що вам мстять і що хочуть цим процесом показати?

— Суд над Тимошенко і Луценком — це суд над лідерами двох парламентських фракцій, які на останніх дострокових виборах привели до Верховної Ради більшість і усунули від влади Партію регіонів і прем'єра Януковича.

Секрет цієї влади видав дідусь Азаров: "Страх — сильное чувство". Тримання Луценка в тюрмі було потрібне Януковичу як публічна помста Майдану і як засіб встановлення атмосфери страху в суспільстві. Я не страждаю самозакоханістю, але смію стверджувати, що якби я мав можливість пересуватися країною, опозиція вже сьогодні мала би вдвічі більшу підтримку, ніж нинішній правлячий радянський секонд-хенд.

Є ще причини особистісного характеру помсти Луценку. Пам'ятаєте, Янукович вихвалявся, що виграє вибори із відривом у 15 відсотків. У реальності вийшло тільки 3 відсотки. Причина — недопущення системою МВС традиційних фальсифікацій Партії регіонів.

МВС була проведена колосальна робота в переддень виборів. Паспортна система не дала можливості створити півмільйона "мертвих душ" у списках виборців Південного Сходу. Були вирахувані місця, де планували друкувати фальшиві бюлетені. Був розвіяний міф про педофільський скандал у лавах БЮТ, що не дало можливості занизити рейтинг блоку. МВС зуміло мінімізувати незаконні підвезення "простимульованих" людей на виборчі дільниці. Саме я просив друзів у Грузії надіслати міжнародних спостерігачів для контролю реальної явки виборців у Донбасі. Цей захід був зірваний президентом Ющенком, який особисто вимагав у керівництва Грузії відкликати людей назад.

Ви йшли на виборах парламенту першим номером блоку НУ-НС, двічі були міністром. Яких помилок припустилися при владі?

— Багато думаю про це. Помилок було досить і кадрових, і організаційних. Наприклад, у Полтаві один із нових керівників обласного УВС "виявив" економічний злочин у головлікаря лікарні лише для того, щоб його дружина посіла керівне місце. Зняти його я зняв, але скільки таких діячів гнали вал "показників" у своїх шкурних інтересах.

Усі питання зводяться до головного — чому Грузія змогла, а ми — ні? І на Майдані, і на чолі блоку НУ-НС я з повною віддачею працював для єдності демократичних сил. Безліч разів умовляв обох лідерів (Ющенка й Тимошенко. — "ГПУ") працювати в тандемі. Було очевидно, що без цього не провести через парламент жодної реформи. Адже саме продумана програма законодавчих змін дала можливість президенту й урядові Грузії якісно і швидко змінити країну. У нас же президент не тільки не ініціював реформ, але й робив усе для роз'єднання союзників.

Я довго був надто наївним. Вірив, що протистояння демократів — результат непорозумінь.

Усунення з посади спікера Яценюка, який старався скоординувати діяльність парламентської більшості та уряду, стало остаточним доказом, що президент зробив ставку на співпрацю з "регіоналами". І тут я припустився ключової помилки — обмежився заявою про зраду Ющенка.

Я загруз у МВС і не спробував об'єднати розсварену президентським балаганом команду. Не знаю, чи щось вийшло б, але я не спробував. Мусив добитися угоди про нове об'єднання принципової частини блоку НУ-НС, довести Тимошенко необхідність командних дій із нами, а не із політичними заробітчанами Литвина та Симоненка. Я дав слабину, образився на колег і вирішив, що моє місце — лише боротьба з фальсифікаціями у виборчому процесі.

Вийшло, що і Яценюк, і Кириленко, і Гриценко, і я — поодинці будували свої ніби правильні, але слабкі проекти. Ця роз'єднаність остаточно вбила демократичну коаліцію. Виборці втратили довіру і зреагували на це неучастю у виборах. Відчуваю і свою провину.

Як діяти опозиції зараз?

— Я й Борис Тарасюк були чи не єдині політики в парламенті, які на минулих президентських виборах закликали об'єднатися проти Януковича. При всіх помилках Тимошенко і вадах в її команді це (підтримка на виборах Тимошенко. — "ГПУ") був єдиний шанс зупинити антиукраїнський наступ.

Я особисто виступаю за формування єдиного націонал-демократичного списку з єдиною програмою євроремонту України. Все інше — дурні амбіції та замасковані зради. Або єдність, або поразка.

Вірю в чесні парламентські вибори на мажоритарних округах при Януковичі. Тому головна задача мати принаймні 150 багнетів єдиної опозиційної команди. Це гарантія нашої реконкісти на наступних президентських виборах.

Як поводитися критично налаштованим до влади людям?

— Маємо повернутися до самих себе як українців. Щоденно витискати із себе раба і бути внутрішньо вільним. Щоденно боротися з владою за свою гідність. Мусимо не на мітингах, а в сімейному колі, серед друзів, на роботі повсякчас відвойовувати українську ідею. Мені близькі слова першого чеського президента Масарика: "Великий історичний урок історії в тому, що культура, освіченість є міцною політичною силою, є тривалішою, ніж сила держави, війська та економіки".

Яку ключові проблеми треба розв'язати суспільству?

— Без незалежного суду будь-які прогресивні зміни не працюватимуть. Я також виступаю за прийняття закону про суд присяжних і право апеляції в суди країн Євросоюзу. Це миттєво змінить беззаконня в Україні.

Україна в тупику радянської цивілізації. Щоб вибратися з нього, треба негайно розпочати декомунізацію. Виходом міг би стати закон про покаяння в комунізмі та захист українського майбутнього. Головна ідея такого документа в тому, що будувати країну можуть лише ті, хто вірить в її демократичну європейську модель. Для моральних інвалідів, що бодай словами славлять різні форми фашизму, двері влади зачиняються.

Другий напрямок — усунення п'яти сімейних кланів, які монополізували українську економіку й стрімко вибудовують модель донецької рабовласницької олігархії. Країна, де вивіз капіталу в офшори перевищує видатки Держбюджету, приречена на животіння. Під боком у Кремля — на тимчасове існування. Слід негайно і примусово демонополізувати економіку, забезпечити розвиток українського середнього класу. Ці процеси — смерть нинішнього колоніального режиму. Недарма саме національно мислячі активісти та вільні підприємці зараз живуть зі статусом презумпції винності.

Що б ви сказали президентові при зустрічі?

— Варто демонструвати не сильну руку, а розумну голову.

відкритих листів Юрій Луценко написав з ув'язнення. Останній — 21 липня.

Джерело